В дьма лялька

Відьма і лялька. Кімната темна, горить лише шестисвічник під великим дзеркалом. У дзеркалі видно лише відображення Тенези, і ляльку яку вона тримає в руці. Лялька, схожа на німецького пупса, що продаються у супермаркетах, але зроблена з тіста. Така схожість є виправданою, за для створення ціеї ляльки було розкурочено чотири таких пупса. Тенеза безжально відкрутила їм голови, аби.
Це булла певно перша лялька Вуду в світі, яка вміла говорити. Тенеза задоволено  просміхнулась , і натиснула на ліву сторону ляльки, там де ближче до сердця.
-Я кохаю тебе Тенезо-радісно сказав пупс
Відьмочка промовила –Я знаю, і стиснула у пальчиках голову.
-Я весь час думаю про тебе
-І це я знаю.
Тенеза здавила у тендітних ручках пах ляльки
-Я хочу тебе-відповіло сучасне Вуду з супермаркета
-Я знаю, і коліна ляльки Були здавлені мізинчиком
-Я йду до Тебе Тенезо!- Я знаю тихо сказала відьмочка, сховала ляльку за шафу  і пішла відчиняти двері, які  через кілька секунд заспівали церковним дзвоником про візит гостя.
На порозі стояв Скіф.
-Але ж я кохаю тебе Тенезо. Йому важко було говорити, він біг сюди що духу, без ліфту на одинадцятий поверх, і жалкував що зловив таксі. Добігти з одного кінця міста в інший, з урахуванням київських пробок, здорова людина може швидше, ніж будь-яке авто
-Я знаю, вже натреновано сказала Тенеза.

Ми живемо в першокласному світі. Де будь –яке бажання має право на реалізацію.І якщо знати декілька правил сімдесят років твого існування пройдуть , як один безтурботний день!
Відьма солодко потягнулася сидячи в глибокому шкіряному кріслі, і прошепотіла на вухо білій кішці, що було б не пагано, принести, ще філіжанку кави.
І що  ж то за правила?занудливо пробурчав Скіф, який більше за хліб і видовища хотів дати пояснення всьому на світі.
-Ну , наприклад, якщо ти хочеш  бурхливого сексуального життя, т о будь вже гаразд латати дірки на своїх сімейних трусах!»

Пісчаний годинник
Охоплю твою талію міцними руками..
Єх лише б вона не виявилась горлом
Готфрид Груфт Де Кадавр

Щоденники Якуба Плазунова
Погляд –викидом плоду, старою реальністю-залишає натруджене око.Люди завжди говоритимуть про себе. Єдиний спосіб, аби тебе запамятали перед тим , як зайти у вітальню де вони розмовляють, це продемонструвати їм свою дупу. І тоді залежно від якості твоєї дупи твое життя зміниться на краще, або на гірше, принаймі у ньому зявиться людська увага.
-Добридень шановні  дами..
Дами гарно виглядають для свого віку, тому впевнені, що вони неземні красуні. А, всі неземні красуні знають, що кожен чоловік, якщо він лише встиг з ними поздоровкатися уже в них закохався.Усі надмірно закохані  дуже швидко набридають, тож дами  поводять себе зі мною так ніби я їм вже набридю Проте, Я пропоную дамі цукерку…Цукерка файний пропуск, в церкву душі світської дами. Завдяки цукровим підношенням туди легко увійти, і навіть відстояти мессу…
І дама  радісно бере цукерку до рота:
 о це мої улюблені ласощі! Мені їх ще мама в дитинстві приносила, і говорила, що вони від зайчика.
-То ви хворіли на зайчик?
Жінка  з погрозою дивиться на мене, так я ніби  її ошукав, вона думала, що я чемна людина…А я вже давно і довго намагаюся витравити з себе зародки джентльменства, тому, що джентльмени  в Ошукані не розмножуються.Втім, я зацікавив даму, вона питливо  дивиться на мою тростину зі свинцевим набалдашником.
Що то є?
Тростина,- для того , щоб було легше пересуватись, і зберігати свое життя. Мені подарувала її одна моя старовинна подруга замість того , аби дати мені по голові цією Тростиною.Такий цікавий світ-вирій для землерийок і дощових червів.
 
Нотатка Відьмі  про життя
А я по тобі дійсно ностальгував, аж на місяць вив, ну не зявлявся , ну довго, насправді мене вкрали глюкнуті монстри з зачарованної планети, щоб приректи мені долю Великго рятувальника світу. Ти мені звичайно не повіриш, і відправиш мене під три чорти, а дзуски не вдасться, я якраз звідти. Інопланетні монстри прилетіли раннім ранком, витягли  мене з ліжка поголили мені  голову, я не хотів  їм коритися, але вони одягли мене примусово, причому спочатку натягли  на мене грюндера, а вже потім труси і джинси….

Отож бо дочекалися!Наша свята віра в себе призвела до відкриття генетичної пам’яті.Я пишу тобі, лист за листом, тому, що боюсь перестати тебе любити. А якщо, це коли не будь станеться, то повний кабсдець, провал, і взагалі скинь мене з потяга. Я боюся перетворився з сластолюбного ледаща, в нудотного цитувальника, на зразок Сенеки. Чесно, чесно, лежу зараз у ліжку, а простирадло, так і намагаеться утворити  з себе щось на зразок хітону.
Привіт люба!Це я твій старий, але незнайомий друг!Я вдячно  мовчав, міцно стуливши пельку, і щільно стуливши вуста баранячим окороком, аби не збовкнути  зайве..Хе, хе ти думаеш, що пелька, і уста, це одне й те саме. Помиляешся дорогенька, я вмію, і говорити , і матюкатися.. Але зараз коли у твій дім  через дзеркало у Ванній кімнаті на повній швидкості, раз потрошиши носи об міцне скло вїдуть трое громадян великогї ошукани…Слоїки з фарбами розлетяться про кахелю, а русалки намальовані на стінах, оживуть і попадають до долу.Ти будеш бессмертна у душах, але пам ятай від кохання помирають навіть борці сумо. А, ми крихітко, палаємо  так швидко, скільки ж бо важать наші почуття в тротиловому єквіваленті.А ми один без одного лише зруйновані замки, пусті риболовні сіті. А час грае нам мажорні мелодії, і затягуе між нами канати безпроводних кабелів, залишків піонерських галстуків, троянських вірусів закоханної істерії закачанних в мозок від народження і пожиттево.  А ти моя дорогенька, завжди так хотіла побачити космічних прибульців, навіть коли вважала їх винуватими в усіх нещастях світу.
Памятаеш, як ми  викликали духів?
А я памятаю, ватними руками крутили голку над паперовим колесом, з начерченними на ньому буквами. Слухали, як дім розривають нічні дзвінки, регіт, і столпотворіння. Духи приходили.І не всі з них встали з тіеї ноги того вечора. Чого ми тоді хотіли?
Піти за гранні буття? Отримати наукове визначення для нашого марновірства, і марнославства?Гарно скінчити, і заснути в міцних обіймах, сплетені руками, і ногами, що й не розрізниш де хто. Коли духи прийшли все виявилось не так.


Близнюки
Я не знаю як ти виглядаєш, але я знаю о ти схожий на мене. Тебе їдять ті ж самі комари, і оводи. Ми брати по крові… Комахи не жеруть нікого більше. На цій планеті в жодної істоти, окрім нас  більше не має крові. Ти йдеш влаштовуватися на работу, і кричиш на директора , ще в вестибюлі. Тебе беруть на ставку з подвійним окладом.Ти джентельмен з сонетами і амаретто в кишені для кожної зустрічної пані, а драні кєди лише додають тобі шарму.Я гейша в відполірованих до блиску Мартенсах.

 Ми прагнемо вінчання на царство. І з неба спускаються янголи на легких шифонових крилах.
Якщо я не виконаю свою світове призначення, нажаль, тобі придеться його виконувати за… , здогадайся за кого. Жоден з янголів, і бісів не потребує уваги більше за мене
Але в тебе зовсім інші плани. Одягнути себе в мармурові мережива, ще при житті. Нехай важко носити, але яка різниця, коли тебе завжди тягатимуть на руках. Вага ніщо , імідж все!
Ми далекі від врятування якогось там світу, якого ти ніколи не бачив, а я не чула.. Ти схожий на мене. Будь-який ворог може підповсти заду, а ти швидко обернувся, трах, його хаммером по голові, і ба, нема вже в тебе жодних ворогів.А всім моїм друзям, навіть включаючи тих, що зображають з себе бодрячків атеїстів, нехай мій бог подаруе, що не-будь приемне.Якщо ти повіриш в мене, ти не зможеш програти, якщо не віриш, то просто не зможеш  виграти Так ось. Ти зявився в моій мобілі. В айсикью. Піймав мене у обїектив контактніх лінз.Заштовхнувся в мое повітря. Атавізмом, як древній текнодонт. Зубами вирвав мій час в полумї Новорічних свят. Квантовими стрибками добрався до мого тіла.  Зріст твій був огроменній, і йому було затісно в мобілці
Ти так же як, і я любиш сидіти під яблунею, жувати улюблене яблуко..Кого ти обманюеш, ти ненавидиш  яблука, тобі просто не дають спокою лаври Ньютона.
 Ти точно так, як я любиш секс .Кричиш від щастя, так, що крик влипае у нічне небо і збивае метеорити. Любиш сісти і подумати. Випити вина, випустити хмаринку диму з рота. В наших сумісних фантазіях
Не вистачало, лише синьої  гусені  з філософськими бесідами на тему… ну звідки я знаю цього  Кота Базилио з сусіднього кабака.В тебе теж до біса знайомих, які запамятали тебе на все життя, а ти памятаеш в обличча бодай десять відсотків Ага. І Тетиана до тебе  приходила тільки,  напевно  в іншому  житті.
Тенезені думки перервав крик.
-Гаррі Поттер  поранений!
Ой, якщо ти спиш на полі бою, це означае, що втома косить навіть відьмочок. Навіть таких сильних і кримезних. Так звіткиля я тебе знаю. Або ще ні. Тенеза його не знала. І навіть у снах не бачила.
Але мала, намір зрозуміти цю особистість, нехай навіть прийдеться розбурхувати свої мізки , і і роздираючи свою улюблену голову пальцями копирсатися в ній з мікроскопом.

Краса заради краси. Йти по червоному снігу на червоне світло .Ніч, така місячна, коли всі дівулі-капризулі відвертаються від своїх коханих на користь стінки. І календар губить не потрібні листи, як рік загублені дні. За такою ніччю зазвичай наступае дні тьмяного сонця, в які продюсери, як гробокопачі  апатично розкопають глибоко захоронені таланти.Боже, чому ти в кожній реінкарнації обираеш мене за улюблену дитину, чи Варто?Чого варті поцілунки в душу, коли у цілуючого тхне з рота.Боже , навіщо тобі це потрібно, і чому ти раз у раз це робиш. Чи є надія, що я зможу запалити твою паству вогнем віри, так як підриваю народ зі стільців на своїх поєтичних виступах.От , ідеаліст і романтик. Хоча зі мною таке теж бувае в залежності від кількості прийнятих стимуляторів. І я в рай іноді хочу, свій персональний. Такий де на деревах ростуть стратакастери, і народ віршами розмовляє. І аскество в мені теж є, але не монастирске, а мирське, таке, щоб на шпильках на босу ногу, гасати по гастролях з двадцятиденною анорексіею. А небо , все бачить, і мої потуги стати земною, і Його бажання довести мене до рангу ікони. Единий недолік ікон в тому, що зображені на них, або мертві, або їх ніколи не існувало)) Тому я замішую тісто, розводжу вогонь, і мету пил зі двори, не тому що люблю побут, а тому що тягне,  к кореням, а не к вершкам.


Ой, як  Я давно мрію чітко проводити кордони між снами і реальністю, але для цього треба точно  знати, що саме я називаю сном.
Я  полюю за своїми снами . Я граюся на всі сто своїм новим тілом, яке може вічувати , мислити, і бачити сни. Я занадто багато знаю, щоб бути неуважною до будь-якої хвилини мого життя. Іноді, і відьмам життя підкидае не зовсім приемні сюрпризи, але настрій в неї від цього не псуется, ну хіба, що іноді об стіну розбиваются дзвінкі прозорі келишки.


« Хочеш, я стану поганою дівчинкою ? В тестовому режимі   на одну нічь. Буду сплітати язиком мережива на твоїй шкірі.Тактовно дивись в мое декольте,порівнючи наші генокоди,під шматок провінційного сиру, і келих чогось бургундськоо

А після ночі буде день, а що буде потім я не знаю. Лише на всіх біг-бордах майбутнього дорого, і широкоформатно надруковано наші шлюбні фотографії, а це означае, що нам просто необхідно зустрітися.
Я вичурно готуюсь до нашої зустрічі.Загортаю своє волосся у сріблясту тканину прсякнуту парфумами, знаходжу вечірню, антиматеріальну сукню.Готуюсь, як на свято. Мені потрібно від тебе лише свято, а зношені капці, підїдене печиво, і непопрані панчохи, це в мене вже є
Я  збираю, свое довге іскристе волосся в високу зачіску. І нехай, я ніколи раніше не робила таких зачісок, ба нвіть більше терпіти їх не можу, але для того, щоб сталося те чого довго чекаеш, потрібно зробити недіяння, пробігти на червоне світло, зірвати стоп –кран, або для тих, що роблять це кожного дн,я для таких як я просто вдосталь виспатися, а потім зробити високу зачіску.
 Це просто необхідно зробити, щось по іншому. Тенеза недовго думае, над тим, аби пофарбувати губи у зелений колір

Знаходить таки зелену фарбу,  і  таки фарбує. Отож бо , можемо замиловано дивитися на результат, бо ми  маємо  пречудового розлюченого зеленог пса, що мирться з своїм зовнішнім виглядом, наминаючи батон ковбаси.
І лише після цього дівчина спокійно робить собі традиційний макіяж. Ну ось ділюсь з тобою ,ще одним магічним принципом;Якщо тобі закортіло пофарбувати, щось, то треба фарбувати неодмінно
Не знаю, чи приемно відчувати фарбу на своїй шкурі, по улюбленному песику, цього було не видко, а от жінкам вона додає впевненності, як бронежилет курсантові, як гроші мрійникові, як земля, після десятигодинного перельоту на крилах Аєрофлоту.




Пора шукати кота  Базилио. Сказати йому все про що думаю. Приставити йому чарівну паличку до горла, і добути таки Бажане!
-Гай, гай, містер Базиліо, Ваші боксерські рукавички, Ваше самурайське віяло!Якщо я Вас не наздожену, Вам не зрублять голову звичайно,з Вас вирвуть її живцем
Базиліо , як білий кролик. За ним потрібно  йти.»Хоча він сволота, і так все розуміе, але робить вигляд, що голова
Котом Базилио стає перший зустрічний, з яким  я зіштовхуюсь на виході з  з дому. «Нам пора зустрітися». Пеший зустрічний доходить до зупинки маршрутівки, і нам нічого не залишаеться, як сісти в мікроавтобус разом , Хоча мене трошки ковбасить.
Я отримую  смс. Відриваю на хвилину очі від супутника, і читаю : «Люблю, хочу…приїхати». Я сміюсь.Це моя подруга.  Піднимаю очі відшукуючи супутника, і от  облом. білий кролик провалився в туннель і зник.
Чи, як би там не було, але його вже не було на місці.Я приймаю, його відсутність з холодним сердцем, і якщо твое дерево зникло з мого лісу, ще не встигши прорости, з семені, туди йому й дорога. Заспокоюю себе, що найпрекрасніші білі метелики над твоїм садом так  часто виявляються капустянками, але вже піздно, тому що;

Я лечу стрімголов у свої відчуття, жодних Гаїшників, що підставлять, тобі шлагбаум для гальмування. Слабка надія, що спидометр, сам вкаже мозку правильні числа, а дзузуськи немає в голові спидометра.
Тож я шукаю в них, хоч наяк на інтуїцію. Щось же потрібно з цим робити далі..


Пора додому... Домом  може стати будь-яке місце, яке ще не щезло з карти світу.Дім, це там, де від наснаги палають мої очі, що вдень освітлюють тобі шлях до мене, і підігрівають адське полумя зимними вечорами.
Там де ще можна випити вероскові меди:

Верескові меди
Цвіте вереск у кінці липня, і до середини серпня.
Зібрати вереск (Пагінці цього  Року  з квітками), просушити, покласти у холодну криничну воду  (1/20), поставити на вогонь, довести до кипіння, зробити вогонь меншим, кинути ягідку шипшини , перемішувати час від часу, до тих пір, аж поки квіточки і гілочки не потонуть , зняти з вогню, процідити, і додати мед, темний і з пилком,скажу по секрету, чим більше буде в вашому меду пилка, тим більш пристрасним буде ваш коханим, і тим більше буде радості в вашому напої, ото ж не шкодуйте меду, і постійно пробуйте настоянку, аж поки вона не перестане горчити . А коли нарешті стане солодка, поставте її бродити у тепленьке, темненьке  місце. Якщо не «заведеться за місяць, покладіть у настій, ягідку малини, тільки не мийте її ,щоб дріжжеву плівочку з неї не прибрти, вона нам загалом і потрібна. Якщо робите мед зимою, можна покласти родзинку.
{Ходити-колобродити мед буде близько трьох місяців, і стане прозорим, кольору гарного шампанського. Пити його треба дуже аккуратно, тому, що він пянить крутіше, ніж вино і пива , і зовсім інакше..

 або в крайньому разі, щось на зразок глінтвейну і розкинути карти.Дім , це місце в якому немає гір, на яких я не бувала.
  Зараз, це кафе. Тихий напівпідвал, де завжди палае камін, і працюе кондіціонер, так, що зима і літо можуть спокійн мінятися тут звичками, расами і характеристиками. Затерте людськими підошвами,кружальцями інопланетних кораблів.Сумно згодно тримаюче в собі амбре вантажівок набране в казкових країнах на однаково безпристрастних трассах

Тут вони і зустрілись …

«Я  записую свій внутрішній монолог таемними закарлючками, що їх так люблять придумувати діти.
Все на нервах.Хайре тобі, мій спокій!Давно небачились!Припіднімаю край вязаного платтячка, присідаю у реверансі.. Спокій теплим вітром цілуе мені руки.. І ми вже злилися ув уявному танці воєдино. Я вперше за  бозна скільки часу можу сказати, що я і спокій, це едине ціле. Ну годі, вже годі. Розвела тут ренессанс, чесне слово, а чи того гірше Просвіту.Єх  ненадовго він у мене з такою ємоційністю протримається, але я вперто не хочу їсти таблетки від щастя.
 На білому папері, думки розтікаються чорними кольорами.
А я так люблю , коли білим по Чорному, вирізуючи з мозку усі єротичні сцени, з единим наміром, аби вони матеріалізувалися, не у зошитці, а в реальності.Ніким не прояснений фарт-вміння  матеарелізувати свої думки

  В дитинстві, ми з моею подругою Тетянкою видумували усілякі загогулини, аби ніхто  нихто не міг прочитати наші потаемні думки в щоденниках, про отримані двійки по геометрії, чи то хлопчика Петрика з сусіднього парадного
. Хоча мій сусід, таки расшифрував, ба навіть сказав, що читати такі загогулини простіше легкого, і взагалі, це єлементарно Ватсон, усі букви рано чи піздно повторюються, то прочиттати написане шифром , це лише питання часу і знання математики!І що, я зараз вдячна, за  те, що сусід, до речі той самий Петрик, про якого, в щоденнику, і було написано, не дав мені забити юний мозок, мріями стати чимось на зразок Мата Харі і Джеймса Бонда единоосібно.

 Втім,мої шпіонські таланти так втілилися в життя…Як не крути, але ворожіння на картах, це ж той же шпіонаж, хоч і з містичним нахилом
Але зараз всі мої думки спрямовані на твое очікування. Я виповнила свою частину міссії, і пішла за білим Базиліо. Він таки був увесь в білому, жодної чорної крапочки. Тепер твоя черга діяти.
 

Тенеза піднімае голову  , дивиться в стелю , усю вкриту дзеркалами, вдивляеться у свої відображення в , думае: «Хто подаруе мені зараз солодку цукерку, той стане мені другом на все життя.І тут же сміеться сама з себе, дійсно, як усім потрібна гарантія « все життя» І це
Не заважае нам зношувати почуття дружби і відданності, як дитячі панчохи, і черевички. Так і прийдемо до вічності, не з свіжестворенним філософським каменем, а з клумаками поношених , і зрештою не потрібних нікому пачнчіок і черевичок.
Отак і розгортатиму перед богом Записи твого голосу на напівстертих кассетах, що все життя слугували інструментом, для  загострювання мого слуху.
І я покаюсь на Страшному суді, що розстріляла в тебе весь свій життевий запас цигарок, або патронів, а чого саме не памятаю…

Цукерка, таки матеарелізовуеься  прямо перед Терезою.. Поряд з цукеркою , лежать чорні залізні рукавички, у Ошукані такий подаруночок неодмінно означае пропозицію…, або  можливість стати друзями…
Чи можна буде мені взяти до рук пензля, аби замалювати Вас?
«Аж над-то вже романтичний Ваш чорний колір».
Він був прекрасний , як Барон Мюнхаузен,  розумний, як Чебурашка, багатий як Кіт у чоботях.

Ось ти і з’явився, щоб сдувати з мене пінки, носити мене на кінчиках пальців, ставити строем моїх солдатів. Рвати сорочки об мої фігурні гудзики ,плутатися пальцями в моему волоссі.Латентно гальмувати у відповідь на мої запитання. І вибивати з у долонь усіх  вболівальників за наші відносини громоподібні оплески.А в мене так часто змінюється мода на вподобання..
Десь ми зустрічались..Але зараз, ми обоє посилаемо до біса всі спогади, і кидаемося один на одного з криком «Банзай»  . И це було далеко не в снах, ба навіть не у минулому житті..      
Ти  був  моїм… багато  разів. Вперто ломився в мої капкани, попадався на мої усмішки, з випещенним сарказмом.
Й ця фраза:
«Нав ряд чи  ти зрозуміеш, що моя жорстокість, лише надійний замінник ніжності, що має звичку розтікається по моему тілу,при одному лише погляді на тебе, і залишає в душі, липучі, жирні плями, як від оселедцяп п ід шубою.Ти повинна завжди житии під одним дахом зі мною. В мого дому, точно,є  дах, на відміну, від мене, коли ти поряд ».
Те  що  ти не зміг зробити у минулому житті ти  нарешті робиш зараз одніею фразою, сформульованою за сім секунд, ну скільки можна так гальмувати!.
Мої брови вигинаються  дугою, і я малюю на своему обличчі щирий подив…Хоча, зовсім я не здивована, і навіть більше.
 Я даю  тобі  руку,  ми разом  виходимо з кафе  і йдемо до біса. Це добра звичка навідувати знайомих, коли не знаеш куди податись.  Я йду за тобою Якщо б я зараз витягнула карту  там  був би намальований човен,  що пливе вперед,  у того, хто сидить в човені, завя’зані очі. В човені сиджу  я.
Завіса.



Хочешь миру?-Збирай парабеллум. В мої голові істерично накрапує злива непристойностей. Ти ріс в країні  де не оголошували STOP WAR навіть під час  водопою.

Готуйся.. Я відчиняю очі  на полі бойових дій в Ошукані, і розумію, що мене тут надто довго   не було, що бій тривае, але моя роль тут суттево змінилася. И ти поряд зі мною плече об плече.. І там з боку ворога, командуеш парадом і бомбандуваннями теж ти, і інша я, що так само відчуттево приклеена до тебе …Ось що, означае  генетика.

Я знаю тепер, що є твоя остання любов.Я  входжу, в твое життя , як пісня в горло співаючому, як монета в руки даючому.Кохання вічне, як і мої порепані нерви. Війна, чи бій, я не зможу відмовитися,  хіба , що відрубати собі руку, аби не пострілити в тебе, та ж я боюся гарячої і холодної зброї, як кішка води з гарячого і холодного крану. От дідько, доведеться у себе цілити, а фіг вам куля йде у молоко. І молоко кисне, і комарі дохнуть, а я дивлюся тобі в очі, і думку не гадаю, тому що не мае в мене жодних думок.
І пахне поле твоїми слідами, і  болять на моїх запястках відбитки псевдозакоханих пальціх, і розпяття стає справжнім коли пробивають не ноги , а мозок.
А, що війна заради війни, заради світлої цілі. Яка саме світла ціль, я навряд чи памятаю, тому що страшною таемницею, є для мене навіть вчорашній день, на відміну від дня наступного. Клімат тут такий, чи що?

Поки нашы  тіла і душі знаходятся у стані війни, ми відкриті до сприйняття всього  нового. Все э магіею, і кожна гілка що падає під ноги є метафізичним знаком. Ми уважні до світу, до паранойі, і використовуемо всі засоби, що можуть допомогти нам отримати перемогу.  Для людини, яка хоче досягти мети будь-яким засобом все однаково важливо, і автомат Калашникова, і пірїна жар-птиці, яку потрібно спалити у вогні, аби прилетів чарівник у блакитному вертольоті.





Доведемо один одного до оргазму, або будемо зализувати рани, а може те і інше разом, і тоді будемо злизувати потічки крові взаемно.
А може досить,
підкладати мені під сідло більярдні кульки з годинниковим механізмом... Але ти так воліеш дізнатися, чи вмирають відьми?.
 І якщо вмирають то як?І чи зможеш ти жити без мене?
Пульс за сто моя ластівко. Як давно ми натягли камуфляж?І нас здаеться лише двое, хоча наші солдати, живі і мертві, давно не вміщуються, на полі бою. Їх зброя різна, як інтелект, і врода, наші неіграшкові солдатики не визнають правил, хапають одне одного руками, і дають супротивникам підсрачники. І ми, втомленими каменданте, дивимося, як  почуття, легко трансформуються в трупи солдатів, яких нівечать кінські  копита .Блиском мечів живі відмічають схід нової Кривавої єри в країні, якій Саме Червона і Природна Кров  необхідна для життя.

       Ще трохи, і я сама, почну фізологічно любити землю. Ця я падаю в неї, на неї, з кожним вбитим(пораненим ) тілом. Я незримо присутня в кожній кузні, де закаляють мечі для моїх солдатів. Я розжаренною сталлю шиплю, сиплю, під крижаною водою, і вкінець остуджуюся- принижено, лиховісно блиснувши лезом, так і до застуди, мовляв, не далеко. Я меч в кожній руці, я кожна рука, що його тримае. Я знаю, що в світі є верх, і низ- я гойдалка, що гасае від низу до верху.У тебе просто не вистачить нахабства мене забути.Бо, коли я , пославши все під три чорти міняю залишки сентиментальності, і спогадів на холодний Розум, ти розмінюеш Розум на пам'ять.

Я подивилася на годинник,  було близько дванадцятої дня за місцевим часом. Війна, це гар і чад, Дим і морок мені з самого ранку здавалося, що настав вечір. Я зрозуміла, що навряд чи, переживу цю ніч.Тому, що сон не е рецептом позбавлення від тебе. Навпаки, продираючись по лабіринтам Морфея, я не знаю, чи то я наздоганяю тебе, як Бажану дичину, чи то біжу від тебе, чи ще гірше наздоганяю свого астрального  двійника. І чи є ти в цій історії моїм катом, якщо з усіх боків мені пропонують приміряти костюм заплічних справ майстра.Скільки можна, тільки я припиняю відшукувати в тобі нові недоліки, під аккомпанемент  побажання «Спокійної ночі малюки », як лише закривши очі віщим сірим вовком пускаюсь на пошуки втаемничених калюж твого підсвідомого бруду. Скіфе, будь мені френдом, відкрий коли-небудь словник-знайди слова; «Сарказм», «Цинізм», «Чорний гумор» «мудак» закресли ці слова чорним маркером, напиши свое прізвище. Ось, отак буде добре!
 Я не памятаю, скільки часу триває , ця війна, але кожного вечора, моя молитва, прямуе до всевишнього. Господи, зроби так, аби завтра зайшло сонце, і живі мали радість пробачити, а мертві не мали змоги воскреснути. Тому, що жодного разу я  не бачила мертвого, який комусь би щось пробачав.
Судячи з підказок Сірої речовини Ритуальний бій повинен закінчитися завтра. Але великий мозок , так часто міняє правила, коли зміна правил йде йому на користь.
Так і сталося…Наступного  дня Скіф старанно облаштовував свої захисні позиції.
Правий фланг за кілька кіломметрів від столиці  захищала ріка Канна, а зліва, перед поселенням диких аборигенів, ріс благенький сосновий лісочок, перед яким, його багаточислена, немов клонована, після вчорашніх боїв піхота встигла прокопати декілька ровів. Скіф був у білих латах, і Ошуканська історія запамятає його як білого принца. Щож, я читала історії з майбутнього, там не було жодного натяку на загибель принцесси в червоних латах. Там було лише про те, що її війська зазнали поразки. Ти спитаеш, чому я знаючи це, продовжую бій?
Гай, гай друже, а  розміри репарацій,а кількість залишених мені территорій, до того ж поразка може бути лише формальною.Ще одне, і це найголовніше, мені вкрай потрібно змінити свое відношення до тебе…Якщо моїми останніми словами будуть слова я «не люблю тебе»-Це означатиме, що життя прожите задарма.
Але годі фантазувати про майбутне, коли твоя піхота перемішана з лучниками, бється врукопашну покидавши на землю зброю за повним невмінням ею користуватись.
Ну що безкровний альбіносе ! Верещить Ошуканець у червоному, такому ж аборигену тільки в білому
Битися будемо до порванної шкури , чи то до білого снігу?
Га-га– кричав той що в білому моему солдатові.-Білий сніг не висипає по таким , як ти!Я зроблю з тебе нічогеньке рагу!
Так вони і стояли з пів годинки зображаючи на обличчі жорстокість, і відсутність страху.
Викохуючі в сердці бажання бійки.
Нарешті наступав момент, коли ошуканці зі злющими обличчами, зжимаючи в чималеньких кулачках шматочки арматури зходилися у битві.Зрештою, це майже нічим не відрізнялося від звичайної бійки на землі, під кожним першим парканам, за виключенням того, що над полем бою не кружляли ворони, і стервятники, знаючи наперед, що жодної кривавої жертви на їх клюв не обломиться . А перебиті носи, і соплі намотані на кулак,
хіба то цікаве видовище.
 Що читачу, ніде не написано про мертвих..Були і мертві, тільки ж мертві в Ошукані розчиняються в повітрі за дві години, то чи варто про них писати.
А  Ошуканці і бються як діти, сидіти б їм дома вирізувати з дерева солдатиків..

 А тим не менш , Вершників нагружених тяжкою аммуніціею, вже не видно. Мабуть розбрелися, по полях, і землянкам, грати в шахи з моїми  лицарями, в чесному бою з’ясовуючи, хто правий.
Моя армія, за  моїми скромним розрахункам, має десять тисяч чоловік,з них тисяча тяжкої кавалерії, дві тисячі арбалетчиків, три тисячі допоміжної кавалерії, і шість тисяч- дикунів –аборигенів, що перший раз взяли в руки бойові мачете, але добре володіють  рогульками, що стріляють  пудовими каменями.
 У  Скіфа воїнів стільки ж, з точністю, до останнього піхотинця, у нас все життя всього було порівну. 

Знаєш друже, здаеться це закінчиться не скоро. Тому, що в світі існує лише кілька  видів мавп, що використовують хвіст в якості руки. І саме від цих мавп единих  у світі тварин, у яких рука проростае з сідниць, і пішло плем’я ошуканців, яким доля   призначила бути арбалетниками в наших військах . То ж до біса арбалети !

Моя зброя інша. Достатньо відшукати в памяті кілька фраз, що й так крутяться на кінчику мого язика, і випустити його.Хоча жала в мене ніколи не було.Зате його мав ти.І в такі хвилини, не проминав нагоди його випустити.
.Я іноді думаю, я чи не дана нам ця пристрасть для того, аби вірші складати, пісень співати, чи ще щось корисне робити. А ми замість цього бємо один одного по мізках, і чим болючіше Тим краще. Стільки корисної єнергії пропадає.Можливо , це і є одніею з причин, по якій Тетіана зазивала нас в Ошукану . А я думала, що причина в чарівному дзеркалі, чи то в моїй геніальності, чи в Скіфовій силі. Впершее Тетіана зявилася коли мені було пять років, в аккурат після того , як ми зі скіфом познайомилися, і перший раз побилися пластмассовими відерцями. Тоді їй вдалося  мене впевнити, що її цікавить магічне дзеркало, яке є порталом,у інший світ. Фіглі, її вже тоді цікавила наша єнергія. І те, що ми можемо дати світові, граючи в Любов і Смерть….. Гей хто там їде у США наступним рейсом:Передавайте привіт Вуді Алену!

Декаданс. Ми королівської крові. Ми з землі з квітучими садами. Тут лише шахівниця. На якій ми король і Королева – з одного і з іншого боку. Мене зовсім не цікавить навіщо потрібно грати. Едине, що зараз мене стосуеться, це відповідь, де знаходишся Ти, той, який грає зі мною по цю сторону.

Ти, той , що по ту сторону, чи я поряд з тобою? Можливо я знаходжусь у твоїй голові?. А може зараз, саме зараз ти малюеш мій образ хімічним олівцем на обгортковому папері: На фоні квітучих пальм,безголчатих кактусів, і пляжу з якого поривом вітру знесло всі кафешки єкспресс, разом з туристами..
. Чи є я плодом обгорткового паперу, і хімічного олівця, я тут , із полоті і крові . Хоча не скажу, що мене , це сильно радує. Але чи сильно різниться сила удару з силою уяви?Які казочки на ніч тобі розповідала твоя чортова бабуся.Якщо ти не боїшся не ножа, ні пістолета, але ховаешся в шафку при слові Бабай?

 Втім моя сила уяви задовольняе мене більше. Я дістаю кувалду, якою так любив користуватися Том з мультфільму «Том и джери», и запускаю її тобі в голову.Звичайно влучую у потилицю. Чого ти бьешся зі мною, коли в нас стільки королівських справ і друзів,у порівнянні з якими будь –які вороги зацьковано палять у коридорі .

Б'ю тебе  по потилиці, і отримую синець на тому ж місці . Мовчки стоїмо дивимось одне на одного. Навряд, чи я ризикну  завдати собі такої болі ще раз.Дивлюся на скіфа впритул. Правда едине, що зараз можна помітити в підтягнутому, академічно пропорційному, соркарічному тілі, так це те що він не спав дві доби..І напевно хворий… на що?
А я? Мені теж потрібен відпочинок. Я не можу  думати швидко і за двох…

.
- Ну і  не треба!, - сіра речовина зявилась, як завжди несподівано, але з таким гуркотом. Хоча чому я дивуюся, це ж треба було себе так хряснути молотком по потилиці!

-Тепер Тобі зрозуміло, чому я зявився…
_Зрозуміло, хоча зрозумілого для мене в цій історії стае все менше..

- Добре розповідаю тобі політику партії.Ти у нас звичайно розумна, сама рішення приймаеш, але вислухай..
Сіра речовина, зараз більше за все нагадує Тенезі радянських Вождів, які перед Тим, як видати політику партії любили розводити довгі філософські конгресси..
- Загалом, дитинко, справи в нас такі..
Тенезі враз стає цікаво з яких це пір її Майбутня королівська величнічть стала дитинкою.
- Як бачиш дитинко,  Ошукана – це доволі специфічна країна . Якщо ти хочеш підписати мирну угоду зі своїм королем. Тобі доведеться воювати з місцевими жителями,і навпаки. Жертовник хоче королівської крові, і з кождним днем буде жадати її все більше, йому вже не достатньо однієї краплі в день…За стільки років вимушеного голоду, о не сумнівайся жертовник свое візьме, з усіма компенсаціями.Тож коли видерешся на престол готуйся до того , що Вам зі Скіфом прийдеться з кимось воювати, або з уявними ворогами,або між собою.
- Слуха,й ти так впевненно говориш про наше майбутне царювання, а між іншим в столиці Ошукани на троні сидить нехай формальний, але король, і він в наших успіхах аж ніяк не зацікавлений.

- О Формальний король, як ніхто зацікавлений у твоему існуванні. Тому , що вже зараз він існує виключно на твоїх ємоціях. У корінних ошукканців, в звязку з генетичними змінами не має не лише крові, але й ємоцій.Ошуканцям постійно потрібен приток свіжих інопланетних гостей.На той період коли на Привиді живуть лише аборигени,  усе населеня впадае у своерідну сплячку, консервується, можна й так сказати. Саме тому жоден житель рахуючи задоволеного, або незадоволеного, короля, до речі його настрій задежить виключно від вашого настрою, не може сказати протии Вас і слова.
Тому що, допоки ви з находитесь на цій планеті, ошуканці можуть житии повноцінним життям :закохуватися, ненавидіти, народжувати повноцінних дітей. Ти ж знаеш краще за мене, що по справжньому щасливі люди народжуються лише від кохання І саме в цих дітей, буде звичайна людська анатомія. І , як там це, кром лімфа, ДНК..До речі Тенезо ти не здогадуешся чие в цих дітей буде ДНК?
Тенеза-Ні
Сіра речовина:Ба, а я думав ти розумна дівчинка. Звичайно твое, і Скіфове.
 
- Гарна справа, але ж чому Ошуканці постійно кидаються в нас камені, якщо ми їм так життево необхідні . ..
Я знімаю з себе просякнуту потом бандану, і кидаю її додолу, в моему житті вже настав момент, коли я зрозуміла, що панчохи, і бандани, краще купувати, ніж прати. В мене залишилося, ще 116 пар панчох, і стількиж бандан.
-І перестань роздягатися коли я з тобою розмовляю перервав мої роздуми Великий мозок.
-А кидаються Ошуканці на Вас, тому, що живуть лише Вашими ємоціями, а по іншому не вміють.Тенезо, я б зараз задумався не над поведінкою ошуканців, а над Вашими, з Скіфом відносинами. Ви ж зовні ідеальна пара…Ти його любиш, він без тебе жити не може. Але поле битви в Ошукані, це лакмус відносин.І якщо аборигени хапаються за всю наявну зброю, І перерізають одне одному горлянки…Ти бачила вчора гори трупів?
-Ну?
-На їхньому місці, могла бути ти.
-Я?Моїх почуттів так багато?
-Ну, щось таке, але легшее виходити з такого розрахунку. Один Ошуканець-одна нервова клітина.Вони воюють один з одним, тому, шо вони Ваші ємоції. Вони ж знають, що якщо вони цього не будуть робити, ви      
зостанетесь битися сам на сам.
Тенеза сміеться.-Так не може бути.
-Ну, деякі життеві обставини спеціально придумані Вищими Істотами, аби було смішно.
Це не в їх інтересах, тому, що якщо хтось з Вас загине, єнергії стане в два раза менше . А це нікому не потрібно…Втім один не загине..Ти ж памятаеш, що сталося з тобою, коли ти. Поранила Скіфа?
Тенеза-- Складно було не помітити . Синець на моїй потилиці знов дав про себе знати відчуттям пекучого болю.
- Ви повинні прийняти, участь у цій війні, це один з ритуальних єкзаменів, що проходять новоспечені кандидати у королі . Все буде , як насправді, Вам доведеться, прораховувати, стратегії, і тактики, але перемога, буде залежати не від них, але від Ваших ємоцій.
Тенеза вже не може сміятися, вона лише нервово посміхаеться:
-Якщо я правильно зрозуміла, я бюся зі Скіфом, так?
-Так.
-А сидіти на троні ми все одно будемо разом, так.
-Так.
То навіщо ж тоді творити, цей цирк?
Така Ошукана… Необхідність війни викликана сакральною примудрістю, яка дана була ошуканцям з продавніх часів:  на світі е дві речі, які не можна завершити до кінця , але можна лише зупинити, прийнявши тверде рішення.
Тенеза:А що то є?
-Ненависть до людини, і ремонт житла. Але зрозуміти, це можна лише  переживши, перше і друге.
- А якщо ми зовсім не будемо битися.
- Тоді, ти відправишся у ознайомче турне монастирями ошукани і років на надцять впасти до глибокого трансу. Але я зроблю простіше . Я помахаю сірою хустинкою, помету чорним віничком, і ти цю розмову забудеш. Слово мое кріпке.Амень..А  ти як завжди отримаеш змогу самозакохано вчитись… на своїх же помилках.

«И знов ми продовжуемо бій …»      
Кананади, вибухи лимонки, і гранатки…
Тенезо , ти ж обожнюеш фрукти
Тьфу. Я плююсь від гидотного смаку паленого паперу у горлі. Якось на новий рік ми писали новорічні бажання на папері, підпалювали у склянці, а потім заливаючи , ще палаючий папір шампанським випивали залпом. Бажання збувалися з гарантіею.Бажань було багато. Спаленного, і зїденного паперу теж.
Але зараз вспливло одне едине бажання. «Хочу великої любові» Ось вона і, звалилася на мене, мало шию не зламала. Але чому твоя лоюбов до мене виявилися такою аггресивною? Так, так, чогось  я тобі  не дала…

Я слухаю свою інтуїцию.Вона мовчить, і так зрозуміло, що вона немає нічого протии. Натомість тіло гордо памятае,і підлабузно робить свою справу. .
-Ну Скіфе, - моя  потилиця ще памятає удар . –Ну я ж не хотіла…
Я обіймаю його з усіею ніжністю со всей . Скіф, ще робить виглят,що дуеться на мене, але, і в нього заходить Розум за розумю Йому катастрофічно не вистачае мене , навіть коли я відсутня лише пів години..а тут  … ой, - я здаеться цілком, і повністю відчуваю, теж саме , що і він, і не кажіть мені, що в жінок не буває  єрекції. Здаеться він капітолював, Якщо б , я зараз малювала мультфільм, варто б було накалякати, щось на зразок білого прапору.

- Скіфе, - а тобі,ніколи не хотілось пережити, щось більш приемне ніж війна .Хе-хе, тепер, я знаю, як верещали відьми, яких спалювали на вогнищах.Нелюдський був вереск, коли тебе пече, і холодно в одно час, і тіло обертаеться на розпечене вугілля.Саме зараз, я це знаю, я відчуваю на свої шкурі, коли ти поряд.Я стримую цей крик у собі.Чи буде моє існування  з тобою довгим. Якщо я кожну секунду цього життя, стою на купі запаленого хмизу. Ба я вже не на вогнищі, я сама є бенгальський вогонь. І якщо ти моє дзеркало ти повинен відчувати теж саме, або…Або ти відчуваеш все навпаки, і…мені вже навіть не боляче, мені страшно.

Страшно зробити боляче тому, кого відчуваеш, як самого себе-морально і фізично, а особливо фізично.
Перестаньте цілуватися при аборигенах. Таке враження, що Аццкій Сатана цілуе руки новонародженному Мессії при всьому честному народові. –Не зрозуміло кого, Великий мозок,поставив на роль мессії,але мені лестять подібні порівняння.
-Фі гидко дивитись-стогне Великий мозок.
Скіф намагаеться бути байдужим до мене, його поцілунки, хоч, і діють на нерви великому Мозку, але мають більш дружній характер…
Стоп. Хто ввімкнув  цю музику. Це моя улюблена мелодія. «Сорок друга симфонія Моцарта»Скіф дістае з кишені клаптик паперу, і олівець. Намалюй мені, що небудь. Можливо, на память.
Я беру Олівця, не роздумуючи, не замислючись, не вагаючись. Я малюю на папері Великого чорного ящика. Я завжди знала, що ти з дитинства боявся білих, пухнастих баранчиків.
 Все занадто швидко змінюється. Я твоя дитина. Ти при всій свої чоловічій природі, зміг мене зачати, і виносити. Не зміг лише народити. Я застрягла у тебе в ребрах.Наше поле бою-вогка трава, і зімята постіль, сьоме небо, і остання баррикада. На чому ми поляжемо в останній раз?.
  Коли я падаю поранена тобою, ти переливаеш мені свою кров, коли ти береш відпустку у вирій, я позичаю тобі свою душу.
Ти  цілуеш мене в губи, ти бачиш в мені жінку, дівчинку, ти не віриш у відьму в мені…А відьма вірить в мене,так, що виклацує на всіх поки що функціональних клавішах підсвідомості: СЕКС З ТОБОЮ, ЛИШЕ ОДНА З МОЖЛИВИХ ФОРМ САМОГУБСТВА.
Ти і Вона в мені, розтягуете мене між собою , мов линву. Я обертаюся, щоб знайти, в просторі, когось, чи щось.Дарма, мої позначки з прапорцями розтавлені по цьому болоту, щасливо пішли на дно мріючи про лаври Титаніка.
Але тепер ти чистий переді мною, я відчуваю кожну твою эмоцію. Моя сіра речовина, тьфу, не вистачало мені зараз тільки коментарів Великого Мозку.
.

Відьма так любить себе, чому ж завжди коли Вона чує компліменти на свою адресу  в неї починаеться дикий свербіж у носі.Дихання стає частим, а очі шукають зручне місце куди б заховатися. Дивно? А чи є звичайною поведінка Бога, якій чемно вислухавши молитовне вітання півня, відправляе, його в  смачний борщ… Нічого дивного в цьому немає. Коли хвалять, чи кажуть дякую, це дає впевненість, у тому, щоякусь добру справу звершено, і можна деякий час відпочити на Лаврах. Такий відпочинок-гарна штука. Але, зрозумій мене правильно.Я думаю, що всі проблеми почалися, коли люди стали  дякувати Богові за шматок хліба насущного. Абсолют звичайно спочатку зрадів, і почав давати і на хліб, і до хліба, але слова подяки чув тілька за хліб насущний…А якщо так , то навіщо тоді дупу рвати..І став їм знову давати лише хліб насущний, і впав Абсолют в апатію, бо зрозумів, що не цінять люди його щедрот. І пішов він на самий край землі, і опустив свое тіло в озеро з термальними водами, і забув про те що роздав, і ще не встиг роздати людям.


Ми настільки втомились від довгої світової війни, що вирішили випрасувати комірці, і попрати панчохи. Шкода тільки, що в період пральних машинок Intezit комірцеві примирення тривають недовго.

 Ніякої гри, нехай тепер  мій образ вінчає усі твої думки, і дії. Я давно вже тебе не хочу Я легко роблю вигляд, що краще покладу на обличча хусточку з хлороформом, а ніж дозволю до себе доторкнутися.Я здаюся тобі по шматочку. Шматочок пальчика… ти трохи надавлюеш  на мій ніготь своїми довгими, сильними викоханими пальцями, різко  тягнеш мою руку до себе, ще сильніше надавлюеш…Пальчику боляче, береш його до рота, смокчеш…Іноді краще смоктати ніж говорити…Про тебе сказано…
Твое обличча стае, серйозним , як ніколи, ти повністю володіеш собою, ти маеш намір мною заволодіти. Я не я у цю секунди я вже не відьма, я вже не жінка…Те що ти називаеш душею, втікло з цього місця, міста з ціеї планети. Обрало перше –ліпше тіло, і у наступні десять-двадцять хвилин буде боятися ментів, у оболонці наркомана з перепаленими венами, з «баяном» в одній руці, копченою ложкою в іншій. Менти таки прийдуть, заберуть паспорт, трохи пізніше віднайдуть на його флеті героїн, а у крові Снід(так, так мій маленький, навіть такі як він заслуговують на кров.) Але йому вже буде пофіг. Через двадцять хвилин, навіть моя душа, покине його тіло, і він впаде на підлогу..І ген ген, бачиш літае чорний голуб його сутності, серед щедро засіянного конопляного поля з червоними зірочками маків. А я повернуся назад, у свое власне…Скіфе, ну що ти наробив користуючись моею непритомністю. Бій скінчено
Прапори піднято-ми підписали капітуляцію . Одночасно .
 Твої руки, претендують, не тільки на мое тіло, але й на тінь від нього…
Ти давно не хлопчик.Можеш розповісти будь-якому хулігану, про маятник Фуко лівим хуком. Ти торкаешся до мене цими ж руками.
Я тебе чую.Я тебе відчуваю.Ти мене не годував, дров не колов, баньку не топив. Чому, ж я зараз мокра, загорни мене в простирадло.  І воно скоро теж стане мокрим..Заткнемо кляпом мокрого простирадла, пельки своїм внутрішнім голосам.

Морфей, зупинив своїх коней на самому цікавому місці, і написав записку про всяк випадок, мовляв я тут був… А я й так зрозуміла, що все це трапилось лише в моїй голові,  але якщо раніше моя уява просто гралася зі мною в хованки, то тепер пішло якесь відверте садо-мазо. Але Скіфе, я ж бачу, що щось тебе муляє..
Ти тверезий до болю в очах, але твій вираз обличча нагадує похмільного єстонця, напевно від народження…Але руки в тебе не єстонські, вони притискують мене все сильніше, аж ось мені стає боляче. Ну от коли ти хотів вбити мене, то не вагався ні хвилини, а обійняти так руки тремтять-хвилюєшся?
 «Скіфе, ми нікуди не поспішаемо». Скіфе, що з тобою, ти розучився розмовляти. Кивае головою. Я завжди знала, що коли в чоловіка вмикаються життеважливі органи –мозок відрубаеться.   
Руки, самодостатніми істотами повзають по моїй спині, і ти намагаешся як умога сильніше втиснутись у мене. «Ми нікуди не поспішаемо»,Кажеш ти дивлячись мені прямо в очі, але таке враження, що самому собі .Це нічого, що я тебе чую. Твоя рука, гладячі мене, натикаеться в ліжку на порвані тобою ж таки трусики, видно, що порвана білизна тебе збуджує, і ти робиш те ж саме з платтячком, яке ще не встиг стягнути з мене. Скіф цілує мене у всіх місцях, збирае з мене носом  краплини запаху, як комаха пилок. Цілує мої руки.  мене. .Війна зробила свою справу, дала роздих постійній напрузі. Голову крутить, і в мене зриває голос і дихання. Все, як у перший разю Ніколи не було минулого був лише цей момент.А потім був вибух.

Я прокидаюсь…

Білий прапор вивішено, і я дозволяю великому мозкові препарувати мое серце, Там десь живе, знаю два моїх викохані  мінотаври .Ну і чим тебе здивувати Скіфе, коли на питання, як тебе звуть? З мого  горла так часто вигукуеться твое імя. Отож про мінотаврів. Перший має  дві  вишневих кісточки. Одна замість сердця , інша замінює мізки.Смутна злоба в його тілі, розповсюджуеться і на мене. Кожного повного місяця, я підкоряюся його бажанням вбити …Кого? Я дівчинка, що не пробачае. Чи ти мене образив? Та , що там пустее… одні розчарування, шви занадто тонкі, кров згортаеться, і вино твое-сухе, і моє кохання до тебе любов засудженного до ката. Я так відчуваю коли місяць товстий і повний.А в усі інші дні кровью на піднебінні запікаеться бажання бути з тобою.
Другий мінотавр Має велике розумне око, і дивиться на тебе, старанно,і  безхребетно, повертаючись профілем до світу, як папуги.Другий мінотавр завжди вмираеє банальною смертю, і воскресає без спец-єффектів, так на тріечку воскресає.Змерзлими лапами  виводить на кожному склі твої літери. І ніколи не оріентуеться на думку аудиторії.

 


Я намагаюсь говорити все менше, я й так  творю легіони доль.Під моїми руками виростають люди в білих халатах.Вони посміхаються мені ухмилками дурників  з рекламних плакатів, не знаючих, ні образ , ні болі. І навіть смерті в них не буде.А це тимчасове життя, для них лише приемна несподіванка.

Майж,е як в дитинстві, коли в усі щілини мозковської розваляйки прагнула втиснутись розпухла, грипуюча осінь., ми розважували себе Тим, що вирізували з шкільних зошитків паперових солдатиків, і палили їх на синіх квітках газових комфорок . Сгораючи солдатики ворушились, видаючи секундну,але незабутню пантоміму. Іграшковий солдатик –оживає,лише у полумьї  навіть немаючи сердця.






я думаю, те що у мене пахне з рота під час говоріння не буде мати ніякого значення…Знай. Мешканці великої ошукани сливуть великими воїнами. Всім хто воював з ними, достатньо,в  старості  почути лише справжне  імя ошуканців, аби впасти з інфарктом замертво. Слава богу ,що ошуканці, не оголошували війну жодній галактиці. А в космосі у нас зараз вічна молодість.Але зараз весь світ з цікавістю спостерігає за нахабною спробою Ошуканців потрапити туди куди не пролізти ні дощу ні вогню, ні пацючку, ні блакитному єкрану телевізора , ні президенту Сша, і навіть сучасним журналістам, тому що…
Це Твій дім. Я буду молитись за тебе у будьякім храмі, і навіть біля паркана верховної ради, не тому що я вірю в релігію, але тому що основою мого життя є постійна молитва за тебе.


Щоденники Якуба Плазунова
Гай, гай, друже, життя, це пекрегони, на скажених биках! Фішка в тому, аби завжди їхати зверху. Вилітати на змагання, з першим променем сонця. Наплигувати на бика  з -заду, так, щоб йому весело було думати…бики взагалі не думають,але  коли зтрушують губами пьючи воду з корита, вони кажуть своему відображенню:

Гей, Гей Зачекай крихітко  , через пять хвилин, я насаджу цього поганця на роги. А  ти їдеш, на ньому кілометри, і губиш новий кептарик з черговим поривом вітру. Не підіймай кептарика друже, перед фінішем, ми знайдемо, ще багато загубленних кептариків ,а також розтрощенни голів тих, хто за ними нахилився. Твоя справа весело передчувати, смачну яешню з бичими яйцями , і лише іноді опинятись  на рогах.
Так , ось мій милий друже, у тому місці, де ти перетнеш червону стрічечку, на якій буде написано ФІНІШ, і буде твоя ойкумена. І ти знайдеш насолоду в коханні, і в музиці,піснях і  танцях, навколо принесенного в жертву бика. Ой,який збіг обставин.
Бик  буде принесений в жертву, аби організувати  тоб цю незбагненну зустріч.
 До тебе підійде той на кого ти так очікував побачити.Хтось схожий на  Мадонну,з періжками, і булками.  Це буде Бог , а не дівка з великими цицькаи, розумій мене правильно. І ти розкажеш йому все на світі. У відчайдушному пориві відвертості  розірвеш на грудях улюблену футболку колишньої дівчини.  Попросиш перекрутити життевий фарш назад, і сам назвеш себе довбнею, зрозумівши повну нездарність своїх бажань. А коли Бог піде… у твоїх очах стоятимуть сльози. Бика буде шкода понад усе. Так люди стають вегітаріанцями.


Территорія Великою Ошукани 2016 рік, від ненародження Христова.

Ти схожа на з Дівчину Pin-up  плакатів, тих самих , що зображали дівчат, для чоловіків з хорошою потенцією, і поганою уявою. Я хочу з тобою сидіти на троні!
-І після цього, ти чекаєш, аби я сказала, що це взаеммно, зіпсувала всю режжисуру?Яка різниця де тобі стояти у амфорі?Амазонки так просто не здаються.
- Ти впевнена? Сіра речовина раптом виплигнула з амфори і опинилася в Тенези на колінах  . Якщо б дівчина сиділа в кріслі, вона  б накріпко вчепилася в підлокітники здираючи на фіг обшивку, але під сідницями був голий камінь. Це важке і ссіре обвивало її майже з канібалічною пристрастю. Дівчина майже перестала дихати, а нігті її увійшли в камінь, як в масло. Стало тихо, тільки чутно було, як соплять у вісні сорокарічні немовлята, піся  восьмої пляшки пива.
-Ти така гарна, як жаль що ти не літаєш…з прикрістю сказала сіра речовина.
-Від крилатого чую!
-Ну чого ти зразу ображаєшся, це було б дуже  естетично, до того ж на такі сідниці  просто потрібно споглядати знизу.Піддані просто роздеруть тебе поглядом, як гвіздки зап’ястки. Я рахуватиму дні.
-Ти вміеш рахувати?
-Як калькулятор, і краще. Я ж Великий мозок. У цьому мое призначення.Коли ти станеш королевою, то зможеш дати моему народові видовище, а в мене нарешті зявиться трохи часу, аби подумати, як дати йому хліб.
Згодься, навіть від наймоднішого ПК не вимагають, аби він мав сталу політичну позицію. Розраховував єкономічну і політичну стратегії країни, плюс виглядав, як дівчина з  секс-фантазій…Я старався. У нагороду мене обізвали каменем з гострими краями. Я втомився бути Адамом і Евою одночасно.
-Я твердо вирішила стати королевою-сказала Тенеза, голосно, так, що зірки з неба попадали.



Я можу випробувати твою твердість,-зробив заяву  сірий планктон без  амфори, який  що хвилини, ділився, плодився, і множився, періодично з нього виростали щупальці…Ти не думай, що я тобі не вірю, питання не в тому. Просто людина, може прийняти багато безглуздих рішень, поки в неї ще не вибиті зуби, а дзеркало, і ваги, кажуть улесливу правду…  а якщо, ще й коньяк можна замовити з дотавкою, в будь-яку точку планети, в означенний час дня і ночі. Мені потрібно точно знати, чи не брешеш ти перед собою.В тебе такий звабливий волохатий мозок, але чи не чекає він на леза моїх слів?
Тортури і медичні досліди в ошукані, ще ніхто не відміняв..Щось е такого в тортурах..
Що ти хочеш від мене довідатися?
Торкнися моїх рук губами, пульс рівний, сухі пальці, я не брешу тобі.Я користуюсь зубною пастою мaga-dent lie, що позбавляе моі зуби від каріесу, а рот, від запаху та брехні. Тенеза, не дуже розуміла, що їй каже, сірий планктон.Але , якесь десяте відчуття підказувало, що якщо б він мовчав, приховуючи в собі такі думки було б гірше.
-Слухай, я ж суцільний Розум, І одна суцільна інформація, навряд чи мені її потрібно більше. Але мистецтво заради мистецтва, ще ніхто не відміняв. Тортури заради тортур.Народу потрібні королі -мученики. До речі, до недавна двох кандидатів на престол, підвисили за ребра попід стелею..Всім дуже сподобалося але крові  в них так і не знайшли.
-Не розумію, а чому вони йдуть на такі випробування, якщо знають, що в них не тільки королівскої крові немає, але й звичайної дзуськи.
-А вони всі кажуть, що в них анемія, від поганих умов утримання, і їх на протязі року повинні добре годувати, ну як королів, і поводитися відповідно. А що краще рік жити королем, ніж сто років холопом… А знаеш скільки їх безглуздих, і безпонтових з руками ,ногами, але з повною відсутністю голови на плечах, з брудними душами і вичещеними кишенями. Перетворивши життеві  оргазми на істерики,п овних бажання продовжувати безцільне, і безпонтове життя, і займати престол, хоч одною половинкою дупи.
Ось так вони і живуть на протязі року принци з перегною, і принцесси  із вугільної копоті, аби у кінці свого недолугого бутя вичавити одну на всіх краплю слизу на жертовник, і дати народу надію, що планета проіснує принаймі один рік.А коли люд таки  стане помирати один за одним, виголосити інформації, що їх задавило відчуття особистого безсмертя.Я отримав три мішка безсоння, намагаючись винайти рідину, яка б замінила кров жертовнику, Досліджував, чим харчуються комарі, які розпухли від голоду вдвічі, але все ще не перевелись в ошукані. Дзуськи!Кожен крок  на цьму шляху як величезна, і важка цеглина. В результаті Важка,ілюзорна,безпонтова Китайска стіна, складена з сумнівних дослідів.
-Але ж науковий прогресс, винаходи, таке інше.
-Я втомися Тенезо, не може бути жодних винаходів, коли ти живеш у минулому. Найстрашніше вже сталося, вибух відбувся Іноді, я думаю, що едино реальний варіант для мене, це психіатрична лікарняАле в ошукні, немає таких лікарень, а на землі, будь-який лікар, сам скоріше згодиться на лоботомію, а ніж візьметься мене лікувати. Ми зробили, все що можливо, аби жити в минулому до вибуху, але час його знову невмолимо наближаеться. Нам необхідна нова королева!Признаюсь чесно, до вашої появи єдиною моєю розрадою був глінтвейн з апельсинами. Аби його напитися вдосталь я змушений був підключатися до тіла когось з мешканців Ошукани. Ой, не всяке людське  тіло витримує  коли до нього підключаеться Великий мозок. Воно або саме висихае, і розпадаеться на друзки. Або ріже руки, у іржавій ванні, не без моєї допомоги звичайно. Бо уяви собі, які чутки підуть, коли хтось розпатякає:Ба до мене підключався сам Великий мозок, аби напитися в Зюзю…І падає минулорічний сніг, сиплеться в чару з гарячим вином, і за чужий шиворіт, І я ділю з чужим і байдужим для  мене тілом його останне за життя спяніння. Воно не витримає моєї присутності до завтра.І жоден ошуканський бог не продере очі від сторічної сплячки для спасіння цього буремного тіла. Що збереже своєю смертю ще  з добрий десяток мечів, не ступивши їх об голови уявних ворогів, чи кабіни  реальних мусоровозок.Млинів в  Ошукані вже не зосталось.

У різні періоди свого життя лицарі Ошукани завітають до тебе, як до рідного сина, дочки для них приемніші, але не ближчі.Ти можеш любити їх , чи ненавидіти, але тобі не залишаеться нічого, крім того, як чекати їх, як Пенелопи чекають на своїх чоловіків.
-Добрі Ви тут усі..
Думаеш? Можливо, але тут усі так мріють дешевої попурярності, як раки зіпсутого мяса, тож зберегти щось у таємниці майже не можливо.. Аборигени, до вечора сидять у своїх печерах, набираються сил і саморобної  браги, затовкують у  свох і не своїх жіночок змертвілі яйцеклади, і вже як стане темно, і не так страшно дивитися одне одному в очі виходять  на променад.
 -Ну щож,(обличча Тенези посвітлішало) здається я знайшла своїх виборців!  Я згоджуюсь прийняти на себе права, і  обовязки королеви « ошукани»-Хтиво посміхаеться дівчина
-Згідно звичаю?-не повірила і сіра речовина.
- А, що в Вас за звичаї такі?
-Ну попершее, жертовник щодня потрібно запалювати, аби урожай був,і казочку на ніч  розповідати, у мегафон, аби не сумно було. Ну ти ж завди знала  чого людям треба- хліба, і побрехеньок

Хе-хе, промовив сірий ,Але..
-Що але?
-Навіщо ти гвалтуеш свое небо
Якщо, боятись доля всіх живучих
Коли нам боги  вказують на мигах
Трагічну долю нашої країни.
Навіщо йти на подвиг з криком Амен!
Якщо загиблих не покличеш в свідки
А як хто й  виживе, літопис не напишуть
Бо більшість з наших грамоти не знає.

Тоб-то я розумію, навіщо мені потрібна ти у особі королеви.Бо лише  у поєднанні з монархом сіра речовина виглядає вишукано, і достойно. А от чому ти так радо згоджуешся на цю пропозицію , я второпати не можу. Все ж одно і так, і так капсдец настане.Ти ж знаеш, коли вмирає хтось з жителів ошукани, з неба падае біла фігня, так схожа за виглядом а на сніг, за хімічною, будовою на кокаїн. А цього снігу в нас  зараз стільки, що навіть смерть за нами ходить на автопілоті.


-О тоді я  точно буду королевою Згідно усім звичаям!Ваш народ буде  у захваті від того, що можна насодовити старого короля на кілок, аби носити на руках нову королеву.Тому, що я вірю в те що можна попередити Катастрофу. –Кажу, а сама розумію, що королів -героїв в народі  не люблять. Таким королям свої ж піддані не дадуть на місці всидіти. А ганятимуть по містам, і селищам  з усілякими дипломатичними місіями, а в нагороду, ще прізвисько повісять Монарх скороход. Скажи дякую, якщо не повісять на першому стовбі, коли, вже вік прийде, і бігати ти будеш не так швидко. Добре, якщо до цього віку, ти здогадаєшся ввести закон про заборону вогнепальної зброї, і підірвати  канатно-вірьовочну фабрику. А, ще треба  навчитись картинно , і трагічно вмирати, по завершенні подвигу, щоб дати народу впевнитись, що вбити тебе звичайно, можна, але краще не треба, бо ти вміеш, у разі потреби цілком  реально воскреснути.Треба потренуватись. Нехай краще складають оди, про форму моїх королівських ратиць, ніж шушукаються видумуючи приводи для змови. Але є в мене така риса характеру, що якщо я щось вирішила спробувати якось потім, то неодмінно, почну практикувати, це саме зараз…

Що я й продемонструвала театрально вколовши себе в груди стилетом…стилет продірявив мене не сильно,вичавивши маленьку краплю крові, і я навіть запереживала, що виступ був недостатньо єффектний… Але публіка серед аборигенів  невибаглива, їм здаеться, що і маленької крапелюшечки для смерті цілком вистачить, впала на пісок…І вже  через п’ять хвилин підвелася на ноги
*

Що тут сталося!  декілька тубільців, що дотепер ховалися за каменем підскочили на два свої зрости. І заволали «Амен» Немов грім прокотився по ніби-то безлюдному передмістю Ошукани

-Тільки ти не сильно радій,-  попередив їі « сірий», - Сіру речовину не посадовиш на кілок.
Тенеза - можна тільки змінити тіло у якому вона знаходиться…
-Від зміни тіл, сутність сірої речовини не змінюється, то ж чи варто це такої напруги.Втім тіло до якого підключився великий мозок у будь який момент може стати твоїм.
О, як, я жадав би опинитись зараз в чоловічому  тілі. Скочити, на коня посадовити тебе з заду, і промчати по пустелі, аби повітря шмагало тебе по щоках вибиваючі себелюбні думки, щоб настав час, коли ти б на мить злякалась мого поцілунку, як болю, від удару, кричала,:»Потім, не треба, закушувала губи, і лупила мене по щоках, Я розірвав би твое плаття стилетом, що захований у тебе поміж грудями.
-Звідки ти знаеш?
-Там ховають зброю всі майбутні королеви. А я б багато дав, щоб почути твое важке дихання, твій стогін під моїм тілом. За погляд очі в очі. Мій переможний погляд, і твій за травленний. За кожен порух мускулів, за єднання двох життів, що  розриваючись гарматними пострілами задоволення утворюють нове життя.За те, щоб відчути твій природний запах, свою перевагу, і наше равенство водночас.Наблизитись до тебе по саме не можу, і  впасти в саму святу з усіх безчесних  безсило,останнім ривком знесиленим рухом. Стати богом твого життя, і слугуючи лише  законам природи, видобувати з тебе нових Ромів, і  Ромулів. Відкусити собі язика, аби не визнати свое кохання до тебе.Впасти на землю, зоставшись з тобою, єдиним цілим, і знати, що окрім мене, твоїх персів  торкалося лише місячне  сяйво

Блакитне вечірне сонце Ошукани засліплювало очі, але добряче прожарювало мозок, аби там не залишилось і краплі ідотських думок. Отож чим більше в голову напече, тим розумнішим стаеш, головне дочекатись тієї розумної думки, яка зазвичай запізно .приходить.
Єх,  усі аборигени,  Ошукани, мають суровий норов,синицю в важкій руці, і Санта-Барбару на божниці. Сіра речовина, що на всіх одна передаеться, як кросівки в багатодітній сімї від старших молодшим. І охороняє Великий мозок , сама  королева, із плоті і крові
-Слухай,- Тенеза, настирливо підійшла до сірої речовини на один крок, і наступила лівою пяткою на його амфору.Пафосно розкрила ротика, намагаючись говорити дуже, швидко, бо, якщо більше трьох секунд дивитися на Великий Мозок, всі розумні фрази застряють в горлі і виснажуються, а вії заплутуються, між собою.

-Вибачатися за своє попередне хамство, я не буду, тому що навіть майбутні королеви не вибачаються ніколи.Навіть ті, що співають речитативом під три аккорди, в примятій короні з консервної бляшанки, а вони особливо… Але я  можу пообіцяти, більше цього не робити, якщо ти мені дещо поясниш:
Моє перше питання .Невже в вас зовсім немає, магів, що ви  за мною аж на землю поперлися..Тетіана мен багато чого розповідала…
Сіра речовина збентежено схлюпнула:
-Якщо я тобі дам ці відповіді.  ти більше  не будеш топтати мене ногами?
-Не буду
-А  руками в боксерських рукавичках?
-Не буду.
- Ну тоді слухай, усе, що сказала тобі Тетіана найсправжнісінька туфта. Нам не маг зовсім  був потрібен , а дівчина  з плоті і крові, у детородному віці.Здатна піти за країну і коханого, на вірну смерть, в Сибір, та на інтимну депіляцію.І повинна, королева наша завжди піднімати бойовий дух населення Ошукани.
-То що мені перед ними гопки скакати?
Повітря навкруги співрозмовників столо набите напругою, немов іграшковий ведмедик ватою.
- Ну не гопки, втішае  Тенезу сіра речовина ,тебе все одно по телевізору не покажуть, бо не винайшли , ще телевізор, але у мегафон їм , щось потрібно говорити. Щось таке актуальне, про життя і єкологію, і щоб з музикоюГоловне, щоб у форматі казочки було .Вони інших текстів не розуміють.І головне-н іяких роботів… у них вже був вік технічного прогрессу, і вони його з успіхом позбулися
Тенеза: І що нічого від нього не зісталося?
Сіра речовина: Ну чому ж зосталося, металічні домашні кішки, наприклад, і то тому що звичайні в Ошукані не виживають. Але їхні домогосподарки, вже достатньо поздирали руки гладячи цих кішок вздовж шурупів, а інших тварючок вони не мають. То ж розкажіть про нашу політичну ситупацію, ну так , як Лафонтен, або Крилов розказували.Зрештою, або Ви зараз читаете їм казку, тобто передвиборну программу, і вони від неї в захваті,або..
Або що?-не зрозумів Скіф
Або будемо подавати заявки на реінкарнацію.
Це вже і Скіфові і Тенезі починає подобатися. Зрештою вони вже не з острахом дивляться на мегафон , що лежить біля Амфори,але вже починають видирати його один у одного.
-Ви тільки девіз Вашої партії не забудьте сказати, по ошуканськи, це до речі, єпіграф називається.Без нього виступати  неможна.
-Чому, це неможна без єпіграфа?Тенеза терпіти не може усілякі дипломатичні канони, але це не значить, що їй не цікаво, як вони виникли.
Втім сіра речовина поки що охоче відповідає на усі запитання.
-Тому, що єпіграф, --це те що мало того що вкрали, так цим щей  хизуються.
А ошуканці, дуже люблять, коли хтось  у когось щось краде, а якщо й цим хизується то це ще один бонус, тому , що якщо хизується значить не боїться. А якщо не боїться значит крутий.
Отож єпіграф-Гордо і гучно сказали наші герої в один голос, тому ,що поперше так зручніше обійматися, а подруге, ніхто поступатися своїм місцем  не хотів.Хе, хе або зараз Ошуканці віддадуть нам ключ від міста, бо через пів-годинки почнуть нас вбивати.

Але не дивлячись ні на  що їжачок  знав, що прийде до ведмедика і вони будуть пити чай з малиновим варенням.

Добрий день любі Наші  ошуканці сьогодні наше звернення до нас вийде  дещо колючим, просто мова  йтиметься  про їжачків.
Чому про їжачків? занепокоївся Сірий Планктон
-Ти ж просив, оригінально, актуально, і екологічно-пояснив Скіф, тому, що Тенезу від мегафону було вже не відірвати. До то ж будь-яка назва , або імя після виголошення в голос настільки витонченно трансформуеться у мізках почувших  його , що його  первинне звучання є неважливим. Зміст промови не в тому , що у ній буде сказано, а в тому, яка буде реакція на неї, а реакція залежить не від слів, а від того як виглядає промовець.Тенеза поперше в нас виглядає на всі сто , а подруге її більшість населення  не бачить.А буде довідуватися про її зовнішність по чуткам. Що, що , а чутки я видумувати вміє.
Тенеза під враженням почутого навіть відриваеться від мікрофона:
Скіф-Вона така тендітна, над нею завжди безхмарне небо. Стріли її Розуму так точно  попадають в мое межбрівья, що коли я говорю з нею я аж надто схожий на самовбивцю
Тенеза-Скіфе, а ти хоч сам зрозумів, що ти сказав?
Скіф(думае, він завжди думае) В Тенези класичне сопрано.У глибині її голосі живуть  мякі плюшеві змії, що вповзають у мої вуха і приемно лоскотять  нерви, коли у голові починаеться злива,грім, і повний абздольц.  Дим від моеї сигарети в’эться в повітрі біля  її щоки.
Знаеш, здаеться я забув усі слова рідною мовою, це завдяки тобі.Але одне питання не дає мені спокою Тому я все ж спитаю , можн  англійскою Is there anything you would change about you life? If you could? Це не розбігаеться з нашою концепцією, Тенезо?
Чи згодні Ви   змінити життя. Зав'язати очі , шубовснути в проруб, з єдиною надієї виплити  на той берег ріки. І обіцяти собі що , цей раз останній -  не варто, тому що все одно полізеш  знову. Гай, гай, а якщо ти  навіть втопишся ? в тому є цілих два позитивних моменти. перше, Буде файний корм для рибок. Подруге, Виросте новий хлопчик за тебе гада, пороги перепливати.
Ошуканці хвилину мовчать, і починають кричати –“гірко».
Скіф –Господи  , що ми верземо Вони  ж нічого не розуміють, ба навіть думають, що в нас весілля.


-А ти не відволікайся, чим більше ми скажемо  думок протилежних одна одній, тим більше у нас буде прибічників, кожен знайде у нашій промові щось на свій смак, комусь перидвиборна промова, комусь казочка, кому весілля…
Отож скориставшись миттєвою мовчанкою Скіф дориваеться до мікрофона:

Так  ось у сорок першому королівстві, в дев’ятиповерховому  будинку з видом на  іржаві гаражі, жили собі дід та баба і мали вони їжачка. І разом з Тенезою співають
Під небом блакитним , є місто злате
Ворота прозорі і зірка на них…


(Наша майбутня королівська пара виводить такі жалісні, і пристрасні Па, Б.Г . б плакав, у всіх жителів ошукани є теж привід поплакати,тому що телевізора, ще не винайшли..
Хай плачуть, хай залпом, як фронтові стограм заливають у душі наші імена.Хай жадають знати про наші родимки, і брудну білизну.сдираючи шпалери   таемниць нашого походження пласт за пластом до крові під нігтями, до судоми в пальцях
і скуштувавщи наші імена на смак, закрбовувують їх в колективній свідомості.
Кожного дня змушуючи нас видумувати нові казки…

І жили дід с Бабою  погано. Поряд з гаражами була велика калюжа, яка містила ядохімікати, внаслідок чого дуже смерділа. Тому їжачка дід з бабою на вулицю не  випускали, а хвіртку у вікні відкривали тільки коли вітер дув з протилежної сторони будинку. Пенсію їм платили нерегулярно, а якось і зовсім забули це зробити.
Стало в домі зовсім нічого їсти.
А може подавитися вишневою кісткою, і закохатися в тебе назавжди, Хочеш я буду бісенятком. Плюй через плече тричі. Ти пояснюватимеш мені,  правила гри в шахи, і просто…Я не пам’ятатиму, що я кандидат в майстри по шахам, точно так, як не помічатиму своїх фоток на стінах твоєї спальні. Я ніколи нічого не помічатиму. Зніми з мене німб. І ордени минулого. Який сенс перечитувати сторінки своєї історії. Я плачу, і втрачаю будь-яку субординацію. Така собі інтимна вистава тет-а-тет, і все одно трохи на публіку. Глядачі, звичайно не допускаються на виставу, і все одно це театр, інакше б усі слова стали зайвими. Але скажи мені правду: Ти точно хочеш  піти Богом на моє небо?
На інше? Ти з надіею дивишся на хрестик, що висить у тебе на шиї, це я тобі його подарувала. Він пораненою пташкою звисає з шиї. Грішний ти хлопче, грішний. Значить ще заспіваемо! Я ж бо теж. Це магічне речення; Я Теж. Воно в секунду перехрещує дві реальності. Господи ну чому твоє небо перепахане в сім слоїв? Мені б не довелося створювати персональне.І читати псаломи, як у театрі по ролях. Я так звикла. Я не можу інакше. Я не можу піти в церкву, з тоїж причини, що не ходжу у загальну баню. Молитва це особисте. Моє тіло, моя власність. Моє кохання-це моє кохання. Все інше це Радянський Союз. А в Радянському Союзі не було Бога. Пробач мені Господи!
 
Я займаю все менше місця у просторі. Це така хитрість придумана мною, щоб швидше оминати кордони. Хто пролізе в вухо корабля пустелі.Я. Іноді мені здається, що я просто не встигаю злякатись. Ні бидла, якого я просто не помітила, ні диби, якої не чекала, ні  твоїх підвечірніх марень. Я завжди встигала на свій потяг, і іноді на чужий. Памятаеш, ти колись казав що підеш на барикади за що завгодно, але лише під моїм прапором. В тому і справа, що я не знаю якого кольору мій стяг. Я не забула про нього, в мене його просто не було. Я ніколи не любила прапори. Мені більше подобалось кохатись з тобою у ритмі одвічно текілового блюзу.Я не зірвусь на крики всмоктуючи скронями твою капілярну ніжність, іноді здається, що дріб краща за поцілунки. …
…

“Когда нет денег – нет любви.
Такая сука эта сэ ля ви!”
Тенеза;Як думаеш, це зачепило їх сердця?
Скіф:Думаю інтонацію вони зрозуміли, а гроші і мат, в одній фразі, означає їх відсутність. Отож проблему ми вигадали. Тепер головне з неї виплутатись.Якщо ми зуміємо придумати файний фінал.Тоді  Навіть, якщо ми підемо і не повернемось…що буде наврядчи , то все одно  залишимось в їхніх сердцях назавжди. Дивись , як  вони уважно нас слухають і зовсім не лізуть нас вбивати.
Сіра  речовина- звичайно, нічого не заважає їм зробити  це після спектаклю…
Над сценою, пролітає ластівка, і робить відмітину на нашому сірому пессимістові. Той розуміє, це як знак, і затикається. Скіф з полегшенням продовжує.

 І Каже тоді дід бабі:
- Ти по хаті помети, по сусіках поскреби, може, чого й знайдеш.
Баба по сусіках поскребла, по хаті помела, і вимела зосліпу їжачка за поріг, бо з такою пенсією яка може бути мова про пристойні окуляри. А їжачок зрозумів, що він тут зайвий.І побажав їжачок усілякі капості своїй королеві. І стався вибух
І опинився їжачок в тумані. Туман був якогось жовто-блакитного кольору. В думках їжачка промайнуло:
Будинку діда с бабою більше нема. Міста більше нема- Ничого немає і нікого, і їжачку, ще добре підфартило, що він опинився далеко від  єпіцентру подій. Вибух атомної підстанції зруйнував все, що могло зруйнувати, і залишив в живих лише винуватця подій, аби тому стало соромно.


І впав їжачок  в запаморочення. Довго лежав їжачок без пам’яті на брудному асфальті під дрібним кислотним дощиком.

“Грім. Прогримів  по даху,
Роздякав  всіх кішок грім
Я відкрив  вікно…”

Cкіф співав  пристрасно і з такою вірою в перемогу добра над злом, але так, щоб кожна жінка ошукани знала, що він думає, про її пишні стегна, ідеальні сідниці і високі груди, навіть, якщо не мала таких одвіку

- Вони йдуть !-Скрикнув Томас Рудий. І дійсно, на трибуну наших недополітиків. Насувалася зграя  аборигенів Ошукани  в бойовому макіяжі Від Макс Факер, Тримаючи свою національну зброю Серпи і Молоти напоготові
Тенеза кивнула. Здаеться прийшла їх остання година. ще пара хвилині, і з них зроблять Королівську салямі., а томас Рудий перетвориться на файний зразок делікатесу «Сарделька  дитяча» ще пять хвилин, і  - и  все  буде скінчена. Кінець здаеться був неминучий. Щось потрібно було з цим  робити.Щось мені не подобалося в ароматі навкруг. Це від Томаса Рудого, дуже сильно пахло страхом, і чимось  ще…




Сіра речовина розтіклася прямо на своєму посту, під молотом когось з аборигенів, і тепер, ще не скоро  збере себе до купу. Шкода звичайно, алеХтось повинен був стримуватито- атакуючих сцену ошуканців, що хотіли бодай доторкнутися до нас з самими різними намірами. Бо під час прокламацій зазвичай ніколи не має часу розібратися, хто тебе хоче поцілувати, а хто навпаки.  Прийшлося обмести помост поганою мітлою. Тому що відбиватися від шанувальників Скіф вважав справою невдячною, а сам мікрофон важким і незручним.
- Зачекайте ! - Тенеза  здивовано відкрила рота  .
 - Щось тут не те робиться .
У неї зі страшною швидкістю почали рости вії, і нігті. Ошукана! Це місце здаеться визнало її за свою, і почало годувати її своєю,магічною єнергією . Але потік був схожий на водоспад. Планета дійсно визналв їх за своїх. Так не діляться єнергетикою з гостями, які хоч завтра можуть тебе покинути.
-Скіфе, мене зараз розірве на шматки.
-Мене теж, а якщо поділитися з місцевими  жителями, вони хоч після цього виживуть?
- Виживуть, але , можливо показяться..
- Схибленні піддані нам не потрібні-одним махом відрубав Скіф, то ж повернемося до нашого  їжачка, дощик його в решті-решт і розбудив…
Коли в тіло вливаеться энергія з космосу, чи ще з будь-якого дива, ще не ясно,чи підфартило цьому тілові. Тіло  реагує підозріло. Голови нашої компанії стають схожими на їжаків, тому що воллосся подібно великим голкам підіймаеться до гори дрином.
Дізнайся, що саме Бог мав на увазі, коли сипав тобі на голову білий порох, посипаючи тебе на царство! Кожний, хоче , щоб йому було краще. Я розчиняюсь у просторі своїх думок. Я  розповідаю Казку ошуканцям, але сама починаю в ній жити.Будь-яка розповідь – це таксі між світами, і в першу чергу для автора ціеї історії. І під колесами цього таксі може опинитися хто завгодно від кактуса, чи їжачка,фантазії пятирічної дитини, чи слухача  мого марення.Коли таксі, що веза автора розвалюеться не витримавши шаленої швидкості, воно перетворюється на милиці, і шлях тривае. Скіф уже сам відчуває себе їжачком викинутим на вулицю, і розуміє, що краще б він не прокидався!

- Чому? - не розуміла його Тенеза.
Тому, що його оточував якийсь зоряний мегаполіс суцільного хаосу.І уявна калюжа в яку він потрапив стає до біса реальною, і мокрою. Ось що є Боже осяяння. Ні, тобі ніхто не дає, більше того, що ти маеш, чи колись будеш мати. Тобі дають відчути, кожну травинку, кожен порив вітру, будь-яке слово сказане тобою. І тобі вже більше нічого не потрібно і не хочеться, тому, що тобі самого себе занад-то. І рятує від цього лише рефлекс: ідти, до мети , яку поставив, перед отриманням цієї благодаті. Ідти не дивлячись , ні на що, тому, що інакше доведеться визнати, що всі молитви, на які потрачено до біса годин були сказані тобою всує.
…І Піднявся наш їжачок і пішов собі вулицею. І раптом впало щось їжачку на голову, і повністю позбавило його від суїцоїдальних думок, наповняючи бажанням жити. Тому, що нічого думати про самогубство, коли тебе на кожному кутку можуть цього життя позбавити. Це з  якогось вікна старе дзеркало випало. Подивився в нього їжачок, і побачив себе голим. Дивитися у розбите дзеркало погана прикмета, що й потрібно було довести. Від дощику у їжачка повипадали геть усі колючки…
Скіф, сказавши , це перелякано проводить по лисому черепу, і щось таки розуміє, про силу слова.
…І став наш їжачок колобком. Десь тут поряд жив ведмедик, з яким наш колобок давно вже приятелював, і який теж вижив після спричиненого тепер вже колобком катаклізму. І було йому гарно від того, що він  все одно прийде до ведмедика, і вони все одно будуть пити чай з малиновим варенням!
Тому що, шановні , головне в житті - це надія. Яка, зазвичай, помирає останньою. Отже – будьте спокійні, її ви не переживете. Тому, не дивлячись на кислотні дощі і жовто-блакитний туман, все у Вас буде добре, крім здоров’я і грошей, а платонічне кохання дуже гарно впливає на відносини.Ну, скажи мені, у тебе напевно таке буває , коли знаєш, що верзеш таки повну дурню, від якої ні кому краще не стане , а зупинитися вже не можеш.А що мені врешті за , це буде, полегшено зітхае Скіф, ну назвуть мене врешті першим Майбутнім Королем, або ж таки Першим Ошуканським словесним терористом, в будь-якому разі занесуть у підручники, в якому повисне надовгі віки моя фотка с датою народження, головне, аби дата смерті стояла не дуже скоро..Хе, хе, він ще раз, з помітним задоволенням подивився в розбите дзеркало, а виглядае він зрештою нічогенько, така собі аєродиномічно виголена голова.Балетна постава, звірині мускули, за право потримати , його за руку..мешканці ошукани скоро будуть вбивати один одного, жінки меланхолійно вириваючи на суперницях волосся з усіх місць, а гоміки колоти один одного ножем в пах, слава богу в Ошукані немає коміків.
Сіра речовина в амфорі спритно прочитала думки , і аж присвиснула,
-  І буде ще менше..
Скіф промовчав,  він потай від Тенези , солодко згадував, як на нього плигали з вікон дівки а Амстердамі, а потім виплигували, але на завтра, і вже з його готельного номеру, насичені любов’ю, до безкраю. Але , що можна сховати від Тенези,якщо вона маг, крутіший, за оте сіре в амфорі, і читає думки за п’ятьхвилин до того , як ти встиг їх подумати. І ось тобі в голову летить повна пляшка рому, сатира на злобу цього тижня, любовні страждання, і плани на майбутне в яких ти перетворюєшся на мерзенну жабу. Яка, як раз так потрібна Тенезі для виготовлення любовних коктейлів. Я перестав спілкуватися с друзями. Пробач-те, але я не розумію, як можна пити горілку, відрами коли дружина потребує лише норкову шубу.Плакати треба коли вона може перетворити тебе на величезну=зняти шкіру власноруч, і примусити шити шубний шедевр, мотивуючи це тим, що я колись вчився на курсах крійки , і шиття(ганьба мого дитинства, більше про це не слова.
Боже ти мій, як швидко біжить мое  життя. Чи можу я не підганяти долю?Розкажіть мені, як не гнати скажено по трассі .Я знаю, що можна просити, про нездійсненне, і буду просити, але перед цим, я про всяк випадок нагадаю, тобі Боже, що більше за все я жадав би прокинутись ранком. І пережити , ще один спекотний день, коли твій сніг падає з неба, коли зірки вилітають , із жерла вулканів, і прямують, до астероїдів.
Я буду просити ніжності до мене.  Хоча Тенеза, впевнила мене, що життю моему в найближчі шістдесят років, загрожує лише том Британської енциклопедії , що може впасти на мій грішний череп в бібліотеці  ім. Вернадського.І взагалі фраза горе від розуму, це про мене, я жадав би встигнути прочитати, ще кілька книжок .І стати добрим  і мудрим. Аби  дізнатись таки в чому точно полягае мій першородний гріх, і звершити його своїми руками
Терезо,(Скіф випиває, її поглядом, як воду  в пустелі, як причастя…У  цьому місці не має нащо, дивитись окрім неї. Мешканці ошукани, з своїми найпрекраснішими арбалетами в світі, поховались за сірі камені, а вежі міста занедбані, і ще від моменту побудови страждають сколіозом. Невже мені в них жити, растягуати задоволення владою, сучити інтриги шестиногою паркою. Шукати десять схожостей з собою., в портреті першого правителя, вбивати з надіею на нову порцію білого снігу. Що є влада? Влада над смертю, влада над життям? Магія- це влада. Тенезу витягли в Ошукану, але не вона одна  потрібна істоті під небесами. Знання, Інформація.-Це теж влада, але до біса, я не такий вже й розумний..
Про те сіра речовина, здаеться була іншої думки:-Ти просто кльово ганяєш понти, і якщо я буду завжди з тобою кращого короля для Ошукани не знайти. Тож, мою скромну фігуру можна не афішувати. Тобі Скіфе доручаеться посісти цілих дві посади мозку і члена партії .
Що до Тетіана, то вона пам’ятає , як бути королевою-Фамільні портрети, і винні підвали, це колись належало їй і  буде належати їй по праву- Знання того, що ти маеш на щось право , це теж Влада.  Томас Рудий наприклад володіе собою . Ви всі  вже маете владу!
Скіф-Але нас, ще не визнав народ.
Що є визнання народу?
Голоси народу в Урні? Нехай свобода вибору зостанеться іллюзіею, що канула в бездоганність вод Лети. Уся  віра в демократію, зациклена на кольорах і розмірі шрифту, плюс, якості фоток на передвиборних плакатах.
Тенеза(зацікавлено)- тут, ще стріляють з арбалетів, але роблять кольрові зображення..?
Сіра речовина майже образилася, я б сказав точніше, тут , ще не перейшли на  3D графіку , але вже стріляють з арбалетів. Тут рішуче  не вміють зробити нічого красивого, але, якщо воно є стараються його зберегти
-Відповісти, б тобі , щось варте, але нічим, тенеза насупила брівки, і сіла на коліна.Виходить мене тут всі вважають потворою.
-Ну, що ти втішила її сіра речовина,  потворою всі вважають Скіфа, хоча, по всім правилам , це я винен, я дуже часто говорю, з –за його спини, а я язикатий, і панікер..
Тенеза-, я не про те, якщо вони зберігають все красиве, чому ж вони стріляють по мені на протязі години, я що не гарна, як на їхню думку?
-Гарна, гарна, вони просто перевіряють, чи справжня ти королева!
А то вони, спеціально стріляють мимо, щоб подивитись злякаюсь, я чи не  злякаюсь.
Ні , ти не повіриш, але вони стріляють лише в тебе , і прицільно. Духовні закони Ошукани, ще надійніші за арбітражні суди. Королева не може зробити нічого поганого своїм підданним, піддані свої королеві…Як би не старались.
-Але ж Тетіана перестала бути королевою.
-Звичайно існує межа за якою, королева, перестає  бути королевою!
-Так, і Тетіана  її перейшла
-Де
-Ну хіба, ж я знаю. Справа в тому, що королев і її свиту перевіряють, на справжність тільки перед коронацією, після  коронації , вже ніяких тестів немає, щотя, і її , ще потрібно пережити. Те ,  що Тетіана не королева , виявилася випадково, вона кинула посохом в свого жовніра, і він впав мертвий.Хоча до того, вона кидалася в нього чим завгодно, а він жив собі й  жив…
Далі,її було просто необхідно вислати за межі планети. Перша кров пролилася, а якщо вона могла вбити, могли вбити і її. Вперше, за багато часу, над планетою пішов кокаїновий сніг. Від якого ми майже відвикли. Ще  пару  таких ескапад, і народ знов звикне до вбивств, і кокаїну, і почалася б братовбивча війна не заради ідеї, а так заради кайфу . Вас не вчили нашої історії ,а варто було б: коли хтось помирає безвинно над ошуканою, іде білий сніг. Надихавшись якого емоційні жителі ошукани забувають про всі скорботи,  і не бьються головою об стінку, з великої печалі по вбитому брату.Проблема в тому, що до снігу швидко звикають, і через деякий час аборигени вде починають жадати смерті брата .Але Тетіана ж звичайна принцеса, все чому її навчили, це всміхатися сусіду зліва , і сусіду справа, її важко буо зрозуміти, чому потрібно кидати замок. Вона вбила, ще кілька підданних, змусила свого сина теж пролити кров, і тим самим лишила його права на престол. Царственна особа має право, проливати лише свою , і лише для жертовника. О цей період в житті Ошукани став її бенефісом, де вона виступала у корсеті з кісток своїх підданних. Вона зробила свого клона, і щоб аборигени не вибрали собі нової королеви наклала  закляття, аби зробити жителів безкровними…Закінчилося все, як повинно було закінчитися. Тетіану з Томасом Рудим, таки запхали в космічний корабель, без права повернення на планету. Її клон, правила, ще деякий час, але клони вбивці довго не живуть. Тож скоро планета залишилася без королеви, а жертовник без годувальника. Через п’ятдесят років, як і було сказано в передбаченні планета  вибухнула. Боже, яких зусиль мені коштувало повернути час навпаки, щоб  все повернулося назад. Бачиш, як гарно не мати тіла. Тіло смертне!Мозок же вічний, і якщо буде вважати за потрібне може  вселитися в інше тіло.
-Ти врятував, цю планету, навіщо?
-Цікаво було, не люблю коли щось зникае без поважних причин.
До того ж мені хотілося помучити Тетіана. Поки вона знатиме, що Ошукана існує, вона буде хотіти сюди повернутись, так Тетіана?
-А дзуськи тобі!
Мозок, трохи визирає з амфори , і спокійно промовляє:значить так
Звідкіля не візмись, піднявся вітер, в глаза стало задувати пісок, і сніг
Камені, під ногами, знаєш Тетіано, я багато тобі чого хотів сказати , і коли мав тіло, і коли залишився без нього, але завжди плутався між
 "I hate you"...і  "I want you"...і чи хотіла ти мені сказати "I love you"...це, ще велике питання
Я знав, що ти повернешся, нехай у вигляді Тенезеної покоївки, ти права, ніхто не може тебе вбити, але ти забула, що коли ти позбавила мене тіла ти мене невбивала, я можу зробити для тебе те саме, гай гай Тетіанко, ми будемо сидіти в амфорі вдвох, завжди мріяв мати такого товариша. "I need you"...крихітко. Як жаль, що в мене немає лобика, аби підставити його для поцілунку.
-Невдячна свиня –спалахнула Тетіана.
-А за що мені бути тобі вдячним, за стільки років, що ми примудрилися, прожити разом, ти примудрилася подарувати мені тільки оце!Показує всім величенький рожевий камінь..
Тетіана:Я довго вибирала, що з ним зробити, або в тебе ним кинути, сильно…чи ввічливо дати в руки. "I trust you"...я довіряла тобі милий, ти міг сам в мене їм кинути.
-Ага , міг, сіра речовина зараз був збуджений , як ніколи, немов помолодшав років на сорок, і впав в голопузе дитинство. Скажіть мені , ну чим  же таки відрізняеться ненависть від пристрасті, любов від кохання, отрута від яду. Гей гей, коли ми щерились  з Тетіаною на  сходах потаемних веж замку. Ми не боялись втратити владу один над одним. Ми, не боялись втратити Життя. Країну, інше.
-То ви  закликаете нас боятися втратити , владу, яку ми , ще не здобули? Посміхнулась Тереза.
-Я закликаю, вас  завжди пам’ятати , що її можна втратити. І  ще в вашій кімнаті колись  стояло найправдивіше  у світі дзеркало.
-Вже не стоїть .-Тенеза,  винувато потупила очі.
- А жаль,-сірий, був напевно в дуже гарному настрої, якщо відмовився від читання моралей. Воно завжди точно каже людині, коли слід вмирати, а коли можна  ще поборотися.





Щож, напевно в наступному Вашому виступі Ошуканці почують, як на ведмедика напали злобні глюки,  а також дізнається про правила поведінки на казкових дрогах. І про те, як Іван-Не-Дурник, мало не простягнув ноги
-Шуткуеш? Вперше за нашу подорож, Скіф звернувся до сірої речовини, як до друга. Втім подивимось, що буде далі.Я сподіваюся, що контактуючи з аборигенами таким чином, ми хоча б провалимося з головою, у суспільне життя.
-Це буде, краще, чи гірше для нас.
-Не знаю, але мене вже дістало зясування стосунків у вузькій соціальній группі.А коли всі нарешті замовкають на мене навалюеться страшне, і тягуче очікування,і  краще мати, тіло з подряпинами, грязюкою, і слідами боротьби, краще очікувати бійки з хвилини на хвилину, чим тупо сидіти, під  стрілами, що в тебе навіть не можуть влучити, і чекати, коли ж їм набридне.
-Коли кожен громадянин, спробує вистрілити в голову кожного з нас.
-І багато громадян в ошукані.
-Нормально, а що Cкіфе, краще в багнюці копирсатись, ніж сидіти , як дурень з помитою шиею, повністю з тобою згоден.Але по королівськи-це якраз з  помитою шиею сидіти, а що ти думав нам царям легко
Втім,  відволікшись ми побачили, що до нас прямує делегація аборигенів, аборигени, щось гучно кричали , при чому по тону викриків було не дуже зрозуміло, чи то вони матюкаються, чи то хвалу небесам возносять.
-А що Чи по плечам, Вам хлопці легкість буття? Скіф зіскакує зі сцени намагаеться бути ближчим до народу. І грюкає їх всіх по плечах. Тут же отримує від усіх по носу.Причому сіра речовина волае, що ображатися не можна тому, що це в них таке вітання.
-Це коцони, промовив сірий мозок!
-Хто такі Коцони?
Ой не питайте, це одна з древніх каст Ошукани. Це такі в них просвітлені людди. Живуть в пустелі. Моляться своему богові. Пташки їм їжу приносять…Не  дуже смачну.. Знаете, ж які пташечки в пустелі-стервятнички, ну і приносять відповідне. Вони до речі не  просто так приперлися.Прийшли до Вас до речі не  просто так, а присягу прийняти.на царство.Та не бійтеся, це в нас звичайна процедура. Таможенний контроль проходили? От і добре, у нас майже та ж сама процедура.
Тереза-Ага зрозуміла, типу з якою ціллю ми приїхали, скільки часу пробудемо.
Сіра речовина: Щось схоже на те, тільки з якою метою ви сюди приперлись, і так зрозуміло. Їх більше цікавить, скільки часу ви збираетесь Володарювати, Яким літочисленням ви цей час міряете, і при яких обставинах ви перестанете вважати себе королем, і королевою.

Тенеза:Чи е взагалі така штука як час, я знаю, що я живу сьогодні, я знаю, що завтра, теж буде сьогодні, я знаю, що несчислені  вчора теж так називались…І розподіляти їх на періоди  , можна лише, за вчинками, які я зробила, мовами, які я вивчила,бажаннями, що я їх навчилась хотіти, і тому вже виконувати. Я знаю, що перестану бути королевою, коли в мене не зостанеться бажання пізнавати, це станеться в якесь з численних сьогодні.
-Вашу відповідь прийнято. –Коцон хитро посміхнувся
Я для тренування лише тобі сказала, я не знала, що вони нашою мовою розмовляють.
-Вони й не розмовляють, вони лише  все розуміють..підключаються для тебе, і читають , з потоку, і по барабану, що ти там сказала, вони чують, лише те, що ти хотіла сказати. Але все, що ти промовила винесено в твою біографію, і якщо ти хоч раз відмовишся від своїх слів, попросиш пробачення за сказане, чи скажеш, що обмовилась тебе просто вишлють з планети
Скіф-Я знаю, що час підлягае трансформації. За п’ять хвилин може пройти вічність і навпаки.Розумні  грекки, колись казали, що не можна щось  любити , більше за себе інакше , воно швидко вмирає.Я знаю, що людина може владарювати лише над тим , що їй не дуже й вже потрібно. Я перестану бути королем, як тільки полюблю Ошуканців більше за життя .
Вашу відповідь прийнято.

Тетіано, пробач за нескромне запитання- при  яких умовах ти згодилася більше не бути королевою.
-Я сказала, що зречуся престолу, коли більше не зможу його кохати, вимовила Тетіана, і з тугою, подивилась на амфору у якій вовтузилась сіра речовина. І він треба сказати все для цього зробив.


.А зараз під фінал нашого виступу ми заспіваемо наш національний гімн Великої Ошукани.Про наше добре життя, смерть наших ворогів, і славну долю нашої країни

“Ходить дурень по планеті
Просить чоботом по яйцях
З-заду нього вється привид
В простирадлі комунізму
Дурень знає, що шукає
У болоті і багнюці
У чужім чудовім краї
В мецената, і чорниці
Серед тих, хто смерть побачив,
Не бувае атеїстів
Кожен буде сміливішим,
Якщо випє
Граммів двісті
-І напевно дурень знайде.
Свою правду пересічну
Кожен має свої граблі
Але хтось наступить двічі!
Буде в нашій ошукані, не сховатись від туристів,
Що приїхали на Галю подивитись з коромислом.
Що постеляться барвінком, а багно грошима вкриють
Наші вороги,всі зникнуть, то по них собаки виють
Ще не вмерла Ошукана, її
Славу не спинити,
Їі волю не зламати,
Навіть дурню в простирадлі
Ми візьмемо арбалети, або що там ще ми маєм.
Навіть ниткою сирою будем ворога пиляти
Хай всі знають, що велика, сильна й славна Ошукана
В нашім небі вється сокіл, поряд з нашими думками

Сіра речовина схвально похлюпала Скіфа по руці, це ви файно придумали історію с продовженням…
Натовп схвально зааплодував, що було чутно аж з тридевятого королівства. І до нас підішли перші наші шанувальники за автографами, і з бажанням віддати за нас життя. І друге , як ви здогадуєтесь було…але загалом це нас здивувало.
Скіф застиг перед Мегафоном у захваті. Невже, щоб бути  Королем, потрібно лише казку щовечора розповідати.єх не тільки.
І випробувати, чи є родовита королівська кров, хорошою зброєю проти мітко випущеного безрідного  каменю на своїй шкурі  не хотілося.
З-за гори, що була трибуною для наших кандидатів чуються характерні звуки заряджаючих ся арбалетів.

Чому Тенеза,  згоджуеться на майже нездійсненний проект..Поперше девіз відьми .Якщо не знаеш, що робити, роби все що завгодно!
Подруге кожна жінка мріє стати королевою,хоч в якій-небудь Ошукані, а це згодьтеся був шанс.По трете вийти заміж за короля, нехай і формального, після довгого, і пізнавального. Я зрозуміла, що реальним королем, йому не стати ніколи
-Добри день Тенезо, погані новини. Бог  в Ошукані є і йому довподоби кокаїнові небеса
Він любить хеві метал, хоча і плутае йог з урбаністичним джазом. Він рве сорочку на грудях віруючого в нього з  по мірі її надягання. Не намагайся про нього забути він існує в тобі атоматично.Живи так, щоб не помічати, що він стоїть прямо перед тобою рукт в киненях, і голова погордливо відкинута.Його вушні мушлі наглухо заткнуті двома великими перлинами, аби непочути  твоїх неістотних бажань
Ти спілкуєшся з ним односторонньо і небагатослівно: Здраствуй Бог!На добраніч Бог!
Йому цікаво лише дивитись на тебе, спостерігати, як ростуть твоъ нігті і волосся. Чоловік не витримае такого. А бог не дозволить нетерплячому бути його намісником в Ошукані.Бог люблять коли люди його терплять. Я жінка. Чи можу я боротися з двома з Скіфом і з Богом. На жодній з цих війн не беруть полонених. Бог і так все знає, а Скіф і без того володіє язиком. І перед цими двома війнами захопити землю Ошукани не така вже й проблема
 Один раз вигравши війну, ти можеш бути впевнений, що будеш мати перемогу, ще довго, якщо ти не читав історію, зокрема про Ватерлоо.Бачиш, як іноді корисно бути тупим, як доска. Але від долі не подінешся. І якщо, вже на роду написано змайструвати собі крила, то руки все одно тягнутимуться до пера,  що лежить на столі, бігає у вигляді курки на скотному дворі або висить на поясі.



А , що іноді будь-яка розмова може перетворитися на відвісну стіну, по якій співрозмовники дряпаються чіпляючись нігтями, пальцями, і чим лише доводиться. Підтримуючи один одного з вічливості, але з таемною надією, що хтось зірветься першим. Подивись на мене, ще раз, так, як ніколи не дивився, відірви  руки, щоб обійняти мене, я зроблю те ж саме. Якщо Бог , це всеохоплююча любов ми вижевомо. Д зуськи, ти цього ніколи не зробиш, чому ж ти до болю в горлі робиш наголос на тому, що Бог, це кохання. Як багато важать слова сказані в міжсезоння, і  ми валимось вниз під їх вагою. Таки  обіймаючи один одного в польоті. Ти летиш до мене, на мене,  з усіх шести крил, що виростають  з тебе, всупереч законам анатомії, але заради того , аби знайти у мені опір, завдяки якому можна здвинути з місця планету. Я дивлюсь на тебе презирливо, я стільки разів тебе поглядом міряла , молись аби не відрізала. Тобі і одного разу вистачить.



Відьма все життя розповідає Казки.Усім бажаючим. Будь яка побрехенька народжена мозком може бути маренням маячнею, або предвиборною программою.  –Скіф звик до моїх коників, і вже не має притензій до моїх диватств.А які  можуть бути притензії до останньої відьми з могікан.Тай  усі хто скільки небудь спілкувався з відьмою знеють, що хапати її за руку перед великою справою, щонайменше небезпечно, рука  хапаю чого може опинитися видернутою с корнем, але нічого по суті не зміниться Крі того , що   може статися  вибух ємоцій , і просто вибух, під час якого винуватця  може придавити реальними каменями.
Але снайпери з гіпер точними арбалетами  ,що засіли в кущах мабуть з відьмами не спілкувалися тому відкрили вогонь .Розривалось  під стрілами туге повітря ошукани. Хрустіли хребти тополиного пуху. Я  грізно скинула руку, щоб нищівним закляттям знищити того, що  посмів зробити постріл першим. І опустила її не зробивши нічого. Я вже відчувала себе королевою, і не могла зробити , якусь  поганого своїм підданим. І якщо, я раніше бачила Ошукану, немов через дірочку в паркані, то тепер, я зрозуміла усю сутність  країни, що знаходиться в небезпечній близкості до Бога. Те що Бог вибрав тебе з багатьох, зовсім не означае, що в тебе не стрілятимуть.Це лише означае надію, що в тебе влучать не всі стріли. Й не варто прохати в нього неушкодженності, і неупередженності. По перше не почув би, а по друге, він і сам колись опинився на розпятті.
Скіфе-зараз, я можливо бачу тебе в останній раз у житті.Слухай, ти про що не-будь жалкую.
Скіф дивиться на мене, як на дитину, звичайно жалкую. Я пів-життя пив знежирений кефір, і стригся в перукаря за бісову купу грошей, аби померти зараз боз-на де у шкірі монстра...
Пробач, мене скіфе, я нічого не можу з ними зробити. Вони козли звичайно, але вони мої піддані.Але в мене просто не вистачить часу примусити їх любити мене поіменно І якщо з неба зараз не посиплються камені, або манна небесна, я навіть не знаю що робити
-Манна, точно не посиплеться-упевненно промовив Скіф. Я не боюся смерті, я просто починаю прощатися, з кожною травинкою, з будь-яким  кактусом в цій пустелі. Якось мені тебе до біса мало. Контрольний цілунок стріли в голову, молитва,  безкоштовний квиток можливо у рай, де класс вагону, і напрямок потягу визначає провідник. Якщо ми зараз черкнемо бритвою по горлу, то по потрапимо звичайно  в ад, але гарантовано разом. А , що , накриється дупою мрія пробігтися по небесам легким спринтеромЯ знаю, лише одне Неможливо померти в Сьогодні. Смерть наступае в вчора, і позавчора. Смерть наступає, коли набридае жити.Коли швидким бліц-крігом отримано  всі перемоги, коли  при грі у себе на руках лише масті і козирі.Коли , є день і їжа. Коли на календарі завжди новий рік, і вічне безсоння. Смерть, це коли не має сил навіть, щоб сказати досить, і ніщо не рухае тобою окрім інерції. Оце є  справжне зникнення з світу,  і кабздец усім реінкарнаціям.

Тільки не думай про мене, як про пророка, інакше, я й на поріг не ступлю до тебе.. Пам’ятай мене як королеву.Втім Тетіана, схоже не ставила собі за мету стати моею покоївкою. Вона теж була відьмою, мала право вмирати, і бути вбитою. Її таки зачепила стріла, Тетіана розплакалася. Не дай Вам ніщо святе, і не святе, побачити , як відьма плаче
.

І дійсно Посипалися камені.
.
 І  повітря наповнилося нелюдськими криками.Хоча  що людське , могло залишитися в безкровній плоті  жителів Ошукани позбавленій навіть інстинкту самозбереження, але озброенніих наймоднішими знаряддями вбивства свого часу, Серпами і молотами.
Можливо мозок?Але, як дивно працює мозок, який здатен сприймати, лише дитячі козочки, і прагне лише вбивства
.Тенеза, що ти наробила?-Скіф втупився  в уламки ячкраво-червоного каменю. Ти хочеш бути королевою безлюдної держави.
Дурний ти, хто хоче запалювати свічку перемоги, що зроблена з жиру своїх підданних В «Ошукані» дивні закони. І жителі недарма  присягають королеві життям.
Під вичавленими  потрохами загиблих підданих, вже зявився синій туман , густий як глибока дрімота, він створював над землею, велику воронку, що затягувала в себе мертвих, як  кокаїнові хмари живих.
-Файні в тебе Терезо асоціації…
Тенеза засміялася-це не асоціації, ти думаєш, чого ми ще не показилися від страху і холоду. Тенеза розкрила міцно зімкнуту дотолі долоню .І тихо розсміялася. Тут падає справжній сніг -сміх Сніг, сміх,  сніжки: «Хо- Хо- Хо ---- ооХ –ооХ – ооХ . Нарешті синій туман розвіявся, і трупи тих хто ризикнув своїм життям, аби здобути наше зникли з обличча берегу Ошукани. Разом з цим, перестав іти  сніг, що служить одночасно, й сповіщенням про смерть когось з мешканців Ошукани, і втіхою, для родичів загиблих. Вони засиплють скрині білим снігом наскільки це можливо, а вже наступної осені будуть молитися аби знову була війна, і небо знову заіскрилося білим електричним світлом. І їхніх мертві, що будуть падати обличчями  у танучий лід, брудний і промозглий викличуть в  їхніх живих, лище радісну метушню. .Вони заручники війн, тому що жить не можуть без своїх траурних білих хмар, що просипаються білим снігом. А значить і без смертей своїх близьких.  Їх життя, або смерть  залежать навіть не від мого бажання, а від волі планети , і їхньої волі..Я не хотіла, цього нехай поки що маленького вибуху, його хотіла  природа «Ошукани» Усі хто бажає смерті  майбутній, або діючий королеві, помирають, з волі планети, а не з королівської волі..Якщо цього з якихось причин не стається, і королева вимущена покинути планету.»Ошукана» вибухне.
-Тоб-то  Тетіана була не справжньою королевою, якщо її  вигнали, а вибуху не сталося..
Скіфе невже твій мозок настільки припудренний, що ти дійсно нічого не розуміеш. Ми знаходимося в минулому.До вибуху. Що б ми не зробили на цій планеті, якщо ми  зможемо зупинити вибух це буде благом. Тому, що він уже стався, і жоден з аборигенів, яких ти сьогодні бачив , вже років зі сто не повинен був жити

«Так бывает когда слишком много в крови Серебра» гр. Пикник
То виходить Вони вже всі мертві.
Ага, і напевно, ще раз помруть…
Ви любите пошуткувати?
-Ні, я люблю сміятись до смерті, бажано до чужої.
-Біднесньки, чи можна їх якось врятувати.
-Тенезо, став запитання коректніше…Поки ти вчишся їх ставити, я задам тобі декілька
-Ти біблію читала?
-Угу.
-Памятаеш там йдеться про те, що кожен мае право на спасіння?
Ну?
І про те що світ, це юдоль гріха і скорботи, в який людина потрапляє одразу після народження. Тобто світ , це таке реальне місце з якого людину неодмінно потрібно рятувати. А після смерті вона з нього зникає, відправляється до бога і тим самим рятуеться. Тоб-то звичайно їх можна врятувати, мало того, це обов’язково станеться, навіть без твоеї участі. В перший раз у них трохи не вийшло з рятуванням, але на другий, усе буде, як по маслу. На твоєму місці, я б поставив запитання, що потрібно зробити, аби вони залишилися живими.
-Повернути Тетіана на землю вилучити, в неї пам'ять, про Ошукану, взагалі.Створити, їй легенду, навчити в ній жити.
Стерти паям ять аборигенів про вибух, і незапалений жертовник, і пророцтво. Коли про це ніхто не буде пам’ятати, не буде пророцтва, а значить і вибуху не буде.
Забрати сірий мозок з тобою, до речі Бармаглот, це одно з його імен, і знаееш, що дивно скіф бачив цю сіру массу безліч разів, але шкуру Кін-конга скинув лише зараз.

Відьма про право вибору.
У тебе завжди є право вибору. Ти вже вибрав життя, а не клапті мізків на випадковому лобовому склі.  Ти живеш,-це вже шалена перевага, і навіть  коли з твоеї ванни що вечора виповзає крокодил, жере шампунь на полицях, відригуючи під ранок каскадом бульбашок. Це твоя щаслива халепа, розбирайся з нею сам, або звернися до мага. І маг наробить тобі сотню таких крокодилів, у порівнянні з якими, цей твій один не буде найпрекраснішим крокодилом на світі. Так народжується любов.


Відьма, про життя без магії
Зараз золотий час для життя без магії. Агов, тітонько, щойно ви захочете, і ваші циці стануть більшими. Дупа меншою. Громи , і блискавки, попрацювавши в недоброї мачухи, віничком , і шваброю, ви зможете взятии клеву тачку, бодай в кредит, і гайнути на бал самостійно…Гарбузи відпочивають. А для пацюкыв давно вже придбана отрута.
Дивись весь ємційний фаст –фуд з єкранів телевізора, навколішки агітує тебе харчуватись чужими снами. В чужих снах ти не маєш право обирати.Там просто немає, місця для твого світогляду. Там є біг-мак, який ти маєш зжерти після шостої вечора
 Ти вибираеш магію…не вибираєш..ну ну.. Я подивлюся на тебе ввечері, як ти власноруч висікатимеш  іскри з деревяних паличок, а не черкнеш перед папіросою запальничкою. Запальничка, це зручно , звично, тому, це не магія…У тебе є вибір  я так вважаю.
А якщо, не буде права вибору, то шукач скарбів, буде тонути, в першому ліпшому болоті так і не здобувши скарбу, або завжди  повертався домою з купою грошей, що стала б з часом, ще більшою банальністю.
Скіф-ти, і мене вибирала…
-Сонце сказало мені, що ти той єдиний,але тільки завдяки наявності вибору, я змогла власноруч переконатися, що це дійсно так.
Освяти мої перси святою водою. Відьма може кохати того, хто спить в неї під дверима…Я вибираю кохання до того, хто спить зі мною.
Скіф- Я багато чого знаю про війну. Я читав і про відношення Союзників, усіляке читав., Але я прийшов до единого висновку, якщо ми будемо замість того , щоб стояти плече об плече протии ворогів ворушити старі образи, то повбиваемо один одного скоріше, ніж будь-які  диверсанти, чи шпигуни до нас доберутся.Давай придумаемо, що спокон віку у нас Були ідеальні відносини, і самі повіримо в цю легенду. І дамо повіримо в неї супротивникам, тоді в них буде поганий настрій, і ще гірший аппетит. А в мене ноги перестануть плутатися від страху, що ти зліпиш фігурку з моїм йменням, і будеш тикати в неї голками.
-Ти такий кумедний, посміхнулася Тенеза. Справа ж не в тому, хто що може зробити. А в тім, хто чого не робить і з яких причин…Скіфе, цілі наші не змінилися, а ось амбіції наші виросли, і небезпідставно, і зараз ми підганяемо один одного словами, і жестами, не з старих образ, а з тіеї причини, що розуміемо, що ніколи так близько біля здійснення найзаповітнішої мрії. Ми заважаемо один одному рухатися, тому, що страх видертися на найвищу гору в світі, і перестати хотіти чогось взагалі, ще більше страху скотитися вниз.


Зібравши увесь свій глузд, сором ,і пристрасть до купи. Ми виходимо в місто, що за три дні має вбити нас , або коронувати. Третього не дано. Трете не зможе нас зрадити, і ошукати. Ніколи не вагайся, кожна затримка може перетворити  життя на  попіл. Це фенікс має право думати. У тебе й крила ще не повиростали .Повернення у наш світ заблоковано чорним гумором самолюбства. Я дуже добре розуміла тих, хто готовий був повернутись :На щиті, або під щитом, і єдине, чого мені ніколи не второпати, так це, як могли всидіти дома ті, хто проводжаючи їх на бій говорили  ці слова своїм коханим , аби знов впасти у в’язання шкарпеток, і складання нових рецептів полуничного варення…
Ніхто не зрікаеться влади з своеї волі. І відьмам, людям, майбутнім королям , і минулим королевам потрібен, чужий шматок  пирога. Зрозумій мене, і пробач за все написане, і замовчане, ми просто не змогли б піти з цієї вмираючої планети,  не залишивши, слідів  грубо підбитими чоботами. Я дивлюся на тебе мій читачу, щиро –закохано з самого першого погляду, бо знаю.В твоєму житті теж настане момент, коли ти неодмінно не зможеш так просто піти…
Земля Ошукани в восени схожа на косметичну маску з огірка і вівсянки на обличчі підтоптанної пані  у пів-третього ночі.Вітру напевно немає чого робити, він надуває наш одяг, як повітряну кулю. З хмар, визирае блідий місяць, як загублений валянок, бога. На всіх планетах осінь однакова.


Пройде, ще бозна скільки часу, і ти згадаеш, як ми крали яблука в саду у Бога, вишні, черешні..Зосталися лише кісточки. А  на обличчі цвіла посмішка, як у всіх ідіотів.   Ми Були Готові воювати з цілим  світом, аби не ходити на  роботу.Пройде час, і ти будеш згадувати про мене.Закохано закопуючись  в спогади.То був не я.Я не плавав тридцять років по всім морям під рожевими вітрилами. І навіть не  молився до  Бога, аби тебе зустріти
Я просто не зміг би бути таким  розумним, а ти такою красивою. Втім мене теж закидають каменями. Скільки можна ревнувати тебе до тебе
І стікати котячими нявками джазових імпровізацій, і випивати  всі зорі з калюж, так  бо смачніше.



Ми ше маримо історіями про принців і принцесс.Живемо з надіею, про ідеальну державу, де кожний не натягує кожного. Бійки бувають, лише задля розваги. Письменники, і політики займаються своею справою, а не глузуванням з коллег, а Тим паче колежанок.І втім,  таки є чим похвалитися Ми  отримали свободу вештатися  між світами  завдяки снам, фантазіям і..Короткої історії тут не вийде. Давай я розповім тобі довгу казочку.


Зима  вже скоро буде.Ми мокрі під листопадовим дощем, тож ще й порушувачі, щойно нами й встановленого сухого закону. Південний вітер, дебели думками, і вологий серцем , вмостився за моїм коміром, і перестав докучати перехожим
 Земля, під ногами, пісок, глина, сіль асфальт, все разом це схоже на  підїдений біскіт, з не дуже смачного дня народження. Скіф плює у дзеркальну поверхню випадкової калюжі. І заведеним Патефоном  стібнеться над моїми віршами, магіею, і світобаченням.
-Скіфе, а ти взагалі знаєш, що слово цинік, пішло від латинського,Сinic, що до речі означає собака.
Скіф зняв шапку,впав на одне коліно, і майже вирвав у мене руку, аби поцілувати. Не для того, аби у мене склалося про  нього враження, але для того, аби ще раз довести собі, що він найкращий.
-Ага, то я собака.
-Так сабака-барабака, і у тебе такі великі і холодні губи! І проза твоїх здирництв наді мною, надмірна і сира.
- Та невже?Я ж не з усіма такий.
 В цьому є сенс. Скіф мав у свій час нагоду переїхати жити  на Космічний супутник Нато, але не став рипатися, надто вже йому було нецікаво і просто глузувати з трех  американців і пяти европейців, що готові вмерти за ідею, але не безкоштовно, господи вони ж бо наївні, як діти.  Їх улюблене Політика  і демагогія,  їх офіційна релігія, і склоніння голів перед золотою коровою.Не дивно, що  вже за три місяці скіфові стало там нудно, і врешті знудило… Він був усюди, і все бачив..Знаю, я цих людей які все бачили.
-Скіфе, а якби тобі запропонували єміграцію, ну скажімо, на планету, яка з находиться за кордоном  нашої сонячної системи.
- Ок!Але у мене дві умови. Перше, я їду туди тільки з тобою…
Я схвально посміхнулася.
-Друге, ти стаєш молодшою на п’ять років.
-Скіфе, якщо я скину, п’ять років, мені буде шістнадцять…Я , що зараз вже.?
-Зовнішність до біса, головне, щоб не була така розумна ,як зараз.


Втім дались йому ті прибульці Глузувати наді мною приємніше. В ту пору Скіф написав багато моїх портретів, більшість  з них Були просто ескізами, і нарисами.Він прописував моє обличча, з академічною точністю, до фотографічної схожості,і життєвої реальності, а на прикінці домальовував Великі вуха, і багацько годинників навкруг.Тобі потрібно, хоч іноді слухати, що тобі кажуть, і вчасно приходити на побачення, ціни тобі тоді не буде, казав скіф, і знов повалювався у картину, на декілька годин він працював неспішно, і виважено,а мені просто  потрібно було бути поряд з ним, і я готова була сидіти у позі сфінкса годинами.
До зустрічі, зі мною, скіф малював лишне величні споруди на зразок біг Бена, чи емпайра, коли я побачила, вперше ці фалічні будівлі, я не запідозрювала його в латентному гомосексуалізмі, Але як я ревнувала!
 Я ж бо  цікавіше, і вигляд мого прокушеного від поцілунку рота, йому дорожче, чим два зруйновані небом і ісламом близнюки. Мені стає холодно,  Скіф здирає з моїх рук рукавички і починає розтирати мої долоні великими, порісшими світлим волоссям, і тому так схожими на лапи руками, намагаючись зігріти.
Такими зимними вечорами, не протовпитись у жодний генделик. Усюди повно народу, народ щедро зігріваеться  коньяком, під гул шан сону з музичних автоматів, і підзаборного мату від сусідів за  столиком навпроти, але ми таки знаходимо пустий столик у  повній сигаретного диму кавярні, серед самців, і самочок, що зайшли попити кави перед першим, чи черговим спарюванням.
Я мовчки ковтаю спиртне,моэ сердцебиття, більш ніж нормальне, але повітря навколо пружне, як желе. Я не можу бути дорослою, і сильною.У цьму приміщенні, нема нікого, і нічого з людей, і речей, чим би я хотіла здаватись.Підлога розмальована, чорними і білими квадратами, як шахівниця, я вибираю білий  колір, і якщо моє кохання до тебе  потребує жертви,то я залюбки подарувала б тобі і два ребра.
Скіф звинувачує, цю понуру, і заскиглену осінь, у надмірному сприяйнятті коньяка, і майже божественній ліні, що звалюється на нього раптово, і відрубає, бажання писати, але не дивитись на мене, тому він купив собі фотоаппарат.
- Це щоб ти не застудилась-мяко сказав скіф, підливаючи мені ще, Пий все й відразу!
Який спопеляючий вогонь розлився в горлі.Лампа, що світила, над нашими головами стала, ще яскравішою, і я помітила, як її спітнілі, розжарені промені повзуть по головах відвідувачів кнайпи.І мамо моя, то не люди сидять за столиками, то  зібрання фантастичних тварин з персоніфікованими гріхами, споглядать моє тіло у маленькому платтячку і яскравих панчохах
А ще я побачила його  з середини.
-Ти схожий на вікторіанський будинок після пожежі. Ти знаещ, що було…Ластівка гендеру, і сексуальності, запакостила і твій комірець, ти не хочеш, щоб я це бачила, Ти не клеїш шпалер, ти закриваеш стіни картинами. Ти схожий на дефективного, татка покинутих дітей, що розвішує їхні фотки по стінам. Ти памятаеш, що мед солодший за кров, але вперто не любиш солодкого.
Навіщо.цей цирк, тиж тільки хочеш зі мною переспати, правда ж?
-Неправда -,відрубав скіф
-От дивно, а я вміла закохуватися лише в персональне самогубство, і блудні тіні навкруги нього. Скіфе, ти не бачив, нічого солодшого за моркву, якщо так прикіпаеш, до цих ніг очима, куди ти дивишся? Дивись на мене хлопчику.Я саме краще, що є у цьому світі
І тут Тенеза почала волати на всю кавярню.
-Ти пишеш краще, як ти можеш, ці полотна, які ти повісив у себе всередині вони дуже погано написані. На них так багато тіней падало, але це, ще нічого не означае!
Скіф був спокійний, як білий ведмідь, в очікуванні риби, чого не можна сказати про публіку  в кавярні.
-Це Босх, Тенезо, а як у тебе зі смаком, ну взагалі..?
Щось потрібно було з цим робити.
Скіфе, можно мені кави?
-Можна, тобі зі мною нудно, тобі зі мною спати хочеться, так?
-Майже!
Скіф змахує рукою, і Офіціантка направляє до нас свої напівзігнуті ноги в наспіх натягнутих колготках…по яких розповзаеться  довга і широка стріла, напевно від  Амура.Товстий ковбой  з добрячим вмістом текіли хряцає її по сідницях. Подавальщиця  задоволено мурчить.Вона взагалі задоволена життям, але я б особисто від такого блаженства, чухала б подалі, у світ наповнений громами, і молніями, ДТП, і катаклізмами, і повною неувагою тренера Сашка с секції айкідо…
Зрештою, ця блаженна  лярва таки приносить мені каву.

Запах кави нагадуе мені ранок , і думки котрі ломляться у двері моеї, ще не прокинувшоїся голови. За що я її обожнюю. Каву, за те що вона гірка . Гірка, настільки, наскільки гірке, твое кепкування , яке мені вже достатньо набридло. Я дивлюся на тебе, на каву, на двері бару…Щось стукає  . Ну все хлопчику, здаеться маленькій дівчинці вже пора вирости, і вилізти із своїх  памперсів. Щось потрібно з цим робити. Отож почнемо.
Я допиваю каву, і виливаю на блюдце залишки кавової гущі.  Гуща виповзати не хоче, тому доводиться допомагати їй маленькою ложечкою, що нараз підійшла б для чаювання гномів, але не дорослих людей. Насипаю химерну гірку, і о моя розбещенна фантазія, чому мене  зараз більше цікавиш не ти. А те що в тебе в джинсах
Тут не вистачає, хіба що Фрейда, і його трактувань .Фігов Зігмонд і  його трактування, Він і так обертаеться в свої домовині, як Вентилятор, а я ще продовжую кидати у нього камені. Тут і без нього все давно зрозуміло.
Мені потрібен тонкий предмет, схожий на голку , чи сірник . Зубочистка зявляеться в моїх руках випадково, я нівіть сама не розумію, як це відбувається, можливо, це випадкова реалізація мого бажання. Обличча скіфа витягуеться, чисте і щире в своїй зацікавленності.
Я поколу
Я вздовж кола
Я у колі, і у всюди
Де є коло стало диво
Диво стало, там де треба
Так, як треба,
Й найскоріше.

І диво таки сталося . Мої руки автоматично малюють знаки, схожі на китайскі ерогліфи, написані на кавовій гущі. Я ніколи не малювала їх раніше, та й не відчувала у собі великих здібностей до малювання. Гуща Тим не менш розкатуеться по всій тарілочці, і в ній проявляеться химерне обличча, і ще якісь постаті. У якийсь момент, я розумію, що мая фантазія вичерпана, а значить час ставити крапку. Коли мозок знаходиться в сумятиці, потрібно терміново щось робити руками.І щойно картину написану, цеглину вбудовано, каву зварено, до мене повертаються колишні понти, і самоповага. Таки крапка. Скіф видобуває свій фотоаппарат, і встигає клацнути мій шедевр.
-Демонщина якась?
-А я завжди любила людей, які вміють цінувати мистецтво.
Скіф споглядає на мене зверхньо, і трохи здивовано.-Ти так легко говориш про те, чого сама не розуміеш?
-Це новий вид мистецтва, - я намагаюся уникнути зайвих питань-, він щойно народився.
Чи не хочеш ти поздоровити мене з народженням нашої « дитинки» . Ти ж у нас тепер Papa .
Скіф мовчки лізе до кишені в своїх джинсах, і дістає на світ божий якийсь папірець.
-Ну раз ти так наполягаеш, і якщо я тепер вже Papa, тобі варто знати.
І віддає папірець мені.

«Я пишу тобі цього листа, тримаючу авторучку обома руками, немов зведенний револьвер. Навкруги мене, висять хмари сумнівів. Очі, час від часу споглядають  по сторонах, немов моє тіло у будь-який момент чекає на появу ворога. Як просто поєднати в собі ємоційність і чуттевість, любов з ненавистю.Взяти тебе на руки, і  знати, що твоє тіло і мозок належать лише мені. Я можу, лише відповідати на почуття…

 Я винесу тебе на берег ріки. Вода буде повільно котитится , і краплі перетворюватимуться на хвилі. І з глибини, дуже вчасно вирине  золота рибка. Напевно їй буде цікаво уявити , що буде з нами потім .Останнім часом, я вчився…кохати на тще серце, плекати в собі дон Кіхота, і  творити вічні  пухирці… Жадібність до знань залізла у самі глибини моєї підсвідомості. І пробудило, давнішній, ще з дитинства виплеканний  ємоційний розлад. Вікова самоомана, що твориться за допомогою розливаного моря алкоголю, наркотиків, сексуальних єскапад, і безмістовних, але таких  кайфових витівок, знайшла свого вдячного глядача, утвоєму обличчі. Аби догоріти до фільтру,або кінця, і стати врешті непотрібним.

 Звістка, що її приніс мені вечір, граючий кольорами червонного, жовтого, і золотого… Втім я не думаю, що варто цитувати тобі чужі листи.Іншими словами, у мене зявився інстинкт власника

Я зрозумів, що я вже не зможу від тебе відмовитися. Мова йде про мое его, що захворіло на вітрянку, і впевненості у собі, що мабуть  злякалась захворілого его, тож її немає взагалі, теж саме можу сказати про совість. Коли я чую від сторонніх про наші відносини, я перетворююся у замкненого, і самозадоволеного типа. Я нічого не можу сказати, я  не можу їх коментувати .Це моя справа. Ну и твоя теж».

Я замовляю у офіціантки ручку, і на зворотньому боці листа пишу відповідь.



«Я пью тебе, гортаючи сторінки життя . Я сперечаюсь і торгуюся  з долею, як з мясником на базарі, невже мені  не набридли ці ігри.ніжно вдихаю запах твоеї папіроски, я насолоджуюсь своєю невпинною, і беззмістовною мовою. Я малюю наші відносини у дусі кращих романтичних традицій.Але чому у моїх снах стоять криваві сцени помсти ????!!!! На вряд чи меня засудять, обгавкають, або  устелять мою дорогу квітами, як комусь з пророків.  одно, я знаю пройде сотні років з момента нашої смерті , а повії і вантажники  все ще будуть обговорювати на кухнях наші почуття .Якщо тоді ще зостануться поповії і вантажники. Їж мене дурненький, за тата, і за неню, і хай не буде мук совісті в твоїх ясних і чистих очах. Це я роблю тебе царем і Богом. Ти є усе, що ти їсиш, такий собі рудиментарний каннібалізм».

 Прийде час , і ми нарешті повернемося додому, я буду пити чай, а ти щось будеш вирішувати по телефону матюкаючись у слухавку  Наше  кохання – це полювання, це горде протистояння людини і тварини . Кому з нас цікаво бути  твариною, наступного разу. Цукерка, що  її дбайливо підсунув  мені Скіф не допомогла, а лише впевнила мене в тому, що деякі носять у кишенях розпалене вугілля замість льодяників.
Втім , цукерочка з перцем в поєднанні з алкоголем
-Слухай, ти коли не-будь сам цю фігню пробував?
-Та ні ж бо приберігаю, для гарненьких дівчаток..
Втім, мені раптом стало затишно, і зовсім перехотілося на когось сердитись. І я почала оглядатись навколо.

Скіф читає, і дивиться на мене з-під лоба:
-Цікаво..
-Що цікаво…я сама нетерплячка(ну коли, коли, ти це скажеш)
-А все ж таки, у мене лист кращий…

Посмішки, і кволі погляди постійних відвідувачів спрямовані саме на мене. Лаконічно гризу соломинку, через яку повільно і в’язко тече яблучний фреш, яким так добре запивати коньяк. Ображено дивлюсь на Скіфа: ну чому ти мовчиш. Разом з тобою я можу давати відповіді на будь-які запитання. Я знаю з чого зверстано захід сонця, і про що співае Цвіркун сидячі на своїй хворостині. Знаю, як зруйнувати асфальти одним лише поглядом і виростити понад полщами непролазні хащі сторічних ясенів. Це не прозріння, це лише допінг. Солодкий наркотик, що прямує у кров, коли я лише бачу твоє обличча. Такий солодкий, що й до передозу недалеко.Я можу доторкнутися до тебе лише в рукавичках. Я без шкіри поряд з тобою, люби мене, і маж пряним рожевим взятим з моїх губ кольором свое солодке небо.

Відьма про гламур
Друже, ти знаеш хто така справжня Сука!!! Ні це зовсім не собака!Ага , вона іноді стоїть перед тобою на усіх чотирьох кінцівках і показує тобі дупу. І навіть коли не стоїть раком, все одно її показує фігурально. Коли їй,  набридає показувати її тобі воне йде до продавців супермаркетів. І вивертає їм  з гаманця,  портрети лінкольна, виручені за продаж твоїх внутрішніх органів. Так, Вон,а продає ваще кохання по друзкам,  ваші зєднанні серця і печінки, ваші листи, і твої прокламації, а коли ти здохнеш, Сотбі буде завалений твоїми зошитками, скрізь помальванні зображенням її дупи в гламурній білизні. Яка фігня ці рекламні плакати, але столяр дядя Гриша , звільненний, завдяки ним від проєктування нової моделі хрестів. Мене розіпнуть на біг-борді. Почуй мене, хто небудь, і виконай мою паранойю. Я ладен казитися з розрахування на масси. Я смішний чебурашка з твоєї футболки надягни мене на свого діорівського ліфчика просякай мене потом своїх непоголених піхв. Мені вже все побоку.Я йду тим же шляхом, що й десять років тому, але у зворотньому напрямку. Без палиці і собачки. Собачку розкоцав вантажник, що мав намір наїхати на мене, а палицю, я сам розтрощив, об свою спину!Зустріч з тобою , це вдала нагода зайнятись самобічуванням.
-Куди ти зафігачила моє серце?
Вона встає, має намір утікти, від мене по вузькій гірській дорозі, услід за сигаретним димом.
Я наздоганяю її і  закручую її руки за спину. Я колись цьому вчився, на курсах міліціантів. Вона тупцює тонкими ногами по сковзкому гравію, а ручки, ці тонкі фарфорові ручки намагаються викрутитися з моїх залізних обіймів. Вона дряпає, мене нігтями, залишаючи, глибокі, але безкровні порізи
-Ти випила всю мою кров!
-Заткнися!Такими словами не бавляться.
-Бавляться, ти завжди с поводила себе бездоганно!Чому ти прийшла за мною, у мій світ?
-Тому, що ти мене кохаеш, або ненавидиш. По обом причинам. От дурнику, я пю з тебе кров, не тому, що хочу твоєї смерті, або мого царювання. Це твої почуття до мене – твої могильні камені…



Я прокинулась, і відчула, як легко, і цікаво було Істоті на небесах творити для мене вчорашній день.За вікном люди йшли звичним  хрестним  ходом на роботу, і по магазинам. Я слухаю це місто, так само, як жінка вірного іудея вісімсот років тому, благоговіно прижимаючись вухами до стін  вчувалася у службу в  сингозі. Я хочу отримати відповідь від цих вулиць, від бруківки під ногами, якщо вже небо так вперто нагадує глухонімого, що щоденно лупить людей по потилиці, і ніколи нічого не пояснює. Мої вірші на цьому тждні злі, і погрозливі. Боз-на звідки там повстають револьвери, вибухи, военні госпіталі.Залишаеться запитати себе з ким я зібралася воювати.
Скіф заходить, відкриваючи двері своїм ключем. Підходить до мого столу, і починає ритися в паперах, дістає листок, і уважно читає;
-Тенезо ти перекладаєш Шекспіра ?
-Так.
-А чому я ніколи про це ніколи не чув?
-Я не думала, що тобі це буде цікаво.
-А мені, і не цікаво…ніколи його не любив, Гамлета особливо..(Скіф захистив диссер по драматургії  пана Вільяма, лауреат чисслених конкурсів перекладачів, зрештою я   і перекладала з книжок взятих у нього)
-Не переживай Скіфе, головне щоб було добре здоровячко, а розум, якось добудемо.Я тобі до речі тобі віршика присвятила.Хочеш послухати?
Скіф-Ну!..

Тенеза гордо залізае на табуретку, і читає
Я буду Вами жити, і молитись.
Аби Господь не дав вам застрелитись
В ту саму мить, як зрозуміти буде Вам дано
Яке ж ви все-таки являете лайно!
-Це було дуже «шляхетно» з твого боку Тенезо, але підступно..Ти сказала, це з гордині?
-З гордині, і низької пристрасті до тебе. А також з ще більш глибокої причини.
-Я зрозумів.
Господи, коли він встиг підійти до мене так близько. Запахло молодим зрубленим деревом, такі в Скіфа парфуми. Я його завжди боялася. Завжди хотілося прийти до нього, сказати два-три слова. Щоб потім схопивши плащ, і капелюшка і, втікати у вічно вересневий вечір запалених ліхтарями фонтанів.і закривати очі, бачити його імя, витатуйоване на внтутрішній стороні моїх повік. Уявного Скіфа куди більш приємніше обожнювати, ніж реального.
-Скіфе, а ти хотів би стати центром? Ну, нехай не всесвіту, скажімо центром моїх думок. Хочеш, я тебе послухаю. Буду задавати тобі корисні питання? Але не так, як ми завжди спілкуемося, а детальніше, і повільніше.Ми ж споріднені душі, так? Я відьма, ти в мене не віриш, але все одно до мене приходиш,  у тебе що проблеми? Та, ні не бачу в тебе особливих проблем. Можливо причина в тому, що я жінка? То що природа кличе? Весна почалася?І ти не знаєш , що з цим робити, окрім того, що стояти на цьому місці і чесати праве вухо лівою п’яткою. Перестань чухатися з рештою, ти ж не Шаріков, і блохи тебе не люблять!

Скіф трохи збентежений моїм монологом зображав собою мед-плакат., що показує судомну роботу мозкових звивин.
-Тенезо, а ти маеш у собі блискавичну впевненість.І певно маеш рацію мене природа кличе!
Я повільно підхожу до вікна, і відкриваю жалюзі . Через чисто вимиті , ще вчора вікна кімнату заливає сонячне світло. Яка в мене зрештою тепла, і гарна кімната, але ж чому в ній повітря розпечене, як на боксерському рингу.
І скіф, це розуміє, навіть краще за мене.
-Тенезо, я розумію, що я все одно не доведу тобі,що я кращий за всіх на світі. Але, як щодо взаємного зґвалтування.
-А що потім?
-А потім, ми як порядні діточки повкладаемося спатоньки.Ну що тобі потрібно від коханця.Зовнішнісь Шварценегера, гумор Вуді Алена, пробач мене, я навіть не такий гарний,як  Сінді Кроуфорд) Але заради тебе, я готовий плисти проти течіі…навіть своеї крові.
-Це не ти придумав!
-Не я, але, як приємно зваблювати жінку, яка читала  Ежи Леца!


Скіф.Стрьомні  звязки.
З твоєю появою, у мое життя прийшло відчуття небепезпеки.
Загалом відчуття небезпеки викликає у нас те про що ми не знаемо,або ніколи в житті не робили те що й називаеться словом стрьом. Ну наприклад для мене дуже страшно б було одягти двадцятисантемитрові підбори,і продефілююватив них по Хрещатику, а от у бійці з місцевими скінами, з пляшкою портвейна у одній руці, і шматом арматури в іншій я почуваю себе досить в певнено. Що до інтимних звязків… О це жінки, що по моїм міркам живуть способом, що я про нього немаю жодного уявлення… Яка халепа я не маю, жодного уявлення як живе вид, існуючий у світі, в єдиному єкземплярі, так що він непомічений навіть Червоною книгою. Вид під назвою Тенеза Адонай.У твоему тілі,жили біси, і я прагнув звільніти тебе від демонів на корись Бога.Справа в тому, що спілкуючись з тобою, я все більше починаю сумніватися, в тому хто, чи що їм себе називає.
Я бачив її ту різних, самих неочікуваних для мене місцях, на будівельних виставках, і у ложах театру.Я виїджав за місто, і лоб у лоб зустрічався з нею у приміській елктричці, я не знаю, чи хотіли ми так сильно бачити одне одного, але те що ми ходили однаковими дорогами , це в очевидь.
Страх-Стрем- це коли хтось, або щось  змушуе мене творити вчинки, що знаходяться за кордонами моеї єтики, і не властиві моїй звичайній поведінці  . Я здоровий і сильний бугай потерпаю, від безпідставних коливань настрою. Я сильний,швидкий, і відважний, йоханий ббабай мої риси нагадують весільну обяву Тарзана. Чому, у твоїй присутності, я відчуваю,себе трохи нижчим за плінтус.
Але до зустрічі з Тобою я думав, що усілякі стрьми мене не стосуються, то му, що я завжди поводився за принципом Щоб усі боялись, щоб не насміхались.
Все почалося з  того, що я написав картину.
Я намагався написати  запах.  Аромат, що бігав за моїм носом, ще з дитинства. Я так звик до нього, що коли не відчував його декілька місяців, відчував себе сифілітиком з безнадійно відпалим носом.Запах підмерзлої трави, і засушених квітів бузку.  Я банальний, як бруд на твоїх улюблених бананах, що продаються у магазині навпроти.
Я не міг уявити, обличча, тієї, що могла носити цей запах я незнав, хто вона така, і як вона виглядае.
Тяжкі  говнодави з титановими вставками, розхристанне волосся,  гілочка конопель за вухом і великий зошит в руках один на усі предмети з великим кущем бузку на обкладинці.

Вимерзла трава, і висушений пятипелюстковий  бузок  . Промерзлі ноги, і вбогі капронові пензлі. Ліс, що доволі підгнив за тижні  осінніх дощів, але ще щедро наповнений серпневими комарами. Де  я с велики аркушем  Ватмана, и коробкою дитячих  акварелей, творю із себе Пікассо.
 Таке  амбре мав заміський будиночок мого дядька  біля карпат, чимось схожих на альпи за наявності худих корів, і шоколаду алпен гольд, що мій дядечко првозив з відряджень, Дядько є відомим перекладачем , у цьому світі. Дядько володів німецькою, угорською, і французькою. А коли я бешкетував, міг так вправно перекласти паска з англійскою пряжкою, із шафи до правої кремезної рук, що я й зараз впевнений, що дядько був не тільки найрозумнішою, але й вельми сильною, та хвацькою людиною
Дядько був багатий життєвим досвідом, і Швейцарським шоколадом. Вирій знаходився у шухляді його письмового стола.Гори, що оточували дім, були мені якось по барабану. Книги у шкіряних обкладинках, читати було майже не реально. Усі вони були заповнені листами дядькових єкс, начертаними на кленових листках, і засохлого пятипелюсткового бузку, який, чомусь не ріс у Карпатах, а надто в цьому світі.
Дядько вчив мене малювати . «Це обрядодія – казав він». Спочатку, я широко заплющував очі, і майстрував пензля з своєї уяви.
Трохи з годом, я з наглухо зачиненими картатою краваткою очима, водив руками по білому паперу, і тільки за пів-року , я отримав право взяти у руки олівця.Пів року,  мого уявного малювання були насичені розмовами, і спогляданням художніх альбомів,Я дивився на фото шедеврів світових майстрів, до свербіжу в очах.Дядько ставив мені дивакуваті домашні завдання. Напиши, що, і чому відчував художник, коли писав це полотно. Пройшло, багацько років, і я зрозумів, що у художній школі так не навчають, а ще через дещицю часу, я зрозумів, що на жаль
Дядько теж малював. Судячи з листів, він використовував серця жінок, у якості перегною, для росту своєї творчості. Я вважаю, за найбільший гріх  в цьому світі, студіювати чужу переписку, Але дядько хотів, аби я її прочитав.
Одного дня, до майстерні, де я малював на шматку білого ганчірья червоні маки зайшов дядьків друг, старовинний художник, з тих що його ймення написанні у всіх альбомах українського живопису, тож не має сенсу писати тут, років йому тоді вже було десь під сімдесят. Він підійшов, до мене , спитав, чи можна потримати мого пензля, і двома штрихами збішльшив вартість моеї ганчірки на пару тисяч дорожче. Після чого глянув на мене так , непоганим таким поглядом, гарно каже хлопче малюеш, тільки рідко посміхаешся, а це недолік
Осінь приходить у карпати, як  діти на шоколадну фабрику.До запаху бузку приплюсувався вересневий дощ, і відверте небажання ходити в школу за три кімнату, тож мені, як Леніну довелося здавати випускні іспити єкстерном. Сподіваюсь, що це, не завдало для мого мозку такої ж істотної шкоди.Потім, я зустрів аромат того вересня на спарованній лекції в Університету.  Хворі на грибок стіни Учбового закладу, і каштанове волосся у поеднанні з сідницями на високих підборах, утворили в моїй голові какофонію комфорту, і бажання тимчасово кудись бігти, або щось робити…Загалом мені не хотілося визнавати, що те що ти вважав, запахом рідного дому, виявляеться ароматом грибка, і плісняви, то ж я вирішив зокцентувати свою увагу, на сідницях, чарівної незнайомки. І не марно Коли вона обернулась дивлячись на мене, їй погляд впав на мого лоба, як Камаз з не дуже то й високої єстакади, А її підбори  остаточно вбили у мені мамонта, і розвили інстинкт мисливця. Я йшов за нею, аж до самих дверей жіночої вбиральні. А прибиральниці довго дивились мені у слід . Я був багатий думкоюю Майбутне пророкувало мені нобелівську премію, а взагалі коли декан нашого факультету, знайшла мене з цигаркою, біля вікна їх феміністичного сортиру, вона навіть про те що на территорії Університету палити заборонено забула.
Це не дурість моя радосте. Це дефолт почуттів , і грошей. Я співав би реггей, танцюючи  на битому шклі виключно під твоїми вікнами, якби лише міг уявити, що ти спроможна на кохання.  Колись  у житті кожного чолвіка наступає момент, що він вже не може лежати, на дивані з коханою жінкою, а лише сидіти в кріслі психоаналітика. Я йшов топитись на замерзлий Дніпр, і ганебно заповзав у найближчий   кінотеатр, на денний сеанс, і топив поп-коррн в кока-колі, уявляючи, що перше , це мій мозок, а друге портвейн.
Я не памятаю, як ноги самі принесли мене до твого будинку.І я не розраховуючи сил і пораху всадив відчайдушний залп почуттів у твое сердце, не знаючи нічого про міць заряду, і можливі його наслідки.
Я прокинувся на твоему ліжку від болі в суглобах. У твоїй кімнаті з високими стелями і фрегатами на блакитних шпалерах.
-Прокинувся!-радісно сказала Тереза. І поцілувала мене глибоко, через шкіру і мязи у саме сердце, і залила фундамент моїх , ще хитких, вагаючихся почуттів цементом взаемного …ну не знаю, щось взаемне в нас таки сталося..

Я дарував тобі помідори, тому що бузок вже відцвів , а дарувати тобі  інші  квіти, як на мою думку вже не мало сенсу . Я був закоханий у кожну стрілку на її колготах , і був з нею весь час, що залишався в мене, між моїми науковими роботами, що займали у мене двадцять чотири години на добу Я був нагодован Ії істериками, і мало не вбитий дверима, що зачинились з іншої сторони.
В моїх руках пензель, і я намагаюсь її намалювати. На полотні, моему ростуть зростають великі помідори, бичаче сердце примятий  чоботом бузок, і маленька фея, що сидить на моему  мачистському гріндерсі, серед наколотого льоду, накиданного, для розбавляння технічного спирту, що зараз начаклуе мені ця фея зі злим поглядом, і підтримування температури трави.
Марнославство  зіграло велику роль у мої творчий долі..Я не міг пройти повз жодну авантюру, аби не кинутись в неї з головою.Аби ще раз довести, що  я герой і молодець, нехай і доведеться, ще раз наступати на одні й ті самі граблі
Намальовані напої, нагнали на мене бажання перетворити їх на реальні. Я накинув своє пальто и вийшов у зимний вечір за напоями. Погода я вно не відповідала футболці з шістьма дірками,що була під пальто . І я був радий, що перед моїм домом стояв не продуктовий кіоск, а звичайний  добре опалювальний магазин.
Переступивши через поріг магазину я зрозумів, що загубив по дорозі шапку, Магазин навпроти мого будинку, це ще один центр мого світу. Тут продаеться пиво і морозиво, креветки,і коньяк, загалом усі продукти вживаючі як можна порадувати, або засмутити Бога. А якщо брати до уваги, що поряд у переході дідок продає непогані трави. Я був упевнений, що не помру від застуди , незважаючи на загублену шапку.


В голові все ще крутилась щойно написана картина .Я писав її в дивному стані, і спянінні, все одно, що у ві сні, і я був радий, що сон цей скінчився, і міг поздоровити себе з його завершенням.  реакція моя, коли я побачив свое творіння  тверезими очами  була неоднозначною. Справа в тому, що на підпитку, я агрессивний прихильник демократії…Я тверезий-диктатор, у якого самого часто встае на те що б себе ж замочити в сортирах. Мочити, і плакати.
Я був , ще у істотно загальмованому стані, Як це можно творче сказати- це називаеться відхідник. Я жадав пива і децл криветок, перед тим, як хтось поставив перед продавщицею Пляшку Апельсинового фрешу  і тяжким мартинсом, що наступив мені на ногу. І ще запах… Ні не буку, і навіть не трави, а чогось іншого. Миючого засоба, що мало запах апельсинів, яким щойно вимили магазин
 її здивований погляд , ти  дивилася одночасно і на мене, і кудись вдалечінь, напевне на стійку з колою, . Так  дивляться справжні сирени у моїх снах, Що стосуеться, сновидінь то  мені часто  здаеться, що в порівнянні зі мною- Лавкрафт бачив у снах дитячі ранкові свята .так дивиться моя відьма на картині., Добрими очами, из-під густого чорного  волосся.  . Так дивилая на мене, як на овоч, моя рідна Тенеза..   Ти підійшла до мене впритул, сказала, щоб під цю погоду, краще підійшов би коньяк, і задала мені досить невинне питання, як на свої прожиті чотирнадцять років. 
-Чи був, у Вас секс, за гроші, і якщо так, то хто платив?
Мені захотілось  загорнути це дівчисько в широчезний плащ,  мені здалось, що вона змерзла.Кожний мужчина, плейбой у душі, і якщо не може собі дозволити затягнути з десяток дівуль до свого пентхауза, то принаймі обирае одну, якій пропонуе надягти свого рваного светра. З рахунком того, що на мені була славнозвісна футболка, навряд чи я б її кудись загортав. Якийсь час, я не міг прийти до тями, а продавщиця на кассі теж стояла широко відкривши рота  так, як не зразу зрозуміла кому адресоване це питання.Не довго роздумуючи моя нова знайома сказала.. - Так що там на кшалт коньяка разом, чи може краще пиво, і одноосібно.  розраховуйся.Сам розуміеш черга...
Іноді мені здаеться, що тільки в цьому віці можна так просто вирішувати всі питання. А я, лише руйную, свою голову, чому ніяк не впораюсь зі своїм життям.
Чомусь, я злякався піти з нею, в кафе готель, чи на північ. А попросив в неї мобільник, подзвонив на свій номер, і занотувававши номер у пам'ять, зник, у напрямку додому, про що жалкував усю ніч, і якщо чесно весь наступний день також.
А чого , ще можна було чекати від моеї вигнуто вогнутої душі? Вона не плаче, коли їй приносять на тарілці ніжки маленьких зелених жабок, а надто не бачила вже років з пять так точно жодного вірша Гарсія Лорки. Чекати, що я з своею вибірковою  амнезіею, це все одно, що шукати у надрах північного полюса ананасові зарості
 Але зараз ,Я люблю тебе, і люблю тому, що з тобою цікаво сперечатись. Наша розмова може перенестись у будь-яку країни, вибранної пальцем єпохи, без зайвих розумових напружень, ба, тобі навіть цікаво перескакувати з теми на тему.

19. 10. 2…
Пронизливе сонце осіннього дня, погрожувало перетворити жовтневий полудень, на спекотне липневе пекло.Така погода стояла вже два дні, і я зрозуміла, що писати тобі листи, а тим паче їхати в гості , навіть у таксі марна, втрата часу і поту. До того ж , Поттер запропонував мені зустрітися з ним у "Купидоні". Тож  зайду до тебе в гості пізніше. Чи ти збираешся бути завтра на моєму дні народження, і дарувати мені квіти і поцілунки. Ця ніч була  дивом, а десь о пів на шосту, я побажала Скіфові спокійного ранку, і побігла на кухню пити найсолодшу воду  з під-крану… Спати ми лягли десь о десятій, але ж звичайно хто там спав…Мені , і самій було слід здогадатися, що Скіф, замість, того , щоб солодко хропти під ковдрою, полізе в мій телефон читати смс ки. Знайшов звичайно до біса твоїх. Після того, читання, я добряче отримала по сідницях, бо ніяк не могла пояснити,що листи а-ля Кохана моя, люблю цілую, чекаю вільною секунди , аби тебе обійняти можуть бути від жінки, тим паче від тебе.Коли я  врешті, йому все пояснила про нас с тобою… Він все зрозумів, і видав мені, що не збираеться ділити свою кохану жінку з будь-ким, навіть з іншою дівчиною. Потім накинувся на мене з криками, то я тебе недостатньо цілую, то мене тобі виявляється не вистачає…Чесно кажучи,  зараз трошки соромно виходити на вулицю, а тим паче йти з тобою в бассейн. Тому, що я уся у синцях і засосах, валяюся на дивані, а цей садист відпоює мене апельсиновим фрешем. Яка там магія?Іноді буденне життя буває на кшалт цікавішим.
Зрештою я встаю з дивану, і починаю зашнуровувати корсет.Для тих, хто не в курсі, роскажу, що корсет, це така мобільна вязниця, яку час від часу носять на собі жінки.Зараз він мало попупулярний , але суть  його просякнута  жіночими чарами, і ароматом Ста тисяч вогнищ, що палали на площах протестанських міст,він і досі збуджує чоловіків
Скіф виходить з ванни в крапельках води, і простирадлі, що завязане на стегнах недбалим вінздорським вузлом.зупиняеться, прямо переді мною, і починає грати мязми живота
-Дивись, який у мене пресс, вдар мене
Врешті , я не дуже схильна до садо –мазо, але аматорським боксом в дитинстві займалася..
-Ти б подумав спочатку коханий.!?
-Ти ж знаеш, що я ніколи не думаю.
Він взагалі ніколи не думає, і сни йому не сняться, і в магію він не вірить, вважає, що я повним шарлатанством тут займаюся..Що я взагалі роблю поряд з ним? Зрештою  він заслужив . Легенько бью, його в живіт лівою рукою. І кричу від болю(справжнього) тому що вчора, добряче її вивихнула. Сумний гітлерд-югенд кидаеться обціловувати мою долоню.
В несамовитому захоплені самого від себе волаючи,
-Це в мене такий пресс? Це в мене такий пресс?
Тепер, ти і будеш так жити. Знати , що я схвалюю кожний твій жест, кожен твій мускул. І про мене всі ці історії, про жінку, яка створює з партнера ідола.Ти правий завжди, ти майже на стовідсотків правий..Але  підійми собі повіки!
Я ж досить ясно і похмуро відповідаю:- ні це в мене така рука!
Вільною правою рукою , я наливаю кави. Собі і Скіфові, коли я роблю перший ковток він нарешті замовкає, і пильним поглядом дивиться прямо у мої очі.  Аккуратно Ставить  свою чашку на тарілочку , потім дуже  спокійно бере з моїх рук чашку і теж ставить її на стіл.Впритул дивиться на мене очами бісенятами, охоплює мою шию руками, і цілує ДО-о-О-вго.Бере мене на руки, і  має серйозний намір посадити мене на столешню.Я проти.
-Ой Скіфе можна я скажу , можна? Скіф затуляє менеі рота долонею, і таки садовить на стіл. А я проти сексу на столі , не тому що, страшенна привереда, а тому що на столі ріжками догори лежала  виделка, а дві чашки ї гарячою кави, що стояли  з іншого боку стола, були не кращою  їй альтернативою
-Скіф, -голосом міссіонера, що намагаеться пробудити до християнської віри лева, який от, от схрумає його на сніданок сказала я, Уяви собі стрекотання кінокамер, спалахи фотрорушниць, стада шанувальників мого таланту, Чи   радуватимуть вони мене сьогодні ввечері, якщо я зараз проштрикну собі дупу виделкою?
На слідучий ранок  журнал Плейбой  збагатився Шикарними фотками Відьми в купальнику, і матеріалом про те , як її кусав за дупу Сам граф дракула
Ти вкусив мене за вухо, зламав мою ляльку, і тепер будеш замість неї. Я знаю, ти не віриш свому щастю.
- Тенезо невже тобі так подобається ліпити з людей безкоштовних пророків?
-Ти хотів сказати нічого не вартих?
-Я хотів сказати безкоштовних. Коли людина отримує знання бескоштовно, вони девальвуються у її голові.
Що може дати тобі людина, яка почуває себе в своїй тарілці, лише коли нею обідає людожер. Подивись на дамочок, які до тебе ходять, вони ж усі закохані в покидьків.Нормальні люди їх не цікавлять.
-Я даю їм знання.
-Як  перетворити покидька на звичайну людину? Та це ж злочин
-Злочин?Можливо, дивлячись  за яку юридичну систему, ти виступаеш.
Від примата до приватності.
Коли людина може довести, що у своїй особі вона значно перевершила примата, вона вже потребує на увагу. Але, якщо ти , як і Маяковський  думаєш, що людину від мавпи відрізняють, такі  містичні речі, як вії, веснянки, і ніздрі, я частково з тобою згоден, але пам’ятай:Не все балет,що на пуантах.Людина, як, і макака може захлинутись від радості, і страждати від нещасної любові. Але тільки людина може плигнути з моста, якщо не здобуває бажане
- Тенезо, а що ти думаєш про кохання?
- Про нього не треба думати їм треба займатись.
Трохи мовчить, потім продовжує:
- Кохання виникає тоді, коли між людьми є особливий зв'язок – емоційний. Усім сусідам чутні ваші верески, зойки і скиглення. Коли людина верищить – ніхто мене не любить, це ознкачає лише те, що вона закоханна.
Скіф щось клацає на свому мобільнику. На мій же раптом приходить Смс: «А в нас з тобою є емоційний зв'язок, як ти вважаєш?»  Після цього виразний смайлік ;.
Мене трохи трясе, у мене температура тому, що вчора я обїлась морозива. Скіф, за останні два роки я занадто добре тебе знаю, невже, ти знову глузуєш, чи як…
Пишу смс: «Мій мозок схожий на мобільний телефон. У нього потрапляють смс у вигляді Емоцій, якщо вони є у тебе, вони є і у мене».
Скіф виразно посміхається. Але я занадто збуджена. Не можу відризнити, чи то ти насміхаєшься, чи радієшь. Я вже здогадуюсь, до чого ти клониш. Варто лише сонцю знайти місце на вранішньому небі, а ти вже біжиш мені освідчуватися, впевненний, що іншого шансу уже не буде.
Але на всякий випадок перестраховуюся. Мабуть у минулому я була актрисою. Великою, і кружляла круком, над думками моїх шанувальників.
- Скіфе, ти схожий на айсберг, об який луснув Титанік  , а в мене тут (показує на зону серця) тропічна пожежа… Бійся мене, налякані зміюки з мого сердця розповзаються по всіх усюдах. Їм бо лячно, і так важко дихати. Ти, ти…- Цінік, при чьому, на рідкість . Я не можу нормально, без глузування, тобі відповідати, бо боюсь, що знову натраплю на камяну брилу..
- Це я схожмй на айсберг?. – його обличчя робится досить виразним, - це я, ні це вмене горить вогонь.
Але в цей момент, мабуть він все ж таки переступає через свій занадто гордий характер, і не зважаючи на все попередньо сказане, хапає в обійми и питає знову:
- Так що, в нас з тобою є ємоціний зв'язок, чи як? Бо вмене точно є.
Мій язик ковзаеться на чисто виголеному обличчі мого принца. Я знічено відводжу обличча ховаю свою посмішку за вісім замків і вислизаю з твоїх обіймів, але тримаюся на аж занадто близькій відстані від тебе, так, аби ти відчував моє дихання,. Тобі. Ще зарано знати, до того , це аж надто залежить від тебе. Помучся , ти ж так любиш побутове садо-мазо.
Скіф гордо робить крок уперед, і каже:А я б тобі таки закотив кіло гороху під матраца, аби лише впевнитись,чи ти справжня принцесса. Чи просто така примхлива…
Ну Добре, можеш не відповідати, мені  все одно, головне, що у мене з тобою він є. Як, у першу шлюбну ніч, з натхненням, але без нареченої
У людини завжди є вибір,у мавпи лише інстинкт.Людина памятає свое місце народження, і національність.Мавпа завжди захоплюе і обороняє своє місце життедіяльності.Людина зазвичай косить від армії. Сучасні Людські жінки, можуть народжувати від богів, як і стародавні гречанки, але зі страху залишитись старою дівою, розсувають ноги перед першою зустрічною мавпою, з війками, і веснянками.

Танці
Всіх демонів твоїх, я знаю поіменно.Хіба можна уявити собі  пост-совецького Ловеласа, котрый не нашіптує своїй коханій  рядочки ліричних віршів: Пушкіна , блока, Есеніна? Можна!Мені наприклад на першому побаченні грали ноктюрн, на водостокових трубах. Правда після ноктюрна труба бесславно відвалилася. І ввечері, я довго примірювала твої чорні капелюхи, довго смакуючи коньяк, розжовуючи горіхи з поверхні бісквітів. Мені завжди не вистачае ємоцій. Я прагну танців на напіврозвалених мостах, наметів розвалених на центральних площах міста. Я б цілувала диявола у смачні пухкенькі щоки, аби він розповів мені, хоч щось новеньке про людські розваги. Моя мрія- персональне цнотливе королівство, де ніхто мене і в очі не бачив.Де любитимуть мене лише за плоть мою,  кров, і факт мого існування.
Двері грюкнули. І чортик альбінос нешанобливо жбурнув мені до рук великого дбайливо захищенного від стронніх очей золотою печаткою пакета.
-Замовлення виконане. Отримайте, і розпишіться.
-Погань, образилася, я пнувши неввічливого чортика ногою. І завалилася чекати чергового Морфея на велике двухспальне ліжко. Пакет же було пожбурено в перший ліпший куток, до найкращих часів.



Перед тим була глупа ніч, але я ми зі Скіфом таки видерлися на  вершину підйомного крану, на тонких рейках якого , намагалися  відтворити самбу в тому вигляді, яка вона є.Прикол був у тому, аби відтворити танці з зірками у тому вигляді, в якому вони мають бути, тобто з нормальними зірками з сонячної системи, а не хтивими інкубаторцями конвееру шоубізнесу. А що хто бачив запальне танго опівночі на рейках підьйомного крана. Наші руки, і ноги викручувалися, так немов якась добра душа підключила до нас струмені по двісті двадцять.
Свіжий ранок.Після ночі бездумних танців, я мрію, лише про здоровий сон до дванадцятої, але у восьмій припирається Базікало, що зараз працює моїм візажистом. Скіф не ремствує, і не ревнує, тому що впевненний, що разом, із проффессіею, Базікало змінив і оріентацію. І знаете, коли він солодко –улесливо каже мені; «А зараз наклеїмо війки» , я чесно кажучи теж так думаю
Я пишу Картину Всесвітнього Щастя
Відьма все житття вивчає парадокси часу і простору.Що буде, якщо всі годинники світу зупиняться саме зараз, коли я пишу цю картину. Невже на землі настане час писати і творити? Назавжди, для мене?А якщо хтось у цю годину питиме чай, чи буде це чаювання в нього до віку, як у славнозвістної Аліси… Чи він врешті решт теж кинеться писати полотна?
Справа від мене стоїть мольберт з малюнком над яким я маю честь працювати. На ньому велетнська риба з плавниками-вітрилами, розсікає рожеву суміш води і солі  у вранішнього морі.
Все що не вбило мене в дитинстві робить мої картини яскравішими.
Скіф-Слухай Тенезо, а тебе в дитинтві не діставали  художні критики? Я з ким з наших  митців не спілкувався, ну окрім тебе звичайно, то всі розповідають, як їм складно творити, і як їх дістали мистецтвознавці.
Тенеза-  Критики… ну був один, Прізвище у нього було , ще таке цікаве, Латинський, чи Латунський. То він мені один раз сказав , щось таке…м-м-м неприемне…
Скіф (зацікавлено схиляє йому голову) -А ти?Що ти йому відповіла?.
-Я його проінформувала, що на його місці , у міністерстві культури повинна стояти шафа, і знаеш, її там дуже скоро поставили..а , якщо деяким   художникам так складно творити, то  їм напевно робити цього не потрібно.
Скіф , трохи вагаеться, а потім лізе в холодильник за пляшкою мартіні.
-Тенезо, я тебе знаю, років, так з десять, але мені потрібно задати тобі так багато питань. Всі питання , що в мене є, я боюсь за все життя спитати не встигну. Ти зїси мої нерви, з лимонним соком-зубами , і відповідями, але все одно скажи мені-Бог є?
-Здаеться, Бог, це метафора. І справа, тут не у випадковому зіткнені, атомів, що породили весь світ, а у колективній волі людей, що жадае мати на недосяжній відстані істоту в стократ сильнішу за себе. Коли Володар, десь далеко, і ще не скоро зявиться на нього можна валити все , що завгодно. Бо з якого дива, ще можна звалювати, падаючі , недбало збудовані будинки, або падіж підсвинків, що годували раз у три дні, на Волю Божу?
-А , як же молитви справжньовіруючих?
-А, як що до того, чи не задовбали ті справжньовіруючі тими молитвами свого улюбленця!
Знаєш, коли у Хорватії тебе попросять закомпостувати квиток у трамваї. Провідниця скаже тобі «Молімо Вас!» І це буде означати прошу Вас. Знаєш Скіфе, я тебе дуже люблю, але, якщо ти сто разів на день будеш мене , щось просити, я можу змінити свою думку.А Бог , і подавно…
 Правда  я не сильно розбираюся у теології, а ще менше в психіатрії. Але здається психіатр, дасть тобі вичерпнішу відповідь, ніж найдосконаліший Теолог. Тому що чим більше чимось займаешся, тим більше впевнюешся, що того на що ти поклав усе своє життя просто не існує..Так можна увесь свідомий час займатися академічним живописом, і здобути славу черкаючи абстракціїї.
Скіф сидів і мовчав. Скіф взагалі мовчить. Не треба думати , що він тормоз, хоча іноді мені самій так здаеться. Він першим  не  попався на гачок, коли я у дитинстві закинула вудку, у пошуках найліпшого закоханця в світі. Він сам закинув гачка. Процесс так званої рибалки на хлопят проходив , як справжня рибалка. Тобто, я пила алкоголь, цокаючись з товстими жабами (роль яких успішно виконували  мої тодішні подруги. Жаби теж були з вудками, водолазними костюмами- міні-юбками, більш схожими на нижню білизну…Але , якщо не вміло закинутим гачком, рибалка іноді роздирає собі палець, а вловлена риба кусає  його за руки. То улов моїх подруг , найчастіше, випливав у розливане море життя разом з половиною їхнього серця. Зрештою, мене втомило їх постійне квакання, про те що справжне коханне буває лише не взаємним.І вийшла в кавярню на самоті попити апельсинового соку. От тут то він мені і трапився.. .Такий самий , як зараз . Я на на нього тоді подивилася…і чесно кажучи нізащо в світі б не подумала, що я йому сподобалася. З діловою сухою інтонаціею Він попросив у мене, мобільник, на пару хвилин, і подзвонив на свій номер. Забив набранний  номер у пам'ять мого телефона. Віддав  мені мобільник, і швидко попрощався.
Відьма про перше побачення

На перше побачення у чотирнадцять років, навіть Відьмам ходити моторошно. Тому,  я взяла з собою подружку. Єх буде дуже сумно, якщо цей типчик буде маніяк, з таким –то симпатичним обличчам.Я отримала від скіфа букет білих троянд.І ми їдемо дивитись фільм про Вампірів, втрьох… Ну на цей раз дійсно маніяк, тому, що приїджаемо не в кінотеатр, а в непрацюючий офіс. Маніяк-скіф завів нас у приміщення, набите сканерами , компами, і іншими штуками друками.Поставив на стіл мартіні, шампанське, каву і тістечка, зробив вигляд, що у нього не працює клавіатура, і зі словами: «дівчатка, я буду за пятнадцять хвилин , повернув ключ у замку, з іншого боку дверей. Ситуація, чесно кажучи просто «Абзацова», як каже моя подруга Тетянка «Зашибіться можна» І дійсно зашибіться можна виламуючи двері ногами, і головою, Тому, що на столі, купа напоїв, а туалет за зачиненими дверима. Телефон він точно зачаклував, тому що аппарат працює, ба їх навіть три, і всі розмовляють справними гудками, але дозвонитись у місто не можна по жодному з трьох.Мобільники  ж знаходяться у дупі, тобто в повній зоні недосяжності,  авжеж зачакловані. Моя нервова подруга стрімголов бігае по офісу, розповідаючи мені страшні історії про маніяків Досить наслухалася! Я натомість судомно думаю, як можна вилізти з вікна. Але, що робити пятнадцятий поверх-це доля спайдер-менів, але, аж ні в якому разі не нас, милих, і прекрасних дівчаток, які ніколи не страждали альпінізмом, і від надмірних нервів,аж надто хотять у туалет. У той самий, що за зачиненими дверима.
Спокій, спокій, і ще раз спокій… Усе єлементарно подруга.

Будемо користуватися дедуктивним методом…чи .. у  якому разі не дефективним. Я сідаю на підлогу, підстеливши собі під сідниці килимок для миші з намальованим на ньому сердечком. В мене останнім часом, дуже добре вдаеться поза Лотоса, і я з задоволенням демонструю, її подружці..Не знаю, чого в цьому ритуалі було більше понтів, чи магії. Але я почала читати Замовляння.
Вийшов хлоп на променад
Хоч лишитись в хаті рад
Хай його думкі погані
Стануть фігою  у штанях!
Хай летить назад на крилах
І звільнить дівчток милих!

А якщо ти падлюка –сука не повернешся. Нехай на твое вікно , зі сторони вулиці налетить зграя  павичів. З диким бажанням покінчити життя самогубством саме в твоїй витяжці…Нехай вони покричать жаліючи свої  здихаючі тіла. І почнуть активно гнити. Ти ж безсердечна душа, не полізеш їх визволяти одразу…Ти викличеш ремонтників, ремонтники  приїдуть  звісно,тільки через тиждень, даючи тобі змогу насолодитися, цим запахом вдосталь.Потім виявиться, що мотор у витяжці не зйомний. Тож витяжку потрібно буде розбирати разом з вікном, і тим самим, влаштують тобі тижневе провітрювання…




 Через пів-годинки маніяк повертается . І бачить Картину Репіна маслом, як дві його нові , і не дуже вже тверезі подруги риються у компі  його головного бухгалтера, тут наступає вже його черга нервувати. Хто іще тут маніяк? Але на його балкон уже злітаеться зграя впевненних у своїй правоті павичів


Як хочеться спати. Тільки очікування твого дзвінка тримає мене з широко відчиненими очима. Тож йдемо далі за рогом  ніч феерверк , і карнавал.
Дискотека, у плаваючому коритці на річці. Як її ?Втім неможливо.Йому під сорок.Прикольно з ним виробляти дивакуваті па, що роблять наші тіла схожими на флакон з рідиною  під назвою Sex, drugs, rok-n-roll. Потім ми , ще раз замовляемо каву, доливаючи з під поли його піджака марочний редлейбл, твое соне обличча, розлитий віскі на твоїх джинсах…А столики уже й могли б прибити до підлоги, раз уже ресторан на воді…

На слідучий день ми прийшли у загс.Ніколи не забуду обличча дівчини, тому, що ми прийшли в Рагс обійнявшись, і знов таки в трьох. Дівчина протерши окуляри намагаеться розібрати, що тут до чого: У Вас Гарем?

-Та ні , у нас  лямур  де трупа. Сюр повний. Чи зрозуміти Вам кохання жирафа до Бегемота, і їх латиноафриканських пристрастей . Втрьох одружитися не вийшло.Тому за заяву на весілля подали лише ми зі Скіфом  .
 Подружці ж , дістався  Скіфів папік . Папік палив сигари цілодообо, пив, але не пянів, і в той же самий  час запрошував  подружку, чи знов таки нас обох вийти заміж за Велике кохання, і інтернаціональний бізнес.
 
Next turn. And how about Him. Its about traveling. Do you want to Egypt. Pyramids, camels and desert of eternal love. Hotel ‘Dniper’ Its our version of hotel California of Eagles. Щось потрібно було з цим робити.



Щось пототрібно було з цим робити. І я перетворююсь із малолітньої відьмочки психопатки на казкову фею. Мені дуже боляче, коли я не чую твого голосу в слухавці…Тому, Ваважай, що ти сам винен. Маленька відьмочка, перед ритуалом, зазвичай, запалює стільки свічок, що рідні і близькі зазвичай бояться, як би вона ненароком не підпалила квартиру.

А потім коли через три дні задзвонив телефон і висвітив на єкрані його імя, я взяла слухавку, і не чекаючи, того що він мені зараз скаже, проскандувала у телефон:Приходь!Терміново приходь, і скинула смскою свою домашню адресу …З того часу  ми  живемо разом. В Квартирі у Скіфа зараз жити не можливо…Самі розуміете запах…І сміялося літо наступаючи на наші комлекси, і недолугості, бо попри всі прочитанні книжки, що чесно дихали нам в обличча сторічним пилом…Сни, і забобони, довгу і частково успішну практику по відрощуванню крил, Скіф був моїм першим чоловіком, і романтиком, з поправкою на вік, тобто більше ніж падати на коліна переді мною, і читиати свої і не свої вірші йому хотілось банально трахатись.
Ти не вимикав світло, ніколи. Вважав за непотрібне замикати двері. Ти прийшов, коли я ще не встигла вирости до тебе на ціле життя раніше, чи над-то запізно. Я  вчилася сексуальних матюків в ліжку, ти капав воском мені на груди, ти капав словами мені на мізки. Я приймала ванни з твоїх компліментів. Я вибирала пісчаний замок в якому ти став королем, жодних нарікань моя ластівко.
Це схоже на тир
Ти виб’еш десять, із десяти. Тенеза бере в руки рушницю, і передає її Скіфові.
-Ні я занад-то сором’язливий для цього. До того ж тобі наплювати, серденько, як я це зроблю…Тобі головне, щоб ти зробила це краще за мене.Я думаю, що для тебе твоя перевага наді мною, необхідна умова для існування наших відносин. Тоб-то це не основне. Я повинен влучити девять разів, а ти десять, яккщо я поцілю лише пять, ти будеш зневажати мене, і в тебе не стане жодних стимулів робитись кращою.
Жити. Скіф і досі читає мої вірші охопивши голову руками, і прикусивши губи від високого напруження.Хоча іноді жалкує, що не може передати мене прямо до лап інквізиції.
Наша перша ніч пройшла в  моїй вітальні біля каміна. Скіф дуже дбайливо поскладав туди дрова. А  після цього, віднісши мене на руках до дивану. Жбурнув у камін запаленою зіппо , що подарувала  йому колишня коханка. Запальничка там вибухнула, і тепер в нас більше немає каміна.
Він дивився на мене очима побитої , дуже підкопченної від вибуху собаки. Я ж ніяк не відреагувавши на  розворочену вибухом кімнату.Лише трохи зручніше вмостившись на канапі почала зтягувати  з своєї білої витонченної, ідеальної ніжки  стонку мереживну панчоху .
-Тієї ж миті я в тебе і закохався, підлещуються до мене Скіф, і гладить мене по лівому плечі намагаючись зігнати з нього чортика альбіноса. А дзуськи!
-Тримай його ! починаю волати я (але не дуже голосно)!Тримайте його! Ось Він підпалювач моеї душі, і викрадач мого серця!
Мої руки жадібно потягнулись до Скіфа. Не дивлячись на мої не голосні крики, біля нашого затишного вікна почали збиратися глядачі.
-Там люди , - обережно вказуючи на підвіконня прошепотів Скіф
-Це дуже добре, а то я вже думала, що ми залишились на вдвох на цілому світі, як Адам і Ева в раю!
Скіф зробив добрячий ковток мартіні з пляшки
-А ти взагалі не миеш чашки , і стакани? І  протираю склянку шматком паперу з щойно написанним на ньому віршиком. Віршик файно відображає мій тодішній стан
Дай мені право на револьвер,
І напиши листа
В роті троянда
 в душі Агасфер
Тихо руйнує міста.

В сутності з наших з тобою химер
Тхне непогане амбре
Хто з нас  напише кому реквіем
Хто візьме восьме баре

Хто тобі радив впасти з моста
Зрікшись моїх ідей…
Хто прийде пити хмільне молоко
З надр твоїх грудей?

Я простелю волошкову путь
Квітами газових плит
Схиблені риби наших ночей
Виродять нову Ліліт!

До нас приходять гості, або про особливості чаювання з привидами.
Скіф посміхнувся в  моє вухо телефонним дзвінком
  З днем народження! Спробую, заїхати після восьмої.
Якщо доживу до вечора( я сьогодні вночі на спав, то чому б і ні?
А ти будеш відмічати?
Так , він мене застовбив конкретно.Стиснув мої губи своїм  ротом герметично.Наше почуття-це вуду.Хто ліпить наші ляльки? Яке ідіотство святкувати усіляки бездеї, якщо після зустрічі з тобою я народилася наново.Мої ємоції- білі троянди фарбовані кровью,  ,квітнуть по переметру цього жовтня. Мій зламанний передчуттями хлопчик. Ти не спиш довгими ночами, дивлячись на моє фото і руки твої втомились. телефон нагрівається  смс-ками. Наші спільні досягнення- дві великі ночі, викурений блок мальборо, і вбивство всіх моїх іллюзій.Посмішка на твоєму обличчі.Твої зуби жують табак і хвилини.Я викликаю таксі, і Бай-бай бейбі, а ти йдеш у ванну з єлектрошокером. Славна сьогодні неділя, але я  не про те..Мені наснився рожевий кенгуру, він обіймав мене, і плакав коли я відїзжала
-Дякую тобі за високоградусний поцілунок.До речі хто був правий, щод дати нашої першої ночі?Памятаєш моя машина застрягла у пробці, і ябув у тебе не у 23.59, а у 24.15, тож було уже друге число. Маркіз де Садко.Дотягнути б до твого дзвінка.Моє відображення у твоїх очах зштовхнути з твоїм, і хай собі цілуються любляться. Я бачив минулої ночі під небом, і здирницькою завірюхою летів пухнастий білий пароплан, так схожий на самодостатнього янгола.
-Ой, що ти наробив?! Я судомно стискаю у руках чашку з чаем. Втім, я сама так часто гублю оріентацію, у почуттях, і просторі…
-І просто орієнтацію?
Час застоявся. Скіф бере мене за руку, лагідно, але так що хрумтять сустави. Ах , як пінились  бризки замерзлих фонтанів.Щоки мої дзвеніли,  від  холоду. Коли час завмирає, не врятує навіть розпечений до червоного радіатор. Втім , це лише мої руки  звело судомою .А ця потвора чоловічої статі обіймає мене за плечі заціловує  до синців мої лопатки;Де твої крила, які так мені подобались?Крила, це лише питання часу. Ти домалюєш мене у своїй уяві. Думай про  мене…
Втім  мої вуха донесли до мене , що шурхотіння за дверима, було звуками, тихенької але істотно важливої для мене чиеїсь розмови:
-Не розумію, вона ж нас кликала…А на дверях стоїть зипираюче закляття.
Так, це вона, ще пів-року  назад поставила, щоб коли вона розмовляє, зі Скіфом жодна жива душа її порогу не переступила
А давайте прикинемося мертвими? – спитав, хтось химерним солодкуватим голосом, який мені одразу не сподобався
А може зробимо так, щоб помешкання належало не їй-цей голос не сподобався мені, ще більше…
-Пробачте, друзі, а якщо вона нас за ці штуки пекельним вогнем
-А нас то за що?
– Ох-ох-ох,  знову  до нас Привиди ломляться- скіф простогнав, тихо, але досить  погордливо, з виглядом лікаря венеролога, що навчився розпізнавати гонорею, лише по  ході пацієнта…Ти їх  пустиш  ?
Поки я думала про те,щоб йому таке цікаве відповісти, у кімнату зайшли  два чоловіка у смокінгах, і молода жінка в кринолінах. Що то за диво, мене нецікавило , я сама його створила взявши зі столу шматок паперу, й намалювавши на ньому пентаграмму. Менше за все в світі мене цікавило,  що лінії пентаграмми  будуть нерівними, або як врешті і вийшло будуть занадто кривими. Мені , було потрібно, як дихання, і свіже повітря, було, аби пришли гості і вони прийшли…
Трійця підійшла до Скіфа, і як у мога любязніше, хором привіталася
-Привіт, не варто боятися, ми всього навсього привиди. Жінка у кринолінах підлила Скіфові рідини з чайника.
Так, випий чаю, можливо тобі стане легше…заспокоїшся…
Цікаво, мені значить заспокоюватися не треба, або я вмію, це робити сама, втім дійсно вмію, я підливаю у аромолампу, майже пів пляшечки апельсинової олійки. Люблю запах, апельсина, мені від неї завжди весело, і безтурботно. І вже за кілька хвилин надмірні ємоції полищають мозок. А це найголовніше, перш за все відьма повинна бути спокійною,
-Це  вже зовсім  химерно, трохи зніяковівши, каже Скіф. Тенезо, у тебе дуже цікаві друзі. І дуже полліткорректно звертаеться до трійці- тобто Ви вже померли?
Жінка в кринолінах, напевно не вперше чує це питання.
-Ну знаеш не зовсім так, справа в тому, що планета на якій ми живемо, досить швидко почала старішати, й вмирати, поступово зменшуючись у розмірах. Спочатку зникли усі корисні копалини, а  потім вода, і повітря. У людей почав зменшуватися об’ем легенів, аби пристосуватись до атмосфери. А у немовлят легенів зовсім немае, і вони можуть зовсім не дихати. Пристосування велика сила. Ми навчилися обходитися, без кисню, води , і їжі, навчилися змінювати форму свого тіла..Врешті решт ми вміемо літати..
Скіф-Але це не людські характеристики…
Дама в кринолінах згідно киває
-Саме тому ми називаемо себе привидами…
Скіф, майже все розуміє, але не зовсім-Якщо я Вас правильно зрозумів, ви мешкаете в іншій галактиці…то пробачте з якою швидкістю ви літаете?
-Припустим  швидкість переміщення у галактиці, 120 мега-лайт пікселів. Це трошки більше за вашу  швидкість світла, але ненабагато. Якщо ти станеш спокійним, ти нас зрозумієш.
Скііф вередує- як  я можу заспокоїтися, коли за стінкою волають діти, і нявчать кішки. Зараз у нього червоні повіки, і скривлені губи, я не хочу зберігати, у памяті таке його відображення, тому відвертаюся…
-Звуки машин за вікном, стереосистема у сусіда зверху, телефон…Едине, що я можу зробити, це ввимкнути свій телефон.
-А ще ти можеш не зверати уваги на сторонні звуки. Твоє завдання створити тишу  у свої голові! У тиші лежить корінь мудрості.
-Я спробую, але чи вдасться це надовго?
 -А ти спробуй, ненадовго, нам лише б дочекатися дванадцятої години. Проводимо аутотренінг в екстремальних умовах. Більше за все, обличча Тетіани, зараз нагадує пику святого отця, що нависає над паствою з розпяттям у лівій руці, і кинджалом у правиці.
Звук її голосу по самі вінця наповнив мої вуха.
А ти, Скіфе б не гавив  часу, і а подивився б на мої очі, коли мій  погляд спрямований на тебе. Ніхто ще не бачив таких яскравих стожарів,  в жоден телескоп, жодної сонячної системи.
Запала мовчанка, скоріше Повна Тиша!
Тепер, я відверто можу тобі освідчитись , мій любий читачу, Я дуже не люблю тиші. Нехай буде людський гамір, музика, все, що завгодно, але коли  западає трагічна мовчанка, я намагаюся надягти на себе щось з верхнього одягу, і зникнути на якийсь проміжок часу допоки вона не скінчится. Ага, не на того напала!Чоловік у замацаному смокінгу, однією рукою хапає мене за руку, а іншою витягае з внутрішньої кишені мікроскопічну, але живу конячку. Скіфові, цікаво, він навіть чаем похлинувся, а двое супутників замацаного чоловічка, починають цю конячку активно запрягати.
Жінка вже не така добра до мене , як раніше
-Ти куди рідна моя зібралася, а начеб-то вже майже спокійна була, сядь посиди, нам далека дорога попереду світить. Дай, я з твоїх очей кригу повибираю, а то ти на нас дивишся ..
Я намагаюсь пручатись
Сиди, тільки спокійно сиди  – он прутка яка!
У волоссі жінки раптом виростае червона троянда, з вміру повної пані, вона робиться, худою, що мене навіль лякає кутообразність її  швидкотрансформуючоїся фігури.Жінка поправляє на собі товсті х-бшні колготи на гостро колінних ногах, і полегшено позіхає, ну все процесс зміни картинки відео ряду здаеться завершено. А мене нарешті починає цікавити, куди вони хочуть мене потягнути за собою, і чи є, це лоша супер –карлик, нашим єдиним видом транспорту?
В перший раз я зустрілася з ними в дитинстві. Під новий рік, в той самий час коли усі нормальні діти чекають на діда мороза. Я чекала аби небо з хмарами, і земля трохи торкнута інеем злилися у одне… Не можна сказати, що мені було, нічим зайнятись, розумній людині, навіть якщо її пять років ніколи не буває нудно.
Кран, у ванній, що не жадав закручуватися при жодних умовах, шурхотів потоком чарівної, прохолодної води, що виконувала усі побажання. Дорослі поїхали  справляти свята до знайомих, залишивши, мене на хазяйстві…Татко строго-настрого наказав мені не вмикати телевізор, мотивуючи, це тим, що він відразу вибухне. Я ввімкнула звичайно, а може дійсно вибухне, хоч дивитись його перестануть..Вибуху не відбулося, і я розчаровано ввимкнула ящик. Тим більше, що вкоридорі розгорталося набагато цікавіше дійство.

-Біля нашого дзеркала, на колінах стояла молода жінка з дитиною на руках, яка просила  нашого чорного Терьера Мауга, пропустити її у цей світ за секрет вічної молодості. Мауг її або не розумів, або в секрет не вірив, бо відповідав зовсім не товаристським гарчанням.
Вам одразу сказати, чи ви самі здогадаетесь. Звичайно, я прийняла, жінку з дитиною за фею. Я так марила Казками, І звичайно хотіла, щоб у мене, як і у всіх казкових дівчаток фея була хрещеною матірю, і дарувала мені незвичайні подарунки . А так, як мене ще не охрестили, то я ще жила у передчутті свого зіркового часу.
-Доброго дня, сказала я жінці в дзеркалі.
-доброго дня сказала жінка.
-ти не підкажеш, як мені краше порозумітися з хазяїном цього будинку?
-Не знаю..відповіла, я згадуючи непростий характер татка, і передчуваючи, що гостя з малюком буде йому явно не до душі, а тим паче мамі.
-А, а-розчаровано пробурмотіла жінка, а ти особисто хто..
Прям КГБ, якесь, я не знала хто таке КГБ, але так завжди казав татко, коли хтось ставив йому нахабні питання.
-Я дочка хазяїна цього будинку.
-Ти…Що ж, але ти явно не у нього пішла, ноги коротенькі, шерсті майже немае, голос тихий, паща замаленька…
Коли я почула ,про маленьку пащу, то зовсім образилася, і лише за хвилину зрозуміла, що жінка вважае мене дочкою нашого терьера Мауга..
Тетіана, і її син Томас Рудий покинули країну Привидів, по звинуваченню у вбивствах, легіонерів, які атакували їх замок, залишивши 517 людей, в тому числі дітей, і жінок, без їжі і води на чотирнадцять днів , що були скоені ними у черговій міжусобній війні, і намагалися почати нове життя на землі.Нові правителі-переможці, забезпечили, їх усім необхідним для подорожі, і спорядили космоліт. Але, після того, як корабель покинув планету.Тетіану, і рудого було оголошено поза космічним законом…А за їх голову нова влада, щедро обіцяла пів царства…
-Жінка в кринолінах, це Тетіана? - обережно зясував Скіф.
-Так хлопчику, це я. Щодо півцарства, то тодішні Самозванці не скупилися, Тому, що знали, у випадку смерті законного правителя «Привидів», його тіло одразу розпадаеться на атоми. Ще, наші древні предки задіювали, цю магію, аби не допустити знущань над мертвими тілами коронованих по крові.
Але я не про те, Тетіана встала, і швидкими кроками почала міряти кімнату. Втім зараз ситуація змінилася, до тогож ми достатньо прожили, на планеті Земля, щоб зрозуміти, що більше не хочемо, і не можемо на ній жити. Принаймі з памяттю про планету «Привидів». Я хочу, щоб ви знали, ми звертаемося до Вас тому, що зрозуміли, що вже не маємо права покладатися на власні сили…Місяць тому, ми вже спробували самостійно дістатися до країни «Привидів»
-І як, не вийшло, чомусь, з надіею запитала, я?
-Чому,ж Тетіана, гірко посміхнулася, але тільки завдяки тому, що тобі випадково захотілося нас бачити, ми були врятовані від страти. Ти стягла нас до себе, за секунду перед тим, як нас хотіли кинути до пекельного вогнища…
Том рудий( він завжди був не ввічливим хлопчиськом, і зараз перебиває маму -Не до пекельного вогнища, а до жерла вулкану…
На планеті привид з давніх давен діє незмінний закон. Поки хоч один маг у цьому світі бажає життя людини, потрібним, для існування якогось світу , або планети, ніхто, навіть діючий імператор немає права її стратити.
Тенеза-Цікаво , я викликала тебе тому, що це було потрібно мені, а не світові.
Скіф єхидно-:А я тобі казав, що в тебе дивакувата латинська, ти завжди плутаеш в заклятті слова , «це потрібно мені» з «Це потрібно моєму світові. Але у данному разі ,це пішло  на користь.



-Так, тепер, я впізнала її, цю пряму, і не визнаючу компроміссів спину, важко було не впізнати. З натягом , я могла повірити, що колишній веснянкуватий трирічний малюк (уже і в тому своєму віці прославленний своею кровожерливістю)- зараз носить поганенький замацьканий смокінг.
-Але Татіана, а хто з Вами третій?
-Це теж Томас рудий, Тенезо, тепер ми вже з тобою можемо говорити, як дорослі жінки. Попри весь  Ваш фемінізм, жінці , важко живеться у світі, якщо її не захищає справжній мачо.На мій великий жаль перетворити ,живого двійника свого сина, на свого чоловіка, я не змогла. Магія завжди була проти будь-якого вигляду інцесту…Але захистників, я собі виплекала.Подивись вони завжди знаходяться у тому  віці, коли чоловіки найбільш віддані своїм матеря м–чотирнадцять, і двадцять сім Вони гарні, і сильні, і навіть, якщо на кожного з них нападуть по десять солдатів привидів перемога буде не на користь солдатів.Ще десятеро копій, Томаса Рудог живуть зараз на «привиді» Але, мало що можуть зробити без моєї присутності.
Скіф у нас дуже розумний.ю і завжди це демонструє,-Але, ж чому ви тоді  прийшли жо нас, а не наплодили армію клонів?
-Тому, що я можу робити, тільки одного двійника на рік від справді відданої людини.
Скіф-Пробач, Тетіано, але мені ще з давна не зрозуміло, яким чином Томас рудий, у три роки, міг стати таким кривавим пройдисвітом, як пишуть про нього легенди.
-Біологічний вік не важливий, найголовніше, це мозок,  і кров, яка живе в ньому.
Тенеза, я хочу, щоб ти зрозуміла. Нам конче необхідно притягти тебе на привида!
-А чому в Вас не вийшло минулого разу?
-Тому, що були надто добрими, ми ж бо нмагалися повернутися, не для себе, а для життя планети.Щоб на планеті підтримувалося життя, відновлювалися корисні копалини, і народжувалися діти. Потрібно, щоб  біля королівського палацу, постійно горів жертовник, який кожного дня запалюється краплею королівської крові. Якщо за пятдесят років, за літочисленням привидів жертовник  жодного разу незапалиться планета, зрозуміє, що правитель, більше не зацікавлений в ній, і самозруйнуеться. Я пропонувала теперішнім володарам запалити жертовник без претензій на владу..
Тенеза-І що?
Нас навіть за кілометр до палацу не пустили..Правителі, готові радше прийняти смерть, ніж позбутися влади, і, що вона скоро настане. На планеті, вже починають вивішувати траурні прапори. І навіть перед обличчям власної смерті, вони готові кинути мене в вулкан.
Скіф-Ну, пятдесят років, це нормально, і навіть оптимістично…
Тенеза-Скіфе, вважай на літочислення.
Тетіана-Через три земних  місяці виповниться  пятдесят років, як я останній час запалювала жертовник.
-Скіф (запопадливо)- а якоюсь іншою кровью вони підпалити жертовник неможуть
Тетіана, і Тенеза в один голос- Скіфе, у  простих жителів Привида, просто немає крові.
Тетіана: Як, і у тих хто зараз володіе незаконно…, і попереджаючи твое запитання у  дублів Томаса Рудого, її теж немає
Тенеза;-А що Ви плануете робити зараз
— Хочемо знову летіти на Привид , Якщо  ви звичайно згодні нас супроводжувати, і тобі скіфе доведеться вести корабель
-А чому, я..
-!Корабель на привид  може вести лише чоловік. 2Його не розстріляють у повітрі, якщо там буде мешканець іншої  планети.
Навіть, коли Теперішні правителі дізнаються, що там будете Ви?
-Навіть, якщо вони дізнаються, що там буду я.
-Тетіано, а Ви впевнені, що вони, будуть суворо дотримуватися своїх законів?
-Понад усе!Коли на престол , сідає людина, з кровью раба,  вона зазвичай видумує купу псевдо -демократичних законів, аби довести, і собі, і людям, що її дупа займає належне місце.І вона повинна тримати ці закони усією силою, тому, що  інакше, навіть те що б пробачили кровному царю, з його рук викличе лише відразу і сміх…Тому нас залишать живими, на три дні .Три дні іншопланетні прибульці, і їхні супутники, ким би вони не були, можуть роюити на планеті все що загодно. Хоч гвалтувати у дупу статечних проффессорів словянських мов.По закінченні ціх трьох днів влада може вирішувати долю гостей на свій розсуд… Але памятаете Тенеза може підпалити жертовник, лише коли змішае свою кров з твоею..У Тенези магічна кров, у Тебе Скіфе королівська. Разом Ви дорівнюете найсильнішому правителю, який тільки міг бути на «привиді»
Тож Скіфе, як ти вирішиш, так і буде…Вирішуй!
Скіф; Я ж бо згоден, але нащадки вважатимуть безглуздим, я ж бо ніколи не водив космічного корабля. До речі де він?
-Та ось же він,- і два рудих Тома одночасно показали на маленьку осідлану  пятисантиметрову  конячку, на  боці якої білою фарбою було виведено;Троянський кіт два.
-Ого, та це ж комічний корабель, а не космічний…
Тетіана- але якщо ми всі візьмемося за конячку, то телепортуемось на привид  швидко, і всі разом… А ну почали.
Раз, два, три…
Якщо ви памятаете дитячу закликалку, типу, тай-тай налітай, хто з Вас, грае у гру, а в яку, я не скажу, де в усіх бажаючих переплітаються руки, то так воно зі сторони, і виглядало. Але, попереджаю, що зі сторони дивитись на такі речі неприкольно, тому, що на слові девять роздався вибух, і нас з усієї магічної дурі жбурнуло на підлогу.
Відкрили ми очі у страшенно великій, і пустій, кімнаті…Тобто, в моїй кімнаті, з якої зникли всі речі, шпалери, ба навіть барельефи на стінах. Тетіани з Томасом рудим, видно не було…
- А я ж казав, благодійність ніколи , і нікого до добра не доводила!
 Ну, і що тепер будемо робити? – Гучно, і чекаючи від скіфа, більш ніж конкретної відповіді поцікавилась я. Куди все зникло?
- А  цікаво, що зараз за вікном, Чи там все теж зникло? Скіф дивився на голі стіни нашого помешкання, підняв з полу зубну щітку, яка чомусь залишилась валятися на підлозі, і почав чухати ею за вухом.
Спочатку я забігла у Ванну.Ванни не було. Зниклі всі речі, включаючи косметику на моєму обличчі, Лише дзеркала на стінах висіли непорушно, як, і раніше. Поправляючи волосся, я підійшла до дзеркала в ванній, як найближче.З скляної поверхні на мене дивилося ображене обличча Тетіани.
-Чому ти не сказала мені, що ти вже більше не володарка In spite anything?
-Що, Що?
-Куди  Ви поділи Саме те дзеркало?
І тут я зрозуміла. Тетіана в дзеркалі сиділа на Великій староруській печі, на якій густо росли соняшники…
-Ну і, що це означає, спитав Скіф, що мовчки спостерігав за  « дзеркальними розмовами» з-за мого лівого плеча.
-Я у Вікно зараз дивився. Там все ніби нормально, так, як раніше.Хлопчики в квача грають, дівчатка на гойдалці качаються. Тільки під нашим підїздом, лежить багатотонна туша, біла в червону крапочку, і вогнем позіхає, триголовий дракон називається, але на нього ніхто здаеться дуже уваги не звертає… а ти :руська піч с соняшниками, у дзеркалі…подумаеш…
-Скіфе , я знаю, чому так сталося..Троянський кіт2 , це не космічний корабель, це ж просто машинка для здійснення бажань. Тетіана з сином опинились у часах мого дитинства, і мрій, тому що, вони хотіли пройти на «Привид» найкоротшою дорогою з існуючих, тобто через дзеркало, яке коли я булла маленькою стояло у нашому коридорі!
Скіф- А тепер, уже не стоїть?
-Не стоїть, Базікало його , комусь продав за шалену сумму, грошей.
-Добре я зрозумів, а пробач куди зникли всі наші речі.
-А я тебе буду зараз повухах буду дерти!
-Мене, та чого б це?
А хто хотів що б марення зникло.
-Ну я!
А ти розуміеш, що твоя зубна щітка, якою ти зараз колупаешся у вусі, була единою невигаданою річчю в цьому домі…

Я не памятаю, коли впершее зрозуміла, що сильніше за все нас бьють по лобі наші ж бажання. Тетіана ж своїм клятим маніпулюванням моїми дитячими спогадами, таки виростила виплекала моє бажання повернути зеркало собі… Я добре памятаю, як воно зникло з нашої квартири…
Був тихий січневий місяць. Період  самотнього чаювання, коли я їм мед срібною ложечкою, прямо з горщика, і купую мандарини мішками.
Отож я сиділа закутавшись у теплий плед і читала Шекспіра. Було близько дванадцятої по ночі
І тут розпочалося. Несамовите грюкання у двері ногами, і всіма можливими кінцівками, я навіть не беру.У квартиру усіх вікон, і щилин почало пролізати зелене світло, а на стіні за п’ять хвилин зявилося стільки павутиння, що не накопилося б і за десять років цілковитого не прибирання. До мене підійшов м’яко кажучи стурбований Базікало і сунув мені до рук револьвер,
-Тримай, і будь на поготові!
 поки сиди тут, і нічого не бійся. На правах старшого брата він пішов боятися до дверей з-за яких роздавалося страхітливе стукання.
-Знаеш, Базікало, а тобі не здаеться, що боячись відкрити двері, ми губимо віру в особисті сили?
-Мені зветься, що якщо ми їх відкриемо, ми загубимо свої фізичні тіла.
Звичайно у мене теж були схожі передчуття… Але якщо ця істота, може зростити павутиння на вікнах, заповнити нашу кімнату зеленим газом, і грюкати упродовж цілого вечора (в тому, що за дверима стоїть хтось один, а не компанія гопників, я не сумнівалася). Чому б йому просто не виламати двері? Або в його намір входить просто довести нас до сказу. А, якщо це так то тим більше потрібно зберігати спокій.


У цей самий час, як явирішила, ніяк не реагувати на стукання, задзвенів двірний дзвоник,(вперше за шість годин) І я відпихуючи, дико пручаючогося Базікала кинулася відчиняти
-Ні , звичайно то були не гопники!Незнайомець, був дуже схожий на м’ясника Антиповича, який продавав мені телят майже одразу після народження.
Я, непомітно стерла крапельки поту на своему обличчі,вседержитель-свідок, я очікувала побачити перед собою щось страшніше.
-Знаю, немов почувши мої думки пршепотів м’ясник.Не треба мене боятись, я всого навсього Смерть.
При цих словах Базікало впав замертво.
Але, це чомусь не сподобалося нашому відвідувачеві.
-Ну ось тобі й маеш, я ж не за ним прийшов!
Як важко шукати, чорну кішку у темній кімнаті, особливо коли її немає, а ось чорного терьера шукати не потрібно, він Вас сам знайде. Мауг вже давно мріяв, зустрітися зі своеї смертю, і  вчепитися їй у дупу, що і зробив невідкладно… Смерть підстрибнув на люстру,і в такому ракурсі мав уже не такий погрозливий вигляд.
-А за ким?-обережно спитала я відчуваючи, як починають труситися мої коліна.
-Ну хоч ти не падай!Я в тебе дзеркало купити хочу, а Ви одразу на той світ позбиралися. Там, і без Вас місця не вистачае…
-Слухайте та не дивіться Ви на мене так, сказав Смерть звертаючись, чи то до Мауга, чи то до мене. А то коли я з Вами спілкуюся, на мене нападає страхітливе чувство провинии. Навіть не знаю за що, напевно за те ,що займався мастурбацію в дитинстві.
-А що таке мастурбація?
Смерть витріщив на мене очі, і згадав, що п’ять років тому коли він працював дідом Морозом по дитячих закладах, йому теж  потрібно було відповідати на ідіотські запитання.
-Мастурбація, ну це дуже схоже на те чим я зараз займаюся…

-То він не мертвий, а замастурбований? Сказала я вказуючи пальцем на Базікала, що дорівнював по рухливості мішку з картоплею.
-А хто його знае… у мене досвіду у цих справах мало, а практики, і того менше. Другий місяць лише працюю, і напевно останній, взяли в цю установу за раптовим розширенням штатів. Та завдяки новим кадрам на п’ять років вперед  план перевиповнили, мабуть звільняти новоприбульців будуть…
-А навіщо Вам дзеркало?
-Тю, дурна, це ж прямий портал в чистилище, воно ж планета «Привид»…
Ну, що ж, я помітила, що Базікало хоч трохи, але дихае, і отримала здатність продовжувати світську бесіду.
Чистилище, кажете, а які там, є природні особливості. А там гарячі потоки бьють, ми у них грішників купаемо, і вони праведниками стають.Але рай зараз переповнений, так, що лафи не буде. Анулюються чистилище. А якщо «Планета Привид»зникне, то і портал до неї ні дочого.. Ну як сто штук баксів за нього тебе влаштовує?
-Мене, якщо чесно влаштовувало зараз все, аби він по скоріше звідси забрався.
- А павутину Ви з собою заберете?
-А-то. Ми на складі, за спецєффекти окремі папери підписуємо. У нас знаєш , яка відповідальність знаєш яка. А за Базікала свого не турбуйся, він зараз на «Привиді», тіки за три дні до тями повернеться, ти б поки ,що його тіло у пральну машинку засунула, а то щось від нього так тхне, ніби він дійсно помер. Засим Арівідерчі.
І смерть володіюча капосною французькою, залишивши мені чемодан з зеленими друзями, з дзеркалом під пахвою зникла за майже зламанними дверима.
Брат дійсно повернувся до мене за три дні, у новому тілі, тому, що старе прати було марною справою.
Я не розпитувала Базікала, чи сподобалося йому в інопланетній цивілізації, а він, проти звичайного не розказував. але він прихопив  звідти двох котів.
Сніданок і динозаври
Скіф вислухав мене, не перебиваючи, думаючи про своє. Вголос він сказав лише одну фразу. Нам потрібно повернути дзеркало!
-Я тебе, трохи обдурила, це я власноруч дзеркало продала, і вже приготувалася отримати по вухам, але не так сталося, як гадалося.
-Сніданок готовий- виголосила велика біла потвора в червону крапочку, з трьома головами, ломаюча несучу стіну в домі, аби пролізти в нашу квартиру.
У кожній своїй дебелій лапці вона тримала по дві пательні з   яешнею, що шкварчала, періодично позіхаючи на них не слабим полум’ям, аби страва  не охолола.Як зясувалося потім одна пательня була для нас, і ще по одній для кожної голови.
- Ти хто?
Я, ми, твої вірні бойові коти, відповідае дракон, так схожий на дитячу повітряну кульку, але судячи з того, що він зробив з моїми дверима, його міці міг би позаздрити, будь –який броне-трактор, на зразок Т-34,
- Справді, а звідки в тебе третя голова?
- А це тому, що Бог трійцю любить До речі, дракон простягнув нам розпечену до червоного пательню, яєчня для Вас. Будь-те впевнені, яйця перший сорт– самі знесли. Ви тільки спробуйте на планеті Привид за них би пів- царства віддали.
Я згадала, як просто на планеті Привид віддають пів -царства, і чому його й досі ніхто не отримав…Загалом мені різко перехотілося їсти яєчню.
Я подивилася на Скіфа, а він на мене,довгим таким поглядом, немов у останній раз. І ми в один голос спитали;
- А що ж у цих яйцях такого цінного?
- Ну, як жа – вітамін ЄБЕ,  що не дасть Вашому тілу розсипатися на Атоми при буд-яких обставинах, у будь-якому місці галактики, а особливо на нашій улюбленій планеті «Привид» Так що : «Жуй-жуй, ковтай-ковтай».
Я проковтнула слину…Смачно виглядае, але надто вже підозріло. Ой, не хочу я Скіфе це їсти, знаєш скільки в отруті зайвих калорій.
 Але тут Тетіана з дзеркала прокоментувала:
«Це наша єдина можливість телепортувати Вас на привид, ну якщо ви не знайдете дзеркала звичайно!» Підізвала мене до себе, і пошепки, але дуже впевненним голосом, мені пообіцяла, що…Я повірила, й небезпідставно.І згадавши кілька дитячих заклять, віднесла шматок яєшні на найближче  перехрестя, після чого, він одразу, опинився в руках у Тетіани…
Скіф, дивився на наші дії підозріло. Він знав, що Перешіптування жінок, завжди завершуються неочікувано.Але я його заспокоїла…
-Скіфе, я розумію, що для тебе ця ситуація мяко кажучи незвична, але при наймі вони нас не обманюють
-Чого б, це?- насупив лоба Скіф.
--Гуркоту від них дуже багато…Нечесні люди все роблять тихо, і стін не ламають, а якщо й ламають, то не даремно. А тут подивись, пів-буддинку вже з-за них капітального ремонту потребує, а нічого путнього вони ще не зробили!
-Ну добре, майже повірив, але, я б когось яєшнею пригостив, а он до речі, Скіф красномовно показав на провалля в стіні, і Поттер преться. І я навіть згадала, що тиждень тому його запрошувала…Ой Мамо. Але драконячі яйця будуть для нього непоганою закускою
Поттер  йшов радістно насвистуючи, і весело розмахував авоською з портвейном. Але яєць йому скуштувати сьогодні було не дано. Тому, що чаклун-початківець залишився лежати в коридорі познайомившись з «котами в минулому», тобто білим драконом у червону  крапочку. Так театрально, і гарно впав, невинно, обійнявши  дракона за хвостик, що я спочатку подумала, що він над нами стібеться…Ніхто не стібався…Але  врешті не Поттером єдиним…Історія замовчує факти, скільки алкашів заглядаючи у провалля нашої квартири, кинули пити, записалися у спортивну секцію, і тепер чесно працюють рекетирами на ринку. Історія також замовчує, що те що обійняв поттер, перед тим , як відійти до сну було далеко не хвостом дракончика.
 Втім, щось трапилось у датському королівстві, тому, що Скіф почав активно налягати на яєшню. Голосно декламуючи.-Ага, я все зрозумів, вони хотять нас отруїти!-голос у нього чомусь був дуже веселий, хоч, і  трохи спотворений тим, що у роті дожовувались останні шматочки яєшні.- А потім коли ми зовсім повиздихаемо. Вони ж хотять, щоб ми на «Привид»Попали, а привид, це чистилище. Я вже зрозумів якою мовою вони розмовляють..Тож або ми туди пройдемо через  чарівне дзеркало, якого в нас хоч раком на горі стань , а не має..або інший вихід, щоб потрапити у країну привидів потрібно стати привидом. А потім нас Тетіана воскресить, тому, що крові у привидів немає, а їм для жертовника наша кров потрібна…
Я спішно схопила з пательні лівої голови останній шматок яєшні, надто мені вже не хотілося відпускати скіфа, у країну мертвих одного.
І тут мене раптом осяяло, - А , якщо я  попаду в рай?
-Якщо, ти попадеш у рай, значить я Бармаглот!-Промовив Скіф і розлетівся на частинки. Можна я не буду розповідати на кого він перетворився?
Тетіана-Було б дуже просто, але всі заявки на воскресіння у цьому році давно вже прийняті…Вам лише подрібно зїсти драконяче яйце, на вході у наш світ, і ще одне, щоб повернутися, дуже гарний спосіб, але працює лише один раз, як , і троянській кіт-2, якого до речі скіфе ти на віки вічні розхряпав, сказала Тетіяана нахиляючись, аби двома пальцями витягти з під скіфового чобота рівно половину троянського кота. А було б дзеркало, могли б ходити на «Привид», як до себе додому.
-Дуже мені потрібен такий дім-майже вголос подумав Скіф, але рота не відкрив.Він на себе, у вікно глянув, зображення було нечітке, але  то може й на краще.Якщо Ви колись бачили Бармаглота, ви його зрозумієте…
-Я саме хотіла сказати, щось про красуню, і чудовисько, як роздалися банальні грім, і блискавка (мабуть динозаврова яєшня подіяла), і нас з руїн чотирнадцятиповерхівки викинуло у серед зеленого літньог степу, де співали пташки, гуляли справжні( або біомеханічні, хто йог знае лосі. І росло одне єдне дерево, на гілках яког ми в аккурат і повисли. Так як робити, було нічого, нас усіх пробило на драматургію. Тенеза наприклад співала арію красуні, оперу «Рожева квіточка» Скіф згадував, партію «Отелло» смутно здогадуючись, що якщо він і надалі буде зоставатися в образі Бармалота, то Отелло стане його духовним братом. Аякже знаемо ми Тенезу.Скільки раз казала мені мама думай, що говориш. Усілякі капості з які траплялися з приводу необдуманніх слів, чатували на Скіфа, ще  з немовлячо- пелюшкової юності. Як скаже, так, і буде.Пісяля знайомства з Тенезою, воно якось само собою, припинилось, але зараз запрацювало удвое…мабуть з компенсацією.Ну, якщо так…
Дівчатка, Томасе, я от зараз подумав, а от зараз заплющимо, ми очі, аж відкриемо…а ми в окремій палаті на чотирьох, телевізор працюе,программу «Добрий день Україно показують. В лікарняній їдальні годують мов на забій готують з вікна сонечко заглядае, а ми всі , як один, якоюсь фігнею отруїлись..


Тетіана грубо перебиває Скіфа-Так хлопчики й дівчатка, у мене, як кажуть дві новини – половину шляху ми подолали . І Те Саме дерево зустріли!
- гарно кажеш зустріли! Та воно саме на нас накинулось, і зараз мене , між іншим мене давить! -тихо заверещав Томас Рудий №1 (Тоб-то старший)
Тихо він верещав, тому, що його дійсно давило, але  зовсім не дерево, а дупа дракону, яка вмудрилася приземлитися просто Томові на голову. Як, добре, що у жителів привида дуже міцні шийні сустави.Або їх немає взагалі!?
- А я все зрозумів, це те дерево, про яке кажуть буддисти, під яким потрібно сидіти цілих сім років і медетувати. Ой ля , це не планета привидів, це якась Корпорація Монстрів..Тенезо, а може ти щось зробиш, аби ми потрапили у інший фільм.
Тетіана- А, як же, пожертвування житям,заради врятування планети?
Скіф- А Ви мені свою термінологію не нав’язуйте, я ею не користуюся.
- Це само собою розумілося, коли ти давав згоду на поїздку на « привид».
-У нас , що контракт був?
-В тому й справа, що контракту в нас небуло!-вбивчо захихотіла Тетіана. Дерево саме знае, скільки нам сидіти, до повно реалізації.І кому треба жити, а кому ні…
-як мені тоді до нього  як звертатися? Дерево дерево, скинь на мене стільки жолудів, скільки мені жити зосталося?
В цей самий час порив вітру добряче струсив порив вітру, і засипав Скіфа градом з жолудів. Аж по саму шию. Після цього на обличчі мого принца, хоч і достатньо подовбаному жолудями, зявилася велика щира посмішка.
Тенеза-А я б на твоєму місці б так не раділа, можливо в них жолудь за хвилину, а не за рік рахується..
Якщо, щось у житті повинно статися воно обов’язково станеться. Особливо коли йдеться про твою смерть, і хіба не краще, що вона настане на якійсь невідомій  планеті, ніж у сумнозвісній обласній лікарні після діагнозу незведений баланс, й недоплачений кредит.
-На власну Смерть, скіфові було поссяти, а от на свій покрите щерстю обличчя ні, хоча б можна було, гірше воно від цього б не стало.
А як ми дізнаемося, що  навкруги нас не кордни пересічного пункту, а краєвиди привида?
-Коли дерево зотліє на місці , а над головою будуть літати стервятнички. Тоді можна вставти з дуп, і йти шукати жертовник.
А як нам вдасться врятувати свою шкуру, коли місія по запаленню жертовника буде виконана?
- Я стану королевою привида, а у вас зявиться чудова перспектива, стати вшанованим перегноєм для помідорів. Що не подобається. Може, ви ще будете вимогати гонорар за свою працю.
- Про перегной це не чесно. А що ти ще можеш мені запропонувати?
- А бути честною, я тобі ніколи не обіцяла. Ну ти пам’ятаєш, хто всім допомогає, той марно губить час… Ти хотів себе відчути героєм, я тебе цим нагодую. Також можу допомогти повернути тебе до глузду і знову зробити людиною.Якщо забажаєш можемо тобі третю ногу наростити до твого нового образу.
- Дуже дякую, усе життя мріяв про третю ногу і третє око на п’ятці.
(тут скіф, зойкнув, бо по Тетіані було видно, що вона викунує  такі бажання, швидко і з задоволенням).
Тенеза: тепер, коли ми обумовили наші гонорари (до речі – я зовсім не вимогаю виногороди, я безкорисна вселюбляча істота), можно продумати план подальших дій.   
Тенеза вірно промовляє -  сказало ТЕ, що колись було моїми котами, - а ну кляті привиди, виходьте, я готовий.
Триголовий дракон у червону крапочку розкачувався під деревом немов п’яний індюк, так, що в решті зламав його, і дерево відразу перетворилось на порох.
Гей, чи не можна обережніше,  зовсім страх загубили. З купи  попелу виповзло, щось не зрозумілого полу, і ще менш розгаданої орієнтації. Мені так в дитинстві домовики ввижалися, я їх ще з тарілочки молоком поїла з пряничком кожної суботи, а потім дивилася , як кішка випиває це молоко.Втім це не заважало домовику гратися моїми речами , і запроторювати їх по різним кінцям квартири. В мозолястих руках істоти, зявилася люлька, попільна істота із задоволенням випустила дим мені прямо в обличча!
Тенеза-Які Ви ввічливі!
Істота висморкалася собі в рукав, слава богу, хоч не в мій.
Ну щож бажаю Вам недобре провести час на планеті «Привид».

. Ну , припустимо Ми зі скіфом давно вже зрозуміли, що життя нам тут буде не мед.Але, яка в мене радість. Слухай друже, ти коли не будь відчував оргазм? Бачив Джоконду в Луврі? В проруб ниряв Теж саме!Люби мене , як я люблю!А те що ти в шерсті з голови до п’ят, ой не гони , це мене не турбує. Тенеза на рівному місці заходиться сміхом.
Татіана зеленішае, їй погано…
А може дійсно потрібно було на дереві оселитися, як пташечка.Звити гніздечко, випиствувати маленьких, забити на смерть всіх присутніх черв’ячків. Тенеза криваво посміхнулася, але вголос нічого не сказала, пам’ятаючи, як скоро в присутності Тетіани збуваються виголошені бажання.
- Скіфе, а ти можеш повернутися до свого нормального вигляду, а то мені твого милого обличча.. 
Тетіана позіхаючи : Ну,а це вже новина номер два ! Скіф зможе повернути собі нормальне обличча лише тоді коли ми знайдемо справжнього Бармоглота.
А навіщо нам другий Бармаглот? Спитали ми зі скіфом, і наше питання відлунням покотилося по степу.

Ну як же – Це другий закон  Універсума -  Іншого Бармаглота бути неможе,інакше йому для життя знадобиться  окремий всесвіт. А так як повернутися у старе тіло, значно легше, ніж створити новий всесвіт, ми майже маємо гарантію того, що скіф повернеться до норми..

Жадати гонорару, чи простого дякую, за добрі справи на нерозвинутій планеті марна втрата часу. Усіляки капості-це інша справа. І паперів менше, і звітностей, і кожен крок ти робиш, у тому напрямку, який сам вибираєш. Йой Скіфе допоки ми будемо ходити по трояндовим пелюсткам, що прикривають потрощене скло.
Так напевно виглядають, усі прикордонні краевиди.Скупа природа, насичена будяками, мікроскопічними озерцями й запліснявілими шлагбаумами. Ми стояли на вершині місцевої Джомолунгми, і зреччено дивилися на втоптану  доріжку, що вела вниз. Розуміючи, що рано, чи пізно нам доведеться по ній спуститися. Гора на якій серед попелу стрімко починало виростати нове дерево, більше не вважала нашу присутність потрібною, і жбурляла в нас маленькими камінцями, не боляче, але неприємно, примушуючи спуститися, най скоріше.
-Тетіано, я розумію, що ви всі тут  заслужені песимісти. Але, чому у вас сонце світить, як лампа в лікарні? Мене дійсно, серйозно непокоїло, це  блимаюче  «денне освітлення»
-Це  наше  сонце вмирає сказала Татіана, в будь-якому разі  нам усім зосталось недовго.
-Та ви оптимістка!-весело, прокоментував Скіф. Зусіх присутніх він здаеться один випромінював присутність духу. Шкура Бармаглота, мало того що гріла його, так ще й випромінювала люмінісцентне освітлення. Загалом, в умовах привида він мав параметри справжнього мужчини. І Чесно кажучи, якщо б не ниття Тетіани, все це нагадувало б медовий місяць в якомусь єкзотичному сибірському діснейленді. Розсіяне світло майже подохлого сонця, дуже скоро переросло в глупу ніч, так, що шлях Осяював лише неонове світло Скіфого підшерстка. Втім здаеться ми уже прийшли.Тетіана відшукала у звалищах каміння, непомітну сторонньому оку, але очевидно дуже знайому їй печеру. А що дуже комфортно, звичайно ніякого, опалення, чи освітлення тут не було, але два ліжка, гора теплих пледів… і якісь засушені плоди розвішані по стінках, ще трохи, і я знов почну відноситись до Тетіани з симпатією.
Суцільне збочення.Підніміть їм повіки усім. Цеж звичний процесс, коли любов переходить у ненависть, або навпаки..Красунчик, стає чудовиськом, а потім після ночі любові,  знов стає найкращим у світі. Це, як демократія.-назва, яка  уособлює не факт, але змінний процесс.  У небі привиди постійно падають зірки. Бажання загадують на ту, яка залишиться висіти в небі.  Роби ставку на сталу систему.
.Тетіяна оперлася, камінь біля печери, і  повільним жестом запросила нас увійти до її схованки. Так, як пускають потрібних, але несимпатичних гостей.Ще зранку, у неї був такий вигляд, що ми їй щось давно, і з процентами винні. І те, що вона впускає нас у свій теплий дім…Зрештою, якщо, до завтра ситуація не зміниться, ми підемо іншим шляхом. Якщо його знайдемо звичайно. А якщо ні, нас помиють, поглять голови, зістрижуть нігті, дадуть чистий одяг, і …Але мні про це було , ще знати зарано..Тому, що інформацією володів Скіф, який мав намір, хоч сьогодні дати мені спокійно поспати. І я заснула, так, як відходять до сну немовлята, що спочатку довго хничуть, а потім провалюються у сон, наче у провалля. На моєму плечі лежала тепла, і важка, Рука, чи лапа?! Скіфа. І нічого страшног не могло трапитися у цьому світі.Дерева, щоб постукати, у печері не було…

Прокинулась , я від під звуки вже згасаючої суперечки
Тетіана-А Вам не доможе ні кров , не віра. За Вас не захочуть вмирати!
Скіф-Але, можливо за нас захочуть жити?
Тетіана призирливо  подивилася на Скіфа, і почала  репетирувати спіч перед народом «Привида»
 Ви не бажаете жити тут , Ви не вважаете «привид» своєю Батьківщиною? Ви кажете, що Ваші нащадки навіть не згадають про цю планету, і Ви можете подарувати їм життя на іншій гарній, і родючій планеті .Але, це буде не життя, це буде, іллюзія життя. Зміст життя в тому, щоб померти, на своїй землі, і лише за свою королеву.
-Тенеза(тихо)а давайте поки що поживемо, де інде, у іншому місті…
Скіф вийняв з вух навушники, в яких , ще лунали останні абзаци аудіокниги з історії «привида». Знаеш Тенезо..ти послухай, не пожалкуєш у них в країні аж надто цікава система виборів. .
-Тобто у них не монархія.
Монархія, але виборна, Тетіана, нас трохи надула,її не  насильно зпихнули з престолу, її просто зняли з посади. Подруге вона, ще ніколи не була на «привиді» з того моменту, як її усунили від обовязків  королеви..
Їй просто не було чого там робити! Справ в тому, що в бюллетенях цієї країни, є одна лише графа, у якій люди пишуть: Я готовий вмерти за..і прізвище, і імя того, кого вони вважають гідним бути монархом. Пишуть дуже, чесно, і такої фігні, як перевибори бути не може, тому,що не може взагалі. Люди, які обирають монарха дійсно готові померти…І помирають.
-Що геть усі! Та ні, тільки троє з тих, що проголосували за найбільш популярного в країні кандидата у монархи. Смертників, обирають, шляхом, ну чогось подібного до нашої національної лотореї, або грін-кард. При чому виграти у цю лоторею, на привиді вважаеться, чимось дуже почесним…
-Завжди, казав, що вони не сповна розуму, чи не так , втручається у нашу розмову Томас Рудий, про якого, ми майже встигли, забути, бо за всю дорогу, він не зронив, ні слова, мабуть висоти висоти боявся..
-Томасе, а ти не знав, що на землі  відпочатку було майже так само, і на вогнища люди йшли, і під танки…і без всякої національної ідеї, і не  тільки по трое.
- Так звісно, я не тупий, я навіть Ваше кіно бачив «три товариша» називаеться,а ще трое в човні» Але там окрім цих трьох, завжди, ще якісь інші люди були…Слухайте, я тільки  Вас не розумію, чому Ви й досі Тетіану терпите. Ну, я особисто принцом хочу стати..А Ви..Тенеза Ти ж маг, взагалі, послала б її до біса, і самі б пішли на вибори. Тобі, ж Тенезо…
Скоро, я буду, бити цього малого по руках, за звичку показувати на мене пальцем.
Втім непобитий по пальцях  Томас захоплено продовжував:Тобі ж тільки, плюнити, і Бах, здоровенний камінь її розтовче на друзки,. А скільки вереску буде , а скільки крові. Все місто збіжиться, і саме Вас навколішках просити будуть, аби Ви кандидатуру на вибори поставили…Як Вона може з Вами таке робити, і зі мною…
-Вона може, -знічено сказала я, вона на своїй землі.
-Та не дивися на мене, як на виродка, заверещав Томас рудий, тепер  вже скіфові, який вирішив провчити невдячного сина поганої матері методом мого паска, тому, що свого у нього не було…
-Вона не моя матір, вона мене вже на землі зробила…
-Як це зробила не зрозуміла я..У жінки з планети Привид, звичайно можуть бути…є-є-є відносини, але, дітей аж ніяк бути не може…
-Вірніше сказати, Тетіана зробила так, аби нормальна з виду породілля своє дитя на помийку викинула. Ну, а вона його благодійно звідти витягнула, і помпезно усиновила. Томас рудий ствердно тупнув ніжкою. І вів далі, трохи дивуючись, як  я раніше не здогадалася про такі славнозвісні факти з його біографії. А знаєш, чому ти до неї, й досі так прихильно відносишся, хоч вона тобі здається, лише в вочевидь дулі не гне.Вона ж тебе до себе твоєю ж волосиною привязала
         Як  вона , це зробила, вкрала біля дзеркала твою волосину, і зробила, у тебе в дитинстві завжди щітки з волоссям валялись.Зокрема для того, аби тобі, її жаль стало.
-Отакої, а якщо, ви з нею горшки побьете, вона мене все одно придушить, я її не потрібень, на «Привиді» не потрібних дітей в провалля кидають, і ще вважають, що їм добро зробили.
-А як же запалити жертовник, без неї?
- Це Вона не зможе  запалити його без Вас, у неї теж немає своеї крові! Вона є тільки у діючої королеви.
 
Можливо я не амбітна відьма. Можливо, я багато чого в житті не знаю…Але  поки Тетіана, Скіф, і цей Рудий негідник, викохували в своїх головах план захвату  королівства…Я зайнялася приготуванням їжі . Знайте, як би люди вранці люди не сварились, ніколи не встрявайте… Справжня відьма знає, що як би не пашіли лихом крикуни, по обіді вони все одно потомляться, захочуть жерти, а після ситної їжі, повкладаються спати. А тоді з ними можна робити все , що завгодно, хоч горлянки їм перерізати.
Перерізати, горлянки, припустимо , я не хотіла. Але нагодувати Скіфа, і дитину з наполеонівськими планами в голові, було варто..І нехай Тетіані теж щось дістанеться спокійнішою буде. Тож, я сіла, у кутку печери, і почала чистити ножем, що до сих пір спокійно висів, у мене на шиї. Якісь барвисті фрукти, що валялись просто на підлозі печери, як картопля, на  наших, не дуже охайних складах.Акустика треба сказатив печері була пречудова. Навіть не дивлячись на те, що скіф з Тетіаною лаялись майже пошепки, аби не привернути увагу, громадян Привида, що теж готові посперечатись за владу, мої вуха  начинені абсолютним слухом, різало неккоректними інтонаціями. Пробували, чистити картоплю на суцільних нервах.А тут ще малий став швирятися летючими мишами..Ну от , звичайно я порізалася…. Боюся я летючих мишей, і нічого в цьму смішног не було. Скіфе, гей Скіфе, принеси мені якусь серветку.
Скіф не почув, мене, ясно , в нього ж слух не абсолютний.. На томість, щось велике, і Сіре, почало виколупуватися з землі.
А коли вилізло, витягло з  замурзаних штанів бездоганно чисту серветку, віддало мені…І впавши на коліна штовхнуло ніфіговий спіч;
-Милостива Королева. Побажай мені, чого не-будь поганого, та так, щоб воно недмінно збулося. Я не пізнав, Вас у перший раз, і мало не прогавив удруге!Як я буду приходити на Вашу могилу, і плакати на ній кришталевими сльозами, якщо дізнаюся, що ніразу не Вмер за Вас...
    
Стоп, я тебе знаю, перервала, я цього  мазохіста, я тебе вже бачила. Під деревом на кордоні «привида».
Так, гірко всплакнув незнайомець. І вже тоді міг сказати, що ладен вмерти за Вас, і навіть коли я вперше побачив на землі, я вже міг би, але дзуськи. Брудний незнайомець почав битися головою об камінь,і  голова вже почала похрустувати.
-Годі, годі, ти мені всю сукню, кровью заллешш!
-Не заллю!- ще більше розверещалася потвора, вона є тільки в Вас!А-А-А. Але битися об камінь Він перестав, і це було вже добре…
Але ким же, ти був на землі, нікого з  добрих знайомих цей божевільний мені не нагадував.
-Чому з добрих!Чи ви не знаете, ми ніколи, і нікуди не можемо поїхати, не забравши, за собою, тих людей, яких, сильно любимо, або сильно ненавидимо. А якщо когось зних довго не зустрічаемо, то слід подумати, чи може ми їх не так вже й сильно любимо, або ненавидимо.
-Але хто ж тоді Ти?
- Я Гагрі Поттег- художник=поєт, і пгозаїк! Я видумував закляття.Ти мене памятаеш, ти вкрала мою зубну щітку, і втікала з могу дому, так немов я мав намір не кинути в тебе апельсином, а розрядити , у тебе всю обойму мого неіснуючого пістолета. Ти знала мене випадково…але й таврованні ненавмисне, і мимохідь зберігають тавро довіку.
- Я пам’ятаю тебе, (ніколи , тільки не розуміла, чому тебе так звуть по ідіотські.
-Ці люди, ніколи нічого не пам’ятають, а особливо коли комусь чергову капость зроблять… Ти ж сама позбавила мене імені. Ввела в диття напів- Духа напів-людини, і сама питаєш, чому мене так звуть.
-Слухай Поттеге, давай поговоримо про мій моральний вигляд, якось потім…Але ти сірий і протхнулий пилюкою, ти ж знаєш усе на світі…Слухай, що могло б статися у моему житті такого, аби ми не зустрілися? Мені потрібно бул сісти в той потяг? Перекрутити фарш назад. Розповісти тобі цікаву історію, і змитись, у невідомому напрямку?

-Ти б мене все одно не позбулася. Хочеш, так просто перекрутити історію.Знаю, у Вас магів все просто, прокрутив,трохи назад, трохи вперед, а що немає події, немає людини..Не вийшло б..Поперше твоїй бабусі не потрібно було купувати тобі велосипед..Ти б не вїхала у слоїки художника, що малював, якусь гидоту на пейзажній аллеї, це до речі був я .Не памятаеш? Але зараз, є справи важливіші, он погляньте на Тетіану…
Хто б він не був, але дядько, мене зацікавив, а особливо, це шанобливо-презирливе скакання з ти на ви.
Продовжуте!
 Нехай не настане ранок
Для «Завтра» такого довіку
Оракул, що  каже пророцтво
Так схожий на пафосні книги
Де змішані страх, і молитви
З примарами Страшного суду.
І книгу читати так легко.
Але ти не вір в цю облуду.
Лиш вигляд зроби, що повірив
Зроби свої речі медами
Нехай по тобі позіхають
Гульвіси, й підтоптані дами
Хай квітку натхнення і цноти в очах
Не приховують вії.
Крім мене, ніхто не повірить,
Що в тебе в середині змії
І ця ніч покаже, що буде
Співатимуть барди баллади
Про Смерть всіх програвших у битві
І тих кому прийде вся влада

 «леді Макбет»

Продовжую моя королево! Так от що  характерно — але всі завойовники, називають себе спасителями світу. Знаєш, чому Тетіана не хоче афішувати зараз своє імя  до початку виборів, та тут би пів-країни втікло у невідомі краї, аби знали, хто їх хоче врятувати. Та й до людей вони ставляться не дуже, але то нічого, ми їх причаруемо. Уі чарування, і пристріт, і навіть транслювання порно у широкому форматі. А що нормально, якщо майбутній монарх може надурити свій народ, який його знає, як облупленого, то ворогів, він тим паче натягнемо.А у Вас до речі, Терезо, на відміну від інших принесете народові, хоч якусь користь.

-Старий гумберт, далі..?Моя доля…Це ти моя доля. Вже смішно. А Скіф?
Втім сміятись не виходило, тож довелось його слухати.
Скіф, це теж твоя доля, але чи закохався б він у твій світлий образ, якби мене не було у твоєму житті.
Ти ходила у школу, гралась фломастерами, тобі подарували парасольку, і ,хто тебе спіймав , коли ти падала стрімголов  з третього поверху, на лету розуміючи, що парасоля, і парашут, це різні речі.
-Ти тримав мене за дупу, так нечесно…
-А хто мало не  розбив черепа, об стіну, коли ти сказала мені , ні мотивуючи, що я на пятому курсі, а тобі лише шістнадцять, й це означає, що я педафіл.
-Я давно пишу педофіл через О.не суть важливо, але чому ти так мерзенно виглядаєш зараз?
-А як би я був прекрасним принцем, ти б мене взагалі не слухала..Кинулась би мені на шию, і гай-гай, аби хоч скіфові досадити, он, як його Тетіана пазурами царапає…Я сукупний, образ твоїх минулих захоплень, ти зараз про них не найліпшої думки, тож і мій вигляд повинен відповідати.І взагалі нічого на дзеркало шикати, якщо обличча…Ти маеш стати королевою Привида в твоїх жилах тече кров, якою можна запалити жертовник. Жителі  привида, ладні будуть вмирати за тебе. Ти їх усіх до себе причаруєш. Буквально.
Моє личко таки  стало дуже білим, а чорні кішки поповзли по спині
-Стоп давайте, про дзеркало поговоримо окремо…

У Велике свято Самхейн
оголошується вирок Виборів, і мешканці планети привидів починають готуватися до коронації, що відбувається через місяць після свята!У процессі коронації відбувається добровільне людське жертвприношення. Аби жертви не повбивалиодне одного  за право вмерти за майбутню королеву.За кілька днів проводять всепланетне жеребкування, щось на кшалт земної національної лотореї, шляхом якого обирають трьох щасливців.
Справедливості ради, Тетіана поводилася..та не було в її поведінці справедливості не на грам…Останною краплею, було повне небажання з нами розмовляти. Вона лежала повернувши голову  до замшілого каменя печери, і відчуваючи спиною мое наближення активно, але неправдоподібно робила вигляд , що спить. Скіф не втручався в наші відносини, він взагалі ні у що не втручався. Вони з Томасом Рудим першим, викопували якісь рослини, жували їх, аби потім кілька годин сидіти з магічними посмішками на обезкровлених вустах. Том другий, напевне відчувши свою повну непотрібність начисто розчинився в повітрі. Втім розлад. У Таборі, не заважав нікому харчуватися чотири рази на день, Дракон пасся окремо, і мабуть чекав, коли ми виголисомо , хоч якесь пристойне рішення ..
Тенеза з  властивим її боягузтвом, потроху використовувала магію, поки що для приготування їжі. Виходив якийсь фаст-фуд
Скіф, терпів, але зрештою, не витримав-Слухай но люба,- здаеться, на те, щоб з нічого створити гамбургер, або індичку використовується одна й та сама кількість єнергії. Ти ж вмієш, щось готувати окрім біг-маку
Тенеза-Так. Ти все правильно зрозумів.
-То, чому б не приготувати індичку.
-Тому, що для індички потрібне натхнення, і любов до ближніх. А мене, ні першого, ні другого..Друге взагалі, як ножем відрізало.
Скіф-І мене ти більше не любиш.
Тенеза-Зараз  я цього не знаю,Але все , що в цій печері відбувається-суцільний емоційний фаст-фуд. Ну і жеріть свій фаст-фуд.

Тетіана підняла голову- А ось тебе, я зовсім не розумію. Ти ж маг, тому повинна хотіти врятувати світи
-А я хочу!Це усякі занудні королеви повертаються к своєму королівству дупою, і тягнуть в могилу нівчому неповинних людей. А я хочу рятувати світи.  Зокрема, Привид, він мені чомусь подобаеться.
Тетіана-То рятуй
Тенеза- А я вмію виконувати лише чужі бажання.
Тетіана- Але ж коли, ми відправлялися на Привид, ти реально хотіла нашоъ перемоги..
Тенеза-Тому, що її реально , хотіла ти, а зараз тебі, якось зручніше зображати вмираючого лебедя, й мені стало не більше всіх потрібно.
Тетіана-Але, якщо ми не переможемо, Скіф залишиться у шкурі бармаглота…
-А, я його й так кохаю!
Ні, я зовсім не є безсердечною особою, але коли у спілкуванні зі мною люди роблять наголос на шантаж, вони обирають неправильне рішення…
Скіф, щось хотів, сказати на адресу Тетіана, але я затулила йому рота рукою
-Мовчи Скіфе, не ображай Привида. Якщо ми хочемо врятувати Привид ми маємо поговорити, без емоцій, інакше діла не буде.
Про владу, безсмертя, і самозречення.
Бажання отримати владу, чимось схоже на бажання  дванадцятирічної дівчинки отримати оргазм. Яким , Воно буде ніхто ще не знає, але дуже хочеться отримати. Але, що варта влада над життям, якщо ви не маєте влади над смертю?
-Ви вірите в бессмертя?
-Я вірю у смерть. Ми не можемо подорожувати вічно, коли  відстань дорівнює смерті, а зустріч між тобою, і коханими людей їй рівнозначна. Коли люди біжать по дорогам комічного мегаполісу з завязаними очима, намагаючись знайти свого ката. І якщо не знаходять, йдуть до найближчого фастфуду, аби з кожним шматком гамбургера, гнити з середени, з ще більшим успіхом. Спочатку, коли  наше дерево, ще не прийшло до Гаутами…Ми знали кохання до живої людини.
-То ви пробували закохатись у робота?
-Я пробувала знайти собі виправдання. Навіщо, я поглинаю кисень, якщо не можу любити. Навіщо капати кровью на жертовник.
Тенеза-З такими думками, на війну не ходять, тут треба одразу драпака давати, знаходити тиху місцинку,і сидіти там тихо. Нам, як умога скоріше знайти таку штуку, у яку вірять всі, інакше далі йти не має сенсу.
Скіф-А я особисто вірю в народження, скажімо після сексу…
Тенеза-Тетіані-Як Ви можете в смерть, якщо ви ще не разу не вмирали?
Тетіана-Дурниці, багацько людей вірять в кохання, хоча, ще не разу не кохали…
-Чи є якась альтернатива нашій смерті?
-В смерті нема альтернативи, тому що мертві не можуть навіть поділитися своїм досвідом.
Я сидів на  імпровізованому ліжку, і дивився на бутафорське  вікно..Уяви собі  небо,  з запахом прокислого молока.Дракона, в червону крапочку, якого нудить від вяленої риби. Тенеза, пече, оладки з  знайдених коренеплодів. Тетіана Валяеться в жару, і на відріз відмовляється їсти і пити.
-Скіфе, вона реально хоче померти!
-Ага, і ти навіть не уявляеш, як… причому разом з нами…Тільки , спочатку вона доповзе до жертовника, запалить його, а потім нам усім наступлять гайки.
-Камікадзе, ловко придумала, і нас взяла, щоб не одиноко було загибатись…Це в них така релігія:Чим більше душ до раю приве
Скіф-Вона за це заплатить…і пнув Тетіану ногою, та злісно рикнула у відповідь…
-Звичайно заплатить, фальшивими грошима.
–Ти можеш, щось з цим зробити? Терезо, я тебе дуже прошу врятуй нас!
-Я не можу впливати на неї магічно, магові заборонено  чаклувати, лише для того, аби  врятувати свое життя, або життя близьких людей…-Скіфе, слухай, а в тебе є шанс. Понудьгуй, ще трохи, і перестанеш бути для мене близькою людиною…
Магію задіювати не довелось.
 На щастя  у всіх людей ( в тому числі і громадян планети Привид) зявляється надмірний єгоїзм, коли мова йдеться про їхне життя
Коли я переможно змахую руками,свищу у всі свищики, і зображаю з себе Мілкі-Мауса, я можу  підняти на подвиги кого завгодно, бо сміх, як це всім відомо здорово підіймає бойовий дух. І все-таки влада, і оргазм , це одна й а сама річ. Коли чоловік бажае влади, він жадає і оргазму, або навпаки. Як мене солодко обіймав Скіф цієї ночі. І у одному я впевнена на сто відсотків. Єх не хоче він царювати на «Привиді»
На ранок усі були у повному складі, навіть дракон, якийсь він сьогодні був домашній,і підлабузницький приперся, зі своїх піднебесних пасовиськ.

Ми приїджаемо в “Велику Ошукану» .
Ранок був висмоктаний, але лише завдяки зборам в дорогу. Компанія наша поводилася досить чемно. Тому, що були заклопатні лише однією проблемою. Якою? Ну, як Вам сказати, одна справа, це сісти на дракона, і заохотити його  сісти в потрібному Вам місці.  Наша біла  трьоголова потвора в червону крапочку, поводиться, як кішка, що гуляє сама по собі, ба навіть дві кішки…Прикольно, ага, а коли  ліва голова, хоче летіти , у  іншу сторону, ніж права, а середня, ще не впевнилась, кого з сестер вона поважає найбільше.

 
Не дивлячись на усіляки бяки повязані з психологіею драконів, по обіді нам вдалося по обіді приземлитися біля воріт  столиці  планети привид «Велика ошукана»Де нас і зустрів втомлений лицар, у вишуканих парадних обладунках, що нагадували Тенезині сковорідки фірми Zepter.

Нестійке положенення  «Великої Ошукани» було видно й неозборенним оком. Дві великі черги, тягнулися по місту, і навіть виходила за його брами.Одна черга цілком була з претендентів на престол. Іншу чергу становили прагматики, і провидці, що за новою зміною правителя бачили підвищення цін на ковбасу, за нею, і стояли. Ну , а самі розумні займали собі місця одразу в двох чергах…
-Якщо, чесно, я жадав би думати, що ми приїхали сюди за ковбасою…По черзі сказали Тенезі на вухо , аж три голоси… Ну звичайно, чого ще можна чекати, від білого дракона, у червону крапочку
На питання стражника; У яку чергу ми бажаемо стати, Скіф відповів, що ми прибули з посланням для діючого Монарха. Охорона було, хмикнула, що його Високість готується до своеї четвертої коронації, але , впевнившись, у тому, що ми інопланетні гості, а також з огляду на раздратованого дракона, який не розумів, чому ніхто у цій компанії не любить сирокопченої ковбаси… Коротше нас вирішили провести до Короля.
І об’їзними шляхами, вірніше пілсохлими болотами повезли до парадного вїзду до столиці. Підвісний місток  з тріском опустився над напівзасипаним ровом з рештками води. Коли ми вступили на бруківку  «Ошукани» на нас одразу наставили, цілий ліс з мушкетів…
-Тенеза- Не дивно, що в них така фігня з кріпосним валом, хто ж бути нападати на жебрацьку країну, з такою, кількості зброї(слава богу тільки подумала)
Скіф, своєчасно сіпнув мене за рукав, мабуть не жадаючи вітального салюту в голову.

На великий подив, нас таки доставили  у досить пристойний замок, на зустріч з діючим монархом, а не у камяну вежу на довычне увязнення. До речі довічне увязнення –звичайна справа, якщо маеш справу з духом, у якого забрали його справжне їмя, і якщо йог зараз звуть Гаггіі Поттег, і то виключно тому, що він шепелявить

Втім, мої ілюзії, на кшталт розкуроченої країни з купою жадаючих на пенсію мушкетів , частково не підтвердилися. Дуже вже ці мушкети підступно блимали інфрачервоним світлом.
-Діючий монарх чекає на Вас, вельмишановні гості. Він так радий бачити інопланетних гостей, що знімає з себе будь-яку відповідальність за свої емоції. І якщо блискавка з його очей випадково обірве життя одного з Вас. Прийміть, це як знак поваги , а не війни, і привід принести жертву, якомусь спільному богу, що є у наших пантеонах.
Скіф(мрачнувато)- У нас один бог..
Тенеза. Мовчи, справа не в цьому,  будь-яких богів спільні інтереси знайдуться, а от чи хочемо ми приносити собою людські жертви, це ще питання…
Чесно кажучи, вважайте мене безпринципною істотою, я не розумію, як можна захищати інтереси будь-якого ідолища, або короля, коли твоя родина, або друзі  в небезпеці.Якщо так сталося, то значить, не так вибрали ідола, чи короля, тож потрібно іти щукати собі іншого, і кращого, а не плюндрувати старих володарів тіл, і душ, як це роблять усілякі дідугани, чи бабугани(тоб-то пенсіонери в  «Великій Ошукані», до речі в інших, місцях планети, ви їх не знайдете…Тут з усіх музичних інструментів, і всього, що здавалося стражникам музичними інструментами почала лунати музика. І перед нами з.явилось, щось сіре, похмуре, нагадуючи велике яйце, але дуже знайоме на вигляд. Знайомець церемоніально підплигнув, шаркнув ніжкою камяній підлозі. І гучно заплескав сам собі у маленькі долоньки.

Ви правильно, думаете, мої шановні друзі!Перед Вами вшанований усіма регаліями діючий король Ошукани-ГаГі Поттег
Чого, чого? Сказазати, щоб Тенеза була здивована, так це нічого не сказати. І дійсно, кудись, це сіре опудало  раптовр пропало, після того, як впевнило у тому, що слі д терміново відправлятися до «Ошукани»…
Ви прийшли з проханням, скаргою, або ультиматумом-холодно спитав  діючий монарх Поттег, меланхолійно перебираючи четки з висушених рибячих голів, яким сушка тхнути не завадила.
Тенеза зробила рішучий крок у перед. Ми прийшли зі скаргою. Нас ошукали!
Так, улесливо прошепотів діючий монах Поттег, і поцілував Тенезі ручку устами, що зберігали запах риби..О не сумнівайтеся моя солодка пані, усі винні будуть пов’язані, і намазані..глиною, дегтем, або багнюкою, на ваш вибір.
Сумніваюся, прошепотіла Тенеза, а якщо цей винний Ви?

Ми з королем Поттегом завжди Були добрими ворогами…Це я  добряче запамятала, ще з першошої зустрічі з Тетіаною, виходить , я його дійсно знала. Здаеться, це булла єдина правда про королівство «Привид», що Тетіана розказала з моменту своєї появи у моему житті. Загало м це мене навіть не дивує,. У них тут прекрасні звичаї,так що одним наказом відправити брата у питошну камеру, а іншим  робити так, аби у всіх церквах служили молебен, за його здоровья,всі вважають за буденну справи, і ніхто цьому вже давно не дивуеться
. Щож і я була не до кінця відвертою з Тетіаною, коли просила побачення з діючим  королем віч на віч.

-Ну, якщо Ви доведете своє право на престол, і мені, нічого не буде Вам сказати  у відповідь. Я здам Владу прямо  Вам у руки, і кудись подінусь, і не буде ніяких виборів.
-Обманюєте,- скептично запитав Скіф.
-Обманюю, погодився король.

Тенеза  вийшла на середину зала, разом зі Скіфом, на , тримаючи руки, як наречений, і наречена, робочий і колхозниця.
Гай гай, слухайте нас усі в кого є голова, а на голові знаходяться вуха, а в вухах слуховий аппарат, а в слуховому аппараті пальчикова батарейка. І знай, якщо ти раптом нас не почуеш, значить це що або батарейка здохла, або засунув ти її не в той отвір.
-Гай , гай засуньте свої батарейки…Втім  в Скіфа надовго понтів не вистачило, якось вибивала, його з колії, ця ситуація.
Паства, що втупилася у нас поглядом,  і жодним жестом не реагувала на появу двох клоунів в наших особах.
Може вони, дійсно глухі, я думав ти шуткуєш?
Частково, у них мода така на слухові аппарати
Далі все сталося дуже швидко. Скіф витяг ніж з ножен, що висіли на моїх грудях. І черканув, по нашим зєднанним запястках. Далі, нічого робити вже було не  потрібно. Проливши кількки крапель своєї крові. Ми запалили жертовник життя, і знищили черги за ковбасою.

У цьому абзаці я постараюсь, коротко розповісти про те що сталося потім. Ставши королем і королевою «Ошукани»
Ми перетворили планету «привид», на  планету «баунті» Тепер на ній врожай помідорів по чотири рази на рік, і вони ніколи не в’януть. Залишивши Великий мозок регентом на планеті, ми віддали йому у помічники Томаса Рудого, і  тепер вони файно справляються з управлінням державою. Тетіана прийняла рішення, повернутися на землю, і зайнятися розвиванням своїх музичних здібностей. Тому, що як несподівано виявилося, у карьері королеви, її більше за все вабила можливість цілими днями нічого не робити, а лише співати, і грати на піаніно.



Єрос і Танатос.

Коти  з позапланетної цивілізації живуть у відьми   з давніх давен, але звчорашнього дня дуже її бояться  Хоча винен у цьому Скіф.Це він подарував мені на день народження Чебурашку. Який при натискуванні видавав дивні звуки, типу страхітливого реготу, чи  осмислених фраз: Я зїм тебе  моя крихітка . До речі іграшка пролежала в супермаркеті десь біля трьох місяців. Молоді мами вперто не купували симпатичну розмовляючу  потвору   малятам мотивуючи це тим, що дитячі памперси, коштують над-то дорого, а  людожер чебурашка, не найкращий друг їхніх дітлахів. Отож скіф презентував її мені. Він не подумав, що дорослі памперси коштують, ще дорожче…Знаете, чим відрізняеться китайська розмовляюча іграшка від звичайної. Тим,  що волае на різні голоси не тільки після натискування, але й просто так…Декілька днів тому Тенеза кинула Чебурашку, у зайнятих чесною бійкою котів. З того часу коти рухаються по квартирі короткими перебіжками, від горшка і назад.Такі усі дьоргані постійно на нервах, а для тривожного сна забираються під батарею. І звідки беруться такі  іграшки…Втім в одній старовинній книзі датованній 1877 роком, вважаеться, що найкращим засобом, щоб пробудити розумову активність, дітей і домашніх тварин вважаеться страх та бічування…Хоча Тенеза вважае, що періодичне додавання у їжу мозгів куріпки дає той самий єффект.  Ідея, про те що страх збуджуе розум дуже подобаеться Скіфові. Мого хлопчика  давно вже дістало, те що Бегемот постійно ходить в туалет на його улюблене крісло у вітальні. І на правах скривдженого верещить , що додати розуму  Бегемотові б не завадило. Тому  моє кохання, бере чебурашку, і підкрадущно повзе до кота, що мирно спить під батарею.Я споглядаю панораму-  Скіф стоїть на карачках у одних лише джинсах, перед сплячим котом стомленним денною біганиною. В одній руці скіфа пляшка пива у інший чебурашка.Отож Він змовницьки підморгує мені своїм великим чайним оком, і натискує .на  чебурашку. Чебурашка, хоч, і сказала, щось невинне на зразок Ай лав ю, але таким  скреготливим голосом, що було ясно, що після акту кохання Вона має намір здерти з тебе шкіру живцем. .Кіт взмив у небо вертикально, прямо в Космос, як Гагарін, що б вчепитися в космос кігтями, і закріпити там свої позиції. Але так як до Космосу далеко, а до Скіфа в самий раз,  котисько  чим дужче  вчепився моєму хлопцю у груди.  Скіф, кіт і пиво на чолі з волаючим «Я жадаю кохання без меж»чебурашкою. Прокотились по всій кімнаті разів зо три. Кіт виплигуе у прочинене вікно, Скіф поцарапанний, і облитий пивом, припадає мені на груди, і жаліеться на життя. Чебурашку ж ми церемоніально пожбурюєио під ліжко. І йдемо спати на кухню.Тому, що з під ліжка лунає оптимістична пісенька  непереможного Чебурашки: Что мне снег, что мне зной, что мне дождик поливной, когда мои друзья со мной.»Цікаво, яка ж це оптимістична тварюка, якщо вона і зараз продовжуе нас вважати своїми друзями?
Скоро до пісеньки чебурашки, приедналося, і розчулене котяче волання. Це наш тлустий кіт бегемот, з переляку, напевне перший раз за життя виліз на дерево, і ясно злізти не може.Мені тваринку, ясна справа шкода, я визираю із вікна, і починаю заспокоювати бідного Бегемота!Типу кіс-кіс злазь, чебурашки вже немае, він під ліжком…Скіфові ж врешті, це набридає, йому завтра на роботу, і дістало його це врешті…Тому він  майже силою відніс мене на ліжко, сам висунувся до вікна і проволав
«Досить волати, плети гніздо вкладайся спати!»
І зачинив вікно.
Завіса.

 Скіф, як розум, Його Важко знайти, легко втратити, і просто нереально забути, що він був.

Дзеркало

Але так довго тривати не може,
бо примусити мене спілкуватися з таким  лайном - усе рівно, що примушувати кролика виїбати
удава.  Тобто треба  протриматися до повновидого місяця, а далі  , подивимось , як воно буде…Мені зовсім не має чим дихати, цікаво, чи є у цій кімнаті повітря?

Відьма, Секс, і Гаррі Поттер. Або я його причарувала!

Э два методи переговорити жінку, але жоден не працює.
Ты выглядаеш, як  лисиця, и пахнеш як лисиця...значить  ти лисиця!".
Їду  до   тебе! Приведи себе в порядок. Пострижи волосся .Даліла

Мої таргани в голові близькі до катарсису. Гігантське почуття любові розїдае мій мозок кислотами і лугами. Жінка вагітна любовью від несправжнього і безпонтового сексу розроджуеться віршами і прозою. Господи, які ще Монблани мені потрібно підкорити, щоб отримати бажане. Я завжди отримую те що я хочу.Я  лечу, я падаю за бажанням в усі кролячі нори , які лише можу знайти на своему шляху, бьюся головою у всі стіни, і пробиваючи в стінах дірку, не черепом, але вереском від того що мені боляче, знаходжу потрібний вихід. Перше , що робить відьма, коли закохується,це  йде  до церкви. Вона вдягає, хусточку, якесь довге дрантя, і де до знайомого білозубого священника хреститись під новим ім,ям . Імен у відьми стільки, скільки їй років. А Тенезі поки що трохи за двадцять. Як важливо відчути холодну хрестильну воду на своему обличчі. Вода змиває почуття, і ємоції. Вода змиває все. Але перед кожним хрещенням, є особливий, і на жаль не безпідставний страх, що вода не допоможе. А що не змиє вода, відчистить лише кров І сумні посиденьки у ванній наповненній темновишневою водою, іноді можуть коштувати тобі життя.
Коли я була гімназисткою з небесноголубими очима, і червоніючими, від зайвої соромязливості щоками. Я мріяла вийти заміж за космонавта!Мені  хотілося провести церемонію вінчання на місяці, і оселитись з омріянним підкорювачем всесвіту , і зграєю діточок на полярній зірці, тому, що вона наййаскравіша . Але життя скрутило мене десь у пятому классі, коханням до однолітка, який мріяв бути водіем пожежної машини.Я цілу ніч творила дивні плани по перетворення космічного корабля, у стилізовану пожежну машину. І намалювала. А коли  моя улюблена вчителька десь через тиждень, задала нам , щось намалювати на Тему; Моя щаслива , ідеальна  сімя –я гордо принесла своє художество. Чесно кажучи, я почувала себе рембрантом посеред своїх недолугих однокласників, які принесли , каляки –маляки, що зображали, маму, тата, дідуся і бабусю, з улюбленим хомяком у кишені прямуючих до магазину. І  коли я вийшла до дошки, презентувати своє творіння, то особливим виразом очей дивилася, на моє тодішне кохання, не памятаю, як його звали.Дивись но милий, як наші мрії схожі.Тому, що малюнок зображав мене, коханого хлопчика, і звичайно гібрид пожежної машини, і космічного коробля. Природа уособлювала собою місяць. Називалося це диво. Я і мій чоловік космонавт. Втім картину дуже швидко назвали «Вийти заміж за прибульця. А мне, ще півроку дражнили «жіночим варіантом Пікассо»Найобразливішим у цьому, було те що хто такий був  Пікассо знали тільки я , і моя вчителька. А однокласникам просто подобалося називати мене Піккасухою.



Однокласники,- це взагалі окрема історія.  Нас у пятому классі більше за все цікавила школа, а точніше її підвали, дах, підсобки, і захаращенні приміщення на першому поверсі. Ми збиралися там, в позашкільний, час, а коли  совість засинала, то і замість особливо ненависних уроків;Фізики, креслення фізкультури. Є люди, яких безперечно слід розстріляти, тільки за те що вони обирають собі відповідну проффесію.Дійсно ,а куди, ще податися, незадоволенному, життям і сексом педофілові, окрім молодшої середньої школі. Дивна річ, але діти у шкільному віці, думають, і говорять про секс, набагато більше, аніж дорослі люди на прийомі у психоаналітика.

  Мені впершее здалося, що ти янгол. Коли ти витягнув мене з густих заростей Кропиви. Налив мені гарячого чаю. І зібрав мої думки в одну купу.Ти виїв мої нерви, як сибірський шаман недугу. Ти їв сире м'ясо моеї душі. І бомби моїх вражень тоді , ще лежали за хиткими й невічними  сараями нашого дитинства. І що з нас буде… два мішка моїх ілюзій вже полетіли в повітря. Напевне, час вводити парусний флот, а ти так любиш рєгати, і  ригати, ти теж любиш, але про це пізніше…Мене не цікавить, як ий  привид не  спить що ночі  у твоїй кімнаті

Зовнішній вигляд.

Напевно Вам  цікаво, як виглядає відьма у підлітковому віці. Тож знай –яскраво червоне волосся-її фірмова ознака. Якщо майбутній відьмочці сказати, що дівчинці не можна носити джинси в школу, будьте впевнені, вона перериє весь свій куций гардероб, і прийде у школу у джинсах, навіть якщо ніколи їх не носила раніше, а якщо в неї їх випадково не буде, позичить їх у подружки. Найкращий друг відьми у дитиинстві,це дух протирічча. Навкруги такої дівчинки завжди крутяться хлопчики, й дівчатка, що набагато старші за неї. Своему оточенню, ця дитинка згодовує , цікаво підібранні і дозовані порції незбагненних історій, що вигідно відрізняє, її на фоні безкінечно тріплючих язиком подруг.

Коли я вперше побачила на троллейбусній  зупинці чоловіка своєї мрії. Я підійшла до нього в притул. Присіла у реверансі, і спитала; «А ви ноктюрн змогли б зіграти, на струнах труб із водостоку» І була права, по своєму, тому , що розумних слухають, але зостаються лише з мудрими.
Поки мен  дивився, на мене широко відкритими очами, і підраховув, чи багато розумних дівчат валяеться на дорозі. Я не знайшла нічого кращого, як  сказати, що мені з ним неодмінно поталанило.  Для, ще більшого єффекту відкрила булавкою свою ж машинуі заштовхала туди типчика. Пацан   пручався, але не дуже. Після цього повезла мою крихітку до казино. Типчика звали Олегом, але для зручності оповіді надалі він буде зватися просто Базікалом. Він усю дорогу , чесно вірив, що ми їдемо з перевищенною швидкістю в угнаній тачці і мовчав.
А ось у мене інтузіазм істотно спав. Тому, що я зрозуміла, що можу зробити усе що завгодно, а він і вухом не зведе.Мені було все одно, що було все  одно, тому далі була не я. Не я пила віски без соди, і вже зовсім не я кусала твої щоки перлинами зубів. Це був секс  ідентичний самогубству, і самозречення. Секс на даху  казино, біля припаркованих автомашин, звідки в людства зявилася звичка паркувати авто на даху, мабуть у них самих дах поїхав. Але тоді мене це не цікавило. Мене цікавила лише я. Ти цвів у моїй свідомості , але я знала, що тобі доведеться завянути. Тому я завжди дивлюся тільки на себе, через це, що мені завжди шістнадцять років.Ти, саме ти  був вагітний мною. Саме ти пунктуальний, до скреготу зубів, і вибуху хронометра. Плутатимеш вулиці, запізнюватимешся на дві години, і уявлятимеш, як твій мускул, зализаний повіями, залоскочений трояндовими перюстками, заколотий шипами слів, буде пульсувати між моїми стегнами, затиснутий туго, неначе в корсеті.

Маленька Відьма рівно,як і доросла по-справжньому слухає тільки свій внутрішній голос. Вміє вдягатися поки догорить короткий сірник. І якщо падає, то завжди підіймається і йде далі.

Коли до неї намагаються підлеститися бридкі  дорослі: вчителі, медсестри , і фіз-руки. Десятирічна відьмочка, без комплексів розповідає їм, як давно вони не займалися сексом, які відмітки в табелі були в них в школі по предмету, який вона зараз викладають. І чому люди,які діють їй на нерви, часто-густо страждають від рідкого поносу. А оскільки ,  всі відомості надані відьмою школяркою є правдою ,правдою, і лише правдою, відьом школярок часто-густо ненавидять. І можливо, це правильно.
Відьма позбувається своеї стервозності, і наївністю років у чотирнадцять, коли закохуються. Це загальна думка, але це не правда. Просто Вона ще ненавчилася нових пакостей, а старі вже набридли. Сумління, ще спить, але кому буде добре коли воно прокинеться? Нема нічого гіршого, за Людину , яка мріє врятувати весь світ! Відьма не вміє любити весь світ, вона вміє любити, лише волохатих самців, але їй , ще мало років, тому вона про це , ще не знае. З губ цього неврівноваженого підлітка, абсолютно безконтрольно зриваються, вірші, закляття, і матюки. Хто його знає звідки воно все береться…Але , чи можеш ти, саме ти , саме зарез  її полюбити, саме такою, яка вона є.

Ліжко вкрите насінням із пристрасних глюків
В мій роздягнутий мозок, ти лізеш у мокрих чоботях.
Наш тупий симбіоз і з”єднання в хімічних сполуках
Лише ще один привід, назавжди спізнитись на потяг.

Я полишив всі звички , і більше не буду бухати.
Діамантом у вухах панянки засяє цирконій
На твоєму балконі доцільно встановлено грати.
Аби я відчував себе повним поєтом в законі.

А коли мене врешті дістануть паради і акції
І захочеться знову цілунків і коньяка.
Дай мені Боже , змінити орієнтацію.
Подаруй мені небо блакитного чарівника.

  Мій батько був літературним ледащом, а мама малювала химерних привидів. З продуктів у холодильнику завжди Були лише молоко , і мед, тому, що якісь далекі, аде співчуваючі родиці працювали на пасіці, і мали корову.Одного разу вони передали нам селянську  кровяну ковбасу, яка булла загорнута у трактати Хілтона. На диво мені дісталися ті самі сторінки, де він доводить реальність четвертого виміру…Дуже вчасно, до речі, тому, що я  на той час майже впевнилась, що у мене  їде дах, тому, що читати думки людей, і бачити помаранчеве світло над їх головами…ну щось мені підказувало, що звичайна Людина цього робити не може.



Друзі відьми.Девіз: Завжди знайдеться крайній, а якщо не знайдеться звалимо все  на вік!
В неї є улюблені друзі- потвори.
Привиди старого міста, водолази поєтичніх тусовок, поглиначі коштовного портвейна.

Заживо закоханий в риб
Наглухо поїхавший дах
Мое сердце впало до ніг
Тих, що небо держать в руках
Я співець глобальних частот
Хоч на шмаття ти мене ріж.
Відлітає у аєропорт
в голові начертаний вірш
Спи зі мною вдень і завжди
Я на крила зміню чорний плащ
І імя твоє належить мені, та программам Ті-ві-передач

Це замовляння принесе тобі багато сердець зі слонової кістки! Я  щаслива і Вільна як буревісник ім. Горького

Друзів повязує між собою,  «странна  любов», іноді без букви «т». Відьма майже не памятає їх обличч.Іноді в театрі, чи в ресторані, з нею віталися, і вона довго не могла згадати, як же звуть це знайоме обличча. Втім вона ніколи не цікавилася їхніми йменнями, ба навіть не дивилася людям у очі. Навіщо, якщо можна подивитися в карти, і знати про Людину все і навіть більше. Але навіщо зберігати ці знання в памяті. Тенеза ніколи не славилася надмірною цікавістю, на відміну від барона Мейгеля.Чия феноменальньна обізнанність поєднанна з любовью до тріпання язиком, призвела до того, що барон, уже понад сто років працює в пеклі, чимось на зразок кондіціонера, тобто його язик успішно виконує функцію лопастей вентилятора. А все гаряче повітря всмоктується у праве вухо барона, а з лівого виходить холодне.

 Відьма має  з друзями ними паркетні стосунки. Людей багато, стільців не вистачає, всі сидять на підлозі, палять до розквіту сонця, гасять недопалки  один об одного.-Побутове садомазо, плюс однієї попільниці на двадцять людей занадто мало. До Тенези завжди ходить багато людей, що доводить до інфаркту консьержку. Консьержка-це зазвичай стара дурепа, в очах якої стоїть смутна,і метафізична туга за молодістю, під час якої її ніхто не любив, і не ї…Тому вона терпіти не може, усіх кого люблять і ї… а особливо Терезу, не дивлячись на те, що вона ще не займана.


Мрії відьми
Мрії- Солодка, блакитна мрія про рожевого слона з метеликовими крильцями, що літае під люстрою, не давала спокою, однодумцям. І його неодноразовово викликавали магічним способом. Спалювали зеленее листя, торохкотіли в барабани, але слон зявився тільки раз. Ввічливо подзвонив у двері, і спитав документи. Всім було дуже смішно, а у бобіку,  теж смішно, та не дужеале врешті що може бути прикольніше, коли тебе допитуе слон з рожевими крильцями, і пропонує тобі підписати , якісь папери. Але ти слава Богу ,відмовляєшся їх підписувати, мотивуючи, це Тим, що мовляв руки не твої. Слон згідно киває головою, і відпускає Вас усіх додому. З цього ти робиш припущення, що хоча це є дуже добрий слон викликати його більше не треба.
  Іноді мрії відьми набувають стать, бакенбарди, і вміру інтіллігентне обличча.
Занадто еротичний характер. В її жилах тече виноградний сік, відьма народжена з рівнозначних пропорцій меду і молока. Їй добре знайомі слова :Все і одразу, інших слів відьма не знає…. Я гріла свое кохання сонцем дванадцяти світів, я пила гоголь –моголь моїми полуденними ранками. Ревно берегла свою цноту, й не стригла  волосся. В моєму випествованному жовтні щоранку народжувалося диво
Друзі відьму обожнюють , навіть занадто . Вони готові десятій раз заварювати одну и туж  заварку, и пропускати мимо вух  Тенезині  шпильки, щоб ще раз побачити барабанний блюз на її пальцях. Я не люблю банальностей, яке хамство жалітися на погоду, коли кров приливає до твого сердця, від того що по бруківці цокають підбори дівчат, не зважаючи на спеку, чи брунатний дощ.

Минула ніч була ніби не зі мною. Ти теж міг попрохати у мене щастя?  Напалм пестощів вітру різав мою шкіру, й задирав платтячка панянок. Ми Були схожі на єксбіціоністок, бо вже перестали  соромитися підлітаючих у вільних поривах спідниць, це вітер зробив нас такими. Було десь біля чверті одинадцятої, народ розбрідався з кавярень
 
Відьма баче себе тому ії друзями становятся ті, хто вміє гарно слухати.

Якщо, ти зараз читаеш цю книгу, ти думаеш про мене, якщо ти снідаеш, викликаеш духів, або смажиш яєшню , ти думаеш про мене.Це твоя загіпсована ніжність лоскоче мою спину. Твоє кохання до мене , народжуеться наново, із найпростіших форм еволюції, від амеби, що ділиться надвоє у твоїй мисці з вчорашнім борщем. І повітря, свіже повітря на моєму балконі вірить у те, що ти зможеш ним дихати.І я прошу тебе, у  останні хвилини свого  народження (за київським часом) не забудь подякувати за це Богові у якого віриш.


Як я все це люблю.:бусики , діаманти, каблучки парфюми. Тепер мені вже не соромно! У чотирнадцять років, я боялася виявитася перед тобою розфарбованою кралею, яку цікавить, манікюр, педікюр і мобільний телефон. Яке ж було мое велике розчарування коли  я виявила, що тобі сааме такі і подобаються.
Коли мені було чотирнадцять, я самонадіянно копала скіфські кургани, знаходила в них кістки, малоцінні монети, робила з них намисто, і йшла на побачання. Мої кавалерии того часу поділялися на схильних до інфаркту, і не дуже схильних.. Тобто хтось втікав відразу, а , найбільш витривалих , самонадіянних , вважаючих повернути мою увагу в сторону сімейного  щастя, чи бодай сексу. Таких Я кидала сама. І бігла що духу до тебе, дивитися на твої руки,що задумливо вертять у руках череп (жіночій. 18ст,слід від кулі у правій лобній долі) привезений мною з Криму. Ти теж був так званим чорним археологом, Але на від мене тебе більше цікавили, коштовності пабрякушки, і інша фігня. Я стояла, і чекала в приймальні біля твого кабінета, труїлася розчинною кавою .І кращою музикою, що я тоді могла почути був звук дзвінка, змушуючий , цю тридцятирічну стару діву, твою секретарку провести мою душу до тебе. І в світі ставало світло.
- Можна тебе поцілувати, -обережно запитував ти.
-Звичайна справа, можна-Із усією невинністю закоханого чотирнадцятирічного підлітка відповідала я , і кидалася тобі на шию.
Я була у захваті. Твій темний костюм, твій  крохмальний комірець, і я у потертих  на сідницях джинсах, з під  яких визирае мереживна  французька білизна, ой Мамо, у що я тоді була вдягнена.
Скіф брав мене за руку, і водив по коридорам велетенської будівлі, показуючи, трофеї, білих Мишей, співробітниць з цікавою формою сідниць. Дай Бог мені багато памяті, але я й під розстрілом не згадаю, як називалася контора, у якій ти тоді працював. Але ця, будівля, пускалася, на такі чудернацькі штуки, коли я намагалися прогулятися по ній сама. Вона навмисне заплутувала коридори, ховала двері ліфту. Який, якщо, я його й знаходила.Привозив  мене не на твій шостий поверх, але в підвал, у якому було повно Мишей, пацюків, і старих друкарських машинок. Або на гору, прямо до вертолітної площадки. І я не раз гадала, а що мені краще поцупити вертоліт, або пожежну машину, що завжди чергувала під  порогом будівлі під кодовою назвою ; «Ні», а що б ще більще переконати мене, що я в цих пенатах нічого не отримаю, хтось розумний приплюсував, ще одну буквочку І. Тож звучало воно зовсім огидно «Ні-і»


Скіф засунув собі руки в кишені, поставив ноги на ширину плечей, вирішив не зходити з місця, аж поки Тенеза не придумає, якоїсь пристойної відповіді на своє виправдання.

Я ніколи не перебиваю, коли мені лестять…Говори, це я з волоссям сонячної зливи. Натхнення природи, і бодрий ранок. Це я нове плавання капітана Гранта. Ти хочеш мене? Хочеш сімейного щастя, навіть якщо не винесеш помийне відро! Хочеш, щоб Я не побачила незастелену постіль… Тоді ввимкни світло в кімнаті. Зроби мені сюрприз…Але не стріляй в мене в притул з кольту сорокп'ятого калібру, якщо я перетворюсь на чорну кішку, і замуркочу від задоволення під твоїми руками, спр-р-р-равжню кішку!Про що я зараз думаю, у всякому разі не про те, як ти збиваеш груші на дачі, чи затикаеш спальником рани нанесені іклами саблезубого тигра. Скіф задумується,а  думає Скіф завжди про одне й те саме, про мене, і про їжу. Коли він думає про нас одночасно, то настрибує наш супер мен на мене, але його шлунок бурчить , як везувій…У-У , це принаймі моторошно, ну чому я знову його не нагодувала.Скіф дивиться на мене, як бик на червону хусточку, втім за секунду його погляд змінюється.
- А звідки в тебе ці синці?
-Скіфе, подивись на себе, ти винен в 99 процентах синців, що е на моему тілі. Хто вчив грати мене баскетбольним мячем в «Хто промаже,той мудак!» Або « в плигаюче слоненя»
- А-а задоволено позіхає Мій Ромео зрозумівши, що мої сині стегна, не плід садомазохістичних реалій з кимось іншим. Я винен, але тільки в восьмидесяти, бо хто, як не ти потягнув мене плигати на батуті.

Готуватися до смерті
З молока здувати пінку
Ти мені вже не потрібен
І усі твої принади
Мов ковток  гидкого чаю.
Мов огидні білі кеди
Сорок другого формату
Після другого пришестя
Я читатиму про Крішну, Бога Сонця, й Камасутру
Прихоплю в книгарні радо.
Книгу з віршами твоїми,
я без них давно  неможу
. І життя свого не бачу
Бо як можна в туалеті, без паперу з твоїм фото.

Ти давав мені подивитись на свої  скарби. Насильствавав знімав бусики з кісточок, одягав , щось до біса готичне і срібне,бездумно відчищене від пилюки часу, і тому втративше свою ціну у двое. Я носила.
Я давно вже була закохана в готику. Вузькі стільці з високими спинками, шпилі, корсети, криноліни …Стиль на якому не можна всидіти, ти досі й цього не знав…
Але все почалося зі сну.
Я бул у якомусь примарному приміщенні, де кожні пядь землі, охороняли всюдисущі камери, і особи з невишуканими мізками. І жодної прибиральниці Тут було вогко від розтанувшого снігу, який нанесли чисельні ноги , що проходили повз мене. Крім ніг, я особливо нічого не бачила, тому що валялася на підлозі, з кляпом у роті, і звязаними руками та ногами.Проте холодно не було.Едине, що подобалося у цій ситуацій, так це моє дитяча наївна, упертість у тому, що нічого поганого зі мною трапитися не може, тому, що те що зі мною вже трапилося, і так погано. Якщо ти бачив як мерці хоронять своїх мерців,ти зрозумієш вої відчуття, тобі напевно було теж страшно. Смак страху, це ,як шматок розбитого дзеркала, що міцно затиснутий між зубами. Загалом мені тут не подобалося
Була ніч і собаки вили на небо. Мені було занадто тепло в нашому будинку, я каталася по кроваті пила щось солодке і апельсинове. Відчувала що мої бажання не доходять до твоїх вух, Я занадто мала. Розумна і мала, скута своїм віком немов кайданами, Але навіть коли вода в ріці скута льодом, вона все одно дістанеться до моря. Я вмію чекати.  Розуміеш, я не думаю , що мені ти потрібен. Я бачу нас разом у майбутньому. Коли ти відкриваеш мені двері свого будинку, я відчуваю дух свого помешкання. Тут буде пахнути моїми парфумами, які я ще не купила, Але скоро придбаю. Це моє ліжко, і твое.Мене дивувала моя впевненність у нашому житті, Але це не булла паранойя, як у більшості дівчат мого віку. Я вирішила тебе причарувати, я вже тоді була відьмою…
Зазвичай, я веду свої сповіді від першого особи, Але Вас шановний читачу не буде зайвим познайомити з діючими персонажами ціеї історії.

Відьмочка Тенеза Адонай - худорлява істота, всі кісточки, її тіла легко перерахувати, а от дізнатися що діється в її мізках зась.Біологічний вік двадцять три. Але знае стільки, що їй здаеться сама Жанна Дарк, жалілася, що бачить сни, де на площі розпалюють вогнище.
Скіф- вірить в народження піля сексу. Смерть після життя. І крем після гоління. Атеїст
Велике кохання Тенези

Гаррі Поттер-харьківский письменник на паркані , і маг за сумісництвом, що змінив імя і прізвище на П.І.Б. славетного казкового персонажа. Тому, що свого його позбавили. Себелюбна істота бажае слави і грошей, іноді Тенезу, Але останне йому не світить.

Великиймозок-сіра речовина, існуе окремо від тіла, тому чіпляеться до всіх  пересічних громадян . Дае поради корисні, і недуже.

Скіфська хібула-істота з гіпсу-стоїть у Тенези в кімнаті іноді дає розумні поради. На відміну від звичайних хфібул вона мае рота. І цим ротом перевіряє  відвідувачів на чесність. Тобто , якщо ви чесна Людина і засунете їй руку до рота, то отримаете повнісеньку скляночку кави NESKAFE, або чогось поміцніше, а якщо не чесна, то виймати руку з рота буде вже непотрібно.

Базікало;Єкс-закоханий в Тенезу. Фігуруючий у повісті, тому що живе в домі напроти, часто спить під дверями Тенези і розповідае багато  цікавого.Скільки я його знаю пише книгу під назвою «Двадцять вісім років розпусти» У наступному році  йому буде двадцять девять

Багратіон.- втілення  міфа про Ідеальне  кохання у більшості жінок цього світу. мае недоліки, як і всі міфи. Страстолюб-аматор, Але попри все. Шукач, і законний власник дзеркала .  За проффессією  Бізнесман.


Хай би хто там, що казав, а секс у відьом є. І аж ніяк не по півночі, при  повному місяці, і виключно на Лисій гірочці.І якщо брати до уваги ментальний секс.Відьма займаеться  їм щоденно, щочасно, і від дня свого народження.Ментальний секс,-це створене фантазіями полумья, що несеться на всіх вітрилах, на зустріч полум'ю реальному. І радісно кидаеться в його соковиті обійми. Словесний бій ведеться по всім фронтам, і залучае, всі сили глузду , усі накопичені багатства мозку.Полумя йде стіною на стіну, формує нищівні смерчі, і майже зникає під чорним димом, такого ж чорного гумору.Бійся слів мій друже. Померлі слова обертаються на коров і свиней.І ведуть твої думки на блаженні острівці Малайські, де течуть по горіхових берегах пивні ріки.І ростуть там берези-золоті гілки, і дівки ходять голі з мідяними відрами солодкого кагору на срібних коромислах.

Я люблю відкривати двері Скіфові. Він так і не може здогадатися, як саме, я вмію відкривати двері за хвилину, до того, як  він встигне натиснути на кнопку дзвінка.
Цей хлопець  невеличкий тягар на моему сумлінні. Я так і не придумала для чого він мені потрібен, тож прийшлося вигадувати для чого йому потрібна я!
-Скіфе , підкрадушно питаю я, всадивши його в крісло, й підсунувши кружку чаю.
-Навіщо ти до мене приходиш?
- Ну, як у мене збільшується  віра, у те, що я колись таки оженюся.
-Та ну, -Тенеза поглядом шукає в кімнаті піч аби її поколупати, але не знаходить такої.
Скіф втім вів своеї- а ось твій тато –в мені одразу побачив зятя! Необовязково свого, але все одно побачив.
Ну, що ще, прийти  до тебе, розкласти  карти, зрозуміти що нахапався різних сублособистостей, як тих вірусів, після порночасу в інтернеті.
Ну і що?  Прийти до тебе, вбити в собі тушканчика (або дикобраза) Тушканчика…або  дикобраза, так кого ж з них чорт забирай!
-Скіфе, а у тебе взагалі є совість,питаю я  коли він у роспалі бесіди, та жестикуляції таки проливає гарячий чай мені на коліно.
-А ти як, думаеш? Я ж тебе навіть за стегно не вкусив , хоча мені вже пять хвилин, як цього хочеться. Не забрався тобі під шкіру. Тенезо ти не відьма кішка, а кішки зовсім не схожі на людей. Але я знаю, що після того, як я приходжу до тебе буде гарантована єрекція дні так на три, і не обовязково у мене. Я приходжу до тебе щоб наврочити на себе страшнее китайське прокляття; «Щоб ти жив у цікаві часи! Коли мій фонтан єнергії висихає, я завжди приходжу до тебе, тому що ти мене завжди наповниш, і нальеш!
Тенеза мимохідь дивиться на  себе у дзеркало. І помічає , який у неї аж надто серйозний Вираз обличчя.
Обертаеться до Скіфа:
-Коли ти так кажеш, мені хочеться разом з тобою влаштувати демографічний вибух!

Ходи по моему даху, але тільки моїми ногами. Чекати дзвінків від зламанного телефона, Безглуздіше за чекання снігу на початку літа. Кеди нарощують крила і летять до тебе. На шляху давлять навозного жука, і вступають в якусь грязюку. Здаеться відьма на всіх сторінках роману, тільки й має робити, що чаклувати, але мені зараз не до того.               
.
Мені боляче від твоїх очей. Серед моря  моїх снів, запалав корабель глузду,  Поведінка Зграї білих морських чайок, ідинтична діям чорних міськіх воронів, коли справа йдеться  про покійника свіженького, або майбутнього…Твої руки, як чайчині крила.
-Що там ? кричить Багратіон , на іншому кінці слухавки.Тенезо ти не за булла , що між нами назавжди кохання, і дружба , ми ж бо боремося за одну ідею. То, як ти думаеш, де  зараз знаходиться In spite?
-  Лише почула, я важке питання, і як окріп кипить моя уява..Ти , це напевнее зараз знаеш  краще за мене
Багратіон радо продовжує мою гру
- Чи ти повіриш, але я для слави,
На місяць здерся б, і в провалля плигнув
Нехай, ніхто не знає дна безодні
Та , я віддав би і останні сподні
Щоб світ лиш на мені зійшовся клином
Щоб навіть цар жадав мені буть рівним
І на чоло мое поклав вінок із Лавру

Тенезо, я тепер точно впевнився, що дзеркало у Гаррі Поттера. А ще я дізнався, що він мліє, навіть від звуків твого імені. То я не розумію, чому дзеркало до сих пір знаходиться не у мене?
Тенеза
-Тому, що він злітає понад хмари і бозна де
ще вештається, в небі,
До нас на землю, йти він не бажає
Але мій друже почекай ще трохи

Багратіон:
-Дозволь Тенезо!

Тенеза: Я знаеш, що скажу тобі племінник, я дзеркало мабуть собі зоставлю.
Багратіон,:  А як , же я, душі моїй спасіння, не гарантоване без дзеркала…
Як можеш?
Тенеза воно не гарантоване , і так…-До речі, ти можеш поставити його в своему домі, але хто може сказати точно, що тебе не замочать менш щепетильні покидьки ніж Поттер.

Як розпочинается і закінчуеться день відьми коротко, і ясно, одним лише рядочком розповів  Антуан-де Сент-Єкзюпері у маленькому принці: Встав , вмився, привів себе до порядку, приведи у порядок і свою планету.Світ скроено так, що справжня відьма ніколи не залишается  без роботи. Тому, що одним у житті дістаеться усе, а іншим лише кістки з святкового столу. Функція відьми, рятувати від Нудьги першим, і Трошки виправити становище других. Трошки, тому що змінювати долю на стовісімдесят градусів не можна. Точніше можна , але якщо вже дуже хочеться, мені…Зрештою кожен займаеться своею справою, і не дуже зацікавленний почуттями і діяльністю інших, то ж ми вільні робити все що нам прийде до голови, і лише так як я вважаю за потрібне.До того ж в мій обовязок входить не співчувати моїм кліентам, а допомагати їм.

Відьма повинна багато знати. Академій й відмацьких установ, ще не набудували, а керуючись старовинними трактататам, написаними до того ж нерозбірливим почерком, можна легко переплутати рецепт любовного зілля, з сильно діючим проносним засобом.Знати секрет Дріади, тобто з якої деревени можна робити амулети і руни,а з якої самі лише табуретки.
Відьма знае багато, і нічому давно вже не дивується. Тому, що знае, що навіть коли знайдеться чоловік, який у чому мати народила виглядае , як водолаз у скафандрі, то неодмінно знайдеться жінка, яка не тільки згодна віддати йому цілком, і повністю віддати йому душу, і тіло, але й має бажання його причарувати.
Відьма немає батьківщини, в цьому відьма цілком, і повністю згодна з М.Цветаевою: Моя Батьківщина всюди де є письмовий стіл, вікно, і дерево під цим вікном. Тільки б під деревом, відьма, б ще посадила клумбу з квіточок, краще за все троянд. І тоді за умови голови на плечах, часу на сон, і посадженних квітів. Можна творити все чого душа забажае, тому що для справжньої магії немає відстані, часу, і перешкод. Ніщо не стоїть на місці. Змінюються бажання відьми, кліенти, замовлення.Змінюється, і сама магія, так для того, щоб здійснити, те на що раніше потрібно було витрачати пів-року, зараз треба лише пошепки сказати замовляння. Зміни відбуваються, і у відносинах з протилежною статтю, але зміни не принципово якісні, тому що річ, тут в зростанні любові себе до себе, і створенні своєї ж краси та молодості. З віком відьма виглядае, все кращою, і молодшою, у тому і полягає, її основна відмінність від звичайної жінки.

Коли птахи відлітають на захід. Я вінчаю вранішне сонце зі своею душею. І посмішка твоя спить на моему плечі де б ти не просинався. Ніхто не може знати, чи сповиватимеш, ти смурні думки, у саван, а радісним надягати весільне платя. Але вуха твої завжди будуть наповнені моїми словами, с під язиком житиме моє імя.Піди мій милий до церкви. Похрестись на ново, і візьми собі інше імя, щоб я не мала змогу його памятати, щоб я не знала звуків твого нового імені. Але найбільша божа кара у світі, це бути атеїстом. То ж люби мене якою я є.

Любовне зіллячко.

Червона троянда, кохання квітка
В моему саду виростає!
Коханий твій запах почує здалеку
До дому могу повертае
Наповни серце його любов’ю
І мозок снами солодкими
Зроби його міцно до мене прив’язаним
Прикутим важкими колодками.
Вербена в тобі усе сонячне світло
Ти радість приносиш людям.
Зроби , щоб коханий про мене лиш думав
І линув лише к моїм грудям.
Імбір, що аж світится силою кровною
Змелю я твій корінь в вогонь
До мене коханий бажанням будь повний
До інших усіх охолонь
А я цинамону досиплю у страви
Розбудить він мозок і тіло,
Щоб наше життя було повне забави,
Щоб я лише тебе хотіла!



Я співаю лише на глобальних частотах. Голос-інструмент, щоб у бездушному серці, розпочався хиткий бунт проти бездушного механізма. Моя логіка, і логіка тих ,що не сповна Розуму,а в дісності, і  в більшості філософів теж-часто одне й те саме. Слідкуй за моєю  посмішкою. Дивись як оголюються тридцять два маленьких меча  білих зубів. Наша єдність-це гармонія, і братерство душ, зліт на крилах лелеки, що ніколи не призведе до сексу. Доведуть тебе до сказу хтиві думки-пізнай себе, зроби дослід! Зроби  з себе біле кроленя. Ти ж не знаеш , як воно буде,  я на жаль знаю. Уявна публіка, розряджена в усі відомі тобі кольори, по весняному святкова спостерігає за кожною твоєю ємоцією. В центрі твоєї голови, мов у партері, вони бачать все. А після спектакля, уважні  глядачі росповзутья по місту, звично ловлячі самотні таксі і маршрутки. Немов і не лізли разом зі мною, під кулі твоїх слів. Чи є споглядання за гріхом грішним? Тобі застанеться абсинентний синдром після щасливої ночі. Коли Твої пальці гладять  мене по щоці. Можна почути потріскування шкіри у мене на лапатках. Так вириваючись із піденної засмаги, і схожого на однострій одягу з-за спини вириваються крила.Вимотуемо один з одного останні нерви. Я чую шкірою відстань між нами, тримаю долоні над свічкою, аби не кинутись тобі на шию. На руках твоїх паленіли від сорому і пристрасті сотні жінок, я вмираю першою.
-Але це ж так добре, жити з Тим кого ти любиш
-А я ніколи цього і не заперечувала. Але, якщо ти любиш їсти рибу на сніданок, зовсім не обовьязково тримати її в акваріумі.Жити з нею.Уяви собі, кожен раз на сніданок у тебе риба!Вона остогидне тобі на третій день…Коли кохання вмирає, ти знову починаєш палити, плетеш йому віночок з сигаретного Диму.

Чекаю на тебе рабе Божий, як голодний на обід, багатий на золото. Болящий на здоровья. Посилаю за тобою трьох янголів гінців Анаеля, Фірієля, і Зазеля. І нехай без тебе вони не повертаються.Амінь

Скіф іноді посміхаеться мені з дзеркала , коли я  до самого «неможна»  хочу його побачити, то читаю вищеприведене закляття. Але зараз, і я перелякалася. Його обличча , що дивилося на мене з дзеркала було дуже великим.Таким , що тіло напевне, перевищувало звичайні розміри мого ,і так не маленького хлопчика в два рази , як найменше. Скіфа це здаеться не дуже занепокоювало, тому що він продовжуючи закохано дивитись на мене почав з того дзеркала вилазити. А мені, ну якось нелегко для відьми признаватися, що душа, пішла кудись униз, ну не в пяти, але в коліна так , це точно. Скажімо прямо, якщо б це відбувалося у кіно, або попсовому серіалі… Я б лише посміхнулася. Бо я в чудеса, як Ви знаете не вірю. Я вірю лише в мозок людини, який дійсно може творити все що завгодно. Але, щоб так швидко, і так нереально.
-Привіт Скіфе!
Я все одно булла несказанно рада його бачити, мою хоч і надзвичайно збільшену потвору, але все ж мою, а ще мокру і слизьку. А чому це ти такий голий, і слизький?
Ну звісно, я його з ванни витягла, ото файна дівчинка.От вгадала, так вгадала. Якщо зробити ритуал, так, щоб підгадати, під те коли Людина дивиться у дзеркало він спрацює у сотню разів краще…Це майже нереально, але я таки вгадала.

Тенеза  не дуже любить працювати  на замовлення. І щоб трохи собі компенсувати, цю нелюбов дере з клієнтів шалені гроші правда, є зайшла. Система така, що не зробити ритуал не можна. А значить тут потрібна  відповідальність, і майже военна дисципліна, так про себе подумала відмочка, але тим не менше дисципліну сповідати не стала. Тим паче добрій справі це не завадило.Так, як успішність ритуалу в основному залежить не від дня і часу у який він проводиться, а виключно від гарного настрою, і ентузіазму, а чого-чого, а от Ентузіазму  в Тенези завжди вистачало, тим більше, що більш ніж сім років свого життя вона прожила на вулиці Ентузіастів.

Секс у нашому випадку є Вербальним інцестом. Інцест- який би він не був призводить до виродження.  інтеллекуальна пристрать- перероджуеться в автоматичні спалахи безсердечних інстинктів, у ментальне садомазо, єлектрошокової реальності. Я в змозі прокусити тобі вухо перлинами білих мечів під час нашої весільної ночі, і на мушлі твого слухового органу виступлять дві червоні краплини. Але, що то буде, кров, чи отрута. Я причарувала тебе ще в дитинстві, але присуха, це зерно.Тож поважай мене за хліборобську працю, що я ще можу зробити. Зерна посіяні, поле вспахане. Я чекаю врожаю, щоб замісити, і виліпити колобка –дитину, у пекучій середині свого тіла. Таке неприродне для відьми, але  єлементарне для жінки бажання:Я хочу від тебе дитину!

Відьма не завжди така романтична. Іноді вона навіть не впевна, що їх зустріч зі скіфом, така вже доля. Скіф кремезний, скуластий, і під час сніданку затуляє своєю спиною, її улюблену картину. Треба б йому до речі сказати, щоб пересів.


Коли горнятко підвечірньої кави наповнюється присмерками. Мої вуха чують, твої кроки, на іншому березі Дніпра. Напевне технікам буде цікаво, як сааме запалюється розбитий ліхтар перед моїм домом.Але він створює дивну іллюмінацію, кожного разу коли ти приходиш до мого дома.Що з того. Я радо б привітала тебе святковими залпами з чавунних пушок, що стоять біля входу до мого бунку, як кажуть сусіди для декору, але боюся налякати поліцію. Втім ти не бажаеш афішувати свої гостювання у моему домі. Тобі не потрібно, навіть відкривати двері, ти пролазиш непомітно, і навіть, я не знаю як саме. У минулому житті ти був тубільцем , і точно так, всмоктувався в усі щилини ворожого судна.
Жінка, що засинає прикривши очі пелюстками магнолій,  на ранок прокидається, пам’ятаючи про свої сни. Якщо вона напише листа коханому і вкладе в нього ті пелюстки. Він цілий тиждень думатиме лише про неї. Я знаю, це чоловіки придумали електронну пошту.

Велика Пральня.
Іноді у мене бувае велике бажання випрати усе свое життя у пральній машині, і вивести пятно  під назвою Базікало, назавжди…Не знаю, як би виглядало після цього моє життя. Але я дуже добре знаю, як виглядае мій паспорт, і купа кредиток. Після того, як Базікало вирішив випрати мої новенькі джинси, які й прання то не потребували. Приемно, коли про тебе дбають, а паспорт між іншим після того як його випрали при температурі близько девяносто градусів виглядає приміром так. Усі  його сторіночки, перетворились разом з обкладинкою, у бридку таку кашку, а фото лежить собі окремо.Типу наді мною посміхаеться.
Базікало винувато стискає плечима
-Що я можу зробити, для Вас ще моя королево. Я ж Вас кохаю!
Скіф ввечорі теж сміятиметься. Але, це врешті цікаво, чи вдасться мені матеріалізувати новий паспорт?





Напевне, всі думають, що у відьом з чоловіками все ідеально! І правильно думають. З такими , яким усі заздрять зазвичай так. Але відьми дещо схиблені в цьому плані. І якщо стандартна Sweet-dreams звичайної жінки. Це бізнесмен, що займае якесь гарне місце у економічній ніші України. Скажімо спеціаліст по оптовим партіям памперсів, купа діточок, охайна квартира і собака в кутку. То у відьми зазвичай все інакше. Чого, як приліпити до себе бізнесмена? Подруги, та це ж просто :візьміть, лопух звіробій, підмаренник, розітріть  зі своєю кров’ю, ну чого ви так на мене повитріщались, для початку вислухайте його, він же хоче Вам розказати і про себе, і про роботу, і про те яка ви гарна, але не встигають. У них навіть прислів’я таке є, якщо ти приходиш з роботи після дванадцятої, і в тебе при виді твоєї жінки не трусяться піджилки на ногах, значить ти або найхрабріша людина у світі, або безнадійно дурний.
Але, якщо чесно, не знаю навіщо він бізнесмен, він же нервовий, ви не помітили, що справжні бізнесмени, ведуть себе неадекватно, ну там не обов’язково підморгують одним оком, або хом’ячків розводять.
Він, або мовчить як риба, або у нього манія величі, і він Вам про неї розповідає, тоб –то не про манію, а про себе.
Він Геніальний, кожний чоловік, що заробляє гроші геній, а той що їх не заробляе геній тим паче.
Відьма не мріє вийти заміж за робочу коняку невизначеного бізнесу, яка  щоденним феніксом спалює себе на роботі, а дома функціонує у стадії попелу, чим істотно забруднює килим.
Я нагороджую тебе мій лицарю трьома апельсинами. Пам’ятай мене, у білій сукні, як під час першого причастя.  Коли ми були діти, і бавилися золотими яблуками, і ховалися від батьків на горищі під самим небом.То ж згодуй голубам скибку хліба, і зїж перше золоте яблуко. І коли ти забувши країну де народився, церкву де вінчався, і постіль де вперше бачив віщій сон один на двох зі мною-зїж друге золоте яблуко, і створи мене знову у свої уяві, бо мій образ, це єдине, що ти будеш пам’ятати, і притиснись до моїх ірреальних колін ти станеш таким же як був. А на твоєму лобі , видимий не оком, але духом, яскравим звітлом засяе напис, так схожий на німб, « я зруйнував себе- жінка дала друге життя. Мій лицарю в тебе залишилось, ще трете золоте яблуко. Сховай його так, щоб ніхто не побачив, і май надію зустріти мене живу, і щасливу. Памятаючу про тебе, і володіючу собою, аби не закричати від радості відчувши твое повернення. І тоді тобі знадобиться трете золото яблуко, хоча, я ще не знаю навіщо.





Художник.

Він художник –аматор. Завжди боялася художників. Прямої практичної користі художники не приносять. Хіба що макіяж можуть зробити. Ну ще ще стелю побілити, паркан пофарбувати. Уся екзотика статевих відносин з художником зводиться до вашого зображення у оголеному вигляді, серед водоростей,баньянів, і тропічних папуг, яких Ваш друг бачив у журналі «Навколо світу» .З художником цікаво, він змагаеться зі мною у кількості, і якості дуркуватих вчинків, і вибагливості до вбрання.
Тенеза зустріла художника, коли бігла по довгому, здаеться найдовшому перону у світі. Вона запізнювалася на потяг, і била всі рекорди з бігу на короткі дистанції на довгих шпильках. Підлітки захоплено дивилися їй у  слід, а торгівці київськими тортами, притискалися до колій, так ніби по перону їхала  вантажівка. На горизонті, біля кіоску з печивом і усяким дріб’язком стояв художник, він являв собою ілюстрацію, з підручника фізики стосовно відносного руху, тобто він стояв, і нікуди поспішав,але тим часом наближався до Тенези, кожної хвилини. Тенеза ж бігла, не встигала, і плювати їй було на усіх художників світу, а й на цього тим більше.Здавалося, ось зараз вона зібє  митця з ніг, і його пухка тушка покотиться по переону, як біла більярдна кулька…Вона таки налетіла на нього, і його дуркуватий капелюх з казковою клумбою пурпурових фіалок, таки полетів під колеса наближаючогося потягу. Слава Богу, що вона його не побачила. Художник не дуже засмутився, у нього дома лежало ще багато капелюхів, з так і не розквітлими бутонами троянд.Його наголовники у вигляді лілій, і георгін дають громадянам чималий запас здоровя і імунітету , тобто, як мінімум півгодини здорового сміху щомісяця .
-Бідна моя дівинко!-сказав він.
Чесно кажучи, Тенеза не чекала, від людини, яку мало не штовххнула під  потяг.
Будь який фізіономіст сказав що зкошена в лівий бік Терезина посмішка каже, про не розуміння ситуації, і саркастичне оцінювання оточуючих, але художник сказав: Що такі губи неодмінно потрібно замалювати.

Якщо він каже, що він закоханий, то це ще бабуся надвоє сказала , це значить, що він хоче малювати «Ню» Тому , що всі художники бажають малювати «ню» Тому , що це саме головне, і саме святе, і від чого жоден нормальний художник не відмовиться , так це від малювання оголеної натурниці.Ну що ж, я роздяглася, я вже пів години сиджу гола, і врешті-решт можу підхопити, зовсім не сексуальну застуду. Він малює, він не просто розмахує пензлем, по хорошому,білому і від того, ще такому красивому папері , він бризкае натхненням, у різні боки, тобто не натхненням, а шампанським, Він мене вже облив з ніг до голови, я значить сиджу мокра , і сексуальна, але мені шампанського, не можна, бо в мене від алкоголю обличча червоніе. Сиджу, без келиха, нужуся. Коли бачу, що на картині зображено червоний  ромб відверто ображаюся. Кошмар, він зовсім не цікавиться мною , як жінкою, його цікавить лише моє тіло. Ну добре, тіло так тіло, я ширше розставляю ноги сидячи на жорсткому стільці. Едина принада стільця в тому, що він чистий, чого не можна сказати про жодну річ в майстерні. Беру цигарку з його пачки, заправляю її в мундштук, запалюю від сірника. Запитую, тихо, самими лише губами:
-Ти взагалі, людина?
Художник мнеться- що,що?
-Ти , людина?
-Я-людина? Таке враження, що художник збісився. А що ще можна думати про істоту, яка  гасає по всій майстерні, з скіфським курганом на занадто великих йому штанях і ширяє помаранчами в голу натурницю.
-Я-людина? я ТВОРЮ ВИТВОРИ МИСТЕЦТВА, ба я сам витвір мистецтва, Я Художник, я з Великої Букви художник, розумієш, з великої букви…
-Букви Х?
Цікаво , він мене вб’є, чи так обійдеться.
Ну добре, я зрозуміла, що ти из великої букви, можна я зараз піду?
Художник почав ганяти містичні понти-Ніхто не може покинути мою майстерню без моєї волі, якщо ти підеш з моеї майстерні просто зараз ти не дасиш новому шедеврові прийти у світ, а це смертний гріх!
-Отакої! А як що  ти не зможеш творити ,саме зараз, це буде не гріх?
-Я зможу творити за будь-яких умов!
-Ну, а якщо в тебе буде, ну скажімо діарея…Кепська справа творити майбутній шедевр на унітазі.
Митець казиться ще більше, і шукає чим в мене ,ще кинути,Але помаранчі в вазі скінчилися, тож доводиться підбирати, уже розкидані, а це не так просто, бо вони усі розкотилися по  рызних усюдах, і основна частина тепер знаходиться під ліжком. Поки митець стає рачки  , і  вдало збирає пил під канапою. Я зачиняюсь у туалеті, і продумую план дій. Треба таки йому зробити славну діарею, аби памятав. ..
Ой проблема! Замовляння яке я знаю потрібно робити на собаче лайно, а тут його чортма. І  мене ныби , мов блисківкою вдарило, собачого звичайно нема, але ж є котяче… Ну то не великий різниця. Я швидко створила закляття, і вийшла з туалетної кімнати. Уся радість діарейного замовляння в тому, що діе воно миттево. Але з художником моїм нічого не відбувалося, окрім того, що він був весь у пилюці, і тому ж таки котячому лайні, і вже знайшов три помаранчі.  Розчарування з того , що закляття не подіяло, додало мені сили і я маленька зрештою дівчинка висадивщи плечем міцні двері, закриті на важкенький замок вибігла з майстерні. Ой, мамо, я так швидко давно вже не бігала. Ліфтом я якось  не здогадалося скористатись, Але пробігла шістнадцять поверхів, мабуть швидше ніж на ліфті. Зупинилася  я щоб відхекатися,  лише у самому підїзді, тут же люди, цивілізація.. Фу-ух, нарешті оговталася!але щось тут точно не так! Ні виглядае все нормально, параднее, як парадне, Але запах. Сказати, що тут пахло, як у місській вбиральні, це нічого не сказати! Коли я майже вийшла з будинку, то  побачила консьержа! Можна, я не буду описувати вираз обличча людини, яка бореться с діарею. Почавши мене, він хутко натягнув і застібнув штани, Але його похмура посмішка, печально повідомила мені, що процесс, ще не закінченно. До закінчення, процессу, судячи з пристрасно вимовленного мною закляття, було ще довго. ..
Покинувши, цей надовго обісранний підїзд, я з жалем зрозуміла, що доведеться повернутися в нього, ще раз, хоча б для того, щоб подарувати дідові шоколадку, або оковитої…або, ну що він там ще поважае…
Ну не можна, не можна, робити замовляння з невідповідними  інгридіентами, рикошетом же спрацьовує…

Відьмин сміх, схожий на подзенькування богемського скла. Інтонації його, не завжди такі чопорні, і делікатні, як вираз її обличча. Коли я розроповідаю чоловікам, про цноту, релігійність, і мораль. Вони цілковито згодні, і навіть підтримають ці явища, якось завтра… тому що сьогодні вони подихають від спермотоксикозу, а у такому стані, як ведеться не до моралі. Відьма нічому давно вже не дивується, вона бачила як бється в конвульсіях тролль обертаючись на камінь, волохатих свиней, і навіть , як трахаються їжачки

Про Любов
Ну, і хто ж я тепер для тебе? Жертва. коханка, сука? Поверхня дзеркала відображує все… І мої веселкові очі з надмірно довгими віями, і поюзанний манікюр.Я йду до Скіфа,по бруківці Андріевського узвоза. Навмисно  затримуючись біля безпонтових пластикових прикрас, і дикунсько-дитячих полотен. Зупиняюсь роблю вдох і видих. Я розумію, що не взяла ключа від резиденції Скіфа. Він живе в одному із затишних напівпідвальчиків дисятинної. Загалом пристойне помешкання, якщо б не повна відсутність,  Вікон. Тож скіф малює вікна сам. Так біле полотно перетворюється на ставенки, у які на Скіфа споглядае вранішне сонце. В одне з таких вікон заглядаю, я намальована.




Жінки -Відьми  або Моя пристрасть до мяса

Чи є більший злочин за те, як зробити своє життя біднішим за кохання.
Скіфе, ти став, якийсь нервовий останнім часом. Що сталося?
Скіф лежить на канапі, потягуеться, гладить кішку по спинці мене по сідницям.
-Не знаю, щось я куди б останнім часом не пішов, мені нав’язливо вчувається запах керосину.Я йду на роботу, а мені думається про те, як я тебе , ну цее…Якесь брутальне божевілля! Терезо, ти мене часом не причарувала?Твоя присутність у моєму житті стирає мої дні і ночі..
Тенеза гламурно посміхаеться: -можливо ти просто в мене закохався.
Скіф:Та ні…не це
Тенеза: То  що в мене так просто вже й закохатися не можна?
Скіф- Ну ти знаєш? Коли я тебе вперше побачив . Венгрія , Сіггет, ну ти памятаеш…
Тенеза зацікавлено, то що? Що ти про мене подумав?
Скіф- Я взагалі, в таких випадках не думаю. Бачу, сидить на траві така серьйозна дівчина в купальнику, і з такою і іронією на всіх присутніх дивиться, що аж дух перехоплює. Ну думаю, і чого ти так саркастично музну реальність оцінбюєш, і що з себе  уособлюєш. Єх думаю, хоч би мову якусь, прости господи знала, російську… чи англійську.
А потім коли тебебе врешті почув, зрозумів, що ти з космосу, тому що люди так не думають, а тим більше не співають…
Відьми
1) Вони гарні і зубасті, як лисиці, або акули, не знаю де ви бачили гарну акулу, але бувають і такі.
2) Вони добре вивчили , що в житті , і кадрі головне , це витримка, і ходять у прозорих вечірніх сукнях перевіряючи на неї чоловіків .
І якщо думка, про те щоб  завалитися на дикому , відлюдному пляжі, аби вкритися, там піском і пилом, й потрапляє у їх мозок, то це означає , що диких звірів в амазонських лісах боятися більше не треба, тому що вони всі подохли. Відьма-це ходячий театр одного актора.Їй публіка потрібна, як повітря!    Компліменти від повних самців , і затлумаченних мачо: Ти гарна!Твої молочні залози -великі               
3)  вони  підступні, і якщо ти ще не знаєш, як відреагуєш на чергову їх витівку, то вони все знають на перед. Тому , що в них на кухні , на самому видному місці висить план  першочергової купівлі, трусиків, ліфчиків, панчох з кружальцями , що заведуть твій розум туди куди макар , ще телят не ганяв, а саме у палац Весільних торжеств
4)Вони товаришують лише з відьмами, на яких ти точно не поведешся , бо однієї відьми у домі цілком достатньо. Вона сексуально активна, у будь-який час дня , і ночі. Через це ти навіть радієш , кожному новому її коханцю, тому, що інакше від постійного сексу, ти зїдеш з глузду, агов хлопче, а ти впевнений, що він колись був при тобі?

Далі, можна описувати жорстке порно, але воно Вам треба. Якщо треба, купіть на Петрівці диск, ятка №137, і подивіться.

Чи ти коли не будь знав, що готує тобі життя , чи ти розуміеш, якого розміру може бути дуля, схована у кишені  випадкового перехожого, чи то можливо це  усього лиш китайська фінка.Хто писав сопромат будинку, з якого падае , чергова цеглина. А може ти віриш у блакитну фею, що шукае тебе на всіх літаках Аерофлоту.А коли ти купиш Біг –мак у містечковому Макдональдсі, коли т будеш лляти на нього кетчупом з розрізаної долоні. Гопники поряд не забувай мій друже. Навіть на теплому унітазі, ти відчуваєш їхню присутнітсть. Тому , що так хочеться битись. Тому що тобі  так подобається битись. Це краще , ніж розбиватись о стіну її нерозуміння. Вішатись на її шовкових трусиках. Гай , гай, твоя знайома медсестра, ніколи не носить шовкових трусів, тому,що їми, так незручно перевязувати рани.




Чи були у тебе до зустрічі зі мною зіткнення з чимось, ну скажімо так пара нормальним?
-Скажи мені краще, які напасті мене чекають після знайомства з тобою.

Твій мозок-алхімічна колба , у яку вливаються нові знання.Диявол сміеться, розставляючи чорниць, і кидаючи яблука на різні сходини твого життя. А ти будучи щирим українцем з п’ятдесятьма процентами чеченської крові, запихаєшся варениками з картоплею, і салом. І більше за все боїшся зурочень.Ти багато читаєш, і знав би напевно ще більше, як би в місті встановили , щось на зразок комендантської години.Аби ти не зміг о дванадцятій вкладати Вальтера Скотта у свое самотне ліжко, гукати таксі, і їхати до мене.
А я радію кожному твоєму поверненню.Здираючи, з себе, і тебе одяг, так що під моїми нігтями іноді зостаються шматочки шкіри. Добратись до перезрілої м’якоті забороненого плоду. Цілую тебе у лоба, і йду готувати апельсиновий фреш.Далі мені не цікаво. Про що тобі розповісти ще;Про зміст кисню, на далеких планетах. Навчити тому, як вимочують в крові кавові зерна, щоб перетворити твій єспрессо на маленьке свято. Я не вигадую, кращі кавові дерева виростають на полях після війни.Любов завжди бажае крові, навіть якщо ,це любов до кави. А я жадаю, кожного твого капіляру, кожної жилки на твоїх долонях…Візьми мене до себе. Візьми у додому, у ліжко, поклади мене поряд із Вальтером Скоттом. Я буду читати твої книжки, що формували риси твого обличча, слухати джазові варіації, що так люблять повторювати твої руки, і губи. І нехай я ніколи не навчусь грати на саксофоні, я все одно тебе любитиму…
-Ти хочеш бути моею?-здивовано питає Скіф, і бере мене, на руки-Тоді поїхали! Він відкривае двері, і несе мене корткими сходинами вниз до моеї машини, від якої в нього є ключі, господи, що то за дурна звичка розкидатися ключами. Невже мені так страшно, загубити ключі, загубитись самій, чому так необхідно завжди робити другий єкземляр…
-Але ж я зовсім гола!-я здивована, що мої мрії здійснюються так швидко, і тому починаю вередувати.
- А яка різниця питає  Скіф.
-Якщо ми будемо з тобою спати, ми не повернемо час назад, і мені буде соромно дивитися на себе у дзеркало.
-Ти моє дзеркало, а я твоє. !Поїхали!
І треба  ж було Гаррі Поттеру саме сьогодні зайти до мене в Гості.

Гаррі Потер це дивне створіння , без імені, і особливих занять.Він маг, безперечно, по народженню, але вже довгенько не може знайти своє призначення. Замовляння він казати не може, тому що памяті в нього немае, ритуальною магіею, теж не буде бо йому куріпок шкода… ото ж бо і вештаеться по всіх усюдах.
Я  призналася Скіфові, що саме я колись вигнала його з магічного коледжу.
Ти , здивувався Скіф. Як саме за що?
Я, не знаю,  прямо на випускному іспиті, я  йому так і сказала «Ви не любите людей, тож геть звідси, нам потрібні, тільки ті хто нас люблять.
А він , Скіф дивився на мене зацікавлено, що він зробив?
-Він мене теж запитав: А ви Пані професорка, Бути відьмою, краще ніж бути людиною…
- Відьма, це та яка відає, і перше, що повинна знати жінка, яка відае-це те що вона людина.
Поттер, пішов, правда тоді його звали не Поттер. І після цього почав часто заходити до мене в гості. Цього разу він ніс за спиною досить Велику штуку, дуже схожу на дитячу домовинку.
Що то є?
Запитала я у Поттера. Скіфу теж було цікаво.Звичайно, йому було трохи сумно від того, що така ніч обламалася, але може хоч цей малюк, якийсь артефакт покаже..
Хлопчик добряче наморщив лоба, видно, що Поттер намагався подумати, перед тим, як сказати нам про свою, знахідку. Але здаеться у нього , як завжди нічого не вийшло.
Стоячи на порозі свого увитого хмелем, і диким виноградом будинку, я стримувала маніакальні пориви, вчепитися Поттерові в горлянку, і розповісти, що приходити у гості до малознайомої врешті решт людини, без дзвінка і попередження просто таки хамство.
-За це бьють, і синці  зостаються по всьому тілі, але це були вже думки скіфа.
Поттер , підійшов до мене ще ближче, і втупився в мене своїми великими фіалковими очима:
- Терезо, як ти думаєш, я зможу літати?

Можливо, коли загалом добрі, і мирні люди, бажають побити одне одного, це є ознакою особливої душевної близкості Ми познайомилися у барі. Тоді ми багато пили. Набагато більше, ніж достатньо. Коли звичайна Людина, розуміє, що Вона маг.
А коли вона розуміє, що вона геній. Звичайно, і про магічні здібності, і про геніальність, їй можуть легко розповісти добродії, які знаходяться поряд з неї. Але добродії швидше за все втовкмачать, що вона не сповна Розуму, і що їй потрібно до псих лікарні.Але не дивлячись на оточуючих добродіїв, з очей мага у свій час спадає хустинка звичайності , що затуляє ірреальнийсвіт. І прямо серед звичайних дерев, вулиць, і будинків, починають розквітати веселкові троянди, бігати білі єдинороги. А у кадочці з безвинно загубленим від неполивання кактусом, виросте папороть, і подаруе квітку, на щастя.Гай , гай, магія- це коли ріки повз яких ти проходиш повняться літаючими рибами, мавки гойдаються на будівельних лісах, недобудованих багатоповерхівок. А Бог вмикає мільони лампочок, саме для тебе, навіть у найстрашнішому підземеллі світу, яке ти обовязково знайдеш, якщо у тебе є хоч якісь магічні здібності.


Тенезо !- Базікало  звернув нарешті звернув увагу на те, що я вже пів-години не виходжу з ванної кімнати -ми Тебе чекаемо. Познайомся, це мій начальник Багратіон, істинний джентльмен, і справжня загроза для жінок.
Блідоволосий незнайомець,  схвально поглянув на мое неохайно збите волосся(пів-години дбайливого вкладання) і поцілував мені руку. Він стояв посеред моєї кімнати, і уважно розглядав, скіфську фібулу, і різні магічні прибамбаси розкидані по всій квартирі. Зрештою потрібно таки забрати у Базікала ключі від моеї квартири, хоч заради того, аби не приводив гостей у незручний для мене час.
Втім, я ще раз ретельно оглянула Багратіона, і подумала, що я в принципі не проти бачити тут, значно частіше, ну так скажемо завжди… Але Багратіон здаеться більше не звертав уваги. Він стрімголов бігав по моему помешканню, і захопленно верещав; Ой, дзвіночки! Ой, а що це так чудово пахне?Ой , а ці пиріжки їстівні, чи це лише декор?
-Це марципани, задумливо відповіла я, вони робляця з яєць і цукрової пудри, з цієї масси дуже легко ліпити, що завгодно, а те що виліплено можна, хоч одразу зїсти, а якщо потрібно, можна зберігати довгі роки!
-Дарма, я це сказала, тому що Багратіон тут же відкусив голову марципановій ляльці, і з набитим ротом, пробурмотів, а що смачно…
Я промовчала, скільки коштує ця лялечка придбана у Угорському марципановому музеї, і що її понад п’ятдесят років, і залишивши Багратіона з Базікалом доїдати мої марципанові багатства, пішла собі на кухню готувати чай. Я намагаюся не прив’язуватися до речей. Коли мені стае чогось шкода, я уявляю себе на  каменистому березі великої величної річки,воду що бавиться камінцями, і моєю, зламанною річчю, воду, яка виносить цю річ у велике море, аби принести мені натомість, щось гарне і хороше… Світь сонце, співають зимородки, в повітрі запах молодої смородини і бояришника. Вода несе мою лялечку в дарунок океану.З долини біля річки лине музика, чи-то церковний гімн про щедрий врожай, чи то просто закохані завивання музики..до біса аутотренінг, я підійшла до полиці, зняла знеї тарілку, і з усієї сили хряцнула єю по стінці. Марціпанову ляльку таки було шкода! Але розтрощена тарілка, як не дивно допомогла,мабуть трощення посуду, це теж аутотреннінг.
З мого обличча нарешті спав сердитий вираз, а от веселі голоси Базікала й Багратіона , щось розглядаючих у сусідній кімнаті, якось примовкли.

Я вийшла з кухні тримаючи на підносі великий глиняний чайник, і три чашки запашного чаю.
-А тепер- Тенеза поставила три чашки на стіл, і зацікавлено подивилася на відвідувачів, розкажіть мені будь ласка, що такого у Вас трапилося, що ви прибігли до мене о шостій ранку?
-Ой-Багратіон зашарівся якось дуже по дитячому(йому до речі , це личило) –ну я прямо й не знаю з чого розпочати…
Тенеза, зрозумівши, що якщо не взяти справу у свої руки, розповідатиме він свою  історію годинами, а ці години будуть вкрадені у її дорогоцінного сну..
-Ну добре, я сама тобі все розповім, і витягла зі столу колоду карт…Свічки запалювати не стала, не буде тобі вранішній півнику декора. Вправно перемішавши колоду вона витягла з неї…
-Угу, Король Води, Юначе, а ти впевненний, що в тебе взагалі э проблеми з коханням?Взагалі так говорити не можна, тому що люди дуже поважають свої  проблеми, і навіть якщо в них навіть крапля з носа раптом упала, а відьма не вважає, це світовою катастрофою, то вони мяко кажучи ображаються, трохи подумавши продовжую, з тебе самого вийшов би гарний медик, психолог…
Багратіон- я психотерапевт!
Тенеза-То ж ти прийшов, доки сонце не зійшло, до сторонньої людини похвалитися?Я  намагаюся, бути серйозною, по всьому ти маеш глибокий інтелект, адекватно реагуєш на підначки життя, ну крім кохання звісно, а ще я тобі скажу, тенеза нахилилася до Багратіона, і на саме лише вухо прошепотіла: При зустрічі з таким Королем, як ти, навряд чи вдасться відчути  усю міць його пристрасної натури. Він відвертий , пристрасний. Хлопче при зустрічі з тобою дівки хлюпають носами, і бьють рекорди по стрибкам в ліжко. Що сталося! Ні я тут зовсім нічого не розумію Витягаю  ще дві карти…Ого чортик, і король, ще один король ще… Сидячи в мякому шкіряному кріслі, захлинаючись гарячою кавою, тенеза мало не червоніла від сміху й розчарування; Хлопче, ти не дивись так на мене, це я зараз сміюся , щоб не плакати, мало .Ось іде такий собі  білявчик з блакитно озерними очами, топче землю сятої русі важкими грюндерами, хаер по спині, гроші в кишені. Знову Тузи, і четвірки , валети , але жодної дами поміж них.

А тепер, — сказал Тенеза, — мені цікаво знати , що  з тобою коїться на справді . Ти кажеш, що ти не щасливо закоханий, але карти падають так, що видко, що ти не цікавишся жодною жінкою, вказують на те що ти цікавишся чоловіками, але ти й не гомік?Чи все ж таки щось є?
-Немає , заперечливо став мотати головою Багратіон.
-Ну, і якже ти дійшов до життя такого?
— Ну, шо розказувати, Багратіон смурнішав від хвилини до хвилини. Дорога до цього була нелегко. Спочатку, я вирішив торгувати вином, скажи мені це грішна справа.
Тереза мружиться, закриває очі, думає кілька секунд — ну не знаю, дивлячись яким вином…
-Французьким бордо.
Тенеза , блискавично-то не гріх!
Ото ж бо, але через рік мені заборонили, їм торгувати.
-А що сталося!
-У вина скінчився термін придатності!
-У французького бордо скінчився термін придатності?
- Так, за законами нашої країни у французького бордо лише рік терміну придатності.
-Мгм, напевне цікавий в нас уголовний кодекс!
- Ну , щось таке, але спочатку ніхто не засмутився, всі пили бордо, і кричали ура, а на закуску пішло антиквапне ліжко сімнадцятого сторіччя.
- То ти зїв ліжко, боже з ким я говорю!З Тенезою щось стаеться вона блідіє на очах, і падае в запаморочення. Базікало поливає її холодною водою.
Багратіон, робить довгеньку паузу, і починае говорити, лише коли бачить , що Тенеза потроху приходить до тями:
Поперше не один, а з друзями, подруге  ліжко спочатку продали , а потім вже на ці гроші закусювали.
Потім вийшло  так, що мені раптом перехотілося займатися бізнесом, аж поки із меблів у моїй квартирі залишилося саме лише дзеркало. Велике, з різьбленими янголятками і іншим буржуйським пафосом, не знаю сторіччя, тому, що в мою голову ніколи не залазила думка, аби його продати. На дубовій рамі є напис In spite anything…
-Не дивлячись ні на що!
-Ти знаєш англійську?
- Я знаю переклад, і значення.То ти закохався у дзеркало.
-Я закохався у себе відображеному у цьому дзеркалі, і дійсно не міг більше ні на кого дивитися. І тут поперло так поперло. Я отримав спадок, на який при всіх обставинах, навіть якщо б світ перевернувся не міг би отримати,мої акції, які я якось купив заради забави, поповзли в гору…
-Але ж світ перевернувся, живи, радій, чого ти до мене приперся.
Багратіон став схожий на першокласника, що несе трояндочку першій вчительці: Допоможи мені, я віддам тобі рівно половину!
-Половину дзеркало.То ти смієшся мій любий, розкажи мені краще, які жінки тобі подобаються!
Базікало з за спини Багратіона, виразною мімікою, і жестами, описує жінок, які подобаються Багратіонові
Тенеза  мало не заточується від  сміху, але стримавши емоцію досить серйозно продовжуєТи хочеш знати звідки зявився напис, то ритися в старих пергаментах, і згортках, не саме приемне, й не дуже почесна справа. Відьма отримує інформацію зверху, до того ж я і так знаю багато про In spite anything…Половина дзеркала мені не потрібна, чому я маю тобі  про це розповідати (тим більше тепер, кори я можу отримати його цілим , і на халяву, але Багатіонові про це знати не обов’язково.
-Тенезо ,Я приніс тобі у подарунок чорну курку, то ж ти мені не можеш не допомогти
Я мовчу, ця ципа-ляля  мене шантажує, звичайно можна зробити наслання на Базікала, щоб  дзвонив всім поменше, ну там, щоб йому язика чирійом вкрило , чи шо, але ж дати йому по шиї з ноги набагато приємніше. Е такий звичай, що коли відьмі даруєш чорну курку, вона хоч не хоч, а мусить згодитись на пропозицію…Але цього ж ніхто не знав доки ця потвора.
-Аглов Базікало!
Базікало звичайно  десь сховався під приводом паління на дворі, ну нічого, я тебе все одно знайду.
Тенеза-Багратіонові – які ви нудні і прозаїчні мій друже. Курка нарешті  вилазить з ящика, у якому її  сюди принесли. Птаха радісно вибираеться звідти,  і мітить білою цяткою мій персидський  килим.
Новий килим! – з жалем вигукує Базікало.
-Та не переживай не дуже новий років так із двісті п’ятдесят. Тенеза запалює цигарку і посміхаеться. Вона вже прокинулася, і якщо  її шось й дратує у своєму домі, то це аж ніяк не чорна курка.

Виявилося, що Базікало повернувся не просто так, а сів на дивані, поствивши перед собою пляшок з десять чеського пива Kozel, І почав їх рочерзі випивати.
Тенеза,-Назва пива дуже відповідна до ситуації, ну, що так і будеш сам пити?.
Базікало подивився на дівчину з під лоба, ну мені ж якось треба забути про те що ти на мене сердишся…Тереза відкрила бар налила собі корвалолу в фужер, цокнулась і з лобом Базікала, Я завжди  на тебе серджуся. Тому що шпійони хоч заробляють гроші на  чужих секретах. А мої ти продаеш щодня при чому абсолютно безкоштовно. Так, що не переймайся так було і буде!
Тенеза раптом , мов забувши про всіх, Бере з полиці гітару, сідае на підлогу , і співає.





Ой на морі. Й океані, та й на острові буяні
Білий камінь Алатир
Мій в кохання поводир.
На камінні стоїть баня
Сторожа у бані пяні
ТА над лазнею  батіг, щоб нігто зайти не зміг
Хто на нього не зважає , то того батіг шмагае
Бо у бані цій на жаль дівку заперто Печаль
Вона сита, вона вмита.
Її тіло кріпко збито
Від недоспаних ночей сльози капають з очей.
Бо імя її Печаль, її друг великий Жаль.
З лазні їх не випускають, бо на них всі злобу мають.
А мені, як не крути, а потрібно увійти.
Сторожам наллю горілки, щоб пили до понеділка
Поклонюсь я Батогу, щоб пустив Печаль- тоску
Не на мене, не на всіх, бо то є великий гріх
Щоб пішла Печаль ряба, лиш на божого раба.
Аби йому жить печалі, поки нас не повінчали.
Ой раб Божий , (імя), ой скажи ти мені сам
Яка дівка буде краща,
Із якою буде важче
Чи зі мною молодою, чи з Печаллю, ще й рябою.
Хай , це слово буде кріпке, не відмовить жодна тітка,
Не злікує жоден дід,
Хай все буде як і слід.

Скажи чесно, скільки тобі років? Багратіон мав всі якості секс-символа. Нахабний, допитливий, і з масною фізіономією.
Тенеза образилася- Взагалі у своему домі питання задаю я.
Втім Багратіон, здаеться мав іншу думку, на цей рахунок.
Ти ж відьма, тобі здаеться всі задають питання.
А ти мені взагалі платив?а?
Багратіон зашарівся, витяг бумажник, почав перераховувати банкноти, відрахував три сотні, потім повагавшись віддав все що мав у гаманці.-Я готовий тобі платити, у мене , ще є рахунок в банку, мое тіло нарешті, хочеш?
-Цього достатньо , тіло і і гроші в банку можеш залишити собі. Але я маю деякі умови. Поперше я не терплю нахабства. По друге у тому що дзеркало зникло з твого життя, винен лише ти і ніхто крім тебе. Ніщо у житті не зникае, якщо ти цього не хочеш. Памятаеш ти сам думав, скільки воно коштувало на Сотбі, або , якщо б знайшовся багатий шанувальник магічного непотребу…Думав?
-Думав!
-Скажу по правді, я б в тебе його купила, і ціна б його була більша за ту яку б ти за нього хотів.
ТА я б не продав!Скажи, а чому б ти купила за ціну, більшу ані ж я б попросив? Багратіон надувся почервонів, і став схожим на індичку за два дні до Різдва.
Продав би , але справа що у тебе в руках,воно й половини сили немае, Бажання звичайно виконує, але скільки в тебе тих бажань…Гроші , секс. Бьємось об заклад, що тебе  зараз на кшалт більше цікавить можливість зі мною перспати, аніж віднайти дзеркало?Такої можливості у тебе не буде, у кращому разі найбільше пів-року. Але , навіть сексу ти бажаєш тілом, а не серцем. А що до ціни, так його можна купити лише за справжню ціну, або отримати в подарунок, або отримати у спадок. Або просто забрати собі, після смерті власника, якщо ніхто з кровних родичів на нього не претендує.
Багратіон не відповів. Вони мовчки пили чай під гучні крики Базікала, що віднайшов у кутку таргана, і тепер ганявся за ним з капцем по всій квартирі.
Тенеза врешті перевела тему у інший бік.
-У базікала дивна пристрасть до тарганів передалася по батьківській лінії. Колись наші матусі з-за цього , перестали спілкуватися.
Багратіон:Тобто?
Ну якось моя мати спитала у п’ятирічного Базікала. –А що твій батько робить коли приходить з роботи.
Ляга на диван і лежить. І то було зрештою було правдою, тому, що коли ми були в гостях у  Базікалових родичів, батечко його завжди відпочивав на дивані, чи то після робочої, чи то після алкогольної зміни.Але ж цікаво було дізнатися більше.
 А якщо він робить коли встае з дивану?
Ну тоді він трохи здвигае диван, і починає гамселити капцем тарганів, а вони звідти кублами, кублами!
Мама тоді розсміялась, і якось розказала про це Базікаловій мамі.Хлопчика, тоді й прозвали Базікалом , і добре надавали по сраці, а ще ми з ним після цього до чотирнадцяти років не бачилися. Тому , що його мамі було соромно. Отакої. До речі Багратіоне, чи тобі подобаеться цей чай? Це дуже важливо, щоб він тобі подобався!Я здається знаю метод, як вирішити проблему з дзеркалом.
Багратіон похлинувся чаем, а потім розсміявся: Скажи чесно, ти вирішила мене отруїти.
Тенеза, у тебе всі питання починаються з «скажи мені чесно» Навіть , якщо я не чесна з тобою я все одно тобі цього не скажу. Чому ти вирішив,що я вирішила тебе отруїти? Серйозно так думаєш?
Багратіон взяв з полиці чашку, і  налив Тенезі з  того ж чайничка, з якого вона сама тільки що  наливала йому чай:
-А чого ще чекати від відмочки, та ще й такої гарної, як ти(почувши комплімент Тенеза зашарілася). Як що ти памятаеш народну пісню «Котрая дівчина, чорні брови має, то тая дівчина, усі чари знає» І саме чорноброва дівчина отруїла потім гриця»
Тенеза-Це , ще не аргумент!
Багратіон.-Подруге. Ти сама сказала, що вирішуєш усі проблеми просто.
А у проблемі зі дзеркалом і мною, куди простіше. Немає мене, нема і проблеми з дзеркалом, якщо ти знаєш де його шукати, просто знаходиш In spite, і просто забираєш його собі.
Не зовсім так, заперечує Тенеза, і одним ковтком випивае наповнену Багратіоном  чашку.
Багратіон; А я все одно не вірю! Якщо ти знаєшся на ліках, то добре знаєшся і на отрутах, а якщо ти знаєш як зробити отруту, то знаєш, як зробити протиотруту.
Тенеза, киває головою, можу звичайно, але поки , що ти мені цікавий, до того ж у нас спільні інтереси, так що у наступні три місяці, за своє життя можеш не хвилюватись…Я тобі зараз друг, ти краще думай, що захочуть з тобою зробити власники дзеркала, коли ти зрештою прийдеш по свою власність.
А тепер, давай поговоримо саме про тебе Багратіоне. Ти ж хочеш знати, що тобі потрібно робити, щоб отримати свою власність назад. По-перше, слухатись мене, я говоритиму тихо, і не буду повторювати по два рази. Ти повинен бути серйозним, і сором’язливим: «Питання, на кшталт скільки тобі років, як давно  ти робила манікюр, і порушення мого сну до свосьмої ранку, вважаються великим нахабством, і караються суворою діареею протягом дня.
-Я згоден,  без емоційно сказав Багратіон, і перевівши погляд вверх почав читати написи на стелі;
Кохання владу має і над Богом,
Але страждати змушує людей
Анакреон

Яке,гірке, солодке, й ненажерливе,
Кохання у цвітінні юних літ
Теогніс

Неси вино, і воду не забудь
Вінком із квітів мою голову прикрась
На битву із коханням, я зберусь!
Хто переможе мене у цей раз?
Анакреон.

Багратіон ;Скажи но Терезо  ти сама коли не будь закохувалась? Ти взагалі знаєш, що таке кохання , на своему досвіді, а не на їхньому? Багратіон підняв руку, вказуючи на написи на стелі.
Тенеза:Питання задано не коректно, але з огляду на те, що ти знаєш давньогрецьку…До речі звідки ти її знаєш?
-Я давньогрецьку..звідки, я школу ледве-ледве закінчив. Ти що здуріла? Багратіон знову перевів погляд на стелю, але тепер уже написи були всього лиш, низкою нерозбірливих іншомовних літер, і він, як і годиться нічого не розумів.

Слухай Багратіоне, а ти взагалі впевнений,що у тебе в кімнаті взагалі те дзеркало стояло? Якщо у тебе такі глюки з реальністю

Втім, Тенеза добре розуміла, що розмовляючи з Багратіоном, вона втрачае час, багато часу. А в ситуації з In spitom, довго чекати не можна, як не чекають улюбленної розважальної передачі перед телеком, під час всесвітної повені, а біля моря погоди. Але, якщо він зараз не навчиться, її поважати, то після знайдення дзеркала , вважатиме, що його знайшов він один, тож Тенезі не буде жодного зиску.Сама ж повела далі:
Колись, я чула, що за  дзеркалом полює один з найсмішніших, магів світу. Його легко зустріти , у цьому місті. Він добре відомий  тим, що сам складае закляття, і друкуючи їх  за свій рахунок, розповсюджує їх безкоштовно серед усіх бажаючих.-Тенеза не витримує, і гучно регоче!
Багратіон (нерозуміючи) А чого так? Закляття не діеві?
Тенеза на силу скінчивши реготати;Діеві, ще й які діеві! Ти ж напевно, чув анекдот про чоловіка, за яким завжди ходили страус, і мокра кицька.Але я не про це, якось на магічному форумі  Мерлін сто двадцять сьомий, взяв його книжечку, і почав творити взяті закляття, по черзі. І чого тільки нам на голову не посипалося. Чесно кажучи не знаю,чого більшість  наших на того чарівника наїхало, мені особисто сподобався кавун, в якого після розрізання кісточки самі тарганами в усі  боки розбігаються. Загалом наші спочатку думали ним у магічного футбола замість м’яча погратися, а потім  плюнули куди вітер віє, і просто позбавили його, його ж Власного імені, а натомість дали йому імя Гаррі Поттер.
Багратіон: Ну не знаю, що таке магічний футбол, але те що вони врешті з ним зробили, набагато гуманніше.
Тереза; Твоя правда, загалом, нашому Поттереві життя стало н цукор, всі сміються зневажають…А гірше за всього, що повернути собі імя він може  собі повернути тільки одним чином, Тобто зайти в нього, і вийти.  А після ритуалу такої сили, та ще й проведеного, бозна ким , а не справжнім хазяїном In spite не витримае .Отож ти залишаешся без дзеркала, правда э ще один варіант, дзеркало отримаемо ми, а Гаррі Поттер, залишиться без імені.
- А звідки ти тоді знаеш, що він, іще цього не зробив.
Тенеза взяла з пачки мальборо ще одну сигарету, і так і сиділа з двома цигарками в руках, геть забувши про запальничку.
- О, те що Гаррі Поттер, ще не зробив свого ритуалу, я знаю, хоча б тому, що ти ще сидиш у мене в дома. Як тільки, ритуал буде зроблено я зникну з твоєї памяті назавжди. А потім ти відчуеш себе страшенно задоволеним крокуючим додому, з тією сумою в кишені, за яку і планував продати in spite. Ти ж колись планував його продати!
Баграт, аж прикусив язика від жалості до самого себе. Він згадав, що якось по великій пиятиці, думав, ну хто б купив той непотріб, бодай за двадцять гривень.

- Про що ти думаєш? Спитав мене Скіф одного з тих зимових  вечорів коли світло від сімисвічника падає в сторону заходу,молоде вино стає старшим, а діти приносять батькам дарунки, або срібляну просідь
- Я думаю, відповіла я , що передчуття великого кохання, часто буває кращим за саме кохання. А поєт, що чекає народження нового вірша, загалом  прекрасніший, ані ж коли він читає написанне.
-А Вагітна жінка, зазвичай виглядае краще, за істоту, з набряками на очах, і стомлену від  одвічного недосипання.

Тенеза підходить до дзеркала, що стоїть біля  скіфської хфібули у її кімнаті.
І так голосно на всю оселю, щоб Багратіон чув каже: А що, ось я наприклад пізнаю своє відображення в дзеркалі, а от коли людина не може розпізнати, де вона., а де її відображення , її справжне тіло, спокійнісінько може спокійно спати, десь у лісочку, і його залюбки склюють, якісь  пташечки,і  сжуютьпацюки. І навіть не з голоду, а просто так за звичкою.
-Гей , Багратіоне, чи можеш ти назвати десять відмінностей, між тобою справжнім, і твоїм відображенням.
Багратіон замислився . Ну в нього все навпаки . Те що в мене справа, то в нього зліва…Тобто в мене косить ліве око, а в нього праве…
Тенеза, -Правильно думаєш, і з почуттями у нього, все точно так само…
Багратіон:Тобто, я на нього люблю дивитись, а він на мене ні.
Тенеза;В тому то й справа, а коли ти майже не звертав уваги на In spite у твоїй хаті все було протилежним чином…
Хлопець замружив очі , ліг на диван, підклав руки під голову.
Тенеза; Гей, ти що там спати зібрався?
Багратіон: Та ні , я думаю, як же ми його шукатимемо , коли  Він нас і бачити не хоче.
Тенеза похитала головою:, ну поперше не нас , а тебе…

Багратіон встав з канапи, і почав великими кроками, вимірювати кімнату.
-Ну добре, Я люблю дзеркало, за те що я його …ммм, люблю, і ще воно мені приносить щастя…Ось хотів тебе до речі запитати, щодо щастя. Звичайно моє матеріальне становище значно поліпшилося, але воно  досить швидко стабілізувалось, Я позбавився, якихось комплексів, що до своєї зовнішності, але не всіх.
Тенеза:-Ну і що
Оце мені і цікаво, чому я не став мілліардером з таким артефактом, чому за мною  не ганяються найкращі дівчата світу. Чому зрештою воно полишило мене, хоч я мав на мір володіти їм до…Багратіон, зрозумівши , що може  ляпнути дурницю, прикусив язика…ну у всякому разі  ще довго.

Телефон завжди дзвонить вчасно. Але знявши слухавку, і почувши в ній голос Базікала, я здивувалась, тому що була впевнена, що він і досі вештаеться по моїй оселі.
-Тенеза, ти мені не повіриш, у мене така фігня сталася!
-Чому ж не повірю, варто тобі лише вийти з мого дому з тобою завжди трапляеться якась фігня.А що на цей раз трапилося.
-Тенезо ти памятаеш мої зелені штани? Вони колись тобі подобалися!
-Штани?
-Так штани! Ти хочеш сказати, що мої зелені штани, тобі ніколи не подобалися!
Ще трохи і Базікало перейде на вереск, а потім на рюмсання.
-Ну добре подобаються мені твої штани, то що з ними сталося?

Базікало  впевнився, що я йому співчуваю : розумієш Терезо , і справа зовсім не в зелених штанах, і не в тому, що це мої єдині штани, а в тому що вони мокрі. А ще у тому, що в мене ділова зустріч, через дві години, з дуже впливовою людиною, Яка повинна видати мені грошей. І на цю зустріч, я можу зараз піти в самих лише трусах…
Не хнич, Базікало, якщо ти прийдеш на зустріч з ціею людиною, у трусах, вона точно впевниться, що тобі необхідні гроші, і…
Базікало не хоче чекати , поки я буду розводити філософію, він мене перебиває: Тенеза, я хочу  позичити в тебе штани?
В мене, штани? Ну добре позичай, якщо твої сідниці  п’ятдесят другого розміру, влізуть у мої джинси тридцять восьмого. ..Бажаю удачі, заходь, і разом з Багратіоном позміемося…
Тут Базікало змовницьки притишує голос, і хитро так каже; От саме Багратіона, я і мав на увазі.
Тепер , я  зрозуміла про що він веде.Але уявіть, як можна зняти з великого, і розумного чоловіка, штани, якщо він знаходиться в квартирі незнайомої жінки, і не збирається займатися з нею коханням.
Правду кажучи,  магічною етикою, ніколи не можна поступатися, навіть коли прагнеш допомогти любому другові. Але, зараз Баграт лежить собі на дивані в моїй кімнаті, і до закінчення всіх магічних процедур, тобто, ще два дні , якнайменше, залишати мою оселю не збираеться. А буде він тут сидіти в штанах, чи без штанів, для магічних процедур цілковито паралельно. Це ж бо на роботу без штанів йти не можна, а для ритуалу, чим менше одягу, тим краще.

Ну, яке ж врешті  твій Багратіон Опудало!- з захопленям повідомила Базікалові Тенеза.Ні на що не натякаючи, але просто кайфуючи від феноменального бажання чоловіків, носити під фірмовими шмотками за купу грошів, драні труси, і п’янко пахнучі панчохи.

Поверни мені моє
Хочеш, я заплачу по самій найкращій причині на світі. Не Називаючи тебе поганими словами. Згодившись допомагати Багратіону, я поставила себе перед Вибором хто з власників дзеркала кращий, і особисто мені дорожчий.
І чи симпатичний Мені Поттер взагалі.І чи так вже й непотрібна скіфові третя нога з усевидячим оком. Так  Поттер симпатичний.І кішки його люблять.Тому, що замість того, щоб  годувати їх котячим кормом, він купує їм на базарі мясо, і рибу. Тенеза, і сама перекинувшись на кішку, любила заглядати в гості до Поттера. Вона любила його і за мрії, і за те, що коли вона гуляла гуляла з ним по Киеву. Місто починало жити своїм нетиповим і дивним життям, засовуючи кудись за горизонти, якщо не зовсім у дупу зміни, які трапилися з ним у двадцятому, і двадцять першому сторіччі. Влітку Місто було повне буйною,і запиленною зеленню, щось бурмотіли собі проїзджаючі  авто, яких не помічали дівчата-інститутки, що голоного, і голопузо бігли  через дороги до  червоного університету здавати свої передостанні єкзамени.Їх не лякала думка, про те що можна загинути під колесами  затягнутими  шипованою гумою.У своему грайливому віці вони вміли боятися лише булгаківського трамваю. Тенеза знала, цей Університет напамять, Вона вірила, що кожен камінчик, у цій будівлі принесе, її якесь, нікому не відоме, і тому вибухове, як дві атомні бомби знання. Але вона майже не памятала себе студенткою. Як вона виглядала? Чим займалася? Між тим, як ходила на пари, і поверталася з фантастичних польотів на Лису? Гору.Щось писала? Чи я памятаю, що. Все , що вона писала, відправилося у сміттевий кошик, як безглузде і непотрібне сміття.Зараз Тенеза б дорого дала, аби відновити, ті рукописи. Ні її не цікавила їх літературна цінність, її більше цікавила її особистість у сімнадцять років. Так, як у третьому классі вирішивши, що та з релігії, яка найдавніша, і є справжньою. Так, і свої почуття у сімнадцять, вона вважала, ціннішими, і палкішими, ніж зараз. Що я відчувала до того, як у моєму житті зявилася магія. Кому б я тоді допомагала, Поттерові, чи Багратіону?
Скіф завжди знаходить мене, на будь-якій вулиці, у будь –якому місці, навіть, якщо я десять хвилин тому, і не думала там бути…
-Привіт? Як ти гадаеш, Поттер, він ,трохи, не сповна розуму?
Скіф обійняв мене:
-Не думаю, що трохи, і навіть не думаю, що він вирішив вкрасти дзеркало, зарадии того, щоб повернути собі імя. Це до речі, йому підходить на кшалт більше. Імя лише виправдання, так, щоб совість не мучила, і ти не глузувала..Тут все дуже вишукано задумано…Ну подивись сама: Поттер, це ж не Жанна Дарк якась?
Чи варте імені життя?
Імя дорожче!
Так колись думали, але мені це було незрозуміло. Зоставшись, живим можна зробити собі нове імя. А мертве тіло, вже не має жодного імені.

Усі мої чоловіки були носіями унікальної генотипічної системи. Від кожного мені у свій час хотілося мати дитину, і кожного разу мені щось заважало!
Якщо відштовхуватися від того знання, що кожний у житті отримує те, що він мае, і лише те на що врешті заслуговує, то я маю право бути дитиною, своею Власною, і яке Ви маете право мені заперечувати)
 
Ти зовсім нічого про мене не знаеш. Я твоя зустрічна полоса. З ризиком до життя на шаленій швидкості ти преш на мене, навіть не знаючи про мое існування. Я жінка твого брата по крові. Тому хлопцю робили переливання крові коли ти розбив йому черепа за дівулю загального користування на приміській дискотеці. Ти запропонував свою кров і вона підійшла. Ти не знав що ти насправді наробив того дня. До зустрічі зі мною ти не будеш мати жодного уявлення про містику.
Я сплю. Бачу тебе у ві сні ревную, як в дитинстві до мами білого ведмедика, і ображаюся на будь-які слова. Звичайно, це я, лише я і ти взагалі ні в чому не винен, тебе тоді було потрібно просто трахати, а не причаровувати. Але ж ти сидів з святим виразом обличча розповідав мені про французьке кіно, і возвеличував наше кохання, платонічне, хай йому грець)))І спати, Спати. Замовляти у місяця кожного разу сон про мене, сон для тебе:стояти мерзнути в червоних атласних капцях на балконі, волати в небо :Сон про мене, сон для мене , сон про раба божого такого то.
Звішуюсь з бортика балкону, майже наполовини, в одній руці цигарка, в іншій запальничка, запалюю, намагаюсь дотягнутися до місяця рукою з вогником. Нічний вітер грается з моїм волоссям, він майже штовхае їх на вогонь. Пряме волосся на голові, кучерява кора головного мозку всередині..На мотузці тихим привидом гойдаються щойно випрані джинси…поряд ємальований тазик в якому ці джинси пралися, поряд мило. Натяк?
Я ж все одно піду спати. Вчора мені наснилася вівця у червоному човнику, ми пливли, щось говорили про полювання на бармаглота, раптом почався шторм…Тоді  вівця нахилилася до мене прошепотівши  так ніжно і ласкаво Гребти вміеш?
-Ага
-Тоді вигрібай!!!На цих словах вівця дала мені дві в’язальні голки. І виплигнувши в воду мабуть втопилася. Тому що більше я її ніколи вже не бачила. Моїсни розлітаются рядками, як тирса під рубанком папи Карли.Залазять в інтернет, і біжать в присядку по новим країнам.
 
Я прокидаюся . Бачу на столі недопитий келих з вином, безжально дочитанного Пруста, і ще пару хвилин думаю над Тим, що те що мені показували у ві сні аж над-то серьйозно. І є привід замислитися.
Герої й героїні моїх снів завжди Були не те що б неприемними, але аж занадто ввічливо поереджували мене про те що станется зі мною чергової доби. Але сьогоднішня вівця не будила в мені жодних почуттів, окрім бажання голосно матюкатися.
Я стала бачити сни Керролівської Аліси. Чи то є діагнозом, що я з кінцями заблукала у просторі створивши собі інкуба?
 Створивши собі інкуба…Інкуб, це така нічна істота з крилами, що прилітае  до жінки, що з будь-якої причини довго не мае близкості з своїм коханим) Колись інкуби паслися по домам по-военніх дівуль, чий коханий не повернувся з бою…Інкуб по суті янгол, що ночі він приймае твою подобу, і стукає до мене в вікно.Змушуючи мене вірити, що він, це і є насправді ти. Я не вірю, але йду до тебе…Куди мені ще йти…Хто з Вас мене осудить, чи б пак камінь кине. Хочеш знати, чим харчуется цей крилатий диявол? Мною, моїми прагненнями, моїм тілом.  Його теж можна зрозуміти , він затусовує крила під яервону футболку на якій написано фак  USA   і радить  мені ніколи не просинатись.
Це тільки ти , можеш так цілувати мені долоньки переходячи на венки. Тоненькі, сині під білосніжною шкірою..Їх так легко перерізати небезпечним лезом для гоління, як там джілетт, для самогубців краще нет…А мені б ще трохи тебе, і я вивчила б полську, і пісень народних, і книжки б відкрівала з повагою, лише за верхній правий кутик. Я стану інтеллегентно –безкористливою мада, я , саме я тій, що й два дойбле віскі  буде мало. Я, я, я , викопуючи себе з глибин коллективного-піддослідного, я вже розумію, що це є – мистецтво бути сумирним, довго чекати, і відчувати по єстецьки, твій аромат, твій запах, коли ти приходиш до мене, від книжок, жінок,і фотографій з минулого. Ти вимагаеш від мене відчуття твого неповторного, непотворного запаху, точно так же, як через три –два роки захочеш, авторського борщу, і  бездоганно випранних дитячих пелен. Ти з'явився, заради  матеріалізації нашої дитини?  Не можу не вірю… Носи мене на руках, співай мені колискові народжуй кожної ночі кохання до мене, чим я не краща?Я ж буваю ніжнішою, за  карамельне печиво, легшою за зафірні хмарки, ніжнішою за вітер з вранішнього моря. Але тобі ніколи не судилося дізнатися яка я насправді, я зїла тебе з усім потрохом у час нашої першої зустрічі, з аппетитом  дикої тварини , що тиждень не бачила мяса. З повним правом вважаючи вегетаріанство за божевілля))
Моє почуття, доступнее лише підліткам і блаженним, ти наливаеш у  кахель, кришталь пєш, береш шматок ковбаси на закуску, решту віддаеш скаженим собакам… Здивовано дивишся на мене. Я тобі не дала, Я!тобі? не іграшка. Навіщо  ж тоді я тобі у цей вечір, а значить , не просто так)))Тебе ще ніколи, ніхто gо щоці, не гладив букетом первоцвітів, хто пив вино з твого лиця…Не знаеш, А я ь вбила б себе, якби був хтось, завжди ненавиділа вторинність, а  надто в собі,а що довелось зустріти ЕДИНУ, давай подивимось …
Ось, на тобі мікроскоп,  дупла більше не буде- мое життя :Це цілий Світ будеш у ньому бог, цар у піщаному замку збудованому на соплях..Гай гай та чи буде тобі затишно, між моїми піснями і мантрамт, сльозами і менструаціями. Тобі,  тому, що зіпсував мою печінку на фіг паленим кагором, спитим Егором, (Вітчизняна оборона зе бест) І жодна свиня мене не зїсть, якщо буду обертатися так же швидко :Фігаро тут, Фігаро там, я нікому тебе не віддам розумієш? Ти ж стежиш зі мною, пам’ятай, місця де мене торкнулась твоя параноййя… Чи я тебе кохаю? От довбня , хіба ти не бачиш, мій танець на гілочці, мої стрибки на сходинах, веди мене вгору  Я ж не прошу від тебе нічого, окрім пам’ятати, на якій саме станції, я зійшла з глузду


Можливо тебе трошки втішить моя труна. І мое Тіло, саме те, шо ти до смерті, і  після смерті фарширував обіцянками, помішками, і Весільним караваем. Я намагаюся ходити в Університет, і слухати професора.Який смішно втягує свій живіт, і розпрямляе плечі, коли бачить мене на відстані десять метрів. Далі десяти метрів він не бачить в нього близозорість, і дальнорукість, що він успішно демонструє намагаючись вщипнути мене за сідниці. В чомусь ми схожі я теж зашнуровую у корсет свою вагітність. Я вчуся на факультеті філософії. Вживаю замість сніданка  Платона з латишським акцентом. Думки філософів проффессор не завжди вдало міксує зі своїми, утворюючи своєрідний ремікс. Від реміксів мене нудить, як від Сартра. І я беру академіку. Стаю вільною. Наодинці з вагітністю двома чоловіками і собою.Останне сусідство завжди завдавало мені найбільше клопотів.

Я-завжди відчувала в собі солодке перечуття незвіданого шляху.Це щось на зразок пома зонності небесним варенням.Якщо хочете дізнатись , що то за відчуття намажтесь варенням звичайним, ага майже теж саме. Це коли не знаєш, куди сісти, як встати, і знаходиться завжди той хто тобі заздрить, і той хто хоче тебе облизати.
Нехай і не одразу, але я віднайшла спосіб у який можна використовувати цей трохи дискомфортний стан. Усі ці відчуття можна обертати на друковані знаки, цілі сторінки тексту.І через деякий час я з подивом ознайомилась з фактом, що я достатньо відомий письменник, і отримувати на мішка два біільше поздоровлень з днем народження і іншими державними святами. Сяк атака відомість не позбавила мене звички заробляти на життя ворожінням на картах Таро і засмагати на нудистському пляжі. У прессі зявилися відгуки про те що я відьма, при тому відьма найлегшої поведінки. Оце й поклало початок історії, що тягнется зараз смугастою вервечкою і не налазить на голови оточуючих






Книжки, там дужі схожі на наші, тільки слова там задом неперед .
Аліса про задзеркалля.

Я можу вірити у багато речей, наприклад у те, що людина створена із каменю, і попелу, глини і мяса. Я сміятимусь коли ти скажеш мені , шо боїшся темряви, тому що з темряви, народжуеться життя, а значить і ми з тобою. Я боюся невизначеності, недомовленості, й нерозуміня простих речей. Тому що самі прості речі ведуть себе найбільш непередбачуванно.Саме те людське творіння, яке не хоче від життя більш нічого окрім занять онанізмом. Може накоїти найбільше протиприродних злочинів, ніж ти можеш собі уявити.
Людина яка ставить кордони перед своїм мозком; і каже, я нічого не знаю, нічого не чую нічому нікому не скажу-знищує знання. Я борюся спротиприродним бажанням  створювати кордони. І це моя війна. У мої кухні кожної зими стоїть клітка з двома голубами. Кожної весни 14 березня я випускаю пташок на волю.Смійся. Навіть ввипустивши усіх пташок на волю ти не зробиш всіх вільними-це лише жест. Але знаєш, мені дуже хочеться вірити, що війна за свободу складаеться з жестів  і полеміки, а не з крові і трупного запаху.
-Як же ти можеш прагнути свободу, коли займаешся при чаруваннями!
Баграт з-за моєї спини  читає мої записи, і йому не соромно коментувати.
Тенеза, не розуміючи знизує плечима:
Ти вважаєш, що показати себе з кращої сторони коханій людині, то є не свобода. Ти вважаєш , що приділяти її більше уваги, навіть , якщо вона на це заслуговує, це не свобода?
Баграт ,і собі дивується, ну я думав, що це якось інакше відбувається…ну, за допомогою дива?
А ти вважаєш, що коли до мене приходить заклопотана дітьми і домом дев’яносто кілограмова курка, а через пів-року, вона перетворюеться на струнку, і успішну бізнес-леді, це не диво?


Не варто думати, що для звичайної людини шлях до Нірвани такий вже далекий. Сорок сім кілометрів до першого перехрестя, ще стільки ж через вогонь, воду і мідні труби. Тільки у вогні- спекотно, у воді мокро, і компас у мідних трубах не працює, так, що добирайся, як знаеш. Я б тобі допомогла, та що мені за це буде. Ніхто з діставшийся до нірвани, навіть рідних і близьких не памятає. Але карта в мене є…
Поттер. А їй можна вірити?
Тенеза;Карта у моїй голові, можу намалювати, якщо захочеш.
Поттер, аж прицокнув язиком, і продірявив повітря вказівним пальцем.
-Добре –тоді задамо питтання інакше,-Тобі можна вірити?
Тенеза, не розуміючи , хитає головою,-А чому б і ні, ти у нірвану зібрався , чому?Поперше, тому, що ти нікому, ба навіть мені не віриш.Подруге, а що тут робити в цьму світі магу без імені, і здібностей…
Поттер(Ображенно)Так вже й без здібностей?Базікало на мить опустив очі долі, а потім подивився на червону портьеру, що виконувала роль не стільки завіски, скільки котячої гойдалки.
Портьера запалала яскраво зеленим полумьям.
Тенезка знизала плечима: Ну й що ти робиш, хіба твоя думка гідна культурної людини.
Втім поттер не дуже переймався- моя поведінка, гідна бойового  мага, якого незаслуженно образили. До речі, ти й досі матеарілізуеш речі, з газу, це не модно зараз…
Дивна Людина цей Поттер, отак дивишся на нього, звичайний хлопець, рекетиром, на якомусь ринку напевно працює. А заплющиш очі, така файна українська мова, та ще й  Лао –дзи цитує…Після того , як він підпалив мені портьеру, я зрозуміла, що дарма підозрювала його в підступності. Коли Людина робить маленькі капості, це означає лише те, що вона нездатна на великі.

Ввімкни музику,дурепа. Давай діставай джин з холодильника. Чому тис початку думаеш, що спочатку потрібен щасливий випадок, а вже потім його святкування. Якщо щасливого випадку не відбувається зміни місцями воза, і лошаку. Зроби свято, а потім буде що святкувати…Мені конче було потрібно це дзеркало…Так, саме мені а  не Скіфові, який мріє аби у нього з дупи зникло трете око, Не Поттерові, аби том у повернули власне імя.
І перший, і другий давно звиклися з своїми капостними нещастями, як з фатумом, і навіть почали їми хизуватись ..Багратіон вирішить всі свої проблеми у районного психіатра. Але навіщо дзеркало особисто мені! Мабуть я таки добряче наклюкалася. Але ритуал «Вдалого свята й накритого столу» спрацював. У двері постукали
-Гейгей, що за свято, і без нас. Дзнеркало замовляли? Отримайте і розпишіться.

Багато хто вважае, що для того, щоб викликати духів потрібно робит, якісь складні речі. А дзуськи, якщо ви жінка, то Вам потрібно лише за вином і медом в магазин зганяти.

Я навіть уявляла, як In spite раптом опиниться у моему домі. Едине, що я не передбачала. Так, це шалена швидкість з якою іноді здійснюються бажання. В мою кімнату зайшли люди в білому, саме в ту хвилину, коли, я насолоджувалася вранішнім липовим чаем, з медом. Продуктовий набір у моему холодильнику- шоколадка, грейпфрут, рахат лукум, і скляночка чорної ікри- ніби волав на усю квартиру, що хазяйка  хворіє на побутовий грипп, а ще про те, що скіф про мене турбується. Добре, це , або погано?
Перший мєн, у білому, став на порозі, і по чав принюхуватися…
- Тварини тут є?
 Ну, є відкусючи щматок шоколадки-відповіла я. Кішка, і птахи.
- Птахів неможна тримати! Переконливо сказав мєн у білому. Чижі, ріжуть слух.
-У мене, не чижі, а тропічні папужки, ображено відповіла я. Але тут мої червонощокі нерозлучники, подали голос. По щільно затуленим вухам мого незваного гостя, я зрозуміла, що для нього порода моїх птахів, не має жодного значення. А хотіла ж колись ару завести, а у нього голос звуки Ніагарського водоспаду нараз перекрикує.
Втім мій співрозмовник, читав думки
-Ти, що зовсім здуріла Тенеза, не треба зайвих жертв…
Навіть косне протистояння візитам стражів порядку караеться…
Ну, дійсно, нарешті здогадалась я, то ви Стражі, хто б оце мені ще дзеркало передав…
А не підкажете, які ще за мною злочини зараховані, ну окрім криміналу з утримуванням папужок.
-Несплата податків. Перевищення норми добрих справ, несанкційоноване диво, у людському натовпі…
А це коли ми зі Скіфом втомилися стояти в пробці, і в нашої тойоти відросли крила?
Це не основне, але й це теж, хто  розчинив в повітрі сукню поп-зірки, аби всі Всі її сідниці  побачили?
А хто заборонив нам зі скіфом на стриптиз ходити, бо ж це типу заважає нашій репутації…
Страж кволо посміхнувся, -ого ну ще ханжою мене обізви, я ж тобі Тенезо тільки добра хочу… От віддам, я тобі зараз дзеркало, під розписку звичайно, з потенційним власником, ж  бо контактів не маю право мати.
-Але ж хіба ти його віддаси?
Врешті, ці призиви до совісті, мені набридли. Страже, ану скажи но мені. Ти коли в юності контрабандою торгував, тобі, що за неї так мало платили…Що ти в мене зараз над душею стоїш, і моралі читаеш.

Страж, перейшов на шепіт, і ліве око в нього почало нервово дригатись.
А звідки ти знаеш про контрабанду?
Пити менше треба було, і незнайомих жіночок у сауну запрошувати. 31 грудня 1983 рік. Будапешт. Бешкетна баня десь між 21.15 -23.30
-От дідько, так це ж  було один раз…
Контрабанда золота, і смаргадів з планет Скалі- Оз, і Риддикуль-ІТ. Одного разу більш ніж достатньо страже.
-Бьюсь об заклад, це ти мені цю дамочку з таблеткою правди підіслала.
Я страже, але чи дружив би ти так зі мною, якби це була не я?
Мабуть стражу вже не дуже хотілося зі мною  спілкуватись, тому він простягнув мені листок, типу отримай і розпишися. А після того, як вантажники, поставили дзеркало в куток моєї кімнати, хутко розчинився разом з ними в повітрі.

Після того, як вони покинули мою оселю. Я на автоматі підійшла до вхідних дверей, і закрила їх на два замки.  Замки –це той же єффект плацебо, хоч і не допомагають, зате здорово заспокоюють

Журналіст- Я проводжу опитування для журналу «Чоловік і життя»;Яке саме невдале запитання, для того щоб познайомитися із відьмою, як з жінкою?
Тенеза Адонай- Яке саме невдале запитання, для того щоб познайомитися із відьмою,  як з жінкою?

Продовжуючи нарощувати  свою біографію, я іноді цікавлюся у дзеркала, чому мені так потрібно було стати саме відьмою

Замовляю, так, щоб(такий-то ) зєднався з (такою-то). Так, як з’єднані Вогонь, Повітря, і вода з землею, і щоб усі думки (імя чоловіка) були про добробут щастя, і славне імя (імя жінки) і  вели до (імя жінки)
Як промені сонця ведуть Світло Світу і його блага до людей . І щоб він створив її у своїй уяві і погляді так, як створено було небо з зірками, і дерево зі своїми плодами . І нехай літає Високий дух (імя жінки) над духом (імя чоловіка) як вода над землею.),. І робіть так, щоб він (імя чоловіка) не бажав радіти, їсти, і пити без (імя жінки)


Час може піти на виверт .Світів багато, і Бог царює над богом, якщо не докликався до Одного, можна попросити у Іншого. Цей закон діє усіди, і в магії, і в сучасному бізнесі. Тільки слухай мене, Той хто лише здатен почути. Можливо, я справжній дятел, бамбук, дуб, і павіан. Слухай і пробач мене за все скоене. І ще не скоене, коли потрібно зрозуміти вчинки, і помисли Бога. Але , можливо, ти допоможеш мені зрозуміти тебе?
З такими молитвами, і почуттями, я готувалася, до зустрічі з новою історіею.З закоханним сопрано нової відвідувачки, в якому чуються нотки металевого тебру, когось незамінного, кращого за усіх чоловіків світу, і зовсім в неї незакоханого.




Як Мати земля  любить своїх дітей, і думае про них з ніжністю та ласкавим сердцем, та посмішкою на вустах , так би і раб божий, про мене думав , про мене мріяв,з посмішкою лагідною мене зустрічала. Дивилась на мене , і надивитись не могла) ні за день, ні за ніч, а усе све життя. Амен.



Лист Тетянки до Тенези Адонай
Привіт подружко! Хоча ти й не любиш листів про погоди! Я все ж таки примушена почати з неї! Тому, що вже третю добу лье дощ, і вся відпустка буде зіпсована. Щодо себе, так я визнаю, що я цілковита дурепа, і тому прошу твоеї допомоги. Памятаеш, коли я спитала тебе про те, як змінити погоду, ти розсміялася мені у обличча. Мовляв коли жінка намагаеться самотужки зробити магічний ритуал. Скоріше за все у цей день буде погана погода. Себто, коли ти робиш ритуал на коханця, а в цей час починає лити, як з відра. То це перша ознака, що ти цілковита невдаха. Але ж я не збиралася нікого причаровувати. Я саме хотіла викликати дощ…
Справа в тому, що щойно  приїхавши на відпочинок, я познайомилася з одним цікавим перцем. Настільки брутальним, що я навіть забула про свого Петрика.
Світла пристрасть заполонила мене настільки, що й дихнути вільно мені вдаеться тільки після дванадцятої. Коли я лежачу у огроменному двухспальному ліжку.випиваю пятдесят граммів коньяку за твоє здоровья.
Отож, коли мені здалося, що я точно здурію від неподіленного кохання і лікувальних процедур, я вирішила, що потрібно йти до свого принца в номер,і  зробити з ним те, що він ніяк не наважився зробити зі мною. Тоб-то ти мене розуміеш.

Щоденники Якуба Плазунова.
А що, як думаеш, чи бувае взаемне кохання , коли двое лежать на одному ліжко. Коли біжать кросс на виживання, коли сидять двома дупами на одному троні!
То може зробити причарування, на взаемну любов, га Тенезо! Ще трохи і я почну сумніватися, чи існує кохання без причарування. Я 
Не сперечаюсь, просто тихо вожу мізинцем по вустах , в такт твоїм усмішкам промовляючи.
Встану я пополившись, перед іконою перехрестившись

І як плаче, й страждає матір Божа по своему сину, так би і  раб божий, такий-то по рабі божій страждав і хворів, усім серцем горів, ні дня без раби божої такої-т оне жив, одну її  любив. Ні дня, години, ні пів години.Закрию я свій наговір на усі замки, повішу на паркан, а слово на церковні ворота . Слова закриваю,  справи заламую, чоловіка з жінкою запрошую, на свій поріг, на весільний періг, Ключ , замок. Істинно!

ПОЛЮБОВНЫЙ ЗАГОВОР

За морем за Хвалынским, во медном городе, во железном тереме сидит добрый молодец, заточен во неволе, закован в семьдесят семь цепей, за семьдесятью семью дверями, а двери заперты семьюдесятью семью замками, семьюдесятью семью крюками. Никто доброго молодца из неволи не освободит, никто доброго молодца досыта не накормит, допьяна не напоит. Приходила к нему родная матушка (имя) во слезах горючих, поила молодца сытой медовой, кормила молодца сытой, белоснеговой крупой; а кормивши молодца, сама приговаривала: не скакать бы молодцу по чисту полю, не искать бы молодцу чужой добычи, не свыкаться бы молодцу с буйными ветрами, не радоваться бы молодцу на рать могучу, не пускать бы молодцу калену стрелу по поднебесью, не стрелять бы во белых лебедей, что лебедей княжиих, не доставать бы молодцу меч-кладенец врага-супостата, а жить бы молодцу во терему родительском, с отцом-матерью, с родом-племенем. Уж как возговорит добрый молодец: не чисто поле меня сгубило, не буйны ветры занесли на чужую добычу, не каленой стрелой доставал я белых лебедей, не мечом-кладенцом я мечтал достать врагов-супостатов, а сгубила молодца воля молодецкая, во княжем терему над девицей красной (имя). Заговариваю я, родная матушка (имя), полюбовного молодца (имя) на любовь красной девицы (имя). Вы, ветры буйные, распорите ее белу грудь, откройте ретивое сердце, тоску со кручиной, чтобы она тосковала и горевала; чтобы он ей был милее своего лица, светлее ясного дня, краше роду-племени, приветливее отца с матерью; чтобы он ей казался во сне и наяву, в день и в полночь; чтобы он ей был во пригожество красное, во любовь залучную; чтобы она плакала и рыдала по нем, и без него бы радости не видала, утех не находила. Кто камень Алатырь изгложет, тот мой заговор превозможет.Моему слову конец на любовь красной девицы (имя).

Тенеза:А я знаю, ще одне замовляння, яке допоможе нашій справі
- Забудь про все живи справжнім! Кохання втомилося і втопилося!
- Де!!!???
- В озері Лох-несс…Там де всі Лохи топляться!
- Тоді в дупу кохання! Мені лише обьект потрібен!!
- Навіщо?
- Ти мені п’ять штук повинен!
- Тоді забудь! Я взяв їх на похорон!
- Кого?
- Кого? Чого !Кохання звичайно

Високі, довгі, не зовсім чисті сходи. Відчуваю кожну сходину спиною, тому що лечу по ній у безвість. Тобт-то з третього на перший поверх. Доводится котитися тому що навкруги лунають постріли. Четверо пацанів дорвалися до нашого котеджу і уявили, що це палац«Зимній» 

 ГОЛОС сусіда справа: Ну зовсім з глузду зїхали. За п’ять кусків в людей стріляти!
Голос сусіда зліва- Зараз понти дорожче .Плюс честь поругана!Гей куди він біжить по пустирищі.
Вони вже на даху, і з оптикою його дістануть…Отак бігти, корисно , як в небо плювати) Втім перевіряе на собі.Слина назад не повертается
Відкриваеться ображене небо
Голос Бога
:Пацани куди Ви? Там дах сиплеться плюс  ожеледь там..

Перші два хлопця видираються на дах,  спотикаються об цеглини, ковзаються на замерзлому металі. Летять сторчака вниз. Мені зі сходинами, ще пофарбило.
Чутно крик пораненого звіряти:Здается ногу зламав
Голос Бога: Я ж попереджав.

Ті двое що ще стоять на даху. Але вони вже мене не дістануть , і не догонять. Пацани, зайняті лише тим, аби не опинитися на мокрому снігу поряд зі своїми друзями.
Втім я теж не в кращому стані. «Чистовимиті» по словам хатньої робітниці сходини залишили на костюмі чорно –сірі, аж надто красномовні відбитки. У роті пісок, чи то пилюка, на руці трохи крові, напевно своеї. Піднімаю голову у верх , наді мною пливуть безтурботні зимові хмарки , чіпляючись за  гілки дерев. Ліричний пейзаж..Ля..Ля..Ля/

Земля вогко дихае з під розталого  снігу. Підозріло тихо. Ніхто не йде по моему сліду, аби врятувати, чи скоротити мое життя. Що ж і це достойний привід для оптимізму
Небеса розверзаються , і я чую до болі знайомий голос
-Я ж попереджав!!!
Попереду в мене ціле життя, і щоб навчитися на своїх помилках, мені ,ще потрібно їх зробити.Щось шебуршить біля мене в кущах. Я сахаюся мов ошпаренний. І бачу, як позаду мене біжить чорна кішка. Ну, це вже зовсім нечесно з його боку показувати мені погані прикмети заднім числом.


Я погрозливо тикаю пальцем у небо. І таке враження, що у світі знову зявляется звук.
Крик Вереск, попереджуючий, і разом з тим самозречений скрегіт автомобіля, що на фіг зривае з коренем дохле деревце, під яким я стояв. Мій здивований зойк. Мат-перемат водія. Я стою  немов у медетації піднявши руки до неба. На мене направлене дебільне узі. Я не маю наміру рятувати жінок і дітей, поперше їх немае поряд. А подруге, якщо  пощастить  мені цікаво, що ж я таке скоїв)) В мене якийсь кармічний борг))? Ой щось мене ноги якось не слухаються. Стою на рівній землі, як на батуті, чи на болоті. Розмахую руками аби втримати рівновагу. Перед очима проноситься все життя. Двокімнатна квартира. Капітальний ремонт. Стара жінка, бабуся , мама, простягае до мене руки.
-Як гарно, що ти прийшов, якраз мені допоможеш. Ненавиджу самотність.
-Я теж її не дуже люблю пересохлими губами промовляю я , і розумію, що у квартирі зовсім немає вікон, жодного, бодай маленького віконечка, і не буде.
Якийсь дядько, з черевом для пива, вже тягне крісло для мене, прадідусь , дідусь?Хто він? Увесь в побілці, і плямах від фарби.
-Це ми готувались, до твого приїзду, щоправда думали, що ти пізніше будеш.
-Гай, гай, так нечесно, з переляку бовкаю я . Ві все про мене знаете, а я про Вас нічого. Які в Вас плани?
Я ж до Вас ненадовго, не збирався мовляв. Моя жінка вже приготувала довгий спіч, що до того, що я знов запізнився на вечерю.
Стара жінка, дивиться на мене сумними розгубленими очима.
Сонечко, ти тільки не кажи таткові, що в мене тут інший чоловік. Він образиться дуже

3
- То що ж робити будемо? Звернувся я до майже не знайомої жінки, яка поспіхом накривала на стіл витягаючи з холодильника, якісь пряно пахнучі незнайомі делікатеси
-Ти відпочивати будеш, за ремонт не хвилюйся дід його за два жні зробить, а тобі , ще сил набиратися, якщо звичайно хочеш повернутися назад.Хоча не раджу, Там від тебе реально небагато зосталось.Хоча вона тебе так кохае…
-Хто вона перед очима стоїть, розлючене Маринине обличча. Марина мене, мамо не смішіть мої капці.
-Відьма тебе кохае, хлопче, а з цього моменту будь-ласка детальніше.
Я звичайно хочу додому, і згоден на будь-який транспортний засіб, навіть на поїзд, навіть їхати в загадженному тамбурі. Я звичайно не в Тамбові, але й сюди не ходять потяги, і не літають літаки.Витягти мене звідти може тільки чарівна паличка, так що відьма буде корисною…Закохана в мене відьма тим паче.
-Мамо, я її знаю?
Жінка мовчить, питання задано не правильно.. Мамо …Я не бачив її в свідомому віці. Мама покинула нас одразу ж після мого народження, ба навіть більше, мое народження стало причиною її смерті. Я так богато повинен сказати , але в голові, живе лише одне питання,
-Мамо, чи Бог існує насправді.
Тихо, мама мовчить. Десь у середині мого тіла бїется пульс, як самотня риба у дно корабля. Скривавлене дно, мого мозку. Я не чую слів, тому вимушений  дослухатися до запахів. Запах троянд і риби. Мама відвернулась до мене спиною.І ось так відвернувшись в свою чергу питає мене:
-Скажи, яка риба в океані, співае оперним басом, коли рак на горі свисне?
Я вчуся пізнавати відтінки її голосу. Чому вчишся, усім наукам, лише тоді коли це потрібно було зробити лише вчора? Вона сміется з мене, чи плаче тихо, зливаючи сумну воду з очей прямо собі в душу. Втім, я починаю здогадуватися…Бог навіть, якщо він є, займає тут мансардний поверх, а ми живемо у підвалі..

Я зустрів її, щоб побачити, що всі мої жінки були схожі на неї. Що заради них, а насправді заради неї, я жив, їв спав, стріляв у Афгані, і виживав під кулями, хоча найвірнішим вчинком було померти, і грітися її присутністю. Мама , коли я уявляв її  в дитинстві, була схожа на прозору тканину, що огортае все присутне тихою веселковою любов’ю. І злегка плескае тебе по сідницях, коли ти робиш, щось не так, або по плечах, якщо все добре, і ти молодець)) Але її не було поряд, і я хлопав себе по плечах сам. Можливо то був такий різновид підліткового онанізму.
Жінка порается на кухні, часто обертаючись, але погляд її блукає повз мене.Я слухаю мелодію її повільних кроків.Для мене так приємно дізнатись про побутові традиції, що їх так свято сповідує мама у прибиранні квартири, і приготуванні їжі, точно  так , як багатьом важко їх скинути.І я раптом розумію, чому жінка мовчить, не дивлячись на те що вона побачила сина, на якого чекала, і була впевнена, що буде чекати, ще багацько років. Вона зосталася такою ж одинокою, якою була. І навіть чоловік, що порпаеться разом  з нею на кухні, не робить її веселішою. Дуже складно прикипіти до когось серцем, коли не боїшся його втратити.
Щож я не буду нав’язувати її питання мого, як най скорішого повернення до життя. Я повисну чорним светром на бильці крісла. І наматимуся разшнуровати її душу.З надіею, що серце є навіть у мертвих..Буду дивитись в її потемнілі очі-лазурь за жодною відсутністю білила, море припорошене дощем. І якщо є якась логіка в тому,що материнське серце може відпустити після довгої розлуки единого сина, у майже забутий ею світ. Логіка мені заоплодуе .

Мама спокійно любить мене, ось на столі зявляются млинці з медом, цукерки «червоний мак,» її і мої улюблені, кагор, червоні яблука…Саме ці продукти ми  з батьком й носили їй на могилу..
-Мамо, а чим же ви харчуетеся у інші дні, не поминальні?
Обличча мами теплішае
-А кількість не важлива…Навіть якщо хтось кладе одну цукерку на могилу, її вистачае на цілий рік))Достатньо одного зернятка, аби з нього виросло поле))А ну що там в тебе в кишенях))
-Хм,  жінка зі сміхом розглядае мої водійські права, паспорт, цукерочки рондо. І чісбургер, прихоплений поспіхом …Чісбургеру мама радіе найбільше.
-Ось бачиш цього вистачить, аби відкрити тут філію Макдональдсу. В раю кількість не має значення. Важливе лише бажання примножити.
І тут вже мене починае ковбаси ти, то ми в раю?
-Це рай, я боюся поранити, маму словами,але  я давно навчився думати занадто тихо.
Я хочу додому..З кожною хвилиною сміливіше, і сильніше…Я хотів би цілувати цю жінку в обличча, але вона закутує його в хустку. Я згодився б на  те що помер, і заслуговую тільки на пекло, трохи здивовано б радів, що чорти не печуть мені сідниці розжареним залізом. А якщо й печуть, то мені цього не видно і не боляче…
Але згодитися на рай у чотирьох побілених стінах.Господи хочеш я стану найкращим у світі лікарем, і зроблю так, аби люди жили одвічно. І навіть якщо ти не захочеш, я пройду по усім сходинам цього світу, я збудую мости через вогняні ріки, і харчуватимутьсь лише їх кисіль ними берегами. Звисну на всіх твоїх хрестах, але таки зримую життя з вічністю або вкраду у тебе ключі, від якогось іншого раю..

А ти мене Боже випустиш, повинен випустити, ти ж так любиш конкурентів, і агресивно налаштованих співрозмовників. Натомість зовсім не піклуючись своїми дітьми. І навіть, якщо я не чую зараз відповіді на свої запитання. Я вже бачу білу постать з ключами, що біжить до мене, майже відчуваю розпечений асфальт, що поглинае ці високі підбори, і не дають бігти , аж над-то швидко. Так у моему розумінні Бог завжди був жінкою.
Я прокидаюся, увесь мокрий від холодного поту. Але пам’ятаю, що Бог, це жінка, і звуть його Тенеза.
Ім.”ям Отця і сина , і святого Духа.
Скіф-Це гарно, що наші добрі справи робляться під таким добрим йменням.
Скіф гасить світло, і запалює свічки. Лягае на підлогу, і просить Тенезу звязати йому руки.
-Навіщо?-здивовано запитує Тенеза
Скіф-Ну я з дитинства не міг спокійно всидіти на місці, коли мама розповідала мені Казки. А зараз я просто повинен не ворушитися, аби столося диво, і заткни мені рота, щоб я не сміявся.
Тенеза дивилася на Скіфа широко відкривши очі, щож мало трапитися, аби він став таким іншим.
-Скіфе,таке враження, що хтось заліз тобі у мозок, і навішав там технічних удосконалень.
-Якого саме дива, ти хочещ?
-Я ризикну тобі запропонувати, щою ти робила замовляння, не для Багратіона, Тетіани, або когось ще зі своїх кліентів. Зроби лише, щось, аби нам з тобою було добре разом, щоб ми не кидалися один в одного склянками, і горщиками, а всі інші дива, і мені зробити під силу. Я ж бо не маг, і не знаю всіх Ваших правил, Я спокійно можу грюкнути когось по черепу, і відібрати дзеркало, а потім…Ти просто перетвориш його на звичайне!
-І ти не захочеш скористатися навіть одним своїм законним бажанням?
-Ні мені хочется аби воно просто стояло в моїй кімнаті, як прикраса, і памятка.
Тенеза задумалася. Я знаю багато про людські бажання, але я майже нічого не знаю, про їх відсутність
Скіфе, любий мій Скіфе, щось ти мудруеш, вона взяла його за підборіддя, і стала перед ним на тій відстані з якої дуже зручно відштовхнути Людину, а можна з легкістю поцілувати її в носа.
-Тобі в дитинстві, напевно, розповідали романтичні історії, про те, як люди зрікаются всього, що даровано долею, щоб з повного нуля піти особистим шляхом по життевих дорогах.
Але всі вони, бессрібники, повстанці, і праведні грішники, сподіваются на диво. Ти ж і дива зрікаешся. Що ти хочеш цим довести?
-Я хочу довести собі, що хочу і можу бути з тобою.І щоб ти перестала бути відьмою…
Мене вже дістали ці слова: Спи спокійно мій лагідний ранок краще за вечір. Я зроблю все сама, Я врятую світ самотужку.Зрозумій Тенезо, я не можу дозволити собі існування в якості твоеї улюбленної зеленої собачки, яку ти рятуеш від  усіх життевих негараздів.
Я не можу жити, так, щоб кожна моя спроба дізнатися, хоч що –небудь про мою особистість .Нагадувала спробу маленького хлопчика розвіяти  вечірню тугу перед сном:-Розкажи мені Казку Тенезо, про те як я розумний і сильний, щасливий і добрий…Ти занадто добра, коли дбаеш, щоб зі мною не трапилось нічого поганого, і занад-то жорстока, аби позбавити мене моїх помилок.

Тенеза мовчала, зціпивши зуби, якби їй робили уколи в усі існуючи мязи , було б, напевно не так  боляче. Це було перша серьйозна Скіфова заява, на те, щоб заради їх сумісного майбутнього, Тенеза зреклася свого другого, а може й першого Я



Виклич

Викликаю на зірку вранішню зірку вечірню.  Заря дневная, заря вечерняя, горечко мое печальное, помоги разыскать раба Божия (имя). Ой, Господи, как моим суставам тяжело, плачу и рыдаю об рабе (имя). Ой, Господи, помоги, этим всем словечкам дойти до Бога Христа, с первым дымом, с первым пылом. Враг кривой, Тишка хромой, Гришка беспалый, лети во все края, разыщи раба Божьего (имя), гони его назад, ко мне, рабе Божьей (имя). Как найдешь, так возьмешь, с первым дымом, с первым пылом, с горячим огнем. Чтоб в еде не заедал, в вине не загуливал, в компании не задержался, в бане не замывался, рабу Божью (имя) не забывал, плакал и рыдал, как маленькое дитя. Как грудной ребенок не может без груди жить, так и раб Божий (имя) не мог бы без меня, рабы (имя), ни дня, ни минуты; все бы плакал да искал, убивался, горевал. О, Господи, помоги мне! Господь Батюшка, помоги сердечной женщине, не обидь обиженную, разлукой униженную. Замок во рту, никому не скажу. Во веки веков. Аминь.

Відьма радить читати це замовляння з 27 числа будь-якого місяця по  27 число наступного.


Чи єтично, взагалі робити причарування.Чи потрібно?Чи це добре? Чи це взагалі можна зробити?
Можно!Тому, що, насправді  причарування немае. Е щось схоже на психоаналіз. Обряд причарування схожий на формування галюцмннацій  у голові зацікавленного. Але, якщо більшість галлюцинацій  в основному проходить без суттевих наслідків. То обрядодія причарування, як сімя що падає у загодовану перегноем землю, починає володіння над душами, як обьекта причарування, так і зацікавленного у присусі
Замовляння слід повторювати на протязі тижня ранком, виходячи з дому з легкою посмішкою на обличчі. Чому я знову про це тобі розповідаю Відмочка переситилася владою у Ошукані. А коли людині набридае політика, Вона зазвичай займаеться коханням.
-Чи поділяєш ти мої почуття шановний читачу? Чи тебе колись захоплювала твоя роль у житті, так само, як мене?Що потрібно тобі подарувати, аби тобі було того достатньо? Я ставлю надто багато запитань, я знаю, але мені дійсно цікаво. Я знаю тобі потрібно кохання!
 Але, чи дасть хто з живих відповідь, на те як дати кожному те , що він хоче. І тоді встану я помолившись, піду не перехрестившись, через двері, через Ворота, у чисте поле, де по ліву руку коноплі ростуть, а по друге дурман трава, перейду поле не озирнувшись не нахилившись, взявши лише трохи вітру в кишені.А у тому полі сидить мій Бог, Ідол, в якому я усіма силами намагаюсь повірити.Ти скажи мені Боже, а втім краше, не кажи нічого, дай мені, лише в руки квитки від всіх потягів, у які мені необхідно сісти, і вуздечки. Всіх тих конів, яких необхідно осідлати, і бодай яку карту маршруту, які мені судилося пройти, і дай натхнення, і дозвіл зазирнути туди, де спочатку не судилося. А ще розкажи мені мій Боже, як мені стати усім людям любим:Чоловікам, жінкам, старим молодим, і середнього віку, немовлятам, і кремезним старцям? І Відішле мене мій Бог до старезного Старця до мудреця перемудрого. Що з рештою в курсі, що плюс на мінус дае висвобождення, і шлях до дому, а не чергове складення чисел… Старець дожив до того віку, в якому уже не ходять по святим місцям, а лише своею  присутність роблять будь-які місця святими.

То ж скажи ти мені Старець старий, Старець мудрий. Як мені стати любою усім людям? А що друже, рекомендаційні листи завжди і всюди мають свій сенс. І Старець не буде довго впиратись, а стане говорити, такі слова , аби полюбив мене раба Божого, і назвав мое їмя будь-хто, хто лише стрінеться на моєму шляху, і зріла людина, і немовля, і чоловіки, і дівки, і молодухи, завдяки тому слову наговореному заповітному. Захід –ключ, Схід замок, ніні, присно, і навіки вічні. У імя Отця, Сина, і Духа Святого. Істинно!
 

Птахи!Птахи! Скіф скотився з ліжка, на бігу застьобуючи велюровий піджак. Чорні курки, схожі на круків бігали під нашим будинком, і огидно квоктали.
-Тенезо вставай!Там курки! У мене трохи відлягло від серця коли почула, що це всього навсього квочечки. Я підійшла до вікна , і побачила, як близько шістнадцяти, незграбних, і неохайних птах, щось шукають у моїх щедро посадженних по всьому подвір’ю червоних маках.
- Що це, Терезо? Скіф відійшов від вікна , закривши обличча руками. Хочеш сказати, вони прийшли по наші душі.
Я мовчки вийшла з бдинку, не дуже зграбно роблячи вигляд, що нічого недзвичайного не  трапилася, і підійшла, до клумби, на якій квіти росли особливо рясно. Велика чорна курка, що вийшла із заростей маку дивилась на мене спокійно, і навіть оцінююче. Мені , раптом стало цікаво, чи зможемо ми зрозуміти одна одну:
-Чому ти прийшла?
Курка погордливо струснула пірячком
-Тому що ти на мене чекала!Ти ж чекала когось, хто дасть тобі відповідь на усі твої запитання?
- Я чекала, цього усе свое життя, чому ж ти не зявлялась раніше?
-Тому, що ми поводимося з такими, як ти дуже обережно! Ніколи не можна давати  необмежені знання, людині, що хоче змінити світ самотужки.
-А тепер ти впевнена, що я не хочу цього зробити?
-Ні -Курка клюнула з землі, розсипане кимось, мабуть, Базікалом насіння. Зараз ти просто хочеш робити добрі справи. Ти досить не передбачуванна істота, і керуєшся лише своїми бажаннями, але зараз твої бажання співпадають з моїми.
-Зараз, я хочу знайти дзеркало!
- Ти впевнена? Ти ж і так знаєш, що воно у Поттера, Ти хочеш, чогось іншого?
-Так, я хочу, аби дзеркало стало моїм.
Чорна курка, мабуть, і не  чекала іншої відповіді, вона погордливо продовжувала клювати насіння.Довго  так клювала.
Врешті я не витримала:
Ти знаєш, як зробити так, щоб дзеркало стало моїм?
Ти й так все знаєш. Погодься, що тобі буде цікаво, доходити до усього самій. Але, якщо вже будуть якісь питання, над якими ти думатиметеш надто довго, понад три дні питай, не комплексуй. Тобі іноді здаватиметься, що я розумніша за тебе, але це неправда, у мене просто досвіду більше, років так на тисячу.У сонячному світлі, очі курки відливали чорним сріблом. Вона підскочила вверх, і опинилася на вершині переповненого сміттєвого баку. Крилата, нелітаюча істота, у розсипі сучасного різнокольорового сміття.
Я підібрала з доріжки камінчик, і жбурнула його у вікно.
-Гей скіфе , виходь…
З будинку доносився запах, щойно звареної кави. Це скіф чаклував на кухні. За п’ять хвилин , він зявився на порозі , з двома горнятками кави, і пачкою Лакі страйку у задній кишені джинсів.
Ну, що все в порядку!-весело запитав Скіф.Єх оцю  б  пташечку, з якою ти тільки но розмовляла, на пательні б засмажити з кардамоном-єх смакота. Скіф засміявся не виказуючи жодної поваги до чорної
Курки. Ну ясна справа атеїст.
-Як по твоєму я гарна? Тенеза  намагалася роздивитися своє відображення у кавовім горнятці.
-Змінюєш тему сонечко. Гарна, і можу тобі зараз, це довести!Скіф обійняв мене пристрасно цілуючи у ліве вушко.А якщо ми зараз пройдемо трохи у бік ліжка, я доведу це як найкраще.
 Зашарілася Тенеза, як дівчинка-(Ще одна ознака відьом, їх щоки прегарно червоніють, коли вони вдають , що їм соромно, і лише тоді коли їм це потрібно)
А ми не запізнимося у академію?
-Ну що Ти у нас ще ціла година попереду!
Тенеза засміялася ,  хтиво зтруснувши волоссям, поцілувала Скіфа. І вони зникли за порогом будинку.


ЛИСТ Тетянки до Тенези Адонай
Поттер викаблучується, але коники , які він викидае на диво романтичні у дусі Жофрея де Пейрака або  Атоса. У нього на чверть французьської крові. Він, крутить мені динамо,і проповідує моральні принципи, і біблейські істини, завдяки, яким це робить.Дарує мені орхідейки На інших баб не кидаеться, і поводить себе з почуттям гідності, розбавленим чорним гумором. Виховує мене, як дитя, наприклад замовляє собі сто граммів коньяку, а коли я теж замовляю собі сто, каже офіціянтові , аби мені принесли пятдесят. Гуляє зі мною, по книгарнях, і демонструє єрудицію. Обнімає, але носить на краватці значок, я за платонічне кохання. Приємно подивитись на високваліфікованого покидька за роботою.


-Я сподіваюся на тебе Тенезо!
-Серьйозно!Скіфе , а можна дізнатися, на що саме ти розраховуеш.
-Ну поперше, на те що ти вегетаріанка,  а подруге, на те що ми зможемо досягти своеї мети без магіі, і відносно, без матеральних травм.
Тенеза скосила на нього оком
-Чому це ти так на магію ображений, чи ти вже більше в мене не віриш.
-Вірю, але коли ти своїми обрядодіями займаешся, повітря навколо тебе стає  якесь крижане, і їжа, якась несмачна з твоїх рук, і вода холодна .
-І вмирати, якось не боляче…продовжуе Тенеза, ти не помітив, що ми б врізали дуба без використання магії, і не раз.
-Помітив, а ще я помітив, що коли я, як недобитий і недорізанний волаю, з ціллю привернути твою увагу, ти не кидаеш на мене навіть погляду.І вважаеш, що якби не ти ми б давно вже були…ну загалом..не в раю.
Чи не простіше було б зразу мене вбити, всього зразу, а не тільки, як чоловіка




Якщо ми з тобою, ще раз візьмемося за руки. Гойдалка між світами прирече нас до неупередженості. Якщо світло буде поділено на спектри, життя на кольори, а нас на молекули… Я скажу здрастуй моє життя. Доброго дня Анна, я машиніст! Привіт Тарковський-я Катарсис. Рибкою-амфібіею, ані пари з вуст, ані всхлипу води на твоїх щоках, слова притискуються у мозок. Я підписую присягу на вічність.І якщо можна клястися, чимось важливішим, ніж окуляри Джона Леннона…Я не буду клястися, я хочу любити.Я не прусь до політики , і реклами, я претендую лише на машину часу.



Це декаданс, який світ грае на нервах першого зустрічного. Як не хочеться бути першим зустрічним. Боже дай мені щастя дарувати людям радість, знати , що вони єксклюзивні, а не випадкові.
На Виконання Любовного бажання.
Ні для кого не секрет, що найкращий засіб , аби перестати чогось бажати це виконати бажання.
Це до речі улюблене при чарування дівчаток у магічній школі. А що, і хлопчик шоколадкою нагодує, і портфель піднесе, а не буде за волосся смикати, чи зошити рвати, як це при першому коханні трапляеться.
Робиться це дійство на свою тінь, тут крім тіні особливо нічого й не потрібно, що школярці особливо подобаеться. Треба лише аби твоя  тінь не перетиналась з тінью інших предметів Руки зціплюють замком і кажуть слова, пошепки, і дуже швидко. А у кінці гучно виказують свое прохання.



Господи, Боже мій, стою перед тобою, вислухай мене. Хочу буди птахом дай мені крила, Але й без крил можна літати, тримаючись за кохання, як за держак пароплану. Я хочу творити диво! Дай мені боже наснаги і чарівну паличку, Але й без чарівної палички, одним лише коханням можна творити великі  дива. Хочу я золота, але ж боже,  скільки скарбів, можна віднайти завдяки одному лиш коханню.Тож прошу тебе виповнити прохання мое, дай же мені щастя мое. Прошу тебе іменем Отця і сина і святого духа амінь!



Коли над сміттєвим баком літають ворони,  Скіф, сидить на підвіконні, і читае їм Жан-поль Сартра. Я не серджуся на Скіфа, за напущений у кімнату холод.Я вдягаю тепле осінне пальто і сідаю поряд.Розпаковую, і віддаю друзям на знищення великий пакет з цукерками.Життя надто схоже на пакунок з карамельками, серед яких одна з перцем.Гаррі Потерр завжди шукав, ту яку з перцем. І тому її завжди знаходив Скіф, який ніколи її не шукав.
Що, що , замовляння на амнезію, я складаю добре. Тетіана повністю забула, про те що була колись королевою Привида, і втиснулася у вік,обличча, і життя двадцятисемирічної дівчинки, іпочала вчитись і викладати в консерваторії якіусь нескладну дисципліну. Томасу Рудому, ж після виховання «лагідної» матері Военна Академія медом здалася. Тож ж він старанно протирає плац зубною щіткою, і щаслива посмішка не сходить з його обличча.Його люблять містечкові дівчата, і він обожнює робити їм дублів. Правда він поки що не знає, що дублі від містечкових дівчат, потребують багато їжі, і не одразу робляться повнолітньоми. А коли дізнаеться, то йому на це буде глибоко посерти
Тим же часом.
Якщо казати чесно, на навчання йти не хотілось, але так вже повелось, що незаміжні жінки під тридцять мусять якось крутитися. Тетянка крутилась, немов дзиґа в колесі, чи то білка? Хм, не так важливо.Або працювати або вчитися. Працювати аж ніяк не хотілося. Татко  в Америці, це аж ніяк не підтримував, але поставив ультиматум ,добре не працюй, гроші я вже підкидатиму.але вчись де не будь тож прийшлося срочно шукати другу вищу освіту. Тетянка згадала ,що колись вчилася у музичній школі , то ж пішла у консерваторію на , пізнувато правда , але диригування, мандрувала поетичними студіями, де вважалася молодою геніальністю вже бо зна скільки років. Писала пісеньки для починаючих поп-груп, іноді крутилася по модних тусовках. Таке собі  дівоче творче життя.
Ну от і уявіть собі картину. Жінка, гарна, до речі, жінка, вдягнена у рожевий костюм і якійсь неповторний французький  аромат, прямує до консерваторії , аби запросити до себе в гості шанованого гітариста молодіжної группи, щоб той допоміг їй пересунути шафу у  спальні .
Вже смішно? А от Тетянці – не дуже. Весна, до речі, кущики десь зеленіють, десь - ще голі, але - Весна.
Я подарую тобі собаку, й якусь із зірок.
Що то за дохла звичка
 любити поп-співаків
Твоя засмага від носа і до нирок.
збуджує  мозок онаністів і диваків.
І це зовсім схоже на сталий психічний синдором
Я вже в котре ховаю в рюкзак, від гріха патронташа.
Чому коли на паркані написано Маша-****ь.
Це про тебе, хоча тебе звати не Маша.
Побажай мені успіху. Знай, що я твій й поготів
З усіма тарганами і вічно тікучими кранами
Ну , й якщо ти так палко, і досі  не любиш троянд.
Я тобі подарую траву
під всіма парканами.

Це не весна дурепа, це глобальне потепління. Січень місяць на дворі. Так я про шафу. По всіх  правилах феншую її давно вже б належало шубовснути з дев’ятого поверху, на якому, в квартирі 142,  мала щастя жити Тетянка. Шафа відносилася до того суворого радянського антикваріату, що не має ніякої естетичної цінності, а лише ховає в собі питання: що робила незчисленна кількість тих самих радянських людей, коли їх слали по зонах? Нам, зазвичай, завжди казали, що вони там ліс пиляли. Дзуськи! Вони його не тільки пиляли, але ще й на опилки розпилювали. Інакше чим поясниш той факт, що всі меблі тих часів зроблені з цілковитого ДСП? Не плутати з ДЦП та ДПС. Але щось схоже в них таки є.
Але я не про те. Шафа була ніби створена для того, щоб її переставляли закохані чоловічі руки. Ніжно, акуратно, з усією любов’ю. Інакше вона потворно скрипіла і загрожувала розвалитися на друзки, з яких була створена, прямо на місці. Але Петрик! Він міг усе. Він добре знав і як поводитися з жінками, і як поводитися із шафами, проблема була в тому, що він іноді плутав їх між собою.
Отже, про Петрика. Він був геніальною консерваторською сволотою з чіткою життєвою програмою, розписаною ще з пелюшок. Садочок для обдарованих дітей, музична школа, Консерва, популярна рок група, всенародний успіх.
Консерва, зрештою, для грання в рок-групі не потрібна, тут і садочка для обдарованих дітей було б досить. Але Петрикова мама хотіла, щоб усе відбувалося по програмі. А Тетянка була не по програмі. От і доводилося, або скреготіти зубами від неподільного кохання, або щось робити. А якщо нічого робити, потрібно думати і аналізувати.
Тому що всі ми знаємо, що коли жінка чогось хоче, зупинити її неможливо.
Тетянка росла у провідній диригентській сім’ї і звикла, щоб усе в її житті відбувалося по нотах. І якщо брати до уваги її минулі відносини з чоловіками, то все гралося мов на роялі. Спочатку - цукерково-букетний період, потім - завіряння у вічному коханні, постіль, потім... Та Тетянка ніколи не хотіла заміж, до  появи Петрика. Але на нотах їх відносин було написано щось на зразок маршу, скоріше - марш-кидку на бідну дитину, як казала Петрикова мама. А цукерково –букетного періоду не було зовсім, та й не могло бути за визначенням.
А він ну… який він? Худий до анорексії, з пасмами чорного волосся на вишкіреному злючкуватому обличчі. Та ні, звичайно, дома його годує монументальна єврейська мама. Це тому, що він палить якийсь Біло мор, його ще блокадні в Пітері палили. На цьому Тетянині знання про цигарки  закінчувалися. Тетяна не палила ніколи. Тобто, пробувала, звичайно. Але перша спроба завершилася тим, що якось несподівано на студентський двір вийшов декан, і тихо, але - переконливо сказав: «Дівчина, що бере до рота цигарку, може взяти до рота все, що завгодно!» Тетянка не зрозуміла. Але  мабуть, зважаючи на регіт аудиторії, що почула театральній шепіт декана, шосте чуття їй підказало, що палити погано.
А далі - як у дешевому романі. Вечором, звичайно з’явився Петрик. З червоним грузинським вином, що його чомусь  було закорковано пластиковою пробкою, і собачими, винуватими очима.
- Доб вечір!
- Добрий вечір, Петрику!
Він стояв і мовчав. Говорити було ні про що. Вибачатись йому було якось ніяково, можна було б ще більше образити. Тетянка розуміла. Тому вона, також мовчазно, підіпхнула під нього стільчик. Петрик пхикнув і почав роззуватися. Як до-о-вго розшнуровуються гріндерси, мамо дорога! Тетяну кидало в жах від того, що Петрик зі своїм вродженим талантом губить по пів години в день не на заняття музикою, а лише на розв’язування та зав’язування цих, як їх, а, згадала: Говнодавів.
Нарешті скінчилося, шнурки розв’язанні, і вони, після заздалегідь приречених на невдачу пошуків капців, що налізли б на сорок останній розмір Петрикових п’ят (великий розмір ступенів говорить про добру пам'ять, а ще…), знов таки мовчки пройшли на кухню. Посеред кухні Петрик застиг у захваті!
-Ну,  Ви даєте! Здорово!
- Що здорово? - Не зрозуміла Тетянка!
-Ну, признавайтесь, хто це Вас напоумив шибки нотними листками заклеювати! Це ж так концептуально!
Зустріч з Тенезою, була запланована в барі, неподалік від Лаври .Бар подруги завжди вибирали по трьох критеріях. Пристойна музика, пристойна кава, і так щоб там можна було палити.Остання вимога була Оксанчиною, і обходилася Ії подрузі червоними оченятами на ранок. Пристойна музика. Ну це просто що б всидіти там більше ніж три хвилини. Кава, ну зрештою , яка розмова без кави, що її тільки но зварили руки лукавого бармена пройдисвіта. Ностальгія по єкспрессо советіко, та подвійним половинкам без цукру, мала місце в свідомості, лише тому що подвійні половинки залишилися лише в памяті. Бармен, ім’я якого, кожного разу запитували, і кожного наступного візиту забували Тетянка з Оксаною стверджував , що при приготуванні кави турку не можна відпускати з рук.Як жінку, або.як.кобилу. а потім дуже доречно закінчував фразу:Як Вас любі дівчата.
Цікаво ким же він нас вважае , першим чи другим? Крутили собі мізки дівчата. А взагалі бар біля Лаври був досить приємним місцем.
Ото ж приблизно, о сьомій, на яку було призначено зустріч, тоб-то у у сорок п’ять хвилин на восьму у барі біля лаври з’явилась Оксана. Вдягнута у щось , що поєднувало в собі норкову шубу і нижню білизну.і бухнулася на стілець поряд з Тетянкою.
-Привіт, ти навіть і не уявляєш, звідки я вчора повернулась з своїм майбутнім!. Там було, таке пекло. Судячи з почорнілого від загару обличча на початку січня, у пеклі, і досі спекотно.
-А , я бачу, захоплено, дивилася на неї Тетяна, ти багато чому навчилася від тамошніх чортенят, наприклад вдягатися.
-А, що на Кіпрі дуже дешеві шуби.. і оригінальні.
-Я бачу! Тетяна вичавила з себе захоплену  посмішку, вийшло , якось брутально, але проконало.За що теж отримала комплімент
-Ой , а ти здаеться , те є , чого це тебе так роздуло.
-Зовсім , не роздуло, я навпаки схудла.
А , ну це я тебе… просто  ми давно не бачилися.
Жінки заводять кращих подруг, для того, щоб не зійти з розуму від особистої геніальності , та неповторності. Ну хто, як не краща подруга встромить тобі шпильку у самий щасливий момент, у найм’якіше місце.А Хто відіпхне тебе від краю провалля, лише для того, щоб ти , ще трошки помучилась. Якщо в  чоловічому оточенні  –зявляеться такий товариш, його неодмінно назвуть ворогом, і добре коли не дадуть по пиці.
Це тому що чоловіки не звикли до самокритики.
У нас жінок , все значно простіше.
Ну ви тільки уявіть собі чоловіка, який роздягаеться перед своїм другом до білизни, лише для того, щоб продемонструвати, які модні і гарні труси він купив у найближчому бутіку, а жінка запросто.
Жінці завжди простіше роздягнутися, і в душевному плані теж.
Ото ж Тетянка вирішила теж поділитися
-А знаєш Тенезо, я закохалася.
-О,  це добре кохання , це гарно для шкіри, а то он у тебе на лобі ,щось страшне повилазило.
-Що повилазило, де?. Ну добре, Тетяна лихорадно дивилася у дзеркало, , що знаходилося по заду бармена, намагаючись знайти, щось страшне у себе на лобі,
-Та ні ти не розумієш, він мій студент…першокурсник
-От і добре, принаймі найближчі п’ять років нікуди від тебе не втече.
-Але, чи це етично викладачці зустрічатися зі своїм студентом.?
-А ти насправді така дурепа, чи прикидаєшся, якщо хочеться треба брати!
-Он, коли, наша  Наталка виходила заміж за твого хлопця, то чи вона довго над єтичністю думала, чи он у мене, була свого часу подружка. То вона взагалі закохувалась у будь-якого хлопця. Що бодай мені якийсь там комплімент зробив.А ще, ой, як кепсько, на душі коли цих подруг згадаєш, може по коньяку.
Любчику , по коньяку,нам ужгородського, по п’ятдесят, та не по стопятдесят, а по  п’ятдесят, а вже налив , ну давай.
Тенеза мала дивовижну здатність уособлювати собою весь тваринний світ. Вона вдягалася, як звіроящер, пила, як верблюд, лаялась  , що папуга, і ревла шаклом, якщо щось не складалось.
На щастя, у неї все складалось...У неї закохувались усі, від градоначальників, до двірників, і бродячих собак. І якщо б вонабажала, то могла б здорово заробити. На продажу зілля, яке робить жінку ,гарнішою, стрункішою і що найбажаннішою. Його б за милу душу купили б усі потвори жіночого полу, з тих , що знали Тенезу. Бо пояснити упадання за нею такої шаленої кількості  хлопців, інакше, як відьмацтвом вони не могли.

Рожеві тонкі нитки
На довгих білих паль цях,
Я знов проходжу по руїнах сліз моїх
І переходи
З землі на плаци неба
І вишкір сонця тане
Мій Боже, чи завяне прах наш
Квіткою на підвіконні
Простягнуть долу нерви.
В труні розкинуть руки.
Мовчазні ангели плачу.
Кохання стерлось так банально.
Як плітки на шкільній дошці
А памятаеш літо, газетні сірі шпальти,
Там де про нас с тобою одним шрифтом
гнали матюки
Продажні морди пресси.
Ти кричав, що гонять біса.
І що я твоя принцеса
Й цигарковий дим по мірно по кымнаты висів.
Бажали все й одразу,
Й росла помірно доза,
І щось летіло в прірву,
Що між сном і страшним глюком.
Скільки років Тенезі  можна було дізнатися лише глянувши у її паспорт. Знайомі, коли їх запитували щодо її віку лише, мичали щось не розбірливе. Та й торкатися Терезиної особистості поза її спиною, було ділом небезпечним, зовсім незнайомі чоловік чи жінка могли підскочити й обізвати розповсюджувачем пліток, а то й гірше.
Що подобалося в ній Тетяні, так це рішучість.Це коли від хочу до маю, пів кроку до телефону і, два дзвінки у будь –яких напрямках.
Бармен приніс два бокали з коньяком.
-Ти з ним спала? скільки разів? Глибокодумно спитала Оксана, навіть не дочекавшись  поки відійде хлопець.
-Та що ти жодного, він же мій студент!
-Шкода, шкода. Відносини з чоловіком починаються тільки після ліжка, не завжди, але при наймі вони вважають, що тоді між вами хоч щось було, прогулянки під луною не рахуються. Треба спати.
Якщо Мадонна вважала стартом своєї карьери втрату дівоцтва. То Тенеза свято вірила, що рішення кожнісінької справи треба шукати в ліжку. Мабуть тому і спала до дванадцятої години.З ким? Ну починаючи від плюшевого ведмежатка і до , ну  зрештою  мова не про моє знання арифметики.
-Та , як же, я зможу, він же не так зрозуміє.
-Він все так і зрозуміє. У тебе он давно шафа на смітник проситься. Ну от він нехай її туди і винесе.
-Але ж в нього музичні руки…
-У всіх музичні, Тенеза загрозливо помахала біля обличчя подруги акриловими пазурами. У тебе до речі теж..
Тоб-то він прийде, а ти, ну твоє діло жіноче не хитре,кава, чай, музичка, еротична білизна.
-В мене немає єротичної білизни.
-Ну то купи, хоча знаєш з твоїми доходами… Просто після душу вдягни його сорочку, це сексуально.
-Якщо влізу, в неї він худий, мов дошка.
Лице Оксани вкрилося туманом печалі, ну що поробиш з цими першокласниками. Хоч би в когось цікавого закохалася. Ну добре, ти вже спробуй в неї влізти.
-А якщо він усій консі потім роскаже?
-Ну то й ти розкажеш які в хлопців зявляються ,єротичні фантазії від перетягання шафи. Та ні плітки звичайно підуть, але то тільки тобі на користь. Жінки,  вважатимуть тебе стервом, але вони й так від цього недалекі. Чоловіки секс-символом. Для студентів ти станеш ближчою до народу. Може зявитися деяка фамільярність, але як до цього ставитись вирішуватимеш тільки ти?
У цій справі найважливіше не твоє, а його оточення. Він , кажеш у группі грає, в якій?
-У «Морі привидів»
-У «Морі привидів», Тетяна відчула схвальні нотки, вперше за розмову. Тобі не утекти від прізвиська «Старої шкапи» Ти хоч здогадуєшся дівчатка якого віку від них фанатіють?
-Та здогадуюсь, але він замкнутий, і інтелектуал, до того ж не п’є у підворіттях,
--та звичайно не п’є , тому що він довбить.
Що довбить?
-Що треба, той довбить, вони там усі… Ти придивися уважніше, на сучасну молодь, що вони завжди беруть у кіосках, ну, ти розмірковуй, що нормальні люди беруть?
-Ну, пиво.
Правильно, пиво, а ті що беруть кока-колу і сушені банани , ті довблять
-Ну годі вже, це нагадувало, як торішнього року, бабусі на лавочці винили у розкиданих по всьому під’їзду шприцах Тетяниного хлопця, що той завжди ходив у капелюсі і вдавав з себе ковбоя. А коли  Тетянка, таки наважилась запитати, а чому, це ви вважаєте, що він наркоман?
То отримала, повну і виключаючи усі запитання відповідь. Ну він ходить у капелюсі, значить наркоман.Ну добре, не усьому потрібно довіряти кращим подругам..
 Коли подругам було по сімнадцять років, о тоді щось було по іншому. Повертаючись додому з консерваторій, мех.-матів, дискотек, де цих матів було теж більше ніж достатньо. Вони забиралися з ногами на диван з кружками чаю,і бутербродами з відповідною чайною ковбасою, жували, думали, і говорили з набитим ротом. В основному обговорюючи  наркотики, що їх вживали улюблені рок-нрольщики типу бітлз, чи роллінг стоунз. Прочитаний роман Кена Кізі, про жовтий автобус, кислотний тест, Симптоми від галюценногенів, і пр. Знаєш напевно нікому, так нецікаво обговорювати наркотики, як людині, що їх навіть на кртинках не бачила
Отож на слідуючий день, Тетяна вдягнута у шубу з наводячого жах на всю галактику штучного звіра вирушила до консерваторії. На подив , Петрик там таки був. Сидів собі у двор на лавочці на пакунку з нотами, і грав на мастеровій, щось із Гребєнщикова, дивуючи бездоганною майстерністю гри, і повною відсутністю вокальних данних.Тетяна стала поряд і почала підспівувати.
Мой отец біл таможник
Второй отец Інтерпол
Третий отец дзерджинский
Четвертій отец кокаїн
С тех. Пор как они в мавзолее мама, я остался сов сем один.
Петрик обернувся до неї помахав патлатою головою на знак привітання, а далі вони вже співали разом.
Очуняла Тетяна, коли вже почула оплески. Ну перерва само собою зрозуміло. З конси вискочило до біса народу, що б подивитися , що це співає вчителька дерегування з першокурсником, та ще й піл час пар.    
-Браво, браво, Тетяна , Анатоліївна,
Підійшов до них  ближче  директор :ну у Вас сьогодні,день , ще вільний  , дві, чи три пари.
А ось у цього , шалопая, він  красномовно глянув  на Петрика, не сьогодні, так завтра залік, у мене між іншим.   
Я не знаю, що сталося , але якесь яблуко точно шубовснуло Петрикові на голову.
-Пробачте Ігор Геннадійович, але У нас з Тетяною Анатоліївною спільний проект, це моя вина, що я її відволікаю, але у нас після завтра виступ в «еклектиці» Такого більше небуде.
Ігор Геннадійович посміхнуся: Та ні, ми звичайно раді усіляким спільним проектам, співпрацюйте й на далі. При цьому міцно обняв за талію Тетянку і повів до свого кабінету.
У кабінеті було світло просторо, стояла коробка цукерок, але чомусь було незатишно.
Директор був , у     піднесеному настрою:
Ну що Тетяно Анатоліївно шампанського?
--Та ні дякую    Ігоре Геннадійовичу, я ж на роботі.
-А то нічого Тетяно Анатоліївно, маємо, що святкувати, не кожного дня довідуєшся, що провідна наша деригентка, виступає, у молодіжному барі, ну , як там та діра називається ?
-Єклектика,
О точно «Еклектика»
 Ну , що ж не хочете шампанського не треба. Обов’язково прийду подивитись на Ваш виступ.   
Оксана , почувши продовження історії , стисло, але ясно прокоментувала:
-Краще б ти з ним таки переспала. 
 Та й справді, що вже можна було придумати гірше. Тепер всі кому лише треба будуть патякати про їхні відносини яких не було насправді. З тяжкою від  думок головою, Тетянка   полізла у ванну , аби , якщо не прочистити її з середини, то принаймі помити. Полізла це легко сказана, спочатку, засунула ніжку у наповнену ванну висмикнула , також хутко. Ну ще не вистачало зваритися в окропі. Тетяна засунула в гарячу воду руку, витягнула пробку, зойкнула. І почула дзвінок, вірніше два. Один у двері, інший телефонний.  Шпигунський визначник номеру на телефоні, доповідав, що на дроті директор конси, тож Тетяна вирішила проігнорувати той дзвінок. І пішла відкривати двері.
-Хто там?
-Я.Хто, я! втім вона вже дійсно впізнала, Петрика.Петрику? і відкривала йому двері.
Петрик , уже не роззуваючись діловито пройшов на кухню, за плечами у нього висіла мастеровуха, і величенький рюкзак.
-Ти куди , це у взутті зібрався, Тетянка була рада Петриковому візиту , але не його нахабності.
-Я, я тобі ноти приніс, і слова, ну і себе .як  акомпаніатора, у нас концерт. Через два дні.
-Концерт? Де?
-Та в «еклектиці»  ж відомо де, ще й почесні гості будуть, директор , он прийде.
-Та я думала, Тетянка розгубилася, що ти це сказав несерйозно.
-Я теж, думав, що не серйозно, але, ти ж хочеш, щоб усі думали що у нас проект, а не роман.
-Тетянка, витягнула голову, як жирафа.
- А у нас роман?
-Ну , не знаю, принаймі плітки ходять.
Отож вчи слова. 
-Та я ж співати не дуже вмію?
-Ну на вокал підеш, ой пробачте Тетяна Анатоліївна , я ж забув що ви вчителька музики.
Тут Тетянка не втрималася і заліпила йому по потилиці.
-Петрику, я диригент, хоч для тебе, це і нічого не значить, і твоя викладачка, в консерваторії.
-Ну добре, добре, а в ноти ви попадати вмієте?
Вмію, вмію, йди собі, прийдеш завтра, я вивчу, йди (поки я тебе не вбила )
Тетянку розривало на шматки, з одного боку несамовите прагнення до Петрика, а з другого , чим дуж лютило йог не самовите нахабство. Але  щоб не було, але директор нахаба. Вона ще раз поглянула на листочок зі словами. Що ж нічого не поробиш треба вчити.


 Все буде добре , нас втомили люди
Палати лікарняні- нащі площі
Так добре милий ,що нічого вже не буде
Сумних пророцтв вокзалів і урочищ
Гостей не призваних
Лише зелене місто
На блідо-сірім тлі.
Моїх фантомів.
І ми с тобою йдемо дуже тихо.
Від краю і до краю до судоми.
Вмираючи в обіймах театрально
Народжусь у соте, вже не важко
Лети до храму чи до біса моя пташко
Мені уже і море по коліна
Уже мені і віриться без віри
В кохання, що обіцяно із неба.
Без посилань , листівок і прольонів.
В твоїх руках застигли мої стони.
Так добре, що нічого вже не буде
Лиш ми з тобою і імя нам легіони.

Ну що ж на перший погляд не так вже й погано, цікаво хто ж їм тексти пише. Але чому він, так захтів , щоб я співала. Брр-р потрібно на деякий час припинити психоаналіз бо буде недобре. Ану на раз два три встала. Сказала собі, я гарна, найкраща, найталановитіша, най , най, най. Я закохана жінка і імя нам легіони.
Її  погляд упавв на шафу у кутку. Ти ба  знову від смітника відкараскалася, а я вже думала, що нову, гарненьку шафку придбати доведеться. Тетянка була впевнена, що якби вона вирішила , що може прожити зі старою шафою, ще років сто, то та б не вагаючись луснула уже на другий день.
Вивчити текст «Моря привидів» не було проблемою. Але, як його співати? Вона вже не була сімнадцятирічною дівчинкою, яка може вийти на сцену потрусити цицьками, і вирвати з залу аплодисменти. Тетянка згадала , що саме в сімнадцять років ходила на вокал, але співати у рок-гурти її чомусь ніхто не запрошував. Можливо тому , що цицьок не було, і зараз, якщо чесно нема.А голос… Ну, гаразд, гаразд.Який би там не був голос, але принаймі виглядати я маю пристойно. Пристойно?Для рок-клубу? Це як? Рука вже автоматично набирала Оксанчин номер.
-Оксано, , привіт, а що надягають до рок клубу?
-А.., що Одяг надягають.
_Що?
Одяг. Слухай , зателефонуй мені пізніше я сплю.
Я не можу тобі зателефонувати пізніше. Завтра у нас виступ, а сьогодні ввечері я йду знайомитись з гуртом «Море привидів»
- А ну тоді приїжджай, підберемо тобі щось.
Тетянка, почала збиратись,і на пів-години заклякла біля шафи у пошуку колготок. Колготки , це банальна для жінки річ, але в них гніздиться маса установок, комплексів, жартів, і приказок. Колготки, це кладязь народної мудрості. І якщо хочеш дізнатись, про її характер дізнайся , що за колготи вона носить. Жоден чоловік не зрозуміє чому вони можуть коштувати три гривні , а можуть двісті п’ятдесят. Ні ну звичайно ті що коштують три гривні рвуться на слідучий день після надягання, а ті що за двісті п’ятдесят рвуться на другий день.
Ото ж , що таке  колготи?
!Вони коштують дорого, швидко рвуться,
Вони прозорі і зовсім не обігрівають ноги.
-Вони, у самий, цікавий момент починають сповзати з шановного жіноцтва. Призводячи оточуючих до питання, як може спадати те чого майже нема. А, от , ще ними можно кого-небудь удавити, але то інша історія.
Але жінки їх носять. Хто зможе зрозуміти колготи той зрозуміє жінку.
Тетяна, таки знайшла цілу пару, поверх одягла, щось схоже на дитяче біле платтячко.І побігла на зупинку ловити тролейбус.
Ну звичайно , ледве встигла покотилась по салону.Тормознувши об кремезного пенсіонера , на костилі. Мабуть не одна Тетянка так по тролейбусах ганяє.
-Ой пробачте мені будь-ласка!І тут у сумочці невинно по-дитячому захихотів телефон.
 Клята поліфонія. Дідусь заволав: Не смішно!І наступав Тетяні костилем на ногу. Тетянка завила: боляче.
-Ну навіщо ви так, я ж випадково, це зробила!
-А я не випадково! промимрив хитрий дід.
То освічені люди вибачаються перед жінками.
-А я не бачу тут жінки!
Тут уж не на кшталт стало боляче і образливо, і плакати закортіло. Пхи –пхи-пхи.
-Тетяна теж з усієї сила вдавила хамові каблук у ногу. І викотилась на зупинці. Єх благо Тенеза  мешкала недалеко.
Місто, банкноти,
Повії стрибають із вікон.
Переважно твоїх .
Що доводить поліс до сказу.
Що ти зробиш іще для моеї втіхи
Розвиваючись в тілі моему як метастази.
Хто ж і ще буде жити в такому пеклі.
Автобусам в пробці  співати сутри. І гімни
Я волів би аби із твоеї палітри
 виростали монстри названі в честь мого імені.
І волати під прапором цих тварюк.
Проклинаючи все що довіку спаскуджено римами.
За інтригами журналістів і інших сук.
 Я заходжу у вічність, якщо не як камінь, то кригою.
Якось одного погожого венеранського дня, тобто в пятницю У Тензині двері пролунав наполегливий стукіт .Стукалявно чоботами , і явно Мали намір витягти Тенезу з ліжка, і таки витягли


Варто сказати, що Тенеза. Як і всі гарні жінки вона спала до дванадцятої, пила каву до першої, і тільки потім починала жити в нормальному людському розумінні.
-Бу-удять!Гади промурчала Тенеза немов товста лінива кішка.
Вона відкрила двері і у квартиру забігла Тетянка. Розтрушуючи по коридору мокрий сніг та паніку.
-Ну чого ти так рано… я сплю.
-Тенезо, ти ж знаєш, що дуже потрібна, твоя допомога, ну хто ж як не ти розумієшся на моді.
-Ага… Ну дійсно хто ж як не я –Тенеза тяжко позіхнула і пішла на кухню варити каву.
Ну добре йди но сюди . Тенеза посадила Тетяну Анатоліївну за достоту брудний стіл, як за парту.
Ксаночко , можна ганчірку, я стіл протру.
-Не можна. Сиди і слухай.
-Тетянко, тобі тридцять два роки, ти ніколи не задумувалася над тим, чому ти не вийшла заміж, працюєш заради творчості, ні ти краще скажи мені, яка може бути творчість у викладачки в консерваторії?
М-М-М.
МММ давно розвалився, знаєш чому ти працюєш викладачкою?
-Ну ,добре поясни. Тому, що ти вчилася занадто добре.Вчитися добре- це робити точно так, як кажуть вихователі , вчителі викладачі.Тобто педагогічні штампи. У тебе їх стільки, що для штампа у паспорті місця вже не залишилося.
Ну це у  тебе скоро в паспорті місця не залишиться.Він тільки на три шлюби розрахований , а в тебе уже четвертий майоріє. Тетянка, сперечалася з подругою лише подумки,  але на лобі біжучою строкою, думки таки просвічували тому Тенеза зразу переключилася на стилі.
-Я так думаю тобі потрібен стиль уні-секс.
-А що таке уні –секс. Це ж не зовсім без одягу.
-Тю. Це так щоб не від разу було зрозуміло . чоловік ти чи жінка.
Але ж я жінка. Ну це звичайно добре, що ти жінка , але у таких колах , такий прикид. Рок ерський.
      Ну. Це щоб було видно, що ти своя в доску.
-Але я для Петрика , не можу бути своя в доску. Я його однокурсниця, але я старша на рочків з п’ять(вісім, якщо чесно).
- Але ж таки однокурсниця Ой, льолі, та при чому там Петрик. Ти ж не   для нього одного співатимеш. А для залу. Багато народу , до речі буде?
-Багато, і директор.
Ну на деректора не зважай. Для нього ти  зараз викладачка з зіпсованою репутаціею, а будеш різносторонньо розвиненою особою.
А ну заспівай-но мені щось, з репертуару.               
***
Сплутані нитки застигли на пальцях, мов струни.
Грає на нервах,огидно пропалений голос,
І труни пливуть за водою.
Задарма.
Літо летить у обійми дощу і запою.
Лиш відображення в дзеркалі
З підписом гарна.
Дівчинко мила, згадай но, як шкірилось сонце
Чи памятаеш, обійми, до спазму у грудях.
Більше не треба, бажати кохання до скону.
Чи не все рівно, якими на небі ми будем.

.Якщо ж жінка міняе зовнішній вигляд о, це дійсно міфічне перетворення. Жінка змінює імідж коли закохуеться, коли жінка закохуеться. Коли жінка закохуеться вона стае відьмою.У відьми виростають довгу пазурі, нехай акрилові, волосся, росте або збриваеться не має значення жінки тяжіютьдо крайностей і сердце стучить так часто , що заспокоїти його можна лише втикнувши в нього осиновий кол, або не осиновий  і в інше місце.
Петрик пішов проводжати Тетянку на метро.Вони стояли довго на пероні він віхрастий розпатланий, трохи розгублений обійняв її і притснув до своїх грудей:
- Гарно з тобою, погано буде без тебе. І поспіхом побіг у свій щойно підкотивший вагон.
 Тетянка теж попрямувала додому. Відчуття дивне було, немов щось зрушилось з місця, і разом з тим щось не клеїлось. Щось потрібно було робити.

Звичайно на слідуючий день це був уже Тенезин клопіт.
Тетянка рюмсала в слухавку, рюмсала у Тенези на дивані, пила чай і солоні сльози тихо стікали у чашку.
Тенезі врешті це набридло
А що ти врешті хочеш від мене почути?
Тетянка раптом перестала плакати
-Ну як мені з ним себе поводити звичано, я буду плазувати перед ним на колінах, якщо ти мені так скажеш!
А я тобі ніколи такого не скажу! Справжня жінка, далеко не завжди  буває милою і покірною, з тим кого вона кохає, особливо з тимкого вона кохає! Ніколи не демонстуй своє бажання зустрічатись, жити або виходити заміж, за людину, яка в тебе цього не попросила.
Чому, ти так кажеш, де це про таке написано.-почала вередувати Тетянка, до речі цікаво, а де про це написано?До речі, вередування, це перша ознака того, що людина заспокоїлася, і вже не плигне з найближчого балкону від любовного розчарування.Людина , що зациклена на своїй проблемі, навіть на багатолюдному майдані, знаходиться, немов у кімнаті з наглухо забитими вікнами, і дверима. За стінами цієї кімнати, чиїсь безтурботні голоси, святковими голосами поздоровляють одне одного з подіями, про які цій  людині нічого невідомо, про те вона й нічого не хоче про них знати.За стінами волає музика, хтось крутить диски, і танцює брейк-данс. Там люди виходять заміж, волають «Гірко», народжують дітей і купують нові меблі. Едине, що може зробити маг, це змусити людину у кімнаті підняти голову вверх, і не дати їй змогу побачити замість стелі Небо над головою. Небо з птахами, білими хмарами, і сонячним світлом. Небо заради якого варто відростити крила! На перший раз, єффект буде майже непомітний. Депресія звичайно покине свою власницю, але залишить на дверях табличку: «Скоро буду». Але через дірку у стелі, через яку видно небо, вже пролазитимуть друзі веселі і п’яні щастям, і навіть якщо не щастям, все одно добре. Тому що своїми криками : А ось ти де насправді! А ми тобі кексів з родзинками  принесли!Вони не дають власникові депресії сфокусуватися на проблемі.Ото воно і добре, нехай найбільшою його проблемою буде   питання, як вигнати друзів паганою мітлою з  своєї оселі, а не те на чому він сфокусувався.Тому, що якщо ти думаєш про настирливих друзів, то тим більше настирливих друзів притягуеш, а якщо ти думаєш  про нещасливе кохання то… ну я думаю тобі усе зрозуміло.

Центр наших відносин це велике ліжко. Зашироке  навіть для  зали в старовинному будинку. Нереальне ліжко. Але постійно існуюче нашій уяві. Уява хворобливо потребує зєднання гені талій. А коли, це таки станеться…От в чім штука, я завжди заздрила людям, що стрибають у ліжко волаючи, а після нас хоч потоп, чи повінь..Брехня не буде навіть повені. Хто мае бажання топити землю в сльозах лише з-за двох недоумків. Я хочу тебе, шалено хочу, як ще нікого не хотіла..Знов брехня, хотіла звичайно, але  все було зовсім по іншому. Ти знаєш, у мене завжди буває, тільки велике почуття, і цього разу це ти. Скажи куди мені пертись? Я не  ображусь, я слухняно вибачусь. Я вмію вибачатись. Я завжди вибачаюся. Я егоїстка, я не хочу почувати себе винною. Я хочу трахатись с тобою! Тільки з тобою! А що ти від мене хочеш? Що ти думаєш, коли я котячими очиськами дивлюсь на тебе. Наші зустрічі, це суцільний Март. Я тебе не кохаю. Це запізно. Кохання буває у сімнадцять. Я вже занадто розумна, аби говорити, що жити без тебе не можу. Звичайно можу. Дихати, спілкуватися , переходити дорогу, ба навіть переводити бабусь, через складні перехрестя.
Вперто думати про тебе, щось одне й те саме. Задовбати себе, своїми ж думками. Розпанахати собі груди, видряпати серце, зїсти  його ранком з вівсяною кашею.
Ну , і що воно тепер буде, я буду бити склянки, порцеляну, і вкладатимуся голою спиною, на  колюче простирадло. Ти дмухатимеш на каву, занадто гарячу. Занадто, для тебе все занадто. Занадто почуттів, занадто прикрощів. Ти хочеш щастя!Я хочу щастя !Давай візьмемося за руки , випьему отруту з найближчого продуктового, і будемо волати до Бога. Повинен почути! Просто повинен. Як же інакше. Твої руки не хочуть тримати мої долоні, вони віддають перевагу сідницям. Мене плющить, тебе ковбасить. Хіба це не одне і те саме.
Ми ідемо на вокзал . Купуемо квитки, і сідаемо у потяг, не заради того , аби кудись поїхати, але щоб покурити у тамбурі. У тамбурі сніг. Провідники сплять. Провідники нас ненавидять. Ми розбурхуемо їх і вимагаемо дві склянки гарячого чаю. Кава нехай буде кава. Ми згодні, ми на все згодні, аби тільки нам дали, чаю, і спокій. Зачинитись у двох в купе. Зачиняемося. Мене лихо радить. Мені трусить, усе тіло. Я перший раз з тобою на одинці. І я не знаю . що робити. Це тіло робить свій звичайний підйоб перехід від повного блудства до цілковитої незайманості . Я роздягаюся, як дівчинка, плутаючись у ґудзиках, молніях і ременцях, твоїх і моїх, ти теж плутаєшся. Банальщина. Тебе турбує едине питання . Як же можна, у живу людину, тоб то мене, ***м. Мене вже нічого не турбує. Я чекаю. Я вже навіть не знаю чого хочу. Скільки в тебе було дувучок. Десять , двадцять , щонайменше двадцять… Бля я себе таки ловлю на думці, що все повинно бути інакше, ну як  там троянди, морозиво, машинка у подарунок, інакше не любов. Це западло. Я  коли закохуюсь, то вже цілком наплювати на трояндочки. Мені треба дати.А ти починаеш думати. Ти читав мої вірші. Там кохання і більш ніж достатньо, і сексу, не до тебе, не з тобою. Тобі подобаються мої вірші. Але ти бажав би аби вони зявилися після тебе. Зрештою  здерши з себе одяг ти кладеш мене на полицю, і сам вкладаешся зверху. Не так. Я ж не прошу зізнань у коханні. Лише нормального сексу. Звірячого, аби тіло рвалося на клаптики  . Ти не можеш так ти лагідний всі ви лагідні до незмоги. І якщо я зараз скажу, щось типу злазь з мене, ти мені більше не друг , брат, вчитель, як там тебе ти образишся.
Якщо Вас бажають покласти на ліжко з троянд, попередьте , аби там були лише пелюстки. Я завжди попереджаю я не йог. Я дівчина . Потяг різко зупиняеться. Ми падаемо на підлогу, продовжуючи робити фракції. Яка нетипова пристрасть. Ми приросли одне одного. Так як мої вуха до слухавки на початку нашого знайомства.Боже, як ми схожі. Ти вчепився в мое тіло, як стадо безумців, як у рятувальне коло, як риба за гачок, як я.Ось тепер тільки я розумію, що ти мене не кохаєш. Я твоя іграшка. Ти моя іграшка. З коханими можна жити на різних континентах, і обмінюватись імейлами .Кохання може існувати  на відстані.Існує лише на відстані. Я буду поряд з тобою…

Зрештою по фіг , що творилося в світі до нашого народження. Наші батьки пили чорний доктор. В лабораторіях гралися з піддослідними кроликами. Хтось упивався війною, і трощив афганців по їх рідних аулах. Хіпі ностальгію вали по сімдесятим.Твій батько робив бабки на півночі. Ми спали у великих животах, і зрештою, нам те було не цікаво. Чому потрібно цікавитись цим зараз. Ну, потрібно ж про щось говорити. ..
Я маю кота, ти маеш кота. Ми будемо жити разом. Створимо Велику пристрасть і ще більшу котоферму. Я буду писати великі романи в проміжках між траханням і менструаціями.
Стоп, ми все ще катаемося по підлозі в купе. Хтось грюпае у двері. Спочатки не сильно, немов дитячим кулачком, потім чоботами. Нас цікавить лише одне питання куди їде потяг?
Напевне ми приросли один до одного. Я майже нічого про тебе не знаю. Хто і де на тебе чекає ?Ти можеш сказати про мене те саме. Зрештою ми піднімаемося з підлоги , намагаемося одягтися. Кожен однієї рукою тому, по якійсь несуттєвій причині не можемо розчепити рук. І не відчиняемо двері хай йому грець. Будемо жити в цьому вагоні разом. Ти засовуєш руку в кишеню, дістаеш папіроси. Запалюеш циліндрика «справжнім»Zippo. Виглядаєш у вікно, ще трохи, і я Лусну від сміху. Ми в Івано-франківську.
Цікаво, що ми будемо робити далі. Знімемо кімнату у бабусі. Купимо ковбаси, порножурнал, і сбірку Діснеевських мультів. Загубимо пакунок, с  придбаними речами. Цілуючись на кожному перехресті, це легко. Це у мене дах їде від твого голосу. Я –єрогенна зона. Суцільна, безкомпромісна і виваженна. Я не хочу засинати, я хочу бачити тебе кожної миті. Не втрачаючи ані секунди. Я жадаю тебе запам’ятати.
Для чого?
У мене в голові розміщено десант східних мислителів. Вони здіймають страшенний галас коли лаються між собою. Шукають мені другу половинку, або ще чорт зна  що. Це діагноз.
Я схожа на маленького доброго фея. Я багато чого роблю гарного, милого і затишного у твоєму житті. Але відчуваю себе людиною, лише тоді коли плюю на підлогу. Це діагноз.
Ти до біса красива потвора, з геніальним цинізмом, і блискітками в очах. Кожна твоя поява призводить до феєрверку моєї цікавості. Це схоже на дитяче бажання зїсти усе крем-брюле в світі. Все до останнього. Я хочу знати тебе до молекул і атомів, до останньої пилинки , що приростає до твого одягу. Що я буду робити, коли дізнаюся.
Здаеться тобі світить пам’ятник в моїй колекції. Там вже нічогеньке кладовище геніїв.
Цікаво,чи хтось колись ставив мені пам’ятник?
Ні , я вже так не можу. Якщо постійно говорити сам с собою голова лусне давай знайдемо, якесь файне місце і там поснідаемо. Але перед цим, заходимо до музею Мистецтв. Під такоїю на перший вигляд пристойною вивіскою. Ховаеться справжня експозиція  Сатанізму. А як ше інакше назвати янголяток з відрубаними крильцями, потрощеними головами, в переміжку з сучасним живописом. По залі Великими кроками ходить людина, котра приблизно раз  на три хвилини підходить до нас якнайближче, і не кажучи ні слова робить улесливу пику. Коли на мене так дивляться в транспорті, я зазвичай пильно слідкую за  своїми речами. І не марно. Втім з рештою виявляеться, що цей типчик таки претендує  на мій гаманець. Але замість того аби його чесно вкрасти, хоче втюхати мені, ще й пару своїх   полотен. Ти тягнешся за гаманцем, даеш йому якійсь гроші. Я  вже знаю де я повішу цю картину с фіолетовими плямами. В кладочці. Там їй і місце. Втім ми цим же вечором даруємо її бабусі, що здае нам кімнату. І вона пригощае нас варениками.
-Навіщо ти купив той непотреб?
-Ну він же художник, йому треба..жити.
-Щоб малювати фіолетові плями?
-Можливо він придбає за ці гроші, якусь іншу фарбу.

Волосся відьми-це пахучі трави, де купаються змії і голуби. Дим для очей, смуток для тіла-хто ти? Я знов голодний твоїми отруєними печалями. Місто-карнавал, місто ніколи не зрозуміє мене, аж поки я не начеплю руду бороду, маск халат, замовлю білет до аєропорту, аби покинути його. Я захоплю  з собою, як припустимий  багаж у літак до станції баунті, касетний запис твого сміху, хутро единорогу, викохану дівочу гідність… Спи моя радість, іноді краще спати, ніж пробачати, і плакати…
В моїй лівій кишені, тій що ближче до сердця гріє душу табельна зброя. На безкраніх просторах уявного світу кольт необхідний, точно так саме, як і в преріях дикого Заходу. Пірати, що пробавляються грабіжництвом всюдисущі, а краще говорити це слово з двома буквами с. Пірати зявляються по усіх закутках, де ступає нога людини. Тому, що необхідні подорожнім, як повітря. Тому, що коли ти боїшся пограбування, значить ти щось маеш з того, чого немають інщі. Це пестить душу, це краще відчуття у світі.. Якщо тебе вже пограбували. То це лише ствердження, що  ти точно щось таке мав. Я свідомо втік туди де діє не спотворений словами і конституціями «Закон Кольта» Я не маю нічого проти цього закону, тому що нічого не маю.
Мене завжди перебиває телепатична присутність Скіфа у моєму мозку.
-І ти не знаходиш, що діяти за принципом сильний вбиває слабшого, це ганебно?
-Знаходжу, нарешті відкопавши у мозку потрібні слова відповідаю я. Але я також знайома з ще одним твердженням: Якщо не ти, то тебе! Що я з цим маю зробити, хіба що революцію!
Уяви собі таку ситуацію-ти прешся по лісу, або лізеш по гірському серпантину, вже точно не знаючи, хочеш ти знайти полуничну галявину, підкорити  нову вершину, або просто повернутися додому живим, і не ушкодженим, типу не заблукати у лісі, або не гепнутися у провалля… І тут на тебе звідки не візьмись вилазить тварюка серьйозних розмірів, з ще більш серьйозними намірами. І напевне, едине у чому вона сумнівається зараз, так це в тому, чи зхрумає вона тебе на  обід чи на вечерю. Про що ти будеш благати Бога, про те щоб втовбичив цій тварині християнські відчуття. Не турбуй бога дурнуватими молитвами. Він дав тобі у руки револьвера, щоб ти якось сам у всьому розібрався.
Тільки не гони на диких звірів.Аборигени, перед тим як схрумати в кращому разі посадять тебе за грати, у гіршому привяжуть тебе до грат, і розведуть під ними невеличке, лагідне вогнище. Не хнич мій миролюбний друже.Будь оптимістом. Ти можеш зустрітися, з добрими тубільцями. Вони нагодують тебе, ти дізнаешся про джунглі все , що хотів спитати, навчишся, магічних ритуалів, та робити з пальмового листя пречудові кошики. Тільки не питай під яким соусом, вони зїли товариша, який йшов у джунглі перед тобою… Люди люблять розповідати про свою культуру чужинцям, виключно тоді коли вони ситі, або щоб насититися. Тому спи завжди з молотком під подушкою-цілішим будеш!
Це Просто, як фейсом об тейбл, або в нашому випадку  об найближче дерево.Ти зрозумій, я ж люблю ту тварюку ,що на мене нападає, і навіть вбиваючи її коли вона посміє  напасти на мене теж любитиму. Не вбивати-ще зовсім не значить любити, це лише каже про надмірну сентиментальність. Залиш сантименети, для бульварних сюжетів, не ображайся, але вних немае , ані грамму любові.Людина, яка любить медові соплі з розчервонілого носа девучок бальзаківського віку не вміє кохати. Вона ж світу білого не бачить з-за припухших від сліз повік, нікуди не вилазить, тому цього ж світу боїться до всрачки, тому обличча має бліде та огидне, як у князя піьми. Ну і скажіть, мені, прости господи, як з таким можна схрещуватися? Скажи чебурашка тебе тепер,попустило, ну хоч трохи. Ото живи собі далі!
Свое сердце, майбутне і сьогоденне, шукають на Баунті, такі як я, такі ,як ти , ченці і пройдисвіти, персонажі моїх картин і глюки твоїх сутінків. Я готовий стояти на колінах перед дверима всіх аєропортів світу добами і тижднями, як перед дверима Шаоліня…Пустіть Мене на до мого світу, і я зрозумію, хто я насправді!


Хто зрозуміє художника? Я ? Та ніколи. Ну переваг у житті більш менш пристойного маляра  зазвичай багато.  Майстерні куди можна водити ****ей.Друзів. Ну іще синячити  там коли стає дуже сумно. Я чесно кажучи, не знаю чому люди купують картини. Кожна річ у домі повинна мати своє призначення.  Ти сиди, і слухай, роби вигляд , що тобі цікаво. Щось молочно кавове- закипае. Розбурхуеться на плитці. Радіо мовчить. Воно давно впевнилось , що я зовсім не люблю новітній рок. Радіо спить. Я не вішаю у свої оселі  картини, ну хіба що , коли в лом робити ремонт . То можна звичайно накупити абстрактних полотен вони дірки в стінах файно прикривають. А коли я виливаю на них томатний сік ненароком, то всі думають, що так воно і треба. Палити, чи не палити? Палити звичайну. Підштовхую тобі попільничку. І в повітрі майже зразу запахне димом.
А ще,картина це непогана ширма, коли холст Великий і в солідній рамі.  Електрика майже не світить, якщо дещо примружити очі, можна подумати, що знаходимося в Третьяковці. При денному світлі можна побачити, що ти до біса грошей витрачаєш на рами.
Ти не зрозумів, я люблю мистецтво, але не можна бути закоханим у огірки , коли ти з року в рік  солиш їх у великій бочці. Митець же чекае, для свого створіннячка, якоїсь великої долі. Розуміє , що визнання прийде до нього тільки після смерті. І запопадливо коситься на нічим не прикритий гачок для люстри, який здаеться тільки і промовляє . Хочеться-вішайся!
Мій приятель художник регулярно дарує мені картини. І я згоджуюсь на подарунки.
 Я приходжу в його майстерню , неспішно перегортати дні, що нам відпущено прожити разом. Тут майже безпечно, і я радо ховаюсь у його помешканні. Від життя і спогадів. Від страху щезнути назавжди з твоїх карих снів.З солоної води твоеї прози. І тихо сиджу  в кутку на дивані заплітаючи важкі по жіночому коси. Приходжу бачити своє зображення на папері. Дивитися на себе у Велике дзеркало бачити у ньому твоэ зображення. Нікого крім тебе не бачити .У кожному обличчі тебе.Приходжу згадати про життя до того, як ми перетворилися на кроленят. Діагноз винятково затрахані.

Країна  дитячих мрій й іграшок
Спить до різдвяних свят.
Кінь, що не кум твоому королю, провокує на мат.
Я голю лезом  щоки і горло
Їду за  страхом. Кожної ночі зявляеться стерво
Хоче йти на х**й
Спи, і не заздри моїм посівам
суди по врожаю
Якщо не збуджує моє насіння
То хоч налий мені чаю.

Це випещене загодоване літо. Вокзал, потяги. Ти на мене чекаєш. Я бачу, ще з вікна в вагоні твое схвильоване обличча. Зтурбоване обличча, зматерівшого єссесовця. Я бачу тебе наскрізь. Допоки, ще я буду божеволіти від підрісших Гітлер югенд. Я в захваті від своєї закоханості. Просто , як метелик злетіти на перон. Вибрати губами твою бліду чисто виголену щоку. Ой, знаю зайде небо за небо. Ось я твоя лови мене, бери мене.Далі з мене романтичної девучкі не виходить. Я плюхаюсь на сидіння в твоєму авто.

Хто ще злиже з мого носа абрикосове варення?Я подарую тобі  світ і зірочку з френча мого прадіда. Світ, усвідомлення самого себе, твое персональне щастя.Тебе –тобі. Щастя зазирае у вікно потворним сонячним зайчиком, спостерігає за кожним твоїм рухом, провокує уяву. На повірку виявляється безпечним онаністом , що третій день поспіль споглядає на тебе в бінокль з балкону навпроти…Але тобі ще рано знати про онаністів.
Я поступово освідчуватимусь тобі у коханні, не гальмуй, запам’ятовуй,як це робить жінка. Твоя мати все життя працювала коровою на молокозаводі, ти мав молодшого брата, і кота бісексуала. Ти не пив молоко, і не любив котів. Ти мріяв стати водієм камаза. Твій Здоровий і сексуально обдарований дід забезпечував сухість і комфорт твоїх пелюшок. Ти  не спав удень, і рюмсав уночі. Ти заплющував очки лише у рухомому транспорті, і тому  дитинство пройшло на руках у діда. Великі сильні руки, на великому бублику керма. Тобі спокійно, тобі нічого не загрожує. Але все одно не спиш , бо розглядаєш календ арики, вперше тобі стає відомо , як виглядає по справжньому гола жінка.Жінка чи піхва? От в чому питання. Чому ти завжди заводиш кота якого ненавидиш.?
Що трапляеться , коли ти з пустими відрами перебігаєш дорогу чорній кішці. Що буде якщо зв’язати разом вкрадені в парок клубочки.
Я дихаю.Кожен мій видих і вдох. Будь-яке слово до тебе і про тебе. Ти кидаєш в мене помаранчами і цілуєш у вухо, я не вмію на тебе ображатися. А ти так любиш Єллу Фіджеральд , а я Мері Попінс. Мене оточують хлопчики так схожі на підарасів, і кішка завжди спить на моїй ковдрі. Ти ревнуеш.
Вже третій день ми харчуемося помаранчами, і мріемо щоб президентом  Сполучених штатів став директор компанії кока-кола. Ми взагалі багато мріемо, про подорож на кубу.Кепку Чегевари і революцію, яка зробить світ чистішим. Але ми так зайняті коханням, що нам не вистачае часу. Навіть прибрати в нашій кімнаті.
Ми стоїмо на балконі. Ти дихаеш мною, моїм тілом , моїми сигаретами.Ти заварюєш мені чай. Ти водиш мене під руку.Чи є в тебе щось особисте.Чи був ти до того, як зустрів мене.Я сказала;Тобі потрібно знімати кіно, і ти почав його знімати.Ти виеш без мене вовком.А я не знаю, скільки хвилин життя, я готова присвятити лише тобі.
І навіть якщо я втечу на край землі. Підліток що живе в твоїй душі віднайде мою адресу
Навіть не дивлячись  на те потрібна я йому чи не потрібна . Просто ти завжди знаходиш потрібні адреси. Щось потрібно з цим робити!

Життя починаеться коли ти  вистромлюєш сповнений депресії кінчик носа з під ковдри, встаеш, і йдеш.Пункт призначення неважливий, потрібно, лише йти.

Лист Тетіанки  до Правди Життя(Тобто Тенези Адонай)

Дорога моя подруга. Коли ти мені сказала, що якщо я завтра прокинуся рано і в десять годин ранку  почну писати, в мене вийде геніальний роман. Прокинулася, я у девять п’ятдесят два. Але Поттер, ще п'ятнадцять хвилин не випускав мене з своїх загребущих рук мотивуючи , це тим , що потрібно ще поспати. Під кінець, ці його плани прогрессували, і переросли в пропозицію зробити йому мінета. Я звичайно почала, волати, що зараз мій самий творчий у цьому році час. І якщо, я не почну зараз то не почну ніколи. Ну , що ж писати, так писати, -згодився Поттер. І почав вводити пароль на своему комп’ютері. До речі пароль у нього матюкливий, жаль, що не можна розповідати, можу тільки натякнути, що в ньому присутня назва чоловічого статевого органу, відкрутки, і штопора. Після створення такого паролю, можно сміливо видавати, якесь глянцеве диво з ребусами. Але це, ще нічого, тому, що Поттер мені потім честно признався, що по-справжньому  матюкатися його навчила саме ти. Коли змусила спяну вимвити скоромовку: Коло ями холм с кулями, сяду на холм куль поправлю…До того ж Поттер, як зясувалося  вважає нас рідкими збоченцями, тому що ми замість того, щоб нормально потр… ми усю ніч, як малі діти зажималися. Загалом, коли ти мені сказала, що цей ритуальчик, змінить усе мое життя. Але ж я не думала, що у такому відвертому форматі.Ну що ж ти таки права. Усі мрії мої таки починають збуватися, а надто навіть те, що тепер на питання коли мене останній раз доводив до оргазму, я зможу назвати дату, на декілька місяців пізніше.

Я не ставлю крапку  у тексті. І дзуськи ви дочекаєтесь єпілога.Я просто згадала циплятко, яке вилупившись з яйця  в найкращий із світів радісно  заволало «Ах ти Господи» в акурат по Лейбніцу. А потім теж  саме циплятко промимрило «Тьфу ти дідько», і заколупалось назад  в акурат по Шопенгауєру .Думка автора з приводу цієї історії може змінюватися, але продовження буде.