Бывает всякий фальшивит
Точнее бывает с каждым
Чтобы однажды сфальшивить
Дважды немного чаще
Возьмет тогда камертон
Услышит его чудесный
Голос
и удивится
как же далеко
умчался
Затем
вернется обратно
Или возьмет камертон
Услышит что сам сфальшивил
Признаться в этом не сможет
Спрячет тогда камертон
В ящик под разный мусор
Чтобы никто не узнал
Сколько же в голосе фальши
Или возьмет камертон
Фальшь свою сознавая
Крикнет:
Что же, друзья мои, ныне
Сломан наш камертон
Он долго служил нам
Был
Голосом совести, правды
Теперь отдадим ему дань
почестями словами
положим на эту могилу
надгробия
белый мрамор
высечем там слова
помянем его
благодарно:
ты нам верно служил
ты нашей совестью был
ныне, товарищ, прощай
спи
спокойно
*
Диво-камертон
Буває так що фальшивить кожен
Точніше в кожного так буває
Що колись бодай раз сфальшивить
Або два або трохи більше
Візьме тоді камертона
Почує його диво-голос
Здивується як далеко
Відбіг і повернеться вчасно
Або камертона візьме
Побачить що сам фальшивить
А визнати того не схоче
Сховає тоді камертон
Глибоко в скриню під мотлох
Так, щоб ніхто не довідавсь
Скільки у голосі фальші
Або камертона візьме
Фальші своєї свідомий
Крикне:
Друзі мої товариство
Зіпсувсь камертон він довго
І справно служив нам він був
Голосом правди й сумління
Тож
Вшануймо його належно
Найвищими
почестями
покладімо йому на могилу
плиту
з білого мармуру
витешімо на ній
слово
подяки
і пам’яті:
ти нам служив
вірно
був нашим сумлінням
прощавай, друже
спи
спокійно