Зплутані думки..Їх нема...Нічого немає...Сердце пусте...
-Привіт Катя, як справи, коли в гори?.
З чого починається кохання?Не знаю.І ти не знаєш...
-А в нас сонечко:)) і не лише в дзеркалі:)))
-Чекатиму з нетерпінням нове творіння!:)))
-Я не можу знайти свою музу
Складається,як мозаїка...Слово до слова...Дві долі...
-А я не знаю що в мене завтра буде
Завтра може бути все інакше,може змінитись цілий світ...
-Я про концерт чомусь нічого не знаю
Такі прості випадковості...Зустрічі не навмисне.Хтось вирішив за нас.Чи ні?Не знаю... «сказали,що сонце учора померло»...
-Я твоя фанатка!
А що означає твій нік?
Зачепились,мов дві соломинки в стрімкій воді...Слово до слова...Пазл для майбутнього...
-Як завжди:остання середа тижня:)))Маю "чумуданний" настрій:))
Так близько,так скоро все стане прозорим мов скло...Дотик крила янгола...Дихає душа вільно.
-Класно,що приїдеш!
Несподіване сподівання.Що штовхає в обійми кохання?
-Я ще так багато не вмію.Підскажи,може,як це зробити?
Порада,відповідь на питання,коли ти для когось-вихід,світло в кінці тонелю...
-Не помиляється той,хто нічого не робить!
Сердце не робить помилок...Воно просто розлітається на друзки,душа розчаровується,а розум каже «не зійшлися характерами»...Не бійся помилитись...
-Я взагалі не орієнтуюсь в часі тепер
Загубився між хмарами й дощем,між днем і ніччю...Вихід-кохання...
-Я трохи пишу "в шухляду"...Так,нічого особливого
Те чого не бачать інші,те що десь в глибині душі,що виривається на поверхню криком безмовним...
-Я вмію терпіти
Вмієш чекати,вмієш любити,вмієш мовчати,коли болить...
-Поводир блукаючих думок
Я знайду тебе серед вихору думок і слів,серед сірих днів...
-Дякую,так приємно коли дарують квіти!То півонії?:))
Ти пам»ятаєш?Білі квіти...Напевно наснилось...
-Ти супер! Просто слів бракує...
Віриш в те, в що сама не вірю...Віриш...Тепліють руки...Крила мої...
-Як завжди-остання п"ятниця тижня
Все як завжди і зовсім інакше.Ті ж вікна і двері,білі стіни...Інші ми...
-Аж до нижніх шарів асфальту нашого повсякденного життя:)
А десь там на глибині-оголені почуття,щирі і ніби вперше...
-Я сьогодні багато про тебе дізнався. Хоча і так підозрював, що ти не проста людина...
Маленький космос зі своїми чудернацькими законами...
-Я готовий в любу хвилину тебе підтримати
Огорнути крилами...Янгол душі...Не впадати в розпач,завтра-сонце
-Я просто дістаю задоволення від спілкування
За сотні кілометрів,за тисячі хвилин,за кілька слів одне від одного...
-Коли не просто дивитесь одне одному у вічі,а дивитесь в одному напрямку...
Коли читаєш у душі,мов по розгорнутій книзі.Коли три крапки-це те,що глибоко в сердці...
-... а тільки думки десь над головою літають, зачіпаючи то одну тему, то другу. А я розгублений десь між ними... не знаючи яку ловити... врешті вони потрохи втікають, а ти залишаєшся ні з чим, і тільки чекаєш на їхнє повернення. А може це вже інші думки? Думки про думки... але все таки якісь думки та й прийдуть.
-Думки про думки...Прийдуть...про те,чого навіть не очікував.Інші чи ті ж.А може й не твої...А може...Складно...
Те,що поєднує...Те,що ти знав завжди...
-Ні. ти мене надихнула на щось таке, чим я раніше не займався, але мені це сподобалось. Тому тримайся
Щось жевріло в найпотаємнішому куточку твоєї душі і не сміло розгорітись...Палає небо...
-Щоб взнати людину мало життя,щоб розчаруватись-достатньо миті,образити-думки...
Гірке вино розчарування...In vino veritas...Пити лише чисту воду надій і сподівань...
-Спогади... це те що людина найбільше боїться втратити, це те що в людині формує світогляд, це той досвід, який людина використовує дальше... до наступних спогадів. Спогади бувають приємні, бувають неприємні. але без них людина втрачає особистість.
-Це те без чого не можеш йти далі.Без спогадів-ти порцелянова лялька...
Театр тіней,припадають пилом спогади в бібліотеці душі...Перечитаю пам»яті книги і стану сильніша...
-... сидять дві людини, в різних містах... на різних кінцях віртуального дроту... спілкуються про ніщо і про щось важливе, про буття і про небуття... про відчуття і про думки, про спогади і про плани... як ти думаєш чому!?
-Не знаю.Певно думають і відчувають світ однаково...чи хоча б по схожому...
Дихання..Одне на двох,серцебиття в унісон...Рука в руці...Далеко і поряд водночас...
-Коли ти з кимось хочеш чимось поділитись, а він хоче вислухати, то ти не нагружаєш. Принаймі я так вважаю. а я завжди тебе зможу вислухати, якшо зможу то пораджу дечим
Найважче вимовити три речі...Ти простягаєш руку допомоги...Крила янгола...
-Це просто надлишок емоцій,а емоції не можна придавлювати. Їх потрібно міняти, а гори... це для мене санаторій душі. Там я по-інакшому думаю, про інакше думаю... там для мене інший світ, в якому живеться по-інакшому... можливо по-ліпшому... але приємніше ніж поза цим регіоном. І не дивно чому там люди довше живуть. Їм для щастя мало потрібно. Тому нас тягне туди ...
Подалі від світу,байдужих і заздрісних поглядів... «Де твій рай?Де ти?..»
-...за струну душі, яка ледь вібрує, але відчутно. Так ніби синхронно з серцем... резонанс душі.
Торкнулося кохання...Перші несміливі звуки...Звучить музика дощу...
-Спілкуючись з тобою, я можу "розмовляти" на теми, про які не маю з ким поговорити
Промовляй очима,мовчи і кричи...Я завжди почую...
Читаючи цю розмову, читай між рядками
І не думай правда це чи ні
Ти зрозумієш - це все з почуттями...
до людини, що подобається мені
Ти можеш,в принципі,мовчати.
мовчання теж частина спілкування.
А можеш заново почати,
якщо на то маєш бажання...
Та я і так все розумію
із тих розмов посеред ночі.
Однак, одне чого не вмію -
сказати правду в очі.
Торкнись до душі,промов моє ім»я,усміхнись...Правда.Гірко-солодка...
-Я не маю слів.Ти просто...Чому ми не познайомились 100 років тому?
Я і 100 років самотності...а тепер..
-А тепер нові горизонти... нові почуття... нові враження... нові натхнення... нові думки...
-Я знав, я чув, я відчував...
Що десь на світі є людина,
Що не байдужа до моїх справ.
І знає, що вона єдина -
Та, яку я так чекав
багато років, місяців...
І час напевно той настав,
Коли тебе я знов зустрів
-В моїй душі така гроза...
-Як я маю реагувати-діями чи почуттями?Перевороти завжди чогось вимагають...
Зкинули ідолів,розбили алтарі,віддали серця...ми між небом і землею
-Я не розумію...перегрузка...ПРО ЩО ТИ ГОВОРИШ?!!!!!
Злякалась?Розгубилась?Непомітно опустились сутінки...Будь ближче...
-Ти мені подобаєшся...
Заповни пустоту,затули світ,будь всім-сонцем,дощем,вітром змін...
-В мене всі ці роки серце було покрите кригою... а багато хто пробував її розколоти... але ти просто її розтопила. Зараз в моєму серці весна...
...моя душа починає розквітати
-Ти "сказав" одне з 3-х речей які так важко казати...
-Так це дійсно було важко, важче ніж скласти двигун, важче ніж виграти змагання, важче ніж підкорити недоступну гору...
Тобі повертають крила...Мені повертають життя...Кольорове життя...
-Почуття-це відповідальність...а я ще не знаю,за що відповідаю...
-Це просто треба спробувати
Чому душа моя лунає,чому думки мої літають,
Чому і серце так стискає.неначе чимсь пережимають?
І я не знаю,що з цим зробити?
Чи десь загнати в небуття?
Чи просто взяти й відпустити на волю свої почуття...
Мені лишається чекати на рішень твоїх результат.
Або все заново почати і повернутися назад...
Або відкрити серце й душу...
Та як би там усе не склалось,я поважати твою думку мушу...
Страх перед невідомим...Передчуття поразки чи перемоги...Як все складеться?Рядки книги життя...А доля усміхається...
-Здається ми дивимось в одну сторону...Здається серце б"ється швидше...Здається,що світло в кінці тунелю-блиск щасливих очей...Ні,це не здається...Це є...Це сильніше за мене.Віддаю своє серце...Тримай міцно,не впусти.
-Всі джерела між нами відкриті
Загублені в віртуальному просторі,щасливі,як діти...Кинули виклик реальному світу...
-Мені зараз хочеться щось таке зробити,що сам не знаю що,десь в душі такі бурхливі емоції, як Черемош весною...
Хочеться кудись бігти, кудись далеко... до горизонтів нових почуттів, до світлого проміння, що виглядає із-за хмар... кудись у гору
-Особливо після грози
- А перед...Люблю ті кілька хвилин перед грозою...
-Є таке класне відчуття, коли ще не падає, а вже чути запах дощу і свіжість повітря
- Саме те!І от-от гримне!А далеко вже гуркоче,як морські хвилі об берег...
- І навкруги все спокійно стає, ніби в очікуванні чогось грандіозного
- Вітер стихає і жоден листочок,жодна гілочка не поворухнеться...секунду все тихо,а тоді ллється вода...небо плаче...
- Це моя вчорашня гроза...
- Але після грози все навкруги оживає, чути свіжість, все розцвітає, аж хочеться жити, бігати по калюжам, радіти сонцю...
Ми-живі!Ми відчуваєм світ і дотики вітру...Ми-щастя!
-Яке чудове вічуття!
Тепер я точно знаю
про це прекрасне почуття -
що я тебе кохаю!
-В принципі...Ні, мене таке не влаштовує."В принципі"-це завжди спроба підігнати під стандарт,кліше,спростити...А я хочу знати по справжньому...
І я знаю,ти розкажеш...Щиро,від душі...Віршами...Очі видають тебе...
І мене...
-...теплом своїм ламати лід,дощем пересипати світ...
Ти ж казав весна...
-Я буду скучати, що так приємно розмовляли, що буду з нетерпінням чекати до завтра... що кохаю тебе
А десь далеко вибухають зірки...летять в ніщо sms і руйнуються життя...А ми у віртуальному світі,огорнутому електромагнітними хвилями і імпульсами кохання...
-Відчуваєш,як хтось думає про тебе,як десь серце
б"ється в унісон...тепло пальців на клавіатурі...
Відчуваєш,знаєш...Янгол на правому плечі.
-Дякую за то перехрестя, де перетнулись наші дороги
-...за спільну дорогу з того перехрестя...
Дякую...За любов...Твоє кохання...
22.06.08р.