… Андріївський узвіз.
Дніпро.
Пагорби Києва.
Гай.
Галявина.
Боричів тік.
За галявиною чи то село, чи то Андріївський узвіз.
Величезні квіти, дерева.
Квіточки трохи менші – чагарник, а на галявинах - зовсім крихітні квіточки.
На кожному дереві сидить різнобарвний Птах.
А на Дубі – жодної пташини, зате звисають жолуді завбільшки з добрячий гарбуз. На цьому дивовижному дереві прилагоджений вулик з колодою, щоб ведмеді дістатися не змогли.
А поруч з деревом Ведмідь.
Ведмідь, але чудернацький – як біла гава, серед яскравих птахів.
Він і дійсно Білий – ніби не пофарбований.
Мабуть тому, що він один не пофарбований і аніяк не схожий на все, що його оточує, - тому всяке з їм трапляється.
Що не зробить, куди не повернеться - всюди на нього халепа чатує.
Схотів меду поласувати, але велетенські, з добрячий кулак бджоли його жалять, колода з дуба збиває, жолуді бомбами падають – тільки встигай відсахнутися. …
Ведмідь уже й сам не радій своїй витівці, та соромно відступитися.
Отут як раз і почулась Весела Троїста Музика.
Ведмідь махнувши лапою, мовляв, грець з їм, з цим медом, може він зовсім гіркий, краще дізнаюсь, - хто ж це так майстерно та весело витинає, і чимдуж побіг від Дуба.
Вихопився він до шляху навпростець, що веде до вулиці “Андріївський узвіз”, - та й прямісінько потрапив під віз з компанією Музик....
Так і загинув би не пофарбований Ведмідь під різнокольоровими колесами, якби не звалився в баюру Боричого току край дороги.
Музика проїхала Розписну Браму з написом: -
“ ЛАСКАВО ПРОСИМО”, “ WELL COME TO KYIV “.
Зупинився віз, веселі Музиканти розглядають не пофарбованого Ведмедя і не втямлять, що з ним робити. І вирішили вони взяти оту чудасію з собою на Свято.
Проїжджає віз повз розписних хат, – усі дивуються нефарбованому Ведмедю: - такого отут ще з роду Андріївського Узвозу у Києві не бувало. …
На Узвозі – та щоб було не пофарбовано ? …
Півні витріщили очі, гусаки витягують шиї, риби вискакують з калюж, – дивляться услід.
Чорногуз так задивився, що від подиву вивалився з гнізда на старому осокорі.
Під’їжджає віз прямісінько до столів, де Весілля збираються справляти.
А отут заждалися Музикантів – усе вже давно готове до Весілля:
Молодята на місці, тільки й чекають на призов “ Гірко” !
...Та й Усі навколо не дурні випити, поїсти, потанцювати та й пісень досхочу поспівати.
Як тільки бахнув бубон, заспівали скрипки, застогнала коза, залилася сопілка, - Свято почалось ! …
Весільний Танок ! …
Танцюють усі, - і люди, і звірі. …
Та що звірі – танцюють Півні, вишиті на скатертині,
квіти та візерунки на рушниках.
Навіть розписні хати і ті пританцьовують, дерева у вазонах водять свій хоровод. …
І наш Нефарбований Ведмідь не витримав, махнувши лапою, - де наше не пропадало ! … – теж пустився в гопака.
У запалі перевернув стіл, повалив дерево з вазоном,
та ще й музиканту на вухо наступив. …
Ой-ц !…
І заграв той музикант “ фрейлекса ” зовсім не те, що інші грали.
Уся Троїста Музика пішла грати нанівець !...
Зупинився Танок. …
Обурилися Всі: - Що ж це виходить ?…
Щоб якийсь не пофарбований лобуряка усе Весілля сплюндрував ? …
Ганьба ! …
Геть ! …
Гнати його розписним віником ! …
Опустив Ведмідь голову та й пішов геть. …
Зупинився.
Почав прислухатись і чує, ... - хтось стукоче. …
А це два Півника горох молотять.
Підійшов Ведмідь, дивуватися. …
Складно у Півників виходить. …
Таку чечітку відбивають, що ноги самі у танок просяться !…
Вже Ведмідь замахнувся, щоб пуститись навприсядки, ... та схаменувся, бо пригадав, що з танцями в нього не все гаразд.
Підходить, і просить Півників, щоб дали йому трішечки горох помолотити. …
- Бери, - нам що - шкода ?…
І Ведмедю ціпок подають.
Замахнувся Ведмідь ціпом, та як у лущить по горосі ! …
Немов з гармати ушкварив.
Шрапнеллю розлетівся горох по всій околиці. …
Страху нагнавши – не дай Боже ! …
Вікна повибивав, квіти скосив, усе живе від страху попадало на землю.
Навіть розписи з хат сплигнули, та поховалися хто куди. …
Принишкли, ... - тільки тремтять. …
Бачить Ведмідь, - нічого, крім неприємностей, у нього не пофарбованого не виходить,
гірко заплакав та поплентався по вулиці далі. За слізьми й землі під ногами не бачить. Та так, сумуючи, напоровся на тин біля нової хати,
- де Жінка свою хату розписувала.
Ведмідь ледве її з тином на землю не звалив, та усю фарбу по стінці не розмазав.
Подивувалася жінка на бідолаху – Ведмедя, посадила його на розписну лаву
й взялася за діло. - Мазнула раз, другий, ... - любо – дорого дивитись ! …
Ведмідь бере пензель та й домальовує себе.
Диво!, - з опудала?… - Красунь вийшов!…
Жінка піднесла дзеркало, - Ведмідь на себе глянув… та й замилувався.
У нього від щастя й радощів аж вуха зачервоніли.
Поцілував Ведмідь Жінку, залишивши на її щоці плямочку свіжої фарби,
і пританцьовуючи, побіг по вулиці.
На покутті вулиці стояла Кузня.
Зупинився Ведмідь біля Кузні, дивуватися, - з під молотів летять іскри ...
Благає Ведмідь ковалів дозволити йому єдиний раз молотом ударити.
Коваль погодився і подав Ведмедю молот.
Розмахнувся Ведмідь, гепнув по ковадлу, розсипались віялом іскри.
Виявляється – у пофарбованого усе виходить !…
... І викував Ведмідь собі на щастя – ПІДКОВУ ! …
Схопив її, та на радощах забув, що вона гаряча.
Перекидає Ведмідь гарячу підкову з лапи на лапу, дує на неї.
А підкова світиться, але не холоне.
Не витримав він жару підкови і підкинув її до гори.
Злетіла підкова вище дерев, вище хмаринки, високо, високо та так і залишилася
Сяяти у Небі над Андріївською церквою.
Не підкова, а справжнісінький Місяць Сяє.
Одна за одною Чумацьким Шляхом по Небу розсипались Зірки. …
Побачили Півні сяючий Місяць на Небі та й дружньо заспівали.
Величезний Хор утворився, бо в кожному домі усюди Півні.
І на стінах Хат, і на Печах, і на Рушниках. …
Ведмідь побіг худчиш до лісу - і миттю привів на вулицю усю
свою не пофарбовану сім'ю. …....
Постукав у віконце, до тієї хати де жила жінка - Мальва, що його розмалювала.
Може його Ведмежатам також пощастить ? …
Мальва усіх фарбує, а Ведмідь підмальовує.
Усі такі гарні, творять на узвозі.
Так що, - Приїздіть на Андріївський узвіз ! …
WELL COME TO KYIV !
WELL COME TO UZVIZ!
Розмалюємо Всіх ! …