Дивлюся документальні фільми про будівництво та ночівлю в іглу... Ех! Багато-багато снігу навкруги, і жодного уявлення про наявність їжі - звісно, трохи лякають самі по собі. Я не впевнений до кінця, що готовий жити в іглу. Хоча - як варіант, мені звісно ж, цікаво було би спробувати. Щоби взнати, наскільки то. І якщо врахувати те, що ескімоси та тварини давно навчилися виживати в умовах навколишнього снігу та льоду - то очевидно, що і мене то не має сильно засмучувати. Я так розумію, що північні олені чимось та харчуються зимою, так само, як чимось, та харчуються моржі та інша риба. А людина - може полювати на моржів та на оленів. Крім того, оленів одомашнюють та доять, отримуючи молоко та сир.
Єдине, що мене бентежить насправді - так це можлива відсутність інтернету там. Хоча не сказати, що я страшне як інтернетно залежний, але ж сидіти в тиші іглу цілодобово - це ж і занудьгувати можна. І навіть за наявності співрозмовника усі розмови швидко скінчаться, бо не буде, що обговорювати. І навіть думки швидко зупиняться від нудьги та тиші. Тому життя в іглу мене лякає лише з цієї точки зору.
А з іншого боку - постійно сидіти в іглу не будеш. Бо треба щось їсти. Та і треба просто розім'яти кістки, і вилізти надвір, щоби погратися у снігу, поковзатися з гірки. При моїх ногах - то досить доступна розвага. Але полювання - то поки що не про мене. Можу хіба що подоїти олениху. Ну, і приготувати їсти, сидячи всередині іглу над багаттям.
Але все одно тиші - аж занадто багато. Навіть якби було ціле селище людей поряд - все одно тиші забагато. Хоча мені подобається тиша. Але ж не стільки, щоби аж у вуха тисло.
Тому, якщо і поїхати жити в іглу - то ненадовго, на пару тижнів. А потім повернутися назад, на екватор, де є інтернет.
Або, як варіант, навчитися грати на якомусь музичному інструменті. Хоча я і не музика, мені то нецікаво. Бо я люблю слова... Я можу один раз на місяць, наприклад, окунутися в прослуховування музики, і пережити емоції, які вона дарує. Але кожен день жити емоціями - то мені важко для психіки. Бо моя стихія - лише слова. Без слів мені тяжко жити. Бо я потребую пізнавати світ, мацати його словами, огортати нові знання в слова... По суті я - Адам, який потребує усьому на світі дати назву.
Не знаю, чи вистачить мені того світу Заполяр'я, щоби описати його словами.
Але я одне знаю: що вилікувати мою серцево-судинну систему може тільки холод. Саме тому я мрію бодай трохи пожити в іглу. Або, принаймні, жити поближче до полярного кругу. Там, де прохолода постійно, круглий рік.
24.04.2018, 09:42
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу