Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/05/30/812
Як не любити Україну,
високі гори і моря,
густі ліси і річок води,
де часу різная краса,
як Україну не любити
і не бажати прикрасить,
і будувати в ній, і жити,
і нею дорожить?
В лісах тих неозорих
уранці і звечора
проб’ється лиш промінчик,
чи декілька біжать,
у самій гущавині
туманом десь чарівним,
так розпочнеться ранок,
із сонцем ясний день.
На морі і у горах,
країно неозора,
так розквітай квітками,
заполоняй зелом,
небо, земля і гори,
де небеса говорять,
неначе промовляють:
“Вкраїну ви любіть!”
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/02/1932
26.04.2019-1.06.2019
Світлина Ігора Винниченка:
“Як тебе не любити, моя Україно?”