Звільни свій розум від чужих повчань,
В тугий пучок, людських відносин,
Зумій вплести і ти, історію свого кохання.
Душевний біль одних – для інших втіха,
Їх жалюгідного, рутинного життя.
Тож почуття на людях – наче зрада,
А щирість – лиш злостиву заздрість виклика.
Збережи любов і дай прощення – в серці, помислах, ділах.
З гордістю неси потік тепла, чистої енергії буття,
Що являється дарунком Бога, спільного для нас життя.