Старiсть храму

Костел єзуїтів у Львові - ось я вчора й потрапила туди вперше в житті. Думала, що так ніколи й не потраплю.Усередині затхле повітря, вогко, але позолота на балюстраді, що йде довкола нефа, все ще сяє. Останнє місце у Львові, де зупинився час.А там прийдуть реставратори, відновлять облуплені фрески під куполом, почистять численні сповідальні від пилюки.Піднятися б дерев"яними сходами вгору - не можна.Біля вівтаря - біла постать Христа, знятого із хреста, лежить на столі, наче в морзі. Дерево, пофарбоване білим.Дві нові ікони- по обидва боки престолу, дві яскраві плями на темному тлі.Занехаяні пам"ятні й надгробні дошки на стінах.Тут ховали лише єзуїтів.Кілька сувоїв нових килимів,якими застелять невідчищену підлогу завтра.І так спокійно, час змирив з усім.Можна не пручатись, помаленьку старіти.Але не дадуть.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.04.2012. Трави
• 29.04.2012. ***
• 27.04.2012. Захiд сонця
• 22.04.2012. Iнфантилiзм
• 21.04.2012. Iсторiя як детектив
• 20.04.2012. Недовiра
• 19.04.2012. Нове мiсто
• 16.04.2012. Свiтло
• 14.04.2012. Запах паски
• 13.04.2012. Старiсть храму
• 12.04.2012. Зима в Боневицi
• 09.04.2012. Антиутопiя
• 08.04.2012. Щоб вижити
• 07.04.2012. Цiлу нiч падав дощ...
• 05.04.2012. Вiртуальна ненависть
• 03.04.2012. Речi не на мiсцi
• 02.04.2012. Домашня бiблiотека
• 01.04.2012. Свiт, що не змiнився