І. ВІСІМ КОЗАКІВ-«САМУРАЇВ».
1. Грудень 2003 – березень 2004. Козацтво й національна ідея. Відділ освіти. Архіви козаччини Задністров’я. Наша «Веселка» зачарувала й англійців. Річ про Буджацьку Січ. Козацька держава: мрія чи розбудова? «Гроно».
Майже всі дорослі жителі України були незадоволені (хоча й з різних причин та різною міркою) кланово-корпоративною й олігархо-бюрократичною системою з домінуванням неформальних стосунків. Народ видкидав адміністративно-клановий «ринок», основними суб’єктами якого стали наближені до «президентського крісла» особи, в руках яких були економічні ресурси і політичні важелі. Люди не хотіли такої влади. Соціальне напруження ставало небезпечно високим, протистояння влади і народу поступово сягало тривожного рівня. Оскільки стара влада не використовувала сучасні методи суб’єктивної оцінки своєї роботи, а недовіра до неї перевищила поріг традиційно великого терпіння українців, не виключалися силові дії з обох боків. До суспільно-політичної повсякденності повернулися справжні, не штучні поняття політичної нації, патріотизму, національної ідеї. Різке збільшення впливу людей, причетних до бізнесу, спричинило сталість і еволюційний характер руху, поміркованість у діях його керівників і учасників, об’єднало протест і розваги, що втримувало агресивність на безпечному рівні; але не бракувало й рішучості.
У видавництві «СП «Петрекс» надрукував книги:
1. В.Я.Тимофєєв. Адамівська Січ. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2001-2003.
Про козацтво Адамівської громади: козаків та козачок, молодиків та берегинь, джур та дан, козачат та лель.
Т. 14. 2001-2003. Підручники школи козацько-лицарського виховання. Частина 2б. Козацьке військове мистецтво. (31.12.2003).
Т. 15. 2003. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. Збірка. (10.12.2003). 362 стор.
2. В.Я.Тимофєєв. Річ про Адамівську Січ. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2001-2003.
Ілюстрована історія становлення та розвитку колективу Адамівської школи козацько-лицарського виховання, що на Білгород-Дністровщини.
Т. 3. 2003. Частина 6. (15.12.2003). 184 стор.
КОЗАЦТВО І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ
За всіх негараздів, нам, українцям, пощастило: наш народ виплекав могутню, унікальну військово-політичну основу національної єдності та державності – запорозьке, а згодом і загальноукраїнське городове, козацтво. Козацькі об’єднання існували і в Росії, але там вони так і залишилися лише територіальними соціально-військовими формуваннями, ніколи не піднімаючись до значення все державної політичної сили. Козацькі гурти пробували зароджувати у Словаччині, Югославії, навіть у Польщі, але там вони так і не прижилися.
І тільки в Україні козацтво зуміло не лише зорганізуватися, але й сформувати козацьку за духом, устроєм і традиціями – державу, з козацько-військовим адмінподілом на полки і сотні, і козацькими формами управління та судочинства на більшості українських етнічних територій. Підкреслюю, не на всій території України, а лише на її більшості, про що у нас, в сучасній Україні, часто забувають, але що має принципове значення при формуванні національної самосвідомості в окремих її регіонах.
Тим часом у нас є великі регіони, які, перебуваючи у складі різних держав, свого, природного етнокозацтва ніколи не знали. А якщо в певні часи окремі повстанські зародки його й з’являлися (як, наприклад, в Прикарпатті, в ХVІ ст., під командуванням Височана), то козацький дух у них ледве жеврів, і згасав разом із повстанням.
Так, ніколи не було традиційного козацтва на Закарпатті і Буковині, в Карпатах і в рівнинній Галичині, хоча вона й дала нам низку талановитих козацьких діячів: Сагайдачного, Виговського, Височана (що після придушення повстання приєднався до війська Хмельницького). Не існувало козацтва і на Волині та тодішній «польській» частині Полісся. Тож, якщо в одних регіонах йдеться про відродження козацтва, то в інших лише про його… зародження! А це передбачає принципово різні підходи, різний етнонаціональний менталітет. Досить сказати, що на Буковині та в Галичині козацтво здебільшого відроджується на засадах традицій січових стрільців часів УНР або ОУН-УПА, з запозиченням військових звань, одностроїі, нагород…
І на побутовому рівні, і в пресі точиться полеміка, під час якої лунають скептичні голоси і патріотів, і антипатріотів. Мовляв, ну що дає нам сучасне козацтво? Навіщо воно потрібне та який у нього сенс? Тим паче, що козаки тільки те й роблять, що чубляться (і частково це правда: чубляться, але поза це і ділом займаються), ні соціальною, ні політичною силою вони не стали і навряд чи колись стануть.
Я говорив ще на початку дев’яностих, коли козацтво тільки відроджувалося, і кажу зараз: ми – молода політична нація, і ми молода національна держава, яка ще тільки тяжко і болісно формується. А етно-психологія українця така, що для формування свого національного самоусвідомлення, його віри у свій народ і свою історію, надзвичайно важливе значення має все сам той факт, що українське козацтво відродилося! Оскільки для сучасного українця відродження уславленого у віках – в історії, літературі, в пам’яті народній – українського козацтва є найприкметнішим атрибутом, найпереконливішим аргументом і найнадійнішим гарантом того, що й українську державу, українську націю теж буде відроджено і збережено для нащадків. Й ідеологічна сентенція тут така: якщо українське козацтво існує, то воно зуміє зберегти і свій народ, і свою державу.
Особливого психологічного фактору набуває козацтво ще й тому, що засоби масової інформації день при дні насаджують у нашого народу усвідомлення надзвичайно низького морального духу та надзвичайно низького рівня боєздатності нашої армії. При цьому для народу, з метою його деморалізації, уперто формується образ української армії, як армії дизертирно-дідівщинної! Можна заперечити, що це не так, але заперечити мало, треба відродити честь армії.
Визначну роль українського козацтва у формуванні національної ідеї закладено вже в самому факті відродження цього козацтва, у відродженні козацького патріотичного духу, військових, землеробських, спортивних, виховних та інших козацьких традицій. Бо дійсно: велич української національної ідеї – у величі козацького духу!
Провідні напрямки діяльності козацьких осередків загальновідомі, вони визначені в Указі Президента, який є Почесним гетьманом українського козацтва «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва» та відповідних рішеннях облдержадміністрацій, це й історико-просвітницька та дослідницька діяльність і військово-патріотичне виховання, із впровадженням козацьких традицій у навчальні заклади та в лави армії; спортивний розвиток і розвиток фермерських господарств та підприємницької і ремісної діяльності; співпраця з органами правопорядку (як це добре демонструє в Одесі, наприклад, козацьке товариство імені Івана Сірка, отаман В.Кривобок) та адміністраціями і органами самоуправління; обстоювання засад релігійного виховання. А саме в розвитку такої діяльності і полягає найдієвіше участь козаків і в формуванні національної ідеї, і в її втіленні.
Всі ми пам’ятаємо, як кілька років тому Президент заявив, що національна ідея в Україні не спрацьовує. Чи мав право Президент казати це? Відповідаю: мав! І право, і підстави! Але не повинен був! Тому що у вустах гаранта Конституції та державності подібні заяви звучать, як заперечення потреби в самій національній ідеї, і саме так вони запопадливо були витлумачені. Інша річ, що як Президент, він повинен був негайно згуртувати навколо себе ядро ідеологів, які б сформували та донесли до свідомості нації, що ж воно таке, українська національна ідея, і зробити все, щоб надалі ця ідея спрацьовувала. А так… як може спрацьовувати те, чого не сформовано, чого не існує?
Зараз ситуація змінилася. Тепер Президент і його речники стверджують, що національну ідею слід формувати і втілювати в життя. Це треба вітати. Але, знову ж таки, як я вже казав, цю ідею не було чітко сформульовано і не втілено в гасла. Та й приживлювати нашу національну ідею буде непросто, оскільки наш Парламент, другий у світі після білоруського, певна частина депутатів якого по суті не визнає права нашої держави на її існування в тому вигляді, в якому вона – незалежна Україна – існує, і не визнає ні її атрибутів, аж до депутатського значка, ні її історичного минулого та майбутнього. У цій ситуації добре вже хоча б те, що Президент та державні структури визнають національну ідею нашої держави як таку. Право нашого народу на національну ідею.
Одне застереження:
нація повинна формувати свою національну ідею таким чином, щоб, підносячи дух і гордість своєї нації, як нації світової, ця ідея ні в якому разі не принижувала духу і гордості жодної нації світу!
Інший аспект: в деяких занадто гарячих козацьких головах національна ідея давно переброджує на ідею української козацької держави! На великій козацькій раді українського козацтва в Донецьку вже навіть поставили були на голосування акт проголошення української козацької держави. І я був тією людиною, яка своїм виступом ці голови змушена була остудити.
Ну, по-перше, з точки зору законності, проголошення якоюсь громадською організацією, та ще напіввоєнизованою, всупереч Конституції, української козацької держави було б ідейно-організаційним актом державного перевороту. Але справа навіть не в цьому. Чи спробував хтось із цих гарячих голів, які й досі не остигли, проаналізувати, всебічно аргументувати і визначити – а що це таке: козацька держава у сучасній індустріальній, багатонаціональній і багатопартійній Україні ХХІ століття? Яка її соціальна, політична та економічна база, які засади формування?
На запитання: чи може в ідеалі формуватися у нас зараз українська козацька держава, відповідаю: може! Але тільки в ідеалі, і теоретично. Якби в реальному житті хтось наважився її в наш час проголосити – з козацьким традиційним поділом на полки і сотні, з її звичаями і традиціями, її атрибутикою – то це призвело б лише до жорстокого політичного та національного протистояння, до розколу держави та нації. Причому до розколу не лише політичної, але й української, етнічної нації.
Дехто з отаманів уже наполягає: піднімаймо козацтво! Давайте рішуче втручатися у політичну боротьбу. Нас уже сотні тисяч, ми сила, ми організовані. Погоджуюся: давайте. Але кого висуватимемо в Президенти? І Боже ж ти мій! З’ясовується, що на кожні п’ять козаків – шість кандидатів: той за Ющенка, той за Тимошенко, той за Удовенка, Костенка і навіть… Симоненка! То що робитимемо, хлопці: шаблі наголо, і в бій, кожен за свого кандидата, свою партію?!
Великий гріх візьме на душу та політична сила, яка втягне сучасне українське козацтво в політичні розбори! Якими б не були наші оселедцево-козацькі політичні амбіції, ми повинні визнати, що на сучасному етапі до активної політичної діяльності, а тим паче – політичної боротьби, Українське козацтво не готове! Тому що не має воно ні закону про козацтво, ні організаційної, політичної, соціальної, релігійної, мовної та національної єдності. Так, кожен козак як громадянин може голосувати, за кого йому заманеться. Якийсь певний козацький гурт може підтримати любого йому кандидата. Але повторюю: на сучасному етапі козацтво як єдина політична сила не сформувалася! Отож дії отаманів повинні бути максимально стриманими і виваженими.
Я звертаюся до Президента, як Почесного гетьмана Українського козацтва та до Верховної Ради: якщо зараз усі належні закони для козаків написано не буде, то завтра для цих козаків закони вже будуть неписаними! Я… зрозуміло висловлююсь, чи потрібні пояснення?
Я розумію, що зараз, як громадська організація, козацтво проходить, за нашими законами, на тих же правах та засадах, що й товариство автолюбителів, кактусників і під щось там завуальована асоціація одеських проституток. Але нехай це нікого не заспокоює.
На сьогодні козацькі організації акумулюють у собі вже сотні тисяч вчорашніх військовослужбовців армії та силових структур, чимало з них пройшли «гарячі точки» і мають спецпідготовку. Значна частина цих людей – одягнених у форму, при військово-козацьких званнях, розбитих на військові підрозділи, давно стала безробітною, знедоленою, соціально незахищеною, а тому озлобленою. Це реалії нашого життя, я знаю, що я кажу. І треба дуже добре думати, як цією масою воєнізованого люду ідеологічно, економічно та організаційно розпорядитися.
В Росії ситуація інша. Там величезний масив козацтва живе в станицях нині відроджених Кубанського, Донського, Уральського, Терського Сибірського, Амурського, Волзького та інших козацьких військ. Для них це – природний лад життя, вони при землі, при ділі. Українське козацтво такого земельно-територіального, через віки пронесеного, станичного устрою життя не має!
Наші козаки тисячами проростають по великих містах і містечках, як шампійони на асфальті. Наші козаки плекають свої козацькі вуса та оселедці, сидячи на диванах перед телевізорами, з дружинами під боком, а потім одягають шаровари, сходяться у гурти і проголошують себе «Січовими козаками на звичаї», навіть не уявляючи собі, що таке січовий козак, з його обітницею безшлюбності, казарменно-курінним способом життя, цілковито присвяченого товариству…
Зараз гостро дебатується питання про те, щоб негайно об’єднати всі козацтва – а їх в Україні сотні: районні, міжрайонні, обласні, міжобласні та зо два десятки вже всеукраїнських – в єдину організацію, з єдиним статутом і суворою дисципліною! Стверджую: це неможливо! Навіть якби існував закон про козацтво. І в Росії це теж не вдалося, і ніколи не вдасться. Але навіть якби це комусь в Україні вдалося, то я благав би: побійтеся Бога, не робіть цього!
Реально подібне об’єднання можливе лише в тому разі, коли козацтво перетворять на військове формування, з централізованим командуванням і – що дуже принципове! – з забороною створювати козацькі гурти, які б до цієї структури не входили. Ну, гаразд, утворили б ми таку напіввійськову структуру, одягли тисяч двісті в однострої, поділили на підрозділи, створили офіцерський корпус, видали традиційну холодну зброю: шаблі, кинджали (цього домагаються майже всі козаки), і що далі? Що з цією масою озброєного напіввійськового люду робити? На що націлювати, за що і проти кого? І в який спосіб контролювати? А з кого завтра складатиметься штаб, і які в лідера козацтва будуть амбіції?
Історично козацтво було покликано до життя – і весь час жило – війною, нагальною потребою обороняти Україну від постійних нападів татарських орд, турків, поляків… Але зараз інші умови, інша ситуація. Усі спроби об’єднати козацькі гурти під одним прапором призведуть до ще більш глибоких розколів.. Тому об’єднуватися їм слід не організаційно, не структурно, а… ідейно. І тактика має бути такою: гаразд, ми різні, кожен з наших гуртів має свої традиції, свою специфіку, але всі ми повинні діяти в ім’я народу, держави, Конституції; в ім’я Української національної ідеї.
Провідне завдання козацтва у формуванні національної ідеї саме в тому й полягає, щоб дотримуватися самим й інших спонукати до дотримання положень нині діючих Конституції і законів. За всієї іх недосконалості. «Поганий закон, але закон!»
Дехто з отаманів починає агресивно насаджувати думку про підпорядкування всіх козаків одній релігійній конфесії. Але якої? Є гурти, які визнають тільки московський патріархат, а є такі, що визнають тільки київський, а про московський у їх присутності краще промовчати. На Івано-Франківщині зараз панує греко католицизм, а на Львівщині чимало козаків є римокатоликами. А ще ж не забуваймо про автокефалістів, іудеїв; уже маємо й козаків, які дотримуються ісламу (зокрема, є такі в Криму). То що робитимемо, хлопці? Насаджувати одну віру, але кожен свою?
Не знаю, чи всі отамани зрозуміють мене, але за сучасні неоднорідності та розрізненості козацьких громад, гострих конфліктів між окремими козацькими осередками, мудрість отаманів полягає не в тому щоб, на гарячу голову, втягувати козацтво в релігійні, мовно-національні та політико-економічні інтриги, а щоб утримати їх від цього, більше займатися виховною та просвітницькою діяльністю, розвивати культурні осередки – козацькі хори, ансамблі, театри; піклуватися про козацькі ліцеї і табори відпочинку та спортивного загартування.
І ще одне. Ми не повинні насаджувати зневіру до владних структур. Так, в усіх є недоліки, і було б дивно, якби їх не було. Але ви подивіться, як засоби масової інформації цілеспрямовано, з дня в день, буквально насаджують цілковиту зневіру в Президента, уряд, парламент, місцеві адміністрації. Усі в них злодії, геть усе розікрали. Україна гине! Не можна в такій атмосфері будувати цивілізовану державу, формувати повноцінну, самодостатню націю!
Козаки – люди військові… А що робить будь-який полководець, щоб зупинити розвал армії і врятувати країну? Передусім, позбувається дезертирів, панікерів і провокаторів! За всіх недоліків, які є в сучасній Україні, ми не маємо права дозволити нашим засобам масової інформації морально і духовно перетворювати українську націю на націю, в якій панують, і буття якої визначають, панікери, провокатори і духовні дезертири!
Ясна річ, нам важко. Соціальні та економічні умови дуже складні. Але знову ж таки… Коли треба домогтися перемоги, полковедь відбирає найкращі, найбоєздатніші свої частини і кидає їх на прорив на мінні поля, на колючий дріт, на доти й окопи. Цим людям перемогою не насолоджуватися, їх справа – зламати опір, виявити мужність і прокласти шлях другому ешелонові. За традицією, йдучі свмі й ведучі своїх солдатів на вірну смерть, командири цих частин ритуально дякували командуванню за виявлену їм честь іти першими і загинути во славу армії, зброї і народу.
Так от, склалося так, що саме нам, нашому поколінню української нації випавла честь бути першими, пройти через усі економічні, соціальні та політичні злами, але вистояти самим і вберегти державу, закласти основи її процвітання. Уже не задля себе, а задля поколінь прийдешніх. Иож, як люди мужні, як справжні українці, козацької крові, козацького гарту і духу, будьмо вдячними долі й історії за таку високу честь!
Ми живемо в мирній європейській державі, і найбільша мужність полягає в тому, щоб кожен з нас, українців, на своєму робочому і житейському місці, щоденно – борозна до борозни, цеглина до цеглини, слово до слова – утверджував козацьку вірність в ім’я України; козацьку мужність задля захисту України; козацьку працьовитість і порядність задля процвітання України.
Оце вона і є – житейська, біблійна, а отже й козацька мудрість нашої Національної ідеї. Бо: велич козацької Української Національної Ідеї – у величі козацького духу! (9)
ВІДДІЛ ОСВІТИ
Головний спеціаліст відділу освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації перейшла працювати директором школи. Завідуюча відділом освіти запропонувала мені прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади.
Школу козацько-лицарського виховання й курінь Українського козацтва я передав наступникам; працюю головним спеціалістом відділу освіти районної державної адміністрації (вул. Радянська 13, робочий тел. 2-59-36), живу в Білгороді-Дністровському…
В Білгород-Дністровському відділі освіти (в інспекторській) на той час склався дружній колектив – зовсім молодесенька заступник начальника відділу освіти Принц О.М. та два головних спеціаліста (пенсіонери за вислугою) – Бабіч В.І. та Тимофєєв В.Я. Ми з Валентиною Іванівною мали величезний досвід керівної роботи в закладах освіти; Олена Миколаївна мала величезне бажання вчитися мистецтву керувати освітою. Дружні стосунки, взаємодопомога, корпоративний дух панували тут. Мені було дуже комфортно працювати у відділі й, сподіваюсь, дівчатам теж. На жаль, такі колективи існують недовго (дуже хорошого повинно бути небагато, щоб цінувати це хороше). В 2005 році я перейшов на посаду начальника відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації (його начальник – Македонський О.Г. пішов у велику політику – очолив міський осередок Партії регіонів), Валентина в 2006 році пішла на пенсію, Олена в 2007 році перейшла на посаду головного спеціаліста у міський відділ освіти…
На посаді головного спеціаліста я продовжував працювати над темою козацько-лицарського виховання учнів: налагоджував виховну роботу цього спрямування в Адамівський, Долинівській, Вигінській, Турлацькій, Біленківській, Шабівській №2 та ін. школах, проводив для учителів районні, обласні семінари, організовував районну військово-спортивну гру «Патріот» («Джура»), керував виконанням районих заходів щодо розвитку Українського козацтва, редагував козацьку газету «Річ про Буджацьку Січ», виступав із статтями в місцевій, обласній, центральній пресі, писав книги…
Офіційна українська педагогіка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і можливостей нашого народу. І тому в Концепції національного виховання реалізація науково обґрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій – вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.
Що ж поганого в заповідях козачат: 1. Козак – розумна, чесна, смілива людина, найдорожче для нього Батьківщина. 2. Козак – слабкому захисник, цінувати побратимство звик. 3. Козак українську любить мову, він завжди дотримує свого слова. 4. Козак – це той, хто за освіту, хто прагне волі і блакиті. 5. Козак усім народам друг, бо лицарський у нього дух.
Або що ж поганого у моральних заповідях джур: 1. Козак-лицар шанує батька свого й матір свою, шанує віру своїх батьків, їхні обряди, звичаї, традиції. 2. Козак-лицар шанує і захищає честь і гідність дівчини, жінки, матері, честь і гідність усіх людей. 3. Козак-лицар чистий душею і тілом, зміцнює свій дух і тіло самовихованням, самоосвітою. 4. Козак-лицар мужній і вправний воїн, справжній господар, мудрий державний діяч. 5. Козак-лицар миротворець, етично й естетично вихована людина.
Що поганого у завданнях, які ставить сучасна українська козацька педагогіка: 1. Виховувати підростаюче покоління українського народу на патріотичних, героїчних, національно-державницьких традиціях українського козацтва. 2. Формувати в сім’ї, школі, громадському житті козака-лицаря, мужнього, з національною свідомістю й самосвідомістю, з високою мораллю і духовністю громадянина України. 3. Виховувати міцне здоров’ям і духом молоде покоління нашої держави, її захисників. 4. Готувати інтелектуальну, духовну еліту нації, наукових, культурних, політичних, державних діячів України. 5. Формувати високі лицарські якості, шляхетність духу, моральні чесноти, глибоку людяність, почуття милосердя, бажання діяти в дусі Добра, Красоти, Любові.
Використовуючи козацьку педагогіку в навчанні і вихованні, ми закладаємо в підвалини сфери практичної життєдіяльності нашого народу філософію любові і праці, патріотизму і творчості.
Загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацька сімейна, шкільна і соціальна педагогіка (як невід’ємна складова української педагогіки), високо тримають стяг вершинних національних і загальнолюдських цінностей, здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарської духовності…
… Зірка сумління нам сяє…
АРХІВИ КОЗАЧЧИНИ ЗАДНІСТРОВ’Я
Донька моя, Світлана, студентка історичного факультету Одеського національного університету імені І.І.Мечнікова на старших курсах писала курсові роботи «Сучасне українське козацтво півдня Одещини кінця ХХ – початку ХХІ століть» (2003) та «Сучасне українське козацтво Білгород-Дністровського району Одеської області кінця ХХ – початку ХХІ століть» (2004). Для курсових робіт (й далі – для дипломної – 2005) ми почали збирати документи та матеріали, які потім склали основу 11-томного зібрання (20 книг) «Архіви козаччини Задністров’я» (2003-2010) та книг Світлани Валеріївни «Сучасне українське козацтво на півдні Одещини» (2005), «Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини» (2006), «Сучасне лицарство Задністров’я» (2007).
Світлана закінчила з відзнакою Адамівську восьмирічну школу Білгород-Дністровського району, Муравлівську середню школу Ізмаїльського району, історичний факультет Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова, художньо-графічний факультет Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського; працювала в школі вчителем образотворчого мистецтва, історії України.
Наукові інтереси – сучасне козацтво Південної України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим).
НАША «ВЕСЕЛКА» ЗАЧАРУВАЛА Й АНГЛІЙЦІВ
Відбулося посвячення в козаки та берегині всесвітньо відомого ансамблю української народної музики «Веселка» Білгород-Дністровського педагогічного училища (керівники – полковник УК Михайло Іванович та Валентина Опанасівна Нікіруї – викладачі педучилища). Висвячували козаки Петько А.І., Скляренко М.П., Царенков О.П., Тимофєєв В.Я.
Виступає «Веселка». Ансамбль – лауреат 55 та 56 Міжнародного фестивалю в Англії. Для ансамблю притаманні – артистизм, яскраві національні костюми, оригінальність та культура виковання, відповідність канонм й др.. У колективі є значна оркестрова група, де звучать бандура, цимбали, сопілка, скрипки, козо бас. Серед колективів такого роду на Україні немає такого другого ансамблю, у складі якого свій великий оркестр. «Веселці» вже тридцять років! Слава козацькому ансамблю! Слава Україні! (10)
Дехто із англійців чи не вперше почув про Україну, коли ансамбль «Веселка» побував в Великобританії на Міжнародному музичному фестивалі, який проводиться під патронатом принца Уельського. І хоч у святі брало участь майже півтораста колективів із шести десяти країн світу, концерт наших співвітчизників, у якому було відтворено яскраві і поетичні українські обряди, справив на розважливих жителів Альбіону незабутнє враження. На їх запрошення ансамбль через рік побував і на наступному фестивалі.
«Веселці» вже тридцять років. Нині це сталий колектив української пісні зі співочою та хореографічними групами, власним оркестром народних інструментів. Виріс ансамбль із троїстих музик, організованих подружжям Михайлом Івановичем та Валентиною Опанасівною Нікіруй. Про Нікіруїв кажуть, що у них трійко діточок: Богдан, Зоряна та ще «Веселка», і всі вони щедро обдаровані талантами.
У складі колективу – студенти та викладачі педагогічного училища. Їх Нікіруї прискіпливо відбирають за конкурсом, а потім ще «школять» у підготовчих групах перш ніж включити до основного складу. Адже ансамбль гідно носить звання народного, а це зобов’язує постійно тримати його у високій художній формі, вдосконалювати майстерність співаків, музикантів і танцюристів до професійного рівня.
Керівник – Михайло Іванович – великий знавець українських пісенних традицій, особливостей національного мелосу, ніколи не прагнув перетворити ансамбль на академічний колектив. Не випадково на всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах, зокрема у Польщі, Югославії, Болгарії, Німеччини, Англії, слухачів завжди вражало дуже природне і не натужне звучання «Веселки». Голос у неї м’який, проникливий, ніби огортаючий. Так завше співали на весіллях та на вечорницях.
Саме обрядові пісні становлять основу репертуару колективу. Із студентськими фольклорними експедиціями М.Нікіруй об’їздив мало не всі села Придністров’я, збираючи невідомі зразки гаївок, щедрівок, весільних та обжинкових пісень. За роки копіткої пошукової роботи таких знахідок стало на великий фольклорний збірник, який вже підготовлено до друку.
За час існування «Веселки» її школу пройшло більше півтисячі студентів педучилища, і всі вони, незалежно від обраної спеціальності, на все життя стали палкими шанувальниками української пісні. А ще за ці роки в ансамблі з’явилися колективи-паростки – співочі й інструментальні гурти, організовані по всій Україні його колишніми вихованцями. Таких уже налічується близько тридцяти.
…Неповторні хвилини щастя, коли співаєш улюблені з дитинства пісні в унісон із знаменитим ансамблем, відчуваючи і себе трошки артистом. І відбиваєш долоні в шалених вдячних оплесках, і плачеш сльозами радості. Тому що наша народна пісня – то душа України.
Знову щемно співає сопілка Михайла Івановича, а Валентина Опанасівна, яку білгород-дністровці називають своїм «буджацьким соловейком», виводить «Над горою місяць сходить» - найпершу і найулюбленішу пісню із свого репертуару. А в ансамблі їм акомпанують і підспівують Богдан та Зоряна, яким нести далі музичну естафету батьків… (11)
РІЧ ПРО БУДЖАЦЬКУ СІЧ
… Після нас не буде нас, а справи залишаться», - сказав останній станічний отаман некрасівських козаків Муравльовки, страчений румунами в 1918 році за збройний супротив. Я додам: «Так, справи залишаються, якщо їх занотує Хранитель в Літопису».
Багаторічний термін діяльності козацьких організацій в Задністров’ї дає підстави мені (редактор) стверджувати: нам, козакам, потрібен свій печатний орган, свій Літопис, бо багато чого з діяльності нашої (кінця ХХ – початку ХХІ століть) забулося, зникло багато документів, відходять у Спокій старі козаки, які розпочинали справу…
Шановний читачу, Ви тримаєте в руках 1-й номер Літопису козацтва Задністров’я – «Річ про Буджацьку Січ».
В цьому році (2004) Літопис буде виходити щомісячно з додатками. Редакція планує знайомити читача з новинами козацтва (по можливості, всіх Всеукраїнських та зарубіжних організацій), історією та сучасним станом всіх 28 козацьких військ (11 з них були на Україні – Азовське, Бузьке, Буджацьке, Запорозьке Низове, Запорозьке Реєстрове, Грецько-Албанське, Дунайське, Катеринославське, Кримське, Усть-Дунайське, Чорноморське). В Літопису Ви будете мати змогу ознайомитися з дитячо-юнацьким козацьким рухом; з особами, діяльність яких залишила слід в історії козацтва… (12)
КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА: МРІЯ ЧИ РОЗБУДОВА?
Про те, що ми, українці, козацького роду – згадується у нашому Гімні. Тож чому ж ми, нащадки козаків, відмовилися від створення козацької держави? Чому ми не можемо панувати у своїй сторонці? Чому американці створили своє військо за козацьким зразком, а наше створено за хто-зна яким? Чому? Чому? Запитань, на жаль, більше, ніж відповідей…
1992-й рік. Україна, нарешті, одержала жадану незалежність. Розгублені партійні номенклатурщики притримуються «багатовекторної» політики, роблять реверанси то у бік Москви, то у бік Європи. На всяк випадок. Знимають з бойового чергування і вивозять ядерну зброю, розпродують військову техніку, доводять до жебрацького стану армію. Набирає силу зухвалий криміналітет. Люди ховаються у своїх помешканнях за гратами та броньованими дверима. Олігархи оптом і у роздріб розпродають продукцію підприємств, сировину і самі підприємства, а гроші перегоняють за кордон. Безробіття, жебрацтво, дитяча безпритульність… Голодна старість, бо Ощадбанк пограбував багатомільйонний народ і, як це не дивно, винуватців не знайдено. Так звані «реформатори» руйнують сільське господарство, конає село, основа нашої держави.
Про це ми ведемо вечорами розмову з Іваном Матвійовичем Деордицею, кремезним, схожим на Тараса Бульбу, чоловіком, землеробом, патріотом України, нащадком козацького роду Підвисицьких. Галасують народні обранці у Верховній Раді, як гриби після дощу, з’являються численні партії і все це робиться не заради порятунку Вітчизни та її багатостраждального народу, а заради власної користі. Ми добре відчуваємо це і боляче шукаємо виходу, як допомогти Україні в ці важки часи.
- Треба відроджувати козацтво. Воно в усі часи боронило Україну, - каже Іван Матвійович. Так невеличка група патріотів переймається благородною ідеєю і реєструє Буджацьку козацьке військо.
Потім були численні поїздки до Київа, Запоріжжя, участь у нарадах і радах, зустрічі з посадовцями і можновладцями. Отаман Головатий, гетьман Мулява, гетьман Білас. З кожним з них були пов’язхані великі надії. В Запоріжжі, на Хортиці спілкуємся з донцями та кубанцями, у станицях яких зникли одразу ж злодії, гвалтувальники, бандити. Люди почали звикати жити без замків, при відкритих вікнах. А що робиться у нас? Відра не можна залишити біля криниці. В містах городяни закрили вікна гратами аж по четвертий поверх, а злодії вільно гуляють по вулицях… Гетьман Мулява, сержант, одержавший генеральський чин і гетьманську булаву, роз’їжджає по Європі та Америці, розповідає довірливій українській діаспорі байки, зриває оплески та пожертвування, які йдуть невідомо куди. З’являються численні козацькі осередки різного напрямку, «тіньові» гетьмани, безліч полковників та генералів. Починається розбрат, боротьба за владу, як у часи Гетьманщини. В народі змінюється ставлення до козаків. Їх називають «халявщиками», тому що люблять випити і поїсти «на халяву», а потім кричати «Будьмо, гей!» І не більше того. Правда, дехто робить добру справу – прибирає старі, занедбані козацькі цвинтарі, зустрічається в школах з молоддю.
А в школах, Адамівській та Миколаївсько-Новоросійській, педагоги-ентузіасти і патріоти, роблять справжню справу: прилучають дітей до традицій козацтва, вивчають його історію, пропагують вишкіл. Але таких шкіл одиниці…
Дехто вважає, що все лихо в Україні від того, що в неї нема еліти. Мовляв, у англійців – лорди, у поляків – шляхта, у росіян – бояри були, а в нас полковники, яких обирали на раді і які згодом ставали пихаті та за розумні, бо, як кажуть, не дай Боже з Івана пана… Можливо, в цьому твердженні також є сенс. Та згадаймо історію, кращі сторінки якої пов’язані з часами, коли людська гідність була невід’ємною рисою епохи. Степові лицарі не тільки захищали рідний край, але забезпечували його виживання та розквіт. Вони не ставали на коліна ані перед королями польськими, ані царями московськими. Коли ж Січ було знищено, захищати свободу і честь народу було вже нікому і тоді на нашу землю прийшло кріпацтво з його приниженням людської гідності, звірствами і лизоблюдство. З людиною, яка втратила стержень особистості – гідність, можна робити що завгодно. Саме брак гідності у наших співвітчизників заважає їм сьогодні захищати свої права.
«Пишайся тим, якщо на землі зникнуть геть чемність, великодушність, вірність, їх можна було б відшукати у твоїх грудях!» - такими словами напучував своїх лицарів Франциск Перший. Отже, нехай вони підтримують кожного, хто відчуває себе козацького роду.
Ми живемо у жорстокі і непередбачені часи. Ніхто не знає, які випробування чекають на нас і нащадків наших. В цьому світі, як і за чвсів татарської навали, ніхто не рахується із слабким та беззахисним. Тому ми, українці, як і наші героїчні предки, мусимо бути сильними, розумними і непереможними. Тільки так ми будемо здатні зберегти себе, свій народ і свою Батьківщину.
Слава Україні! Героям слава! (13)
«ГРОНО»
В Білгород-Дністровському міському Центрі дитячої творчості відбулося посвячення в козачати ансамблю української народної музики «Гроно». В дійсні козаки було посвячено старших артистів колективу «Гроно» та керівника – Богдана Нікіруя. Висвячували козаки Петько А., Шурпа І., Скляренко М., Воробйов В., Горлачов С., Горлачова Л., Оленєв І., Тимофєєв В. Слава Україні! Слава козакам! (14)
Ансамбль був створений у 1997 році на базі міського Центру дитячої творчості. У цьому ж році колектив вперше став Лауреатом міського і обласного конкурсів–оглядів «Таланти твої, Україно».
Ансамбль «Гроно» є лауреатом I, II та III ступенів XI, XII, XIII, XIV, XV обласних в рамках Всеукраїнських оглядів–конкурсів «Таланти твої, Україно».
У складі ансамблю працюють три різновікові групи, що складає 45 гуртківців. Творча діяльність колективу спрямована на відродження української народної пісні. Весь склад ансамблю – хлопчики, тому і репертуар колективу побудований на українських похідних маршах, козацьких піснях, думах, баладах.
Ансамбль веде активну роботу по естетичному вихованню юних слухачів, по пропаганді українських народних пісень. Колектив користується великою популярністю у мешканців міста, є постійним гостем у навчальних закладах, дитячих таборах відпочинку та санаторіях смт. Затока та Сергіївки. Колектив є активним учасником дитячих свят, концертів і акцій, які проводить міський Центр дитячої творчості.
В основі успіху колективу полягає системність навчально–виховного процесу: гра на музичних інструментах, пошук і відтворення пісенного матеріалу, розвиток вокальних здібностей дітей. Колектив постійно працює над удосконаленням своєї виконавчої майстерності. Керівник і вихованці завжди знаходяться у творчому пошуку.
У 2003 році ансамбль прийняв участь у Всеукраїнському фестивалі козацької пісні «Байда», де здобув звання Лауреата. Того ж року хлопці прийняли участь у святковому концерті на Всеукраїнській козацькій Раді в Національній Опері України. Влітку 2005 року вокальне тріо ансамблю представляло Україну на XXIII конкурсі «Лемківська ватра» в Польші.
Ансамбль народної української музики «Гроно» має звання «зразковий художній колектив».
Керівник Богдан Михайлович Нікіруй професійно досконалий педагог, вміло організовує навчальний процес, розвиває творчі здібності вихованців,їх художні особливості.
Народився Богдан в найбільш музичній сім’ї нашого міста. Його батьки – Валентина Опанасівна та Михайло Іванович Нікіруї – викладачі педагогічного училища, а також керівники ансамблю української народної музики (відомого не тільки на Україні) «Веселка». Зроста у творчій атмосфері, просоченою духом споравжної української культури. Батьки з малих років брали його з собою на концерти, фестивалі, творчі вечори…
Богдан закінчив педагогічне училище, навчається в Ізмаїльському гуманітарному університеті. На протязі восьми років він з своїми хлопчаками патріотичною музикою відроджує справжні козацькі традиції.
Богдан Нікіруй колись сказав, що натхненням для нього є чистий та правдивий образ Неньки-України. Приналежність до культури нашої Батьківщини завжди виділяла Богдана, в якій б він державі не знаходився. Коли Нікіруй гуляв по Паріжу, Лондону, Варшаві (й так далі) в вишитій сорочці, то зустрічав лише захват перехожих. Це визивало в ньому почуття гордощі.
Як каже Богдан, життя – це пошук. Ніколи не треба опускати руки, треба шукати. Й саме головне – ніколи не треба забувати, хто ти й звідкіля; яким би не було твоє становище, головне – це повірити в свої сили. Ось тоді й можлива робота, й результат обов’язково з’явиться. (15)
2. Квітень – вересень 2004. Завдання сучасного козацького навчально-виховного закладу. Гімназія № 9 м. Одеси – обласний семінар. Наші шкільні Січі в районі. Не буде переводу козацькому роду! «Шквал». Бессарабія за Ющенка. Байрамчанська Січ.
Перебіг виборчої кампанії відзначався напруженням (отруєння В.Ющенка, зіткнення прихильників кандидатів у президенти, кинуте в лице В Януковича яйце); постійне протистояння спостерігалося в більшості регіонів, причому в політичній агітації використовувалися брудні технології. Серед жителів різних областей відзначалася діаметрально протилежна оцінка 26 кандидатів у президенти, особливо потенційних фаворитів президентських змагань. З газет: «суперечка двох основних лідерів президентських перегонів (В.Ющенко й В.Янукович) може призвести до територіального, духовного, класового, політичного й національного розколу України».
У своєму прагненні позбутися комплексу меншовартості більшість кандидатів у президенти звертались до славетного минулого українського народу, часто при цьому «передавали куті меду»: «українці – вища нація, ніж європейці чи американці», «Україна - світовий оазис миру і центр всесвіту», «писемність на Україні виникла 6 тис. років тому й саме українці вперше в історії людства застосували плуг», «кандидат від опозиції – представник козацького аристократичного роду».
Величезну роль відігравали молодіжні організації («Чорна Пора», «Жовта Пора», «Чиста Україна»), студентство.
Маси виступали за відкрите суспільство, а «інтегральний націоналізм» мав другорядне значення. Народ бажав тотального оновлення влади, повної публічності в її діях, насамперед відділення бізнесу від владних посад, справедливості й поваги до простих людей, Без цього, як вважала більшість, залишається закликами завдання боротьби з корупцією, хабарництвом і тіньовою економікою.
У видавництві «СП «Петрекс» надрукував книги:
1. С.В.Тимофєєва, В.Я.Тимофєєв. Архіви козаччини Задністров’я. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003-2010.
Документи та матеріали козацтв Задністров’я.
Т. 2. Основні офіційні документи. Частина 2. 2004. (01.07.2004). 193 стор.
Т. 4. Козацькі організації Білгород-Дністровського району. Частина 2. 2004. (01.07.2004). 308 стор.
Т. 6. Козацькі організації півдня Одещини. Частина 2. 2004. (01.07.2004). 278 стор.
2. В.Я.Тимофєєв. Адамівська Січ – школа козацько-лицарського виховання. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2004. (29.04.2004).
186 стор. Додатки, фото.
Опис моделі громадського (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховного закладу нового типу, покликаного дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян України. За впровадження цієї моделі в практику роботи школи автор був удостоєний звання «Кращий освітянин України 2002 року».
Розділи книги: Вступ Адамівська школа козацько-лицарського виховання. І. Передумови утворення Адамівської школи козацько-лицарського виховання. Історична інтерлюдія. ІІ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Педагогічні роздуми. ІІІ. Адамівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Історичний нарис. Керівники. ІV. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. Педагогічний колектив. V. Адамівська школа козацько-лицарського виховання – гуманістична основа становлення особистості, берегиня духу села. Теоретичні засади. VІ. Джерела школи козацько-лицарського виховання. Використана література. Додатки.
ЗАВДАННЯ СУЧАСНОГО КОЗАЦЬКОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ
Використовуючи козацьку педагогіку в навчанні й вихованні, ми закладаємо в підвалини сфери практичної життєдіяльності нашого народу філософію любові і праці, патріотизму і творчості…
Сучасна козацька педагогіка – це частина української етнопедагогіки в її вершинному вияві, яка формує у дітей і молоді синівську любов до рідної мови, культури, землі, народу, Батьківщини, виховує в них незламну силу волі й духу, високу лицарську мораль, духовність. Тому народну педагогіку, традиції українського народу, закладені в часи козацтва, необхідно використовувати, переосмислювати, адаптувати, аби ще в дитячому колективі людина формувалась як господар, патріот, громадянин.
Відродження козацьких культурно-історичних, а також виховних традицій і звичаїв у формі українського козацтва, стало визначним явищем у суспільному житті нашої держави.
Основна мета сучасної козацької педагогіки – формувати козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю й самосвідомістю, світоглядом й характером, високою мораллю й духовністю.
Ніщо не повертається в традиційних формах, час диктує свої. Не всі форми відповідають сучасності в козацькій педагогиці: нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Але дух не втрачає сили, енергії, цілеспрямованості до мети. Тому не можуть не використовуватися такі принципи козацької педагогіки, як любов до сім’ї, роду і нації, до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства (побутового, військового, державницького), волелюбності, життєносний дух побратимства; дух особової, соціальної і національної самосвідомості, гідності та честі.
Історія козацтва Задністров’я останнього десятиліття ХХ століття – першого десятиліття ХХІ століття дають нам великий історичний урок громадянського почину. Він полягає в тому, що козацько-лицарські традиції, цінності, їхній могутній духовний потенціал цілеспрямовано, творчо відроджують козацькі організації, навчальні заклади на громадському та державному рівні.
Відомо, що в наш час, час світової глобалізації суспільних процесів загострюються протиріччя між силами культурної уніфікації і прагненням народів до збереження своєї культурної ідентичності.
В сучасному суперечливому світі виживуть, збережуть себе ті, хто зуміє відстояти у глобальному змаганні свою культуру, мову, фольклор – усе те, з чого складається сутність та особливість національного характеру.
Загальновідомо, що історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.
Це була об’днана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземного ворога.
Тому на сучасному етапі розвитку педагогіки необхідно зосередити увагу на вихованні всебічно розвиненої особистості українця (національне виховання у формі козацько-лицарського) та на розумній ідеологізації та політизації виховного процесу через участь молоді в діяльності громадських організацій Українського козацтва (загальновідомо, що формування майбутніх громадських діячів починається з їхньої участі в діяльності дитячих і юнацьких організаціях).
Система виховної роботи школи козацько-лицарського виховання базується на ідеях козацької педагогіки як частини народної педагогіки у вершинному її вияві. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі, спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв, традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця-патріота.
Тому завдання школи козацько-лицарського виховання: плекати фізично загартованих, з міцним здоров’ям, дужих тілом і духом синів і дочок незалежної України; формувати у підростаючого покоління високі лицарські якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя, виховувати силу волі, силу духу, мужність, звитягу, уміння боротися зі злом, перемагати в будь-яких життєвих обставинах; плекати віру, надію, любов, готовність творити добро, красоту в собі і в довкіллі; формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнонаціональних державних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого й вічного – української нації, держави; виховувати у підростаючих поколінь український козацький характер, світогляд, історичну пам’ять, національну свідомість, готувати молодь до активної національної творчості, участі в розвитку рідної культури, духовності; виховувати господарів рідної землі, творців Української держави, її захисників від ворожої агресії, мовної і культурної експансії… (16)
ГІМНАЗІЯ № 9 М. ОДЕСИ – ОБЛАСНИЙ СЕМІНАР
В квітні на базі української гімназії № 9 м. Одеса відбувся обласний семінар для педагогів, що працюють із козачатами «Сучасні підходи у формуванні особистості учнів на засадах і традиціях козацько-лицарського виховання». Від Білгород-Дністровського району взяли участь – Тимофєєв В.Я. (головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації), Гриценко В.Н. (педагог-організатор Адамівської ЗОШ), Молчанова Т.І. (педагог-організатор Долинівської ЗОШ), Ситнік В.О. (педагог-організатор Біленківської ЗОШ). В програмі: виступи Анісімова А.Ю. (заступник директора ООІУВ), Чешенко О.І. (методист ООІУВ), Мацюка М.М. (доцент ОНПІ, к.ф.н. – «Козацтво – як чинник українського національного відродження»), Гуцалюк С.Б. (крайовий бунчужний ЧКЗ – «Героїко-патріотична пошуково-краєзнавча робота по місцях козацької бойової слави Одещини – дієвий засіб формування національно-патріотичної усвідомленості учнів»), Пукліча В.В. (крайовий отаман ЧКЗ – «Співпраця дійсного козацтва Чорноморського козацького з’єднання із школою – пріоритетний напрям виховання громадян незалежної України»), Олійника І.А. (директор гімназії № 9 – «Сучасні підходи у формуванні особистості гімназистів на засадах і традиціях козацько-лицарської педагогіки» та «Реалізація програми національно-патріотичного і духовного виховання учнів гімназії на засадах і традиціях козацько-лицарської педагогіки»), Снігур Л.В. (завідуюча бібліотекою гімназії №9 – «Законодавча база функціонування і розвитку сучасної школи козацько-лицарського виховання учнів», Тимофєєва В.Я. (радник Польового Гетьмана Українського козацтва – «Завдання сучасного козацького навчально-виховного закладу»), Загальногімназійний Урок Мужності, урок з історії Українського козацтва в 5 класі «В душі і серці кожного козака – Соборна Україна», зібрання загону ім. Г.Добровольського 5 кл. «Ім’я молодосічовика-гімназиста зобов’язує», прес-конференція з членами Великої козацької Ради гімназії № 9 та ін.
Самодіяльна учнівська організація гімназії № 9 м. Одеса «Молода Січ» заснована на принципах Всеукраїнської дитячо-юнацької і молодіжної організації «Молода Січ».
Уся багатограння навчально-виховна робота гімназії здійснюється на випробувальних віками підвалинах української національної ідеї, системі національних цінностей, які одночасно мають загальнолюдський зміст та характер.
Головною метою діяльності «Молодої Січі» гімназії є розвиток дитячого і юнацького руху, виховання учнів в дусі національної ідеї на високоефективних козацько-лицарських традиціях рідного народу, принципах християнської моралі.
Педагогічний колектив гімназії № 9 одностайно ухвалив козацьку педагогіку і вважає за доцільне і необхідне виховувати підростаюче майбутнє покоління саме на національних, державницьких та патріотичних ідеях, на засадах народної етнопедагогіки та козацько-лицарських традиціях, звичаях і духовності.
Саме таким шляхом вирішили побудувати свою виховну роботу члени педагогічного колективу гімназії № 9 м.Одеси, а учні гімназії із задоволенням сприйняли цю ідею і всі разом ухвалили створити учнівську самодіяльну загальногімназійну організацію «Молода Січ», яка успішно діє вже протягом чотирьох років.
«Молода Січ» гімназії № 9 має чітку організаційно-педагогічну структуру. Не порушуючи склад учнівських класних колективів, основою діяльності «Молодої Січі» гімназії є первинні козацькі загони, які формуються на базі кожного класу. Такий принцип формування загонів дає можливість синхронно поєднувати навчальну діяльність та проведення багатогранної позакласної і позашкільної роботи в рамках самодіяльної козацької організації.
«Молода Січ» має свою символіку, атрибутику, прапор, емблему та інші відзнаки, передбачені її статутом. Очолює її кошовий отаман із старшинами загонів, що складає Велику козацьку Раду «Молодої Січі».
Висого статусу і емоційності набувають загальногімназійні козацькі урочистості – Велике Козацьке Коло «Молодої Січі», яке проводиться двічі на рік – восени (на Покрову) та навесні.
З метою зміцнення наступності і спадкоємності поколінь, усвідомлення молоддю перспектив розвитку Українського козацтва «Молода Січ» гімназії № 9 увійшла до складу і є структурним підрозділом Чорноморського козацького з’єднання, що надає можливість налагоджувати тісні зв’язки сумісної роботи, проведення спільних виховних заходів тощо. (17)
НАШІ ШКІЛЬНІ СІЧІ В РАЙОНІ
АДАМІВСЬКА СІЧ
В Адамівський школі (Адамівська Січ) працює шкільна «Молода Січ» (дитячо-юнацька громадська організація козацького спрямування). Її засновники – колишній директор школи Тимофєєв В.Я., завуч Лавриненко П.М., педагог-організатор Гриценко В.Н.
В рамках заходів щодо відзначення 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка в Адамівський Січі пройшло районне свято «Геній Т.Г.Шевченка та українське козацтво» (відкритий урок, який підготувала Граждан К.М. та виховний захід «Наш гордий Прометей, який готували Граждан К.М. та Гриценко В.Н.).
Святу передувало засідання Координаційної ради з питань розвитку українського козацтва в Білгород-Дністровському районі «Геній Т.Г.Шевченка та Українське козацтво».
Про становлення школи козацько-лицарського виховання йде річ у нотатках колишнього директора Адамівської школи (Адамівської Січі).
…Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа…
1
В Адамівській школі в цьому році відбувся третій випуск молодих козаків та козачок (берегинь). Випускники – елегантні юнаки та чарівні дівчата замислились на порозі дорослого життя – воно таке непросто…
Вже шостий рік працює у нас школа козацько-лицарського виховання – громадський навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову сучасну козацьку освіту, забезпечити їх надійний духовний зв'язок із предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, виховати фізично здорових, морально чистих, по-лицарськи мужніх і сильних духом громадян України.
У своїй роботі педагогічний колектив Адамівської школи широко використовує давні козацькі традиції, кодекси лицарської честі, гуманістичні та демократичні і адекватні засоби виховного впливу на підростаюче покоління.
Зорієнтоване особистісне виховання, реалізація принципів формування громадянськості, гуманізація і демократизація, безперервність , культуровідповідність – вагомі аспекти неординарної моделі школи цього типу, яка передбачає три етапи виховання козака та козачки: козача-джура-молодик-козак, леля-дана-берегиня-козачка.
У травні 2003 року на обласному ярмарку педагогічних ідей і технологій ця модель отримала авторське свідоцтво. Експертна комісія вважає її відкриттям у педагогіці, а робота шкільного колективу з реалізації основних положень козацького виховання має наукове та практичне значення.
В рамках проекту «Школа козацько-лицарського виховання» вперше на Україні фундаментально розроблені основні документи школи цього типу (концепція, статут, навчальний план і програми, посібники з основних напрямків виховання та предметів школи). Досвід роботи описаний у педагогічній пресі та багатотомнику «Адамівська Січ», який виходив самодруком невеликим тиражем протягом 2001-2003 років. Обласний інститут удосконалення вчителів планує на базі школи розпочати регіональний педагогічний експеримент із проблем виховання шкільної молоді.
…Ми часто зустрічаємо людей освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а в середині них – пустеля, як говориться в Біблії. Тому сьогодні, вважає колектив школи, нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності як свої, так і навколишніх. Нове покоління повинно вміти співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатне вирішувати проблеми сьогодення і майбутнього. Це особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо «культура утверджує примат духу» (М.Реріх). Це наше педагогічне кредо. Досвід практичної роботи в цьому напрямку свідчить, що головна мета освіти – виховання. Навчання повинно бути підпорядковане вихованню.
Школа – єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішім, самовдосконалюватися, щоб реалізуватися, як громадянину.
Адамівській школі поталанило, бо наші педагоги – яскраві, неповторні особистості, носії людських цінностей, глибоких, різнобічних знань. Вони прагнуть до втілення в собі людського ідеалу, до постійного самовдосконалення, духовного зростання.
Виховання, вважають наші молоді учителі Т.М.Золотовська, О.А.Піштіган, С.В.Тимофєєва, А.М.Подолько, Д.М.Воронова, Т.І.Козубенко, Н.Г.Скригулець – це, в першу чергу, прищеплення моралі та створення в учнів навичок життя в моральній атмосфері. Глибока моральна криза в нашій країні є наслідком прогалин і в освітньому процесі. Зокрема, у недооцінці ролі духовності української національної школи, яка виступає одним із важливих елементів збереження і розвитку спільноти, її духовного ядра і постачає суспільству свідомих громадян, творчих особистостей, носіїв духовності.
Вчителька дисциплін творчого циклу – С.В. Тимофєєва. Світлана Валеріївна на уроках та заняттях гуртка художньої творчості розкриває учням силу і можливості художніх матеріалів; захоплює малюванням, дбає про розвиток індивідуальних творчих особливостей, манеру самовираження, поступово й наполегливо долає розрив між тим, що дитина хоче відобразити, і тим, що вона вміє; з допомогою колористичної системи вчить бачити і розрізняти найтонші нюанси кольорів, відчувати «музику» кожного, розвиває асоціативну уяву. Вчить важко, але натхненно трудитись, вміти бачити красу і схилятись перед нею.
Завдання підтримувати компетентність кадрів на рівні сучасних вимог у нашій школі вирішується через систему методичної роботи. Керує нею досвідчений завуч П.М.Лавриненко, допомагає їй методична рада у складі Л.М.Лавриненко, М.С.Малькової, С.С.Тимофєєвої, О.Л.Солов’єнко, І.І.Корженко, І.П.Лавриненко.
З ініціативи Павліни Михайлівни Лавріненко і при її безпосередній участі створено методичний кабінет, який став центром педагогічної думки. Це справжня лабораторія творчості, без якої вчителі не уявляють сучасну школу. У методкабінеті зібрано матеріали з досвіду роботи вчителів. Завуч систематично добирає щось нове, зокрема з педагогіки, особистісно орієнтованого навчання та виховання, пропонує вчителям прочитати, осмислити і спробувати застосувати у своїй практиці.
2
Педагогом-організатором в Адамівській школі працює В.Н.Гриценко. Людина серйозна, на перший погляд може навіть видатися дуже строгою. З дітьми не заграє, але й не командує. Говорить з ними витримано і небагатослівно, як рівна з рівними. Вона завжди з дітьми поруч, а не над ними. Так і має бути. Адже позакласна робота – це продовження уроку. І взагалі, учнівське життя – не тільки оцінки в журналі, успіхи з предметів. Це і спорт, і музика, і веселі іскристі розваги, і серйозні справи. Це – життя, соціальне становлення дитини в колективі.
Валентина Никифорівна розробили систему традиційних шкільних козацьких свят – «Козацький дванадцятирік» (фрагменти одного з них було показано в минулому році на серпневій педагогічній конференції). Вже кілька років вона проводить козацькі вікторини (переможців нагороджують призами, які надає редакція газети «Советское Приднестровье»). Вона одна із ініціаторів та авторка травневого свята «Школі – 45 років!». Педагог вважає, що велике значення в роботі шкільної організації мають символи та ритуали.
Координатором роботи школи з виховання громадянськості є вчитель вищої категорії Р.М.Буравицька. Вона вважає, що випускникові не відводиться якогось перехідного періоду для адаптації до дорослого життя (що так і є). Тому та наполегливо допомагає вона школярам робити вибір, вирішувати життєві проблеми, розв’язання яких потребує багато знань, а не тільки суспільствознавчих дисциплін.
Ефективність громадсько-державного управління буде визначатися рівнем громадянської культури всіх членів суспільства, вважає Раїса Миколаївна. Тому школа повинна йти попереду політиків, керуючись принципом пріоритету прав особистості над інтересами суспільства й держави, надаючи дитині, підлітку ще в школі навичок громадського управління та самоуправління.
Учитель математики С.С.Тимофєєва - депутат райради; працювала завучем, директором школи. Захоплюючись математикою, прищеплює любов до неї і своїм учням. Навчаючи інших, вона сама постійно вчиться, йде в ногу з життям, вбирає свіжий подих нового, творчого, оволодіває передовим педагогічним досвідом, досягненнями педагогічної та психологічної науки.
Світлана Семенівна сіє розумне, добре, вічне, як добрий садівник дбає про сад – педагогічний сад. Нікому не чинила зла. Робить все, що має зробити за свій вік людина.
Учитель біології та хімії В.М.Вронська добре знає сучасний стан науки і перспективи її розвитку. Чітке планування навчального і виховного матеріалу, його систематичне повторення, облік індивідуальних особливостей учнів, вміння доступно викладати матеріал, дають їй можливість прищеплювати учням міцні знання з предмету. Цьому ж сприяють біологічні турніри, свята птахів, квітів, врожаю, які Валентина Миколаївна готує й проводить з дітьми.
Учитель фізики Т.В.Катющева має багатий практичний досвід, працює творчо, поряд з традиційними, практикує й нові форми проведення уроків, вчить використовувати отриманні знання в практичній діяльності. Тамара Валентинівна застосовує оригінальну рейтингову систему обліку успіхів вихованців.
Багато років вчитель К.М.Граждан готує з дітьми Шевченківські дні, тижні української мови. Фундамент громадянськості у своєму класі вона закладає добрий. Діти знають національну символіку, не соромляться, приклавши правицю до серця, співати Гімн України (до речі, його знає вся школа).
Коли ми розробляли принципи, за якими мала працювати школа козацько-лицарського виховання, саме Катерина Михайлівна наполягала на вихованні козачат на позитивних прикладах. Формування в молоді ідеалів – один із найважливіших компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу.
3
Наведу приклад, як ми вирішуємо «на марші» проблеми виховання, які ставить життя.
Писали наші діти твір-опис. У одного з хлопчиків читаємо: «Красу природи нашого села не зрівняти з людьми, які тут мешкають. Я не бачу гідних осіб для опису у цьому творі…»
Ми зрозуміли, що десь зробили помилку, виховуючи козачат лише на прикладах ідеальних людей, і замислились – що ж робити далі? Ідеальні люди десь далеко (та й чи є вони?!), а повсякденне життя – поруч, поруч люди, хороші та не дуже, з їх проблемами та вчинками…
Тоді і виникла ідея показати людей Адамівської громади, які внесли частку себе в розвиток духовного, економічного життя трьох сіл: Адамівни, Авидівки, Благодатного. Ці люди зовсім різні і за віком, і за освітою, і за розумінням необхідності загальнокорисної праці на благо суспільства.
Матеріал оформили у вигляді книги. Нариси писали члени громадського комітету з підготовки книги. В додатках – історичні довідки з життя та розвитку громади, газетні статті, спогади мешканців. Книга повинна слугувати вихователям посібником позитивних прикладів і забезпечувати реалізацію принципу ідеалізації в роботі школи козацько-лицарського виховання.
Можливо, ідеальних людей немає і не можна з будь-кого робити ідеал для молоді. Але можна говорити про орієнтацію на моральні принципи: відданість праці бригадирів М.А.Крамаренка, Є.М.Епляра, ветерана О.В.Янишена, комбайнера П.М.Галицького, колгоспниці А.Є.Шелестян, відданість своїй великій сім’ї Н.А.Смоленко, громадський вклад М.С.Якубського, Н.М.Кульчицької, А.М.Коноваленка. Таких осіб, що живуть поруч з нами, в селів багато.
…Загальновідомо, що велике і складне питання, яке потребує вирішення – це формування духовного світу особистості. Річ йде не лише про закладання релігійних основ. Але не секрет, що діти з сімей віруючих вихованіші, моральніші у своїй масі (цей же феномен прослідковувався й у радянські часи). Мабуть, тому Президент України 25 березня 2003 року зобов’язав Міністерство освіти і науки разом із Академією педагогічних наук при участі церкви і релігійних організацій розробити пропозиції щодо введення духовно-моральних цінностей до виховного процесу навчальних закладів.
В минулому році ми намагалися організувати недільну християнську школу, запросили молодого ієрея (студента Київської духовної академії) викладати там. Відвели під храм приміщення. Було підготовлено пакет документів для реєстрації церковної громади…
На жаль, на той час нерозуміння важливості виховання цього аспекту духовності частиною мешканців громади не дало можливості реалізувати нагальну потребу мати в селі храм Божий. Але проблема є, і ми маємо її розв’язати.
Початку Богослужіння в Адамівці було присвячено спеціальний випуск шкільної газети. Отець Миколай написав статтю, в якій були такі думки: «Протягом багатовікової історії людства були відпрацьовані певні норми поведінки людини у суспільстві, які закладені Богом-Творцем у її совісті. Яке насіння в дітях буде посіяно зараз, такі виростуть і плоди. Як написано в Біблії «Бо що тільки людина насіє, те саме і пожне!»
Життя за заповідями Ісуса Христа приносить людині внутрішній мир і душевний спокій, відводить почуття страху і неспокою, які стають причиною багатьох хвороб, що підтверджують лікарі-психіатри.
Якщо ми бажаємо бачити нашу країну процвітаючою в усіх сферах життя, то молоде покоління треба виховувати в дусі християнської моралі».
4
Вже традиційними у школі стали козацькі таборування та свята «А ну-мо, хлопці-козаки!». Авторка та ведуча свят – депутат райради Н.П.Галицька. Творчих доробок у Наталії Павлівни багато – це і туристський гурток із традиційним літнім таборуванням на березі моря, і спортивні секції, і танцювальний колектив.
Таборування в нашій школі є складовою частиною фізкультурно-оздоровчої роботи, підсумком чергового етапу фізичного розвитку козачат. Система ця базується на традиціях запорожців. Постійне виконання фізичних вправ разом із загартуванням виховували той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками всього українського народу.
На жаль, сталося так, що з періоду знищення Запорізької Січі всі наступні уряди Росії та України постійно і цілеспрямовано проводили роботу з дискредитації, в першу чергу, морального обличчя козаків. Їх характеризували як грубих невігласів, п’яничок, які жили тільки за рахунок війни та розбоїв.
Але як натовп п’яничок міг неодноразово бити найкращу тоді в Європі армію – турецьку, і як натовп п’яничок міг за 1,5 доби на «чайках» веслувати морем до Стамбулу, наводити жах на султана своєю появою, брати Синоп, Кафу, визволяти бранців-невільників?!
«Шинкарям наказуємо, щоб не називалися козаками, й вилучаємо їх від себе і на майбутнє таких до нашого війська приймати не будемо», - сказав гетьман П.Сагайдачний у 1617 році.
Безчестя козацтва проводилося для того, щоб українці не знали своєї історії. Народ, що не спирається на могутнє коріння своєї історії, легко тримати в покорі, йому легко нав’язувати чужі звичаї, культуру, освіту, ідеологію. Це ми бачимо сьогодні.
…Спостерігаю таборування та сягаю думками наперед: треба мати, розвивати й зміцнювати дитячу організацію в школі – вона підмурок колективної виховної роботи, бо наш педагогічний корабель накренило у бік індивідуалізації навчання і виховання, і це призвело до того, що багато школярів відмовляються від шкільної «індивідуальності» на користь неформальних, а іноді і злочинних угруповань та об’єднань, які не надають особистості всі можливості для самоствердження і психологічного комфорту. В багатьох з них панують міцний груповий тиск, жорстка система підкорення, свавілля лідерів, але здебільшого підлітки не покидають їх, а навпаки, цінують дуже високо.
Відмовившись від виховання у колективі та через колектив, ми практично відмовились від виховання взагалі. Відомо: не може бути успішним виховання громадянина-господаря своєї країни, якщо дитина, підліток не набуватиме у ці роки досвіду відповідальності за виконання певних функцій в організації життя класу, школи, громади.
Наша виховна система (козацька педагогіка) спирається на владу спільності: взаємодопомога, відчуття іншого, підкорення спільно обраним законам. Ніхто не має права образити іншого, бо дістане відсіч від усього дитячого гурту. Ніхто не може порушити закони життя класу, школи – цього йому не дозволять. Стриманість, ввічливість, повага до старших, міра в одязі, відповідальність за виконання своїх обов’язків упевнено увійшли в життя Молодої Січі – братства козачат.
Далекоглядні педагоги розуміють необхідність відновлення чіткої організації (системи) виховної роботи в школі. Козацько-лицарське виховання – це лише один з можливих шляхів українського національного виховання.
В Адамівській школі введена практика – по завершенню заходу пропонувати учасникам написати статтю до шкільної газети «Річ про Адамівську Січ» із аналізом цього заходу: для чого його проводили, які помилки допустили, побажання організаторам, передбачувані й непередбачувані наслідки. Пишуть і вчителі, і учні.
Вважаю, що не треба відривати дітей від гріховної землі, робити з них янголів, які потім, у дорослому житті, пасують перед труднощами. Адже саме життя корегує нашу виховну діяльність й чада виростають не «цукерками», а нормальними живими дітьми. У цьому вища правда життя
… Не завжди сьогодні цінують працю педагога, позитивні наслідки якої проявляються через багато років. Але, як сказав Кобзар: «Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли. У нас нема неправди за собою…»
Вже сьогодні ми розуміємо: як би не склалася подальша доля Адамівської школи, лицарське виховання – непересічне явище в теорії та практиці національної освіти.
Історія вчить: ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права, зокрема, - право на свободу. Козаку найперше – воля! Козаку найперше – честь! (18)
ДОЛИНІВСЬКА СІЧ
В Долинівській школі (Долинівська Січ) вже багато років працює Козацька республіка. Засновники – директор школи Тома Т.П., завуч Долгошеєнко М.І., педагог-організатор Молчанова Т.І., учитель Новохатська Т.О.
Школа – це вихователі, викладачі, бібліотекар, працівники їдальні, й увесь її персонал. Але, головне, - директор школи, який визначає її (школи) «особу», «душу», який створює в ній атмосферу доброзичливості до учнів й учителів між собою.
Навантаження директора, рівень його культури,тип спілкування визначають соціально-психологічний клімат як у педагогічному, так і учнівському колективах. Долинівській школі поталанило – її директор саме та людина, яка створює позитивний настрій учасників навчального процесу.
Загальновідомо, що ефективне управління можливе лише за умови, що керівник розуміє завдання закладу і його специфічні особливості.
Тетяна Іванівна Тома ці особливості розуміє – тому школа її – це школа козацько-лицарського виховання – Долинівська Січ! (19)
У 1995 році виникла думка про створення в школі нової організації – козацької паланки. Цю ініціативу підтримала педагог-організатор Молчанова Т.І., завуч школи Долгошеєнко М.І.
На виховних годинах почали знайомити учнів з козацтвом, що виникло в ХV-ХVІ ст. та життям козаків. Кожен клас обирав прізвище козака, який мав носити їх загін.
З особливим хвилюванням та захопленням діти перечитувалм гоголівського «Тараса Бульбу», полонилися героїкою запоржців, їх славними подвигами.
19 травня у школі вирішили проводити традиційне свято «Козацькому роду нема переводу». В цей день учні 4 класу складають символічний іспит на право називатися козачатами – нащадками славного лицарства Запорозького, присягають на вірність козацьким звичаям, традиціям. Після святкової лінійки приймають участь у виставі, грають ролі Сагайдачного, Тараса Бульби, його синів, Андрія і Остапа – проводять один день на Запорозькій Січі.
Дуже подобається козачатам конкурсна програма «Супер-козак», де проводяться ігри «Хто швидше спорожнить свої миски», конкурси знавців козацьких терминів, прислів’їв та приказок, кмітливих, «П’ю і не нап’юся», умільців, «Оселедець», «Втеча з полону», перетягування канату.
Козачата показують свою силу, спритність і відвагу в козацькій естафеті, яку організовує вчитель фізичної культури Касаткін О.Л. У супроводі музичного інструменту аід керівництвом вчителя музики Новохатської Т.О. виконують пісні «Ой на горі та женці жнуть», «Їхав козак за Дунай», «При долині кущ калини», «Запорізька похідна». Звучать гуморески, народні анекдоти про козаків.
Народні перекази стверджують, що прийнятих на Запорозьку Січ буцімто піддавали особливому випробуванню. Накажуть, наприклад, варити кашу. Наші кашовари готують теж українську козацьку страву: зварене пшоно, галушки, куліш із салом і т.д.
Журі підводить підсумки, де враховується і дисципліна, і явка учнів на свято. Переможцям свята вручається кубок «Козацькому роду нема переводу. (20)
В Турлацькій школі (Турлацька Січ) почав працювати загін козачат. Берегиня – класний керівник Чумаченко В.М. Загальне керівництво здійснює директор школи Тодорова Т.П.
ТУРЛАЦЬКА СІЧ
У 1991 році, після закінчення Білгород-Дністровського педагогічного училища, я приїхала працювати до невеличкого села з ласкавою назвою – Біленьке. Директор школи, Глибишин Володимир Денисович, привітно мене зустрів, розказав про село, про його жителів-трударів, показав мені класний кабінет, в якому я мала починати свою педагогічну діяльність. Згодом я познайомилася зі своїми колегами, мудрими досвідченими вчителями, що вже не один рік працювали у школі, в якій склались свої незвичайні традиції, яких дотримувались протягом багатьох років.Звичайно, я з цікавістю вивчала досвід своїх колег, з повагою відносилась до правил, установлених у школі раніше, але мені дуже хотілося спрямувати свою роботу в якомусь оригінальному напрямку, зацікавити моїх другокласників, залучити до роботи батьків.
Саме в цей час у Радянському Союзі відбулися політичні зміни, а 24 серпня Україна стала незалежною державою. Зміни відбувалися не тільки в політиці, а й у свідомості, світогляді людей. Поступово почали приділяти більше уваги історії України, вивченню звичаїв українського народу.
За багаторічною радянською традицією 23 лютого відзначали День Радянської Армії. У школі в цей день дівчатка вітали хлопчиків. Я вирішила для своїх другокласників влаштувати свято «Козацькі забави». На той час майже не було сценаріїв, присвячених свме цій тематиці. Тому необхідно було опрацювати масу літератури, батькам виготовити козацькі костюми, дітям підготуватись, щоб влаштувати справжнє свято.
І ось довгоочікуваний день настав. До святково оформленої класної кімнати завітали батьки, старші та молодші братики і сестрички, друзі. Спочатку другокласники розказували про історію Запорізької Січі, про славних козаків. Потім хлопчики змагались у швидкості чищення картоплі, перетягуванні канату, віджиманні від підлоги; стрибали у мішках, намагались якнайбільше назвати українських міст, виявляли свої мовленні здібності, складали вітальні листівки, які вручали дівчаткам разом з квітами. Пробували якнайшвидше випити через соломинку сік із склянки, із зв’язаними руками спіймати і з’їсти цукерку, що висіла над їх головами. Присутнім було дуже цікаво та весело.
Всі хлопчики пройшли випробування і були прийняті до козацького загону. Переможець змагань став їх ватажком.
Через два роки я переїхала до свого рідного села – Турлаки, де продовжила почату раніше справу…
Саме завдяки проведенню таких свят ми прищеплюємо дітям любов до Батьківщини, формуємо пізнавальний інтерес до історичного минулого українського народу. (21)
Працюючи в школі 17 років, я весь час намагаюся на уроках читання і рідної мови дати більше знань дітям про минуле наших предків. Я поставила перед собою мету: розширити знання учнів з життя запорозького козацтва, розкрити феномен козацтва, показавти його роль в історії українського народу, виховувати в учнів любов до рідного краю, бажання бути гідними синами України, прагнути стати сильними, здоровими, розумними і цим створювати дружний колектив учнів.
І ось в 1998 році я набрала клас з 20 учнів. Батьки цього класу, як і діти, були дуже дружними і в усьому мені допомагали. І спало мені на думку, чому б в селі Турлаки не заснувати Козацький осередок. На протязі 3 років я працювала над тим, щоб дати дітям знання з історії Батьківщини: про Запорозьку Січ, про її засновників та славетних людей України.
Коли вже побачила, що діти майже готові, то ми з батьками вирішили провести свято Збройних Сил України на козацьку тематику. На батьківських зборах класу була обрана (серед батьків) козацька рада. І коли настав день прийняття дітей в козачата, то діти дійсно повірили, що вони є нащадками тих Запорозьких козаків минулого. Після свята проведено було змагання між хлопчиками для обрання козацькою радою отамана класу. Кошовий Коваленкуо Олександр передав отаману свою шаблю. Обраний отаман прийняв присягу на вірність Україні і народу.
Потім дівчата пригостили хлопчиків та гостей і батьків українськими стравами: сало і часник, вареники, пшоняна каша, млинці, коровай.
Всі були дуже задоволені.
І так до кінця року я працювала над цією темою. Кожного місяця в нас були засідання ради, на якій розбирали поведінку хлопчиків.
В кінці року я давала відкритий урок з читання (позакласне) на тему: «Легендарні імена жінок в часи Козацтва». Всі ті набуті знання діти показали на уроці. Готуючись до уроку, діти сами писали реферати з різних збірок, газет, журналів про видатних людей Козаччини: «Роксолану» Марію Богуславку, Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного…
Я надіюсь на те, що ці мої діти виростуть справжніми громадянами нашої неньки – України. Знаючи її минувшину, славні бойові традиції козаків, вони будуть будувати вільну незалежну державу, в якій все робиться на благо людини… (22)
НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ – КОЗАЦЬКОМУ РОДУ!
Жовтенята, піонерія, комсомол давно канули в минуле. Так, ці організації були перенасичені ідеологією комуністичного режиму. Але згадується, з якою гордістю ми носили жовтенятський значок, як переживали тоді, коли нас приймали в піонери, з яким ентузіазмом виконували піонерські та комсомольські доручення. І стає сумно від того, що згадуємо про це, переглядаючи кінофільми того часу, або читаючи підручники історії. Про те, як упорядкувати, систематизувати навчально-виховний процес початковій школі, як зацікавити дітей, організувати дозвілля, задумались вчителі нашого колективу. Ми вирішили, що кожен клас обере і буде працювати за певним напрямком.
З самого дитинства я багато читала історичних книг на козацьку тематику. І тому останнім часом я поставила перед собою таку мету: розширити знання учнів з життя запорозького козацтва, розкрити феномен козацтва, показати його роль в історії українського народу, виховувати в учнів любов до рідного краю, бажання бути гідними синами України, прагнути стати сильними, здоровими, розумними і цим створювати дружній колектив класу.
В історії українського народу козаки з’явилися як справжні захисники рідної землі. Тепер ніхто вже не може точно сказати, коли і де народилось перше угруповання цих степових «зирвіголів», що заставило їх об’єднатися, хто саме був їх ватажком, яка йому випала доля.
Козацька слава прийшла до нас з глибин віків, тому єдиним свідком існування перших козацьких загонів, їх боротьби можуть бути, хіба що, скупі слова літописців.
Вся середньовікова історія України – це історія козацького лицарства. Пройшли століття, але не забулась козацька слава. Зараз в Україні відроджується козацтво. Цілісну особистість сучасного козака ми формуємо в результаті навчально-виховної роботи козацько-лицарського спрямування. Я вважаю, що треба відроджувати спортивне мистецтво наших пращурів: верхової їзди, володіння шаблею, подолання природних перешкод, різні види боротьби та протиборств, в тому числі бойового гопака. То ж «Хай не буде переводу – козацькому роду!». Це є моя мета навчально-виховного процесу. (23)
«ШКВАЛ»
Навесні 2004 року було розроблено пакет документів Клубу юних моряків та річковиків «Шквал» при Шабській школі І-ІІІ ступенів №2, сформовано загін «морських вовків» й клуб влітку 2004 року на базі літнього оздоровчого табору «Дивосвіт» почав роботу: навчальні заняття, практика, екскурсії на кораблі, сумісні заходи із Білгород-Дністровським Клубом військморів (керівники - В.І.Кусков, Б.І.Устименко). На жаль, мій перехід в 2005 році на посаду начальника оргвідділу РДА призупинив діяльність загону, але я плекаю надію роботу клубу відновити…
ДОКУМЕНТИ КЛУБУ ЮНИХ МОРЯКІВ ТА РІЧКОВИКІВ «ШКВАЛ»
ПОЛОЖЕННЯ ПРО КЛУБ ЮНИХ МОРЯКІВ І РІЧКОВИКІВ
1. Загальні положення.
1.1. Клуб юних моряків і річковиків системи освіти (надалі – КЮМІР) – позашкільний заклад, що організує та здійснює навчально-виховну роботу з учнями загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з 10 до 18 років (юнгами, юними моряками).
1.2. Клуб разом із школами, професійно-технічними училищами, вищими навчальними закладами І-ІІ рівня акредитації, позашкільними установами різних відомств, громадськими організаціями, сім’єю та громадськістю:
- вирішують питання виховання учнівської молоді;
- формують пізнавальну і громадську активність, колективізм, товариськість, самостійність, відповідальність, творче відношення до справи, сприяють фізичному розвитку молоді;
- поглиблюють знання з основ наук, розвивають здібності, розширюють кругозір, сприяють трудовому вихованню та професійній орієнтації учнів;
- надають практичну допомогу школам, професійно-технічним училищам, вищим навчальним закладам І-ІІ рівнів акредитації, позашкільним установам у розвитку гуртків юних моряків і річковиків, у пропаганді досягнень української науки, техніки та виробництва в галузі морського та річкового транспорту;
- організують змістовне дозвілля учнів.
1.3. Клуб організує роботу гуртків морського, річкового та військово-морського профілів. Крім того, паралельно можуть створюватись гуртки і секції науково-технічного, художньо-естетичного, спортивного та інших напрямків, гуртки іноземних мов та ін. з обов’язковим урахуванням морської справи.
1.4. Клуб юних моряків і річковиків відкривається за погодженням з виконкомом місцевих Рад депутатів при наявності необхідної матеріальної бази, забезпеченості педагогічними кадрами, неухильним дотриманням санітарно-гігієнічних, протиепідемічних вимог і правил протипожежної безпеки і при наявності не менше 50 чоловік, бажаючих займатися в ньому.
Клуб відкривається в населених пунктах, розташованих, як правило, у зоні водних басейнів.
1.5. Режим роботи клубу установлюється виконкомом місцевих Рад депутатів.
1.6. У своїй діяльності клуб керується Основами законодавства України про освіту, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, наказами та розпорядженнями органів освіти, положенням про КЮМІР.
1.7. Керівництво діяльністю клубу здійснює директор, який опирається в своїй роботі на Раду клубу, педагогічний колектив та громадські організації.
1.8. Найбільш важливі питання життя та діяльності клубу розглядаються на загальних зборах трудового колективу відповідно до діючого законодавства України та на Раді клубу.
1.9. Для забезпечення колегіальності розгляду питань гурткової, масової та методичної роботи в клубі створюється педагогічна рада. Організація роботи педагогічної ради здійснюється відповідно до Положення про педагогічну раду позашкільного закладу.
2. Зміст роботи клубу.
2.1. Клуб реалізує поставлені перед ним завдання в процесі гурткової, секційної, масової, методичної роботи, навчально-виробничої і плавальної практики.
2.2. Найбільш поширеною формою навчально-виховної роботи клубу є гурток, секція.
2.3. Заняття гуртка (секції) повинні сприяти:
- вирішенню конкретних виховних задач, формуванню ідейно-моральних якостей учнів, вихованню їх пізнавальної та громадської активності;
- розширенню та поглибленню знань, умінь та навичок, передбачених навчальними програмами;
- вихованню потреби самоосвіти, ініціативності, творчих здібностей і застосуванню їх на практиці;
- ознайомленню вихованців з досягненнями вітчизняної та світової науки, техніки, технології, літератури, мистецтва, спорту.
2.4. Заняття гуртків (секцій) ведуться за програмами, підготовленими на основі типових програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України з урахуванням специфіки регіону та можливостей позашкільного закладу.
В окремих випадках по нових напрямках діяльності гуртків (секцій) можуть бути складені програми, які повинні бути схвалені педагогічною радою клубу та затверджені відповідними органами освіти.
2.5. Гуртки (секції) створюються відповідно до інтересів дітей та підлітків із врахуванням умов і можливостей закладу. Основними гуртками клубу є профільні гуртки юних судноводіїв, судномеханіків, суднових електромеханіків, радистів, боцманів, старшин катерів, старшин шлюпок, судно моделістів та ін.
У клубі можуть працювати непрофільні гуртки і секції: спортивні, художні, іноземних мов як додаткові так і самостійні творчі об’днання (ансамблі, оркестри, клуби за інтересами), а також Всеукраїнського товариства раціоналізаторів та винахідників.
2.6. За умови максимального використання своїх приміщень для занять гуртків, фінансових можливостей клуб може організовувати гуртки в школах, школах-інтернатах, дитячих будинках, навчально-виробничих комбінатах, міжшкільних майстернях, професійно-технічних училищах, на підприємствах, за місцем проживання. Контроль за роботою таких гуртків здійснюється адміністрацією клубу юних моряків та адміністраціями установ, на базі яких створюються гуртки.
2.7. Комплектування гуртків (секцій) проводится, як правило, у вересні поточного року. Гуртки і секції в залежності від вимог програми організуються як на весь навчальний рік (з вересня-жовтня по 31 травня), так і на більш короткі строки.
У період літніх канікул гуртки можуть працювати за спеціальним розкладом (у тому числі з повним, або зі змінним складом учнів) на базі таборів з денним перебуванням, за місцем проживання. Робота літніх гуртків може проводитись у формі змагань, походів, екскурсій, табірних зборів та ін.
У літній період клуб юних моряків і річковиків організує плавальну практику на навчальних суднах, маломірних плавальних засобах.
Літом при клубі можуть створюватись оздоровсі (шлюпкові) табори.
2.8. Перед прийомом у клуб юних моряків і річковиків учні повинні пройти обов’язковий медичний огляд, що організується лікувально-фізкультурним диспансером, дитячою поліклінікою.
2.9. До складу гуртка першого року навчання входять не менше 15 чоловік, другого не менше 12 чоловік, третього не менше 10 чоловік, наступних років навчання не менше 8 чоловік.
2.10. Практичні заняття проводяться як з усім складом гуртка одночасно, так і по групах або індивідуально відповідно до програми і навчального плану.
2.11. Для занять гуртка передбачається не більше 6 академічних годин на тиждень, а для практичних не більше 10 академічних годин на тиждень, враховуючи індивідуальні заняття.
Розклад занять гуртків на тиждень складається з урахуванням раціонального розподілу вільного часу і зайнятості учнів у школах, професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а також з урахуванням вікових можливостей учнів і санітарно-гігієничних норм.
2.12. Організація роботи гуртка повинна відповідати правилам техніки безпеки і виробничої санітарії, протипожежної безпеки і охорони навколишнього середовища.
2.13. Клуб організовує і проводить різні масові заходи з вихованцями клубу і дітьми, які проживають в районі розташування КЮМІР.
2.14. Методична робота клубу спрямована на вдосконалення змісту, форм і методів навчально-виховної роботи КЮМІР, підвищення педагогічної майстерності своїх працівників. Клуб надає методичну допомогу керівникам гуртків юних моряків і річковиків шкіл і позашкільних закладів.
3. Права і обов’язки вихованців і працівників клубу.
3.1. Права і обов’язки вихованців КЮМІР:
Вихованці клубу мають право:
- займатися в одному або двох гуртках різного профілю, вільно виходити із складу гуртка, клубу і переходити в іншій;
- вносити пропозиції по вдосконаленню роботи гуртка, клубу;
- обирати і бути обраними в органи самоврядування;
- брати участь в оглядах, змаганнях, конкурсах, виставках творчих робіт, в роботі творчих об’єднань клубу;
- користуватися безкоштовно навчальними приміщеннями, спортивною і туристичною базами, обладнанням, інвентарем і матеріалами клубу;
- одержувати після успішного закінчення повного курсу занять рекомендацію для вступу до вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації;
- у встановленому порядку здавати екзамени кваліфікаційним комісіям на право присвоєння кваліфікації.
Вихованець клубу зобов’язаний:
- регулярно відвідувати заняття гуртка, клубні заходи, брати участь у суспільно-корисній діяльності і трудових справах колективу, проявляти ініціативу в роботі;
- сумлінно виконувати доручення, дані колективом гуртка або його керівником, кріпити дружбу і взаємодопомогу в колективі, підтримувати традиції гуртка, клубу;
- оволодівати різноманітними знаннями і вміннями, готувати себе до суспільної праці, громадської роботи і роботи в народному господарстві;
- дотримуватися правил техніки безпеки;
- підтримувати дисципліну і порядок, бережливо відноситись до матеріалів, інструментів, обладнання;
- пропагувати роботу клубу, гуртка в школі, оздоровчому таборі, громадських організаціях, використовуючи знання і вміння, одержавні в гуртку, клубі.
3.2. Права і обов’язки працівників клубу встановлюються цим Положенням, Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників позашкільних закладів, кваліфікаційними характеристиками, посадовими інструкціями.
3.3. Клуб несе відповідальність:
- за якість виховання і навчання юних моряків, річковиків (юнг);
- за життя і здоров’я учнів під час занять у гуртках, масових заходах, які
проводяться позашкільними закладами, виконання суспільно корисної праці і плавальної практики;
- за збереження належного йому майна (будинків, споруд, обладнання, інвентаря, суден та ін.).
4. Фінансування, матеріальна база і штати клубу.
4.1. Фінансування, збезпечення матеріалами, навчальним та господарчим обладнанням і інвентарем, а також всановленою документацією з планування і обліку роботи, науково-технічною, популярною, методичною навчальною літературою проводиться відповідно із затвердженим кошторисом за рахунок бюджету.
КЮМІР може отримувати прибутки за виконання договірних робіт, до яких залучаються гуртківці і працівники клубу, характер і зміст договірних робіт повинні сприяти формуванню знань і вмінь, передбачених програмою занять гуртка. Планування і витрачання цих коштів проводиться відповідно до діючих положень.
4.2. Навчальні судна клуб може придбати як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок позабюджетних коштів.
На передачу клубу плавальних засобів, а також для використання цих засобів, у період плавпрактики з урахуванням необхідних норм експлуатації необхідний дозвіл річкового (морського) Регістру.
4.3. Для якісного проведення плавальної практики загальна кількість навчальних (практикантських) місць на навчальних суднах і маломірних плавальних засобах клубу визначається з розрахунку одне практикантське місце на 5 членів клубу.
4.4. Клубу щорічно затверджується у встановленому порядку кошторис витрат.
4.5. Директор клубу є розпорядником кредитів.
4.6. Штати адміністративно-господарського, навчально-виховного і обслуговуючого персоналу клубу, плавзасобів навчальних суден затверджуються відповідно до Типових штатів із врахуванням можливих змін залежно від типу і умов експлуатації суден, забезпечення безпеки плавання відділом освіти.
Щтати оздоровчих (шлюпкових) таборів також встановлюються відділом освіти.
5. Звітність і діловодство клубу.
5.1. Клуб веде таку документацію:
- книгу наказів з основної діяльності;
- Правила внутрішнього розпорядку для праціваників клубу;
- річний план гурткової, масової, методичної роботи;
- протоколи засідань Ради клубу, педагогічної ради;
- календарний план роботи клубу;
- розклад занять гуртків;
- журнали обліку роботи гуртків, методистів, культорганізаторів;
- документацію на плавзасоби і навчальні судна відповідно до вимог.
5.2. Клуб є юридичною особою, має печатку і штамп відповідного зразка, затверджені у встановленому порядку, а також маже мати спеціальний рахунок у банках.
6. Форма одягу, відмінні знаки, емблеми, вимпели, прапори клубу.
6.1. Форма одягу для юних моряків і річковиків може бути розроблена педагогічним колективом КЮМІР і затверджена Радою клубу. За основу клубного форменого одягу може бути прийнята форма, встановлена для рядового складу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Міністерства освіти і науки України.
Примітка. Категорично забороняється використовувати елементи форменого одягу і відмітних знаків ЗС України.
Форма для вихованці купується за рахунок батьків або на кошти клубу, підприємств і організацій – шефів клубу.
6.2. Емблема і прапор клубу розробляються адміністрацією клубу і затверджуються виконкомом місцевої Ради депутатів.
Вимпелом клубу є трикутний прапор з відношенням ширини до довжини 1:4 з нанесеним на ньому написом білою фарбою «КЮМ», або «КЮР», або «КЮМІР».
6.3. Працівники клубу мають право носити формений одяг і відмітні знаки, встановлені для відповідних категорій працівників морського і річкового флотів або військову форму згідно з присвоєнням званням і дозволом на право носити форму.
При наявності позабюджетних коштів клуб має право частково відщкодувати витрати праціваників клубу на придбання форменного одягу.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАВЧАЛЬНЕ СУДНО КЛУБУ ЮНИХ МОРЯКІВ І РІЧКОВИКІВ
1. Загальні положення.
1.1. Навчальне судно призначене для проходження на ньому практичних занять і плавальної практики (надалі – практики) вихованців клубу юних моряків і річковиків.
1.2. Судно зараховується до складу навчального флоту наказом відділу освіти, якому підлягає клуб.
1.3. Навчальне судно перебуває у віданні та на балансі клубу юних моряків і річковиків (надалі – судовласник), який здійснює адміністративне, навчально-оперативне і експлуатаційне керівництво судном.
1.4. Навчальне судно вважається морським або річковим – залежно від судових документів.
1.5. Організація діяльності на навчальному судні визначається такими документами з наступними змінами і доповненнями:
1.5.1. Кодексом торгового мореплавства України (на річковому судні – Статутом внутрішнього водного транспорту України);
1.5.2. Статутом про дисципліну робітників річкового транспорту України;
1.5.3. Статутом служби на суднах Департаменту морського флоту України (статутом служби на суднах Річфлоту України);
1.5.4. Настановою по організації штурманської служби НШС-82 (НШСВ-86);
1.5.5. Настановою по боротьбі за живучість суден Департаменту морського флоту України (настановою по боротьбі за живучість на суднах Річфлоту України);
1.5.6. Положенням про технічну експлуатацію морського флоту (Правилами технічної експлуатації річкового транспорту);
1.5.7. Положенням про робочий час і час відпочинку плаваючого складу суден Департаменту морського флоту України (Положенням про робочий час і час відпочинку Річфлоту України);
1.5.8. Вимогами міжнародних конвенцій, діючих в районі плавання навчальних суден за кордон;
1.5.9. Іншими нормативними документами, що ренгламентують питання технічної експлуатації флоту і мореплавства в обмежених районах водних шляхів, в особливих випадках плавання та ін.;
1.5.10. Цим Положенням;
1.5.11. Положенням про клуб юних моряків і річковиків системи освіти.
1.6. Екіпажі суден типу «річка-море» користуються нормативними документами, що регламентують діяльність і гарантують безпеку плавання суден річкового і морського флотів.
2. Екіпаж навчального судна.
2.1. Екіпаж навчального судна комплектується власником за згодою капітана на основі штатного розкладу, встановленого для навчальних суден, клубів юних моряків і річковиків системи освіти з врахуванням технічних даних і району плавання судна, забезпечення максимальної безпеки плавання.
2.2. Екіпаж навчального судна поділяється на постійний і змінний. До постійного належить весь штатний склад навчального судна, до змінного – практиканти, керівники гуртків, працівники оборонно-спортивного (оздоровчого, шлюпкового) табору.
2.3. Для проходження практики на навчальному судні та участі в дальних шлюпкових походах допускаються члени КЮМІР віком від 18 років, які пройшли відповідну підготовку. З самого початку прибуття члена клубу на судно він одержує права і обов’язки практиканта.
2.4. На чолі екіпажу навчального судна стоїть капітан, призначений судновласником.
2.5. Капітан навчального судна, окрім виконання обов’язків, визначених статутом служби на судах і іншими нормативними документами, здійснює загальне керівництво практикою згідно з планами і програмами практики і з розділом 3 цього Положення.
2.6. На одного з членів плавскладу судна наказом капітана покладається обов’язки організатора плавальної практики.
Організатор плавальної практики організує роботу керівників груп і в своїй діяльності керується Статутами служби на суднах і посадовою інструкцією, затвердженою капітаном.
2.7. Безпосереднє керівництво практикою і відповідальність за її проведення покладається на суднових спеціалістів, за якими наказом капітана закріплені практиканти, а також на керівників гуртків.
2.8. Весь штатний склад навчального судна зобов’язаний, незалежно від посади, яку він займає, поєднувати свою роботу по технічному обслуговуванні судна з повсякденною навчально-виховною роботою з практикантами.
2.9. Права і обов’язки членів постійного і змінного складу навчального судна визначаються цим Положенням і посадовими інструкціями, затвердженими капітаном судна.
2.10. Постійний склад екіпажа навчального судна при перебуванні на судні і виконанні службових обв’язків на березі повинен носити формений одяг, встановлений для плавскладу морських або річкових суден.
3. Порядок проведення практики.
3.1. План роботи навчального судна по проведенню практики юних моряків і річковиків складається адміністрацією клубу разом з капітаном навчального судна і погоджується з портами заходу у встановлені строки.
3.2. 3.2. Для проходженняпрактики на навчальному судні практикант зобов’язаний подати медичну довідку встановленого зразка і письмову згоду батьків або осіб, що їх замінюють.
3.3. Практичне навчання практикантів на навчальному судні здійснюється шляхом опрацювання питань програм практики безпосередньо на робочих місцях при виконанні практикантом обов’язків, поєднаних з несенням навчальних вахт, чергувань та нарядів, а також участі практикантів в суднових роботах і навчаннях. Теоретичні заняття обмежуються проведенням необхідних настановних і оглядових лекцій, а також вивченням правил техніки безпеки і пожежної безпеки.
3.4. Графік проведення практики, робіт і занять на період практики розробляється помічником капітана по навчальній частині для кожного потоку і спеціальності практикантів. Графіком повинна передбачитись черговість переміщення практикантів за період практики по всіх встановлених для них ділянках практичного навчання.
Розклад проведення робіт і занять складається, як правило, на тиждень відповідно до встановленого на судні розпорядку і графіка проведення практики.
Графік проведення практики затверджується капітаном навчального судна.
3.5. Практиканти, незалежно від спеціальності і характеру практики, залучаються до виконання загальносудових робіт, а також проходять на судні необхідний мінімум морської підготовки. Проведення зазначених робіт і завдань повинно передбачатися в програмах і планах проведення практики.
3.6. Початковий період практики повинен відводитися для опрацювання з екіпажем організації суднової служби, організаційних питань проведення практики, обов’язків за судновим розкладом тривог і навчання, обов’язків несення суднових вахт, вивченню і виконанню правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, правил охорони природи, правил використання рятувальних засобів.
3.7. Вихід навчального судна в рейс оформляється у встановленому порядку.
3.8. Після закінчення практики капітан подає адміністрації клубу звіт.
4. Матеріально-фінансове забезпечення.
4.1. Навчальне судно забезпечується пально-мастильними матеріалами, навігаційним і шкіперським майном, змінно-запасними деталями, спецодягом, продуктами харчування та ін. відділом освіти, якому підлягає клуб, і підприємствами та організаціями-шефами.
4.2. Ремонт і переобладнання плавзасобів клубу проводиться на спеціалізованих підприємствах флотоутримаючих міністерств і відомств на договірній основі за рахунок коштів клубу або базових підприємств-шефів.
4.3. Забезпечення постійного і змінного складу навчального судна продуктами харчування, грошовим і речовим забезпеченням проводиться у встановленому порядку і за діючими нормами.
Екіпаж забезпечується безкоштовним харчуванням на період плавання, включаючи планові і непланові стоянки і зупинки на маршруті.
Потреби в наднормативному фінансуванні забезпечуються за рахунок позабюджетних коштів клубу юних моряків і річковиків.
4.4. Всім членам суднового екіпажа надається спецодяг і взуття у встановленому порядку і за нормами, встановленими для навчальних суден клубу юних моряків мі річковиків системи освіти (в тому числі і штурманському складу для участі в ремонтних роботах за нормами, встановленими для боцмана).
4.5. Членам суднового екіпажу на період плавальної практики надається надбавка до посадового окладу в таких розмірах:
- капітану при кількості практикантів:
до 10 чоловік – 10% від посадового окладу,
від 11 до 20 чоловік – 15%,
від 21 до 30 чоловік – 20%,
від 31 до 40 чоловік – 30%;
- спеціалістам в залежності від кількості закріплених за ними практикантів:
до 4 чоловік – 10% від посадового окладу,
від 5 до 7 чоловік – 20%%,
від 8 до 10 чоловік – 30%;
- членам рядового складу навчального судна, які безпосередньо працюють з практикантами, надається надбавка в розмірі 15% від посадового окладу незалежно від кількості закріплених за ними практикантів;
- обслуговуючому персоналу судна надається надбавка в розмірі 10% від посадового окладу на весь період перебування практикантів на борту судна.
Примітка. Стаття 4.5 не застосовується до членів суднового екіпажу, які протягом року вели гурткові заняття. Оплата праці за роботу з дітьми в період практики у цьому випадку проводиться відповідно до тарифікації, яка була встановлена перед початком практики.
4.6. Всі розрахунки навчального судна з установами, підприємствами, організаціями за ремонт судна і обслуговування з усіх видів суднового, навігаційного, матеріально-технічного і річкового забезпечення за продукти харчування, а також за агентське обслуговування проводяться через судновласника.
ПРОГРАМА КУРСУ ЗАГАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ КЛУБУ ЮНИХ МОРЯКІВ І РІЧКОВИКІВ «ШКВАЛ»: 1,2,3-Й РОКИ НАВЧАННЯ
Пояснювальна записка.
Програма курсу загальної морської підготовки ставить своїм завданням ознайомлення юних моряків з професіями моряка і річковика, роллю флотів у пізнанні людством планети Земля, виховання у юних любові до Батьківщини, їхнє фізичне загартування, підготовку до служби в лавах Збройних Сил України. Програма розрахована на 3 роки навчання, спирається на обсяг знань з базових дисциплін загальноосвітніх шкіл та враховує вікові особливості юних моряків.
На опрацювання тем програми відводиться 648 годин занять в осінньо-зимовий період (216 годин на рік). Обов’язкова літня практика тривалістю 2-3 тижні є продовженням навчально-виховного процесу.
Програма практики розрахована на 60 годин навчальних занять. Порядок проходження тем, кількість годин на кожну дисципліну в цей період визначає адміністрація клубу. Вона ж вирішує необхідність введення додаткових тем як в теоретичну, так і практичну частини програми. Клуб організує літню практику, виходячи із своїх можливостей, але бажано, щоб це був профільний табір. Під час літньої практики проводиться шлюпковий або корабельний похід.
Адміністрація клубу повинна використовувати всі можливості для проведення екскурсії на бойові кораблі ВМФ України та судна морського та річкового флоту.
При організації занять з екіпажами юних моряків 1-го року навчання керівник гуртка повинен надати особливу увагу виховному аспектові своєї діяльності.
На вступному занятті належить старанно вивчити текст урочистого зобов’язання юного моряка, роз’яснити юним морякам, яку відповідальність вони беруть на себе, вступаючи у морське братерство. З цього часу вони мусять бути завжди чесними, порядними, готовими повсякчасно надати допомогу людині.
Прийняття зобов’язання повинне проводитись в урочистій обстановці, в присутності батьків, ветеранів флоту, друзів, усього особового складу клубу у спеціально призначений день.
На протязі 1-го року навчання керівник гуртка повинен велику увагу приділяти відвідуванню юними моряками занять в клубі, спільно з батьками привчати юних моряків до виконання розпорядку дня, до акуратності. На заняттях бажано постійно вимагати від юних моряків правильно сидіти, правильно вставати, правильно відповідати на запитання. Все це принесе результат, якщо буде проводитись наполегливо, але з великою повагою до дитини (підлітка).
Теми занять, які входять до програми всіх трьох років навчання однакові (за малим винятком), хоч питання, які вивчаються в тих темах, різні. Тому рівень викладання того чи іншого питання цілком залежить від віку юних моряків.
Практичні заняття 2-го та 3-го років навчання з тем: шлюпкова, такелажна, сигнальна справа; фізична, вогнева, стройова, медична підготовки мають своєю метою удосконалювати навички, які юні моряки придбали на 1-му році навчання. Тому так важливо на перших заняттях навчити юних моряків усі вправи виконувати правильно.
Навчання веслуванню треба починати на шлюпці, яка кормовим фалінем прикріплена до причалу. Керівник гуртка повинен навчати юних моряків правильній роботі кистей рук при проводці весла в воді з розворотом лопасті і заносу його. Тільки після цього можна виходити на відкриту воду. Навчання ходінню під парусом теж треба починати на шлюпці, яка закріплена фалінем за причал. Від причалу можна відходити тільки тоді, коли юні моряки навчаться ставити і складати паруси.
При проведенні шлюпкових походів треба навчати юних моряків дбайливому відношенню до природи, вивчати з ними корисні і шкідливі властивості рослин, які поширені на Україні, проводити роботи по захисту природи від забруднення та ін.
Є декілька методик навчання букв і знаків прапорцевого семафору. Можна при вивченні алфавіту групувати букви так:
1. А,Т,У,Ь;
2. И,Й,Е,Є,Н,С,Г,О;
3. Ф,П,Ш,Р,Щ;
4. Ж,З,Ц,Ч,Л,М;
5. В,Д,Ю,Я,К,Х.
Це дає можливість юним морякам швидко запам’ятати положення рук при написанні букв.
На заняттях з фізичної підготовки керівник гуртка повинен поліпшувати фізичний стан юних моряків, застосовуючи вправи, які розвивають силу, спритність, витривалість. Однак посилювати фізичне навантаження на заняттях він повинен обережно, щоб не нанести шкоди здоров’ю юних моряків. При роботі на спортивних снарядах необхідно організувати надійну підстраховку виконуючого вправу.
В процесі навчально-виховної роботи він готує юних моряків до змагань з комплексу «Юний моряк», які проводяться на клубному, регіональному та Всеукраїнському рівні, веде відбір кандидатів в збірну команду клубу. Участь команди клубу в регіональних і Всеукраїнських змаганнях та зльотах, показ високих спортивних досягнень з комплексу «Юний моряк» підвищує рейтинг клубу, є показником роботи клубу з підготовки юних моряків до служби в лавах ВМС України.
В комплекс «Юний моряк» входять такі дисципліни: крос, стрільба з пневматичної гвинтівки, в”язання морських вузлів, подання кидального кінця, плавання (вільний стиль), гребна гонка на шестивесельних ялах, парусна гонка на шестивесельних ялах.
Всіляко заохочується розвиток в клубах юних моряків прикладних видів спорту, такиї як: плавання в ластах, судномодельний спорт, атлетична гімнастика, різні єдиноборства та ін., а також участь команд та окремих спортсменів клубу у змаганнях усіляких рівней.
В тематичному плані і програмі відведено час на вивчення заходів безпеки з охороні здоров’я і життя юних моряків в різних умовах. Проте керівник гуртка повинен перед кожним заняттям нагадувати юним морякам, як вони мусять поводити себе, щоб уникнути нещасних випадків.
Адміністрація клубу повинна заохочувати використання на заняттях технічних засобів навчання. Там, де немає наочних посібників, зробить заняття більш цікавим використання медіа-проекторів, комп’ютерів, відеофільмів та ін.
Юні моряки – це майбутні воїни Української Армії і Військово-Морських сил. Тому керівник гуртка на протязі усіх трьох років повинен навчати юних моряків тому, що їм буде потрібно на військовій службі. Особливу увагу необхідно приділяти вихованню у майбутніх воїнів любові до Батьківщини, гордості за неї. Ця робота повинна проводитись не тільки на навчальних заняттях, але й на спеціально підготовлених заходах згідно річному плану клубу.
Тематичний план курсу загальної морської підготовки КЮМІР «Шквал».
1-й рік навчання.
№ Теми занять Кількість годин занять
Теоретичних Практичних Усього
1 Вступне заняття 3 - 3
2 Правила поведінки юного моряка 3 - 3
3 Історія розвитку мореплавства 27 - 27
4 Будова корабля, судна 27 8 35
5 Такелажна справа 3 18 21
6 Сигнальна справа 3 24 27
7 Шлюпкова справа 6 24 30
8 Фізична підготовка - 39 39
9 Вогнева підготовка 6 9 15
10 Стройова підготовка - 9 9
11 Медична підготовка 3 9 12
31 135 216
Літня практика (профільний табір)
1 Правила безпеки на воді
2 Шлюпкова справа
3 Такелажна справа
4 Сигнальна справа
5 Фізична підготовка
6 Вогнева підготовка
7 Стройова підготовка
8 Шлюпковий похід
60
Програма. 1-й рік навчання.
Тема 1. Вступне заняття.
Історія КЮМІР та його закони і традиції. Урочисте зобов’язання юного моряка. Порядок вивчення програми на 1-й рік навчання.
Тема 2. Правила поведінки юного моряка.
Правила поведінки юного моряка на заняттях в клубі, на вулиці, в транспорті. Поняття про честь і достоїнство юного моряка, про честь і славу свого клубу. Заходи безпеки на заняттях у клубі.
Тема 3. Історія розвитку мореплавства.
Від плаваючої колоди до парусних суден. Плавання стародавніх слов’ян. Шлях від варягів до греків. Доба географічних відкрить. Застосування парусних флотів у бойових діях на морі. Зброя бойових кораблів.
Тема 4. Будова корабля, судна.
Поняття про будову корпусу корабля, судна. Частини верхньої палуби корабля. Надбудови. Рангоут і такелаж корабля. Корабельні обладнання: якірне, швартовне, рульове, буксирне, леєрний пристрій. Забортні трапи. Рятувальні засоби. Вантажопідйомні засоби корабля, судна. Екскурсія на корабель, судно морського або річкового флоту.
Тема 5. Такелажна справа.
Вивчення морських вузлів і їх застосування: прямий, шкотовий, шлюпковий, простий штик, бесідочний, петля. Тренування у в’язанні морських вузлів на швидкість (заліковий час – 45 с.).
Тема 6. Сигнальна справа.
Корабельні засоби зв’язку. Зоровий зв’язок. Прапорцевий семафор. Вивчення букв і знаків прапорцевого семафора. Тренування в передаванні і прийманні текстів (заліковий норматив – 30 зн/хв.).
Тема 7. Шлюпкова справа.
Призначення і класифікація корабельних шлюпок. Будова шлюпки і предмети постачання. Порядок посадки веслярів у шлюпку і виходу з неї. Правила поведінки веслярів і заходи безпеки при ходінні на веслах. Навчання веслуванню. Команди, які подаються під час руху шлюпки на веслах і порядок їх виконання.
Тема 8. Фізична підготовка.
Підтягування на перекладині. Крос. Плавання. Перетягування канату. Спортивні ігри. Подача кидального кінця.
Тема 9. Вогнева підготовка.
Пневматична гвинтівка, її будова і порядок використання. Основні прийоми стрільби. Практичне виконання стрільби із пневматичної гвинтівки.
Тема 10. Стройова підготовка.
Обов’язки юного моряка перед шикуванням і в строю. Стройові прийоми і рух без зброї. Вихід із строю і рух без зброї. Вихід із строю і підхід до начальника. Стрій відділення (екіпажу).
Тема 11. Медична підготовка.
Профілактика захворювань. Догляд за хворим. Долікарська медична допомога при втраті свідомості, пораненні, опіку, отруєнні, укусах отруйних змій та ін. Вивчення способів бинтування ран, накладання шин при переломах, перенесення потерпілого.
Програма літньої практики. 1-й рік навчання.
Тема 1. Правила безпеки на воді.
Правила поведінки юних моряків під час занять на воді, при купанні, при роботі на плавзасобах. Порядок організації купання. Порядок застосування рятувальних засобів (рятувального круга, кінця Олександрова, рятувального жилета).
Тема 2. Шлюпкова справа.
Підготовка шлюпки до занять. Тренування у веслуванні. Тренування у виконанні команд. Відпрацювання підходу і відходу шлюпки до причалу і від причалу (берега). Гребна гонка (дистанція – 1000 м.).
Тема 3. Такелажна справа.
Тренування у в’язанні морських вузлів на швидкість. Визначення способів виготовлення марок і сточин на рослинному тросі.
Тема 4. Сигнальна справа.
Тренування в передаванні і прийманні текстів прапорцевим семафором. Застосування прапорцевого семафору для зв’язку між шлюпками.
Тема 5. Фізична підготовка.
Плавання. Крос. Подача кидального кінця. Підтягування на перекладині. Перетягування канату. Змагання з окремих дисциплін комплексу «Юний моряк» між екіпажами.
Тема 6. Вогнева підготовка.
Виконання стрільби із пневматичної гвинтівки.
Тема 7. Шлюпковий похід.
Організація переходу, зв’язку, служби табору. Перехід на веслах, розбивка табору, приготування їжі на багатті. Згортання табору, прибирання місця, де був табір.
Тематичний план курсу загальної морської підготовки КЮМІР «Шквал».
2-й рік навчання.
№ Теми занять Кількість годин занять
Теоретичних Практичних Усього
1 Підбиття підсумків 1-го року навчання. Порядок вивчення програми 2-го року. 3 - 3
2 Історія розвитку мореплавства 24 - 24
3 Будова корабля, судна 27 3 30
4 Організація служби на кораблях МВФ України і на суднах морського і річкового флотів. 12 - 12
5 Основи кораблеводіння. 12 12 24
6 Такелажна справа 3 12 15
7 Сигнальна справа 6 12 18
8 Шлюпкова справа 12 21 33
9 Фізична підготовка - 36 36
10 Вогнева підготовка 3 6 9
11 Стройова підготовка - 6 6
12 Медична підготовка - 6 6
102 114 216
Літня практика (профільний табір)
1 Правила поведінки на воді і корабельні правила.
2 Такелажна справа
3 Сигнальна справа
4 Фізична підготовка
5 Вогнева підготовка
6 Стройова підготовка
7 Медична підготовка
8 Шлюпковий (корабельний) похід
60
Програма. 2-й рік навчання.
Тема 1. Підбиття підсумків 1-го року навчання. Порядок вивчення програми 2-го року навчання.
Тема 2. Історія розвитку мореплавства.
Від паруса до парової машини. Розвиток суднобудування. Зброя бойових кораблів. Змагання броні і снаряда. Бойові дії флотів в добу парових машин. Від парової машини до турбіни і двигуна внутрішнього згоряння.
Тема 3. Будова корабля, судна.
Відсіки і їх призначення. Двері, люки, горловини. Розташування приміщень в корпусі корабля і надбудовах. Головні і допоміжні машини і механізми корабля. Поняття про рушії: гребне колесо, гребний гвинт, повітряний гвинт, водомет, реактивна струя. Екскурсія на корабель, судно морського або річкового флоту.
Тема 4. Організація служби на кораблях ВМС України і суднах морського і річкового флотів.
Бойова і повсякдення організація бойового корабля. Бойові частини, командні пункти, бойові пости. Бойові та повсякденні розписи. Організація служби на суднах морського флоту в морі і при стоянці в порту. Організація служби на суднах річкового флоту. Організація служб штурманської та спостереження і зв’язку на кораблі, судні.
Тема 5. Основи кораблеводіння.
Форма і розміри Землі. Істинний горизонт. Система лічіння напрямків. Морські міри довжини і швидкості. Прилади для визначення напрямків, швидкості корабля і пройденої відстані. Поправка компаса і лага. Морська карта в меркаторської проекції. Умовні знаки на морській карті.
Тема 6. Такелажна справа.
Вивчення морських вузлів і їх застосування: рибальський штик, щабельний, чужими кінцями, підвійний бесідочний. Тренування у і’язанні морських вузлів на швидкість (заліковий час – 45 с.).
Тема 7. Сигнальна справа.
Прапори військово-морського зводу сигналів. Їх значення і порядок застосування. Міжнародний звід сигналів. Шлюпкова сигнальна книга. Правила її застосування. Прапорцевий семафор. Тренування в передаванні і прийманні текстів (заліковий норматив – 45 зн/хв.).
Тема 8. Шлюпкова справа.
Будова і постачання шлюпки (повторення). Парусне оснащення шлюпки. Найменування напрямів вітру. Дія вітру на паруса. Вплив крена і диферента на напрям руху шлюпки. Команди і порядок їх виконання при постановці і складанні рангоута і парусів. Виконання поворотів «оверштаг» і «через фордевінд». Правила поведінки веслярів і заходи безпеки при ходінні під парусами. Правила парусних гонок. Навчання ходінню під парусом.
Тема 9. Фізична підготовка.
Плавання. Крос. Підтягування на перекладині. Перетягування канату. Подача кидального кінця. Подолання ВСП. Спортивні ігри.
Тема 10. Вогнева підготовка.
Малокаліберна гвинтівка. Її будова і порядок застосування. Основні прийоми стрільби. Виконання стрільби із малокаліберної гвинтівки.
Тема 11. Стройова підготовка.
Стройові прийоми і рух без озброєння. Строї відділення і взводу.
Тема 12. Медична підготовка.
Долікарська медична допомога при втраті свідомості, пораненні, опіку, отруєнні та ін. Надання допомоги потерпілому від електричного струму. Накладання пов’язки з бинта при пораненні голови, тулуба.
Програма літньої практики. 2-й рік навчання.
Тема 1. Правила безпеки на воді. Корабельні правила.
Тема 2. Такелажна справа.
Тренування у в’язанні морських вузлів на швидкість. Вивчення способів виготовлення кнопів, репки і огонів на рослинному тросі.
Тема 3. Сигнальна справа.
Тренування в передаванні і прийманні текстів прапорцевим семафором. Застосування проапорцевого семафору для зв’язку між шлюпками.
Тема 4. Фізична підготовка.
Плавання. Крос. Підтягування на перекладині. Перетягування канату. Подолання ВПС. Подача кидального кінця. Спортивні ігри. Змагання з комплексу «Юний моряк» між екіпажами (між КЮМІР).
Тема 5. Вогнева підготовка.
Виконання стрільби із малокаліберної (пневматичної) гвинтівки.
Тема 6. Стройова підготовка.
Строї відділення і взводу. Урочисте шикування усіх екіпажем КЮМІР.
Тема 7. Медична підготовка.
Лікувальні рослини, поширені в Україні, їх властивості і способи використання.
Тема 8. Шлюпковий (корабельний) похід.
Шлюпковий похід.
Перехід на веслах і під парусами пол. Наміченому маршруту. Ночівля в наметах і в шлюпках. Зустрічі з друзями із інших КЮМІР. Спільні заходи. Парусні гонки між екіпажами КЮМІР.
Корабельний похід.
Вивчення корабля. Виконання обов’язків матроса. Знайомство з організацією штурманської служби та служби спостереження і зв’язку.
Тематичний план курсу загальної морської підготовки КЮМІР «Шквал».
3-й рік навчання.
№ Теми занять Кількість годин занять
Теоретичних Практичних Усього
1 Підбиття підсумків 2-го року навчання. Порядок вивчення програми 3-го року навчання. 3 - 3
2 Історія розвитку мореплавства 21 - 21
3 Будова корабля, судна 18 - 18
4 Організаційна структура ВМС України 6 - 6
5 Основи кораблеводіння 24 12 36
6 Річкова лоція 18 6 24
7 Сигнальна справа 15 9 24
8 Боцманська справа 9 6 15
9 Фізична підготовка - 42 42
9 Вогнева підготовка 6 6 12
10 Стройова підготовка - 9 9
11 Медична підготовка 6 6
120 96 216
Літня практика (профільний табір)
1 Правила безпеки на воді. Корабельні правила.
2 Фізична підготовка
3 Вогнева підготовка
4 Стройова підготовка
5 Медична підготовка
6 Шлюпковий (корабельний) похід
60
Програма. 3-й рік навчання.
Тема 1. Підбиття підсумків 2-го року навчання. Порядок вивчення програми 3-го року.
Тема 2. Історія розвитку мореплавства.
Сучасні військово-морські, морські і річкові флоти. Зброя бойових кораблів. Україна – морська держава. Розбудова військово-морських сил, морського і річкового флотів суверенної України.
Тема 3. Будова корабля, судна.
Система електропостачання корабля. Виробники і споживачі електичної енергії. Паропроводи і трубопроводи. Корабельні системи. Будова підводного човна.
Тема 4. Організаційна структура ВМС України.
Види і роди сил ВМС. Корабельні з’єднання, класи, типи, ранги кораблів. Система підготовки кадрів для ВМС України, морського і річкового флотів.
Тема 5. Основи кораблеводіння.
Графічне зчислення шляху корабля на морській карті. Способи контролю місця корабля за береговими орієнтирами. Визначення місця корабля за світилами і з допомогою супутникових навігаційних систем.
Тема 6. Річкова лоція.
Основні відомості про ріку. Судноплавна обстановка на внутрішніх водних шляхах. Штучні водні шляхи. Правила проходження шлюзів. Карти водосховищ.
Тема 7. Сигнальна справа.
Сигнальні вогні, фігури, дими. Звукова сигналізація, сигнали лиха. Міжнародні правила попередження зіткнень суден в морі (МППСС-72).
Тема 8. Боцманська справа.
Такелажні роботи на кораблі. Форбувальні роботи на кораблі. Вантажорозвантажувальні роботи. Заходи безпеки.
Тема 9. Фізична підготовка.
Плавання. Крос. Підтягування на перекладині. Перетягування канату. Подача кидального кінця. Подолання ВСП. Спортивні ігри.
Тема 10. Вогнева підготовка.
Стрілкова зброя Української Армії. АКМ, його будова і застосування. Ручні осколочні гранати, їх призначення і бойові властивості. Прийоми кидання ручних осколочних гранат. Виконання стрільби із малокаліберної гвинтівки.
Тема 11. Стройова підготовка.
Стройова прогулянка КЮМІР по місту.
Тема 12. Медична підготовка.
Способи надання допомоги потопаючому. Долікарська допомога потерпілому на воді. Реанімація потерпілого. Штучне дихання. Масаж серця.
Програма літньої практики. 3-й рік навчання.
Тема 1. Правила безпеки на воді. Корабельні правила.
Тема 2. Фізична підготовка.
Плавання. Крос. Підтягування на перекладині. Перетягування канату. Подача кидального кінця. Подолання ВСП. Змагання з комплексу «Юний моряк» між екіпажами (між КЮМІР).
Тема 3. Вогнева підготовка.
Виконання стрільби із малокаліберної гвинтівки. Кидання навчальних гранат.
Тема 4. Стройова підготовка.
Строї відділення і взводу. Урочисте шикування усіх екіпажів для піднімання прапору клубу.
Тема 5. Медична допомога.
Надання долікарської допомоги потерпілому на воді.
Тема 6. Шлюпковий (корабельний) похід.
Шлюпковий похід.
Перехід на веслах і під парусами по наміченому маршруту. Ночівля в наметах і шлюпках. Зустрічі з друзями із інших КЮМІР. Спільні заходи. Гребні і парусні гонки.
Корабельний похід.
Вивчення корабля. Виконання обов’язків вахтеного рульового, моториста, сигнальника. Визначення місця корабля за береговими орієнтирами. Участь у корабельних роботах.
БЕСАРАБІЯ ЗА ЮЩЕНКА
До Білгорода-Дністровського приїхав кандидат в Президенти України В.А.Ющенко (генерал-хорунжий Українського козацтва). Він мав зустріч з місцевими козаками, які потім на виборах Президента України його активно підтримали.
Травневе сонце було в зеніті, коли до старої фортеці підкотив кортеж автомашин. Віктор Андрійович Ющенко вийшов з машини і швидкою ходою попрямував до воріт фортеці. Його супроводжувала юрба людей і дітлахів – настала пора канікул і діти цілими класами у супроводі вчителів роблять екскурсії по визначних місцях. Тетяна Бєлая, працівник краєзнавчого музею, взяла на себе обов’язки гіда. Вона так яскраво розповідала історію міста, начебто сама була свідком тих подій, що відбувалися тут протягом 2500 років. Високий гість уважно слухав розповідь, розглядав будівлі і мури, інколи цікавлячись деталями.
У просторому палаці Центру культури і довкілля було повно людей, тколи Віктор Андрійович приїхав сюди після знайомства з фортецею. Тепер йому доведеться знайомитися з мешканцями цього краю, що зветься Буд жак, із майбутніми виборцями, які живуть у Білгороді-Дністровському і сусідніх районах. Над сценою, де поряд з кандидатом у Президенти сидять керівники міського і обласного виборчих штабів Анатолій Задорожний і Володимир Курінний, вісить транспарант «Разом – переможемо!». Володимир Курінний відрекомендував присутнім гостя як лідера демократичної опозиції і пан Ющенко звернувся до них з промовою.
Як вмілий акомпаніатор перебігає по клавішам роялю пальцями, так і кандидат у Президенти пройшовся по болючим точкам нашого життя, які не дають спокою нікому. Пан Ющенко нагадав, що три чверті населення України живе у злиднях, сім мільйонів українців, серед яких п’ять мільйонів жінок, мусять гнути спину у чужих країнах від Португалії до південної Америки, замість того, щоб своєю працею зміцнювати Вітчизну, жити із своїми сім’ями.
- Мені соромно, що заробітня платня у наших людей в півтори рази менша, ніж у білорусів і у два з половиною рази ніж у росіян. Пенсіонерам недосяжне безкоштовне лікування у країні, яка володіє кращими чорноземами у світі, має саму розвинену промисловість серед країн СНД і по рівню освіти населення стоїть на першому місці в Європі.
Далі доповідач проаналізував причини такого становища. За його думкою причина в тому, що влада в країні криміналізована, можновладцям не знайоме таке поняття, як патріотизм, а крадіжки державного майна і грошей з бюджету зростають рік від року. Вихід з такого становища він бачить в тому, щоб позбавитися від криміналітету у політиці, і запевнив присутніх, що знає шляхи, як протягом одного лише фінансового року можна підняти заробітну платню та пенсіїї на 30-50 відсотків. Якщо не давати красти.
В доповіді Ющенка йшлося також про статус української мови, перспективи вступу у європейську співдружність, тощо. Йому задавали безліч усних та письмових запитань і чимало відповідей супроводжувались гучними оплесками.
Потім виступали народні депутати Володимир Фесенко, Оксана Білозір, Олексій Терьохін. (24)
БАЙРАМЧАНСЬКА СІЧ
В Миколаївсько-Новоросійській школі Саратського району відбулося посвячення в казачати учнів молодших класів. Посвяту проводили козаки Скляренко М.П., Оленєв І.П., Воробйов В.М., Горлачов С.П., Тимофєєв В.Я., берегині Горлачова Л.Я., Фоменчук В.А.
Миколаївська-Новоросійська школа – Байрамчанська Січ – розташована в центрі села, що колись було невеличким містечком з сотнями невеличких лавочок, крамниць, ресторанів. Славилося воно великими базарами. В Байрамчі, таку, в минулому, це містечко мало назву, після ліквідації Запорізької Січі і створення Задунайської Січі, було розташовано козацький штаб.
Село стало розбудовуватися, називалося вже козацькою станицею, а згодом отримало статус містечка.
Сьогоднішня назва села пов’язана з перебуванням там козаків з Новоросії, а Миколаївка – на честь збудованого козаками храму святого Миколая, що був їх покровителем.
І сьогодні продовжують жити і розвиватися козацькі традиції в селі Миколаївка-Новоросійська. В школі організовано дитячу козацьку республіку «Мрія». Кожний клас-курінь має свою назву, девіз. На чолі кожного куреня стоїть курінний отаман. Кожного року в школі проводиться урочиста лінйка-посвята в козачата.
Спочатку учнів приймають в козачата; в 5 класі йде боротьба за присвоєння їм звання – джура. За цих 4 роки вони повинні довести, що гідні носити це звання. В старших класах найкращим присвоюється звання – молодий козак. Це гідна козацька зміна.
З 1997 року діє й розвивається козацька республіка. Має тісний контакт з козаками Білгород-Дністровщини та Сарати.
Підростає в Байрамчанській Січі гідна козацька зміна! (25)
3. Жовтень – грудень 2004. Тузлівська Січ. Установче Коло Дністровської Січі. П.Бровко. Помаранчева революція.
Українське суспільство за 13 років незалежності докорінно змінилося, хоча, певна річ, навіть за місяць до другого туру президентських виборів ніхто не думав про повторення «Праги-1989» у Києві – таким живучим виявився комплекс «покірної та терплячої Малоросії».
Вибори Президента України:
31 жовтня 2004 року – І тур: В.Ющенко – 39,3%, В.Янукович – 39,1%, О.Мороз – 5,8%, П.Симоненко – 5%, Н.Вітренко – 1,5%, А.Кінах – 0,9%.
Далі події наростали, наче снігова грудка. ЦВК надрукувала фальшиві протоколи, підготовлені до другого туру – вони потрапили до рук опозиції й були оприлюднені; ширилися чутки про заплановані найближчим часом арешти прихильників В.Ющенка; молодіжні організації «Чиста Україна», «Студентська хвиля», «Спілка студентів», «Молодіжний комітет студентства» проводили акцію «Не дай украсти свій вибір!»; на виборах спостерігалося активне використання працівниками штабів та прихильниками кандидатів у президенти політико-технологічного «бруду»; обидви сторони виборчого процесу застосовували недостовірну «соціологію».
Виборча кампанія виявилась надто «міфологізованою»: команди кандидатів малювали ідеалістичну картину майбутнього життя у разі свого виграшу. З іншого боку, пророкували невідворотну катастрофу для держави у разі програшу. Прихильники В.Ющенка створювали в суспільстві атмосферу «очікування неминучої фальсифікації результатів виборів», а команда В.Януковича – ситуацію загрози «громадянської війни». Ці гасла стали істотним чинником мобілізації виборців.
21 листопада 2004 року – ІІ тур: ЦВК оголосила перемогу В.Януковича (В.Янукович – 49,6%, В.Ющенко – 46,6).
Ще за чотири-п’ять тижнів до президентських виборів штаб В.Ющенка був упевнений, що влада обов’язково намагатиметься за будь-яку ціну не допустити перемоги опозиційного кандидата; було вирішено закупити намети для проведення масових акцій протесту. Перші намети з’явилися на Майдані 22 листопада 2004 року (останні намети демонтували 22 січня 2005 року) – це було головне наметове містечко. Інші наметові містечка розташувалися поблизу будинку Верховної Ради, біля вул. Прорізної. УНА-УНСО, військово-патріотична організація «Тризуб» розгорнули Нижнє наметове містечко. Прибулі з інших регіонів могли також зупинитися і в Українському народному домі, Будинку профспілок, будівлях філармонії та Київської міськради, у Міжнародному центрі культури й мистецтв (Жовтневий палац), на залізничному вокзалі, у кількох міських кінотеатрах; ночували й у виборчих штабах.
Студенти київських ВНЗ масами йшли на Майдан під гаслом «Банду – на нари, тоді підемо на пари». Було оголошено про створено Комітету національного порятунку. З 24 листопада почали створювати наметові містечка й прихильники В.Януковича.
Завзяття охоплювало обидві сторони, створилася ситуація типового передреволюційного піднесення, але у «помаранчевих» були істотні переваги: майже харизматичний тоді лідер і більше ентузіазму. Риторика обох кандидатів мала загальнодемократичний характер, принципово не відрізнялися й їхні програми. Утім краще спрацьовували гасла опозиції. Гасла ж федералізму, які висунули деякі представники східних областей України, були практично лише засобом мобілізації виборців із табору В.Януковича. Порушення виборчого законодавства спостерігалися з обох боків, хоча супротивники довго цього не визнавали. Лише 22 вересня 2005 року у підписаному В.Ющенком та В.Януковичем Меморандумі було оголошено про припинення політичних репресій весни-літа цього року, амністію осіб, що фальсифікували вибори, і зобов’язання щодо проведення 26 березня 2006 року чесних виборів до Верховної Ради.
У процес виборів втручалися й представники різних конфесій. Особливо активно діяла Українська православна церква Московського патріархату, «Посольство Боже», іудейські громади. Державний комітет з питань релігії самоусунувся від регулювання конфесійної діяльності, навіть не попереджав релігійних діячів про неприпустимість їхнього втручання в політичні події. Уже після виборів патріарх всієї Русі Олексій ІІ дякував козакам України за охорону святих місць, які, на його думку, могли розгромити прихильники В.Ющенка.
Журналісти п’яти центральних телевізійних каналів (346 журналістів) заявили про тиск влади та власників каналів, внаслідок чого до громадян надходила спотворена інформація.
Голодували працівники «П’ятого каналу», протестуючи проти арешту рахунків каналу, припинення його трансляції в Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Харкові.
Після 27 листопада почалося відступництво окремих осіб і цілих колективів від проурядового табору. Крім того масштаби масової мобілізації прихильників опозиції істотно перевершили технічні кордони силового придушення протесту.
Верховна Рада відправила у відставку уряд В.Януковича. Спроби місцевої номенклатури утворити Південно-Східну Українську автономну республіку зі столицею в Харкові швидко згасли, не підтримані масами.
Після анулювання Верховним судом України 3 грудня 2004 року результатів другого туру виборів, на 26 грудня було призначено переголосування.
У ході чергової виборчої кампанії знову спостерігалося змагання пріоритетів, навіть символічне.
26 грудня 2004 року – переголосування: В.Ющенко – 52% (15,1 млн.), В.Янукович – 44,2 (12,8 млн.).
У видавництві «СП «Петрекс» надрукував книги:
1. С.В.Тимофєєва, В.Я.Тимофєєв. Архіви козаччини Задністров’я. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003-2010.
Документи та матеріали козацтв Задністров’я.
Т. 5. Козацькі навчальні заклади. Частина 2. 2004. (14.11.2004). 683 стор.
ТУЗЛІВСЬКА СІЧ
В Тузловському навчально-виховному комплексі Татарбунарського району Одеської області відбулося козацьке свято – посвята ліцеїстів у джури та дани й молоді козаки. Висвячували козаки Скляренко М.П., Бойчев В.В., Воробйов В.М., Горлачов С.П., Смаковський В.М., Тимофєєв В.Я., берегиня Горлачова Л.Я.
Тузлівський навчально-виховний комплекс створений в 2000 році з метою навчання обдарованих соціально незахищених дітей. ТВНК базується на фундаменті хорошої підготовки випускників школи-інтернату та середньої школи. Керує закладом М.Д.Покровщук.
Зараз у навчально-виховному комплексі біля 700 дітей та 215 працівників. Комплекс об’єднує загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, інтернат на 500 місць для соціально незахищених дітей та ліцей військово-спортивного напрямку для вихованців шкіл-інтернатів Одеської області.
УСТАНОВЧЕ КОЛО ДНІСТРОВСЬКОЇ СІЧІ
Відбулося Установче Коло Дністровської Січі. Зважаючи на перманентний розбрат у лавах козацтва Задністров’я, ініціативна група з 8 козаків-«самураїв» Українського козацтва (полковник Царенков О.П., осавул Єремєєв В.І., полковник Тимофєєв В.Я., осавул Смаковський В.М., осавул Лукашевський В.В., полковник Дейна М.К., осавул Маринеску М.К., осавул Зорило І.С.) вирішила створити неформальне об’єднання – Дністровську Січ, мета діяльності якої - спрямувати в практичне русло роботу козацьких організацій Білгород-Дністровщини (історико-просвітницька та дослідницька діяльність; військово-патріотичне виховання – із впровадженням козацьких традицій у навчальні заклади; спортивний розвиток; розвиток фермерських господарств та підприємницької і ремісничої діяльності; співпраця з органами правопорядку та адміністраціями і органами самоуправління; обстоювання засад релігійного виховання), намагаючись виключити з нашої діяльності негатив, підвищити авторитет козацтва в місті та районі (в 2006 році О.П.Царенков виїхав до Київа, в 2007 році помер М.К.Дейна).
Ми не повинні насаджувати зневіру. Не можна в такій ситуації будувати цивілізовану державу, формувати повноцінну, самодостатню націю; козаки повинні не дозволяти морально і духовно перетворювати українську націю на націю, в якій панують, і буття якої визначають, панікери, провокатори і духовні дезертири.
Співпраця із нашими місцевими козаками дозволили мені зробити такий висновок: Найкращий шлях самореалізації непересічної людини-особистості – мати свою справу й не мати справи (уникати її мати) із людиною, яка не має ніякої справи!
Почалася робота із створення пакету установчих документів (концепції, статуту, програми, заходів та ін.)…
П.БРОВКО
Із інспекторською перевіркою приїздив до Одеської області полковник ЗСУ, полковник Українського козацтва, інспектор МОН України, Генеральний інспектор Українського козацтва. Тема перевірки - як виконується наказ МОН України про впровадження в практику роботи загальноосвітніх закладів військово-спортивної козацької гри «Джура». Облуно, враховуючи мій досвід роботи, направило полковника до Білгород-Дністровського відділу освіти.
В трьохгодинній розмові я ознайомив інспектора із нашою, Задністровою системою козацько-лицарського виховання, що включала в себе не тільки гру «Джура», а й «Патріот», й «Сокіл», й клуби «Шквал», «Берегиня» й ще багато чого. Це була критика директором-практиком теоретичних розробок інспектора…
Потім ми не раз зустрічалися на Великих Радах із П.Бровком; віталися, як козаки-побратими. Сподіваюсь, що Головний інспектор із розмови зі мною зробив висновки щодо перспектив комплексного підходу до системи козацько-лицарського виховання…
ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ
Вибори Президента України 2004 року, як і передбачалося, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили, як проурядові, так і опозиційні, стали готуватися до виборів. Тривалий час була незрозуміла позиція діючого Президента України Л.Кучми. Конституційний Суд України визнав, що він, згідно з Конституцією України (1996 р.), перебуває при владі лише перший термін, хоча фактично перебував при владі вже два терміни. Зрештою Л.Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р. Кандидатом від існуючої влади став діючий прем’єр-міністр В.Янукович. Для створення його позитивного іміджу було задіяно всі можливі і неможливі засоби: від прямого використання адмінресурсу до відкритого поширення неправдивої інформації. Використовуючи своє службове становище, В.Янукович вжив ряд популістських заходів, зокрема, пенсіонерам було надано доплату до пенсій, підвищено багатьом категоріям держслужбовців заробітну платню. Проте такі заходи ледь не призвели до економічної кризи в країні…
Опозиційні сили згрупувалися навколо В.Ющенка, лідера «Нашої України» - колишнього голови Національного банку України, Прем’єр-Міністра у 2000-2001 рр.
Одніє з особливостей передвиборчої кампанії стало висування великої кількості кандидатів у Президенти України – більше двадцяти. Проте головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В.Януковичем і В.Ющенком. Крім того, передвиборча боротьба позначилась як трагічним (отруєння В.Ющенка, що змусило його на певний час перервати свою компанію), так і комічним (кинуте на знак протесту яйце в В.Януковича під час його поїздки у Івано-Франківськ призвело до шоку і падіння в результаті втрати свідомості) випадками.
Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 року. В результаті голосування голоси виборців розподілилися наступним чином: В.Ющенко – 39,26% голосів, В.Янукович – 39,11%, О.Мороз – 5,82%, П.Симоненко – 4,97%, Н.Вітренко – 1,53%, А.Кінах – 0,93%. Решта кандидатів набрали менше 1% голосів.
Під час проведення виюборів проявилась заангажованість Центральної Виборчої Комісії на чолі з С.Ківаловим, яка впродовж 10 днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання.
Такий розподіл голосів не виявив переможця перегонів, який мав би набрати більше 50% голосів, й тому було призначено 2-й тур виборів на 21 листопада 2004 року. Основними суперниками в цьому турі, як і в першому, були В.Ющенко і В.Янукович. Після першого туру про свою підтримку Ющенка заявили О.Мороз та А.Кінах. Януковича підтримала Н.Вітренко.
Новиною другого туру було те, що між двома кандидатами відбулися відкриті теледебати, за якими спостерігала майже вся країна.
В.Ющенко та Н.Вітренко з передвиборними виступами побували у місьі Білгороді-Дністровському. Віктор Андрійович – генерал-хорунжий Українського козацтва – мав зустріч із нашими козаками.
Голосування другого туру відбулося із значними фальсифікаціями і махінаціями на користь кандидата від влади. В Білгород-Дністровському районі під егідою адміністрації (усним розпорядженням голови) були закріплені за виборчими дільницями державні службовці (потім з’явилися й документи, які готував апарат РДА); виділялися значні кошти на проведення агітаційної роботи агітаторами, проводилися керівниками райдержадміністрації наради-накачки, на місцях (на виборчих дільницях) – семінари, де проводилися інструктажі з фальсифікації та ін. Але, треба віддати належне членам виборчих комісій: грубих підтасовок не було в районі, хоча керівники на виборців давили (є підбірка газетних матеріалів на цю тему). В результаті оприлюднені ЦВК результати (по Україні) про перемогу В.Януковича разюче відрізнялися від даних екзитполів, які засвідчували перемогу В.Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітінг на центральній площі Києва – Майдані Незалежності. З наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 року і отримала назву «Помаранчева революція».
За вимогою частини депутатів на позачергове засідання зібралася Верховна Рада України, щоб обговорити ситуацію, що склалася, прийняти відповідне рішення. Проте проурядові фракції і комуністи відмовилися взяти в ньому участь. На цьому засіданні як політичний акт В.Ющенко прийняв присягу Президента України. Ця акція надала наснаги мітингуючим, ряди яких з кожним днем зростали. У різні дні під час громадського протесту на Майдані було від 500 тис. до 1,5 млн. чол.
Незважаючи на народні протести, на те, що Верховний Суд україни та суди інших інстанцій не розглянули скарги команди кандидата у Президенти В.Ющенка, ЦВК, не взявши до уваги жодної скарги, 24 листопада о 18.30 оголосила переможцем у виборах В.Януковича.
Така неприхована зневага і несправедливість сприяла радикалізації дій протестуючих, ряди яких почали швидко зростати. Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і всеукраїнський політичний страйк. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику і Майдані Незалежності. Київська міська влада і кияни надали всіляку допомогу протестуючим. На потреби протестуючим було пожертовано 20 млн. грн. без врахування принесеного одягу та їжі. Лідери опозиції закликали мітингуючи взяти в облогу Адміністрацію Президента України (Л.Кучми), а згодом Кабінет Міністрів України.
Того ж дня до Києва стали звозити і прихильників В.Януковича (загалом близько 20 тис.) які спробували створити власне наметове містечко навпроти будівлі Кабінету Міністрів України.
На допомогу В.Ющенку від козаків Білгород-Дністровщинир в Київ поїхали Скляренко М.П., Вітряк М.К., Павлюк В.В., Городецький Л.Г., Оленєв І.П., Горлачов С.П., Росомаха О.І., Богатирський І.І.
У країні склалася вкрай напружена ситуація: загроза силових дій як з боку правоохоронних органів, так з боку прихильників ворогуючих таборів, політична криза, загроза економічної кризи.
Тим часом Верховний Суд наклав заборону на публікацію результатів, оголошених ЦВК, до моменту оголошення свого рішення.
27 листопада відбулося засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в Україні, в якій визнано факт фальсифікації виборів та фактично анульовано рішення ЦВК. Парламент висловив недовіру ЦВК, назвав неприпустимим застосування сили до учасників акції громадської непокори.
Прихильники кандидата у Президенти В.Януковича взяли курс на сепаратизм, на розкол країни. «З’їзд депутатів всіх рівнів» у Северодонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відігравали регіональні лідери Донецької, Луганської, Харківської та інших областей. Засвітились й наші С.Гриневецький та М.Чербаджі. В той же час у західних і центральних регіонах країни місцеві ради приймають рішення про визнання Президентом України В.Ющенка.
Щоб розв’язати складну ситуацію з посередницькою місією до України прибули представники Польщі, Литви, Росії, ОБСС та СС. Зрештою при допомозі міжнародних посередників сторони конфлікту (Президент України Л.Кучма і кандидати у президенти України В.Ющенко, В.Янукович) виробили формулу політичного врегулювання кризи. Але все залежало від рішення Верховного Суду України, який 29 листопада приступив до розгляду скарги, поданої довіреними особами В.Ющенка про визнання незаконними дії ЦВК щодо оголошення переможця другого туру і відміну відповідної постанови про його підсумки.
Засідання Верховного Суду України транслювалося по телебаченню, радіо і всі громадяни могли довідатися про ті зловживання і фальсифікації, які відбувалися під час виборів. Своїм рішенням від 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів оголошених Центральною Виборчою Комісією (ЦВК) 26 листопада 2004 року і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року.
7 грудня Л.Кучма підписав Указ про відпустку на період передвиборчої компанії В.Януковича і призначив М.Азарова виконуючим обов’язки Прем’єр-Міністра України.
Щоб унеможливити під час пере голосування масових фальсифікацій, було розроблено зміни до Закону «Про вибори Президента України». Ці пропозиції, згідно з домовленостями, були поставлені на голосування у ВРУ у пакеті зі змінами і доповненями до Конституції України (політична реформа), які передбачали з вересня 2005 року перерозподіл владних повноважень між ВРУ, Президентом України і Прем’єр-Міністром. Також голосувався проект у першому читанні про реформування системи місцевого самоврядування. 8 грудня пакет було проголосовано переважаючою більшістю депутатів. Відразу в сесійній залі проголосовані документи були підписані Президентом України Л.Кучмою. Також ВРУ затвердила і новий склад ЦВК, який очолив Я.Давидович.
Таким чином, політична криза в країні була розв’язана шляхом компромісу, народ України відстояв свої права мирним шляхом, засвідчивши свою прихільність демократичним ідеалам.
Після цього масові акції на Майдані Незалежності у Києві припиняються, але продовжує функціонувати наметове містечко на Хрещатику.
До пере голосування команда В.Януковича підійшла у новому складі і з новими гаслами. В.Янукович заявив про свою опозиційність до Л.Кучми, в той же час залишаючись Прем’єр-Міністром у відпустці.
Під час пере голосування до України приїхала рекордна кількість міжнародних спостерігачів – 12 тис. чол., які засвідчили демократичний характер голосування 26 грудня.
Дільничні комісії складалися з 12 чол. – по 6 від В.Ющенка та В.Януковича. Від кожного кандидата – по 3 було з нашого регіону і по 3 – з Західної України. В нашій місцевості результати практично не відрізнялися від другого туру; це свідчило про відсутність фальсифікацій у другому турі та турі переголосування.
В цілому по країні пере голосування 26 грудня 2004 року дало такі результати: за В.Ющенка проголосувало 51,99% виборців, що взяли участь у голосуванні, за В.Януковича – 44,21%. Інавгурація нового Президента України В.Ющенка відбулася 23 січня 2005 року.
А за добу до цього – 22 січня 2005 року В.Ющенко на Софійському майдані у Києві (площа Богдана Хмельницького) прийняв від козаків України гетьманську булаву й став Гетьманом України. На цій Великій Раді була й наша делегація – козаків Білгород-Дністровщини – Скляренко М.П., Тимофєєв В.Я., Городецький Л.Г., Воробйов В.М., Оленєв І.П., Горлачов С.П., Врублевський М.В… (26)
ЛІТЕРАТУРА:
9. Б.Сушинський. Річ про Буджацьку Січ. №2, лютий 2004. Білгород-Дністровський.
10. Річ про Буджацьку Січ. №8, серпень 2004. Білгород-Дністровський.
11. С.Кучерина. Річ про Буджацьку Січ. №8, серпень 2004. Білгород-Дністровський.
12. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №1, січень 2004. Білгород-Дністровський.
13. Данило Сіркований – Б.Устименко. Річ про Буджацьку Січ. №1, січень 2004. Білгород-Дністровський.
14. Річ про Буджацьку Січ. №2, лютий 2004. Білгород-Дністровський.
15. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №2, лютий 2004. Білгород-Дністровський.
16. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №4, квітень; №5, травень 2004. Білгород-Дністровський.
17. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №4, квітень 2004. Білгород-Дністровський.
18. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №3, березень 2004. Білгород-Дністровський.
19. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №5, травень 2004. Білгород-Дністровський.
20. Т.Тома. Річ про Буджацьку Січ. №5, травень 2004. Білгород-Дністровський.
21. Т.Тодорова. Річ про Буджацьку Січ. №1, січень 2004. Білгород-Дністровський.
22. В.Чумаченко. Річ про Буджацьку Січ. №1, січень 2004. Білгород-Дністровський.
23. В.Чумаченко. Річ про Буджацьку Січ. №1, січень 2004. Білгород-Дністровський.
24. Б.Устименко. Річ про Буджацьку Січ. №9, вересень 2004. Білгород-Дністровський.
25. В.Фоменчук. Річ про Буджацьку Січ. №9, вересень 2004. Білгород-Дністровський.
26. В.Тимофєєв. Річ про Буджацьку Січ. №13, січень; №14, лютий 2005. Білгород-Дністровський.