Стомилися тополі край дороги
І в темряві затамували крок,
Пливе над ними місяць жовторогий
В оточенні замрянних зірок.
Ще з гнізд своїх лелеки не злетіли,
Далеко за морями срібний сніг,
Та листя й пелюстки зашепотіли,
Що осінь вже ступила на поріг.
Вона уміє літом прикидатись,
Рудим волоссям вміє подражнить,
Але тепло і світ, прогнавши з хати,
Розлюченою стане в одну мить.
Зашиє небо в сіро-чорні хмари,
Нашле вітри, тумани і дощі,
Та й обернеться з дівчини- примари,
В шалену відьму з холодом в душі.