Наталия Титова
Про наслідки релігійного впливу на дітей
у сензитивний період їхнього розвитку.
-Нас вихователі в інтернаті змушували відвідувати внеділю церкву і молитися.
-Якщо тобі це не подобалося, чому ти не відмовилася ходити до церкви?
-Відмовитися не можна було покарають.
-Ти знала, що це незаконно?
-Ні. Нам про це не говорили. Змушували ходити й усе.
З розмови з колишньою вихованкою інтернату,
колишньою ученицею ПТУ.
З вересня 2006 року
доля дівчинки мені не відома.
Агресивними темпами йде підготовка до впровадження в загальноосвітню систему уроків релігійної етики. Готові методичні посібники, призначені для дітей молодших класів загальноосвітніх шкіл. Які цілі переслідують релігійні діячі, впроваджуючи в загальноосвітні програми курс релігійної етики? Давайте з вами спробуємо розібратися в цьому питанні. Адже педагог це ще і психолог, тож поговоримо про дитячу психологію і наслідки релігійного впливу на дітей у цьому віці.
Ви скажете, що спілкування дітей з релігійними організаціями у період, коли ще не сформувалася особистість дитини, небезпечне для неї. І будете праві. Розглянемо ступінь небезпеки впливу будь-яких релігійних організацій на ще не сформовану особистість дитини. Релігійні організації, як правило, використовують здатність індивіда до атракції - адже це обумовлює інтерес дитини до інших людей. А поруч з ними члени релігійної місії, секти, організації. Адже атракцією дитина залучається до спільної діяльності. Але якої діяльності? Читання молитов, слухання проповідей і музичних релігійних творів? Що відбувається в момент спілкування дитини з членами релігійних місій, організацій, як поводиться їїнесвідоме (воно не має суб'єктивного контролю над тим, що відбувається)? Дитина не може усвідомити того, що з нею відбувається, тим більше пояснити дорослим про ступінь свого переживання, що відбувається в цей момент. Дитина не може оцінити ступеня значимості впливу молитов, проповідей, вивчення релігійної літератури на свою психіку.
У момент релігійної обробки в дитини можуть виникнути неусвідомлені мотиви, а раптом ці мотиви соціально неприйнятні? Дитина не може оцінити справжнього змісту дій релігійних діячів. Чи не тоді починає працювати підпорогове сприйняття, що виробляє поведінкові автоматизм і стереотипи?
Інформація від релігійних діячів надходить у свідомість дітей бурхливим потоком і не усвідомлюється ними. Врахуємо такий аспект дитячої психіки як сугестивність. У них підвищена піддатливість, готовність підкорятися (адже старші для них у цьому віці авторитет), вони готові перейматися чужими ідеями, думками, спонуканнями. Усе це буде виявлятися при подальшому спілкуванні як з однолітками, так і дорослими. А оскільки спілкування з релігійною місією носить скоріше постійний характер, ніж тимчасовий, у цих дітей прямий шлях у такій ситуації формувати певні особистісні якості. Хто скаже, які з них формуються в наших дітей у момент релігійної обробки? Адже контролю немає!
Чи не тут лежать причини виникнення девіантної поведінки дитини? Ми знаємо, що поведінка індивіда багато в чому обумовлена генотипом. Інформація, отримана під час роботи з деструктивними місіями, організаціями (тепер у нас є привід їх так назвати) стає їхнім особистим досвідом і може закріпитися виробленою поведінковою реакцією дитини і закріпитися в генотипі, передаватися нащадкам, а зміни генотипу формують новий фенотип!
Невеличка довідка: відмінність фенів від генів у тім, що їх реплікація не пряма, інформація про неї закладена в генах. Але ген, узятий окремо від фенотипного оточення, безсилий, він не може реплікувати (повторювати передачу інформації від покоління до покоління).
Тоді ми маємо фенотип дитини, сформований впливом релігійної організації, що домінує в регіоні! Ми це хотіли одержати, віддаючи дитину до школи, інтернату, училища?
Ні!
Нам необхідно було, щоб дитину доглянули кваліфіковані викладачі і вихователі, які люблять дітей, навряд чи було потрібно, щоб дітям промивали мізки.
А дітям промивають мізки різні релігійні організації, що переслідують свої цілі і завдання. Подивимося, що ж буде далі з дитиною, якщо вона не припинить зустрічатися з членами релігійної організації. Ми говорили про особистість дитини, а як поводиться дитина за таких обставин у групі, і як поводиться з нею група?
Діти ідентифікують себе, але з чим, з ким? Ідентифікують із групою або членом групи, у якій перебувають. У цьому віці прийняття якого-небудь рішення, як правило, некритичне. Приймає дитина у цій групі насаджені у процесі роботи з нею релігійної організації її цінності, ідеологію, завдання. У дитини в цей момент відбувається неправильне декодування отриманої інформації. Цілком можливо, що до цього моменту в дитини виникла домінанта – джерело збудження в головному мозку, позв'язане з актуальною потребою, а потреба в цілковитому і беззастережному підпорядкуванні лідерові релігійної організації, релігійній доктрині.
Релігійна організація кодує інформацію, що дає дітям у бесідах, привчає їх до впевного стилю мислення, поведінки. Закодовану інформацію рано чи пізно можна витягти з домінанти за допомогою будь-якого оператора, що знає психологію особистості.
Саме тут відбувається, напевно, найголовніше, адже ми з вами розглядаємо особистість індивіда як структуру, обумовлену соціальними установками і ролями, прийнятими в певному суспільстві (у нашому випадку даною релігійною організацією). Адже вона (релігійна організація) своїм регулярним спілкуванням з дітьми встановлює за поведінкою індивіда контроль відповідно до необхідних їй правилам і норм її релігійної доктрини. Чи не на цьому етапі виникає в індивіда паттерн сенсорних стимулів, що належать релігійній групі людей? Чи не на цьому етапі особистість дитини деперсоналізується і розчиняється в членах релігійної організації, стає масою, якою легко керувати? Адже мова йде про будь-які релігійні організації і ступінь небезпеки такого впливу на несформовану в світоглядному плані особистість дитини. Якщо це релігійна організація, то в дітей рано чи пізно виникнуть релігійні переживання, і як наслідок релігійних переживань - релігійне навертання дітей, те, чого і домагалися релігійні місії. Оскільки ці переживання емоційно дуже сильні, інтенсивні, такі що часом доходять до екстазу, чи не розхитують вони нервову систему дітей? Дитина починає приймати релігійні погляди дорослих, залищаючись при цьому дитиною. Як наслідок у дитини виникає емоційна нестабільність, і все це на тлі сензитивного періоду, що може призвести до патологічних змін особистості, виникнення акцентуацій, девіантної поведінки. Це говорить про справжню небезпеку дій релігійних організацій на особистість дитини.
Адже такий вплив приводить до деструктивних змін особистості індивіда, його психіки. Дитина спілкується не тільки в ізольованій групі. Вона має широкі комунікативні соціальні зв'язки. Постійно вступає у взаємодію з іншими індивідами. Якою буде якість таких взаємодій? Чи не будуть вони постійно приводити дитину до конфлікту з оточуючим її світом, порушення адаптації в соціумі? Адже в основі поведінки особистості лежать потреби. Які потреби встигла сформувати в дитини до цього часу релігійна організація? Слід задовольнити будь-яку потребу, а генезис форм будь-якого поведінки обумовлений соціальним середовищем, у якому перебуває людина.
Як може складатися поведінка нашої дитини, на яку мала вплив релігійна деструктивна організація? Людське спілкування формується протягом усього часу життя індивіда. Починає воно формуватися з дитячого віку, а завдання соціуму не допустити впливу релігійних деструктивних організацій на дитину аж до повноліття. Лише досягнувши повноліття, дитина, що сформувалася як особистість, сама може (на підставі світоглядних установок) зробити вибір вірувати чи не вірувати. Вибір маэ бути зроблений без зовнышнього тиску, самостійно, за допомогою критичного мислення. До моменту повноліття дитина вміє задовольняти свої базові потреби.
Вона здатна себе захистити, починає поважати себе сама і її поважають дорослі. Вона починає краще приймати і розуміти реальність, приймати себе й інших, довкілля.
Усе це релігійна деструктивна організація забирає в дитини, і стає центром її внутрішнього світу, де дитина позбавлена самостійного вибору, вона стає частиною релігійної організації, її гвинтиком - деперсоналізується. В таких умовах неможливо стати самодостатньою особистістю. У структурі особистості починає переважати конформізм. У такій ситуації страждає самооцінка особистості - немає можливості зробити правильний особистісний вибір, захистити себе, забезпечити відносну стабільність, незалежність. Дитина, що піддається впливу релігійної організації, як правило, має низьку самооцінку, підвищену тривожність, почуття незахищеностї.
Чи не цьому етапі дитина починає компенсувати все те, чого позбавила її релігійна організація, і починає самостверджуватися? Які методи вона використовує для самоствердження в навколишньому світі? Адже самоствердження - прагнення дитини до досягнення і підтримки суспільного статусу, є домінуючою потребою людини. Як вона реалізує цю потребу? Як відстоюї свою значимість перед іншими однолітками, дорослими? Вважаю, що в цей період у дитини може виникнути зрушення ризику, адже всю відповідальність за свої вчинки можна перекласти на релігійну організацію, а з себе відповідальність зняти. Це може призвести до скоєння злочину.
І все це в сензитивный період розвитку особистості. Тому педагогам, вихователям, батькам необхідно пам'ятати про цей період і намагатися відгородити дітей від впливу
релігійних деструктивних організацій будь-якого спрямування, з будь-якими благими намірами.
Крім самоствердження, дитина ще й соціалізується – вона привласнює соціальний досвід, накопичений людством. Привласнює певні соціальні ролі, і все це здійснюється в школі, родині, серед однолітків і, звичайно, у релігійних організаціях. Під час соціалізації у дитини, формується самосвідомість, а ми говорили, що в релігійних деструктивних організаціях самосвідомість (чим менше дитина критикує реальність навколишнього світу, тим краще для релігійної організації) дитини підтримується штучно, на дуже низькому рівні, й в неї відбуваються дуже сильні особистісні зміни (акцентуації й т. ін.)
Сам по собі напрошується висновок: якщо ми з вами не зупинимо проникнення будь-яких релігійних організацій у навчальні заклади, то ми будемо мати покоління дітей зі зміненими соціальними нормами поведінки, стереотипами, виробленими релігійними організаціями, певними соціальними установками, відомими тільки цим організаціям. Руйнівний вплив релігійних організацій на психіку дітей може призвести до пограничних станів у дітей. Одного поштовху досить, щоб це призвело до непоправних наслідків. Буде змінено суспільні форми поведінки цих дітей на вигідні для цих організацій форми поведінки і спілкування, які вони зможуть використовувати у своїх цілях і в будь-який час.
І найголовніше, на мою думку– у цих дітей буде змінено варіант життєвого стилю, що поступово буде впливати на генотип людства, що обумовить появу нового фенотипу людини. Як і які форми поведінки, оперантно обумовлені, необхідно впровадити релігійним організаціям у наше суспільство, який новий пошук відчуттів буде закладено у мотиваційні потреби людини? Можливо, це буде пошук нових переживань, небезпек і пригод, ризику, і для цих цілей релігійні організації впроваджуються в систему освіти нашої держави?
Нам готують нове майбутнє, а чи готові ми до нього? Релігія витрачає величезні ресурси (фінансові, людські, часові) на впровадження в суспільну свідомість релігійних доктрин, вони готові навіть об'єднатися між собою, щоб не втратити нас із вами. Тож заради чого вони це роблять?
Може, замислимося?
Наталия Титова, 2006, Херсон.