нас
всего горсть
сквозь
пальцы сочится
тишь
время измелено
время
замолено
нам
не вернуться
домой
нашими реками
русла
иные ныне:
пути на ладони
*
птица камней пустынных
утро разбудит
и
кто-то
так же
будет наигрывать Веделя
жмурясь первым лучам рассвета
до самой
до камышовой вести
ее знака
тут
остановить поход
на пол-
ноты
*
Здесь стынет час ведь здесь туманятся сады
Сады глубокие, что ты здесь будешь делать
ни тронуть зеленцой
и ни уйти
или
оставить
тихо
ведь
и далее
сады
туманятся
глубокие
сады
*
грусти напев незапамятен и изначален
еле поспеют в волнах прижмурившись Львы
почто ты лодка плывешь
почто зарю за зарей встречаешь
на этом вытканном кем-то
стареньком гобелене
песнь грусти
утро мерцает
сходят воды
никнет
мотив
и
истончается нить шерстяная с самого края
песни грусти
спеть которую эх да никто не просил
нас
тільки жменя:
крізь
пальці сочиться
тиша
час перемелено
час
перемолено
нам
не вертати
додому донами
русла
змінились:
шляхи на долоні
*
птах самотнього каміння
ранок розбудить
і
хтось
так само
награватиме Веделя
мружачись першому промінню
аж поки
очеретяна вістка
не подасть
знак
обірвавши мандрівку
з-пів
ноти
*
так сковла стигне час бо глибшають сади
Дедалі глибшають і ради тут немає
Що зеленцем узяти
Що піти
Чи
Загубити
нишком
бо
дедалі…
дедалі
глибшають
і
глибшають
сади
*
Пісня смутку ж бо щира ще відпочатку
ледь наспінуть у хвилях примружені Леви
пощо човнику плинеш
і пощо зорю за зорею стрічаєш
на цім витканім кимось
старім гобелені
пісня смутку
жевріє ранок
сходять води
никне
мотив
і
збіга нитка вовни до краю
пісні смутку
співати яку та й ніхто не просив
З книги: "Готелі Харкова. Антологія нової хірківської літератури". - Харків, "Фоліо", 2008.