Господа и казаны

Светлана Борщ
Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/11/11/44

Сказав титан – великий пан,
а чим займатися всім вам?
Пора про себе нагадати,
бо вже почали забувати.

Досить висиджувать диван
і заглядати Ганімеду у казан,
якщо смішне і різне завелось,
пора сказати людям щось.

Та тут казання – цілий віз,
клопотів - як в собаки бліх,
як Ганімед з’явивсь сюди,
то буде шумно як завжди.

Ще мимо проходив німф-пан,
титана іншого глядів казан,
а що у казані було,
хто готував їду й питво?

А їжу кожен готував,
податки хто платив й складав,
казан громадський бережи,
щоб не було біди.

Коли чужий глядиш казан,
який би був титан не пан,
у ньому зменшиться їда,
як не обмежить апетит у титана.

А хто казан людський не стереже,
того невдача всюди жде,
а хто наповнює казан -
той справжній пан.

Хтось дрібку в нього покладе,
а хтось мільйон туди веде,
коли наповнюють казан
для громадян.

Продовження: http://www.proza.ru/2019/12/01/2086
23.11.2019-24.11.2019
Картина із інтернету.