Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/10/13/801
Вона буває жартівлива,
це Немезиду так зовуть
і долі вибрики на диво,
чи Мойри з нею долю тчуть?
Неначе раптом у дзеркаллі,
де світ обернений глядить,
хто був усім як тінь дражлива
не зможе оминути їх.
Але тепер сміється доля,
що з Немезидою бува,
а може щось іще говорить,
та хто почує ті слова?
Невидима літає Немезида,
тримає спис, а ще і меч,
приймай від жартів її тонни
і пам’ятай – це не кінець.
Вона ж бо дивиться нізвідки,
з невидимої висоти,
буває - боги правлять світом
і для них рівні люди всі.
Як вивищиться - лиш увага буде
до гріхів в минулому й тепер,
а чужі сльози не забудуть,
на кожен нитки долі метр.
Прядуть тепер ту нитку Мойри,
на долі дивляться дива,
а ще в ній вузликів нав’яжуть,
бо Немезида проліта.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/10/27/1891
2.10.2019-20.10.2019.
Картина із інтернету.