Я жахаюся, з якою швидкістю в мене випивається вода.
Отже, мені привезли воду 12-го увечері. Сьогодні вже вечір 16-го. Тобто, минуло усього лише 4 доби. А я вже допиваю другу баклажку!... Залишилося з натяжкою 3 літри - значить, випито майже 10 літрів за 4 доби. Виходить - 2,5 літри на добу... А я думав, мені 1,5-2 л достатньо. Нічогенько собі...
Я купив 10 баклажок. Тобто, 60 літрів. З такими темпами - мені їх вистачить на... 6х4 = 24 дні. Не на 30!... А значить, треба було купувати 12 баклажок... Хм... А я думав, мені 8 буде з головою, і ще залишиться. Отакої...
І це - тільки травень.
Ну, тоді я наступного місяця куплю 20 баклажок. Мало що може статися... Раптом ціна підійметься всередині літа.
Одна баклажка "Aqua Life" 12-го числа коштувала 20,90 грн. За 10 баклажок я віддав 209 грн. Зараз вона коштує вже 23,45 грн. Якщо не подешевшає до 10-го числа наступного місяця, то за 20 я віддам 469 грн. Це вважай третина моєї пенсії. А міг би віддати 418, і зекономити 51 грн, якби так зробив минулого разу. І це - тільки на воду...
Олійка "Джонсонс Бебі" коштує 53,90/200 мл. Але одної пляшечки мало на місяць для дорослої людини, треба дві: тобто, 107,80 грн.
Туалетний папір - який у мене слугує і серветками також - у мене уходить приблизно 6-7 рулонів на місяць (я купую зазвичай "Диво Soft+", 4 рулони в упаковці, кольору "Бірюза"). Цього місяця була акційна ціна 11,90 грн. Втім, знижка 50% тримається вже кілька місяців поспіль. Але якщо ціна раптово підніметься - то в мене будуть лишні витрати...
Усе інше - на чай для мене та для Віталіка з хлопцями (це гривень 300-400), та на цукор (ще гривень 50, за 3 кг)... На здачу - печиво.
Ось мої заплановані витрати на наступний місяць. Божечки... Харчуватися залишається лише водою, чаєм, та печивом. Все.
Пздць. І це - Україна... Ганьба. Сором. Стид.
Постскриптум: хвилину тому приходив Тимурчик. Приніс пригостити мене полуничкою у баночці. Спитав, чи є у мене хліб, тощо. Я відповів, що в мене повний голяк: окрім чаю та цукру більше нічого немає, печиво вже доїдаю. Він відповів: "Ясно. Зараз буде. Через півгодинки принесу щось поїсти". Хвала Богові... Не знаю, де і як, але дякую Богові, що в мене є хлопці, які не кидають мене голодним. А я не кидаю їх... Принаймні, чай та цукор з мене - це святе. Ну, і ще щось, що підвернеться корисне чи цікаве. Або просто смачненьке... Так і виживаємо.
16.05.2018, 20:59
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу
П.С.: 17.05.2018, 07:08. Додаю постскриптум уже вранці, бо вчора було не до того. Тимур повернувся хвилин через 10-15, і привів мені того чоловіка, який приходив до мене на Паску. Виявилося, що він пам'ятає моє ім'я, а я його навіть в лице не пам'ятаю, але я здогадався, що то був саме він.
Принесли мені цілу тарілку салату зі свіжих овочів (редиска, зелена цибуля, огірки, тощо), принесли у пакетику солону салаку, буханець хліба, і повний сотейник домашнього супу. Я коли салаку побачив, то аж ледь язик не висолопив з апетиту. Почав одразу ж рубати ту салаку з салатом, закусюючи хлібом. Суп залишив на ранок, поставивши його на підвіконня...
А той чоловік спитав у мене між тим, що там з кріслом. Я відповів, що аж нічого нового. І ще сказав, що мені жарко, і я хочу у Фінляндію. Він спитав, чи є у мене родичі у Харкові, я відповів, що жодного, бо я взагалі не з Харкова, а з Карелії. От в Карелії - у мене родичі є, але вони мене знати не хочуть, і навпаки, погрожували вбити, якщо претендуватиму на спадок бабусі. А депортували мене через українофобію, яка спалахнула в Карелії від початку війни на Донбасі. Тому у Карелію я повертатися боюся, а хочу у Фінляндію. Чоловік вислухав мою коротку сумну історію, кивнув із сумом в очах, благословив мене, перехрестивши, і на тому мене залишив продовжувати свою трапезу...
Але суп до ранку скис. Все-таки, жаль, що в мене немає холодильника під ліжком. Можливо, треба було поставити сотейник у воду, але я боявся, що вода затіче у суп, а якщо занурювати лише наполовину, то різниці не буде. Тому залишив його на волю Божу на підвіконні... І Він не вберіг. Порося.
Отакі справи.