Попередня частина: http://www.proza.ru/2017/12/18/74
Зевс раптом прокидався,
це марилось чи снилось?
Прекрасна діва тут була,
і говорила щось: “Дочка…”
Нема нікого, лиш підлога
в воді і піна по ній десь,
лиш це від діви залишилось,
де ділася – не знає Зевс.
Покликав служок із шахами,
не відали, що твориться і де:
"Тепер шукайте дивну німфу,
що залишає воду й все."
Бігають служки по Олімпу
і виглядають із хмарних небес
та унизу шумить лиш море,
і біжить хвиля на берег.
Сердиться: "Де ділась німфа?"
Усе дізнатись Зевсу до снаги,
та унизу шумить лиш море
і хвиля б’ється в береги.
Метнув стрілу, світив у простір,
та він лиш вітром зашумів,
ніхто не смів відповідати
і простір блискавкою освітив.
Сидить сова на підвіконні
і дивиться, що за вікном,
бо листоношею сову послали,
якщо потрібно бути із листом.
Може вона щось отут знала?
Уважно дивиться мудра сова,
птахо, лети - Зевс відпускає,
бо хоче знати, хто була.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/01/22/75
1.12.2017.
Картина із інтернету.