Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/07/31/897
Над морем чайка пролетіла,
неначе кликала з собою вдалину,
за горизонт ховалось сонце,
залишить світу вже пітьму.
Удалині, де світло пригасає,
серед безмежжя срібних хвиль,
то виринав, то потопає
човен і небо було з ним.
Над ним – хмарки неначе зграя,
над ним – повітря океан,
а він пливе, спинитись не бажає,
на мить заплив не припиняв.
Розійдуться вечірні хмари,
сонце сховається за горизонт,
не допливе до горизонту човен,
з місяцем нічки буде фон.
Шепоче вітер, тануть хвилі
і гасне сонце золоте,
іще на горизонті мріє,
та скоро на спочинок йде.
Летіла чайка, наче промайнула,
дорогу показала вдалину,
за горизонт сховалось сонце,
місячна ніч розсипала пітьму.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/08/09/993
24.08.2019-4.08.2019.
Світлина із інтернету.