Людина-талiсман

Братислав Либертус Свидетель
   Я знаю, що я людина-Талісман. Я давно це знаю. Не пам'ятаю, коли саме мені це відкрилося, але знаю, що одного разу прийшла упевненість, - і це підтверджувалося кілька разів. Я приносив удачу тим, хто ставився до мене добре. Хто бажав мені добра. Хто робив для цього усе можливе. Хто робив це з душею, а не просто аби помилуватися собою.

   І колись - а саме у 2009-му році, коли я лежав паралізований, - я подумав: "Якщо я людина-Талісман, то чому не можу принести Удачу самому собі?"...

   І я вирішив спробувати. Минуло вісім років з тих пір. Але Удача так і не прийшла. Бо я не маю права бути егоцентристом, і приносити Удачу самому собі. Я маю право тільки приносити її комусь... Таке у людини-Талісмана призначення. Я це зрозумів ще роки три тому. Це розуміння теж прийшло саме. І разом з тим прийшло і змирення.

   Тоді я покинув творчість, і став просто шукати людину, якій я зможу і схочу принести Удачу.


* * *

   І я, здається, цю людину знайшов.

   Його звуть Мишко. Він підприємець.

   Коли я натикнувся на його магазин, то мені прийшла упевненість, що я мушу познайомитися з володарем цього магазину. Я багато разів бачив, звісно, усілякі магазини, і така думка мені жодного разу не приходила до голови. А тут прийшла і поселилася. Я кілька днів обдумував у собі, як це зробити. І врешті придумав: написав листа, і попросив його узяти мене на роботу. Накидав коротеньке резюме, що я вмію робити. Відповідь прийшла наступного дня. Він написав, що якраз шукає помічника.

   А далі почалося щось містичне. І це нас обох збентежило і схвилювало. Настільки збентежило, що ми припинили спілкуватися. Для того, щоби подумати, побути на самоті. Але це більше потрібно йому, аніж мені. Бо я відповідь уже знаю. Мій час зараз - просто чекати. І я чекаю... Чекаю, коли він дозріє, коли укладе усе у своїй голові, що звалилося на нього несподівано.

   Втім, я теж тим часом роздумую потихеньку. Балакаю зі своїм Янголом-охоронцем. Знаю, що зараз іде "золотий час", коли треба буде налаштуватися на усе життя наперед. Бо потім не буде часу перелаштовувати себе та корегувати свої внутрішні налаштування.

   Колись він мусить прийти до мене у лікарню, щоби провідати мене. Здається, проста справа. Але не настільки проста, як здається. Бо між нами велетенська соціальна прірва. І велетенська різниця у здоров'ї. Значно легше співпрацювати, коли я залишаюся інкогніто (як я і планував спочатку), коли він не знає про моє принижене становище. Але коли стан моїх справ та мого здоров'я став йому відомий - то почалося його зніяковіння, і мої комплекси. Моя агресія і його розгубленість. Ми обидва були не готові до такого повороту. І хоча очевидно, що я потребую допомоги та захисту - ще мені треба втишити свою гордість, та зуміти прийняти його допомогу... Я надто звик бути незалежним і не приймати нічиїх подачок. І в принципі, я не зміг довго мовчати, і вже розказав про свою презирливість до нього, до його подачок... Образити мене легко. Допомогу я можу сприйняти як приниження. І розгніватися.

   Тому я не підпускаю його до себе навіть подумки. Я намагаюся перелаштувати себе, знайти якийсь вихід. Знайти психологічно комфортне рішення.

   Я відчайдушно потребую допомоги, але в той же час відчайдушно пручаюся, реагуючи агресивно на усякий натяк чи навіть натяк на натяк... Моя гординя. Як же тяжко її приборкати мені.

   Я намагаюся придумати, як зробити так, щоби це було безболісно для мене.

   А він тим часом думає про те саме... Як вчинити так, щоби мене з друга не перетворити на ворога. Бо якщо він мене образить, то замість удачі я йому принесу нещастя. Ми це обоє розуміємо.

   Час іде... Ми мовчимо.

   Я молюся... Молюся за нас обох, уже кілька тижнів.

   А сьогодні раптом відчув, що Мишко подумки обійняв мене. Просто розкрив обійми і притулив до себе... І стало спокійно. Агресія моя стишилася. Я замовк всередині себе. І почав просто слухати його... Слухати, що буде далі.

   Перестав навіть молитися. Просто завмер, замовк, і став слухати, що буде далі...

19.10.2017, 19:35
Братіслав Лібертус Свідок

"Віра, що зрушує гори".