Рецензии на произведение «Балада пра геаметрыю. Пераклад»

Ой, перевод ещё сырой, не доработан))), - в самом последнем куплете. Просто, когда переводил, дыхалки не хватило, и я оставил как есть, чтобы вернуться чуть попозже. Но пока ещё, как видите, не вернулся, чтобы доработать)).

Мне тоже очень нравится белорусский, - но нет, он мне не родной. Впрочем, русский тоже мне не родной. Но ввиду того, что в этом году я номинируюсь на звание народного писателя на русском языке, - то сейчас усиленно занимаюсь своими русскоязычными произведениями. Поэтому на других языках пишу постольку-поскольку, и переводы сейчас пока на заднем плане: планирую заняться ими вплотную приблизительно через месяц, - когда пересмотрю свои русскоязычные.

Рад Вам, Кора. Столько тепла от Вас исходит, будто на улице уже апрель-май, точно)).

Братислав Либертус Мудрый   28.03.2013 22:03   Заявить о нарушении

Спасибо за хорошие слова.
Вы номинируетесь на звание народного писателя. Многих успехов Вам желаю. По моим наблюдениям русский язык очень хорош для выражения убеждений, для доказательств, для официальных распоряжений, для призывов, где нужен резкий выброс энергии из себя для убедительности. Если бы все люди имели большие лингвистические способности, то они для разных дел могли бы выбирать наиболее подходящий по звучанию и влиянию язык. Потому что каждый язык имеет свою интересную мелодию, основную интонацию, которые из века в век меняются, сохраняя основное ядро, как вариации в музыке.
На странице «Братислав Либертус Новинки» около десяти языков, на которых есть переводы. Вы так много языков знаете? Если это так, то Вы, словно музыкант, который может играть на многих инструментах.
А на странице «Братислав Либертус Мудрый» обширный список литературной деятельности. Все Братиславы Либертусы – это один человек? Или группа друзей?

Хоть Вам белорусский язык не родной, а стихи Вы на нём пишете красиво и естественно. О стихотворении «БАЛАДА ПРА ГЕАМЕТРЫЮ» хотелось бы узнать: на каком языке оно у Вас впервые внутри отзвучало?
В самом содержании баллады – верное наблюдение: зло однозначно возвращается к своему источнику (у англичан есть пословица: «Проклятия, подобно цыплятам, возвращаются в свой курятник», - можно добавить: уже подросшими...), а добро идёт путями неисповедимыми и возвращается с неожиданной стороны. Я это для себя открыла давно и говорила с другими об этом, а в Вашем стихотворении встретила хорошо выраженные те же мысли. Если Вы чувствуете, что стихотворение не завершено, то завершите, когда придёт вдохновение. Я законченную работу над текстом чувствую как энергетический шар, который светится тем веселее, чем удачнее получилось. И тогда мне уже не хочется что-то менять, даже если есть что добавить.

Кора Крылова   29.03.2013 22:24   Заявить о нарушении

Все Братиславы Либертусы - это всё я один.)) Просто у каждой странички - своё предназначение, как видите. Раньше была одна (та, которая ныне называется "Новинки", - но со временем стала очевидна необходимость как минимум расформирования произведений на разноязычные страницы; а чуть позже - и разделение русскоязычных произведений по типу произведений: песни - отдельно, стихи - отдельно, изречения - отдельно, - ну, и так далее...

А пишу я всего лишь на 4-х языках: русском, польском, белорусском и украинском. Но - как ни парадоксально, ни один из этих языков не является моим родным; мой родной - карельский, но на нём я не пишу, увы. Надеюсь, что в будущем буду писать и на нём.

Что до остальных языков - то на них лишь осуществляются переводы моих произведений, - различными людьми.

Братислав Либертус Мудрый   29.03.2013 23:16   Заявить о нарушении

Очень рада, что эти Братиславы – Вы всё один. Внесла Вас в список избранных авторов под именем Мудрый.
А я пишу на двух языках: русском и украинском, по белорусски только читаю и вместе с дочерью изучаю английский. Вот она-то настоящий лингвист, - чувствует весь спектр слова, его применимость, стиль текста, помнит множество цитат и пословиц. Нам есть о чём поговорить и посоветоваться. Вы её произведения видели на странице Крымчанка.
Каждый язык хочется не просто понимать, а чувствовать.
Карельский, наверно, связан со скандинавскими языками и совсем не похож на славянские.

Кора Крылова   31.03.2013 00:17   Заявить о нарушении

А-а-а!)) Ну теперь мне понятно, почему меня не покидало чувство, будто я разговариваю то ли с одним и тем же человеком, то ли с сёстрами: Вы и Крымчанка))). Родственники. Понятно))).

А карельский относится к финно-угорским языкам, и от скандинавских, в общем-то, далековато (единственно, чем они близки - это географически), ибо скандинавский относится к германским языкам, посему отличие их столь же существенно, как и между славянскими и германскими.

А добавить в избранные Вы можете хоть и все мои странички, - это повысит рейтинг всем моим страничкам (могу, чтобы облегчить Вам, просто прислать перечень всех логинов: тогда Вы сохраните их все одним кликом). Но это - лишь по желанию.

Братислав Либертус Мудрый   31.03.2013 01:00   Заявить о нарушении

Правильное у Вас чувство. ) Интуиция нам часто говорит, и если её слышать, а не отмахиваться, то в жизни можно много «углов» обойти без спотыков об них. Сёстры не всегда бывают так дружны, как мы. Между сестрицами часто бывает некое скрытое «соревнование».
На её странице две моих записи «Танк в перестройку» и перевод «Грицько» Б. Гринченко (своими произведениями я их не могу назвать, потому что не мной придуманы). Моего там только один абзац («Надо пожить в Средней Азии... ...называйте, как хотите») в тексте про танк и сопровождающий текст после рассказа «Грицько». Художественным стилем пишет Крымчанка, и в этих двух рассказах её советы помогли мне создать художественный стиль. Поэтому, посоветовавшись, решили поставить их в компанию к другим её сочинениям.
Интересно, как между такими крупными территориями со славянскими и германскими языками утвердилась финно-угорская языковая семья (или группа). Поинтересуемся в интернете.
Присылайте перечень всех логинов. Я всё равно постепенно загляну на все. Вы философского склада размышлений, а меня всю жизнь интересует мироустройство, - соотвественно, отсюда и выбор чтения.
У меня был ещё один вопрос, который для Вас остался не замеченным: на каком языке Вам пришло содержание «Баллады о геометрии»? Почему я спрашиваю? Белорусский и русский – это переводы. Когда читаешь переводы, то всегда интересуешься их оригиналом, как главным источником. Авторский перевод добавляет красок в основную мысль, которая выражена в оригинале. Для полного представления о мысли для меня было бы хорошо прочитать первоисточник (отдаю предпочтение первоисточникам). Если возможно, то напишите пожалуйста.

Кора Крылова   31.03.2013 11:05   Заявить о нарушении

А, ну так я всегда указываю, с какого или на какой язык перевод, и перевожу всегда с первоисточника. Баллада о геометрии - на русском. Очень многое пишу на русском, хотя очень устаю от него, - так как для меня все 4 языка стоят на одной тупени, и доминанта русского для меня утомительна, - я не делаю между ними разницы. Просто обычно откликаюсь на том языке, на котором ко мне обращаются. Так что, по сути, не имеет значения, на каком языке пишу. А что перевод добавляет красок, и подчас лучше раскрывает суть - это верно. Но, по моим ощущениям, это происходит с любым переводом, кроме русского. Русский угловат, и более резок, как ярко-накрашенная девица: кажется, что он подчёркивает нюансы, но на самом деле происходит наоборот. Очень трудно в русском языке найти акварельные тона, - хотя вроде бы и слова одни и те же, а всё-таки... гуашь есть гуашь.
А что язык нужно скорее чувствовать, чем знать - это верно... Это вроде как слиться дыханием с любимым человеком, и дышать с ним в унисон.

Братислав Либертус Мудрый   31.03.2013 11:55   Заявить о нарушении

Совершенно верно.

Кора Крылова   31.03.2013 12:50   Заявить о нарушении

Вот, логины:

libertusproza, libertusprozaru, libertussapiens, libertuslyricus, libertuspoesis, libertustestis, libertushumanio, libertusverbum, libertusforum, libertusprozaby, libertusprozapl, libertusprozaua, libertuscarmina, libertusepigraf, libertusfabulas, libertuslibris, libertusarchiv, libertusprozaen, libertusprozaav, libertusprozaaz, libertusprozabg, libertusprozada, libertusprozamd, libertusprozaue, libertusprozasr, libertusprozafi, mesilomaimperia, mesilomaalmanah, mesilomafabulas, mesilomaverters, mvinebaltoslav, mesilomaadmines, mesilomaartifex, mesilomacinema, mprokuratorium, mesilomastatist, mesiloma, valeriyasobina, valeriyablog, valeriyaforum, karjalon, valentina38

Здесь не только мои, но и логины компании, с которой я работаю, в том числе логин директора и рекламного партнёра. А так же логины ещё одного автора, который также работает в компании: молодой кабардино-балкарской поэтессы Валерии Собиной, - чудо природы, которую не замечать грех. Здесь на Прозе.ру лишь дубликаты её страничек, которые со временем будут заполнены, а основная страничка у неё находится на Стихире. Она с рождения больна ДЦП, но её творчество поражает своей чистотой и силой духа... В общем, я благодарю Бога, что Он нас познакомил с Валерией, - она для меня огромная моральная поддержка уже одним только своим существованием. Впрочем, информацию о ней и её творчестве можно найти у неё на Стихирных страничках, - здесь ещё только предстоит всё продублировать. Трудимся.
Благослови Вас Бог, Кора.

Братислав Либертус Мудрый   31.03.2013 12:50   Заявить о нарушении

Надо познакомиться с Валерией.

Кора Крылова   31.03.2013 12:56   Заявить о нарушении

Я ответила "Совершенно верно" и подумала, что этого недостаточно для равновесия к сказанному о чувстве любви. Вы хорошо сказали в последних строчках, а я всё равно что промолчала. Сейчас мне есть что добавить к своему согласию с Вашими словами. Вы видели фильм "Эзоп"?
http://www.ex.ua/view/1941110?r=70538
В нём говорится о законах свободы, совести и любви, тесно друг с другом связанных. Эзоп умел любить, как не могли те, кто были рядом. Он это понимал и не наказывал, и прощал их, как прощают любимых людей, не предавая при этом совести. Впервые увидев этот фильм, я почувствовала, чтО есть мудрость и чтО есть любовь.
Счастливое чувство любви лишь тогда, когда рядом человек, думающий так же, как ты, и не нарушающий законов совести. А если нет? То любовь обретает черты жертвенные, потому что очень трудно поднимать людей, избавлять их от эгоизма, делать их способными к счастью, как это передано в Вашей "Прыпавесці аб Шчасце Дзiцяцi".
Вот то, что мне хотелось добавить.

Кора Крылова   31.03.2013 20:59   Заявить о нарушении

А знаете, Кора, - Вы прирождённый рецензор. Я бы Вам порекомендовал публиковать на страничке свои рецензии, - Вы непременно найдёте своего читателя. Прислушайтесь к моему совету, это стоит публиковать. У Вас очень редкий дар, немногие умеют так излагать свои мысли, как Вы.

Братислав Либертус Прозаик   31.03.2013 21:50   Заявить о нарушении

Я відповім Вам на українській мові. Я пишу рецензії лише тим, хто сподобався своїми думками, і в цей момент зовсім не думаю про general public (по-русски "общественность", но на английском звучании больше подходит к этому понятию). Тому зовсім не маю наміру виставляти навіть епізоди з цих розмов на широкий розгляд інших людей, - достатньо і того, що можуть інші розглядати рецензії на Вашій сторінці, але це вже не випадкові люди (як не дивно).
Але я вже думала виставити свої статті у публіцистичному стилі, які я пишу на російській мові, тому що вона для доказів і тому подібного добре пристосована. Підштовхнув мене до цього один автор, якому я теж написала рецензію.
Якщо у Вас буде час і Ви подивитеся на мої публікаціїї, то побачите наскільки вони різняться з текстами моєї дочки та з моїми рецензіями.
Зайшла на сторінку Валерії. Вона дуже приємна дівчина. Вона щаслива людина. Як добре, що Ви її знайшли! Чим більше на світі щасливих людей, тим краще для всіх. Дуже рада за Вас.
Те, що в неї ДЦП, в мені не визиває почуття жалості, як у інших. По-перше, в мене є приятелі — мати з дочкою, в якої теж ДЦП і яка теж добре пише вірші та повісті, та ще й малює, і я її знаю з дитинства. По-друге, в мені визиває співчуття та смуток людина, яка фізично здорова та має дуже приємний вид, але як почне говорити або щось робити таке, що про неї, як про нормальну людину не подумаєш, то краще було б, як би ця людина була б мовчазна. Коли людина обділила себе розумом, ото справжнє нещастя!
Читала два вірша Валерії, але в неї любовна лірика та філософія. Я не можу таке читати, тому що мені здається, що це як заглядання до чужих особистих записів. Почитаю інші її вірші про природу та гражданські.
А філософію я краще Ваші почитаю. Чоловіки пишуть більш публічно.
Спасибі Вам, що подштовхнули мене зацікавитися фіно-угорською гілкою мов. Подивились разом з дочкою, - дуже цікаво виявилось, особливо для неї. Виявляється ця группа мов дуже велика і різноманітна ще з часу Великого Новгороду. А карелів переселяли та гнобили, як і інші народи в Російській імперії та при Союзі. Моя дочка по цьому приводу згадала вірш у Шевченко:
У нас же й світа, як на те, -
Одна Сибір неісходима,
А тюрьм, а люду! Що й лічить!
Від молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує...

От гострий на язик був Шевченко! :)

Та мова карелів на межі зникнення! Бо не вживається людьми. Якщо перестануть писати та розмовляти на українській мові, то вона теж може стати на межу зникнення. Але українці ще є. Ви пишіть і на карельській. Вона дуже цікава.
У Вікіпедії ми побачили угорське слово kutya (собака). І на українській, і на російській це слово теж є — кутя (щенок, щеня).
А дочка згадала ще веселе. Зміна однієї букви — і інша тваринка:
котёнок, кутёнок, китёнок. :) Нехай і Валерія посміється :)

Пора переходити до нових рецензій — тут вже дуже багато.
Спасибі Вам за увагу. Наша сім’я дружна і любимо хорошими людьми поговорити. Так що звиняйте (пробачте) за багатослівність. :)

Кора Крылова   01.04.2013 18:59   Заявить о нарушении

Ваша багатослівність приємна, - мене вона зовсім не напружує: пишете Ви легко, з легкою посмішкою, мов дихаєте повними грудьми, милуючись пейзажем, або як струмить джерело; так писати - то є безумовний дар.

А щодо карельської мови - то ми тут боремося за неї, і не за неї одну, тому що карельських мов насправді три: власне карельська, ліввиковська, і людиковська. Останні вважають діалектами карельської, але різниця між цими трьома мовами така ж, як і між російською, білоруською та українською: хіба можливо їх об'єднати в одну та підтесати під єдині рамки? ні. Тому в самій Карелії ці мови вважаються окремими, і на них навіть випускається деяка періодика: на цих трьох, і ще на вепській. А найголовніше - нарешті прийнятий закон, згідно якому карельська мова вважається державною в Карелії. До цього в Карелії було лише дві державні мови: російська на суомі (фінська, тобто). І навіть в школах давно не викладається карельська. Тому сучасна молодь Карелії рідної мови й не знає (ні власне карельську, ні ліввиковську, ні людиковьску, ні вепську). Хіба тільки в селах, де бабусі ще пам'ятають її, то й можна почути. А в місті ж ситуація з цим критична: росіяни гноблять карел та вепсів, примушуючи тих говорити російською ("Я тебя не понимаю! говори по-русски!"). І навіть не вважають за потрібне хоч трошки поважати землю, на якій живуть... О, то болюча тема, я скажу. Тому я й не володію власною рідною мовою. Тільки мрію про те, - і борюся, разом з іншими карелами, за незалежність Карелії і відновлення мови на усіх рівнях. Адже навіть вулиці у нас, хоч і носять карельські назви, але написані російською! Хіба можна лише на тролейбусних зупинках побачити двомовні назви, та вивіски деяких магазинів двомовні, - та й то: не карельською, а фінською...

Але тепер, відколи вийшов закон про захист карельських та вепської мов, то маємо надію, що і викладання цих мов у школах теж поновиться. Шлях довгий, але зрушення вже є: почали з'являтися книжки на цих чотирьох мовах; я ж про це поки лише мрію, не покидаючи надії оволодіти власною рідною мовою досконало. А зараз - на жаль, мені навіть немає з ким і спілкуватись тут карельською. Фінську ще часом можна почути, та й то рідко, а карельської не почуєш... Періодика виходить, слава Богу, - але я не знаю тих, хто її читає; та й навіть якби знав, то не маю можливості спілкуватися, та й ніколи: бо увесь у роботі...

Такі-то справи...

А Ви таки публікуйте свої рецензії. Не жлобствуйте на слово... Адже думки - це не приватна власність, вони мають належати усім однаково, а не комусь одному. Бо лише спілкування, обмін думками - і зближує людей, руйнуючи кордони самотності... Публікуйте.

Братислав Либертус Прозаик   01.04.2013 21:48   Заявить о нарушении

Спасибо за внимание.

Карельська мова стала державною. Оце діло!!! як кажуть на Україні. Добре що в Карелії вже державна мова карельська! Це велика перемога розуму. Цей юридичний статус відкриває нові можливості, які можна використовувати та просуватися далі. Таке мовне багатство не можна загубити. Дуже рада, що є періодика на карельських мовах. Так багато різновидів карельської мови! І такі різні? Білоруська, українська та російська — значно відрізняються. Хоча вони дуже схожі і тому їх легко вивчати слов’янам. Ще пишуть, що болгарська мова дуже схожа з нашими мовами.
Бажаю вам, карельцям, успіхів в утвердженні своєї державності та мови. Бажаю це і заради вас і заради росіян. Тому що до тих пір, поки росіяни не відмовляться від імперських рис в своїй державності, до тих пір вони будуть гнобити і один одного, - коли людина зневажає права людини з іншого народу, то вона легко зневажає і права свого одноплемінця. Тому, що злу без різниці де і на кому йому проявлятися — це не його турбота.
Пам’ятаєте, як у Вашому вірші "Балада про геометрію" написано про зло? Воно завжди вертається до того, хто його робить. Перестануть росіяни давити на інші народи, і їхні справи підуть вгору.
Російська мова хороша та по-своєму приваблива, якщо на своєму місці. Але коли нею витісняються інші мови, то це відгукується і на самій російській мові: і так уже російські мати вважаються найкращими у світі. Якої ж ще деградації для мови домагатися більше?

На Україні спочатку теж не просто було ввести українську. Але вийшла постанова: усім виконавчим службам освоїти державну мову; деякі були невдоволені, що треба вчитися на старості літ; були державні курси освоєння мови; щоб не залишитися без роботи — вчилися; але всі згодом зрозуміли, що держава називається Україною і державна мова повинна бути українською, інакше якась "несуразица" виходить, - хоч на россійський лад подивись, хоч на український, - а росіяни зрозуміли, що вони тепер вже живуть на Україні. У вузах України ввели льготні умови на навчання по факультетам української мови та літератури, перекладу з іноземних мов на українську, а спочатку таке навчання було широко розповсюджено по вузам на бюджетній основі. Тепер, через небагато років, спеціалістів-мовознавців вже достатньо по країні, а ці факультети все одно приоритетні у державі. Багато для цього робили люди западної України та в центральних містах.

*

Добре, що Ви так впевнено наполягаєте на своїй позиції, що треба вільно говорити про все, що думаєш. У Вас стійкий характер. Це дуже добре. Та і в мене не слабка точка зору, яку я раніше продумувала, щоб прийти до висновків. Зараз я Вам її спробую висловити.

Ви назвали моє небажання публікувати рецензійні розмови "жлобством". Це з якого боку не подивись, не відповідає дійсності. Не дуже вдале застосування слова ні по місцю, ні за змістом.

Відповідаю Вам довгим переліком "як" і "чому", тому принесіть чашечку чаю та сідайте зручніше, щоб не заморилися читати про цінність епістолярного жанру. :)

По перше: треба зберігати рівновагу (равновесие в энергии). Коли пишеш одній людині, то тут виходить одне відчуття, коли пишеш статтю для багатьох, то це інше відчуття. Якщо зібратись писати одному з думкою проте, що це потім опублікуєш для багатьох, то хотів би ти або не хотів, все одно будеш писати як для багатьох, а не одному. А я люблю писати листи і розмовляти з однією людиною. Навіщо мені відрікатися від цієї радості? Тим більше, що поки то з одним, то з іншим розмовляєш, обов’язково приходять нові думки та асоціації. Все це докупи можна потім у голові переробити у нову статтю, цікаву для багатьох, підібрати підходящі слова, згадуючи ті розмови наодинці. Тому що люди дуже схожі між собою та пов’язані один з одним значно більше, ніж вони про це здогадуються.

По-друге: не зручно сидіти на двох стільцях. Краще займатись уважно одним, потім другим, ніж обома одразу. Тим більше, якщо добре зробити перше, то воно допоможе і в другому.

По третє: згадайте свій вірш "Балада про геометрію", де сказано про путі-доріжки добра. В цієї непередбачуваності добра є його сила: так його важче піймати або заборонити. Та простіше кажучи, це його природна властивість, яку нікому не змінити: воно вільно перелітає, як метелик з квітки на квітку. Навіщо ж метелика прив’язувати або ставити йому межі?!

По четверте: з одного боку маленького і незначного в житті немає (хоча все має порівняну цінність, тобто дивлячись з чим порівнювати). Ви кажете, що мало писати одній людині, а я кажу, що це багато, коли є людина, яка може в повній мірі відгукнутися на саме цього кольору думку, а інша людина відгукнеться на іншу або на ту саму, тільки в іншому кольорі. Це як в музиці мелодії: варіації і переспіви цінні теж. Це як різні мови, які передають одну й ту саму ідею в різних відтінках. Це теж важливо і цікаво.

З іншого боку про поодинокий випадок розмови можна сказати, як про прецедент в англійській юридичній практиці: в цьому правознавстві приділяють увагу прецеденту, як важливій складовій законотворчості в Англії. По їх законам, якщо десь на суді був прецедент вирішення справи нетрадиційним шляхом (нехай і поодинокий), то це може розглядатись як можлива основа для написання закону відповідно до прецеденту, якщо для цього будуть умови. І маленький прецедент може згодом перетворитися в закон і увійти до складу великої ріки англійського судочинства та правознавства.

І ще з одного боку: маленьке може дуже допомогти великому. Наприклад, гусінь годує велику рись у лісі. Як це може бути?
Гусінь нічного метелика з’їдає молоді голки ялин (є такі види метеликів) і трохи розріджує їх гущавину угорі. Завдяки цьому більше світла падає на землю, і там починає рости молодь дерев, кущів та трава. Бобри гризуть ці дерева для своїх хаток, але багато гілок залишається на землі. І серед цих гілок, кущів та трави складаються умови, де дуже добре ховатися зайцям, тому зайців розводиться багато-багато. Вони з гущавин перебігають та гуляють навколо них. Тому рись не буде голодна, а завжди зможе піймати якогось неуважного зайця, бо зайці, коли їх дуже багато і їжі дуже багато, робляться неуважними, розслабленими. Рівновага починає порушуватись. Рись допомагає поновлювати рівновагу. Живуть і ялини, і кущі, і трава, і гусінь, і бобри, і зайці, і рисі. Багато хто живе, коли всі один одному в міру допомагають або стають у пригоді. Так і маленьке може допомогати великому, який про це і не здогадується.

З четвертого боку: чому Ви так впевнені, що думка, яку писали одній людині у Просторі зробить меньше, ніж якщо цю думку опублікувати для багатьох? Як це можна виміряти? Щоб впевнено стверджувати, скільки робить думка, треба бачити роботу думок у Просторі. Або хоча б відчувати. Ми поки що цього не вміємо, тому ми можемо спиратися лише на своє відчуття, яке не дарма у нас є і яке з нами розмовляє постійно — тільки прислухайся. В одному випадку воно каже: "пиши для багатьох", в іншому каже: "можна написати на сторінці сайта", ще воно каже: "а це можна писати лише у листі", воно може підказати: "зовсім не пиши цього — краще ще подумати". Ось такі відчуття...

Кора Крылова   02.04.2013 20:41   Заявить о нарушении

Ну що ж... Оскільки стільки доводів - то я змушений лише посміхнутися про себе, та віддати Ваш розсуд на волю Бога: упевнений, що з часом Вам відкриються істини, які підштовхнуть Вас до вірного рішення. А зараз же, бачу, Ви поки ще блукаєте у собі та своїх принципах, немов у лабіринті...

П.С.: Щодо мого народу, то правильно казати: "карел", "карели" (на слов'янський лад; а на карельский - "кАр'ялан", "кАр'ялАйзет"), - такий ось маленький лікбез. Щасти!

Моя Вам квітка, Коро: @->>-

Братислав Либертус Прозаик   02.04.2013 21:16   Заявить о нарушении

Времена меняются и мы меняемся вместе с ними, как говорят англичане.
Спасибо за цветочек, и Вам счастья и вдохновения.

Кора Крылова   03.04.2013 08:29   Заявить о нарушении

Прошу вибачити за неправильне написання слова "карелів". Це не навмисно. Спасибі за роз'яснення щодо цього слова і за те, що не образилися.

А щодо Ваших слів «А зараз же, бачу, Ви поки ще блукаєте у собі та своїх принципах, немов у лабіринті...» можу відповісти давньою латинською пословицею:
Damnant, quod non intellegunt – осуждают, потому что не понимают.
Например, прежде чем коротко сформулировать то, что написано в моей публикации «О применении матерных слов», я много лет думала на эту тему и искала ответы в разных источниках (книги, люди, природные явления). Это появилось не вдруг. И основа ответа на этот вопрос лежит не в моей мудрости, а исходит от более гениальных первоисточников, которых мне в своём поиске удалось втретить. Этими источниками я тоже восхищаюсь, но если я бы попыталась просто процитировать их, то вряд ли множеству людей они были бы так понятны, как мои простые слова. Многим и эти простые слова будут не понятны.
Поэтому, если что-то не понятно, то правильнее будет отложить информацию в сторону и не мучить насильно себя: когда надо информация к Вам сама прилетит, - мысли прилетают по созвучию.

Кора Крылова   03.04.2013 10:45   Заявить о нарушении

Tempus narrabo)). @->>-

Братислав Либертус Прозаик   03.04.2013 23:07   Заявить о нарушении

Спасибо, Крымчанка! Да, я тоже так чувствую. Русский язык хотя и считается богатым, но звучит почти всегда несколько топорнее, чем на других славянских языках.)) С этим согласен.

Братислав Либертус Мудрый   28.03.2013 22:06   Заявить о нарушении