Випадкова зустрiч

Татьяна Столяренко-Малярчук
Випадкова зустріч серце стрепенула,
Хоч на цей дарунок я надій не мав,
Бо життєве літо швидко промайнуло
Й хмари надсилають осінь та зима.
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої  чорні доля заплела.
Я ходив по світу різними шляхами,
Щастя десь блукало, а до рук не йшло,
І роки злітали сірими пташками –
Бо тебе зі мною поруч не було
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої  чорні доля заплела.
Ти пробач, що зрадив я колись кохання
І вважати рідним став чужий поріг,
Може сталась зустріч у житті остання
І пройти повз тебе я, пробач, не зміг.
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої чорні доля заплела.