Спроси у бакенщиков, как зажигают воды,
выгоняя туман на берег, словно усталых животных,
о значении маркировок на сухогрузах Африки,
перевозящих каменный уголь тьмы
куда-то на север,
в мир огромных портов.
Пусть они скажут
о живущих в холодных мысах без света и почты,
об океанских глубинах,
в молоковозах которых
сворачивается молоко луны,
о корабельных командах, идущих по песчаному дну,
о свадебных музыкантах, играющих на причалах,
призывая утопленников своими тромбонами.
Они знают названия всех кораблей здешней Атлантики,
они спали во всех отелях отсюда до самой Румынии,
они носят в мешках отделенные собачьи головы своей печали,
они зажигают горячие сердца бакенов возле пустынных пирсов.
Сколько тебе еще плыть, сколько брести,
питаться кофейными зернами, безнадежным портвейном,
когда небеса гремят сцеплениями вагонов товарных составов,
и тьма скрывает тебя до утра,
как консервы контрабандистов.
оригинал:
Бакени
Спитай у бакенщиків, які запалюють води,
виганяючи туман, наче втомлених тварин на береги,
що значить це маркування на африканських суховантажах,
котрі перевозять кам’яне вугілля темряви
кудись на північ,
до великих портів.
Хай вони розкажуть
про мешканців холодних мисів, без світла і пошти,
про океанські глибини,
в яких, ніби в молоковозах,
згортається молоко місяця,
про корабельні команди, які ходять піщаним дном,
про весільні оркестри, що грають з причалів,
скликаючи потопельників своїми тромбонами.
Вони знають назви усіх кораблів по цей бік Атлантики,
вони спали в усіх готелях звідси і до Румунії,
вони носять в мішках відрубані псячі голови своєї печалі,
вони запалюють гарячі серця бакенів біля порожніх пірсів.
Скільки тобі ще плисти, скільки брести,
харчуватись кавовими зернами, безнадійним портвейном,
коли небеса гримлять так, ніби зчеплюються товарні вагони,
і темрява ховає тебе до ранку,
мов контрабандні консерви.