Екзістенція
Ванюша насолоджувався: сонце тільки –но наближалося разом з ним до полудення,
а в кишені намацувалися ще не витрачені гроші, і з ними можна було помріяти
не тільки про неминуче пиво, а навіть про щось високе:
ось вгорі чиркнув об гілку горобець, який відірвав несподіваний лист, і той лист
обертаючись навкруги невидимої вісі проти годинникової стрілки м'яко кружляв не
далі як за два кроки від Ванюші в свіжі ще після нічного дощу кущі.
Він слідкував за польотом розсередженим поглядом, бо думки ще не прийшли:
їх потрібно було зібрати після сну . Тільки через деяке вольове зусилля,
остаточно прокинувшись він випірнув на поверхню обумовленого світу:
Ванюша побачив у себе під ногами незнайому річ. Думки заважали
зосередитися та ідентифікувати невідоме, він поволі поворушив
предмет черевиком з шкіри і потім чомусь став на об'єкт обома ногами!
- міна! це-же міна!- радісно прийшло нарешті розуміння призначення знайденого,
яке він галаснув назустріч тій, що вирвалася з під нього силі і миттєво
перетворився на безформне рване на бризки ніщо.
Яазар бар Дан: Запоріжжя