із шкільних оповідань
(за мотивами твору Франца Кафки)
Одного ранку, прокинувшись, я побачив, що перетворився на тигра. Моєю першою думкою було, що це був сон але, зрозумівши, що це не так я злякався. Я не знав що робити, мені хотілося втекти проте ноги мене не слухалися (власне то вже були не ноги а лапи), та й власне куди було тікати і від кого – від себе не втекти! Я спробував підвестися але не зміг зробити і це, причому при спробі підвестися, я зачепив лампу, яка впала на підлогу і розбилася. Від цього шуму прокинулися мої батьки і зайшли до мене. Вони дуже злякалися, побачивши мене, і тут же вибігли з кімнати. Надалі ми бачилися все рідше.
Пройшов певний час і я став потихеньку звикати до свого нового вигляду. Тепер я вже не жахався, побачивши своє звіряче обличчя у дзеркалі. Проте життя тигра не було для мене приємним. Через загострений зір і слух я не міг навіть спати нормально, прокидався від кожного пороху чи шарудіння. До того ж я став відчувати що щодня невпинно починаю втрачати над собою контроль. Наді мною стали брати гору інстинкти, а найбільше інстинкт мисливця. Я жадав дичини, жадав крові. Напевне це стали помічати і мої родичі, які інколи заходили, щоб дати мені чогось попоїсти. Найбільше мене видавав явно ненормальний блиск в очах. Я розумів що треба щось робити але не знав що саме. І от одного разу, коли моя мати зайшла, щоб нагодувати мене, я не зміг стриматися і кинувся на неї. На щастя вона встигла вибігти з кімнати і міцно причинити за собою двері. Після цього випадку дороги назад вже не було. Я – тварина, а не людина! Проте, зберігаючи останні людські почуття, я вирішив тікати, щоб не заподіяти лиха моїм рідним. Уночі, коли всі спали, я вистрибнув з вікна на вулицю. Я був вільний! Байдуже що далі, тільки б подалі звідси, тільки б подалі від людей!