Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/03/04/980
Морозне тихе надвечір’я
заходить швидко на подвір’я
і починає бачить сни,
над містом - хмари-перини.
Густі і сині височать
і стануть небо обіймать,
рожеві з ними наче пелюстки,
небесним морем їм пливти.
Йде сонце за небесний край
і його завтра зустрічай,
поки ховається за горизонт
темніє й лагідніє фон.
Ще краплі на віконці мерехтять,
в морозний вечір стали замерзать,
заслонять на віконці краєвид,
укриє нічка покривалом вид.
Продовження: http://www.proza.ru/2020/03/13/1141
3.12.2019-6.03.2020
Світлина Ігора Винниченка:
“Надвечір’я…”