словно не вода словно не вытекала
не сбивала с ног не застывала в камне
только заброшенный на пути под
аритмичную музыку и веселые поднебесья
я знаю — подобный опыт вряд ли что-то оставит
когда придорожные осы перелетают за окнами по направлению к югу
и независимые радиостанции первыми сообщают
о том, что приближается город
уже тогда когда растает погода
ни везения тут тебе, ни спокойствия, хотя как будто
это должно случиться
из-за угла бредет молодой трансвестит
в теплой юбке в длинном дождевике
стоит под своим подъездом ищет ключи дождь течет по лицу
краска сбивается под глазами словно грязь под ногтями
большие синие капли скатываются по тонким скулам
на черные ботинки и вязанную одежду
словно и вправду не осталось следов
словно память уже не вода которая стынет в теле
любовь к большим населенным пунктам
словно любовь к растущим помимо тебя деревьям
говоришь себе засыпаешь неуловимо
и глаза закатываются под веки
словно потерянные игрушки
оригнал:
НЬЮ-ЙОРК - ФАКІН СІТІ
ніби не вода ніби не витікала
не збивала з ніг не холонула на камінні
лише закинутий на хідники під
аритмічну музику і веселі піднебесся
я знаю — годі щось винести із такого досвіду
коли придорожня оса перелітає за вікном у південному
напрямку
і незалежні радіостанції першими сповіщають
про наближення міста
із-за рогу вибрідає юний трансвестит
в довгому дощовику і теплій спідниці
стоїть перед своїм під'їздом шукає ключі дощ тече обличчям
фарба збивається під очима наче бруд під нігтями
великі сині краплі скочуються на тонкі вилиці
на в'язаний одяг і чорні ботинки
ніби і справді не лишилось слідів
і пам'ять ніби не вода і не холоне глибоко в тілі
любов до великих населених пунктів
ніби любов до дерев що ростуть незалежно від тебе
говориш собі засинаєш непомітно
і очі закочуються під повіки
наче згублені іграшки
С. Жадан. Цитатник. С. 78