Страх, тиша і самотність пронизують моє єство, моє тіло дихає ними, вони завдають ритм моєму серцю…
Його дружина боїться, що хтось може їй наврочити(чесно кажучи, я сама цього дуже боюсь), найбільший мій страх - лишитися ОДНІЙ, бути викинутою на призволяще людською машиною, типу якогось приладу, що давним давно використав свій ресурс, боюся бути непотрібною, перш за все, своєму коханому.
Цікаво, а чого боїться він, чого боїться його неспокійне бурхливе творче серце із чайними очима???
Я боюся бути поглинутою глибиною його душі, звабленою його неповторним голосом…боже, де я??? чому я піддалась йому? Я сильна і непідкорена? Може в коханні не буває сильних?
А навколо каламутна брудна вода і багато противних п’явок, які чекають на мене, на мій прояв слабкості, щоб вкрасти мої мрії, сховати сліди, з’їсти мозок і душу…
02.04.06