***

Він і вона – дві половинки єдиного цілого чи то розділені злими богами за якийсь непослух і приречені на вічний, всіяний стражданнями та розчаруваннями,  пошук одне одного; чи, навпаки, повінчані долею, яка в призначений час зведе їх на життєвому перехресті, подарувавши щастя бути разом.
Можливо вони знаходяться зовсім поруч, варто лише простягнути руку, щоб відчути жадане тепло долонь,  а може між ними пролягає  безмежна відстань неосяжна ні дотиком, ні поглядом. Тільки невидимі ниті з’єднують їхні серця, котрі б’ються в унісон і бринять однією мелодією.
- «Де ж ти, мила моя?»
- «Я шукаю тебе, коханий».
- «Подаруй мені свої ніжні обійми, дай потонути в бездонній глибині очей і забутися від трунку твоїх поцілунків».
- «Підстав мені своє сильне плече, дозволь бути слабкою, захисти від обману і зрад».
Цей діалог чується в шумі вітру, в шелесті дощу, в  пташиному щебеті.
Падаючі зорі підхоплюють лиш обривки цих фраз та згасають в тумані ночі. Але дві пари очей пильно вдивляються в безкрає небо, шукаючи одну зірку, що на двох, яка дороговказом осяюватиме їхній шлях назустріч одне одному.
Хто знає, скільки треба здолати перешкод, пролити сліз, скільки разів зустріти самотню весну, аби врешті опинитися поряд?
Тож хай їм допоможе Святий Валентин!