ІІ. ДНІСТРОВСЬКА СІЧ.
4. Січень – квітень 2005. Третій Гетьманат. Пакет установчих документів Дністровської Січі. Думки – вголос. Козацька педагогічна конференція. Звіт про виконання заходів з розвитку Українського козацтва в районі.
Події пізньої осені – зими 2004 року продемонстрували переваги політичного ідеалізму над політичним цинізмом, ілюзій – над суворою реальністю. Не можна сказати, що головною опорою В.Ющенка були найбідніші області республіки. Відомо, що рівень зарплатні по всій Україні був мізерний. Утім, у самому Києві – осередку й головній рушійній силі опозиції – середня місячна платня дорівнювала 1019 гривень. Ці, переважно не бідні, люди бажали жити вільно, без постійного примусу, приниження й плазування перед владою. До таких людей належала й група журналістів центральних телевізійних каналів (41 особа), які заявили рішучий протест проти «темникової» цензури діючої влади. Водночас ніхто не може заперечити, що і в першому, і другому турах голосування чимало виборців без будь-якого адміністративного тиску проголосували за В.Януковича. Регіональна самоідентифікація донеччан продиктувала масові присяги на вірність «вибору Донбасу» - їхньому землякові, який не зупинився перед тим, щоб встати на коліна перед шахтарями, благаючи про підтримку на виборах. Ганебною помилкою, грубою нетактовністю працівників штабу В.Ющенка в Донбасі стало агресивне гасло «Победили немецких – победим донецких».
Важливою рисою жителів шахтарського краю здавна була біетнічність (відчуття себе почасти українцями, почасти росіянинами), втрата або послаблення почуття національної ідентичності. Для багатьох «біло-блакитних» першорядне значення мало економічне виживання, а ситий Київ здавався ледь не паразитом, який живе за рахунок нелюдської шахтарської праці.
В сучасному суспільстві України мовне питання не є визначальним чинником консолідації суспільства. Головними для більшості залишаються такі проблеми, як бідність, низькі зарплати й пенсії, неефективна система соціальної допомоги, безробіття.
Схід та Південь України урбанізовані, мають статус регіонів-донорів, ще в 90-х роках створили низку проблем для київської влади. Але вони зберігають лояльність до центру, оскільки їх експортні операції орієнтовані більше на Європу, ніж на Росію.
У Закарпатті так і не склався «четвертий східнослов’янський етнос» (русини), а істотна допомога Києва в подоланні масштабних екологічних катаклізмів зумовила консолідацію місцевої еліти з республіканською владою.
Після оскарження виборчим штабом В.Януковича на чолі з Т.Чорноволом результатів переголосування другого туру, Верховний Суд України почав розгляд скарг. Почались з’являтися наметові містечка прихильників В.Януковича (Донецьк, Луганськ, Київ, Крим, Херсонщина, Дніпропетровщина, Миколаївщина, Запоріжжя, Одещина), які не хотіли зміритися з поразкою. Однак за своєю масовістю, рівнем організованості та тривалістю всі ці виступи поступалися акціям опонентів.
23 січня 2005 року в стінах Верховної Ради відбулася інавгурація В.Ющенка, який одержав як глава держави булаву, медальйон і печатку. 4 лютого Прем’єр-Міністром була затверджена Ю.Тимошенко (13-й голова уряду з 1990 року). Лейтмотивом програми уряду Ю.Тимошенко стали назви її концептуальних розділів: Віра, Справедливість, Гармонія, Життя, Безпека, Світ. Команда прем’єра мала обмаль часу, щоб подати виважені, глибоко обмірковані цифрові показники цієї програми, та ще й в умовах дефіциту державного бюджету. Спочатку уряд почав виконувати ті обіцянки, які лунали на Майдані.
У видавництві «СП «Петрекс» надрукував книги:
1. С.В.Тимофєєва, В.Я.Тимофєєв. Архіви козаччини Задністров’я. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003-2010.
Документи та матеріали козацтв Задністров’я.
Т. 7. Козаки Задністров’я. Частина 2. 2004. (11.01.2005). 176 стор.
2. В.Я.Тимофєєв. Козацька педагогіка – сучасна освіта. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2005. (29.04.2005).
100 стор. Додатки.
Стисло викладена методика створення і налагодження роботи молодіжних та дитячих козацьких осередків, школи козацько-лицарського виховання.
Розділи книги: Вступ. Школа козацько-лицарського виховання. І. Передумови створення шкіл козацько-лицарського виховання. Козацтво Задністров’я. Історична інтерлюдія. ІІ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Педагогічні роздуми. ІІІ. Школа козацько-лицарського виховання (теоретичні засади). Джерела козацько-лицарського виховання. Література. Додатки.
ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ
22 січня 2005 року відбулася історична для Українського козацтва подія: Президент України В.А.Ющенко згодився стати Гетьманом України, очоливши роз’єднане до сьогодення Українське козацтво.
Сьогодні уже можна однозначно констатувати, що Українське козацтво подолало кризу, котра заважала працювати і діяти на повну силу і звільнилося від негативних тенденцій, які панували в ньому.
Українське козацтво відродилося у 1990 році (хоча його осередки на Українї з’явилися ще в кінці 1980-х років). Першим Гетьманом козацтва був В.Чорновіл, другим – В.Мулява, третім – І.Білас. При В.Чорноволі ця громадська організація накопичувала сили, розробляла теоретичне підґрунтя; при В.Муляві - козацтво зросло численно та якісно, але при І.Біласі почало вироджуватися в замкнений клан нечисленних вищих офіцерів, які відкрито зневажали громаду й вважали простих козаків бидлом.
Показовою в цьому відношенні було Велика Рада Українського козацтва, яка проходила в Тернополі ( пізня осінь 2002 року). Гетьман І.Білас вишикував делегатів крайових (обласних) організацій на плацу під дощем, окружив сердюками з нагаями, які виганяли з ради незгодних із поглядами отаманської верхівки (“ми порадилися, а я вирішив”).
Таке відношення розлютило козацьку громаду: крайові організації та й просто окремі первинні товариства почали виходити із Всеукраїнської громадської організації Українське козацтво й утворювати свої – незалежні – Козацтво України (Анатолій Попович), Реєстрове Козацтво України (Анатолій Шевченко), Військо Запорозьке України (Дмитро Сагайдак), Запорозьке козацтво Низове (Анатолій Ярош), Звичаєва Громада Українського козацтво (Євген Петренко), Характерне козацтво (Володимир Куровський ), Вільне козацтво ( ), Об’єднане Козацтво України (Володимир Шовкошитий), жіноча козацька організація “Берегині” (Ела Якимів) та ін. Таке дроблення значно розпорошувало громаду й сприяло подальшому укріпленню впливу козацького генералітету, що на практиці проявлялося, зокрема в прийнятті гетьманатом одноосібного або кулуарного рішення з принципових питань.
Так в травні 2004 року Радою Генеральної старшини Українського козацтва було прийнято рішення про підтримання козацтвом на виборах Президента України-2004 Прем’єр-Міністра В.Януковича й викреслення із реєстру козацтва генерал-отамана В.Ющенка, хоча за Статутом таке рішення має право прийняти лише Велика Рада, за присутності двох третин представників крайових громад. З аналогічним порушенням був прийнятий і новий Статут Українського козацтва. На Великій Раді він теж не обговорювався (саме тому в ньому закладені такі положення, які не притаманні громадській організації, а швидше партії чи військовій структурі – Гетьман може звільнити отамана, котрого обрало товариство – тут ознаки одноосібної диктатури і узурпація повноважень; Гетьман може призупинити діяльність одного товариства і утворити інше в будь-якому регіоні – це стосується і його повноважних представників на місцях). Потім пішли перевірки з Міністерства юстиції тих організацій, що були зареєстровані згідно з Статутом 1992 р. з метою змусити перереєструвати їх за новим Статутом. Новий Статут в руках І.Біласа запрацював на повну потужність, коли потрібно було розправитися з крайовими отаманами, які свій вибір зробили на користь Віктора Ющенка – їх було виключено з лав Українського козацтва. Фактично йшло знищення Українського козацтва через виключення кращих його представників і вихолощення самої суті козацьких принципів та ідеалів. Це рішення було останньою краплиною, яка переповнила чашу гніву козаків й ініціативна група скликала у грудні 2004 року Велику раду (1278 делегатів із 23 областей та АР Крим), на якій Гетьмана І.Біласа за узурпацію влади було звільнено від посади, скасовано рішення щодо виключення козаків із лав Українського козацтва ( зокрема В.Ющенка ) й запропоновано просити згоди Президента на майбутній січневій Раді 2005 року очолити козацтво України (козацтво звернулося до Президента з проханням прийняти атрибути козацької влади – звання Гетьмана України, як ознаку найвищої влади у державі Україна; Прапор Українського козацтва; Булаву Гетьмана України). У роботі цієї Ради активну участь взяла делегація й нашого – Буджацького козацтва.
Рада вирішила: козацтво повинно мати державне спрямування. Має відновити роботу Координаційна Рада при Президентові України. Вона повинна стати дієвим органом у справах козацтва. Вже йде мова і про Департамент Українського козацтва. Козацтво, в свою чергу, повинно стати моральним авторитетом держави у тих галузях, які сьогодні державою не охоплюються – починаючи з силових структур, прикордонної служби, охорони правопорядку; об’єднувати навколо себе інші козацькі організації.
Раді передували непрості переговори: не всі з близького оточення В.Ющенка схвально сприйняли ідею гетьманата.
І ось ця Рада відбулася...
21 січня 2005 року районна канцелярія козацтва отримує телефонограму про терміни проведення Позачергової Великої ради Українського козацтва у Києві на площі Богдана Хмельницького, формує делегацію, яка цього ж числа виїжджає автобусом до столиці України.
22 січня – ми (М.П.Скляренко, Л.Г.Городецький, В.Я.Тимофєєв, В.М.Воробйов, І.П.Оленєв, В.П.Горлачов, М.В.Врублевський ) в Києві. Невеликий морозець, хмарно, вітерець, лежить сніг.
З 9 годин ранку на площі збираються козаки: київські товариства, “західняки” (закарпатці-прикарпатці, тернопільці із справжніми гарматами), “східняки” (донетчани, луганці, запорожці), козаки із півдня (одесити, миколаївці, херсонці, кримчани) та півночі. Наші побачили друзів-учасників “помаранчевої” революції, пішли спомини.
З 11.30 годині шикуємося у козацьке Коло. Попереду підрозділів – крайові отамани. Попереду “буджакців” – Скляренко М.П., одеситів – Петько А.І. О 12-й – під’їжджає кортеж: В.Ющенко, Порошенко, О.Омельченко, Зінченко, Азаров... Головний отаман Українського козацтва І.Вардинець та Генеральна старшина зустрічають їх; Вардинець доповідає Президенту України про готовність делегатів козацтва до ради.
Далі – ритуал відкриття ради; співаємо Гімн України; гримлять козацькі гармати (до речі гриміли вони часто під час ради ).
В.Ющенко дає згоду бути Гетьманом України. Йде ритуал посвяти: вручення булави, прапора-штандарта, покриття голови Віктора Андрійовича козацькими прапорами, ритуал із зброєю (До Січі!), молитва за Україну ( читають святі отці ), клятва-обіцянка Гетьмана... вперше на Україні за останні 300 років!
Я – фотографую: здалеку, зблизька - крупним планом, зробив декілька знімків із надвратної дзвінниці Великої Софії. Нас – фотографів-аматорів та професійних (преса, телебачення) – багато; починається метушня – всі бажають бути поближче до Президента – Коло звужується за рахунок цивільних мешканців Києва...
Здивувало відсутність охорони: лише один молодик намагається якось підтримувати порядок; наші осавули та сердюки не при справі – В.Ющенко заборонив втручатися: є козацтву довіра!
Президент-Гетьман України виголошує сучасні завдання козацтва: об’єднання навколо козацької ідеї, приведення до вимог Конституції норм статуту, проведення в найближчий час Великої ради...
З короткими промовами виступають В.Мулява, Генеральна старшина (І.Вардинець, Б.Лемчик, В.Лупійчук, С.Аржевітін, Т.Чухліб, П.Бровко, М.Потапенко), М.Пантелюк, В.Каленяк, крайові отамани...
По закінченню співаємо Гімн України. Гуркотять козацькі гармати...
...Почався Третій Гетьманат. Перший – Хмельниччина, Другий – Скоропадщина, Третій – Ющенковщина... (27)
ПАКЕТ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДНІСТРОВСЬКОЇ СІЧІ
1. КОНЦЕПЦІЯ
Дністровська Січ – має стати потужною і впливовою дружинно-військовою, громадсько-політичною, виховно-патріотичною, консолідуючою силою Білгород-Дністровської громади (міста та району).
Виходячи з глибоко вкорінених в народі історичних традицій козацтва, прихильного ставлення до ідеї відновлення козацтва, його високого авторитету у різних шарах суспільства, а також сучасних реалій, доцільними є такі головні засади і принципи подальшої розбудови широкого козацького руху в Білгород-Дністровській громаді:
1. Основним принципом повинна стати «двоповерховість» структурної побудови козацтва Білгород-Дністровської громади з виділенням його формальної (офіційної, державної, муніципальної) та громадської (неформальної) частини.
2. Офіційна (реєстрова, муніципальна) частина козацтва Білгород-Дністровської громади повинна бути представлена підрозділами спеціального призначення, які б, зокрема, взяли на себе:
- охорону майна державних та господарських структур;
- охорону громадського порядку;
- утворення спеціальних груп швидкого реагування, оснащених необхідною технікою на випадок надзвичайної ситуації (пожежа, землетрус, буревій та ін.);
- утворення шкіл козацького виховання для морально-духовної підготовки молодого покоління з використанням звичаєвих, морально-духовних, військових та інших традицій козаччини.
Громадська частина козацтва Білгород-Дністровської громади повинна бути представлена єдиною і широкою мережею громадських організацій різних рівнів, яки б, зокрема, взяли на себе:
- комплексну діяльність по сприянню діючій українській армії та флоту;
- створення козацького вишкільного стрілецького центру для ветеранів, воїнів у запасі, який б дозволяв підтримувати і вдосконалювати свій військово-фаховий рівень;
- сприяння органам правопорядку на місцях (створення інституту громадських дільничних-інспекторів);
- сприяння розвитку ділових, економічних структур козацтва Білгород-Дністровської громади на базі звичаїв самозабезпечення, самореалізації в умовах сучасного правового поля України (створення фонду матеріальної та інтелектуальної допомоги);
- історико-просвітницьку та художньо-мистецьку діяльність серед населення, широкого загалу, що включає всі вікові і соціальні групи незалежно від партійної, конфесійної та іншої приналежності;
- створення широкої мережі дитячо-юнацьких, молодіжних козацьких організацій на основі вікового досвіду вишколу молодого покоління в дусі патріотизму, культу здорового тіла і духу.
4. Керівництво двома структурами козацтва Білгород-Дністровської громади - муніципальною та громадською – за посадою здійснює виборний голова (міськвиконкому та (або) районної ради), який одночасно обіймає посаду Головного отамана козацтва Білгород-Дністровської громади. Фінансування муніципальної структури козацтва Білгород-Дністровської громади здійснюється міською та районною радами, господарськими структурами. Громадські структури козацтва Білгород-Дністровської громади діють на основі самофінансування при муніципальній та державній підтримці.
5. Оперативне керівництво козацтвом Білгород-Дністровської громади здійснює Наказний отаман, кандидатуру якого з числа отаманів-керівників козацтва Білгород-Дністровської громади на паритетних засадах визначають Козацька Рада козацтва Білгород-Дністровської громади та Головний отаман (виборний голова).
6. Козацька Рада козацтва Білгород-Дністровської громади включає Раду командирів муніципальних козацьких структур, Раду отаманів козацьких, громадських організацій та Раду Старійшин.
7. Вищим органом козацтва Білгород-Дністровської громади є Велика Козацька Рада, яка складається із всіх козаків та козачок (молодиків та берегинь) козацтва Білгород-Дністровської громади. Велика Козацька Рада є правомочна, якщо на її зборах присутні більше половини членів козацтва Білгород-Дністровської громади.
2. ПОЛОЖЕННЯ
Дністровська Січ (далі - ДС) – об’єднання громадян України, що проживають на території Білгород-Дністровської громади (міста та району) та відносять себе до козаків.
Мета існування ДС – відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.
Завдання, які переслідує ДС:
1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства.
2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.
3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї.
4. Створення Січей як осередків таборового вишколу молоді.
5. Охорона та захист навколишнього середовища.
Напрямки роботи ДС:
1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоров’я.
2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю.
3. Козацький родовід. Вивчення козаками свого родоводу.
4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.
5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.
6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).
7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених).
3. СТАТУТ
1. Загальні положення.
1.1. Дністровська Січ (далі - ДС) є добровільною, незалежною, позапартійною, громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно міжнародними актами по захисту прав людини, своїми історичними традиціями, Конституцією України, чинним законодавством і цим статутом.
1.2. Діяльність ДС будується на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування, законності та гласності.
1.3. Діяльність ДС розповсюджується на територію Білгород-Дністровської громади (міста та району).
1.4. ДС взаємодіє з державними установами та громадськими організаціями, що сприяють відродженню українського козацтва як на Україні, так і за її межами, розвиває співробітництво з козацькими громадами всього світу.
1.5. Місцезнаходження керівних органів ДС:
Штаб ДС – Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Радянська 3а, тел. 80974667174.
2. Мета, завдання, діяльність ДС.
2.1. Метою діяльності ДС є відродження козацької справи – сприяння захисту економічних, політичних здобутків української нації, людської гідності, популяризації національних звичаїв, традицій та козацьких життєвих принципів.
2.2. ДС вирішує такі завдання:
- сприяє відродженню України як суверенної держави, її Збройних Сил, які створені як з оборонною метою, так і для підтримання порядку в державі;
- сприяння вихованню наступних поколінь у дусі національного козацького лицарства, відданості рідному народу;
- проведення заходів з охорони та захисту навколишнього середовища;
- підтримка національно-культурного розвитку українців за межами України;
- проведення роботи із створення козацьких Січей і поселень як осередків розвитку традиційних форм господарювання і навчання молоді на засадах козацьких традицій;
- боротьба проти впливу наслідків тоталітарної системи на життя різних верств населення України, а також проти утворення всіляких тоталітарних структур.
2.3. Напрямки діяльності ДС. ДС сприяє відродженню і розвитку:
- національного духу;
- української мови;
- збереженню духовних скарбів і здобутків української нації;
- національних козацьких одностроїв і атрибутики, традицій та обрядів;
- усної народної творчості і кобзарства;
- традиційних козацьких військових умінь (козацької боротьби «гопак», володіння конем, тощо);
- народної медицини, харчування і характерництва (характерник – народний цілитель);
- народної педагогіки;
- дослідження історії України, популяризації та розвитку духовних надбань та культури;
- народних промислів;
- вільного господарювання;
- ефективних форм захисту навколишнього середовища.
2.4. ДС в порядку, передбаченому чинним законодавством:
- координує роботу станів (в місті Білгороді-Дністровському та районі), всіляко підтримує їхню діяльність;
- пропагує українську історію і культуру, сприяє встановленню історичної правди про козацтво та його участь в державному, політичному, економічному розвитку України;
- сприяє увічненню козацької слави, збереженню і відновленню пам’яток історії і культури козацтва;
- організовує козацькі табірні збори і проводить фольклорно-етнографічні експедиції, присвячені вивченню і розвитку духовних традицій українського землі;
- організовує і проводить культурно-просвітницькі походи на конях, човнах та інше;
- здійснює виробничу, господарчу діяльність;
- проводить спортивні змагання з козацьких військових умінь;
- організовує і проводить конференції, семінари, симпозіуми, виставки з питань діяльності ДС;
- здійснює видавничу діяльність;
- організовує і підтримує дитячі та юнацькі козацькі організації, школи і табори, проводить виховну роботу серед молоді;
- проводить роботу по створенню козацьких січей і поселень, де запроваджуються традиційні форми сільського господарювання і народних промислів;
- сприяє становленню історичних назв міст, сіл, вулиць, майданів, збереженню і відновленню пам’яток культури українського козацтва;
- співпрацює з військовими організаціями України з питань діяльності ДС та з питань участі ДС у підготовці юнаків до служби у Збройних Силах України.
3. Членство в ДС. Права і обов’язки членів.
3.1. Членство в ДС може бути індивідуальним і колективним.
3.2. Індивідуальними членами ДС можуть бути громадяни України, особи чоловічої статі будь-якої національності і соціального походження з 18-річного віку, які пройшли випробувальний термін 1 рік, є активними прихильниками відродження і розвитку козацтва, здорового способу життя, визнають статут і сплачують членські внески.
3.3. Прийом у члени ДС проводиться на Радах згідно до козацьких звичаїв за письмовою або усною заявою кандидата.
3.4. Колективними членами ДС можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, громадські об’єднання, які сприяють реалізації ідей і завдань ДС та підтримують його матеріально.
3.5. До колективних членів ДС приймає Рада ДС на підставі рішень трудових колективів підприємств, організацій, установ.
3.6. Стани ДС вирішують свої внутрішні справи самостійно, але у відповідності із статутом ДС.
3.7. Члени ДС мають право: вирішального голосу на козацьких Радах; обирати і бути обраними в керівні органи ДС; брати участь у всіх заходах ДС; виносити на розгляд козацьких Рад. Будь-які питання стосовно діяльності ДС; отримувати інформацію про заходи ДС; користуватись майном ДС у встановленому порядку; носити однострій ДС з обладунком.
3.8. Обов’язки членів ДС: дотримуватись вимог статуту; брати активну участь у роботі ДС; підтримувати дії та почини ДС морально і матеріально; виконувати рішення керівних органів ДС; узгоджувати свої дії із Штабом; зберігати і розвивати козацькі традиції, оберігати честь і гідність козацького імені, зміцнювати єдність ДС; піклуватись про дітей, ростити покоління здорових морально і фізично; сплачувати вступні і членські внески, розмір яких встановлюється Радою ДС.
3.9. Припинення членства в ДС можливе: за власним бажанням; в разі порушення цього статуту, а також за діяльність, яка завдала шкоду авторитету ДС. Рішення про виключення приймається Радою ДС чи стану, після чого може бути оскаржене до козацького суду. Рішення про виключення колективних членів приймаються Радою ДС.
4. Структура і органи управління ДС.
4.1. Первинним осередком ДС, який створюється за територіальним принципом або за одним з напрямків діяльності ДС є стан (сотня, курінь).
4.2. Сотні (курені) можуть об’єднуватись в полки (паланки), товариства (коші).
4.3. ДС складається із станів (в перспективі – із сотень, полків, товариств (куренів, паланок, кошів)) згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом.
4.4. Сотні, полки, товариства (курені, паланки, коші) входять в склад ДС на правах колективних членів або його структурних одиниць.
4.5. Керівні органи ДС складаються з Козацької Ради, Ради Отаманів станів і Штабу.
4.6. Найвищим органом самоврядування ДС є Козацька Рада, яка складається із членів ДС (делегатів) і скликається не рідше ніж один раз на рік. Представництво, час і місце проведення Козацької Ради, а також порядок денний визначає Рада Отаманів станів, в окремих випадках – Штаб. Козацька Рада є повноважною, якщо на ній присутні не менше 2/3 членів, (обраних делегатів).
4.7. Козацька Рада може скликатися позачергово по вимозі 1/3 станів, або одного з вищих органів ДС (Ради Отаманів станів, Штабу).
4.8. Козацька Рада: визначає і затверджує основні принципи, стратегію, завдання і напрями діяльності ДС; затверджує статут, вносить в нього зміни і доповнення; обирає отамана ДС (голову Ради Отаманів станів), Штаб, контрольно-ревізійну комісію і Суд честі строком на 1 рік; утворює Раду почесних козаків ДС (січові діди); заслуховує звіт отамана ДС про роботу Штабу і звіт контрольно-ревізійної комісії; розглядає рішення Штабу в найважливіших справах господарчого, фінансового і спірного характеру; затверджує кошторис витрат; визначає повноваження Ради Отаманів станів; затверджує положення про членські внески, Суд козацької честі, молодіжні організації ДС, козацьку старшину, символіку, строї, ревізійні комісії і інші положення, вносить до них зміни.
4.9. У період між Козацькими Радами керівництво діяльністю ДС здійснює Рада Отаманів станів, яка збирається не рідше, ніж раз на три місяці і підзвітна Козацькій Раді.
4.10. Рада Отаманів станів:
Складається з Головного Отамана ДС, Отаманів станів, Старшини ДС (членів Штабу), (отаманів Товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів). Виступає законним представником інтересів ДС. Звітує перед Козацькою Радою ДС. Заслуховує звіти Головного Отамана про роботу Штабу за минулий період. Приймає рішення про скликання позачергової Козацької Ради ДС. Затверджує структурні зміни в Штабі. Має право накладати вето на накази Головного Отамана чи його заступника, якщо вони суперечать рішенням Козацької Ради і чинному законодавству, або на прохання одного з об’єднань ДС і передавати їх на остаточне вирішення Козацькою Радою (рішення приймається простою більшістю голосів). Може висловлювати недовіру Головному Отаману і ставити питання перед Козацькою Радою ДС про його переобрання (рішення приймається простою більшістю голосів).
4.11. Виконавцями рішень Козацької Ради ДС є Головний Отаман ДС, Отамани станів, Штаб.
4.12. Головний Отаман ДС:
Обирається терміном на один рік Козацькою Радою ДС в день свята Покрови Пречистої Богоматері; обраному Головному Отаману Козацька Рада ДС доручає відзнаку (булаву, пернач), як символ влади. Може обиратися не більше як на три строки поспіль. Представляє інтереси Козацької Ради на всіх рівнях органів влади і в міжнародних організаціях, у взаємовідносинах з державними установами, громадськими і міжнародними організаціями, громадянами, з іншими організаціями. Діє без довіреності від імені ДС. Організовує виконання рішень Козацької Ради ДС й Ради Старійшин (Штабу). Організовує і проводить засідання Штабу. Підписує рішення Козацької Ради ДС і Штабу. Підписує всі фінансові документи і ділові листи, визначає своїм наказом коло осіб, які мають право підпису, особисто контролює роботу Писаря, Скарбника і всього Штабу. Організовує діяльність ДС і Штабу у відповідності з цим Статутом та чинним законодавством. Несе повну відповідальність за діяльність Штабу перед Козацькою Радою ДС. Видає на виконання статутних завдань розпорядження, обов’язкові для виконання ДС. Вносить на затвердження Козацької Ради, а при потребі на засідання Штабу (Ради Старійшин) кандидатів до Штабу і клопочеться перед цими органами про звільнення з посади тих членів Штабу, які не справляються з покладеними на них обов’язками, зловживають посадовим становищем або заплямували себе в моральному плані.
4.13. Писар (Начальник Штабу) - Заступник Головного Отамана виконує обов’язки Головного отамана ДС у разі його відсутності, або за наказом Головного Отамана ДС. Обраному Писарю Козацька Рада ДС доручає пернач, як символ влади.
4.14. У відсутності Головного Отамана ДС або для виконання певної роботи Головним Отаманом призначається Наказний Отаман.
4.15. Штаб (Канцелярія):
Виступає законним представником інтересів ДС. Координує роботу станів та об’єднань ДС. Приймає рішення з поточних питань, якщо вони не віднесені до компетенції вищих органів ДС. Готує всі необхідні документи і матеріали. Виносить на розгляд Козацької Ради ДС і Штабу проект кошторису витрат і програму заходів ДС. Веде загальний реєстр ДС. Самостійно формує, в межах виділених коштів, штат працівників ДС, самостійно розподіляє страховий фонд і фонд заробітної плати. Проводить облік об’єднань та осередків ДС, видає їм відповідні посвідчення про права та привілеї. Підзвітний Козацькій Раді ДС.
4.16. Ревізійна Комісія ДС:
Ревізує діяльність ДС. Ревізійна Комісія обирається Козацькою Радою в кількості 3 чоловік строком на один рік (старшина не може входити до складу Ревізійної Комісії). Перевіряє роботу Ради Отаманів, Штабу, здійснює контроль за надходженням і витратою коштів і матеріалів, правильністю ведення документації. Підзвітна тільки Козацькій Раді ДС. Роботу куренів і об’єднань перевіряють власні комісії.
4.17. Повноваження інших органів ДС визначаються окремими положеннями які затверджуються рішеннями Ради Отаманів.
4.18. Вищим органом стану (Товариства, Полку, Сотні – Коша, Паланки, Куреня) є Рада, яка збирається не рідше одного разу на рік.
4.19. Рада Стану, Товариства ,Полку, Сотні, Коша, Паланки, Куреня вирішує всі питання самоврядування, розпоряджається коштами та майном, обирає строком на один рік отамана, писаря, суддю, осавула, обозного, хорунжого, скарбника, іншу козацьку старшину.
4.20. В разі потреби у об’єднаннях може створюватись Мала Рада.
4.21. Рада має право висунення учасників товариства на вибори до місцевих, районних, обласних, республіканських органів влади і управління.
4.22. Козаки можуть об’єднуватись в рамках ДС в цехи за напрямками діяльності (кобзарі, художники, гончарі, ковалі, бджолярі і т.п.) і в земляцтва, при цьому дотримуючись статуту.
5. Кошти і майно ДС.
5.1. ДС має кошти на банківських рахунках та своє майно.
5.2. Кошти ДС складаються з:
Членських внесків від колективних членів та індивідуальних членів. Відрахувань від прибутків створених власних підприємств і організацій. Банківського кредиту на виконання статутних завдань. Надходжень від проведення культурно-масових, спортивних і інших заходів, лотерей, лекцій, виставок, видавничої діяльності, пожертвувань членів ДС. Добровільних пожертвувань, заповітів та інших внесків приватних осіб, установ, підприємств та організацій України та з-за кордону. Інших надходжень, які не суперечать закону.
5.3. Кошти ДС використовуються у відповідності з чинним законодавством на проведення заходів, передбачених статутом, організаційно-господарські потреби та утримання штатного апарату.
5.4. Майно ДС складається із будівель, споруд, основних засобів виробництва, підприємств, засобів транспорту і зв’язку, жилого фонду, культурних і історичних цінностей та іншого.
5.5. Право розпоряджатися коштами та майном ДС належить Раді Отаманів ДС, яка несе відповідальність за своєчасне надходження коштів та їх правильне використання.
6. Правовий статус ДС.
6.1. ДС та стани є юридичними особами, що можуть мати рахунки в банках, печатки, штампи, емблеми та іншу символіку, яки затверджуються Козацькою Радою та реєструються у порядку, передбаченому чинним законодавством.
6.2. Виступає позивачем і відповідачем в судах і арбітражах.
6.3. ДС не несе відповідальність за кошти і майно станів (товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів) чи Січей.
6.4. ДС, Стани, Товариства, Полки, Сотні (Коші, Паланки, Курені), а також Січі керуються у своїй діяльності цим Статутом.
6.5. Доповнення і зміни до Статуту вносяться Головним Отаманом ДС, Отаманами станів, Штабом з наступним затвердженням Козацькою Радою ДС.
7. Припинення діяльності ДС.
7.1. Діяльність ДС може бути припинена в разі реорганізації або ліквідації за рішення Козацької Ради ДС, якщо за це проголосувало більше 2/3 членів (делегатів), або в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
7.2. Ліквідація ДС проводиться у встановленому порядку ліквідаційною комісією, призначеною Козацькою Радою ДС.
7.3. В разі припинення діяльності ДС його майно та кошти за рішенням ліквідаційної комісії направляються на цілі, передбачені статутом, або використовуються в установленому порядку.
4.ПРОГРАМА
1. Мета.
Враховуючи унікальність козацтва як соціального явища світового масштабу, воно несе в собі неосяжний національно-духовний, морально-виховний і військово-патріотичний потенціал; що козацтво є наша українська форма демократії та державності, форма військового устрою; що структура організації козацтва легко вписується в адміністративний устрій України і підкріплює його, МЕТОЮ козацького руху є розбудова української держави через духовне об’єднання та мобілізацію енергії народу на економічне процвітання і підняття добробуту людей на світовий рівень. Дністровська Січ - складова козацтва.
2. Принципи організації діяльності.
Козацьке товариство розбудовується і діє на принципах: добровільності; широкої демократії, узгодженості із законами України; високої духовності; самофінансування і самозабезпечення; патріотизму і відданості національним традиціям, національній ідеї; розподілу козацтва на дві великі частини: реєстрового і нереєстрового.
До реєстрового козацтва відносяться ті козаки, які задіяні у виконанні службових обов’язків. За це вони платні не отримують, а тільки користуються моральними та деякими матеріальними пільгами.
Нереєстрове козацтво не задіяне у виконанні службових обов’язків і займається господарською діяльністю, культурою, спортом, духовним вихованням.
Організаційною формою реєстрового козацтва є Отаманський стан (Добровільна Козацька дружина). На цей стан покладаються всі завдання територіальної оборони. Крім того, такий стан несе високу ідейно-виховну функцію, як по відношенню до молоді, так і всього населення.
Спираючись на осередки на виробництві, організаціях, на базі Товариства сприянні обороні України створюються територіальні організації (стани). Вони використовуються як добровільні козацькі народні дружини для допомоги місцевій владі, міліції у підтримці громадського порядку. Тому вони використовують стани-пункти громадського порядку і контролюють всі криміногенні райони населених пунктів. За це козаки повинні користуватись пільгами, які обумовлені законними актами Верховної Ради, місцевих рад і захищені соціально Положенням про добровільну народну козацьку дружину (ДНД).
3. Джерела фінансування.
3.1. Поки нема закону про козацтво, для виконання такого завдання як допризовна підготовка, вишколені табори, спортивні змагання, рятівні команди використовуються кошти з узгодженням таких міністерств, як Міністерство освіти, Міністерство молоді та спорту, МНС – та частина заходів, яка співпадає з планами цих міністерств й може бути профінансована за їх рахунок.
Для цього Штаб ініціює заходи, розробляє кошторис, узгоджує з відповідними управліннями і проводить заходи спільно з цими управліннями.
При функціонуванні ДНД ДС виділяються кошти з місцевого бюджету.
3.2. Охоронна діяльність. Для організації охоронної діяльності засновується ДС охоронна фірма (засновником виступає Рада отаманів). Назначається директор. Розробляється пакет необхідних документів для отримання ліцензій через управління державної охорони.
Укладаються договори. Кожен козак-охоронець здає заліки (в УДСО), отримує спеціальне посвідчення. Організацією охоронної служби займаються досвідчені офіцери ЗСУ, МВД, СБУ, НГУ, Прикордонних військ. На базі охоронної фірми формується Осавульський стан.
3.3. Самозабезпечення. Кожен козак має однострій по встановленим зразкам за свій кошт, купляє дозволену зброю для себе. Це справа його честі. Як правило, козак дає клятву-присягу в повній екіпіровці.
3.4. Самофінансування. Всі козаки повинні платити внески. На підприємствах, господарствах різних форм власності за бажанням колективу чи керівництва створюються козацькі організації. Отаманом, як правило, призначається-обирається керівник підприємства, який дбає про заробітну плату своїх козаків, перераховує їх членські внески (за заявою козака) у відповідну канцелярію (штаб), спонсоруючи заходи. Утворення власних підприємств, як козацьким осередком так і ДС. Утворення інформаційно-маркетингового центру для обслуговування Асоціації підприємств, власниками яких є окремі козаки, для забезпечення потоку товарів. При цьому передбачається процент на рахунок осередку. Створення інтелектуально-мозкового штабу. Національно свідомі кадри серед науковців підприємств підбираються шляхом клопіткої індивідуальної роботи. Розробляється банк ідей. Дозріла ідея переводиться в бізнес-план, який втілюється в життя і приносить дівіденти. Кредитна спілка створюється для самокредитування козаків, козацьких підприємств, заходів.
3. Діяльність ДС.
Діяльність ДС проводиться і організується канцеляріями (штабами) за напрямками:
Організаційному – створити монолітну, дисципліновану, мобільну і ефективну структуру організації.
Духовно-ідеологічному – укріпити козацький дух, підняти свідомість членів організації, їх національну гордість, проводити християнську мораль, прищепити членам організації почуття гідності і честі козака, а також братолюбства.
Фінансово-господарському – забезпечити діяльність організації, привчити козака до господарювання на своїй землі, економічно захистити членів організації.
Військово-патріотичному – оволодіння навиками військового мистецтва, володіння зброєю, виховання любові до Батьківщини, її історії.
Молодіжному – втілити у виховний процес систему козацької педагогіки та психології, яка передбачає вирощування здорового покоління, сильного духом і тілом, з високою свідомістю і мораллю. Діяльність охоплює як чоловіче населення, так і жіноче.
5. Кінцевий результат виконання Програми.
В результаті цієї діяльності маємо створити масову організацію на території Білгород-Дністровської громади (міста та району), на яку спирається влада в державотворенні. Це зробити реально можливо, бо в душі кожного українця живуть козацькі гени. Організувати, створити систему господарств, підприємств, організацій різних напрямків діяльності. Підвищення добробуту козаків через надання робочих місць, підвищення платні. Очищення масової культури від впливу низько духовних нашарувань – проведення культурних заходів в дусі національних традицій і кращих творів. Залучення жіноцтва до відродження національних традицій мистецтва, обрядів, ремесел тощо. Боротьба з бідністю і безкультурністю. Охорона навколишнього середовища.
5. ЗАХОДИ
№ Заходи Терміни Відповідальні
1. Організаційна робота.
1 Утворення Штабу. 01-03. 2005 О
2 Проведення засідання Штабу (Ради отаманів). Щомісячно О, П
3 Проведення Козацької Ради. Щопівроку О, П
4 Індивідуальна робота з становими отаманами і старшиною, вивчення організаційної документації. Остання субота щомісячно О, П
5 Організація штабної роботи в станах. Організація зв’язку. 03-05.2005 О, П
6 Установлення контактів з командуванням підрозділів ЗСУ, НГУ, МВС,МНС, Прикордонних військ, Митниці 01-06.2005 О, П, Об, Бу
7 Проведення методичних зборів з отаманами станів, писарями, обозними (на базах станів) Щоквартально О, П
8 Проведення методичних зборів з осавулами. Щоквартально О, П, Ос
9 Проведення методичних зборів з бунчужними та хорунжими. Щоквартально О, П, Бу, Хо
10 Складання загального реєстру організаційно-штатної структури ДС. До 04.2005 П
11 Підготовка пакету документів (Положень, Програм, Статуту та ін.) для станових товариств. До 04.2005 О, П
12 Відпрацювання із писарями порядку та механізму присвоєння козацьких звань та нагород. До 07.2005 О, П
13 Відпрацювання організаційно-штатної структури реєстрового та нереєстрового козацтва ДС, системи управління, членства, порядку проходження служби. До 12.2005 О, П
14 Смотри станів ДС. Щоквартально О, П
15 Організація територіальних роїв Отаманського стану з утворенням ДНД ДС. До 08.2005 О, П
16 Приведення статутів станів у відповідність із статутом ДС. До 12.2005 О, П, отамани та писарі станів
2.Фінансово-господарська робота.
17 Розробити і втілити в життя „Систему самозабезпечення і самофінансування козацьких підрозділів”. О, отамани станів До 12.1996
18 Організувати Асоціацію козацьких підприємств. Об До 07.1996
19 Забезпечити регулярність поступлення членських внесків. Щомісячно Об
20 Організація централізованого виготовлення посвідчень. 09.2005 П, Ск
21 Організація Кредитної Спілки. 12.2005 Ск
22 Організація економічного координаційного центру по створенню банку ідей і втілення їх в життя. До 09.2005 Об
23 Створити і налагодити роботу господарчого двору. До 12.2005 Об
24 Створити Благодійний фонд соціально-економічного захисту ДС. До 01.2005 Об
25 Залучити колективними членами громадські організації ДС підприємства на території Білгород-Дністровської громади. Протягом 2005 О, П
26 Розробити та затвердити кошторис прибутків-витрат ДС на рік. 01.2005 й надалі щорічно до 12. О, П, Ск
27 Розробити Положення про членські внески з фізичних осіб та організацій-колективних членів. 12.2005 П, Ск
3. Духовно-ідеологічна робота.
28 Підбір священика і організація його призначення на посаду капелана ДС. До 03.2006 О, Бу
29 Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні релігійних свят. До 02.2005 й надалі щорічно П, Бу
30 Організувати в ДС козацький творчий колектив. Протягом 2005 П, Бу
31 Створення прес-центру і друкованого органа ДС. Протягом 2005 О, П
32 Створити жіноче товариство ДС. Протягом 2005 О, П
33 Організувати збір матеріалу з історії козацтва Задністров’я. З 2005 Старшина АОК
34 Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні державних свят. До 02.2005 й надалі щорічно П, Бу
35 Заснування архіву фотокіновідеоматеріалів проведених заходів, підбірку друкованих матеріалів. З 2005 й надалі постійно П, Бу
36 Скласти реєстр пам’яток історії козаччини на території Білгород-Дністровської громади. Протягом 2005 П, Бу
37 Створити музей історії козаччини ДС. До 03.2005 П, Бу
38 Проробити питання створення козацької церкви на території Білгород-Дністровської громади. З 2008 О, П, Бу
4. Військово-патріотична робота.
39 Провести облік військовозобв’язаних, відставників та запасників в ДС. До 06.2005 П
40 Організовувати військово-патріотичні збори-таборування на базі станів. Щопівріччя П
41 Провести реєстр місць козацької (солдатської) слави на території Білгород-Дністровської громади. Протягом 2005 Бу
42 Встановити контакт з ветеранськими організаціями Білгород-Дністровської громади і узгодити плани роботи. 01.2005 й надалі щорічно П, Бу
43 Організувати й разом з ТСОУ провести змагання з військово-технічних видів спорту. 05 щорічно П, Бу
44 Організувати Отаманський стан ДС. 06.2005 О, П
45 Розробити систему безпеки. Протягом 2005 О, П
46 Підготовити проекти Положень про козацьку військову підготовку. До 12.2005 П, Бу
47 Мати постійний контакт з керівництвом народної освіти і цікавитися на якому рівні викладається історія козаччини. Постійно Старшина
5. Робота з молоддю.
48 Втілення в практику роботи ЗОШ на території Білгород-Дністровської громади козацько-лицарського виховання молоді. З 2005 Старшина
49 Організація спортивних клубів з національних видів бойових мистецтв. Проведення зборів. З 2006 Бу
50 Зустрічі в навчальних закладах з вихованцями. Допомога матеріальна та духовна. Постійно Старшина
51 Організація оздоровчих спортивних таборів разом із керівництвом навчальних закладів, відділів освіти, фізкультури і спорту. Щорічно в 05-08 Старшина
52 Організація краєзнавчих туристичних походів шкільної молоді разом з відділами освіти, фізкультури і спорту. Щорічно в 05-08 Старшина
53 З участю молодіжних козацьких організацій започаткувати дослідження „Звичаєве право козаччини і Конституція Пилипа Орлика”. З 09.2005 П, Бу
54 При діючих станах ДС утворити при школах Білгород-Дністровської громади школи козачат та джур (Січ). З 2005/2006 н.р. О, П. Бу
Примітки: Отаман – О, Писар – П, Обозний – Об, Бунчужний – Бу, Осавул - Ос, Хорунжий – Хо, Скарбничий – Ск.
Працював над завданнями сучасного козацтва Задністров’я – «Думки – вголос».
ДУМКИ - ВГОЛОС
Загальні тенденції розвитку сучасного козацтва України (Буджак), Росії, Білорусі, Придністров’я. Нотатки Козака
1. На теренах, де козацтво існувало споконвічно – в Україні. На Дону, Кубані, Тереку, а також у місцях, де козацтво було створено Російською імперією для виконання призначених йому специфічних функцій (Буджак – Війська: Буткальських козаків, Азовське, Дунайське-Новоросійське, Катеринославське, Усть-Дунайське, Буджацьке, Чорноморське), відбулася втрата традицій через фізичне винищення значної частини козаків і членів їхніх сімей (1919-1920 роки – “розкозачування”), депортації козацького населення в інші місця (20-30-ті роки ХХ століття), а в місцях традиційного проживання – розбавлення чужинцями-некозаками (20-40-ві роки ХХ століття). Такий стан був на початок 90-х років ХХ століття, коли в Радянському Союзі почався бурхливий рух визволення від гніту тоталітарного комуністичного режиму, відомий під назвою “перебудова”. Оскільки козаки є суспільною категорією, здатною до самовідновлення, то природно, що почався рух за відродження козацтва, який охопив Україну (в Україні 15.09.1990 року відбулась Установча козацька Рада, на якій представники регіональних козацьких організацій об’єднались в єдину організацію – Українське козацтво. Статут його був зареєстрований Мінюстом України 17.03.1993 року), Російську Федерацію, Придністров’я, а згодом і Білорусь.
2. Рівень нормативно-правового забезпечення відродження та розвитку козацтва в Україні, Російській Федерації, Республіці Білорусь та Придністров’ї здебільшого відповідає рівню розвитку сучасного козацтва в цих державах, а також рівню зацікавленості владних структур в існуванні такої інституції, та у впровадженні в збройні сили, як і в суспільство взагалі, традицій, набутих козацтвом впродовж усієї історії його існування.
Законодавча база для відродження українського козацтва розвинута дуже слабо і складається лише з кількох Указів Президента України:
- Про відродження історико-культурних та господарчих традицій Українського козацтва, №14/95 від 04.01.1995 року;
- Про день Українського козацтва, №966/99 від 07.03.1999 року;
- Про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва, №1283/99 від 06.10.1999 року;
- Про Положення про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва з доданим до Указу Положенням, №1610/99 від 22.12.1999 року;
- Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки з доданою до Указу Національною програмою, №1092/2001 від 15.11.2001 року.
Нерозвиненость законодавчої бази відродження та розвитку Українського козацтва може бути пояснена тим, що процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво.
3. Істотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначеність цього процесу.
Процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво; це визначається, в першу чергу, відсутністю концептуальної визначеності існування козацтва в Україні, його місця в системі оборони сучасної держави Україна.
На сучасному етапі в Україні, Російській Федерації та Білорусії козацтва відроджуються головним чином як громадські організації з культурологічними, господарськими, виховними, охоронними та іншими функціями. Трансформація цих організацій у військові не передбачається.
В Придністров’ї на рівні Закону визначено, що козацтво виступає як громадський рух з воєнізованим характером діяльності, а головним його завданням є захист Вітчизни, сприяння зміцненню та розвитку державності і державної влади.
На Україні, очевидно, що роль козацтва в майбутньому має посилитись, особливо в зв’язку зі скороченням збройних сил і переходу до професійної армії. Велика кількість офіцерів, звільнених в запас, може поповнити ряди козацтва. А це вимагатиме також і належної нормативно-правової бази.
Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економічні, ринкові розрахунки, неминуче провалиться. Суспільство засновується лише на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ’я), прагнення до “Народовладдя” та самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обов’язку – захищати рідну українську землю й українську державність (“Душу – Богу! Серце – Людям! Життя – Батьківщині! Честь – нікому!”). Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стало найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатне зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомості, очолити всенародний рух за відродження України-Батьківщини.
Сучасні зміни геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії Румунії до України – Буджак) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення, підтримка на достатньому рівні мобілізаційних ресурсів. Цими обставинами в теперішній час продиктована увага державних структур до українського козацтва.
Але якщо об’єктивно та тверезо проаналізувати процеси, які в теперішній час йдуть в українському козацтві, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо.
По-перше, козаків розпорошують ті, хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищі через 75 років після революції з’явились “білі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову зхрестити шаблі.
По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі козаки, піддавшись розгулу марнослів’я та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують.
По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких військ, проаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війни 1917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська.
По-четверте, козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім’ю – середню школу – вищий навчальний заклад (готувати кадри).
Й так далі...
4. Поява Президентських Указів призвела до того, що процес козацького відродження вийшов за рамки суто громадського руху. Козацькі організації отримали статус, можливість координації діяльності на державному рівні. Природно, що громадськість зацікавлена у можливостях адаптації відроджуваного козацтва до сучасних умов, пошуку оптимальних шляхів його використання. Яку нішу козацтво займе в українському суспільстві й державі ХХІ століття?
Що є українське козацтво у минулому й сучасному часі? Що ми активно “відроджуємо” й намагаємось “використати”? Ці питання цікавлять дослідників, пересічних громадян, самих козаків на протязі століть. Загальновизнано, що козаки створили Україну, що кожен селянин хотів би (намагався) стати козаком.
Багато істориків, письменників ставили собі питанням про походження козацтва, про те, що є козацтво України як феномен світової історії.
Козацтво слід розглядати як військове суспільство – поліетнічне соціальне громадство, яке сформувалося на прикордонній території – фронтирі, відмінною особливістю якого є військове ремесло як основне заняття. Практично в усіх країнах були різні воєнізовані групи населення, які виконували специфічні функції, пов’язані з військовою службою (Іспанія – реконкистадори, Швейцарія – кнехти, Балкани – гайдуки, клефти, граничари, Україна – козаки, гайдамаки, Індія – гуркхи, Японія – самураї). Виникало військове громадство в період смут, в умовах прикордонних конфліктів, релігійних війн і війн за національну незалежність, здіснення колонізацій. На початкових етапах існування основним заняттям таких громадств була війна напіврозбійницького характеру. Однак пізніше вони або переходили на службу до держави на договірних началах, або щезали...
Логіка історичного процесу невблаганна – при закритті “прикордонних” зон потреба в відважних й умілих вояках-колонізаторах минає.
Але козацтво проіснувало до початку ХХ століття. Цьому сприяли дві причини:
- існування територій, що потребували колонізації (Буджак); це виступало своєрідним “гарантом” існування козацтва, найбільш пристосованого для рішення колонізаційних завдань;
- в державі, в якій є феодальні пережитки, із режимом, що спирався на досить вузьку соціальну базу, козацтво як опора самодержав’я було “приречено” на “підтримку” із боку уряду й “захист” від розмиву як військового стану;
- навіть сучасники добре розуміли неминучість зникнення козацтва як військового стану. Тоді ж вони (наприклад, Лорис-Меліхов М.Т.) пропонували розділити козацтво на дві частини; першій дозволити вихід з козацького стану, забезпечити їм заняття мирною працею; для другої (можливо) “природних козаків” – пріоритетною залишити військову службу, щоби дали вихід “енергії”.
В сучасних умовах України сама ідея про відродження станових атрибутів (засад) козацького військового стану нездійснена.
Етатистські претензії й вимоги неокозацтва, які фундуються на історичних особливостях відбування державної повинності й соціального укладу (стану) протирічать самій ідеї розбудови громадянського суспільства й залишають місце законодавчим казусам.
Ще раз – козацтво є військове суспільство (громада, громадство, громадськість), яке виникає у визначених історичних умовах (прикордонні війни, необхідність колонізації), багатонаціональне за своїм складом, основним заняттям якого є військове ремесло (від найманої служби до прямого розбою). По мірі укріплення державності й експансії держави на прикордонні території у козацтва не було іншого шляху, як увійти до державного організму на умовах відбуття служби, збереження, з поступовим відмиранням декількох вольностей або зникнення козацтва загалом. Що й відбувалося в пореформений період, а завершились ці процеси в роки громадянської війни й сталінської модернізації...
Вже до початку Першої світової війни козаки були лише військовою силою з неефективною економікою й були анахронізмом, який пережив свою доцільність для держави. Процес індустріалізації, модернізації, репресивні міри знищили ідентичність козаків, від них залишились лише легенди...
5. Держава, отримавши “виклик” з боку політично різнорідних й ідеологічно різнонаправлених козацьких об’єднань, знайшла дієву відповідь, ініціював створення лояльного державі реєстрового козацтва. Організація козацької служби (державно), її відродження в умовах нових соціально-економічних, політичних, соціокультурних природним чином потребували історичної легитимізації та обґрунтування тези про козацтво, як про захисника Вітчизни.
Але й факт, що козаки були ініціаторами виступів, які стрясали самі основи державності (перерахувати козацькі повстання на Україні), які ставили державу на грань виживання.
Модернізація держави порубіжжя ХХ-ХХІ століття в якості свого природнього слідства припускала певне пожвавлення зацікавленості до політичної архаїці та традиціоналізму. Концепт “світлого майбутнього” який характерний для радянської епохи, було змінено на “світле минуле”. Практичною проявою цього “кидка назад” стало виникнення багатьох організацій, які будувалися на основі середньовічних, за своєю суттю, політико-правових, соціальних понять: стану, корпоративізму, жорсткої ієрархічності. Як гриби після дощу, виникали численні дворянські зібрання, купецькі гільдії та ін Одним з яскравих проявів подібного роду став рух за “відродження козацтва”.
Неокозацький рух пережив кілька етапів свого існування: 1/”перебудови” 1988-1991, 2/”перехідний” 1992-1996, 3/”реєстровий” після 1996. Останній етап важливий ще й тому, що почалася державна реєстрація козацьких громад, залучення козаків до співробітництва із владою.
Ще до розпаду СРСР лідери й активісти нового руху оголосили головною своєю метою “відродження” козацтва. Це поняття до теперішнього часу залишається ключовим для всіх програмових документів українських неокозаків. Із самого початку їх ідеологи сприймали історичне минуле як норму, яку необхідно відновити. Це виразилося в різних формах: від атрибутики (відродження козацьких прапорів) до висування територіальних претензій до сусідів, які займають “козацькі землі” (Крим). За суттю, подібна установка, яка має своєю кінцевою метою насильницьке відновлення (встановлення) загубленого “золотого віку”, прирекла козаків на випадіння з актуального політичного процесу. Головна проблема для “відродженців” є у нерозумінні соціальних реалій: як сучасних, так й дореволюційних. Козацтво як соціальна верства сьогодні є плід тимчасового компромісу між владою та частиною суспільства , воно ні в якому разі не було соціально-політичним монолітом.
Дивна селективність взагалі є їх відмінністю. Акцентуючи увагу на військовій службі й численних пільгах, які вони повинні отримувати в нагороду за доблесть, лідери неокозаків приділяють значно меншу увагу традиціям демократії та самоврядування, які вигідно відрізняли мешканців козацьких областей (країв) й після їх підкорення державі. Можливо, часткова зневага до традицій самоврядування пояснюється втратою мікросоціуму, місцевої, кругової свідомості.
За роки комуністичного режиму висхідний соціум багато в чому змінився. До 1989-1990 років зрозуміти, хто з мешканців України більший козак, а хто менший, було вже неможливо. Так, не існувало ніякої особливої процедури “прийому” або “виходу” з козацтва. Тому було б правильно означити теперішніх козаків як неокозаків.
У 1989-1999 роках неокозаків “опікувало” керівництво КПРС та КПУ. “Перебудову” політичної лінії КПРС-КПУ по відношенню до козацтва, яка намітилася в кінці 1980-х років, можливо пояснити декількома причинами.
По-перше, партійному керівництву необхідно було тримати під контролем процес формування багатопартійності, а відтак, й громадські течії, які виникали в результаті цього руху.
По-друге, в умовах кризису офіційного світогляду, КПРС потрібні були нові ідеологеми.
По-третє, новий рух повинен був стати одним з важелів протидії новому українському керівництву (РУХу Чорновола), інструментом стримування РУХу. Тоді ж й пройшов перший розкол (козацтво РУХу й “реєстровці”). Подальші політичні події (серпневий путч 1991 року, президентські, парламентські, місцеві вибори та ін.) показали, що ідея “загальнокозацької єдності” (як і в 1917-1922 роках) приносилась в жертву політичним пристрастям.
Початок здійснення державної політики України щодо козацтва, як правило, пов’язують із прийняттям Указу Президента України (Л.Кравчук) за №141995 від 04.01.1995 року “Про відродження історико-культурних та господарчих традицій Українського козацтва”.
Тоді ж почався процес з очищення лав козацтва від політичних екстремістів, із залучення до “відродження” менш ангажованих, але більш кваліфікованих лідерів. В цьому сенс “одержавлення” уособлює для козацтва в цілому позитивну тенденцію, бо дає йому шанс на приведення себе у відповідність з реаліями сучасного громадянського суспільства. Але рішення питань, пов’язаних із визначенням основ козацької служби, в майбутньому.
Можливо, включення козацтва в систему “держава” призведе до виникнення статусу військових козачих спільнот, які будуть поєднувати в собі риси й держави й громадської організації, що в наступному (майбутньому) може стати предметом серйозних конфліктів між козацькими й загальнодержавними інституціями.
Те ж саме стосується й козацьких лідерів, які очолять державні (реєстрові) організації. Вони – при всій умовності аналогій – вже в силу визначеного законодавством положення (статусу), будуть нагадувати наших реєстрових отаманів Речі Посполитій, які повинні були одночасно демонструвати лояльність державі й виконувати роль отамана “січової вольниці”.
Але головна проблема все ж носить ідейний характер. Рух козацького “відродження”, який виник під впливом “перебудованої” кон’юктури, потребує суттєвої корекції своїх висхідних посилок.
Неокозакам необхідно перебороти ностальгію за міфічним “золотим віком” – сучасність нічим не нагадує блаженної памя’ти Запорозьку Січ. Як рід військ, козацтво не потрібно контрактній армії. Розвиток за становим шляхом суспільства рівних прав й можливостей, яким йде Україна, неможливий. Претензії на етнічне відродження, конструювання особливої “козачої” автентичності небезпечно для самих козаків, які вступають при такому розвитку подій в конфлікт із державою й навколишнім населенням.
Майбутнє козацтва можливо виключно при опорі на кращі традиції, які вироблені в його середовищі: демократичний уклад, місцеве самоврядування, шанобливе ставлення до праці й власності. Кожний другий варіант буде для козацтва згубним.
Сьогодні й держава, й козачі лідери – в пошуку відповіді на питання: “Чи зможе козацтво зайняти свою нішу в ХХІ столітті?” Відповісти на це питання неможливо без детального аналізу політичних відносин держави й козацтва, скрупульозного й, по можливості, безпристрасного вивчення всіх колізій цього процесу.
6. Козаччина завжди була і залишається актуальною темою української історії. Пожвавлення інтересу до козацької проблематики в кінці 80-90-х років ХХ століття обумовлене рядом факторів. Поява на світовій арені незалежної вільної української держави підсилила прагнення українства дослідити своє коріння, спадщину попередніх поколінь, свою історію з метою чіткого усвідомлення хто ми і чого варті. Зацікавлення минувшиною, вивчення досвіду працелюбних предків дало поштовх процесу відродження народних традицій, яскравим свідченням цьому є намагання відродити козацькі традиції.
Протягом 90-х років ХХ століття почали активно формуватися козацькі війська, створюватися в окремих населених пунктах сотні, курені. Справа благородна і схвальна. Однак чомусь про добрі вчинки новоявлених козаченьків сьогодні мало що чути. Понадягали незрозуміло які мундири (щось посереднє між одягом спецназу, міліцейським мундиром і солдатською формою), понавішували хрести та медалі (не ними особисто отримані), по присвоювали самі собі офіцерські звання тай взялися до справ – стали контролювати ринки, охороняти сільські лани, забезпечувати так званий правопорядок в населених пунктах, займатись посередницькою діяльністю в сфері бізнесу і т. д. І т. п. Залишається радіти, що для виконання цієї роботи їм ніхто не дозволив шаблюками та батогами користуватися, а лише міліцейськими кийками! От і маємо відродження козацьких традицій. Шановні козаченьки, перепрошую, але ви взялися до виконання тих функцій, від яких наші предки-козаки всіма правдами і неправдами намагалися “відхреститися”, Бо що ж то за справжній козак був би, якби здійснював поліцейський нагляд над тим, кого мав захищати. Безперечно, українське козацтво за період свого існування змушене було за розпорядженням урядової адміністрації виконувати такого роду функції. Але це був тяжкий, непопулярний і принизливий обов’язок.
А чому сьогодні зовсім не чути про господарські успіхи і досягнення козацьких осередків? Хочеться запитати: а добре знані нами з літератури та джерел козацькі хутори, зимівники з їх садками, обробленими ланами, ставами, млинами чи вітряками залишилися тільки надбанням минулих літ? Тому коли мова йде про відтворення народних традицій, слід акцентувати увагу і докладати зусиль на відродження тих елементів матеріальної і духовної культури, які випробувані часом, мають добру славу в народній пам’яті, здатні сприяти покращанню матеріального добробуту кожного окремого громадянина країни, народу і народної держави в цілому, та забезпечення сприятливих умов для духовного росту людини.
7. Сучасне козацтво бере активну участь в політичному процесі на Україні – козаки Буджаку – активні учасники Помаранчевої революції, виборів Президента (члени територіальних, дільничних комісій від Ющенка). Не тільки культурно-просвітницька діяльність, а й політична!
Як в сучасних умовах силами громадської організації відродити тип козака-лицаря й згуртувати таких людей? На якій основі відроджувати козацтво? Оскільки Українське козацтво – організація багатофункціональна – поділити козаків на рівні – від характерників до підпомічників ( від герцю до гендлярства). Відродження почати з туризму (кінних, піших, морських походів місцями козацької слави). Під час походів проводити фізичний і духовний вишкіл.
Є в Українському козацтві проблеми:
- лідерства (специфіка громадської організації визначає особливі вимоги до її лідера; керівник громадської організації не має таких важелів впливу на її членів, як матеріальне заохочення, трудова книжка; громадська організація – це добровільне об’єднання, до якого можна вступити і яке можна легко покинути; громадська організація діє ефективніше за умови, коли лідер сам робить більше, ніж він вимагає від інших; це правило необхідно засвоїти кожному претенденту на отаманську булаву);
- чисельності козацьких осередків (доводиться спостерігати картину, коли на звітно-виборчій раді з’являються люди, яких протягом року ніхто не бачив; отамана обирають сторонні люди; якщо козак протягом року не взяв участі в жодному заході козацтва, то він повинен втратити право вирішального голосу на звітно-виборчій раді; це право поновиться на наступній раді за умови, що козак візьме участь в заходах козацтва протягом року);
- демократизації (новообраний отаман дивує козаків незнанням козацьких звичаїв, а потім зрікається отаманської булави, посилаючись на перевантаження основною роботою і, знехтувавши засадами козацької демократії, призначає козакам наказного отамана, вважаючи зайвим порадитися навіть з старшиною, не говорячи вже про рядових козаків).
Всю Україну не покозачити. Гречкосій, якого тягнутимуть у козаки, впиратиметься так, ніби його ведуть на невільницький ринок для продажу. Його душа прагне не боротьби, а мирного сімейного затишку. Тому козацтву не слід розраховувати на велику масовість своєї організації. В козацтві повинні бути справжні козаки.
8. Історія українського державотворення переконливо свідчить про те, що в цьому історичному процесі, порівняно з іншими суспільно-політичними силами, козацтво відігравало вирішальну, провідну роль. Тому національні інтереси України вимагають створення державних документів, зокрема законів, постанов, які б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої націотворчої і державотворчії потуги, залучення до його лав найширших верств співгромадян з метою пробудження і спрямування їхньої енергії на розв’язання історичних завдань, що стоять перед нашим суспільством і державою. Досвід відродження козацького руху і його стан в Україні свідчать про наступне:
- сучасне козацтво має кілька течій, напрямків, які окремо організаційно оформлені, між ними нема належних творчих та інших контактів, взаємозв’язку і взаємоспівробітництва;
- діючі нині козацькі об’єднання, організації відчувають у своєму розвиткові великі труднощі об’єктивного та суб’єктивного характеру:
- деякій частині козацтва властиві такі негативні явища, ознаки, як т. зв. «шароварщина», бутафорія, формалізм, відсутність якісного і кількісного зростання, певний відрив від потреб розвитку економіки, культури, духовності;
- на території України, зокрема в її східних і південних регіонах, функціонують козацькі осередки, об’єднання, які мають проросійську орієнтацію; у своїй діяльності вони фактично не продовжують культурно-історичні традиції українського козацтва, отже, не є його спадкоємцями; нерідко вони порушують Конституцію України, її законодавство;
- частина членів функціонуючих громадських козацьких організацій має недостатній політичний кругозір, морально-духовний рівень, державницьку спрямованість своєї діяльності; вони творчо не продовжують славні духовні та інші традиції українського козацтва, принижують і навіть дискредитують високе звання українського козака – громадянина незалежної України.
Факти неспростовно свідчать, що високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників – державних і політичних керманичів, діячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам нашого суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру.
9. Краєзнавче дослідження і відродження козацьких традицій, що пожвавилися в Україні, Росії, Білорусії й інших країнах в останні десятиліття, зумовлені потребою вивчити досвід попередніх поколінь, щоб через минувшину зрозуміти проблеми сьогодення і знайти шляхи для покращання духовної та матеріальної сторін життя народу кожної з названих країн.
Крім головного свого військового призначення – охорони кордонів – козаччина залишила по собі добру славу в народній пам’яті про вміння успішно господарювати, по-батьківські дбати про підростаюче покоління, шанобливо ставитися до старості, берегти і збагачувати перлини житейської мудрості, народні знання і світоглядні уявлення. Саме ці сторони життєдіяльності козаків необхідно досліджувати сьогодні і на їх основі відроджувати козацькі традиції й звичаї.
Оформлення й згуртування козаччини швидше відбувається в тих регіонах, де загострюються військові міжетнічні, міжнаціональні, міждержавні конфлікти (Кубань, Прикавказ’я, Придністров’я). Відсутність можливостей виконання військових функцій призводить (як показує досвід) до розброду і хитань у козацькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеності подальшої долі і самого козацького з’єднання. Ситуація може змінитися лише за умови зміни пріоритетів козаччини із військових на господарські й культурні. Це не означає, що козакам на державному рівні не може бути довірено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усередині держави. Сучасні козацькі формування можуть стати повноцінною національною гвардією, яка буде поставлена на службу народу. У цьому випадку необхідна допомога держави. І не стільки матеріальна, скільки юридична. Саме на державному рівні мають бути вирішенні питання щодо юридичного статусу козацьких військ.
Але щоб таке право отримати, козаки повинні вирішити ряд серйозних проблем у своєму товаристві: припинити безпідставне надавати один одному військові звання і стати такими іррегулярними формуваннями, у якому офіцерський склад не перевищував би кількості рядового складу; взятися до рядових але таких необхідних і важливих справ – упорядкування місць і пам’яток , що тісно пов’язані з козацькою історією; заснування церков і закладів, які сприятимуть відродженню духовності як козаччини, так і народу в цілому; відродження господарських традицій; відкриття кінноспортивних секцій та шкіл, де юнацтво буде вчитися не тільки мордобою, а й опановувати різні науки та досліджувати історію козацтва; вивчення військової історії та бойового мистецтва, в основі якого лежить філософське підґрунтя мистецтва гартування та виховання особистості.
Як показує досвід попередніх поколінь, тільки ті козацькі війська забезпечували собі довге життя, які мали самодостатнє господарство і з гідністю виконували свій військовий обов’язок. І навіть якщо козацькі з’єднання були боєздатними, але на їх утримання держава витрачала значні кошти, такі козацькі формування незабаром реорганізовувалися чи ліквідовувалися (із восьми створених південноукраїнських козацьких з’єднань останньої чверті ХУІІІ-ХІХ століть без значних змін залишилося існувати тільки три – Чорноморське, Окреме Запорозьке - згодом Азовське і Дунайське; козаки цих військ притримувалися давніх традицій у господарюванні і здатні були створити такі господарства, які дозволяли задовольняти потреби не тільки їх сімей, а й забезпечити добробут війська в цілому та створити належні умови для виконання козаками військового обов’язку). Тому й бралися козаченьки спочатку за облаштування козацьких станиць, хуторів, військових земель з їх квітучими садами, млинами, греблями, церквою та школою при ній – надбанням не тільки попередніх поколінь, а й найближче майбутнє.
Існування на одній обмеженій території декількох козацьких військ одночасно дає підстави говорити, що не поділили між собою брати-козаченьки чогось, не змогли знайти між собою спільної мови, згуртуватися для вирішення важливих завдань сьогодення.
До лав козацьких військ прийшла велика кількість випадкових людей, які не тільки історії народу, держави не знають, але й мають надто поверхові уявлення про козацькі звичаї та традиції. Тому й незрозуміло, що козаченьки сьогодні відроджують. А бачачи такі неподобства, боротьбу за впливи та владу при відсутності справді корисних і добрих справ, осторонь від новоявленої козаччини залишається значна частина людей від науки, культури, церковних діячів. Вони сприяють відродженню козацтва тим, що вивчають його історію, матеріальну та духовну культуру, поширюють знання про надбання наших попередників.
Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться тоді, коли до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє; коли теперішні козаченьки чітко усвідомлять, що по них судять про все козацтво і народ у цілому, відмовляться від своїх користолюбних цілей і на перше місце поставлять служіння народу; коли між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні зв’язки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козаччини. І тоді відроджене козацтво стане тією широкою суспільно-політичною і культурницькою течією, яка згуртує всі верстви українського народу і зможе цивілізованими методами вирішувати нагальні питання сьогодення в ім’я народу і для народу.
10. Для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини.
Тільки через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам. Але до сьогодні розуміння пріоритетності дійсного відродження українських козацьких традицій у цьому контексті не досягнуто. Причинами цього є:
- переважно хибні уявлення про сутність козацької спадщини, що сформувалися під впливом романтично-історичної художньої літератури та певних стереотипів вітчизняної і зарубіжної історіографії, розроблених відносно тих чи інших історіософських концепцій;
- відсутність сприятливих умов для повноцінного відродження козаччини;
- розмитість або повна відсутність дійсних пріоритетів козацького відродження;
- руйнація родових козацьких зв’язків та втрата традиційного козацького середовища (родовий козак – представник спадкового козацького роду, життєві принципи якого сформувались на засадах цінностей, притаманних специфічному середовищу козаків-воїнів: пріоритетність чоловічого начала у всіх царинах буття; шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких звичаїв; повага до військової справи взагалі і особливо до специфічної козацької військової спадщини; ознайомлення з основами козацького бойового мистецтва; сприйняття особливих стереотипів поведінки та відносин, заснованих на засадах козацького звичаю; можливе ознайомлення з елементами військової магії; здоровий спосіб життя).
11. Підтверджуючи правоту Нобелівського комітету, який признає синусоїдальність розвитку виключно важливим відкриттям сучасної цивілізації, в останній час багато уваги приділяється історії козацтва, повторюючи на новому виткі етногенетичної спіралі розвиток інтересу до витоків національної культури...
Це характерно для етапу формування національної еліти, патріотичний настрій якої спрямований на обгрунтування української державності й тому феномен козацтва ще чекає серйозного осмислення. (28)
КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
21 квітня 2005 року в гімназії №9 міста Одеса відбувся традиційний педагогічний семінар-конференція шкіл козацько-лицарського виховання області, січей «Сучасні підходи у формуванні особистості учнів на засадах і традиціях козацько-лицарського виховання». Керували семінаром-конференцією методист ОІУУ Чешенко О.І. та директор гімназії №9 Олійник І.А.
В програмі семінару: виступ директора гімназії №9 Олійника І.А. «Реалізація Програми національно-патріотичного і духовного виховання учнів гімназії №9 на засадах і традиціях козацько-лицарської педагогіки», заступника директора гімназії №9 Черняти Н.О. «Основні напрями і форми національно-патріотичного, духовного виховання учнів гімназії на засадах і традиціях козацько-лицарської педагогіки»; зібрання загону 6б класу «Козацькому роду нема переводу», загону 8а класу «Про підсумки діяльності загону в 2004-2005 навчальному році», година духовної насолоди – концерт зразкового оркестру українських народних інструментів «Кобза», виступ полковника УК Вершигори І.А. «Проблеми і завдання створення та діяльності регіональної дитячо-юнацької організації «Молода Січ», прес-конференція, круглий стіл з обміну досвідом роботи національно-патріотичного і духовного виховання учнів на засадах і традиціях козацько-лицарської педагогіки.
Від Білгород-Дністровського району в семінарі-конференції брали участь головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації Тимофєєв В.Я., директор Випаснянської ЗОШ І-ІІ ст. Тодорова Т.П., педагог-організатор Адамівської ЗОШ І-ІІ ст. Гриценко В.Н., педагог-організатор Біленківської ЗОШ І-ІІ ст. Ситник В.О., історик Задністрового козацтва Тимофєєва С.В. (29)
ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ З РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В РАЙОНІ
Інформація про виконання розпорядження голови Одеської облдержадміністрації від 28 грудня 2001 року № 1092/2001 «Про заходи обласної державної адміністрації щодо виконання Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки»
в Білгород-Дністровському районі станом на 20.03.2005 року
№ Зміст заходу Термін виконання Інформація про виконання Пропозиції
1 Розробити та запровадити систему інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва на Одещині. 2002-2004 роки Розроблена та впроваджена система інформаційно-ангалітичного забезпечення діяльності Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі (відповідальний – секретар Координаційної ради – Тимофєєв В.Я.).
2 Утворити обласну комісію з питань розробки пропозицій до комплексної програми господарської діяльності обласних осередків Українського козацтва та надати пропозиції Координаційній раді з питань розвитку Українського козацтва на Одещині. І півріччя 2002 року Утворена Координаційна рада з питань розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, яка розробила та надала пропозиції в обласну комісію щодо господарської діяльності осередків. Козацьким осередкам та їх отаманам необхідно активніше приймати участь у господарській діяльності.
3 Залучати козацькі громадські формування до проведення рейдів з охорони лісів та водних живих ресурсів області. Постійно Козацькі громадські формування Турлацького (курінний – Скиба М.Є.) та Окремого (курінний – Городниченко П.М.) куренів залучені до рейдів з охорони «Заповідника діда Євсея» (лісничий Костецький Є.П. – є осавулом Українського козацтва). Розробити положення про громадські формування цього напрямку (як положення про громадське формування з охорони громадського порядку) та передбачити в ньому гарантії соціального захисту його членів.
4 Провести реставраційні роботи пам’яток природи місцевого значення, пов’язаних із діяльністю козаків, облаштувати прилеглу територію відповідно до народних традицій українського козацтва. 2002-2004 роки Заплановано в Старій Царичанці упорядкувати старе козацьке кладовище, облаштувати прилеглу територію відповідно до народних традицій українського козацтва. Створити районний реєстр пам’яток природи, пов’язаних із діяльністю козацтва.
5 Надавати підтримку козацьким мистецьким колективам. Постійно Відділи культури (начальник Корчагіна Д.І.) та освіти (Добриніна З.І.) постійно надають підтримку козацьким мистецьким колективам («Веселка», «Гроно», козацький хор).
6 Вивчати можливості утворення в області нових козацьких творчих самодіяльних колективів. Протягом 2002 року Утворено самодіяльний козацький народний хор (керівник Зорило І.С.).
7 Провести обласний фестиваль-огляд козацького мистецтва. 2004 рік У жовтні 2004 року козацькі самодіяльні колективи взяли участь у обласному фестивалі-огляду козацького мистецтва. Обласний фестиваль-огляд козацького мистецтва зробити традиційним і проводити щорічно з нагоди Дня Українського козацтва (друга декада жовтня).
8 Забезпечити інформаційну підтримку реалізації основних положень Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки. Протягом 2002-2005 років Згідно з п.1 забезпечено інформаційну підтримку реалізації в районі основних положень Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва (відповідальний – секретар Координаційної ради – Тимофєєв В.Я.).
9 Започаткувати відповідні рубрики, тематичні сторінки, передачі з метою висвітлення надбань історії, культури, традицій українського козацтва, систематично влаштовувати книжкові та документальні виставки з цих питань. Протягом 2002-2005 років В районних газетах «Советское Приднестровье», «Будьте с нами», «Торнадо» започатковані рубрики, тематичні сторінки з метою висвітлення надбань історії, культури, традицій українського козацтва. Районним осередкам козацтва та їх отаманам необхідно активніше співпрацювати з редакціями районних газет, телебачення та радіомовлення, керівництвом бібліотек з метою висвітлення діяльності сучасного козацтва.
10 Проводити прес-конференції, брифінги, «круглі столи» із залученням до співпраці представників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, науковців, представників архівів, музеїв та бібліотек. Регулярно забезпечувати редакції ЗМІ інформаційними листами та прес-релізами. Протягом 2002-2005 років Згідно плану роботи районної Координаційної ради з питань розвитку козацтва проводяться прес-конференції, «круглі столи», залучаються до співпраці представники влади, науковці, представники музею, архівів, бібліотек.
11 Спільно з козацькими товариствами організувати військово-патріотичне виховання учнівської молоді, започаткувати при проведенні міських, районних і обласних змагань серед допризовної молоді показові виступи спортсменів з козацьких видів єдиноборств. Протягом 2002-2005 років Відділи райдержадміністрації: фізичної культури та спорту, культури, освіти та сільвиконкоми спільно з козацькими товариствами (зокрема – Білгород-Дністровською паланкою, Адамівський куренем, Буджацькою Січчю, Окремим куренем ім. С.Білого) здійснюють війського-патріотичне виховання учнівської молоді, започатковані показові виступи спортсменів з козацьких видів єдиноборств (зокрема при проведенні Дня міста, Дня Незалежності). Більшість членів Українського козацтва – офіцери-відставники. Розробити методичні рекомендації щодо залучення цієї категорії до військово-патріотичного виховання молоді.
12 Утворити козацькі військово-спортивні клуби за місцем проживання. Протягом 2002-2005 років Відділами райдержадміністрації: фізичної культури та спорту, оборонної та мобілізаційної роботи разом із сільвиконкомами ведеться робота по створенню козацьких військово-спортивних клубів у селах Нова Царичанка та Адамівка. Розробити положення про клуби цього напрямку, надавати ім допомогу, зокрема методичну, фінансову на Всеукраїнському рівні.
13 Започаткувати щорічне проведення районних, міських та обласних змагань, фестивалів з козацьких видів єдиноборств та вправ у володінні історичною зброєю. Протягом 2002-2005 років Згідно планів роботи відділу фізичної культури та спорту райдержадміністрації, сільвиконкомів козацька молодь району бере участь у щорічних лицарських турнірах, які проходять на базі Білгородж-Дністровської фортеці. Розробити положення й зробити цей турнір Всеукраїнським.
14 Розробити обласну комплексну програму господарської діяльності Українського козацтва. 2002 рік Розроблена районна комплексна програма господарської діяльності осередків Українського козацтва.
15 Утворити у м. Одесі регіональне відділення господарсько-комерційних проектів Українського козацтва. 2002 рік У Білгород-Дністровському районі утворено районне відділення господарсько-комерційних проектів Українського козацтва (представник регіонального відділення – полковник УК Царенков О.О.).
16 Сприяти розробленню і впровадженню програми організації козацьких фермерських (селянських) господарств і колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівницьких та господарських товариств, промислів тощо. 2002-2003 роки Згідно розробленій програмі господарської діяльності козацтва в районі утворено кілька селянських-козацьких (фермерських) господарств (Бойчева В.В., Скляренка М.П. та ін.).
17 Сприяти утворенню цільових позабюджетних фондів Українського козацтва для його відродження, розвитку та підтримки. Протягом 2002-2005 років Утворено цільовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його відродження, розвитку та підтримки («Козацька кредитна спілка»).
18 Започаткувати проведення обласного конкурсу на краще знання військової історії України серед учнів випускних класів загальноосвітніх шкіл області. Щорічно з нагоди річниць Збройних Сил України Започатковано ще у 2001 році проведення на базі Адамівської ЗОШ І-ІІ ст. щорічного конкурсу на краще знання військової історії України серед учнів випускних класів за призами газети «Советское Приднестровье».
19 Разом з оргкомітетом із запровадження Всеукраїнського кіносвята Українського козацтва «Козаки йдуть» організувати показ художніх, документальних і науково-популярних фільмів про козацький період української історії. 2002-2003 роки В звітний період оргкомітетом кіносвята «Козаки йдуть» було організовано показ низки фільмів про козацький період української історії.
20 У рамках кіносвята «Козаки йдуть» провести: перед сеансами концерти-конкурси на краще виконання козацьких пісень, дум та кантатів за участю самодіяльних та професійних артистів, виставки майстрів сучасного декоративно-ужиткового мистецтва, творчі змагання школярів на знання історії козацької України; зустрічі кіноглядачів з відомими громадськими діячами, представниками Українського козацтва. 2002-2003 роки У рамках кіносвята «Козаки йдуть» було проведено перед сеансами концерти, виставки, творчі змагання школярів.
21 Проводити щорічні меморіальні акції з упорядкування старовинних козацьких поховань, що розташовані в області. Щорічно з нагоди відзначення річниць незалежності України Щорічно з нагоди відзначення річниць незалежності України проводяться меморіальні акції з упорядкування козацьких поховань (Старокозаче, Козацьке, Петрівка, Адамівка Староцаричанка).
22 Сприяти молодіжним громадським організаціям військово-патріотичного спрямування у налагодженні зв’язків з представниками української діаспори країн, на територіях яких розташовані історичні пам’ятки козацької доби. Протягом 2002-2005 років Районна організація «Молода Січ» налагодила зв’язки з Всесвітнім Конгресом українців (віце-президент Веріга Іван – професор Торонтського університету – Канада). Районним осередкам козацтва та їх отаманам необхідно активніше працювати у цьому напрямку військово-патріотичного виховання молоді, зокрема налагоджувати зв’язки із представниками Росії, Білорусі.
23 У період призову громадян України до Збройних Сил України здійснювати заходи щодо проводів призовників області на строкову військову службу за участю представників Українського козацтва. Протягом 2002-2005 років Починаючи з 2000 року, заходи щодо проводів призовників району на строкову військову службу проводяться за участю представників Українського козацтва (зокрема – отамана Буджацької Січі генерал-хорунжого УК Скляренка М.П., полковників УК Бойчева В.В., Городецького Л.Г., Тимофєєва В.Я., Устименка Б.І. та ін.). Формувати окремі підрозділи Збройних Сил України за рахунок молоді – представників Українського козацтва.
24 Спільно з Південним напрямом Прикордонних військ України розглянути питання щодо участі козацьких громадських формувань у сприянні охороні Державного кордону України на території області. 2002 рік Відділ оборонної та мобілізаційної роботи райдержадміністрації спільно із керівництвом козацьких осередків Буджацької Січі, Білгород-Дністровської паланки подав пропозиції щодо участі козацьких формувань у сприянні охорони Державного кордону України на ділянці Старокозацької застави на розгляд командування Південного напряму Прикордонних військ України. Створити, зокрема на базі Старокозацької застави окремий підрозділ (у складі частини) з числа військовослужбовців-представників Українського козацтва.
25 Залучати козацькі товариства до військово-патріотичного виховання, фізкультурно-спортивної, туристично-краєзнавчої та культурно-просвітницької роботи серед учнівської молоді. Протягом 2002-2005 років Відділи райдержадміністрації: оборонної та мобілізаційної роботи, освіти, сільвиконкоми залучають козацькі товариства району (зокрема – Білгород-Дністровську паланку, Буджацьку Січ) до військово-патріотичного виховання учнівської молоді (зокрема, на достатньому рівні ця робота ведеться у Долинівській, Адамівський, Біленківській, Випаснянській-Турлацькій ЗОШ). Ця робота проводилася у 1997-2002 роках також у Випаснянській №1, Вигінській, Старокозацькій ЗОШ. Розробити методичні рекомендації щодо співробітництва педагогічних колективів ЗОШ та УК у справі військово-патріотичного виховання молоді.
26 Запровадити в навчальних закладах області дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» як форму військово-патріотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи. 2002 рік Військово-патріотичну гру «Сокіл» відділи райдержадміністрації, оборонної та мобілізаційної роботи, освіти, культури впроваджували в практику роботи шкіл району ще з 1998 року (тоді вона називалася військово-патриотична гра «Джура» та проводилася в Старокозацькій, Вигінській, Випаснянській №1, Адамівський, Долинівській ЗОШ). Розробити положеннгя про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» й проводити її так, як колись проводили «Зірницю».
27 Організувати спільну роботу навчальних закладів та козацьких товариств щодо виховання на засадах патріотизму, демократії, високої моралі та захисту Батьківщини. Протягом 2002-2005 років Така робота організована в Адамівський, Долинівській, Біленківській ЗОШ, представники яких брали участь у травні 2004 року в обласній науково-практичній конференції з цієї проблеми.
28 Організувати семінари, читання з проблем козацького руху на Україні, культури Українського козацтва. Протягом 2002-2005 років Постійно діючий семінар з проблем козацького виховання організовано на базі Адамівської ЗОШ. Бажано організувати семінари з проблем козацького руху, культури на базі Старокозацької, Староцпаричанської, Козацької, Петровської сільрад, шкіл (селища, які заснували козаки).
29 Посилити спільну роботу навчальних закладів з ВНЗ щодо пошуку та вивчення архівних документів з питань історії Украї
Нського козацтва. Протягом 2002-2005 років З Одеським національним університетом (історичним факультетом – викладачі – Бачинська О.А., Гуцалюк С.Б., Гончарук Т.Г.) співпрацюють Петровська, Адамівська ЗОШ. Бажано створити раду з числа вчителів історії України, яка б координувала цю роботу.
30 Організувати спільно з ВНЗ виставки студентських творчих робіт під девізом «Козацькому роду нема переводу». Щорічно Такі виставки робіт школярів організовано в районі з 2004 року (зокрема – «збережемо Україну – козацьку державу» - травень 2004, березень 2005).
31 Запровадити в ВНЗ спецкурс «Козацтво на півдні України: історія і сучасність». 2002-2003 роки В Адамівський ЗОШ такий спецкурс було запроваджено ще у 1998 році.
32 Організувати екскурсії студентів, учнівської молоді до пам’ятних місць Одещини, пов’язаних з історією Українського козацтва. Протягом 2002-2005 років Такі екскурсії організовано в Одеській області з 2004 року (зокрема – «Одеса козацька»). Розробити районний туристський маршрут «Білгород-Дністровський козацький».
В. о. голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації П.І.Головатий.
Вик. Тимофєєв В.Я., 2-59-36. (30)
5. Травень – серпень 2005. «Патріот»-«Сокіл» («Джура»). Хортиця. Склад Ради Українського козацтва при Президентові України. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури. «1+1» Кость Грубич. Стислий виклад дипломної Тимофєєвої С.В.
Фактично перестала існувати антикучмівська коаліція «Сила народу». Новий Кабінет Міністрів В.Ющенко формував особисто шляхом консультацій з найближчим оточенням, за «квотним» принципом. В результаті Кабінет став неоднорідним, серед його амбітних членів одразу почали спалахувати конфлікти, створюючи «острівці напруження». Кадрова політика стала «ахіллесовою п’ятою» нової влади, дуже швидко довелося знімати губернаторів. Найближче оточення Президента по-своєму «фільтрувало» допуск до нього відвідувачів та надходження інформації, особливо негативно ставлячись до візитів «шістдесятників».
Через коаліційний характер уряду довелося поєднувати ліберальні й соціалістичні методти керування економікою із засобами кризового менеджменту, що не могло не створювати особливих труднощів. Бюджет 2005 року дійсно був «бюджетом проїдання, а не розвитку», але в умовах, коли 70% домогосподарств України мали середньодушові сукупні витрати нижче прожиткового мінімуму, необхідно було будь-що виконувати «п’ятий крок» Плану дій – забезпечення соціального благополуччя українців. Уряду вдалося знайти для цього кошти завдяки небаченій за 13 років існування держави цілеспрямованості в реалізації «третього кроку» - боротьби з корупцією та зловживанням влади.
Було відкрито сотні кримінальних справ за фактами злочинів у період виборчої кампанії 2004 року. Однак карали лише «стрілочників», організатори фальсифікацій майже не виявлені. Із величезними труднощами та непродуманими обіцянками якнайшвидшого вирішення розслідувалися резонансні кримінальні справи.
Точилася суперечка щодо реприватизації та націоналізації низки промислових об’єктів. Інвестори поки що не квапляться вкладати кошти в нестабільну економіку України. Соціально-політичні особливості республіки надзвичайно ускладнюють перехід від виборчої до ліберальної демократії (в умовах боротьби із залишками «квазідемократії»), до речі православ’я менш сприятливе щодо такої трансформації і сприйняття західних ліберальних цінностей.
Радикальні сили в Україні намагаються очолити постреволдюційний процес і знов перевести його в активну фазу, надавши замість «помаранчевого» «червоно-чорного» відтінку. Декому потрібна «певна доза агресивності нації», всеукраїнська молодіжна організація «Прорив» активно критикує колишню й нову владу, так само як і «Пора».
Схід і Південь дивляться на Помаранчеву революцію крізь призму регіонального досвіду, певною мірою відчуваючи свою вилученість із системи відкритого суспільства. Українське суспільство лишається двомовним, тому спроба зробити зі східних жителів «правдивих» українців шляхом тотальної українізації приречена на провал. Україна може бути консолідована лише як країна, де існує політична нація різних, відмінних один від одного регіонів, які не потребують будь-якої уніфікації.
Відсутність в сучасній Україні легітимної державної ідеології, панівної ціннісно-нормативної моралі, поширення бездуховних індивідуалістичних цінностей негативно впливає й на ефективність державного управління. Це добре видно на прикладі боротьби нової влади з явищами хабарництва. Не зважаючи на величезні зусилля, вона не приносить поки що тих результатів, на які сподівалися лідери країни.
Вкорінена в суспільставі звичка ігнорувати чи абияк виконувати закони стримує розвиток середнього й малого бізнесу. Серйозний опір зустрічають і спроби ліквідувати тіньову економіку, на базі якої будували своє благополуччя значна частина громадян республіки. Високий рівень інфляції спричиняє масове незадоволення населення.
На розгляд Верховної Ради України 3-го й 4-го скликання було подано багато законів, але фактично не існує контролю за виконанням уже прийнятих. У свою чергу, це зумовлює неповагу до вітчизняного законодавства. Незаперечним фактом є соціальне пожвавлення в республіці: налічується вже більше 50 тис. недержавних неприбуткових структур. Однак для посилення їхнього впливу, без якого неможливий контроль суспільства над можновладцями, потрібні донори, патріотичний актив, суспільне телебачення. Без цього не можна цілком виключити можливість реваншу політичних етномаргіналів та люмпенів, адже в нас відсутня ситуація, коли кожен сотий громадяни є мільйонером.
В суспільстві зросло почуття свободи, але не зникають настрої утриманства за рахунок держави.
У видавництві «СП «Петрекс» надрукував книги:
1. С.В.Тимофєєва, В.Я.Тимофєєв. Архіви козаччини Задністров’я. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003-2010.
Документи та матеріали козацтв Задністров’я.
Т. 1. Історія козацтва Задністров’я. Частина 2. 2005. (12.06.2005). 251 стор.
У видавництві «СПД СП» надрукував книги:
1. С.В.Тимофєєва. Сучасне українське козацтво на півдні Одещини. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2005. (12.06.2005).
80 стор. Бібліографія.
Стисло викладена історія козацтва півдня Одещини.
Розділи книги: І. Козацька нація. ІІ. Відродження Українського козацтва. ІІІ. Всеукраїнські козацькі організації. ІV. Одеські обласні (крайові) козацькі організації. V. Діяльність Задністрового козацтва. VІ. Українська козацька педагогіка. VІІ. Козацькі навчальні заклади Задністров’я. ІХ. Козацькі художні колективи. Х. Сучасний стан За дністрового козацтва. Література.
«ПАТРІОТ» - «СОКІЛ» («ДЖУРА»)
В квітні-травні в загальноосвітніх школах району були проведені шкільні та районний (на базі Козацькій ЗОШ І-ІІІ ст.) етапи Всеукраїнських військово-патріотичних ігор «Патріот» (10-11 класи) та «Сокіл»-«Джура» (7-9 класи). Проекти наказів, положення, програми розробляв головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації, полковник Українського козацтва Тимофєєв В.Я.
«Відділ освіти Білгород-Дністровський Відділ у справах сім’ї
Білгород-Дністровської об’єднаний міський та молоді Білгород-
РДА військовий комісаріат Дністровської РДА
НАКАЗ № 51 від 10.02.2005 року
Про підготовку та проведення в загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів району Всеукраїнської військово-спортивної патріотичної гри «Патріот»
На підставі Положення про Всеукраїнську військово-патріотичну гру «Патріот», затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерством оборони України, Міністерством у справах сім’ї, дітей та молоді України, з метою забезпечення єдності виховання, розвитку і психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни, формування у неї патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадського і конституційного обов’язку:
НАКАЗУЄМО:
1.Затвердити штаб І-го етапу Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот»:
майор Коваль Сергій Анатолійович – начальник штабу, старший помічник військового комісару,
Тимофєєв Валерій Якович – заступник начальника штабу, відділ освіти РДА.
Члени штабу:
Макаренко Світлана Володимирівна – відділ у справах сім’ї та молоді РДА,
Сушицький Володимир Григорович – директор районної ДЮСШ,
Диденко Зінаїда Петрівна – методист РМК,
Шиблєва Наталія Богданівна – методист районного ЦПОВ,
Чебан Яків Феодосійович – директор Козацької ЗОШ І-ІІІ ст.
Кривенко Анатолій Кирилович – викладач ДПЮ Випаснянської №2 ЗОШ І-ІІІ ст.
2. Штабу:
2.1. Довести до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів Положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот».
2.2. Сприяти проведенню та здійснювати організаційно-методичне забезпечення проведення Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патрот».
2.3. Провести І-й етап Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» в першу декаду травня 2005 року.
2.4. До 15 травня 2005 року узагальнити роботу загонів та надати зведену інформацію до штабу вищого рівня.
3. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів:
3.1. Створити загони (за віковим розподілом 15-17 і 17-21 років) та забезпечити їх участь в І-му етапі Всеукраїнської військово-патріотичній грі «Патріот».
3.2. Залучити для проведення військово-патріотичної, пошуково-краєзнавчої, спортивно-масової, оборонно-масової та культурно-просвітницької роботи серед учнівської молоді з питань підготовки її до захисту Вітчизни, представників військових частин, ветеранських та громадських організацій, зокрема Українського козацтва.
4. Військовому комісару Білгород-Дністровського ОМВК:
4.1. Переможцям І-го етапу Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» надати право на першочергове оформлення документів до вступу у вищі військові навчальні заклади МО України.
5. Контроль за виконання даного наказу покласти на гололвногои спеціаліста відділу освіти РДА Тимофєєва В.Я., старшого помічника військового комісара майора Коваля С.А., начальника відділу у справах сім’ї та молоді РДА Макаренко С.В.
Начальник відділу освіти Військовий комісар Начальник відділу у справах
Білгород-Дністровської Білгород-Дністровського сім’ї та молоді Білгород-
РДА ОМВК Дністровської РДА
З.І.Добриніна І.Л.Бойчук С.В.Макаренко
НАКАЗ
по відділу освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації
№144 від 22 квітня 2005 року
Про виконання програми допризовної підготовки юнаків у 2005 році
Відповідно до Закону України «Про загальний військовий обв’язок та військову службу», згідно програми допризовної підготовки юнаків в загальноосвітніх навчальних закладах
НАКАЗУЮ:
1. Керівникам загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів організувати проведення польових зборів для юнаків у терміни з 11 по 13 травня 2005 року.
1.1. 11 травня 2005 року – тактичні заняття на місцевості за 6-годинною програмою на базах загальноосвітніх шкіл.
1.2. 12 травня 2005 року – стрільби бойовими набоями з автомату Калашникова на базі військової частини А-1402 (Олексіївна) – загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів; проведення шкільного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») – загальноосвітні школи І-ІІ та І-ІІІ ступенів.
1.2.1. Забезпечити підготовку разом з військоматом та військовою частиною А-1402 навчальних бойових стрільб з автомату Калашникова для учнів школи.
1.2.2. Видати накази по школам про організацію проведення стрільб, де вказати прізвище керівника, дату, час, місце проведення, кількість учнів, відповідального за виконання мір безпеки при проведенні стрільб.
1.2.3. До 6 травня 2005 року подати до військомату списки юнаків, які будуть брати участь у бойових стрільбах.
1.2.4. Передбачити спосіб перевезення учнів на Олексіївський навчальний військовий центр.
1.2.5. Представити списки учнів, які вивчали і здали залік з мір безпеки при користуванні зброєю з виставленими оцінками.
1.2.6. Представити відомості обліку виконня стрільб, завірені печаткою, з підписом директора в 3-х примірниках.
1.2.7. Мати відомость заліку із знання будови автомату Калашникова.
1.2.8. Відповідальність за охорону життя і здоров’я юнаків при перевезенні і проведенні стрільб покласти на вчителів ДПЮ.
1.3. 13 травня 2005 року – проведення районного етапу Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» (спартакіада допризовної молоді) – загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів – на базі Козацької ЗОШ І-ІІІ ступенів; початок о 09.00 год.
2. Бухгалтерії відділу освіти райдержадміністрації передбачити кошти на придбання дипломів та грамот для нагородження переможців Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» (спартакіада допризовної молоді).
3. Звіти про проведення шкільного етапу гри «Сокіл» («Джура») здати головному спеціалісту відділу освіти Тимофєєву В.Я. до 20.05.2005 року.
4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на головного спеціаліста відділу освіти Тимофєєва В.Я.
В. о. начальника відділу освіти райдержадміністрації Р.М.Чапкіна
ВИТЯГ
з Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-спортивну патріотичну гру «Сокіл» («Джура»)
Укладено за досвідом військово-патріотичного виховання учнівської молоді засобами дитячо-юнацьких ігор «Зірниця» та «Орлятко»
1. Дитячо-юнацька військово-спортивна патріотична гра «Сокіл» («Джура») є базовою і основною позакласною формою оборонно-масової і спортивно-оздоровчої роботи, початкової військової та фізичної підготовки, морально-психологічного та національно-духовного виховання учнівської молоді в позаурочний час, атакож допризовної підготовки молоді за місцем проживання.
2. Положення про гру «Сокіл» («Джура») розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту» «Про загальний військовий обов’зок і військову службу» та затверджено наказом Міністра освіти і науки України №855 від 25 грудня 2003 року.
3. Метою гри «Сокіл» («Джура») є: виховання у юнаків та дівчат глибоких і твердих національно-патріотичних переконань, підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Батьківщини-України шляхом залучення молоді до обронно-масової та військово-спортивної патріотичної роботи; формування і виховання у молоді високих морально-психологічних та морально-бойових якостей, мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості, дисциплінованості і ініціативності на теренах відновлених національних козацьких педагогічних традицій, виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної України на історично сформованих засадах козацького світогляду та здорового способу життя, у дусі відданості Батьківщині та її народу на основі відродження національних і загальнолюдських духовних і моральних цінностей.
4. Завданнями гри «Сокіл» («Джура») є виховання у дітей та юнацтва активної громадянської позиції, національної гідності і самосвідомості, любові до своєї Батьківщини-України, готовності захищати свій рідний край; опанування козацької культурної спадщини, переймання козацьких забав та військових ігор,традиційних козацьких видів фізичної культури, спорту та військових умінь та інших національних військово-спортивних традицій з метою гартування козацького духу й тіла, здорового способу життя, зміцнення та розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України.
5. Гра «Сокіл» («Джура») проводиться відповідними відділами Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони, Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді за участі інших органів виконавчої влади. Безпосереднє керівництво грою «Сокіл» («Джура») здійснює штаб, склад якого затверджується спільним наказом організаторів гри. Гра «Сокіл» («Джура») організується і проводиться штабами відповідного рівня поетапно: шкільний етап – щороку, районний етап – один раз на три роки, Всеукраїнський – один раз на три роки.
6. Організаційною основою гри «Сокіл» («Джура») є об’єднання дітей та юнацтва у загони, що створюються в навчальних закладах і (або) за місцем їх проживання під керівництвом відповідних штабів гри. Учасники гри поділяються на вікові групи: козачат (6-10 років) та джур (10-15 років).
7. Учасник гри «Сокіл» («Джура») має право: вирішального голосу при розгляді будь-яких питань гри; обирати та бути обраним до козацької старшини всіх рівнів гри; брати участь в усіх заходах, що стосується гри; одержувати вичерпну інформацію про перебіг гри.
Учасник гри «Сокіл» («Джура») зобов’язаний бути патріотос своєї Батьківщини, шготувати себе до захисту вільної, соборної і демократичної України, визнавати це Положення і дотримуватися його вимог, зразково навчатися, пройти повний курс підготовки з питань козацької військової науки; невтомно працювати над всебічним вдосконаленням себе як людини і козака; постійно бути зібраним і ініціативним, мати охайний зовнішній вигляд, суворо дотримуватися дисципліни і правопорядку; свято дотримуватися кодексу лицарської честі.
ПРОГРАМА
проведення шкільного етапу гри «Сокіл» («Джура»)
1. Відкриття шкільного етапу гри «Сокіл» («Джура»).
2. Стройова підготовка.
Класний загін курсантів у складі взводу. Форма одягу – однострій (рід військ, погони, шеврони та ін.).
Шикування у складі загону, стройовий крок, конкурс строю та пісні.
3. Історія Збройних Сил України (конкурс).
Історія України та її війська, героїчного минулого українського народу, його боротьби за свободу і незалежність своєї Батьківщини – славних перемог запорожців над військами Оттоманської імперії, польської шляхти, Московського царства та ін. Склад, структура і призначення Збройних Сил України на сучасному етапі.
4. Вогнева підготовка. Стрільба з пневматичної гвинтівки.
5. Військова топографія (конкурс).
Орієнтування та визначення свого місця знаходження в різних умовах пори року, доби, погоди і на незнайомій місцевості.
6. Цивільна оборона (конкурс).
Фактори ураження аварій, катастроф, стихійного лиха, зброї масового знищення людей, способів та засобів захисту від них (використання засобів колективного та індивідуального захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю, виготовлення простих засобів захисту органів дихання, проведення часткової санітарної обробки людей).
7. Медико-санітарна підготовка (конкурс).
Основи організації медичної служби цивільної оборони і її основних завдань, обов’язків санітарних дружин, змісту першої долікарської допомоги у вогнищах тмасового ураження і правил виконання процедур по догляду за хворими. Надання першої долікарської допомоги при травмах, опіках, нещасних випадках, ураженню отруйними речовинами і радіаційних опроміненнях. Заходи профілактики інфекційних захворювань і догляд за хворими.
8. Фізична підготовка (спортивні змагання).
Вправи в обсязі вимог програми фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах та подолання комбінованих військово-спортивних смуг перешкод, туристичних естафет, перешкод під час марш-кидків, тактичних ігор на місцевості.
9. Підведення підсумків шкільного етапу гри «Сокіл» («Джура»). Нагородження переможців. Закриття шкільного етапу гри «Сокіл» («Джура»).
ВИТЯГ
з Положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот»
1. Всеукраїнська військово-патріотична гра «Патріот» (далі «Патріот») є формою позаурочної та позанавчальної роботи з початкової військової і прикладної фізичної підготовки учнівської та студентської молоді.
2. Положення про гру «Патріот» розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», Концепції допризовної підготовки та військово-патрвіотичного виховання молоді, затвердженої Указом Президента України від 25.10.2002 року №948/2002, Положення про допризовну підготовку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2000 року №1770.
3. Гра «Патріот» проводиться з метою: забезпечення єдності виховання, розвитку і психологічної підготовки дітей та молоді до захисту Вітчизни; формування у дітей та молоді патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання вимог Конституції України; підтримання і розвитку шефських зв’язків військових частин і вищих військових навчальних закладів з навчальними закладами, в яких проводиться допризовна підготовка, залучення ветеранських та інших громадських організацій до виховання учнівської та студентської молоді.
4. Головними завданнями гри «Патріот» є: виховання у дітей та молоді морально-психологічних якостей: мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості, дисциплінованості та ініціативності на основі кращих традицій Українського війська; ознайомлення учасників гри з основами законодавства та знань щодо захисту Вітчизни, цивільної оборони, надання першої допомоги, удосконалення фізичного розавитку молоді, підготовки до військової служби в Збройних Силах та інших військових формувань України; вивчення історії українських військових формувань; удосконалення педагогічних форм і методів навчання основам військової справи; виховання в учасників гри свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточення, формування здорового способу життя; зміцнення дружби між дітьми та серед юнацтва різних регіонів України; організація змістовного дозвілля молоді.
5. Гра «Патріот» проводиться відповідними відділами Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони, Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді за участі інших органів виконавчої влади, Міжнародного благодійного фонду «Ветерани-Молодь-Майбутнє» та громадських організацій. Безпосереднє керівництво грою «Патріот» здійснює штаб, склад якого затверджується спільним наказом організаторів гри. Очолює гру «Патріот» представник Міністерства оборони. Гра «Патріот» організується і проводиться штабами відповідного рівня поетапно: районний етап – щороку, обласний етап – один раз на два роки, Всеукраїнський – один раз на два роки.
6. Організаційною основою гри «Патріот» є об’єднання дітей та юнацтва у загони, що створюються в навчальних закладах і (або) за місцем їх проживання під керівництвом відповідних штабів гри. Учасники гри поділяються на вікові групи: 15-17 та 17-21 років. Учасників гри умовно називають «курсантами».
7. Курсант гри «Патріот» має право: вирішального голосу при розгляді будь-яких питань гри; обирати і бути обраним старшим загону; брати участь у всіх заходах, що стосуються гри; виносити на розгляд штабів, зборів загону будь-які питання гри; звертатися з питаннями та пропозиціями до штабів усіх рівнів та одержувати вичерпну інформацію про хід гри.
Курсант гри «Патріот» зобов’язаний: готувати себе до захисту Вітчизни; визнавати це Положення і дотримуватися його вимог; брати активну участь у роботі загону; працювати над всебічним самовдосконаленням; дотримуватися морально-етичних норм; бути вимогливим до себе та інших з питань охорони і збереження навколишнього природного середовища.
ПРОГРАМА
проведення районного етапу гри «Патріот»
1. Відкриття районного етапу гри «Патріот».
2. Стройова підготовка.
Загін з 7 курсантів (відділення). Форма одягу – однострій (рід військ, погони, шеврони) та ін.
Шикування у складі відділення, стройовий крок,конкурс строю та пісні.
Вихід із строю, підхідь до начальника, віддання військової честі, повороти на иісці, рух стройовим кроком, повороти иу русі, повернення у стрій.
Судді: Чабан Я.Ф. (відповідальний), майор Коваль С.А., Тимофєєв В.Я., Діденко З.П.
3. Прикладна фізична підготовка.
Загін з 5 курсантів. Форма одягу – спортивний костюм (однострій).
1. Підтягування на перекладині. 2. Біг 100 м. 3. Біг 1000 м. 4. Метання грангати (600 г.). 5. Смуга перешкод. 6. Гирневий спорт (штовхання гирі 16 кг.).
Судді: Сушицький В.Г., Кривенко А.К., Гладченко Ю.А.
4. Підведення підсумків районного етапу гри «Патріот» Нагородження переможців. Закриття районного етапу гри «Патріот».
ДОВІДКА
про підсумки проведення військово-спортивної гри «Патріот»
На підставі Положення про Всеукраїнську військово-патріотичну гру «Патріот», затвердженого спільним наказом відділу освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації, Білгород-Дністровським об’єднаним міським військовим комісаріатом, відділом у справах сім’ї та молоді Білгород-Дністровської райдержадміністрації №51 від 10.02.2005 року «Про підготовку та проведення в загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів орайону Всеукраїнської військолво-спортивної гри «Патріот», з метою забезпечення єдності виховання, розвитку і психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни, формування у неї патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадського і конституційного обов’язку, підтримання і розвитку шефських зв’язків з військовими частинами і вищими військовими навчальними закладжами, залученням ветеранських та інших громадських організацій до виховання учнівської молоді, було проведено І-й етап Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот».
З метою виконання вищезгаданого Положення відділом освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації 22 квітня 2005 року було видано наказ №144 «Про виконання програми допризовної підготовки юнаків у 2005 році», згідно якого:
11.05.2005 року було проведені тактичні заняття на місцевості за 6-ти годинною програмою на базах загальноосвітніх шкіл.
12.05.2005 року було проведено районний етап Всеукраїнської військово-спортивнолї гри «Патріот» (спартакіада допризовної молоді) на базі Козацької ЗОШ І-ІІІ ступенів; брали участь збірні команди допризовників. В загальноосвітніх школах І-ІІ та І-ІІІ ступенів проводився шкільний етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») (наказ Міністерства освіти і науки України №855 від 22.12.2003 року «Про підготовку та проведення в загальноосвітніх школах України Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» (»Джура»).
13.05.2005 року було проведено стрільби бойовими набоями з автомату Калашникова на базі військової частини А-1402 (Олексіївка).
У стрільбах бойовими набоями прийняло участь 178 допризовників з 15 ЗОШ І-ІІІ ступенів та ліцею. Не прибули на стрільби допризовникі Старокозацької та Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
В районному етапі Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» взяли участь збірні команди 6 ЗОШ І-ІІІ ступенів (Випаснянська №2, Козацька, Крутоярівська, Молозька, Руськоїванівська, Староцаричанська). Ліцей брав участь в проведенні гри «Патріот» із школами міста Білгорода-Дністровського.
За результатами гри «Патріот» І командне місце виборола збірна Козацької ЗОШ І-ІІІ ступенів, на ІІ місці – збірна Староцаричанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на ІІІ місці – збірна Молозької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У особистому змаганні за видами спорту лауреатами стали:
учні Козацької ЗОШ І-ІІІ ступенів – Кисіль Артем (ІІ місце, граната 600 г), Чебан Олександр (ІІ місце, штовхання шгирі), Кушнір Олег (ІІІ місце, підтягування на перкладині), Чебан Олександр (ІІІ місце, підтягування на перкладині);
учні Староцаричанської ЗОШ І-ІІІ ступенів – Городецький Сергій (І місце, граната 600 г), Філатов Євген (ІІ місце, підтягування на перекладині), Філатов Євген (ІІ місце, біг 1000 м), Городецький Сергій (ІІІ місце, біг 1000 м);
учні Молозької ЗОШ І-ІІІ ступенів – Лаврилюк Дмитро (І місце, штовхання гирі), Банчу Максим (ІІ місце, біг 1000 м), Сурков Дмитро (ІІ місце, штовхання гирі);
учні Випаснянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 – Венедіктов Борис (І місце, біг 1000 м), Раєв Володимир (ІІІ місце, біг 1000 м), Раєв Володимир (ІІІ місце, граната 600 г);
учні Руськоїванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів – Поляков Михайло (І місце, підтягування на перекладині), Кузін В’ячеслав (ІІ місце, підтягування на перекладині).
Пропозиції:
1. Об’явити подяку вчителям ДПЮ Козацької, Староцаричанської, Молозької, Випаснянської №2, Руськоїванівської, Крутоярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
2. Звернути увагу директорів Старокозацької та Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів на несвоєчасне виконання навчальних планів та програм з ДПЮ.
3. На методоб’єднаннях вчителів ДПЮ в серпні 2005 року обговорити підсумки проведення районного етапу Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» та шкільного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).
4. Відділу освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації передбачити кошти на екіпування та участь команди Козацької ЗОШ І-ІІІ ступенів в обласному етапі військово-спортивної гри «Патріот».
Головний спеціаліст відділу освіти В.Я.Тимофєєв. (31)
ХОРТИЦЯ
4 червня 2005 року на Хортиці відбулася Велика Рада Українського козацтва під головуванням Гетьмана України, Президента України В.А.Ющенка. Від козацтва Задністров’я на Раді були присутні полковник УК Тимофєєв В.Я., осавул УК Маринеску М.К. Велика Рада затвердила склад Ради Українського козацтва, першочергові заходи з питань розвитку козацтва. (32)
СКЛАД РАДИ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Відповідно до п.8 Положення про Раду Українського козацтва, затвердженого Указом Президента України від 4 червня 2005 року №916 «Про Раду Українського козацтва», членами Ради є:
1. Аржевітін Станіслав Михайлович згідно з п.5 Указу – Секретар.
2. Баранчиков Валерій Володимирович згідно з ч.3 п.8 Положення: від Громадської організації «Міжнародна Спілка Козацьких Військ України та Зарубіжжя».
3. Сардинець Ігор Степанович згідно з ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної оборонно-спортивної національно-патріотичної організації «Українське козацтво».
4. Груба Євген Григорович згідно з ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Козацькі війська України».
5. Гуменюк Володимир Олександрович згідно з п.3 ч.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Соборне Козацтво України «Січ».
6. Каленяк Віталій Петрович згідно з ч.4 п.8 Положення: за значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва.
7. Конечний Олександр Мечиславович згідно з ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Міжнародна Асоціація «Козацтво».
8. Лазаренко Сергій Жоржийович згідно з ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Спілка козацьких організацій України».
9. Мулява Володимир Савич згідно з ч.3 п.8 Положення: за значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва.
10. Петренко Євген Дем’янович згідно ч.3 п.8 Положення: за значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва.
11. Пилат Володимир Степанович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Міжнародна федерація Бойового Гопака».
12. Попов Віталій Борисович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської спілки громадських організацій «Спілка козаків України – «Військо Запорозьке».
13. Попович Анатолій Васильович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної оборонно-патріотичної громадської організації «Козацтво України», від Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація козацького двобою».
14. Постолакі Олег Васильович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної козацької спілки «Всевелике Військо Донське».
15. Притула Олександр Леонтійович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Товариство Нестора Махна «Гуляй-Поле».
16. Сагайдак Дмитро Іванович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».
17. Сєдих Віктор Федорович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Козацька територіальна оборона».
18. Ситнюк Микола Андрійович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Козацтво Нової України».
19. Солодовник Олександр Якович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Відродження Запорозького козацтва».
20. Хорофейко Олександр Володимирович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Міжнародний Союз козацтва».
21. Чухліб Тарас Васильович згідно ч.3 п.8 Положення: за значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва.
22. Шевченко Анатолій Іванович згідно ч.3 п.8 Положення: від Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво».
23. Ямненко Михайло Іванович згідно ч.3 п.8 Положення: від Міжнародної громадської організації «Міжнародна Академія Козацтва. (33)
КОЗАКИ ЗНОВУ МАЮТЬ СТАТИ ЗАХИСНИКАМИ ЧЕСТІ Й ГІДНОСТІ УКРАЇНИ, ЇЇ ТРАДИЦІЙ, ЇЇ КУЛЬТУРИ
В.Ющенко. Слово до козаків. Хортиця. 4 червня 2005 року.
Шановне козацьке товариство, побратими! Пані та панове! З великим хвилюванням прибув я сьогодні на славний острів Хортиця.
Я прийшов на острів, який багато століть тому сходив не один десяток Ющенків – Лубенського полку, Константинівської сотні, щоб поклонитися їх славній пам’яті. Переконаний, що під цим небом, під Чумацьким шляхом, вони тисячі разів міркували над питанням, яке бентежить душі не одного українського покоління: як мати власну незалежну державу, як її боронити, як знайти злагоду й порозуміння, у тому числі і в громадських структурах, які воліють бачити Україну спільною і незалежною.
Я надзвичайно щасливий, що разом зі своєю родиною находжуся у такому славному козацькому колі і на такій славній землі. Незалежно від того, шановні друзі, де ми народилися – в Україні, на Сході чи на Заході, місце, яке сьогодні нас зібрало, є істинно святим. Цьому острові судилося стати гранітною колискою українського козацтва, а разом з ним – і всієї нашої української нації. Адже в козацьких літописах наших предків так і називали – «Українським козацьким народом».
З найдавніших часів ця земля була зосередженням волі й могутності України. Як Дніпрову воду, черпали тут свою силу князь Святослав, Байда Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко і все преславне наше військо запорізьке. Звідси по всій українській землі розлилося козацьке море, якому ніколи не висохнути і не зміліти. Ніде в світі не дихається так вільно, як тут.
Прислухайтеся, браття! Тут кожен камінь говорить про славу і честь України, про запорозьке лицарство, яке перетворило Дике Поле на процвітаючу твердиню християнства. Тут могутні дуби розповідають про далекі походи і про визволених з неволі наших братів. Тут вітер співає про вільних людей, які п’ятсот років тому створили республіку без холопа і без пана.
У країні козаків і чоловіки, і жінки, і діти знали грамоту, чим дивували сучасників-іноземців. А підтримана Військом низовим запорозьким Могилянська Академія була унікальним університетом, світочем знань для всієї Східної Європи. Вершиною козацької мислі стала Конституція Пилипа Орлика – перша в Європі. Пам’ятаймо – козацтво славне не мечем, а й пером, думкою, словом і розумом.
На острові Хортиця наше коріння. Любов до цього місця – це частина нашої ідентичності. Ми присягнули дорожити ним, відроджувати його. Ми не можемо втратити ні цих дубів, ні цього каміння, ні цієї води, бо інакше ми втратимо частину нашої української душі. Ми робимо Хортицю нашою національною гордістю, місцем паломництва для всіх українців в Україні і не в Україні.
Сімнадцять днів і ночей Майдан був полем мирної боротьби за волю України. Тоді кожен, хто там стояв, міг повторити слова гетьмана Павла Полуботка: «Заступаючись за Батьківщину, я не лякаюся ні кайданів, ні тюрми». Мирна перемога Майдану продовжує ряд козацьких перемог, серед яких Кафа і Корсунь, Збараж і Конотоп. Сьогодні, як і сотні років тому, про перемогу української нації говорить вся Європа.
Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Нам потрібно викорчовувати поле глибокої корупції та обману, повернути людям віру в добро і справедливість. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури. Перед нами ще багато роботи зі збереження пам’яток історії та культури, патріотичного виховання молоді, допомоги місцевим громадам.
Зараз поступ України тільки починається, і для мобілізації сил та підтримки духу нам знову потрібна справжня козацька сила. Козаки повинні першими дати суспільству новий імпульс для подальшого руху. Вам, панове товариство, належить дати приклад того, як треба чесно служити своїй країні і своєму народу.
Перший приклад ми показали, зустрівшись на спільній Раді. Я дякую вам за це. Сьогодні справдилось бажання багатьох гетьманів, багатьох поколінь українців, які роками мріяли побачити козацтво єдиною великою силою. Знаю – це було нелегко. Комусь довелося переступити через власні амбіції, комусь – через старі образи. Ви, панове отамани, зробили велику і благородну справу для України – відтепер українське козацтво буде єдиним цілим.
У нашому братстві не буде старших і молодших. Кожен козак і кожна громадська організація будуть оцінюватися за своїми справами. Кожна з організацій має знайти себе у наших об’єднаних зусиллях. Ми будемо йти до єдності поступово, але неухильно.
Ми – європейська нація, яка хоче жити в Об’єднаній Європі. Родині її народів ми готові принести наш неповторний досвід свободи і демократії. Відродження українського козацтва – це унікальне поєднання європейської демократії з нашими традиціями вольності і демократії.
Держава робитиме все для того, щоб українське козацтво єдналось і міцніло. Незабаром буде створена Національна програма розвитку українського козацтва. Сьогодні я підписав Указ про створення Координаційної Ради Українського козацтва з представників козацьких організацій та призначення Радника Президента України з питань козацтва. Хочу, щоб їх робота стала містком, що поєднує козацтво з органами влади та громадськими організаціями.
Чи буде на це ваша згода, панове козацтво й отамани…
Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: «Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватись вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям… Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті проава і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи».
Нехай ці великі слова, шановні друзі-козаки, служать дороговказом для нас на всі часи. (34)
«1+1» КОСТЬ ГРУБИЧ
Ведучий етнографічної телепередачи Кость Грубич (Канал 1+1) готував серію передач про південь Одещини – Буджаку: запорозькі козаки Задністров’я, болгари Болграду, некрасівці Муравльовки. В Задністров’ї Костя Грубич знимав ритуал посвяти у козачата учнів 5 класу Долинівської школи. В ритуалі брали участь козаки Задністров’я - Тимофєєв В.Я., Смаковський В.М., Лукашевський В.В., Городецький Л.Г., Скляренко М.П., Воробйов В.М., Горлачов С.П. (35)
В червні моя донька Тимофєєва С.В. захистила на «відмінно» дипломну роботу. Науковий керівник – доцент кафедри історії України історичного факультету ОНУ, к.і.н. Гончарук Т.Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ ТИМОФЄЄВОЇ С.В.
“СУЧАСНЕ КОЗАЦТВО ЗАДНІСТРОВ’Я”
1. Наукова значимість теми дипломної роботи.
Підтверджуючи правоту Нобелевського комітету, який признає синусоїдальність розвитку виключно важливим відкриттям сучасної цивілізації, в останній час багато уваги приділяється історії козацтва, повторюючи на новому виткі етногенетичної спіралі розвиток інтересу до витоків національної культури.
Це характерне для етапу формування національної еліти, патріотичний настрій якої спрямований на обґрунтування української державності.
За своєю суттю український народ показав себе козацькою нацією з прогресивними козацькими звичаями і традиціями, українською національною ідеєю в козацькому варіанті. В українському народі дух козацтва живе в способі життя, діяльності і поведінки, в розвитку козацьких форм самоврядування.
Я вважаю, що козацтво є головним чинником формування української державності, тому феномен козацтва потребує серйозного осмислення.
У кінці ХУІ століття козацтво зміцнюється і виділяється в окремий суспільний стан зі своєю особливою організацією з специфічними порядками й характером життя, з своїм центром. На території південно-східної України, яку захищала від татаро-турецьких загарбників місцева людність і ті втікачі, які йшли з західних і північних українських земель, де в той час селянство було вже закріпачене, польські й українські магнати і шляхтичі, почали закріпачувати населення, захоплюючи землі, на яких воно сиділо. Для селянства, щоб не потрапити в панське ярмо, залишався один вихід: покозачитися, визнати владу козацьких старшин і разом з усім козацтвом, яке на той час уже створило свій центр – Запорізьку Січ, - вступити в боротьбу з панами за свої землі і право бути вільним хліборобом.
Оскільки козацтво створило свою військову організацію і свій центр, набуло великого досвіду боротьби проти ординців, мало своїх досвідчених ватажків, то, зрозуміло, воно й очолило селянську боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення. Можна вважати, що у тодішніх умовах Запорізька Січ стала початковим станом у формуванні української державності.
Отже, Запорізька Січ була козацькою республікою, своєрідним прообразом Української козацької держави, яка створилася в ході визвольної війни в середині ХУІІ століття під керівництвом Богдана Хмельницького.
Після ліквідації польсько-шляхецького режиму протягом 1648 р., встановлюється новий державний апарат, в Україні складалася нова військово-адміністративна і політична система, формувалась українська національна держава, в якій адміністративний устрій складався на зразок Запорізької Січі.
І хоча після ліквідації незалежності Української козацької держави пройшло 2,5 століття, головною рушійною силою у становленні Української народної республіки 1918 року - Української держави Скоропадського (Гетьманат) стало селянське ополчення “вільних козаків”, січових стрільців, українських козацьких дивізій сірожупанників, синьожупанників.
У 1984-1991 роках починається етап загальноукраїнського відродження козацько-лицарських традицій. Козацтво стало силою, що виборювала волю України (Українське козацтво утворювалося як активні охоронно-штурмові загони РУХу). Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл. У 1994 році Президент України Кучма Л.Д. став почесним Гетьманом Українського козацтва. А 22 січня 2005 року новообраний Президент України Ющенко В.А. став Гетьманом України. Почався Третій Гетьманат...
2. Об’єкт дослідження.
Об’єктом мого дослідження є сучасне українське козацтво на півдні Одещини кінця ХХ – початку ХХІ століття.
3. Завдання дослідження.
Завдання дослідження – пошук оптимальних шляхів використання відроджуваного козацтва в сучасних умовах. Зрозуміння та передбачення місця козацтва в українському суспільстві й державі ХХІ століття.
4. Мета дослідження.
Детально вивчити і проаналізувати діяльність сучасного козацтва, відносини держави і козацтва, вивчити всі колізії цього процесу. Створити джерельну базу історії За дністрового козацтва.
5. Актуальність теми дослідження
Активізація політичного життя під гаслом визволення України ініціювала відродження козацько-лицарських традицій в Україні, появи козацьких осередків та об’єднання їх в єдине Українське козацтво. Сприйняття козацтва як споконвічної сили, що виборювала волю України, призвела до масовості руху. Тому актуально вивчення процесу становлення сучасного козацтва, його цілей, сутності козацького руху, місця його у розбудові сучасної України.
6. Аналіз джерел.
А. З літератури по історії сучасного козацтва Одеської області є книга Б.Сушинського “Лицарі Причорноморського степу” та збірка статей викладачів історичного факультету Одеського національного університету ім.. І.І.Мечнікова “Одеса козацька”.
Б. Є публікації в пресі Білгород-Дністровського району, Одеської області, Всеукраїнських видань козаків Б.Устименка, Л.Городецького, В.Тимофєєва.
В. Є архівні матеріали козацьких товариств, мемуари учасників
козацького руху, епістолярна спадщина отаманів козацьких осередків,
Г. Є матеріали інтернетсайтів.
Глобальне законодавче дослідження і процес відродження козацьких традицій, які відбуваються останнім часом в Україні, ще й сьогодні зустрічають ряд серйозних перешкод. Однією з головних перепон є інформаційний голод, який витікає з відсутності або недоступності впорядкованої джерельної бази, анотованих бібліографічних оглядів, тематичних анотованих досліджень.
Я зібрала джерельну базу історії сучасного козацтва Задністров’я і готую до друку монографію з цієї теми.
7. Структура дипломної роботи.
Сама логіка розвитку українського козацтва диктувала структуру дипломної роботи: козацтво виникло спочатку на Запоріжжі та в Києві; потім утворилося в обласному центрі, далі осередки козацькі виникли в районних центрах. Таким ж чином побудована й дипломна робота: йде огляд діяльності осередків козацтва від Всеукраїнських – через обласні – до районних і первинних (місцевих).
На Одещині зареєстровано 17 крайових (обласних) козацьких організацій; в південних районах активно працюють лише Чорноморське Козацьке Військо та Чорноморське Козацьке З’єднання. Найактивніші осередки козацтва – в Білгород-Дністровському районі (в кінці ХХ століття – в найактивніший період козацького руху – налічувалося близько 2 тис. реєстрових козаків). Первинні козацькі товариства створювалися й в інших південних районах (Ізмаїльському, Саратському, Кілійському, Татарбунарському, Тарутинському, Болградському), але вже після першого року діяльності через малочисельність (5-10 членів в районному товаристві) вони припиняли діяльність.
8. Характеристика сучасних козацтв.
«Українській козак - це лицар України, морально чиста, високодуховна і матеріально незалежна людина, яка вміє панувати над собою, володіє своїми емоціями, розумом і волею, патріот України, який постійно морально, психологічно, духовно і фізично готує себе до оборони Батьківщини, захисту родини, свого роду та українського народу, своєї честі та гідності, дбає про єдність Українського козацтва і українства всього світу». Статут Українського козацтва.
Нині всі козацькі організації України можливо умовно розділити на чотири групи, абсолютно тотожні своїм попередникам декілька століть тому. А саме – на реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. “звичаєвих”.
1. Реєстровиків, до яких належать Українське козацтво, Українське реєстрове козацтво і, меншою мірою, Військо Запорізьке Низове (Отаман – Олександр Панченко) цілком зорієнтовані на державу і вважають себе її частиною. А, тому, готові виконати будь-яке розпорядження влади в розрахунку на бюджетні ін’єкції та загальну прихильність. Цікаво, що гетьман Іван Білас є греко-католиком, а гетьман Українського реєстрового козацтва Анатолій Шевченко недавно зробив почесним козаком своєї формації Папу Римського. Серед козаків УК – власник банку «АЖІО» - Аржевітін.
Усе це найкраще ілюструє утилітарне ставлення керівництва реєстро-орієнтованих козаків до історії свого руху взагалі і до релігії зокрема. Адже широко відомо, що козацтво на Україні завжди було православним, а боротьбу з експансією католицизму на схід бачило однією з найголовніших своїх задач. Таким чином УРК є продовжувачами традицій «надвірних військ» магнатів, у складі яких були і католики, і православні, і мусульмани – «аби гроші».
До реєстровиків відносять Одеську громадську організацію «Чорноморське козацьке військо» (Білгород-Дністровські осередки – Буджацьке Січове козацьке військо, Білгород-Дністровський міський козацький Кіш, 1-й Білгород-Дністровський окружний полк ім.П.Орлика, Білгород-Дністровський Окремий курінь ім..С.Білого, Жіноча громада Українського козацтва, Білгород-Дністровське міжрайонове паланкове козацьке товариство, Адамівський курінь Українського козацтва), Одеську обласну громадську організацію «Чорноморське козацьке з’єднання» (Білгород-Дністровський осередок – Білгород-Дністровський курінь Чорноморського козацького з’єднання Українського козацтва), Одеську обласну громадську організацію українських козаків «Одеська Січ», Одеську обласну громадську організацію Чорноморське козацтво ім..Антона Головатого, Одеську обласну громадську організацію «Чорноморське козацьке з’єднання Півдня України», Одеську обласну громадську організацію «Чорноморсько-Дністровське козацтво», Одеську обласну громадську організацію «Чорноморська козацька паланка», міжобласну громадську організацію «Чорноморське козацтво», Одеську обласну громадську організацію «Військо вірних козаків Чорноморських ім..Б.Хмельницького», Одеське обласне козацьке товариство Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», обласне громадське творче об’єднання «Театр пісні та танцю Чорноморського козацтва».
2. Запорізький напрямок представлений Міжнародною громадською організацією Козацтво Запорізьке (Верховний отаман Дмитро Сагайдак), козаки якого є прихильниками канонічного православ’я. При цьому Козацтво Запорізьке при всякому зручному випадку підкреслює, що їхнє духовне керівництво – Українська православна церква Московського патріархату.
За ступенем впливу, кількістю членів і реально існуючих регіональних структур Козацтво Запорізьке значно перевершує всі інші козачі організації в Україні. Серед козаків КЗ зустрічаються народні депутати від усіх фракцій та партій, а також – керівників обладміністрацій. Погони генералів і полковників Козацтва Запорізького носять відомі бізнесмени і фінансисти (глава Промінвестбанку Матвієнко, керівник Укрексімбанку Сорокін, Посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін, екс-віце-прем’єр Словаччини Любомир Дюрчо, керівник італійсько-російського бізнес-центру Федеріко д’Еріко).
До запорожців відносять Чорноморський округ Міжнародної громадської організації «Козацтво запорозьке» (Білгород-Дністровський осередок – курінь Війська Запорозького).
3. До вільних козаків можна віднести Козацтво України Анатолія Поповича та очолюване ним же Об’єднане козацтво України. КУ й ОКУ більше орієнтоване на УПЦ Київського Патріархату. У своїх інтерв’ю пресі А.Попович підкреслює, що він є православним, але не перешкоджає вступати в ряди очолюваних ним органів людей іншої конфесійної приналежності. До речі, Анатолій Попович ще й очолює Всеукраїнську федерацію бойових мистецтв і є власником чорного пояса карате. Тому кадровий резерв для козацтва в ОКУ напевно є – це молоді люди, які займаються всякого роду кулачними боями. Взагалі ж серед козаків чутки про те, що Об’єднане козацтво України створено під якийсь політичний проект київського мера Олександра Омельченка.
До вільних козаків відносять Одеський крайовий екологічний полк, Козацьку громадську організацію «Варун», Одеське крайове товариство Козацтва України «Чорна Січ», Козачий Центр Духовності та Культури Козацтва України в Одеській області.
4. Звичаєве козацтво, до якого належать характерники і прихильники язичництва, не одержало широкого поширення в Україні. Одну з таких організацій очолює Євген Петренко – колишній головний отаман УК. Підрозділ характерників є і в рядах ОКУ.
До характерників відносять Одеську обласну громадську організацію «Козацьке товариство «Отаман Сірко».
Варто згадати про те, що усі без винятку козаки в Україні будь-якими засобами і способами доводять свою лояльність владі. В цьому немає нічого поганого – навпаки, у такий спосіб козацтво зайвий раз позиціонується як та соціальна верства, що є однією з основ суспільства взагалі і суспільної стабільності зокрема.
Як би там не було, козацтво в Україні минуло часовий рубіж, після проходження якого можна з упевністю сказати – рух живий і не схильний вмерти найближчим часом.
Нині козаки України цілком можуть очікувати виходу якихось законів і указів, які дають їм нові пільги. Не виключено, що в парламент буде вкинутий і знайде підтримку депутатів закон про козацтво. Кілька проектів такого закону до сьогодні лежать на полках у комітетах Верховної Ради і в міністерствах, так і не пройшовши погоджень. Справа в тому, що велика частина проектів передбачала інтеграцію козацтва в існуючі схеми охорони правопорядку і державного кордону, створення на базі козацьких організацій чогось подібного до Національної гвардії. Цілком природно, що зацікавлені міністерства, на узгодження яким був спрямований проект, “зарубали” його – жоден чиновник ніколи не розстанеться навіть з найменшою частиною колись даних йому повноважень і можливостей “черпати з бюджету”.
Однак зараз ситуація змінюється. Не виключно, що хтось не відмовиться від можливості зіграти на популярності “козацького бренда”. З огляду на властиву українському виборцю орієнтацію на консервативні цінності, є всі підстави припустити, що невдалі проекти “селянських” партій будуть замінені “козацькими”.
З відходом Леоніда Кучми з посту Президента (і посади Почесного гетьмана Українського козацтва) козацтво запропонувало Президенту України В.Ющенку почесну посаду Гетьмана України; Віктор Андрійович булаву Гетьмана України прийняв 21 січня 2005 року на Великій Раді Українського козацтва.
Як все відбудеться далі – покаже час. Поки ж – козацтво є і зовсім не збирається зникати з авансцени суспільного і політичного життя України. Відповідно до пісенного рядка “Козацькому роду нема переводу”.
9. Обласні козацькі організації.
Козацтво, Козацький дух. Козацький гарт і козацька звитяга … Лицарське служіння січовому товариству, козацькій ідеї, своєму народові, Україні …
Серед ініціаторів відродження Чорноморського козацтва в самій Одесі, тобто в січовій столиці, бачимо представників інтелігенції, робітництва, відставних військових, службовців. Згадаймо ж їх, тих, що були, і тепер назавжди залишаються ініціаторами створення Чорноморського козацтва. Ось вони: Костянтин Янченко, Ігор Власик, Іван Кобилко, В’ячеслав Лягиневич, Леонід Безклубий, Леонід Тимчук, Сергій Іванов, Володимир Насипаймо. Саме цим людям і пощастило стати офіційними засновниками Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва, Установче Коло якого відбулося 22 грудня 1990 року, тобто ще за кілька місяців до проголошення акту про державний суверенітет України і за рік до історичного референдуму про незалежність.
Подунай-Гуляйпільське козацтво задумувалося його засновниками як невід’ємна частина теж уже відроджуваного – на той час воно ще не було зареєстроване - Українського козацтва.
Згодом в Одесі, і на всьому просторі від Дунаю до Донбасу і Криму, почали виникати різні козацькі групи та формування, котрі почали проголошувати свою осібність від загальноукраїнського козацького руху, осібність і позастатутність стосовно українського козацтва.
Збільшення кількості членів козацьких організацій веде до появи поглядів, відмінних від поглядів керівництва цих організацій. Якщо керівництво толерантне, мудре – відміни в поглядах ведуть до розвитку організації, покращання її роботи, зміцненню авторитету в широкому загалі. Але якщо керівництво організації авторитарне, не терпить інших поглядів на розвиток руху, крім своїх, - суперечки виливаються у розкол. Тут є й позитивний момент: можна вважати, що це не розкол, а очищення: невдоволені діяльністю організації козаки створюють свій підрозділ і намагаються працювати краще…
Подібна ситуація у кінці ХХ століття склалася і Українському козацтві на всіх рівнях – від всеукраїнського до місцевого, зокрема в Одеській крайовій та Білгород-дністровській районній організаціях.
Обравши отаманом генерала Валентина Пилипенка, а писарем полковника гвардії Валентина Федоренка, Українське Чорноморське Гуляйпільське козацтво вступило в новий етап свого розвитку. Заступником отамана з питань ідеології було обрано письменника – академіка Богдана Сушинського, заступником з організаційних питань полковника Анатолія Петька – отамана Овідіопольської районової козацької організації. УЧГПК на Великій Раді Українського козацтва підтримало кандидатуру генерала Івана Біласа, який (після Гетьмана Володимира Муляви, який тяжко захворів – інсульт) став третім Гетьманом.
Незгода серед керівників Одеської крайової організації щодо подальшого шляху її розвитку призвів до серії розколів.
Спочатку крайова організація змінила назву – стала Чорноморським козацтвом. При цьому стався розкол: більша частина козаків на чолі з Анатолієм Петько, Валентином Федоренко, Богданом Сушинским організувало окреме козацьке об’єднання яке з годом розкололося на Чорноморське козацьке військо Анатолія Петька (входить до складу Українського козацтва та підтримує Гетьмана І. Біласа) та Реєстрове козацтво Богдана Сушинського, яке не підтримує Гетьмана І. Біласа, а входить у Всесвітню Лігу Лицарів. До речі, Б. Сушинський є пріором Мальтійського ордена лицарів, нагороджений Папою Іоанном Павлом ІІ медаллю Св. Амвросія. Далі Чорноморське козацьке військо розкололось на ЧВК (Чорноморське козацьке військо – отаман А. Петько) та ЧКЗ (Чорноморське козацьке з’єднання – отаман Пукліч – президент охоронного бюро «Гриф»). Розбіжності добре висвітлені у статутах цих організацій.
Від Чорноморського козацтва В. Пилипенка відійшов полк ім.. Сірка отамана В. Кривобока, потім «Одеська Січ» Івана Коваля. Далі В. Пилипенко склав повноваження і отаманом Чорноморського козацтва обрали Генадія Загайчука.
В кінці ХХ століття в Одеському краї працювали 9 незалежних козацьких організацій, які мали статус обласних:
1. Звичаєве козацтво отамана Леоніда Безклубого.
2. Чорноморське козацьке військо отамана Анатолія Петька (входить до складу Українського козацтва).
3. Чорноморське козацьке з’єднання отамана Пукліча (входить до складу Українського козацтва).
4. Полк ім. Сірка отамана В. Кривобока.
5. «Одеська Січ» отамана Івана Коваля.
6. Чорноморське козацтво отамана Генадія Нагайчука.
7. Буджацька Січ отамана Михайла Скляренко.
8. Реєстрове козацтво отамана Богдана Сушинського.
9. Козацька організація пасічників Одещини наказного отамана Леоніда Городецького.
Буджацька Січ. ЇЇ очолював князь Аргутінський-довгорукий. У складі осередка було багато впливових та знаних у районі осіб, але позиція керівництва стосовно других осередків козацтва у районі (курс на ізоляцію та елітаризм) не дала Січі можливості консолідувати та очолити козацьких рух. Та ще й князь багато часу був у роз’їздах (справи за кордоном – був особистим секретарем Великого князя Володимира – нащадка російського імператорського престолу; заснування дворянського зібрання Півдня України та ін.), а відсутність отамана паралізувала роботу осередка, то за першим статутом Січі отаман практично одноосібно керував роботою Буджацького козацтва (печатка та фінанси осередка були в руках князя). Буджацька Січ була незалежною обласною організацією і не входила до лав Українського козацтва – на той час єдиної у країні козацької організації всеукраїнського масштабу.
У складі Січі активно працювали Устименко Борис Іванович – січовий суддя (кореспондент Одеської обласної газети «Одеські вісті»), Скляренко Михайло Петрович – заступник отамана (військовий пенсіонер, фермер), Токарев Анатолій Євгенович – писар Січі (колишній командир 180 дивізії, військовий пенсіонер). Бойчев Василь Васильович – обозний Січі (керівник кооперативу таксистів, потім фермер), Деордиця Іван Матвійович (пенсіонер), Дмитренко Василь, Кучер В.В. (військовий пенсіонер). Діяли козацькі осередки у Сараті (Іванов Є.І., Поглупко), Тарутіно, Арцизі, Татарбунарах, Кілії, Ізмаїлі, «але тамтешні полковники, крім саратського Сергія Іванова, майже нічого не зробили для відродження козацтва» (пише Б. Устименко у своїй біографії). У травні 1995 р. було проведено коло з організаційних питань. На якому була затверджена нова редакція Статуту Січі, який відтепер обмежував права отамана та розширював права та повноваження січової старшини; керівництво січчю перетворювалось із одноосібного на колегіальне. На колі були присутні письменники Ковальджі, Набоков, Задорожний. У цьому ж році до Білгород-Дністровського приїздив за листом Леоніда Городецького Гетьман Українського козацтва В. Мулява. Разом із Сагайдаком (Київ) та Лукашевичем (Одеса) Мулява мав зустрічі з керівництвом Буджацької Січі та Білгород-Дністровської планки і зробив висновки, що лише керівництво паланки стоїть на державницьких позиціях, а діяльність керівництва Січі не відповідає національним інтересам України. Леонід Городецький отримав Універсал Гетьмана на право формування осередків Українського козацтва; керівництво Січі такого Універсала не отримало. Цей крок Гетьмана відштовхнув багато офіцерів 180 дивізії від лав козацтва. Говорив генерал Токарев: «Я – генерал - буду підкорятися прапорщику?». Але як казав Городецький: «Хто бажав стати козаком – той став ним, не зважаючи на те, хто керує осередком. Тим паче, що отамана завжди можливо переобрати».
Як би там не було, але частина козаків Буджацької Січі припинила активну діяльність до кращих часів (Деордиця І.М., Дмитренко В.В.), частина відійшла від козацтва зовсім (зокрема, в зв’язку із виїздом –Токарев В.Є., Кучер В.В.), частина ввійшла до складу Білгород-Дністровської паланки (Скляренко М.П., Устименко Б.І., Бойчев В.В., Вітряк М.К.). Офіційно Січ припинила діяльність у 1997 році, але у 2002 році рішенням козацького кола Українського Чорноморського козацтва її було відновлено; наказним отаманом було призначено генерал-хорунжего Скляренка М.П.
Від перших годин свого існування відроджене козацтво постало перед тією ж дилемою, перед якою поставали всі інші козацькі війська, сотні, полки та коші: тобто, як сформувати свій Статут, а точніше, своє повсякденне буття, таким чином, щоб у ньому поєднувалися давні козацькі традиціїі сучасні політичні, соціальні та національні реалії? І дрібниць тут не існувало…
10. Козацтво Буджаку (Задністров’я).
На початку 90-х років у Задністров"ї діяли такі козацькі організації:
Задністрове козацьке земляцтво. Група вищих офіцерів 180-ї Кантемирівської дивізії (місто дислокації - Білгород-Дністровський) на чолі з її командиром - генерал-майором Токаревим А.Є. організувала Задністрове козацьке земляцтво - складову частину Всесвітньої спілки козаків. Душею земляцтва був комендант Білгород-Дністровської залоги - полковник Слепухін М.0. До складу організації входили полковник Кучер В.В., підполковники Ломовцев Ю.0., Корнєв В.С., Некрасов П.М., Пронін С.В., капітан Антонов Г.В. - за посадами - командири полків, військовий прокурор...
Штабом земляцтва було розроблено цікавий документ - “Ідеологія козаччини”, який слугував фундаментом для розробки статутів усіх наступних об'єднань козаків Задністров'я.
У 1991 році Україна виборола незалежність. Із незалежністю прийшло розуміння необхідності позаблокового існування держави і як наслідок - скорочення Збройних Сил : було розформовано 180-ту ордена Кутузова та Червоного прапору Київську дивізію, а діяльністю Задністрового козацького земляцтва зацікавилася Служба Безпеки України - офіцерів-козаків було звільнено з армії.
Залишившись без пенсій та квартир, колишні офіцери вимушені були шукати роботу та помешкання; багато хто з них виїхав за межі Одещини. Частина офіцерів-козаків залишилася вірною козацькій ідеї: маленький осередок Задністрового козацького земляцтва ще працював у 1996 році - до його отамана Слєпухіна М.0. зверталася рада отаманів козаків Петербурга.
Князем Аргутінським-Довгоруким було організовано кооператив „Рюрик" при Дворянських зборах півдня Одещини. Складовою частиною кооперативу була Буджацька Січ - об'єднання козаків півдня країни. Співзасновниками Буджацької Січі були Устименко Б.І., Деордиця І.М., Токарєв А.Є., Скляренко М.П., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В.В..
Як сказав Харчук Ю.І. - один із співзасновників Буджацької Січі: „Їз закриттям Задністрового козацького земляцтва - козацька ідея в Задністров'ї не вмерла - оскільки землі Буджаку потребують захисту".-Штаб-квартирою Буджацької Січі був Білгород-Дністровський.
Білгород-Дністровське паланкове товариство козаків-пасічників, яке очолював Леонід Городецький - військовий пенсіонер. Паланка входила до складу Українського Чорноморського Гуляйпільського козацтва, але з розколом обласної (крайової) організації УЧГПК на дві організації - Чорноморське Гуляйпільське козацтво та Звичаєве козацтво - отримала автономію.
Розкол утворився тому, що частина козаків (це була основна маса перших козаків-засновників УЧГПК) вважала за необхідним неухильно додержуватися Звичаєвого Кодексу козацтва. Козаки, які прийшли до козацтва пізніше, вважали за необхідне брати з цього Кодексу лише основні постулати моралі, а в практичній діяльності зважувати на сьогодення.
На відміну від УЧПГК (і других козацьких організацій), в паланці ніколи не було розбрату - паланкова старшина завжди спокійно й розважливо вирішувала всі суперечки між козаками і не доводила ці суперечки до розколу; Дійсно, у життєдіяльності громадської організації дуже важлива роль керівництва та старійшин - паланці дуже пощастило, що в керівництві та раді старійшин були такі особи, як Городецький Леонід, Маринеску Микола, Тимофєєв Валерій, - особи, які пройшли школу керівництва громадами, організаціями, установами - голови сільрад, директора шкіл, профспілкові та партійні лідери; особи, що мали вже звичку приймати рішення та відповідати перед загалом за ці рішення.
Білгород-Дністровська паланка входила до складу Українського козацтва ( перший Гетьман УК В'ячеслав Чорновіл) - від Чорновіла група козаків паланки отримала перші козацькі нагороди - Хрести з мечами (вони були зроблені з пластмаси, трималися на синій стрічці, кріпилися швацькими шпильками); до речі в Україні тоді ще не було своїх державних нагород - орденів та медалей. Першим в паланці цей Хрест отримав Л. Городецький.
Для розвитку козацтва у Білгород-Дністровському (місті та районі) Леонід Григорович зробив дуже багато. Він налагоджував роботу куренів по селах ( цих куренів -7), завозив малозабезпеченим верствам населення вугілля за цінами вдвічі нижче комерційних, відкрив перукарню, яка обслуговує пенсіонерів, інвалідів, організував пункт самозабезпечення козаків продуктами харчування, зокрема, там реалізується мед значно дешевший та якісний, ніж на ринку і ще багато реальних справ.
У 1994 році було засновано Адамівський курінь Українського козацтва - автономний осередок козацтва у складі Білгород-Дністровської паланки. Співзасновники куріню - Тимофєєв В.Я., Маринеску М.К., Козубенко В.0. Тоді ж почала працювати Адамівська школа козацько-лицарського виховання, яка була першою на Україні школою цього типу...
У 1996 році від Білгород-Дністровської паланки відокремився Білгород-Дністровський міський козацький Кіш, співзасновниками якого є Скляренко М.П., Вітряк М.К., Устименко Б.!., Черв'як 0.0., Горлачьов В.П., Воробйов В.М., Бойчев В.В., Мельниченко Г.Б., Скиба М.Є., Лелеченко І.А., Городниченко П.М., Кулинський В.Я., Зуєв О.І., Лісіцин І.М., Павлюк В.В...
У 2000 році утворився 1-й Білгород-Дністровський міський Окружний полк ім.. П.Орлика, співзасновниками якого є Врублевський М.В., Єремєєв В.!., Дейна М.К., Оленів І.П., Царенков О.П., Хоменко Є.В...
Вже у ХХІ столітті посвяту у козаки пройшли прем’єр-міністр України Ющенко В.А., губернатор Одещини Гриневецький С.Р., Білгород-Дністровський міський голова Чербаджи М.М...
У 2001 році засновано Білгород-Дністровський Окремий курінь ім.. С.Білого, співзасновниками якого є отаман Городниченко П.М., Сокорєв Ю.0., Сокорєв 0.0.,Чудак В.С., Павленко О.Д., служитель УПЦ КП отець Микола...
У 2002 році утворився Білгород-Дністровський курінь Війська Запорозького України ( отаман Возний В.Ф.).
У цьому ж році заснована жіноча громада Українського козацтва, співзасновниками якої є Горлачьова Л.Я., Городниченко Р.С., Воробйова В.В., Грицуналь УА, Пономаренко Л.0., Пономаренко Н.М..
В програмі діяльності Українського Чорноморського козацтва, до складу якого входить більшість вищезазначених козацьких об'єднань, є такі слова:
„Враховуючи унікальність козацтва, як соціального явища світового масштабу, що воно несе в собі неосяжний національно-духовний, морально-виховний і військово-патріотичний потенціал; що Українське козацтво е наша українська форма демократії і державності і форма військового устрою; що структура організації Українського козацтва легко вписується в адміністративний устрій України і підкріплює його, МЕТОЮ козацького руху е розбудова української держави через духовне об'єднання народу, мобілізація енергії на економічне процвітання і підняття добробуту людей..."
11. Козацька педагогіка на Буджаку.
Народ – нація – це самовідтворювана система. Вона може втратити певні функції (державницькі), але доки жива – спроможна сягати ще вищих рівнів свого розвитку. Потрібні лише внутрішня сила і воля.
Втіленням волі і сили, феноменом відродження свідомо і послідовно стало козацтво. Славетний байда (Вишневецький) не тільки поборює військову потугу татар і турків, а й гордо відкидає компроміс (навіть в ім’я життя) з поневолювачами народу (віра твоя, кидає він у вічі султанові погана - тож волію умерти, але не бути в спілці з тобою). В ім’я розквіту народу П.Конашевич-Сагайдачний з усім своїм кошем вступає до Київського освітнього братства. Б. Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської академії, багато полковників здобуває освіту в зарубіжних університетах. Гетьман І.Мазепа будує освітні заклади та храми. П. Орлик творить найдемократичнішу та найгуманістичну в Європі Конституцію, а Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батурині університету й 52 роки очолює російську академію наук і здобуває всеєвропейське визнання.
Уся козацька Україна була поділена на “полки”, і в усіх полках та у володіннях Січі функціонували різного роду школи. Ті школи давали світську, релігійну і військову освіту, а головне – готували до життя: як приватного, так і державного. Україна вся була всіяна навчально-виховними закладами і закономірно була визнана Європою як найосвіченіша країна – нація ...
Історія вчить: поки козацтво було могутньою, суспільною культуротворчою, моральнодуховною, національно-патріотичною потугою, доти Україна зберігала свою незалежність чи автономію.
Загальновідомо: козацтво – надзвичайно високого, елітного рівня військова організація, але самою історією їй судилося відіграти роль вирішальної сили у відродженні нації-держави, захисті демократії і свободи, гуманізму, найвищого рівня – конституційної, правової культури.
Дика і темна, свавільна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цієї місії виконати не могла.
Нагадаймо свідчення Д. Яворницького: на Січ приймали лише тих, хто визнав православну віру, спілкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, військове товариство й Україну, та за них бути готовим віддати й життя. Іноземці відзначали: козацтво породило найвидатніший феномен лицарства, патріотизму, честі - духовне побратимство; їм не вдалося зафіксувати жодного випадку зради цього тилу людства!
І цілком зрозуміло, що такий тип людей не міг з’явитися сам собою, з нічого.
Вирішальну роль у кристалізації українського характеру відіграла козацька освіта, педагогіка самопізнання та самореалізації, особової й національно-релігійної самосвідомості, філософії життя по-людськи: чесно і совісно, патріотично й професіонально, на засадах демократії і свободи, красиво і просто.
Закономірно, що народ в історичних піснях і думах підніс козацтво на висоту ідеалу. Г. Сковорода не тільки розвинув філософсько-етичний принцип самопізнання, самотворення, самореалізації, а й уславив як образ-взірець “отця вольності Богдана”; І. Котляревський як найвищий ідеал підніс не лише Низа та Евріала (захисників вітчизни), а й Наталку та її матір, побратимство Миколи та Петра. Т. Шевченко, написавши не тільки “Кобзаря”, а й “Букваря”, еталонами людини оспівував носіїв козацької філософії, етики і моралі, гідності і честі, політичної активності та державницької мудрості. Доречі, Великий Кобзар був курінним отаманом Петербургського козацького Кошу!
Тож природно, що форми козацької етнопедагогіки жили в творах П. Куліша і М. Костомарова, П. Мирного, І. Франка і Л. Українки, Карпенка-Карого, у працях видатних педагогів Г. Ващенка і Яніва, Шлемкевича, Сухомлинського і Стельмаховича, а нині повертається до системи сучасної освіти як незнищенний Дух нації.
Ніщо не повертається в традиційних формах, час диктує свої. Не всі форми відповідають сучасності і в козацькій педагогіці: нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Але дух не втрачає сили, енергії, цілеспрямованості до мети. Тому не можуть не використовуватися такі принципи козацької педагогіки, як любов до сім’ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства (побутового, військового і державницького) і волелюбності, життєносний дух побратимства; дух особової, соціальної і національної самосвідомості, гідності та честі...
Історія козацтва Задністров’я останнього десятиліття ХХ століття – першого десятиліття ХХІ століття діють нам великий історичний урок громадського почину. Він полягає в тому, що козацько-лицарські традиції, цінності, їхній могутній потенціал цілеспрямовано, творчо, відроджують козацькі організації і навчальні заклади на громадському і державному рівнях.
Аналіз діяльності шкіл (Саратського району – Миколаївсько-Новоросійської; Білгород-Дністровського району – Старокозацької, Випаснянської № 1, Вигінської, Долинівської, Випаснянської № 2, Турлацької, Адамівської); Білгород-Дністровського педагогічного училища в напрямку козацько-лицарського виховання учнів свідчить, що ефективність цієї роботи значною мірою залежить від особи, яка спрямовує діяльність колективу, її впливу на оточуючих. Загальні риси цього процесу (формообразуючи фактори):
1. Наявність ентузіастів.
2. Залежність результатів роботи від особистих якостей ентузіастів.
3. Залежність результатів роботи від посади, яку займає ентузіаст (адмінресурс).
Так ось, згідно основних формообразуючих факторів цей процес в школах Задністров’я проходив так:
1. Миколаївсько-Новоросійська школа Саратського району. Ентузіасти – завуч з виховної роботи Фоменчук Валентина Анатоліївна та педагог-організатор Настаченко Галина Михайлівна. Почали в 1996 році. Фундаментом слугувало те, що Миколаївка-Новоросійська була столицею козацького війська впродовж декількох десятків років (козача станиця). Допомагали такі ж ентузіасти: Саратський козацький отаман Сергій Іванов, Білгород-Дністровські козаки – Ігор Оленєв, Микола Врублевський, Віктор Єремєєв, Михайло Скляренко. В обласній пресі про цікавий досвід роботи школи з’явилися статті Б.І. Устименка (Одеські вісті за 18.03.1999, 18.12.1999, 19.12.2000р).
На жаль, в 2000р. Фоменчук В.А. пішла на пенсію за вислугою років й роботу з козацько-лицарського виховання поступово було звернуто.
2. Старокозацька школа Білгород-Дністровського району. Ентузіаст – відставний майор Лісіцин Ігор Михайлович (тоді працював директором Старокозацького ринку). Роботу почав в 1996 р. Було створено організацію “Молода Січ”, проводилися заняття, козачата мали однострої захисного кольору. У 1997 році делегація джур та дан була на Великий Раді Українського козацтва в Києві. Із виїздом Лісіцина І.М. у 2000 році до Мологи роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто. Ігор Михайлович працював деякий час військовим керівником в Молозькій школі – там намагався продовжувати козацьку справу, але обставини змусили його виїхати на роботу до Сибіру.
3. Випаснянська школа № 1 Білгород-Дністровського району. Ентузіаст – майор Збройних Сил України – Гавриленко Валерій Олексійович. В 1997 році було організовано при школі осередок “Молодої Січі”, але з виїздом на навчання в Київ до Військової Академії Валерія роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто...
4. Вигінська школа Білгород-Дністровського району. Ентузіаст – директор школи Біленко Валентин Юліанович. В 1998 році було організовано “Молоду Січ”, збирали кошти на придбання однострою; почалася діяльність, але з виходом директора на пенсію (2000р) роботу з козацько-лицарського виховання було звернуто.
5. Долинівська школа Білгород-Дністровського району. Ентузіасти – директор школи Тома Тетяна Іванівна, завуч – Долгошєєнко Марія Іванівна, педагог-організатор – Молчанова Тетяна Іванівна – роботу почали в 1996 році, але елементи цієї роботи були ще у 1992 році. На теперішній час в школі працює дитяча козацька організація, яка входить структурно до Буджацької Січі; склалася своєрідна система виховної роботи, ведеться літопис школи, є музей школи та села. Про роботу школи писали районна та обласна преса. На теперішній час школа продовжує діяльність в напрямку козацько-лицарського виховання, можливо, найбільш систематично у Задністров'ї.
6. Випаснянська (Турлацька) школа Білгород-Дністровського району. Ентузіасти – директор школи Тодорова Тетяна Петрівна, учитель молодших класів Чумаченко Валентина Миколаївна. Школа в ХХІ столітті зробила перші кроки в справі козацького виховання, хоча Тетяна Петрівна, ще працюючи вчителем в Біленківський школі (1991), почала в виховний процес вводити елементи козацької педагогіки.
7. Адамівська школа Білгород-Дністровського району. Ентузіасти – директор школи Тимофєєв Валерій Якович, завуч Лавриненко Павліна Михайлівна, педагог-організатор Гриценко Валентина Никифорівна. Почали роботу в 1998 році, хоча елементи козацької педагогіки вводили в виховний процес школи ще в 1992 році.
Адамівська школа козацько-лицарського виховання – громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати їх на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
У 2003 році директор Адамівської школи переїхав до міста Білгорода-Дністровського. Якою буде доля школи козацько-лицарського виховання - покаже час!
8. Білгород-Дністровське педагогічне училище Південноукраїнського педагогічного університету.
Робота велася в основному з метою теоретично-практичного вивчення методики козацько-лицарського виховання в школі. Студенти вивчали літературу, писали реферати, курсові роботи, зустрічалися з козаками м. Білгорода-Дністровського.
Завдання, які ставлять перед собою керівники наших Задністрових "Січей", куренів, кошів, інших козацьких осередків – нести в маси наукову українознавчу інформацію, підвищувати рівень політичної освіти, утверджувати демократичні засади життя, дисципліну, порядок, правові, моральні норми, культуру поведінки, боротися з алкоголізмом, наркоманією, злочинністю, іншими суспільними хворобами, вони вважають, що сучасні козацькі січові осередки покликані пробуджувати енергію, ініціативу, залучати його найширші кола до активного громадського життя, культурно-мистецької, політичної, економічної діяльності в інтересах усього народу; глибоко розкривати моральний, ідейний, естетичний, духовний потенціал ідеалів людини-козака, лицаря. Такі ідеали в наші часи мають наснажуватися якостями державного, політичного і громадського діяча, відданого інтересам народу, України - Батьківщини, і, загалом виховання на засадах козацької педагогіки має три аспекти, що передбачають формування високих моральних якостей, фізичний розвиток та культурологічне виховання молоді.
Загальні висновки:
1.Історія сучасного українського козацтва кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Стихійний рух відродження козацько-лицарських традицій в Україні за ініціативою козаків з Кубані та розкозачених регіонів України започаткував І етап загальноукраїнського козацького відродження. Хронологічно цей етап охоплює події 1984 – 1991 рр. І характеризується відновленням зацікавленості історією українського козацтва та власною родовою спадщиною. Саме тому виник дещо романтичний потяг до славного козацького минулого. Ще одним доказом активізації козацького відродження в Україні стала активізація політичного життя під гаслом визволення України.
Гасло визволення України стало у 1990 році прапором єднання всіх тих, хто сприймав козацтво як споконвічну силу, що виборювала волю України. Наслідком цього стало об’єднання козацьких осередків в єдине Українське козацтво. В цей час перебування у лавах Українського козацтва було певним випробуванням на мужність, бо офіційна влада ставилась до цієї структури відверто вороже. Поряд із цим невизначеність пріоритетів, брак досвіду і авторитетних провідників суттєво ускладнювали розбудову козацьких структур. Саме тому піднесення 1990-1991 рр. не було належним чином використано у справі становлення підвалин Українського козацтва. Після здобуття Україною незалежності те, що об’єднувало і вело вперед козацькі структури, зникло.
В нових умовах 1992 р. розпочався ІІ етап відродження козацької спадщини на Україні. Він, насамперед, характеризувався пошуком пріоритетів у розбудові Українського козацтва. На жаль, впливи родових козаків і тих, хто розумів необхідність орієнтації на спадкові цінності козацького лицарства, були слабкими. За таких умов виявилась відсутність єдності і намагання підмінити традиційний козацько-лицарський істотний критерій чим завгодно:
- абстрактним патріотизмом;
- козацькими демократичними традиціями;
- бізнесово-господарчою та фермерською діяльністю;
- охоронною діяльністю;
- клубами “козацького відпочинку”;
- іншим.
Наслідком цього стала розмитість та відсутність єдиного підходу до
визначення критерію приналежності до козацького товариства (відповідно до сутності історичної козацької спадщини). Результатом цього стала криза і дезорієнтація Українського козацтва у середині 90-х рр. ХХ ст. Найяскравішим виявом цього стало утворення паралельних місцевих та загальноукраїнських козацьких організацій. Так розпочався ІІІ етап козацького відродження в Україні, коли штучність та формалізація цього процесу набули загрозливих розмірів.
Починаючи з кінця 2001 року можна виділити ІУ етап козацького відродження. Він характеризується посиленням уваги держави до розвитку козацьких структур і зустрічним прагненням отримати державну підтримку зі сторони більшості новітніх козацьких об’єднань. Ця тенденція нагадує ситуацію кількарічної давнини в Росії, коли козацький рух було поділено на реєстровий і на нереєстровий, хоча цілий ряд проблем так і не було вирішено. Для ситуації з відродженням козацького руху в Україні ця перспектива є неоднозначною, бо цей рух є занадто кволим, розрізненим і слабо пов’язаним з традиційним родовим устроєм. Такий стан речей загрожує повною формалізацією українського козацького відродження.
2.Завдання сучасного козацтва.
На Україні подейкують – якщо вас не беруть у масони, можете спробувати вступити хоча б у козаки (правда, є відомості, що козацтво й масони – дві сторони однієї медалі). Як би там не було, вибір козацьких утіх, для задоволення власного марнославства, предостатній. Але й дотепер не зрозуміло, чи тільки у хворобливому честолюбстві справа. Чи не існує в країні, подібно до того, як це було в Римі, спеціальний клас військових? Чи може ця суспільна верства бути використана? І головне – як?
Козацькі організації стоять відокремлено у загальній масі об’єднань громадян за інтересами, соціальним статусом чи грішми. Нечасті публікації в пресі, присвячені козакам, в основному стосуються або парадної сторони їхньої діяльності (усі про перебіг Великих Рад і масових нагороджень самодіяльними орденами), або фінансових сторін особистісних конфліктів усередині козацького руху. Насправді за парадним антуражем – усілякими шароварами, вольтижуванням і клонуванням гетьманів – від очей широкої громадськості ховаються цікаві процеси.
У запеклій боротьбі між комуністами, націонал-демократами козацтво займало скоріш вичікувальну, ніж активну позицію (хоча спочатку козацтво утворювалося як активні охоронно-штурмові загони РУХу – брало участь у хресних ходах, церемоніях покладання травянистої рослинності до підніжжя бронзових борців і антуражна охорона неформальних заходів РУХу).
Оскільки здобуття незалежності України відбулося мирним шляхом, призначення козацтва і його подальша доля змусила губитися в здогадах не тільки нове керівництво України, але і самих лідерів козацтва. Сотні молодих і фізично міцних чоловіків в козацькій формі опинилися на узбіччі політичних процесів.
І війни ніякої ні з ким не було. Куди бідним січовикам податися? Поки козаки думали, закрилася остання ніша – рекет. Організована злочинність вже набрала бойовиків і козакам не знайшлося місця навіть серед “биків”. Можливо, це був як раз той випадок, коли інертність керівництва, його небажання що-небудь робити, зробила козацькому руху добру послугу. Практично ніхто з козаків – за одиничними випадками – не заплямував себе зв’язками з вітчизняними і закордонними мафіозі.
Таким чином, до середини 90-х років козацькі організації в Україні виявилися в стані недофінансованості і недозатребуваності. Коли немає якоїсь об’єднуючої сили, цілком природно, в середині будь-якої організації починається пошук і “призначення” винних. Українське козацтво стрясає цілий ряд скандалів, розколів і виключень з рядів.
Головна проблема козацтва – визначити свою роль у соціально-політичному житті суспільства. Козацтво – соціально-політичний моноліт чи плід тимчасового компроміса між владою та частиною суспільства?
3. Проблеми сучасного козацтва.
Від перших годин свого існування відроджене козацтво постало
перед тією ж дилемою, перед якою поставали всі інші козацькі війська, сотні, полки та коші: тобто, як сформувати свій Статут, а точніше, своє повсякденне буття, таким чином, щоб у ньому поєднувалися давні козацькі традиції, сучасні політичні, соціальні та національні реалії? І дрібниць тут не існувало. Бо й справді, чи носити козакам форму? А якщо носити, то яку саме: фольклорно наслідуючи козаків-запорожців? Непрактично, та й занадто театрально, тоді яку ж: козаків-чорноморців ХУІІІ століття? Ні, сучасну військову форму Української Армії. А ще престижніше – морських піхотинців з “тільниками”?
А як, в яких заходах та методах поєднувати громадсько-політичну діяльність з проблемами самофінансування, самовиживання, комерційно-господарської діяльності? Де, в яких формах існувати: адже не відроджувати ж у наш час традиційну “Запорозьку Січ” (а були й такі радикальні пропозиції). Чи, може, взяти та відродити? Чимало питань виникло і щодо назви та порядку присвоєння козацьких старшинських звань (чинів); ритуалу проведення козацького Кола; доцільності існування такої форми, як Рада Поважних козаків.
Чи не від перших днів заснування козацтво переслідує та ж проблема, котра супроводжувала українське козацтво упродовж усієї історії його існування: отаманоманія, небажання і невміння існувати на засадах єдиного підпорядкування; сприйняття основ “козацької демократії”, як уседозволеність; відсутність належної статутної та військової дисципліни. “Де два українці – там три гетьмани”. Один із чинників, який подіяв, це суто об’єктивний, організаційний. Річ у тому, що Українське козацтво (всеукраїнське) почало формуватися з осібних козацьких військ (кошів, громад), корті, хоча й визнавали Статут УК і, навіть, декларували, що діють, виходячи з нього, проте, мають свої окремі статути, своїх отаманів, а деякі – і свою військову форму, регалії. Оця відсутність чіткої підпорядкованості, яка існувала – за винятком Запорозької Січі у добу Гетьманщини (від Хмельницького до Мазепи), одразу ж почала провокувати місцевих козацьких отаманів на певну анархію. Відтак, чимало новоявлених козаків, особливо в районних містечках, почало сприймати в різних краях козацтво під тим кутом зору, що нехай там, у Києві існує своє козацтво, на Донбасі та в Одесі – своє, а ми тут, - в Іванівні, Петрівці – творимо своє, осібне, нікому не підлегле. І, зважте, усе за зовніми звичаями: зібрали коло, утворили, вирішили... – самі собі гетьмани! Та й виправдання солідне: Запорозька Січ, мовляв, утворювалася (як і всі інші козацтва) стихійно: згуртувалися, шапками об землю вдарили – і вже маємо військо. Ніхто ніяких указівок-статутів з Києва не чекає. Воно-то, звичайно, так. Але будь-яка організаційно-демократична стихія повинна знати свої межі.
Основні причини гальмування козацького відродження такі: вплив різноманітних політичних сил; протилежна конфесійна орієнтація; залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; особисте ворогування новітніх козацьких керівників; брак конкретної діяльності. (36)
6. Вересень – грудень 2005. Молода Січ Задністров’я. Звіт про виконання наказу МОН України. Наші славні козачата. Чорноморське Козацьке Військо. Районна державна адміністрація.
Керівники найвищих урядових інституцій, (голова РНБО П.Порошенко, голова Кабміну Ю.Тимошенко) постійно сперечались, з’ясовуючи сфери своїх повноважень. Повернулося «телефонне право», колишні промотори Помаранчевої революції дедалі більше тяжіли до царини політичної боротьби з орієнтацією на парламентські вибори 26 березня 2006 року. Даремно В.Ющенко повторював, наче заклинання, слова «у нас унікальний уряд», ставив йому найвищі оцінки, незважаючи на виникнення семи криз в економіці. Нарешті він висловився за рішуче оновлення кадрів, хоча на цей час було вже замінено на всіх рівнях управління 300 тис. чиновників.
Почався спад у промисловості, особливо в металургії, вугільній та нафтохімічній галузях. Знизилися закупівельні ціни на сільгосппродукцію. Під стінами Верховної Ради почалася акція протесту працівників села, які намагалися привернути увагу до проблем агропромислового комплексу та ситуації на ринку паливно-мастильних матеріалів.
Негативну реакцію в суспільстві викликало рішення про істотне підвищення заробітної плати вищим урядовцям, оскільки пересічні громадяни не вірять, що цей крок зупинить зловживання владою. Крім того, нові оклади на тлі злиденних пенсій та мінімальної зарплатні виглядають невчасними й несправедливими. В країні налічувалося 3 млн. безробітніх, ще 5 млн. осіб працювали за кордоном. План створення нових робочих місць в Україні не було виконано.
Не справдилися надії на якісно нову природу партії «Народний союз «Наша Україна» (НСНУ), яка поступово перетворюється на своєрідний бізнес-клуб.
Громадян України шокував факт подачі головою парламенту В.Литвином 25 позовів на депутатів, які суміщали посади у виконавчій владі, і готував ще 9 позовів. Черговою несподіванкою стало й оприлюднення інформації про люксове авто з чеськими номерами вартістю 800 тис. гривень, на якому їздив, порушуючи правила дорожнього руху, син В.Ющенка. Подібні негативні факти певним чином впливали на суспільну думку, спонукаючи громадян до переосмислення колишнього майданного ентузіазму.
Є ще багато економічних завдань, без розв’язання яких неможливо побудувати соціально орієнтоване народне господарство і виконати накази Майдану. Крім фінансово-матеріальних важелів, для його реалізації потрібні висококваліфіковані кадри. У цьому плані, попри проведення близько 20 тис. нових призначень керівників обласного й районного рівнів, підстав для заспокоєння поки що немає. «Плохе наше громадянство на сім пункті – громадської етики, дуже слабе, і се найслабша сторона нашого національного життя, відти пливе велика пайка всіх наших національних нещасть, і поки з сього боку не направилось, ніщо нас не уздоровить. В того досить відчуваєте у Львові, я ще більше – на еміграції. Люде без совісті, інтригани і амбітними вбираються в шати національних кольорів і під ними культивують останню деморалізацію» (М.Грушевський. 1924 рік). Не секрет, що далеко не всі особи у новій владі України сьогодні є цілком щирими і послідовними прихильниками Помаранчевої революції, не зникли кумівство і клієнтизм.
Небезпечні кризові явища, які зашкодили іміджу України за кордоном, спостерігалися після загальновідомих заяв О.Зінченка, М.Томенка, О.Турчинова та відставки на початку вересня уряду на чолі з Ю.Тимошенко (відставка лише підвищила її рейтинг як в Україні, так і за кордоном). Розкол у «помаранчевому» таборі відбувся й 14-тим Прем’єр-Міністром України став Ю.Єхануров (після особистої зустрічі В.Ющенка з В.Янкуковичем і підписання Меморандуму з Партією регіонів). Верховна Рада створила дві слідчі комісії: з перевірки заяв колишнього державного секретаря О.Зінченка про факти корупції та зловживань службовим становищем окремих державних діячів і встановлення факту незаконного втручання громадянина Росії Б.Березовського у фінансування виборчої кампанії В.Ющенка. Це був прямий виклик Президенту з боку Верховної Ради, спроба її перебрати на себе головні важелі влади.
МОЛОДА СІЧ ЗАДНІСТРОВ’Я
Брати Козаки, Сестри Козачки-Берегині, Джури й Дани, Лелі й Козачата! Об’єднаймо наші зусилля в справі виховання козака-лицаря! Створимо районну громадську дитячо-юнацьку організацію «Молода Січ»!
… Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу…
… Ми – керівники навчальних закладів, які впроваджують в практику роботи ідеї козацько-лицарського виховання, інформуємо громадськість про створення районної організації «Молода Січ» Українського козацтва…
Тимофєєв В.Я., Тодорова Т.П., Тома Т.І., Вронська В.М. (37)
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.
Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.
Оволодіваючи козацькою духовністю і вступаючи до лав козацтва, українці ставали славним і звитяжним братством лицарів волі, чесних власників, палких патріотів і повноправних господарів рідної землі. Це був не лише волелюбний військовий орден, що постійно стояв на чатах своєї материзни і дідизни, охороняв рідну мову, культуру, духовність, етнічну територію від ворожих навал. Козаки були землеробами і хліборобами, митцями і вченими, культурними і державними діячами, тим соціальним станом, який на своїх могутніх раменах зберігав і плекав українську націю, державу. Козацтво було невичерпним джерелом української еліти, яка виконувала історичну націотворчу і державотворчу місію.
Історична доля вибрала для українства найбіль адекватну його природі козацьку форму і сама в козацькому способі життя дала розвиток українській національній психології. І результати, рятівні для нації, не забарилися.
ДОКИ УКРАЇНА МАЛА КОЗАЦТВО, ДОТИ ВОНА БУЛА АБО НЕЗАЛЕЖНА, АБО АВТОНОМНА.
Дика і темна, свавільна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цієї місії виконати не могла.
Нагадаймо свідчення Дмитра Яворницького: на Січ приймали лише тих, хто визнавав православну віру, спілкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, військове товариство й Україну та за них був готовим віддати й життя. Іноземці відзначали: козацтво породило найвидатніший феномен лицарства, патріотизму, честі – духовне побратимство, їм не вдалося зафіксувати жодного випадку зради цього типу побратимства!
І ЦІЛКОМ ЗРОЗУМІЛО, ЩО ТАКИЙ ТИП ЛЮДЕЙ НЕ МІГ З’ЯВИТИСЯ САМ СОБОЮ, З НІЧОГО.
Вирішальну роль у кристалізації українського характеру відіграла козацька освіта – педагогіка самопізнання та самореалізації, особової й національно-релігійної самосвідомості, філософії жити по-людськи: чесно і совісно, патріотично й професіонально, на засадах демократії і свободи, красиво і просто.
Славетний Байда Вишневецький не тільки поборює військову потугу татар і турків, а гордо відкидає компроміс (навіть в ім’я життя) з поневолювачами народу («Віра твоя, - кидає він у вічі султанові – погана, - тож волію умерти, але не бути у спілці з тобою!»). В ім’я розквіту народу Сагайдачний з усім своїм Кошем вступає до Київського освітнього братства; Богдан Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської академії; багато полковників здобуває освіту в зарубіжних університетах. Гетьман Мазепа будує освітні заклади та храми; Пилип Орлик творить найдемократичнішу та найгуманістичнішу в Європі Конституцію; Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батурині університету, очолює російську академію наук і здобуває все європейське визнання. Україна вся була всіяна навчально-виховними закладами і закономірно була визнана Європою як найосвіченіша країна-нація.
Козацька педагогіка – це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколінь синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від чужоземних загарбників, високу національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність.
Головна мета козацької педагогіки – виховати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-лицаря, мужнього громадянина, сутність якого розкриває міжнародне гасло: «ДУШУ – БОГОВІ! ЖИТТЯ – БАТЬКІВЩИНІ! СЕРЦЕ – ЛЮДЯМ! ЧЕСТЬ – НІКОМУ!»
Ніщо не повертається в традиційних формах, час диктує свої. Не всі форми відповідають сучасності і в козацькій педагогіці: нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Але козацький дух не втрачає сили, енергії, цілеспрямованості. Тому не можуть не використовуватися такі принципи козацької педагогіки, як любов до сім’ї, роду і нації, до рідної природи, оселі, землі; дуз лицарства і волелюбності, життєносний дух побратимства; дух особової, соціальної і національної самосвідомості, гідності та честі…
Нас, українців, і сьогодні звуть у світі козацьким народом. Та й самі ми не втратили духовного зв’язку з лицарями-козаками. Хіба ж випадково й досі називаємо козацькими свої степи, свої пісні й журбу, силу і свій характер? Козацтво для нас стало втіленням невмирущого українського духу. Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема увага до його проблем пояснюється просто: ЙДЕ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ, ЯКА СПИРАЄТЬСЯ В СВОЇЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА НАЦІОНАЛЬНИЙ – КОЗАЦЬКИЙ! – ДОСВІД ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ. Тому поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому. У період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацька сімейна, шкільна і соціальна педагогіка високо тримає стяг вершинних національних загальнолюдських цінностей, здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарських духовності. (38)
ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ НАКАЗУ МОН УКРАЇНИ
«Інформація про виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 29.12.2001 року №821 «Про оголошення Указу Президента України «Про національну програму відродження та розвитку Українського козацтва» та відповідного наказу управління
освіти і науки облдержадміністрації від 18.02.2002 року №55.
Підготував головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації, координатор діяльності козацьких осередків Задністров’я, секретар Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Задністров’ї В.Я.Тимофєєв. (39)
Дані про мережу закладів освіти, які працюють у даному напрямку.
№ Повна назва та адреса закладу, ПІП директора, Номер тел., З якого року працює в даному напрямку, Які досягнення Плани на майбутнє
1 Адамівська ЗОШ І-ІІ ст., с.Адамівк, Вронська Валентина Миколаївна, 76-326,
1992,
В 1992-1998 роках в школі працювала дитячо-юнацька організація «Січ»; з 1998 року працює дитячо-юнацька організація «Молода Січ». Директором школи працював Тимофєєв В.Я.). На базі Адамівської ЗОШ І-ІІ ст. створено у 1998 році авторську школу козацько-лицарського виховання (Тимофєєв В.Я.). Модель учнівського самоврядування (Рада джур та Дан) визнано однією з кращих на Україні (2002); директор школи Тимофєєв В.Я. отримав звання «Кращий освітянин України-2002» («Освіта»). Досвід роботи педагогічного колективу з козацько-лицарського виховання описано в місцевих («Советское Приднестровье», «Будьте с нами»), обласних («Одеські вісті», «Чорноморські новини», «Наша школа»), центральних («Сільська школа», «Освіта») виданнях. Створення районної громадської незалежної дитячо-юнацької організації «Молода Січ», входження її структурно до Всеукраїнської організації «Молода Січ»; співробітництво із Всеукраїнськими та Всесвітніми дитячо-юнацькими організаціями такого напрямку – «Січ», «Сокіл», «Пласт», скаути та ін.
2 Долинівська ЗОШ І-ІІ ст. , с.Долинівка, Тома Тетяна Іванівна, 78-440, 1994
З 1998 року в школі працює дитячо-юнацька організація «Молода Січ». Досвід роботи педагогічного колективу з козацько-лицарського виховання описано в місцевих («Советское Приднестровье»), обласних («Одеські вісті», «Чорноморські новини») виданнях.
3 Біленківська ЗОШ І-ІІ ст., с.Біленьке, Ситнік Анатолій Васильович, 42-140, 2005
4 Випаснянська ЗОШ І-ІІ ст., с.Турлаки, Тодорова Тетяна Петрівна, 42-540, 1997
З 1997 року в школі працює дитяча організація «Січ» (Чумаченко В.М.).
5 Старокозацька ЗОШ І-ІІІ ст., с.Старокозаче, Кочубинська Марія Федорівна,
50-140, 1996, 2005,
В 1996-1998 роках в школі працювала дитячо-юнацька організація «Січ». Досвід роботи педагогічного колективу з козацько-лицарського виховання описано в місцевих виданнях («Советское Приднестровье»).
6 Петрівська ЗОШ І-ІІ ст., с.Петрівка, Васелінга Людмила Дмитрівна, 59-140, 2005
7 Вигіаснянська ЗОШ І-ІІ ст., с. Вигін, Вдовиченко Олена Михайлівна, 43-340, 1998,
2005,
В 1998-1999 роках в школі працювала дитячо-юнацька організація «Січ».
8 Випаснянська ЗОШ І-ІІІ ст. №1, с.Випасне, Дранішнікова Тетяна Олександрівна, 74-277, 1998, 2005,
В 1998 році в школі працювала дитячо-юнацька організація «Січ».
9 Козацька ЗОШ І-ІІІ ст., с.Козацьке, Чебан Яків Феодосійович, 67-140, 2006
10 Андріївська ЗОШ І-ІІІ ст., с.Андріївка, Подолько Михайло Іванович, 44-327, 2006
НАШІ СЛАВНІ КОЗАЧАТА
В жовтні в місті та районі пройшла низка заходів, присвячених Дню Українського козацтва: прийом у козачата в Турлацькій Січі (учитель 1-го класу Чумаченко В.М.), зустрічі козаків з читачами в бібліотеці ім. Л.Українки, із школярами в школах, започатковано цикл радіопередач на «Новинах Придністров’я» - «Козацтво Придністров’я» - 1.Козацька педагогіка. 2.Козацькі організації. 3.Козацькі художні колективи. - (ведуча – А.О.Харченко). (40)
ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
З 24 листопада 2005 року Анатолій Петько призначений першим заступником Гетьмана Українського козацтва, польовим Гетьманом Чорноморського козацького округу.
Чорноморське козацьке військо засновано було 22 грудня 1990 року під назвою Українське Чорноморське Подунай-Гуляйпільське козацтво; назва була змінена 9 вересня 200 року. А.Петько 5 лютого 2000 року був призначений наказним отаманом, а 22 лютого обраний отаманом. Задністрове козацтво входить до складу ЧКВ.
…Цього року ми теж брали участь у фестивалі «Байда» - уже вчетверте. Наша команда була найчисленніша. Ми були представлені такими колективами як молодіжний колектив хор «Веселка» (керівник полковник Українського козацтва Михайло Нікіруй) лауреат міжнародних фестивалів, в тому числі Міжнародного фольклорного фестивалю, що відбувся в Лондоні у 2003 році. Популярністю користується у шанувальників козацької пісні дитячо-юнацький ансамбль «Гроно» міста Білгород-Дністровського (керівник Богдан Нікіруй осавул Українського козацтва). Цей колектив неодноразовий лауреат фестивалів…
В Білгород-Дністровському районі в Адамівський школі уже десять років діє Молода Січ під керівництвом Валерія Яковича Тимофєєва, в минулому директора школи. На сьогодні, завдяки старанням Валерія Яковича, в районі уже діє 10 Молодих Січей. А в День Українського козацтва за заслуги Валерій Тимофєєв нагороджений орденом Українського козацтва «Віра». (41)
РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
Керівництво Білгород-Дністровської районної державної адміністрації запропонувало мені посаду начальника відділу організаційної та кадрової роботи апарату й з 4 жовтня (офіційно з 6 листопада) 2005 року я працюю на другому поверсі «Білого дому» на Леона Попова 24, кабінет № 23, робочий тел. 2-24-78, 2-40-69. Мої співробітники – головний спеціаліст з питань організаційної роботи Шемелюк Микола Євгенович (підполковник-артилерист у відставці) та головний спеціаліст з кадрової роботи Форостяний Віталій Петрович (старший прапорщик у відставці). Наші обов’язки - планування роботи районної державної адміністрації, колегії, апаратні наради щопонеділка (в тому числі й виїздні), кадрові питання (резерв, конкурсна комісія, атестація), навчання апарату райдержадміністрації, звіти, організаційне забезпечення виборів Президента України, депутатів Верховної Ради України, керівництво районною Робочою групою з формування списків виборців на чергових виборах до Рад всіх рівнів (березень 2006) та позачергових (жовтень 2007) виборах до Верховної Ради України…
Вибори показали незгодність частини працівників райдержадміністрації із політичним та методично-особистісним стилем керівництва її голови, баченням перспектив розвитку району; як наслідок почалися позачергові реорганізації секторів, відділів, управлінь; необґрунтовані репресії відносно Терзі М.І. (державний реєстратор), Вахмяніна С.В. (відділ з питань надзвичайних ситуацій), Шемелюка М.Є. (відділ організаційної та кадрової роботи), Селезньової С.В. (центр соціальних служб), Дюльгера Ф.І., Бухаріна В.П., Коріня Д.І., Шаброя Ю.Ф., Арнаутова В.О., Тома В.Я. (управління агропромислового розвитку), Гамара В.І. (юридичний відділ), Бабіч В.І., Принц О.М., Чапкіної Р.М. (відділ освіти), Гавриленка В.О. (адміністратор дозвільної системи), Писарогло І.В. (відділ земельних ресурсів), Брюзгіної Т.О. (головний архітектор), Качалки І.Т. (начальник інспекції ДАБК), Ігумнова П.М. (заступник голови), Михайловського О.О. (управління праці та соціальної політики), спроби їх покарання (крім того, без репресій? було звільнено або переведено на другу посаду – Хрипка Ю.В. (перший заступник голови), Орлову В.В. (заступник голови), Кішку В.В. (юридичний відділ), Скорик Л.Л., Оверченко О.О. (відділ у справах молоді та спорту), Коломієць І.М., Тимчук Ю.Л., (служба у справах дітей); розрахувались Кутовий А.В. (відділ організаційної та кадрової роботи), Гратій О.І., Тельпіс М.О., Свириденко Т.М. (управління агропромислового розвитку), Баргамон О.М., Червачук З.П. (управління економічного розвитку), Васелінга В.П. (служба у справах дітей) – й все це за 2 роки – зміна кадрів 20% щорічно! А є ще просто спеціалісти управління праці та соціальної політики – там зміна кадрів 40% щорічно!); як начальник оргвідділу, я намагався притушити конфлікти, захищав колег, можливо, за це й досяг скорочення-переймейнування займаної посади. Мені було запропоновано перейти на посаду заступника начальника служби у справах дітей (червень-жовтень 2007), а далі начальником відділу Державного Реєстру виборців (листопад 2007 – січень 2008), хоча керівники адміністрації для острастки могли й просто знайти привід для звільнення…
ЛІТЕРАТУРА:
27. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №13, січень 2005. Білгород-Дністровський.
28. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №20, серпень 2005. Білгород-Дністровський.
29. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №16, квітень 2005. Білгород-Дністровський.
30. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №15, березень 2005. Білгород-Дністровський.
31. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №17, травень 2005. Білгород-Дністровський.
32. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №18, червень; №23, листопад 2005. Білгород-Дністровський.
33. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №23, листопад 2005. Білгород-Дністровський.
34. В.Ющенко. Річ про Буджацьку Січ. №23, листопад 2005. Білгород-Дністровський.
35. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №19, липень 2005. Білгород-Дністровський.
36. С.Тимофєєва. Річ про Буджацьку Січ. №18, червень 2005. Білгород-Дністровський.
37. Річ про Буджацьку Січ. №21, вересень 2005. Білгород-Дністровський.
38. Річ про Буджацьку Січ. №21, вересень 2005. Білгород-Дністровський.
39. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №21, вересень 2005. Білгород-Дністровський.
40. Річ про Буджацьку Січ. №22, жовтень 2005. Білгород-Дністровський.
41. А.Петько. Гетьман. №4 жовтень-листопад 2005. Київ.