Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/03/17/994
Знов потужний вітер віє
і мороз, чи сніг затіє,
очерети шелестять
і став дятел відмічать.
На березі він сидів,
щось шукати захотів,
біло-чорний і червоний,
модний колір і не сонний.
Морзе азбуку творив
і сніданок вже зловив,
але скоро відлітав,
другу страву вже шукав.
Б’ється хвилечка об лід
і тихесенько дзюрчить,
та зламати лід не вміє,
хоч потужний вітер віє.
Задзеркалить тонкий лід
і потужних хмар приліт,
набіга на лід тоненький
і хитається легенько.
Похилилася верба
і світились небеса,
тонкі лінії беріз
наче хтось до неба ніс.
Продовження: https://www.stihi.ru/2020/03/21/10570
15.12.2019-20.03.2020
Світлина автора.
Івано-Франківська область.