Сто розумів
Алтайська народна казка редагована в ейдо-сонорному ключі.
Ейдо-сонорна складова тексту направлена на створення
стану релаксації та заглибленості у власні думки.
Редагував Валентин Лученко.
Зустрілися журавель із лисицею.
Опустила лисиця голову та й каже:
— Бідний журавлику, у тебе, виявляється, всього дві ноги!
Глянув журавель додолу, а в лисиці аж — раз…, два…, три…, чотири лапи! Від подиву журавель широко роззявив дзьоба
— Ой, лишенько! — крикнула лисиця. — Ой, бідолахо-журавлику, та в тебе жодного зуба немає! А в мене тридцять шість зубів, сто розумів, чотири ноги, двоє вух і чудовий хвіст!
Знітився, почувши таке журавель. З горя витяглася його довга шия ще довше і вгледів він удалині людину.
— Ой, добродійко лисице, аж он мисливець іде!
Лисиця підібгала хвоста — і стрімголов у борсукову нору. Журавель — за нею.
А Мисливець те помітив, підійшов до нори й став підкопуватися.
— Ох, лисице, ясновельможна лисице, — заплакав журавель, — мисливець сюди лізе! - У вас чотири ноги, тридцять шість зубів, сто розумів, придумайте, як нам врятуватися!
— Сам здогадайся. У мене тільки п'ятдесят розумів залишилося.
Мисливець все ближче і ближче...
— О, лисице, Ваша світлосте, у вас чотири ноги, п'ятдесят розумів, як нам урятуватися?
— Сам придумай. Всі мої розуми в усі боки порозбігалися.
Мисливець прорив хід, схопив журавля за довгу ногу й витягнув його з нори.
Крила в журавля опустилися, повисли, очі стали як шкло тьмяне, навіть серце битися перестало.
"3адушився, мабуть,у норі", — подумав мисливець і відкинув журавля вбік.
Ще покопав трішки та й бачить: пухнатий хвіст сторчма стоїть та дрібнесенько тремтить.
Вхопив мисливець лисицю за хвоста, витягнув з нори,забив її, зняв шкіру й засунув до шкіряної торби.
"Додому приїду — з лапок зшию шапку. Хвіст прив'яжу на черешок батога, а зі спинки вийде гарний комір. Та може й журавля заберу також. Буде собакам чим поласувати".
Обернувся мисливець, а від журавля лише смуга лягла. Аж ген високо під самими хмарами летить він, ні стрілою його, ні соколом не дістанеш.
Так загинула лисиця, у якої було двоє вух, чотири ноги, тридцять шість зубів та сто розумів і чудовий пухнастий хвіст.
А журавель лише одним маленьким розумом, та й тим зміркував, як врятуватися.
©2007 Валентин Лученко