«Чарівні пригоди Вітька та Світлофора»
Дійові особи:
Вітько – хлопчик років восьми
Іванка – його подружка
Світлофор – володар Чарівної Країни Руху
Володарка Пітьми – королева Неслухняндії
Бабуся Вреднюга - у минулому, Шапокляк
Кіт Валер;ян – у минулому, Кіт Базиліо
Кнопка - дівчинка з країни Неслухняндії
Подруга 1 – дівчатка, ровесниці Вітька
Подруга 2
Хлопець 1 - товариші Вітька
Хлопець 2
Слуги Володарки Пітьми:
Автомобіль Мерседес
Автомобіль Газон
Моторолер
Помічники Світлофора, дорожні Знаки:
Трикутник
Червоне Коло
Синє Коло
Прямокутник
Сцена 1
Двір біля багатоповерхового будинку, поряд проходить вулиця. У дворі граються хлопці. До них назустріч виїжджає Вітько на скейті.
Хлопець 1. Ух ти, який скейт!
Хлопець 2 (з заздрістю). Даси поганяти?!
Вітько. Я й сам ще не накатався!
Починає робити викрутаси на скейті, і штовхає одного з хлопчиків.
Хлопець 1. Ай, обережніше!
Вітько. А ти не плутайся під колесами.
Хлопець 2. Ну й задавака ти!
Хлопець 1. Не будемо з тобою гратися!
Вітько. Потрібна мені ваша дружба! Я ось поїду кататися на дорогу. Там цікавіше(виїжджає на проїжджу частину).
Хлопець 2. Ти куди?
Хлопець 1. Там же машини!
Вітько. Ха-ха-ха!
Хлопець 2. Стій, обережно!
Хлопець 1 (разом із Хлопцем 2). Ав-то-мо-біль!
Чути скрегіт гальма і крик.
Сцена 2
Лікарня. У ліжку лежить Вітько в зеленці та у бинтах. Поряд - фрукти, цукерки. До палати тихенько заходить Світлофор.
Вітько (сам до себе, ображено). Ну чому так? Усі діти граються надворі, а мені – валяйся у ліжку! За що мені так?
Світлофор. А навіщо ж ти порушував правила вуличного руху?
Вітько. А ти хто такий?
Світлофор. Я – Світлофор, володар Чарівної Країни Руху.
Вітько. Яка там ще Чарівна Країна? У наш час нічого чарівного не буває!
Світлофор. А от і буває. У моїй Країні завжди відбуваються чудеса. Для цього тільки треба дотримуватись правил.
Вітько. Яких ще правил?
Світлофор. Вуличного руху. Якби ти їх дотримувався, то не потрапив би до лікарні.
Вітько. Знаєш, що? Я тебе не кликав. І твої моралі я слухати не буду (затуляє вуха). Іди звідсіля геть! Я хворий, мене не можна турбувати! (Ховається під ковдру, робить вигляд, ніби заснув).
Світлофор зітхає і виходить із палати. А через мить туди нишком заглядають бабуся Вреднюга і Кіт Валер;ян. Вони кидають поглядом, чи нікого немає і, обернувшись, рухами кличуть Кнопку. Самі ж ховаються так, щоб можна було підслуховувати. Кнопка весело підбігає до ліжка Вітька. Хлопчик сердито повертається до неї, але бачить, що це не Світлофор, і посміхається дівчинці.
Вітько. А де отой, Світлофор, чи як там його? Він вже пішов?
Кнопка. Пішов! Що набридав тобі своїми нотаціями?
Вітько. А ти звідки знаєш?
Кнопка. Я давно його знаю. Він все повчає й повчає – набрид! А я ось нікого не слухаю.
Вітько. А як тебе звати?
Кнопка. Кнопка! А тебе?
Вітько. Друзі кличуть мене Вітьком… А чому в тебе таке дивне ім;я?
Кнопка (сміється). Це тому, що я дуже люблю бешкетувати. Ось наприклад, взяти цю саму кнопку. Якщо її під шину автомобіля покласти, то він тільки рушить, - шина раз, і спустила! (Сміються разом з Вітьком). Або на стілець покладеш, а на нього сяде хтось такий нудний, як скажімо, оцей Світлофор. То він таке обличчя при цьому скроїть, що можна вмерти від сміху!
Вітько. Ух ти, здорово! І тобі ніколи за це не влітає?
Кнопка. У тій країні, де я живу, за бешкет ніколи не карають. Там карають навпаки, таких слухняненьких та чемненьких… можна цукерку?
Вітько. Звичайно, бери! А що це за країна?
Кнопка. Ця країна – Неслухняндія.
Вітько. Неслухняндія? Оце так! Я навіть і не знав, що є така країна!
Кнопка (бере яблуко і їсть його). А ти думав, що ти про все на світі знаєш? Ха-ха! Дивак! (Бере апельсини, цукерки і ховає їх по кишенях). А хочеш, тікаймо зі мною до Неслухняндії?
Вітько. Я ж хворий…
Кнопка. Не такий ти вже й хворий! А втім, лежи, валяйся, як тобі так подобається тут. Я пішла. (Встає).
Вітько. Чекай, я з тобою! (Швидко схоплюється з ліжка, скидає бинти).
Вреднюга і Валер;ян радіють, аж пританцьовують.
Сцена 3
На подвір;ї багатоповерхового будинку грається Іванка. Вона стрибає на скакалці, щось наспівуючи. З;являються дві Подружки, модно вдягнені, з манірною поведінкою. Поправляють одна на одній бантики, милуються собою. Помітивши Іванку, підходять до неї. Спочатку мовчки стежать за вправними рухами дівчинки, а потім з закидом починають розмову.
Подруга 1 (до Іванки). Чому це ти сама граєшся?
Подруга 2. А де це твій товариш?
Подруга 1. І справді, ви ж з Вітьком завжди вдвох (З насмішкою переглядається з подругою 2).
Іванка. Я не знаю, його немає чомусь сьогодні…
Подруга 2. То чому ж ти до нього додому не зайдеш?
Іванка. Дійсно, треба сходити (збирається йти).
Подруга 1. Ех, ти! Навіть не знаєш, що Вітько лежить у лікарні!
Подруга 2. Еге ж. Його збив автомобіль.
Подруга 1. Бо він катався на своєму новенькому скейті прямо по проїжджій частині. (Єхидно). Як справжнісінький хуліган.
Подруга 2 (сплескує руками). І не говори! Як можна?!
Іванка швидко направляється в сторону лікарні, а дівчатка гордовито йдуть геть.
Сцена 4
Іванка з опущеною головою бреде додому, їй назустріч виходить Світлофор.
Світлофор. Ти ходила відвідувати друга?
Іванка. Так, але його чомусь немає…
Світлофор. Я знаю. Він втік до країни Неслухняндії.
Іванка. А що це за країна така?
Світлофор. В ній править підступна Володарка Пітьми.
Іванка. Але чому він втік?
Світлофор. Це все бабуся Вреднюга та Кіт Валер;ян. Вони підіслали Кнопку, маленьку неслухняну і бешкетливу дівчинку. І зараз, певне, вони вже в Неслухняндії.
Іванка. Що ж тепер робити?
Світлофор. Його ще можна врятувати! Але для цього треба мужнє і чуйне серце.
Іванка. Я так засмутилася, коли побачила порожнє ліжко і бинти на розчиненому вікні! Що завгодно зробила б, аби його тільки врятувати!
Світлофор. Неслухняндія – дуже могутня країна. Туди стікаються всі, хто не хоче дотримуватися ніяких правил. Вони думають, що там будуть щасливі, але не знають, який кінець чекає на тих, хто втік до Неслухняндії.
Іванка. Який?
Світлофор. Усі жителі Неслухняндії повинні виконувати накази Володарки Пітьми. Спочатку їм здається, що це якісь цікаві пригоди. Але якщо хтось не зможе виконати хоча б один з її наказів – тому буде лихо! Або ж, відвикши від правил вуличного руху, з ними трапляється те, що з Лисицею Алісою.
Іванка. А що з нею трапилося?
Світлофор. А про це я тобі розповім по дорозі.
Іванка. А можна королеву Неслухняндії якось перемогти?
Світлофор. Можна. Але тільки за допомогою одного з добрих чарівників.
Іванка. Ой, а я не знаю жодного чарівника!
Світлофор. Чому ж, з одним ти вже знайома. (Кланяється). Я – головний чарівник із Чарівної країни Руху. Але мені одному теж не під силу подужати підступну Володарку Пітьми. Мені потрібен хтось із жителів Неслухняндії, хто почне слухатися і виконувати правила. Від цього Неслухняндія згине, бо Володарка втратить свою силу. Тоді будуть врятовані всі, кого вона занапастила. Твій друг може це зробити, поки королева Неслухняндії не має над ним цілковитої влади. Але треба поспішати! Тим більше, що сам я не зможу переконати Вітька, щоб він вивчив хоча б одне правило. Я дуже сподіваюсь, що тобі це вдасться!
Сцена 5
Палац у Неслухняндії. На троні у величній позі сидить Володарка Пітьми. Для неї грає музика і танцюють слуги. Під час музики до палацу заходять Вреднюга, Валер;ян, Кнопка та Вітько, але залишаються непоміченими. Згодом Володарка змінює свою позу на недбалу і починає всіляко кривлятися і взагалі надмірно бавитися. То сплесне у долоні, музика спиниться, і танцюристи завмирають у тій позі, на який зупинилась музика. А Володарка починає ходити між ними, і змінювати пози танцюристів на безглузді і смішні. Слуги мовчки терплять всі ці знущання.
Вітько (нишком). Що це вона робить?
Бабуся Вреднюга. Тс-с! Це королева Неслухняндії!
Валер;ян. Сама Володарка Пітьми!
Кнопка (байдуже). Вона ж править Неслухняндією, що хоче, те й робить.
Вітько. Але чому ж слуги їй підкоряються? Вони ж теж у Неслухняндії!
Кнопка знизує плечима, а Вреднюга з Валер;яном занепокоєно перезираються. В цей час танець кінчається, і Вреднюга з поклоном підходить до Володарки, улесливо цілуючи їй руку.
Володарка Пітьми. Ти виконала моє завдання?
Бабуся Вреднюга. (кланяючись). Так, моя Володарко!
Володарка Пітьми. А де ж Базиліо?
Бабуся Вреднюга (запопадливо). Ви маєте на увазі Валер;ян?
Володарка Пітьми (презирливо). Від перестановки доданків сума не міняється!
В цю хвилину Вітько вискакує з свого кутка. За ним виходять Валер;ян і Кнопка.
Вітько. Я знаю, я знаю! Це правило таке існує в математиці!
Валер;ян (різко уриває його). Замовкни!
Бабуся Вреднюга (єхидно, звертаючись спочатку до Вітька, а потім до Володарки). Це ж Неслухняндія! В ній правил не існує і існувати не може.
Володарка Пітьми (дає потиличника Вреднюзі, і солодким голосом звертається до Вітька). Тобі ж у нас подобається чи не так?
Вітько (щиро). Дуже!
Володарка Пітьми (солодким голоском). Тож запам;ятай: ти повинен забути всі правила, які знав до цієї хвилини. З математики, з пожежної безпеки і всі інші. А особливо (огидливо скривілася) правила дорожнього руху!
Вітько. Та я їх і не знав. У дитсадку колись вчили, та я з моїм другом (знітився).
Кнопка. Гралися !
Володарка Пітьми (гладить по голові Вітька). От і молодець! На тобі цукерочку (дає).
Валер;ян. У нас тут завжди так: хочеш – цукерки, хочеш – морозиво! Хочеш…
Вітько (перебиває). І навіть чіпси з беконом?
Кнопка. І чіпси, і солоні горішки…
Бабуся Вреднюга. І навіть воду оту, фарбовану, з бульбашками.
Валер;ян. Ага, точно, фарбовану і зелену, і жовту…
Кнопка. І навіть фіолетову, в смужечку (сміється).
Вітько. Ух, ти! А то мені дома батьки не дозволяють. Кажуть, буде якийсь гостр…, гастр…
Кнопка. Гастроном?
Вітько. Ні!
Бабуся Вреднюга. Гастрит!
Вітько. Ага! А ще пан…, панкр…
Кнопка. Панцир?
Бабуся Вреднюга. Панкреатит!
Вітько. Здається так вони казали. А що це таке, я не знаю.
Вреднюга презирливо відмахується. Володарка повертається на трон, сплескує в долоні, починається весела музика. Всі танцюють. То один, то другий пригощають Вітька солодощами.
Вітько (захоплено). Оце так життя!
Володарка Пітьми. То ти залишаєшся?
Вітько. Звичайно! З превеликим задоволенням.
Володарка Пітьми. І ти не пошкодуєш! (до Вреднюги і Валер;яна). І ви молодці, виконали все, що я наказувала!
Вреднюга і Валер;ян цілують їй руки, а Володарка дає їм потиличники.
Валер;ян. Дякую, няв-няв!
Бабуся Вреднюга. Дякуємо, наша Володарко.
Володарка Пітьми. Іди, Вітько, спочинь з дороги. (Хлопчик виходить). А ви, Базиліо і Шапокляк…
Бабуся Вреднюга. (запопадливо). Валер;ян і Вреднюга, Ваша Величність!
Володарка Пітьми. Моя Величність зовсім не вреднюга, і валер;янку не п;є, на відміну від деяких.
Валер;ян. (ображено).Нявур, нявур!
Вреднюга. Він валер;янкою лікується від стресу!
Валер;ян. А що, хіба заборонено?
Володарка Пітьми. Ну звичайно ж ні! То тільки у всіляких там правильних: “Пияцтву – бій”. А у нас можна все. А зараз, слухайте уважно: відправляйтесь назад і затримайте чарівника Світлофора, що мандрує з якоюсь дівчинкою. Її, здається, Іванкою звати. Затримайте їх негайно! Ой, чує моя душа, лихо буде! Ну, швидше!
Вреднюга і Валер;ян вибігають геть.
Сцена 6
Іванка та Світлофор направляються в сторону Неслухняндії.
Іванка. А чому ваша країна називається чарівною?
Світлофор. Все дуже просто. В нашій країні все підвладне законам. Ось, наприклад, рухаються автомобілі. Спішать, везуть собі щось, раптом, раз – спалахнуло червоне світло, і всі зупинились. Але це ще не все! У моєму розпорядженні знаходиться величезна армія помічників! Серед них – дорожня розмітка і дорожні знаки.
Іванка. Ну, я це знаю. Дорожня розмітка - це такі смужечки, що намальовані білою фарбою на проїжджій частині. А дорожні знаки - це такі прямокутнички, трикутники і кружечки, які стоять впродовж шляху. Тільки я не завжди розумію, що на них намальовано.
Світлофор. А я тебе з ними зараз познайомлю, і ти все запам;ятаєш. О, привіт, друже!
Виходить трикутничок, з червоною смужкою по краях.
Трикутник. Добрий день, Іванко ! (до залу). Здрастуйте, діти! Я – попереджувальний знак. Якщо ви мене бачите на дорозі, це якась пересторога. Наприклад, якщо вам назустріч виходить такий ось паровозик у трикутничку знайте, що поблизу залізничний переїзд без шлагбауму. Тому будьте дуже обережні, коли переходите через залізницю. Спочатку подивіться в різні боки, щоб пересвідчитись, що поблизу немає поїзда. Якщо ж ви бачите у трикутничку ось такого дядечка, що чимчикує по чорних смужечках, а неподалік на дорозі білі смужечки, це знов пересторога. Дорогу слід переходити тільки в спеціально зазначених місцях. Уданому випадку по пішохідному переходу.
Іванка. Я знаю, знаю! Це називається “зебра”, бо така ж смугаста як зебреня Марті з мого улюбленого мультику “Мадагаскар”.
Трикутник. Правильно, молодець! Ну а ось такий знак: ”обережно, діти”, - це для водіїв. Ви бачили його біля кожного дитсадка або школи.
Світлофор. Так, друзі! В нашій країні дуже люблять дітей. І всі наші закони створені, щоб дбайливо берегти ваше життя. А ось і другий мій помічник!
Виходить Червоне Коло - круглий Знак з червоною смужкою по краю.
Червоне Коло. Я – дуже серйозний знак. Знак заборони. Недарма на мені така ж червона смуга, як у Світлофора червоне око. Запам;ятайте, діти: якщо ви бачите червоний колір, то це якась заборона. Особливо якщо на вас дивиться кругле червоне око. Наприклад, вам назустріч іде дядечко в червоному колі, знайте – у цьому місці рухатись пішоходам заборонено. А якщо у червоному колі велосипед – це заборона для велосипедистів. А така ось собі цеглина на червоному фоні зупинить будь яку машину! Ось які ми чарівники!
Світлофор. Дякую, друже! Ти дуже корисний знак. Якщо діти будуть тебе слухатися, то не втраплять під машину і взагалі будуть у цілковитій безпеці. (До залу). Діти, не бійтеся заборон! Вони тільки на перший погляд здаються суворими. Пам;ятайте: заборона – друг, а не ворог, бо охороняє вас!
Заходять знаки Синє Коло і Прямокутник.
Синє Коло. А от я, хоч і схожий на свого червоного брата, але, на відміну від нього, не забороняю, а навпаки, наказую: рухатись туди або туди; тут ідуть пішоходи, тут їде велосипед або кінь. В залежності від того, що на мені намальовано.
Прямокутник. І все ж, діти, з усіх знаків ваш найближчий друг – я, вказівний знак. Бо я підказую, де і що ви можете знайти. Наприклад, трамвайну або автобусну зупинку, лікарню чи їдальню, підземний або інший пішохідний перехід. А також я підказую напрямки і назви населених пунктів!
Світлофор. (До залу). Так, любі друзі! На своєму довгому шляху життя ви ще зустрінете величезну армію моїх помічників. Пам;ятайте, що вони також і ваші помічники та захисники!
Прямокутник. А щоб ви краще нас запам;ятали, ми заспіваємо вам, друзі, пісню!
Знаки разом зі Світлофором співають пісню, після чого Знаки, привітно махаючи руками, виходять.
Світлофор. Всі мої помічники-захисники на місці. Отже, ми можемо спокійно продовжувати нашу подорож.
Світлофор з Іванкою продовжують шлях, але, почувши якийсь гамір, зупиняються і насторожено прислухаються. Побачивши небезпеку, вони швиденько ховаються. З;являються розкішний Мерседес та пошарпаний Газончик.
Газон. Як вже мені остобісіло бути на посилках у цієї Вреднюги!
Мерседес. Не розумію, чим тобі не подобається наше життя у Неслухнядіїї? Скільки знаю тебе, все бурчиш, бурчиш… Раніше ж тобі он які важкі вантажі тягати потрібно було, а зараз – воля! Гуляй собі!
Газон. Не дуже й розгуляєшся, якщо дверцята не зачиняються. Лобове скло тріснуло, вихлопна труба чхає, а бампер ось-ось відвалиться.
Мерседес. То треба було не зчиняти бійку з КАМАЗом!
Газон. А чого ж він насміхається? Думає, якщо більший і сильніший від мене, то все йому дозволено?
Мерседес. От дурний, це ж Неслухняндія! Тут кожен робить те, що захоче! І ніякого покарання йому за те не буде. А навпаки, похвала. Краще ходімо вже ту капосну дівчинку шукати!
Газон. Легко тобі говорити! Про тебе кожен із заздрістю зітхає: “Ах, шестисотий Мерс!” А я нікому не потрібен…
Виходять. Світлофор та Іванка виходять із своєї схованки.
Світлофор. Я так і знав, що Володарка Пітьми передбачить нашу з тобою подорож! Тому будь дуже обережною. Суворо дотримуйся усіх правил Вуличного Руху!
Іванка. Ой, а я не впевнена, що всі їх добре знаю…
Світлофор. Тоді слухайся мене, будь уважною і дотримуйся порядку. А зараз запам;ятай перше правило: з тротуару не звертай. Вулицю можна переходити тільки в спеціально позначених місцях.
Іванка. (До залу). Друзі, ви мені підкажете, якщо я забуду? Давайте повторимо разом: дорогу переходити тільки в спеціально призначених місцях! Три-чотири: (голосно) “Дорогу переходити тільки в спеціально призначених місцях!” (захоплено) От молодці! Ви справжні друзі!
Світлофор та Іванка їдуть по тротуару, а на розі вулиці зупиняються.
Світлофор. Спочатку подивимось ліворуч.
Іванка. Навіщо дивитись? Адже машин немає!
Світлофор. За правилами, до середини вулиці треба дивитися ліворуч, а далі – треба глянути праворуч. Навіть якщо немає машин. Вони їздять швидко і можуть вискочити так раптово.
Іванка. (До себе). Ага! (піднімає по черзі ліву, а потім праву руки).Спочатку вліво, а потім – вправо! (до залу). Запам;тали? Не забудьте ж підказати!
Переходять вулицю за всіма правилами. Раптом на великий швидкості вискакує Моторолер. Різко гальмує і, обернувшись, кричить:
Моторолер. Я їх знайшов! Швидше всі сюди!
Вискакують Мерседес та Газон, і разом із Моторолером женуться за Світлофором та Іванкою, але нічого не можуть їм зробити, бо ті рухаються за всіма правилами. Переслідувачі гудуть, скрегочуть і всіляко намагаються налякати втікачів.
Мерседес. Лови їх, тримай!
Газон. Стій! Хапай!
Моторолер. (до Газона). Та вони ж на тротуарі.
Мерседес. А бувай ти неладен, Світлофоре, зі своїм тротуаром!
Світлофор. (До зляканої Іванки). Не бійся їх. Просто йди по тротуару і не звертай уваги. А тепер стій! Бачиш, табличка: ”Бережись автомобіля”?
Іванка. Бачу! Я вже такі таблички бачила раніше. Біля маминої роботи.
Світлофор. От молодець! Ти дуже уважна дівчинка! Такі таблички чіпляють біля воріт та біля кожного заїзду в двір на підприємствах.
Моторолер. Ой, знову ці правила! (Затуляє руками вуха). Машини зупиняються, і щось зловісно перешіптуються.
Іванка. Ех, зараз би велосипед! Я б швидко від них втекла!
Світлофор. По-перше, на велосипеді від машини не втечеш. А по-друге, дітям не дозволяється їздити по вулиці на велосипеді.
Іванка. А я по тротуару!
Світлофор. Тим більше. На тротуарі велосипедист заважає рухові пішоходів. Так, а тепер нам треба на іншу сторону вулиці. Ходімо швидше, поки вони за нами не слідкують.
Подивившись, швидко переходять на середину вулиці і зупиняються. Машини їх помічають, і хочуть наздогнати. Іванка намагається побігти вперед, та Світлофор стримує її.
Світлофор. Злякалась? Не бійся, ми ж на острівці безпеки! Оця біла лінія навкруги нас – мов зачароване коло. Машини не можуть за нього заїхати, тож ми тут у безпеці.
Іванка. Але як же нам іти далі?!
Світлофор. Дай-но, я подумаю хвилинку… Слухай! (Шепоче) Я їх тут затримаю. Але тобі доведеться самій рятувати Вітька! Я знаю, у тебе вийде. Головне, пам;ятай: завжди чітко дотримуйся правил!
Світлофор вмикає червоне світло, і машини завмирають. Іванка переходить на протилежний бік вулиці.
Сцена 7.
Палац королеви Неслухняндії. Вреднюга лупцює Мерседеса, Газона і Моторолера. Машини скиглять. Поряд стоїть Валер;ян і вмивається лапою.
Валер;ян. Мняуррр! Так вам і треба!
Газон. А хіба ми винні?
Мерседес. Хіба ми можемо перемогти Світлофора?!
Моторолер. Він же Чарівник !
Вреднюга. Слабаки! Негідники! Гультіпаки!
Машини, зіщулившись, втікають.
Вреднюга. Що ж я тепер робитиму?! Володарка Пітьми перетворить мене на одного зі своїх служак!
Валер;ян. Еге ж! Будеш, наче загіпнотизована! Скаже тобі танцювати – будеш танцювати, скаже мити машини – будеш мити машини. Ніякого вільного часу, ніякого бешкету, і ніяких цукерок! Ха-ха-ха!
Вреднюга. А ти не смійся. Такий кінець усім, хто не виконає наказу Володарки Пітьми. А значить не тільки мій, а твій також!
Валер;ян. (скиглить). Вреднюжечко, бабусечко, придумай що-небудь! Не дарма ти ж у нас така…Талановита Шапокляк!
Вреднюга. Не нагадуй мені це ім;я! З того часу, як моя улюблениця, моя пацючка Ларисочка, втрапила під колеса автомобіля, я більше не можу зватися Шапокляк! А тим більше, мити ці пошарпані автомобілі!
Валер;ян. А чого вона туди полізла
Вреднюга. У правилах Вуличного Руху сказано, що ніколи не можна раптово вибігати на проїжджу частину. А з того часу як ми поселились у Неслухняндії, вона забула всі правила. І от тепер я одна…
Валер;ян. І я один!
Обнявшись, ридають. З шумом вискакують Вітько та Кнопка.
Кнопка. Ось де вони!
Вітько. Руки в гору! Пах, пах!
Валер;ян і Вреднюга. Не стріляйте! Не стріляйте!
Вітько з Кнопкою сміються, штурхають переляканих Кота і Вреднюгу. Ті перелякано щуляться, а потім втікають. Тоді Вітько починає смикати за коси Кнопку.
Кнопка. Ах ти так! Тоді грайся один.
Виходить. Вітько засумував, намагається придумати собі ще яку-небудь розвагу, коли входить Іванка.
Вітько. У козаків-розбійників вже грались. У війнушки теж. У квача теж. В що б його ще погратися?.. Здається, всі ігри придумані для двох, або й більше чоловік. Кого ж мені знайти?
Іванка. Вітю!
Вітько. Іванко, ти? Звідки ти тут взялася?! Ой, як же здорово, що ти прийшла!
Іванка. Вітю, я прийшла, щоб забрати тебе додому!
Вітько. Та ти що! Тут же набагато краще! Роби, що хочеш – ніяких правил, ніяких заборон!
Іванка. То що ж у цьому хорошого?
Вітько. Як?.. Ну, це ж…
Іванка. Невже ти не сумуєш за мамою, за татом, за бабусею?
Вітько. (Похиливши голову). Трохи…
Іванка. Певне, за іграми й не згадував про них? А про мене? Про мене теж не згадував?
Вітько. Чому не згадував? Згадував! Але, розуміеш, тут так весело! А дома, - там треба ходити до школи, вчити уроки…
Іванка. То тільки на перший погляд здається, що правила вчити нудно, зате потім ці знання охороняють нас!
Вітько. А, дурниці! Краще, Іванко, залишайся зі мною. Тут стільки цукерок!
Іванка. Вітю, Вітю! Невже все, що тебе цікавить, це тільки цукерки?
Вітько. Ну чому ж! Тут, знаєш, можна робити все що завгодно! І ніхто тебе не буде сварити за те, що ти цілісінький день ганяв м’яча замість того щоб читати книжки. А ще у Неслухняндії можна бігати наввипередки з машинами і навіть чіплятися їм на бампер! Хіба дома хто-небудь дозволить таке?
Іванка. То ти втік лише тому, що тут дозволяється те, що забороняється вдома? Хіба ж тато і мама або вчителі хочуть, щоб тобі було гірше? Вони ж хвилюються за тебе! Хіба ти не знаєш, чому Кіт Базиліо, тобто Валер’ян, зараз самотній? Без Лисиці Аліси?.. Бо вона не слухалася правил Вуличного руху і каталася, причепившись іззаду до трамвая. А одного разу не втрималася і впала. І лікарі вже не змогли її врятувати.
Вітько. Мені про це не казали!
Іванка. Ну звичайно! Бо тоді Володарка Пітьми втратила б свого майбутнього слугу!
Вітько. Кого це?
Іванка. А ти досі не зрозумів? Тебе!
Вітько. То мене хотіли перетворити на одного з її слуг?
Іванка. Усі тут рано чи пізно на них перетворюються.
Вітько. Ой, спасибі тобі, Іваночко, що попередила мене! Раз так, тікаймо швидше!
Беруться за руки і хочуть втікати, як раптом з’являється Володарка Пітьми.
Володарка Пітьми. Ти куди, Вітю? І хто це з тобою? Ти запросив до нас свою подружку?! От молодець!
Вітько. Я ніколи нікого не буду запрошувати сюди. Тут усі лише прикидаються друзями, а насправді… Я зрозумів, що справжні мої друзі – вдома! А я… Я їх зрадив заради цукерок та іграшок… Але я більше ніколи не зроблю такої помилки!
Володарка Пітьми. Ха-ха-ха! Думав, так легко від мене втечеш? Помиляєшся! Схопити його!
Володарка Пітьми сплескує у долоні, звідусіль з’являються озброєні слуги. Кидаються на двох друзів, але у цю мить з’являється Світлофор і вмикає яскраве червоне світло.
Світлофор. Стійте!
Всі завмирають.
Володарка Пітьми. Звідки ти взявся? Чому ти завжди втручаєшся в мої справи?
Світлофор. Помиляєшся! Визволяти друзів – це справа кожного справжнього Чарівника із Чарівноі Країни Руху!
Володарка Пітьми. Що ж, хочеш змагатися? Я згодна! Отже, така умова: якщо Вітько згадає хоча б три правила вашого Вуличного Руху, він твій. Якщо ж ні – ха-ха-ха! (Моторошно сміється).
Вітько. (До Іванки). Мені страшно!
Іванка. Не бійся! Ми з друзями допоможемо тобі!
Володарка Пітьми. (Хапає Іванку за руку). Тільки щоб оце капосне дівча нічого йому не підказувало! Бо тоді я і його, і її заберу!
Світлофор. Що ж, доведеться погодитися на твої умови. Отже, Вітю, слухай перше питання: у яких місцях можна переходити дорогу?
Вітько. М-м-м… Ну…
Іванка рухами показує залу, щоб підказували. Діти підказують.
Вітько. (Невпевнено). Дорогу слід переходити тільки у спеціально призначених місцях. Ну, там, по «зебрі». Біля неї повинна бути спеціальна табличка або ж світлофор. Та й то на ньому повинно горіти зелене світло для пішоходів, а червоне - для машин.
Володарка Пітьми сердиться, а Вітько трохи впевненіше посміхається.
Світлофор. Питання друге: що робити, якщо ти переходив вулицю на тому місці, де нема світлофора, і раптом побачив, що на великій швидкості мчиться машина?
Вітько. Цей, як його…
Володарка Пітьми задоволено потирає руки.
Іванка. (До залу). Ну! Будь ласка!
Зал підказує.
Вітько. Якщо світлофора нема, треба подивитися спочатку ліворуч, а тоді праворуч. А якщо посеред дороги раптом вискочить автомобіль, треба почекати на острівці безпеки.
Володарка Пітьми. А що робити, якщо ти грався м’ячем, який попросив у свого найкращого друга, а він раптово викотився на проїжджу частину?
Вітько. Ніколи не можна вискакувати на дорогу!
Володарка Пітьми. А чи можна дітям їздити по проїжджій частині на велосипеді або на скейті?
Іванка. Так нечесно! Це вже четверте питання!
Вітько. Ні, не можна!
Володарка Пітьми видає голосний стогін і зникає. Святкова музика, виходять звільнені слуги і вітають один одного.
Вітько. Дякую вам, Іванко і Світлофоре, що врятували мене. Я зрозумів, що правила – зовсім не нудні. Вони, навпаки, дуже важливі, бо охороняють нас. І я обіцяю, що більше ніколи не тікатиму з дому та не прогулюватиму уроків.
Світлофор. Сподіваємось, друзі, що ви – теж!
Святкова музика, фейерверк.