Сиджу на лавочці лікарняного подвір’я, у вухах плеєр. Ніжний голос Вакарчука, наспівує мені – «Холодно». Але мені також – Холодно. Кому з нас холодніше? Байдуже, яка різниця! Просто хочеться зігрітись, а як? Вже довго запитую себе, а відповіді не знаходжу.
«Ну як же так, як же так, я один не засну?». І мені важко заснути. І вчора було важко заснути, сон приходить в гості лише під ранок – а там, розпочинається новий день. Але кому він потрібен? І сьогодні – розпочалося, минулося, знову вечоріє. І розстелене ліжко вже чекає, моє самотнє, ніжне тіло. Але ж навіть Сон, не хоче прийти до мене у ночі. Він приходить вдень, коли йому заманеться. Не я, його вибираю, а він мене. Він вкрав у мене – мій Вибір. Ну що тут зробиш? Я просто ляжу і буду Його чекати…