Я собі сказав «Доста!»,
Не знаю як завтра буде.
Чи буде та як хтів, а чи як не зумів?
Але безперечно знаю,
Що не буду горіти в печах твоїх.
Безперечно знаю,
Що не буде надано попіл землі,
Доки пальці мої тримають срібну драбину,
Доки вона проголошує звук безупинно,
Що входить в ваше єство...
Діамантові мрії, кришталеві пісні
Розбиті вигуком стій.
І дзвінку канонаду я зустрів навесні –
Нарікала рушити в бій.
І були вже забуті
Шепіт тихий води в берегах,
Ніжний подих трави,
Що в кошмарних залишились снах...