1
Незвичайний та незрозумілий іншим Сахар був, як здавалося, завжди. Його поведінка ставила навколишніх у ступор. Не сказати, що вона була на грані фолу та мала хуліганське забарвлення. Ні. Вона була по – людські хуліганською, сприятливою, зовсім не антисоціальною. Від неї люди були, так мовити у позитиві. Коротше їм було приємно, що Сахар в черговий раз «заводив» їх.
Сахар – це ім’я. Батьки не ідіоти. Це на замітку.
Де з’являється Сахар, там одразу відбувається пожвавлення. «Сахар, ось Сахар, Сахар прийшов» - щось на зразок цього.
Щоб описати Сахара потрібно добре вміти фантазувати, адже він сам наче герой фантастичного світу. Іноді з казкової старовини, а іноді з космічного майбутнього.
Сахар на висоті несхожості. Школа с совєцкімі замашками його ненавиділа. Інститут за модний зараз креатив обожнював. Але однолітки й там й там до нього липнули. Ботани й хулігани намагалися бути ближчими. Це його вина.
2
Тепер модно бути неформалом. Ти слухаєш англійський панк-рок – неформал; у тебе багата фантазія і ти пишеш мініатюри – неформал, світ для тебе інший, і ти почуваєш себе, як не зайвим так чимось окремим – неформал; одягаєшся у стилі шахтарський гламур – неформал. Прикладів багато. Але Сахар ні під один «тип» не підходить. Він зовсім до незвичайності незвичайний. Він не став неформалом, він народився їм. При цьому неформал він тільки для нас, їм він ніколи себе на рахував. Це його вина.
3
Щоб зрозуміти Сахара, треба пробігти 5 кілометрів кросу, покурити коноплі, випити літр водки та пригнути з парашутом – і зробити це все за одну годину. Результат на сто відсотків не гарантований, але дядя Коля - сусід Сахара, казав, що це добрий рецепт.
Дядя Коля, як більшість наших дорослих мужиків бухає (закреслено) п’є горілчані напої більш ніж три дні на тиждень. Проте в алкаши себе не записує, за нього це роблять інші. І до речі звичайним обивателем теж не вважає себе. Каже, що Сахар, його касти людей: «Незалежний, емоційний та впевнений».
Дядя Коля не в темі.
4
23 роки життя Сахара – це каскадерський стрибок тривалістю 23 роки, який ще йде. Сахар не може так як всі. Все повинно бути на грані, повинно знаходитись на межі нашого дозволенного, та загально сприятливого.
23 роки Сахариного життя це екскурсія в наші мрії. Туди куди ми завжди хочемо потрапити…
Здається, що Сахар, як, назвемо його «нелюдина», мав би труднощі з нами людьми, не легко жити в сірій масі, але ж ні, йому легко, дуже легко і повітряно жити з нами – людьми. Він ніби плаває у нашому повільному сірому потоці.
Побутові труднощі його шукали але минали й руйнувалися об його харизматично - сором’язливий світ. Всі такі речі, як бійки в під’їзді, гоп –стоп, кидалово, брехня та зрада і т.і. були нижче за нього. Високий політ у житті рятував Сахара.
Сахар не раз думав про те, що він щасливець у цьому світі. І з кожним новим пригадуванням про це, він розумів, що так не може бути, хоч він і «нелюдина», він безумовно залишався нею. Останні місяці, Сахар навіть почав чекати, на «щось». Не було спонукання до цього. Просто так, як рядовий каскадерський прийом.
І як не дивно він і тут був на крок попереду…
5
Дядя Коля сусід Сахара вже рік. Третій поверх п`ятиповерхівки двері ліворуч завжди зустрічали Сахара радо. Дядя Коля, впевнений що він також маргінал у нашому суспільстві, як і Сахар. Тільки жильці дому до маргиналів приписували тільки алкаша Колю. П’яний дебош, гучна музика о третій ранку, та дешеві проститутки – це справи Дядьки Колькиної кімнати.
Сахар поважав Колю з мирних міркувань. Для Сахара мир понад усе. Не хотілося мати сусіда ворога. Так спочатку й виходило. Дядя Коля любив за це Сахара. І завжди чекав його візиту, щоб поплакатися за горілкою, як важко бути не таким у цьому злому світі. Де твої нестандартні погляди, у Дяді Колі це було бухання та пусті балачки, не поважають. Сахар ніколи йому не перечив.
Три рази він був у Дяді Колі, чисто випадково.
Четвертий - інший, після того як, вже Сахар почав чекати, на «щось». Проте не знав, що саме повинно статися.
Поряд з дверми Дяді Колі, знаходились й двері квартири Сахара. Він знімав її вже рік. Хоч холостяк, але багато дівчат побувало у нього. Різна мета була у них: фізіологічна у одних, у інших спілкування, у других ще щось.
Дві кімнати для одного молодого чоловіка – це палац. Сахар жалкував, що це не його квартира, і що він не зможе повністю змінити інтер’єр під свій смак. Все на, що він спромігся це «прикрасити» зал. Меблі хазяїв заважали розвернути ідею, але все ж таки ефект тюремної камери він більш менш передав. Решітки з арматур, декоративна параша та двохярусна зварена койка з залізною сіткою. У спальню він відніс все що стояло тут раніше.
Для нього хата – квартира, це тюремна камера. Котру інколи міняють, так само як перехід з зони на зону. До своєї «камери» він ставився тепло. Хазяйва квартири - добрі люди. Та на матеріальне становище, саме ця квартира не сильно б’є.
6
Перша пасія Сахара була дівчина на ім’я Саша. Це в школі. Сахар найпопулярніший хлопець. Хлопець загадка. Без супер пупер модельної зовнішності. Зате з просто шаленим магнітом у грудях.
З восьми років Сахар почав спати на балконі, і вже тоді почув на вулиці біля під’їзду сочні матюки. Які викликали у нього відчуття блювоти. Тільки одне слово залишилося у його лексиконі це ***. Воно залишилося, але хоча б раз використати його у нього не було причини, та й інші також. 23 роки повнісінького позитиву та ізі лайфу Сахара ставили на всьому поганому СТОП.
Перша дівчина Саша, була рокершою слухала АйСі/ДіСі та Ролинг Стоунс. Приваблювало Сахара не цей факт, а той, що вона була просто шалено красивою дівчиною.
Перший поцілунок Сахара був саме з нею в 11 – ть років. Йому здавалося, що це любов. Їй також… В 13 років у нього була вже четверта дівчина. У ній йому подобалося цікаве спілкування – вона поетеса.
У школі Сахара бачили зовсім не таким, яким він себе вважав. Для них він неформал та хлопець з космічною фантазією та екстраординарними вчинками. А для себе він був хлопець з добрим вихованням, з добрими поглядами на людей та життя. Все без зла та надуманого ефекту агресії. Можливо саме через це, усе погане проходило повз нього. Було нижче його руху у житті.
Коли його знайомі намагаються описати його, розповісти комусь. В них як правило нічого не виходило. Це, ще одна особливість Сахара. Про нього нічого неможливо сказати конкретного. Тільки емоції, тільки дивування ним. Конкретика – це точно не про Сахара.
Легке життя. Все що хочеться та планується з скорим часом стається та вдається. Сахар сприймав це як належне. Його голова ніколи не підіймалася вище за голів інших.
Ці чинники, поки Сахар такий який є, ніколи не будуть недоречними. Вони будуть його переслідувати.
7
На першому курсі в інституті Сахар з своїми одногрупниками зробили собі невеличке свято на природі – пікнік. З приводу початку сесії.
30 молодих людей – це коктейль веселощів та молодих розваг, секс у тому ж числі.
Пікнік з людьми котрі рік назад закінчили школу – це купа водки та квадратні метри обриганої трави навколо.
Це – перші поцілунки, любов та те, що з цього виходе.
Одне «але» група молоді з Сахаром це вже не так банально й стандартно. З ним рамки руйнуються..
Там де його світле обличчя там, може не буде блювання, там скоріш за всього не візьмуть горілку, там косяків буде мало, там все буде кайфово. Навіть якщо, будуть одногрупники - придурки, то в компанії з Сахаром, вони це прикриють.
Здорові веселощі.
Берег річки, жовтий пісок схожий на випічку бабусі. Хлопці в купальних шортах, дівчата в «новій лінії» купальників. У далі дівочий сміх, трохи ближче під деревом регіт – це хлопці.
На березі Сахар, на березі й багато інших, тому що на березі Сахар.
- Слухай Сахар, - гучне звертання заглушає регіт. – Ти класний пацан. Я теж пацан, тільки нічого не подумай…
Невідомо навіщо ця хвала, але очі Вована - хлопця одногрупника наповнилися виразом абсолюту та впевненості в сказаному:
- Я чесно, не знаю, чому ти такий класний, - навколо всіх тихо «порвало». – До тебе хочеться тягнутися, бути в компанії з тобою. Я зараз кажу і сам не розумію. Я нормальний пацан, і кажу це. Але мені здається з цими словами погодяться й інші ребята з нашої групи!
Розвертаючись до всіх, Вован, який ще вчора стояв біля під’їзду й слухав мелодії на мобільнику, з надією, прикрито, наче підштовхує інших сказати, що це Правда!
Навколо всі кивають примовляючи:
- Так. Звичайно.
Сахар нічого не сказав. Не зрадів і не здивувався. Він просто, у черговий раз зайняв всіх історією, яка безумовно всіх зацікавила. Цей раз тема – плавання. Адже всі йшли купатися. Всі історії Сахара, завжди були в тему і тільки в тему. Він знав коли почати після чого і для чого. Все поступово й послідовно, не нав’язуючись. Всіх це задовольняло, проте, ніколи ніхто не питав звідки він стільки знає. Він першокурсник! І вже, бля, як мудрєц вісімдесятирічний. Ця фішка теж притягує до Сахара. Цікаво, правда, звідки він стільки знає?
8
Після вечірок та свят Сахар завжди залишається вдома, ну ще в інститут ходе, коли треба. Він заряджується, тому що там він розряджається. Розряджається не тільки на користь інших. А й сам отримує задоволення.
Можна подумати: «Ще пак перший хлопець у компанії, душа її». Так це вірно. Тому й кайфує він. Це людський фактор, так завжди. Зате тільки у Сахара виходить бути цікавим без напрягу та старання. Він пливе посеред нас.
Пікнік на природі став метою роздумів Сахара. Все б нічого, все як завжди. Але.
У новинах Сахар почув, що в той же день, теж на берегу річки, тільки трохи ближче до міста. Були побиті молоді хлопці й дівчата. Серія побоїв купкою дебілів на «дєвяткє». Підсумок 2 зґвалтування одно вбивство.
Перший день літа для молоді постійно активний.
Сахар подумав: «А в нас все було кльово й тихо. Нам повезло? Чи, мені в котрий раз? Чому зі мною ніколи подібного не траплялося? Я дуже часто ходжу на гулянки на природу. Компанія у мене різна завжди. Бува й з уродами. Але все зажди тихо й весело. А на наступний день в тому ж районі насильство й вбивства. А там де я все в ажурі»
Тоді Сахару було вісімнадцять років. І можливо ці думки він накрутив. Й вони були тупими й безпідставними. Проте так чи інакше, Сахар розумів, що він дивовижно чистий й везучий.
Зараз йому 23 і його легке життя ще йде…
Але думки приходять вже набагато частіше до нього і не тільки після пікників.
9
Сахар - це ім’я. І його батьки не якісь довбойоби . А звичайні трудівники на своїх роботах. Вигадали вони його, як це не дивно не під травою. А сиділи дома. В своїй затишній квартирі, чесно заробленій ще до народження дитиня.
Сиділи собі гадали, як назвати свого хлопця. І тоді батько–муж Коліус запропонував мамі-дружині Мадагаскар:
- «Давай Сахаром назвемо?»
- «Гарно як. Давай!»
З того часу він Сахар Коліусович Мірошник. Українець за національністю. Не сидів. І думає чого йому щастить у цьому жорстокому світі.
Зараз у батьків Сахар буває не дуже часто. Він їх любе і все таке. Він дзвоне раз у тиждень мамі. Його вітають зі святами. Але у них робота й у нього своє життя.
«Це везіння тільки у мене, можливо папа теж, везучій так як я. У них добра сім’я, батьки померли своєю смертю, без хвороб, вони мають гроші й роботу, у них добрі діти – я. Так. Треба поїхати до батьків. Назріло питання», - мислі вголос на унітазі часто продуктивні для Сахара. Сахар без фанатизму захоплюється «своїм» секретним питанням. Важко подумати, що для когось це проблема, для нього теж це не вона. Для нього це явна річ. З фактами та з прикладами.
Протиріччя немає. Немає такого в голові такого, що: «це судьба», «не мало людей у світі таких існує, щасливих», що: «не так йому й везе». Цього всього нема. Він впевнений, що це секрет, який існує.
«Мені неймовірно щастить це по-любому», - його думка.
10
Цього дня у Сахара дома зібралися його друзі хіпі. Сахар спілкується зі всіма. Минулого тижня були красні панки, місяць тому взагалі пацифісти – растамани. Диво - Сахар зі всіма знаходить спільні теми, спільні інтереси та погляди на життя. Сахар многогранний, він не такий як всі. А головне, що не вони так цікаві йому, а саме він цікавий їм. Сахар, як священний камінь для африканських племен. До нього приходять…
Неформальна неформальність Сахара. Доброта у погляді на світ і людей вабить сьогоднішніх хіпі. Хіпан Рома «Салют» каже про Сахара: «Він наш хлопець» А хіпанша Свєтік, яка дуже схожа на Джоплін у молоді літа впевнена, що Сахар: «Посланник з неба, для миру на нашій Землі». Їхні слова підсумував, головний хіпі у Східній та Центральній Україні Костя «Піс». Він старий, йому 57, він був в Англії в часи хіповської слави, він цікава людина з довгим волоссям та прокуреними мозком. Про Сахара він каже таке: «Сахар людина-мир. Він ідол для всіх хіпі, що приходять до нього. Проте ніхто йому це не скаже, щоб не збивати з курсу життя. Життя задля досягнення у всьому світі Миру». Мудрі слова, як пророцтво пролунали с туалету Сахара. В цю мить Свєтік з Костею забивали косяк.
Диван у спальні забит патлатими, а поруч у креслі хлопець з зеленими очима. Сахар веселий, зараз «секрет» щастя на глибині його свідомості. Купа затуманених дівчат не ваблять його, щодо подальшого сексу після закінчення паті.
В голові, повз шукання в ній слів для дискусії на тему «Де знайти взуття з логотипом «піс». Сахар вирішує: «Хіпі підуть. Треба й мені піти кудись, недалечко від дома. Прогулятися».
Жваві балачки припиняє Костя «піс». Він, як найстаріший відійшов найшвидше.
- Так банда збираємось! – Костя не вожатий, а зараз, після цих слів був доволі схожий на нього. – Вже пів другого ранку. Без суперечок, встали й уходимо. Завтра день важливий. Їдемо на фестиваль.
Фестиваль на Західній Україні Костені хіпани ніколи не пропускали. Вони жили від нього до нього. А посередині відпочивали від нього.
До двері Сахар всіх провів, кого треба було вів під руку, інших виносив за руки ноги з Костею. Сьогодні ж таких не було. Всі пішли на своїх двох.
На прощання Костя сказав всім, щоб подякували Сахару за зустріч. З боку це походило б на те, як дітсадкова виховательниця вчить діток: «А тепер скажіть дяді, Дякую»
Товпа з 15 людей, протягнуто й по-хіпанському мирно виповнили прохання Кості «Піса»
- Спаси-и-ибі Сахар!
Сахар всім у відповідь махнув головою.
11
Через місяць жовта погода. У хаті жара. На вулиці спека. Вечір. Молодь гуляє. Малі бухають. Дорослі мруть.
А Сахар сидить у креслі і дивиться на стелю. Вікна на провітрювання, дим ще не вийшов. На полу нитки з нарядів хіпі. Їх накидки руйнуються. Й вони потроху теж.
Запах не цигарок. Запах пустих балачок. Такі теми, як «Значок «піс» на кедах», «Коли настане мир у всьому світі?», та «Чи брати у банду малих дівок, що посварилися з батьками?». Всі ці пусті слова, в цей раз Сахару були не в кайф. Після дня на праці, де головною була нагрузка своїми чи то надуманими, чи то реальними секретами й проблемами про везіння.
Його це настільки заїбало, що іноді він не може від цих думок звільнитися. В спілкуванні не хоче показувати це, навіть думки не може бути такої. Він Сахар, він же центральний у любій компанії. Похуй панки, фашисти, раста чи йоги. Він Сахар. Все охуєно навколо. Має бути.
Ніхто не здогадується, не може і не може вміти так думати, що мовляв: «Сахар теж людина. І йому потрібен відпочинок» і таке інше. Він Сахар, а не людина. Думають інші.
23 роки пройшло і ось – ось. Він тепер не такий Сахар як раніше. Він Сахар, з людськими проблемами. Які для всіх, крім нього ніколи не були б проблемою. А для нього все навпаки. Навіть в цьому його неформальність тісно переплітається з думками в голові.
12
Ви скоріш за всього подумали, що ім’я Сахар має відношення до цукру по-російськи. Виходить, що тіпа життя у нього цукрове, солодке. Він же Сахар А, ні! Він не Сахар – цукор. А він СахАр – пустеля у чоловічому роді. Є СахАра, а він СахАр. Така ***ня виходе.
Можна провести паралелі. Він СахАр, тому що він, як пустеля – велика, могутня, відома проте самотня і не схожа ні на кого. Він немов, як велика, тепла, сонячна пустеля. Тобто його життя не холодне й домашнє так само, як пустеля. Ще ось. В Сахарі ніколи нема дощів, це можна зв’язати, що у Сахара не буває сліз.
Розумію, що все це схоже на виєбос і підняття Сахара над звичайними людьми. Так воно і є.
13
Одна людина у квартирі. Думки тільки однієї людини. Пахне цією людиною та літає тільки її дух. Дух хіпі пішов, тільки трошки смороду залишилося – курили.
Плани Сахара непередбачувані. З нічного клуба він може піти у місцеву бібліотеку почитати «пригоди Гулівера». А з дня народження піти спати. Сьогодні у нього були хіпі. Сьогодні він, не як завжди надумав собі план піти кудись. Погуляти. Не схоже на нього…
Модні джинси «Евісу» на ногах, на плечах сорочка з штор його класного кабінету у школі. С****ив на пам’ять. Думки літають і все таке. Знов думає: «Чому ці люди (хіпі) мене поважають? Нахуй я їм треба. Вони знають, що через день я можу піти тусити з скінхедами – бонами, й розповісти про них. А ті можуть їх якось від****ити. І все одно, вони приходять до мене… шанують мене. Я слухав їх балачки про мене. «Класна людина. Добре що він є. Я у нього відсосу, тільки-но накурюсь!!??»
«Мені 23 роки. Я доросла людина. В мене купа дівок. Я маю гроші. Все є, і все буде, що захочу». Таке звичайне – добре, не сурове обличчя, а волові такі думки: «Що робити. Я заїбався! Повіситись, втопитися, може завести сім’ю, можливо я надумав все, може просто кайфувати? Ні. Я заїбався кайфувати. Мені треба рішати, щось. Чому так все. До батьків не піду, вони хоч теж успішні, і може так бути теж як я везучі й інше. Не буду питати й казати про це. Сам вирішу знайду і розкопаю всі секрети».
Збоку, глядячи на нього ніколи б не здогадався про те, що ця людина кладязь всілякої цікавої ***ні. Він цікавий навіть цим. Його б вченим підсунути.
«Вирішив. Піду до сусіда. Йобаного алкаша. Може він пророк. Каже, що я його касти людей. Може це правда»
Дядя Коля відома вже вам людина.
Сахар гупає ногою – в розпачі.
- Відкривайте. Це Сахар! Я в гості к вам. Ви казали, що я можу приходити коли завгодно.
Це четвертий візит Сахара до дядьки Кольки.
Дядя Коля в цей день був не сам. Але зараз пів третього, і його гості – алкаши с сусідніх домів та районів, тьолки - проститутки плічові вже пішли. П’яної угарної купи сплячих алкашів сьогодні, напевне, вирішили не робити.
Дядя Коля «прибирає». Чисте кухню від пляшок, викидаючи їх через вікно на вулицю. Почув стук і зробив, стандартне обличчя для всіх бухачів України та пострадянського простору. Трохи нахилив його, рот привідкрив, збоку маленька струйка слини, а очі зонівського авторитету. Не дуже просте, можна сказати лице вийшло, проте стандартне.
- Чую. Заходь Сахар! Хулі так рано прийшов, - питаннячко з порогу, теж стандартне, для дядь Колі. Ну часто він так людей вітає. – Сідай, бухать будєш?
- Тільки не водку, - культурно відрізав Сахар. А в голові вся таж хуєта «Мене навіть дядя Коля любе. Він нікому не потрібний і йому ніхто не потрібний він всіх шле на *** та всіх найобує заради бухла. А мене ні!»
- Тут пиво залишилося. Дама одна пила. Будеш. Нормальне міцне?
- Ну давайте
- Розповідай, - дядя Коля – психог. Тіпа
- Що, вам розповідати. Просто прийшов. Не часто до вас ходжу.
- Так, це четвертий раз!
- Я ось тусив з хіпі, курили, танцювали. Дівки нормальні були. Короче день пройшов нормально. ..
В думках «Розповісти, всю мою херню? Думки мої, сказати про них цьому абдолбаному. Не зрозуміє! Похуй, хоч хтось знатиме»
- У мене теж. Нормально. Був на роботі, - це він скоріш прибрехав. - Потім культурно відпочив. І ось ти прийшов, - про «культурно» це більш того – с****ів. - Давай вип’ємо за нас Сахар, ти ж знаєш, я тебе поважаю. І ти теж, такий як я незрозумілий для суспільства, - дядя Коля взявся за стару пластинку .
- Давайте!
14
23 роки життя його пройшло і єдиний матюк , який був на готові це «***». Він не вживав це слово.
А коли з’явилося передчуття що «щось» не так. Коли почали у голову приходити думки, про його «нелюдське» життя, про те, що не може так, як у нього бути у звичайної людини. І такі інші догадки - задрочки, надумки – проблемки…
Він використав і не тільки «***». А одразу й другі, так, що аж не помітив. Він просто почав… Знак це, чи ні? Або він почав змінюватися, так як в кращу нема куди – він ідеальний. Він стартонув в гіршу…
Протиріччя Сахара, не має меж. Він і є протиріччя. Воно ніколи не заважало йому. Воно допомагало пристосуватися до життя. Можливо, це одна з головних «полуничок» Сахара, яка саме для нього завжди у нагоді.
Він сказав собі «Потрібно вирішити та зробити висновок моєму стану, котрий примушує мене, бути не собою, і… не знаю. Може просто змінитися і все, змінити життя, але ж воно і так в мене мінливе шо капець.. не знаю». Як зрозуміти його? Одночасно ззовні він як завжди надзвичайно спокійний і в любу секунду може піти, кудись там тусити до біеміксерів або до молодих комуняк. І знову, як його зрозуміти?
«Нахуй,
Від****ити,
Відсосу,
Заїбався – два рази,
***,
Найобує,
Херню,
Похуй,
Йобаного», - Новинки від Сахара. Які він помітив.
Його неформальність вбиває усі стандарти. Вона непередбачувана. Можна подумати, що ці мати, це нова фішка Сахара. Це не виключення. Культурний – скромняга використовує слова «*** та ****а». Нова течія?
З цього всього можна сказати: Використанні мати Сахаром, не ведуть ні до чого. Його просто не зрозуміти!
15
«Низький політ на землею темного кольору ластівки повідомляє нам, що мабуть буде дощ. Природа (Ластівка) попереджає про зміни природи (дощ). Гарно.
Бабусин забір пофарбований у синьому тоні. Перемішували блакитний колір з морською хвилею. До речі хвилю важко де знайти, не один магазин обійшов у пошуках. Казали купити «зебру» бо ця фірма фарб є прикладом не дорогої ціни та непоганої якості.
У селі моєї бабусі тече маленька річечка. Всі на неї кажуть річка – смердюча. А мені вона гарна. У тонесеньку течію свої гілки нахиляють великі дерева – верби.
Мені 12 років та за годину я ловлю 14 великих коропів.
Коли починається мультик бабуся нахиляється на хвіртку та кличе мене своїм м’яким голосом: «Сахар, їди до дому. Мультики!»»
Зараз Сахару 23 і він сидить у сусіда. А точніше він бухає.. Дядь Колі не вистачило водки а Сахару набридло пиво.
Витрухнув останні гривні з кишені – дядя Коля вже біжить у нічний магазин.
Часте дихання. Триста метрів для сусіда Сахара – це майже марафон. І вік і алкоголь у крові дає про себе знати.
- Взяв дві пляшечки. Пива не було. - дядя Коля неначе протверезів запитав у Сахара. – Водку будеш?
У той час поки сусід бігав, Сахар прокрутив спогади дитинства. Наступні спогади повинні були зачепити вже більш сучасні теми. А саме….
- Мабуть буду. Так давайте наливайте водку. Як кажуть: «Гулять так гулять!». – можливо несподівано й для себе випалив Сахар.
- О такий настрій мені подобається! – Дядя Коля любі початки серйозної бухаловки водкою підтримує, завжди. – Сахар вже пів на четверту, а у компанії з тобою мені здається, що тільки почалась вечеря!
Сахар сприйняв ці слова, як комплімент, відповів:
- Ви теж добра людина!
Так комплімент за компліментом, чарка за чаркою. І два клієнта дійшли до потрібної кондиції.
16
Марафон від квартири до магазину для дядьки кольки це не легке фізичне навантаження. 300 метрів.
Алкомарафон для нього, мабуть легше завдання. Та набагато приємніше. Проте 20 годин це вже не дитяча забавка. Й такий визнаний у невеликих колах людей алкотрешер – спортсмен Коля, вже зморюється та потроху ловить сон та малесенького звірка.
Сьогодні малесенький звір – білка програла сну. Дядя Коля відрубився, наче в нього поцілили з снайперської гвинтівки у лоба.
Сахару 23 роки. Сахар не пив багато. Він у повному контролі. Тільки язик і думки на небагато стали більш вільними у сексуальному напрямку. Це така малесенька незначна деталь. Яку Сахар, до речі міг спокійно контролювати.
Тільки у голову забралися три афігєнні голі дівки, і Сахар їх почав… Так одразу, він про них забував, та думав про те, що більш його турбувало.
17
Закреслюю акцент на двадцятитрьохрічний вік Сахара.
Це неважливий момент.
Яка різниця який вік?
Взаємовідносини Сахара з іншими людьми вже відомі.
А як у нього з Богом? З вірою в нього. Хто для нього Бог? Взагалі є у сучасній людині - Сахара релігійна часточка. Це невідома деталь.
Один раз Сахар запитав у знайомого священика: «А коли цього року Великдень?»
Приблизно десь у 8 класі під час канікул Сахар побачив у під’їзді купку дохлих котів, та злякано-здивовано з жалем сказав: «О Боже! Бідні тваринки!».
В цьому він з багатьма нами дуже схожий.
Це неважливий момент.
Яка різниця?
18
- Залишився сам і нітрохи не сумно. – самопідтримуючи сказав Сахар. – Включу музню на мобільнику. – Сотовий у Сахара не дешевий. Фінська марка.
Взагалі відношення Сахара до новітніх технологій дуже пристойне, тобто він слідкує за ними і зайві гроші завжди витрачає на нові «штучки». У нього є АйПод на вісім гігів та добрі навушники. Але для ще більшої зручності його мобільник теж набит музикою та доповнений маленькими навушниками соні.
Так що сидіння на кухні у Дяді Колі в пів шостого ранку для Сахара буде не сильно скучне. Та й думки на невиспану проте з рання - бодуна перезавантажену голову вже знову б’ють на спалах старі-нові теми. Серйозні теми.
Не багато слів було сказано під час «відпочинку» у квартирі дяді Колі до того як він відрубився. Але ті, що були сказані не мали будь-якої тверезості змісту. Та й оратори були з алкогольними мозками. Пропускаючи діалоги з дядько Колькою, Сахар прийшов до висновку, який його, як це не дивно зовсім не здивував, а навпаки підштовхнув «діяти». Він подумав: «Нахуй він живе на цій землі? Він шваль!»
19
Одна кімната у сусіда Сахара. Кухня: стіл, табурети, порожні пляшки та холодильник. Туалет: унітаз – розбитий та жовтий, ванна – жовта та розбита, умивальник – розбити. Кімната – диван, телік, крісло, журнальний стіл, на стіні ковер з трьома оленями. На балконі велосипед, сокира та вудки. Ця квартира характеризує хазяїна, як повного алкана та довбойоба. Всі ці замітки зробив Сахар, після того, як він залишився сам у квартирі (дядя Коля спить сном мерця: за людину в цьому стані його рахувати не можна).
В цей день на дев’ять нуль нуль Сахару треба було іти на роботу. Але він цього не зробив, досить гнучкий графік та повна незалежність у його справі робить «похід на роботу» справою «хотіння або не хотіння». Отже: ранок Сахар тусить у сусіда – алкаша, з яким усю ніч бухав, безвилазно бухав.
Думки Сахара зосереджуються на подробицях життя Колі, точніше буде сказати на подробицях, які пригадав сам Сахар. Вірні вони чи ні, ніхто не підкаже йому. Навіть дядя Коля, адже він спить. А Сахар зосередився під час його сну.
Промені сонця о 9 – 00, це молоді, сильні яркі промені, вони такі всі з себе, потужні. На небі ні хмаринки й ці здорові ранішні промінці світять, просвічують, починають новий день, будять роботяг, будять, дітей, жінок та бабусь. Люди як і вчора, йдуть на роботу, забивають електрички, трамваї, потяги метро а також гривневі (дешевші) маршрутки і їх рубпісятовий варіант (дорожчий). Ну короче там де гривня там богдан, там де гривня п’ятдесят – спринтер. Це кому цікаво. А хто ще більш цікавий, то скажу Сахар обирає спринтер.
20
«Добре. Я смирився з своєю фартовістю і так далі і таке інше. Але, АЛЕ. Так, моє життя це просто рай. В мене є все, без перебільшень, та без брехні. Все, що потрібно молодій людині у моєму віці у мене є, перераховувати не буду, багато часу займе, просто відмічаю це для себе. І досяг я цього сам, ОСОБИСТО. Чесно, без підтримки, але з ВЕЛИКОЮ часткою шари, яка без мого прохання чи моління прийшла до мене. Взагалі це повинно бути круто, і це нормально так думати, знов таки АЛЕ, але не мені. Мене все заїбло», - такі речення у Сахариній голові. «Заїбло, сука пішли ви всі нахуй, усе життя одне лайно» - така пісня в навушниках Сахара. Можна сказати пісня підкріплює мислі, або навпаки.
Присівши на диван, біля сплячого на полу дяді Колі, дивлячись на нього Сахар продовжив крутити пластинку, тема якої його «заїбала».
«Так, зараз я кажу собі: «мене все заїбало». А далі, далі що, що далі? Треба просто змінитися, і не буде так думок. Ні, я вже це промусолив. Змінитися нереально: кинути все не вихід, і мені зовсім не слабо. Просто, я знаю, що моє життя і так кинуте, на «проізвол судьби», як там десь кажуть. Точно, я пливу десь сверху біля поверхні, а всі внизу. Я увесь бруд та ***ню всяку минаю, тобто вона від мене тікає. А до всіх інших, абсолютно до всіх людей липне. І так наші життя відрізняються»
Продовжує…. «З законом в мене все гаразд. Сісти ні як не вийде. Щоб зруйнувати, у лапках, своє життя»
Сахар переводе погляд на лежачого біля дивану дядю Колю, який трошечки обблював сою клітчасту сорочку а ригачки вже встигли засохнути. І Сахара….
«Нахуй він живе на цій землі? Він шваль! Дежавю. Були такі вже думки чи ні. Ні я точно не сектант, але може у мене спеціальне завдання і я прибулець з космосу для порятунку від кончених придурків та зайвих й непотрібних для суспільства людей. Мені ж все рівно нічого не буде, мене пронесе. Ні я нормальний і я точно не сектант. Голова твереза і думки здаються реальними. Ні я зовсім не їду з глузду»
Думки Сахар потребують розкладання їх по поличкам а тілу прийняття холодного душа, для «роздупління». Хулі тут розуміти. Багато думок – велика можливість стати психом. А багато думок, подібних Сахариним – це все «Аут» або піздець.
Треба опустити багато сказаного вголос Сахаром в пустій кімнаті стоячого над дядькою Колькою.
«...Він перший хто звільнить людей він своєї присутності» Штрих – штрих – штрих. Сокиру на підлого.
.
.
.
.
.
1+1. 19-30. Новини «ТСН». Місяць після смерті алкаша з Дніпро-ка а також, ще сорока п’яти людей.
«Сьогодні співробітниками міліції у Дніпропетровській області був схоплений у власній квартирі вбивця – маніяк, який за місяць встиг вбити 46 чоловік. Який, дивом, без переховувань жив далі своїм життям: ходив на роботу та вчився у ВУЗі для другої освіти.
Історія вбивств, їх хронологія не підлягає ніякій логіці, яка іноді існує у маніяків. Як вияснилося, під час допиту він «різав людей у день, по три людини на одній тій самі вулиці». Про причини і про те, як він себе виправдовує не відомо.
Співробітникам міліції не зрозуміло, як вони могли допустити повз уваги 45 вбивств. І що ніхто з родичів постраждалих не повідомив у міліції по їх довгу відсутність.
На слід вбивці міліція вийшла після вбивства 46-ої людини. Їй про це стало відомо, з Інтернету, а точніше з офіційного сайту (!) вбивці, який він відкрив майже одразу після 46-ої своє жертви. На сайті також детально описано попередні вбивства.
Слідство далі триває, але вже зараз стає моторошно, коли розумієш що навколо тебе може відбуватися подібне.
Одного співчування рідним загиблих має бути дуже мало».
.
.
.
СТБ. 22-00. Новини «Вікна». Два місяця після смерті сусіда дяді Колі та групи молодих хіпі.
«Що штовхає людину на подібні вчинки, на подібні серії вбивств, які скоїв звичайний 23 – літній, хоча вік не має значення, хлопець Сахар Мірошник. Українець за національністю. Який до цього ніколи не мав стосунків з міліцією? Мабуть відповідь на таке запитання не може вкластися у голові звичайної людини, яка пливе у своєму потоці життя, і намагається не думати про те, що існують такі люди, як Сахар…..»
.
.
Інтер. 20-00. Новини «Подробиці». Два з половиною місяців після смерті сусіда маніяка Сахара та шість членів неформальних молодіжних об’єднань.
«…Сахар Мірошник єдиний син батьків. Добрий учень, здавалося порядна людина, кваліфікований спеціаліст та справжня душа любої компанії – маніяк–вбивця, який погубив 46 людей. Нарешті сів за грати, остаточний вирок, поки що не відомо. Але йому «прогнозують» від 75 до 104 років ув’язнення…»
.
УТ-1. 21-00. Новини. Три місяця після смерті 46-ох людей. Та перший день після присудження маніяку 104 років ув’язнення.
««Ми його любили, і навіть не думали…» - це слова батьків Сахара, Коліуса та Мадагаскар Мірошник про свого сина. «Він точнісінька копія свого батька, він такий самий, як це сказати…пробивний та добрий. Але тут таке. Мабуть не витримав свого тягаря» - мати про сина».
*(підкажіть з кінцівкою)