Смотри весна за окном разбросана
Сереют шинели пехотного полка
Бодрый дворник на горку мусора
Метлу уронил как слепой иголку
Теплые корни ночного сада
Я лью на руки нагретую воду
Скоро некстати птицы парадом
В нашу с тобой влетят непогоду
Будет моим цветок из бумаги
Тайная помесь крови лишений
Пометки в длительных списках, знаки
Неважно выясненных отношений
Повесят знамя на этом доме
Но слаться будут листья подобно
Птицам что пролетают мимо
Теперь они на это способны
*
Бачиш за склом весняне розмаїття —
сірі шинелі піхотного полку.
Жвавий двірник над рештками сміття
губить мітлу, мов незрячий голку.
Тепле коріння нічного саду.
Виллю на руки нагріту воду.
Будуть вертати птахи, не до ладу
в нашу влітаючи непогоду.
Буде й мені паперова квітка,
змішана кров, таємна форсунка,
в довгому списку поважна примітка,
перша невизначеність у стосунках.
Буде й на цьому домі знамено.
Падати гамузом буде листя.
Адже птахи пролітають повз мене —
принаймні на це вони спромоглися.