Ветки хрупкий аккорд
На ладони, в руке.
Сколько комет пройдет
Над рекой вдалеке.
Так проступает тепло
Сквозь простор, города.
Нашей с тобой была
Помыслов высота.
Комы ресничной боль,
Слезы, прочную грусть
Сбрасываю
Но твой
Автоответичик пуст
Поезд твоих химер
Не прекращает бег.
Нам с тобою теперь
Выпадет разный снег.
Врозь наша кровь бежит
Тих, протяжен полет
Так, словно рост души -
Только этот аккорд.
*
Музика, очерет
На долоні, руці.
Скільки пройде комет
Понад надхмар”я ці.
Як проступа тепло
Через ріки, міста.
Все, що у нас було, -
Тільки ця висота.
Все, що трималось вій,
Голос печальний, плач
Я скидаю на твій
Автовідповідач.
Поїзд твоїх химер
Не зупиняє біг,
Нам з тобою тепер
Падає різний сніг.
Нарізно кров поспіша,
Солодко шириться лет,
Тихо росте душа,
Мов ламкий очерет.
Из книги: Сергей Жадан. "Цитатник". - Харьков: "Фолио", 2005.