Пйотр Маур

 
вночі мене будить твій кашель
і розпашіле тіло. подаю тобі воду.
берегів склянки торкають
запеклі вуста. тремтиш.
обіймаю тебе за плечі,
і не знаю, нащо вимовляю тобі
всі ці слова, котрі
хіба сто років тому могли
мати ще певне значення.
засинаєш.
вслухаюся у твій подих.

під ранок мене навідує
жах із твойого сну.
обливаюся твоїм потом.
палаю в твоїй лихоманці.
і
хоча ти вже давно
ти десь інде,
мене досі труїть твоя хвороба.


***
budzi mnie w nocy tw;j kaszel
s rozpalone cia;o. podaj; ci wod;.
o brzeg szklanki opierasz
sp;kane usta. dr;ysz.
bior; ci; w ramiona
i nie wiem, po co wypowiadam
te wszystkie s;owa, kt;re
sto lat temu mo;e mog;y mi;;
jeszcze jakie; znaczenie.
zasypiasz.
ws;uchuj; si; w tw;j oddech.

nad ranem nawiedza mnie
koszmar z twojego snu.
oblewam si; twiom potem.
pa;am twoj; gor;czk;.
i
cho; od dawna
jeste; ju; gdzie; indziej,
mnie wci;; trawi twoja choroba.

Piotr Maur
"Bezmiar milo;;i"
Krak;w: "Zielona sowa", Studium, 2006
s. 52