holly
сцена третя
"янгольська доля"
Блискавка. Все застигло. Лише одинокі спалахи за вікном. Через скло, повз завіси, химерним візерунком блискавки вихоплювали секунди ЙОГО часу. Важко дихаючи, він тримав пляшку в руках. Не тому що в ній. А тому що вона. Йому треба було за щось триматися, нехай це примара, нехай ця буря, що розгорнулася всередині нього підхоплювала та розривала душу на часточки, але ця пляшка була останнім, що тримала його в матеріальному світі, її округлості, її збалансованість та приємна важкість. Всього лише один спалах знадобився йому, щоб насолодитися цією фізичною "пляшечною" нісенітнецею. Буря. Блискавка. Ще раз. Пара шалених очей.
Кінець наближався. Янгол це розумів. Важко було усвідомлювати, але він зазнав поразки, допомоги чекати немає ніякого сенсу. Володар? Володар безсилий. Інколи янголу здавалося, що Він помилився, давши людині вибір. І зараз ці думки наче нав"язливі комахи не давали спокою. Проте, думати ніколи, Демон наздоганяв. Удар. Ще один. Спалахи боротьби глухим відлунням розносилися по сходах шістнадцятиповерхівки. Мочки, поверх за поверхом наближався кінець. Янгол знав, він знав, все його ество ВОЛАЛО від болю, від несправедливості та образи, Янгол терпів все до кінця і він цей кінец знав. Пекуча блискавка полоснула його по лодоні і він побачив холодне безжиттєве обличчя Демона. Крок за кроком Демон завершував свою справу, змах за змахом він йшов до своєї цілі. Якби він вмів відчувати, то зловив би кайф від смаку перемоги, адже це був виклик самому Творцю. Іноли демону здавалося, що було ідіотизмом дати людині владу у цьому, духовному метафізичному світі, а тим паче, дати таку могутню зброю, як волю.
Дах вже близько.
Пара шалених очей стала свідком нестримного потоку бурі, що виплескувалася на папір. Відчай, темінь, страх - ось чим були слова, що лягали на жовтий папір. Кілька рядків і ВІН розуміє, що нічого не допоможе, його душа не ляже на папір за його бажанням і ВІН скидає додолу все, чого зміг дістати. Стілець відлетів, не встоявши під ЙОГО напором. Пляшка летить в стіну, розбиваючись на десятки непомітних у мороці часточок, smells like alcohol?
Нічого сказати та немає кому. Безсило опустився на підлогу. Стілець. Що робить стілець посеред кімнати? І що це ,чорт забирай, за шматок мотузки звисає згори?
Янгол вибіг-наче-вилетів на дах. Ще один поверх і Демон також побачить вечірній Київ, але не зможе його оцінити. Янголу так подобався вечірній Київ. І зараз він насолоджувався останніми секундами, що, немов на прохання, збільшились до неймовірних розмірів. Морок почав набувати чітких ліній і чомусь йому згадалась стара пісенька що не давала спокою і набувала просто параноїдальних форм: "на даху треба дивитись в небо і обережно ходити не треба, бо дах то є місце де ходить птах - це дах". Час зупинився і лише лагідний шепіт Володаря нарешті вивів Янгола із трансу - так спокійно і зразу все стало на свої місця. Володар зі мною.
Демон повільно вийшов на дах. Янгол стояв і куточки його рота склались в щось на зразок посмішки. Тінь здивування і нічого більше.
Пара нажаханих очей споглядала петлю, що звисала зі стелі та стілець з кухні - звичайний опшарпаний стілець. Ні. Ні!!! Я не буду!!! Я не.... будеш, ти мусиш, це останній вихід - дивний шепіт, але він правий, я мушу. Бог далеко. Я ненавиджу його!!! НЕНАВИДЖУ!!! Ні, ні, це не мої думки... ТИ МУСИШШШ!!
Тремтячими руками ВІН підіймався вгору. Ноги були набиті ватою і користі з них як з колон Херсонесу... Чомусь саме це пригадалося ЙОМУ... дивно... круглий зашморг... ой як стілець хитається... треба бути обережним....
Демон підішов і владним рухом підняв Янгола над собою:
- Ти програв.
- Це ти програв, твій час вичерпаний, Володар прийде.
- Але тебе вже не буде
СПАЛАХ!! Стілець перекинувся, зойк та здушений хрип... безпоміччя... безпо... без...пххх...
СПАЛАХ!! Янгол впав долілиць, хапаючи повітря ротом, шалений біль пронизував все єство, але, незважаючи на це, відчуття сонливості, очі злипаються і сили виходять, піднімаючись високо в небо. Небо відповіло кількома брудними крапельками, впавшими на місце, де закінчилося ще одне життя.
Частина сценарію "Holly"
Copyright by Ж.Мільченко
2009