Ти переступиш поріг кімнати і не помітиш, як тобі назустріч ступить смерть...
Ти переживеш всіх нас і станеш єдиним очевидцем цих божевільних днів, тихенько розповідаючи легенди з кінця дев`яностих онукам своїх сусідів...
Ти зробиш щеплення своєму собаці, і його замріяна волохата голова ще багато разів тішитиме тебе і твою внутрішню самотність...
Ти обпечеш коханням душі ще багатьох сміливих і запалиш пристрасть у тілах ще багатьох рішучих...
Ти знайдеш в собі силу бути слабкою... І покинеш дивну звичку бути сильною і курити R1 без фільтру...
Ти напишеш кров`ю і потом історію свого життя...
І якщо раптом там з`явиться місце для абзаца про мене, знайди в собі шматочок тепла і вбережи його від редакторських чорнила та туші...
(*) Софія Потоцька - найгарніша жінка України кінця XVIII - початку ХІХ століття. Автор вірить, що був знайомий з її реаінкарнацією кінця ХХ початку ХХІ. Зовнішня та внутріня схожість - разючі.