Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/03/13/1141
Осіннього грудня блакить,
а мить небесна пролетить
і зачаровуються небеса,
де хмар осяяна краса.
Наче художник малював,
фон високо-синій прикрашав,
широку смугу простягнув,
ранковим променем майнув.
Намалювалася небесна мить,
чорні мережива від верховіть,
по ній летить удалину літак,
куди спішить він так?
Чаровані зимові небеса,
манила кольором краса,
висока світиться блакить,
літак відмітив мить.
Продовження: http://www.proza.ru/2020/04/01/2419
16.12.2019-28.03.2020
Світлина Ігора Винниченка:
“Грудня блакить…”