Щось діється у цьому світі. Весіннє загострення почуттів не приминуло можливістю нагадати про це. Крізь палке сонце, вітер та зелене листя синіє якесь тужливе почуття.
Йдешь. Тобі повинно бути дуже весело, але воно не так, як повинно. Ще рік назад усе було чудово, навіть у холодні дні зими було веселіше, та тепліше. Ця атмосфера танула й танула, доки майже не розтанула, та від неї залишилися лишені частини.
У цей світ прийшли зміни, прийшли нові ідеї, нове спілкування, інший настрій та думки - усе, мабуть, чудово. Та щось не так. Почуття деякої зверхності наздоженає мене. Чому? Бачу багато недоліків світу, які не дають спокійно спілкуватися. Це не великі проблеми, але мені не цікаво там перебувати. Там теж, і ось там теж не цікаво. Що? Можливо немає тих інтересів, або таких як я залишилося дуже мало? Є соціум та є ти. А є дуже цікаві люди, але, якщо ти спілкуєшся з ними - ті спілкуєшся з вищезгаданним соціумом. Ну що ж робити? Не цікаво. По сірому не цікаво. Самотньо не цікаво. Воно так і повинно бути. Поки не знайдеш, або не знайдуть тебе.
Дякую за те, що слухали.