Кримінальні новації від ДСБЕЗ,
Або свавілля під дахом суду
В публікації від 23 квітня 2017 року під назвою «Маски-шоу на «Делівері», або національна поліція на заробітках», я розповідав про чергове свавілля правоохоронців в особі працівників Закарпатського підрозділу ДСБЕЗ.
Саме його керівництво в особі начальника підрозділу А. Іванківа руками безхребетних «шісток» – оперативних працівників та слідчих прокуратури – вирішило не тільки зробити показник, а є і ознаки того, що і заробити на самій справі. Адже інакше ці навмисні фальшування не пояснити.
Саме із цих причин було підготовлено слідчим обласної прокуратури клопотання і отримано обманним шляхом в Ужгородському міськрайонному суді у судді І.Шепетко санкції на обшук житла, в якому мешкає родина Новачуків, та Ужгородському філіалі фірми «Делівері», де директором працює Олег Новачук, які було проведено 22 квітня 2017 року. Наступного дня директора було звільнено. 24 квітня він був вимушений подати документи на біржу.
Але на цьому ця історія не припинилась. Фальшувань, зловживань, відвертої брехні посадових осіб із боку керівництва правоохоронного органу в ній виявилося більш ніж просто сказати забагато. Стали відомі як безпосередні зацікавлені учасники, так і самі механізми фальшувань матеріалів, долучених до клопотання. Про що моя чергова розповідь.
Частина друга: «Ватерлоо від «Делівері»
Початок:http://www.proza.ru/2017/04/26/523
Народний «люстратор»
Так в обшуках та спостеріганнях безхребетних «шісток» із-під паркана за роботою працівників філіалу фірми «Делівері» і минули вихідні. Новий тиждень розпочався із правоохоронної клоунади, яку в понеділок 24 квітня 2017 року, в самий важкий день організував начальник Закарпатського ДСБЕЗ А.Іванків, який під «танк» громадськості, в якості жертви, без коктейля «молотова» кинув свого підлеглого в.о заступника начальника підрозділу Романа Ісак.
Сам вийти «у народ» А.Іванків побоявся, хоча цю зустріч було проанонсованого в Інтернеті. Громадські активісти хотіли отримати від нього інформацію про боротьбу із корупцією в правоохоронних органах, стан протидії ділкам від грального бізнесу в м. Ужгород.
Однак побачити економічне «сонце» Закарпаття народу цього дня не судилося. Тому довелося обмежитися Романом Ісаком, людиною без посади, без обов’язків та права підпису на документах підрозділу. Що сталося в ці знаменні хвилини з Романом Ісак, невідомо. Як стверджують присутні, від відчуття нового статусу на нього найшло: затьмарив повний місяць, весняне загострення, чи то безапеляційна вказівка шефа відбитись будь за що від активістів, або щось інше, достовірно невідомо.
«Трибуною» для виступу Роман Ісак визначив сходи будівлі вказаного управління, де на нього вже чекали представники ЗМІ та обласних правозахисних організацій. Саме там він майже і «штовхнув» свій перший у житті спіч.
Свято вірячи в те, що говорить, в.о. не зрозуміло кого і чого, але з великими амбіціями, завзято став розповідати оточуючим кримінальні байки про те, як вони, день і ніч не покладаючи рук, не рахують кримінальні бакси, євро та гривні, а борються в області з корупцією та гральним бізнесом.
Пан Ісак це так щиро стверджував, що одна із присутніх жінок, яка бачила його вперше, навіть пустила сльозу. Більш мудрі та досвідчені невпинно змотували із вух локшину, розфасовуючи її по пакетах, адже її було дуже багато…
Під час виступу із хмаринок виглянуло сонечко, від чого Роман, який добре відпочив напередодні, майже отримав тепловий удар. Його ще більше затьмарило. Присутні стверджують, що реальніше за все його збудив «народний люстратор» – сміттєвий бак із величезним фото його шефа пана А.Іванківа, якого він спромігся за цей час розгледіти. Міняти трибуну – сходи на бак – пан Роман на захотів. І тому його, як того ішака, який побачив перед собою моркву, чи то капусту (додати цибулі і буде салат, не вистачає тільки перцю; але його йому , а ще більше шефу який розробив цю безглузду операцію та керував нею, буде презентовано, – прим. автора) як кажуть, «понесло»… І так понесло, що навіть покійний Остап Бендер перевернувся у труні від заздрощів. Тому про «моркву-капусту» для сучасних «ішаків», горе-керівників таких як А. Іванків, і як під них фальшуються докази, трохи нижче будуть окремі «приперчені» розповіді для начальника Закарпатского ДСБЕЗ А.Іванківа та його безхребетних "шісток".
І тут Романа понесло…
Коли дійшла черга до запитань, присутня Леся Новачук закликала Р.Ісака та його керівника А.Іванківа зупинити свавілля – припинити неправомірні дії його підлеглих по безпідставному переслідуванню її сім’ї та перешкоджанню підприємницькій діяльності філіалу фірми «Делівері» в м. Ужгород. Також Леся Новачук, як колишня слідча міліції, попросила Р.Ісака повідомити їй про юридичні підстави проведення обшуків у неї вдома та на фірмі.
І тут відбулося найнеймовірніше. Ні, Роман не поліз ховатися від сорому в «народний люстратор», а зухвало, в очі Лесі Новачук, як та стара коняка у глуху листопадову ніч, став брехати, що, мовляв, усі дії працівників ДСБЕЗ та прокуратури здійснюються законно, бо проти Новачука Олега прокуратурою м. Ужгород порушена кримінальна справа. Що безпосередньо її чоловік погрожував їм та перешкоджав у проведенні оперативних заходів на пункті пропуску «Лужанка».
Також Роман Ісак, не кліпнувши оком, як отой Остап Бендер у Нових Васюках, на одному диханні повідомив дружині Олега Новачука, що саме його на власному автомобілі було зафіксовано оперативною відеозйомкою та фото, коли він під’їжджав безпосередньо до них до затриманого бусика із «піджаками» на пункті пропуску «Лужанка».
На це Леся Новачук логічно запитала, чому її чоловіка, коли він перешкоджав їхній діяльності, не було затримано. Адже він, за законом, чинив тиск на правоохоронців, перешкоджав їхній діяльності, на що, як сказано, є відео, фото та свідки.
Питання Лесі було більш ніж доречне. Адже якщо її чоловік, як стверджує правоохоронець, був там присутній, то його дії протизаконні, за що він мав би бути притягнутий до передбаченої законом відповідальності. Але за цей час Олег Новачук не був притягнутий навіть до адміністративної відповідальності.
Відповісти на таке провокаційне питання Роман Ісак вважав нижче свої гідності. Тому закосив під дурня і став розповідати казки про експертизу вилученого того дня товару у «піджаків». На цьому і розійшлися.
Як стверджують присутні, перед відходом пан Роман на останок глянув у бік народного «люстратора». Чи то прицінюючись, чи то намагаючись обміряти його поглядом, щоб в деталях доповісти шефу його габарити, присутні так і не зрозуміли. Але, без сумнівів, сміттєвий бак справив на правоохоронця велике враження. А ще більше на А.Іванківа, як головного організатора усіх свавільних наїздів на підприємців області. Ті, хто його бачив в останній тиждень кажуть, що той бак застиг у нього в очах. Припускають, що це пов’язано із тим, що він, як привид, приходить до нього по ночах та кличе до себе… Так це чи ні, краще розповість сам А. Іванків. Спитайте його.
Власне розстеження
Зіткнувшись із зухвалими діями представників правоохоронних органів, Ісака Романа, Ужгородського міськрайонного суду, які б мали діяти в межах закону, а не порушувати його, родина Новачуків була вимушена розпочати власне розслідування усіх обставин тої історії з контрабанди товарів «піджаками» на пункті пропуску «Лужанка», встановлювати реального власника автівки, який погрожував працівникам економічного підрозділу поліції, та який є на відео-фото, і під якого бралися санкції на обшуки.
Підстави зайнятися цим більш ніж достатні. Проти їхньої родини із використанням безхребетних судів фальшується кримінальна справа, зачеплена честь, принижено гідність, завдано потужного удару по діловій репутації фірми та її керівника в особі Олега Новачука.
Саме тому родина уклала із адвокатом договір про надання правової допомоги і через нього звернулася до Ужгородської місцевої прокуратури із вимогою повідомити, чи порушувалося кримінальне провадження на директора Ужгородського філіалу «Делівері» Новачука Олега Леонідовича.
На адвокатський запит від 24 квітня 2017 року за підписом прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Д.Кириленка надійшла відповідь. Цитую:
«…кримінальне провадження, у яких оголошено підозру Новачуку Олегу Леонідовичу, 25.05.1981 р. н., та процесуальне керівництво здійснюються Ужгородською місцевою прокуратурою, відсутні.
Відносно інших питань, викладених у Вашому запиті, розпорядником інформації є орган поліції, у зв’язку з чим Ваш запит в цій частині направлено для розгляду до Ужгородського РВП та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області».
На адвокатське звернення до слідчого управління ГУНП України в Закарпатській області за підписом заступника начальника підрозділу В.Пукиш теж було отримано не менш категоричну відповідь:
«…Повідомляємо вас, що відомості до ЄРДР щодо скоєння злочину Новачуком Олегом Леонідовичем, 25.05.1981 р. н., зареєстрованим за адресою с. Сторожниця… Ужгородського району, не вносилися».
В цей же період за підписом начальника УКЗ ГУНП в Закарпатській області пана В.Н.Галеєва на ім’я адвоката надійшла ще одна не менш цікава відповідь, яке перевершила усі наші скромні сподівання. Вона стосувалося особи понятого, який був присутній при слідчих діях 22 квітня 2017 року і про якого я писав в першій публікації. В ній стверджувалось, що ця особа проходила службу в ДСБЕЗ і понятим в жодному випадку бути не може, так як є зацікавленою особою. Цитую:
«Інформуємо, що із зазначених у Вашому переліку осіб у ГУНП Закарпатській області працював з 25.07.2012 до 06.11.2015 року Ковач Іван Іванович, 02.08.1990 року народження, звільнений з органів внутрішніх справ зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України.
07.11.2015 Ковач І.І. призначений на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Решта осіб не проходили службу в органах внутрішніх справ та ГУНП Закарпатській області».
Виходить, що пан Ковач І.І. є діючим співробітником. І про це було достеменно відомо як слідчому прокуратури Юрію Кавка так і керівництву Закарпатського ДСБЕЗ в особі А.Іванківа. Однак вони свідомо пішли на порушення, що дозволяє висунути версію, що в цю по суті бандитську операцію по наїзду на філіал фірми «Делівері», з метою вибивання грошей залучалися тільки свої люди, що виключало можливий витік інформації. Про що свідчать матеріали, які будуть надані нижче.
У зв’язку із тим, що заступник начальника ДСБЕЗ Роман Ісак в присутності десятків свідків та журналістів не тільки безапеляційно сказав та підкреслив, що в них є відео та фото, які підтверджують присутність Олега Новачука на пункті пропуску «Лужанка», в той час колі вони проводили оперативні дії, адвокатом було скеровано запит до Регіонального сервісного центру Закарпатської області з проханням повідомити, які транспортні засоби зареєстровані за Новачуком Олегом на Новачук Лесею.
На що було отримано відповідь, що в них у володінні знаходяться 22 транспортних засоби. Вказано марки автомобілів та їх державні номери. І тут найцікавіше для фальшувальників. Серед вказаних номерів був відсутній номерний знак, який зафіксовано на фото та на відео. Навіть моделі автомобілів різняться. На фото зафіксовано «Ауді» моделі А6 з номерним знаком АО 0500 ВМ. У родини Новачуків «Ауді» моделі А8, номерний знак АО 5555 СК. Коментарі, як кажуть у таких випадках, зайві.
Не та модель автомобіля – це вже суттєва обставина. Різниця в три п’ятірки в номерному знаці автівки – це вже серйозно. Після таких переконливих помилок слід при прийомі на роботу до економічної поліції перевіряти, чи знають майбутні борці із корупцією арабські числа та чи розрізняють їх, про римські мова вже не йде. Марки автомобілів, це вже як вища освіта, але на них чомусь працівники правоохоронних органів розуміються краще, особливо коли за два місяці роботи купують нове авто вартістю в десятки тисяч баксів…
На цьому родина Новачуків не зупинилася і звернулася із інформаційним запитом до оператора МТС, попросивши надати їм витяг усіх телефонних дзвінків, які здійснив та отримав Олег Новачук протягом січня 2017 року.
Це робилося для того, щоб показати працівникам економічної поліції, що Олег Новачук із керівником пункту пропуску «Лужанка» не знайомий і ніколи із ним не спілкувався, хоча в постанові Ужгородського міськрайонного суду суддя І. Шепетко саме як на доказ і посилається на рапорти оперативних працівників Закарпатського ДСБЕЗ та його начальника.
Згідно з відповіддю оператора зв’язку, на більше як 160 аркушах, того дня, коли відбувалися усі події на пункті пропуску «Лужанка», Олег Новачук за межі міста не виїжджав, а вночі тим паче знаходився вдома.
Трафік з зазначенням географічних координат усіх вхідних та вихідних дзвінків може витребувати суд, або слідство, якщо, зрозуміло, будуть підстави – порушення кримінального провадження.
Окрім того є чисельні свідки, з якими того дня та вечора Олег спілкувався на фірмі в Ужгороді, де проводив зустрічі.
Однак ні оперативних працівників, ні працівників прокуратури уся вище зазначена інформація чомусь не зацікавила. Вони із тупою наполегливістю, наче ті барани, сталі битися в ті ж самі ворота, по сьогодні стверджуючи, що це він, Олег Новачук, того дня був на пункті пропуску «Лужанка» та погрожував правоохоронцям. Мовляв, все це в рапортах та показах свідків. Що ж, як і було обіцяно, час підійшов дати оцінку і цим так званим «доказам».
«Ім’ям України»
В цій історії із «піджаками» та контрабандою є багато цікавого. Але найпривабливішим є те, що містять в собі документи, відібрані та оформлені слідчими, керівниками ДСБЕЗ в Закарпатській області. Адже вони, по суті, є документальним доказом фальшування матеріалів кримінальної справи на Олега Новачука, хоча реально, згідно з відповідями, на нього матеріалів до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилося.
Ці документи і було знайдено в Ужгородському міськрайонному суді, куди із заявою про ознайомлення із матеріалами справи звернувся адвокат Новачуків. Вони знаходилися в додатку до клопотання слідчого про отримання санкцій на обшук в житлі Новачуків та філіалі фірми «Делівері».
Документи дозволяють встановити поіменно усіх осіб, які скоїли проти родини Новачуків злочин, і тих, хто допомагали їм у цьому. Деяких осіб, як вбачається з протоколів, було залякано, використано втемну, або просто введено в оману.
Саме з цієї причини я нагадаю деякі тези, викладені в ухвалах на обшук, винесених суддею І.Шепетко, яка, використовуючи ім’я України, безпідставно встановила:
«…службові особи митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно із метою одержання від невстановлених осіб неправомірної вигоди для самих себе та інших фізичних осіб, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою, в групі із фізичними особами, розробили корупційну схему ввезення із Угорщини на територію України через міжнародний пасажирський та вантажний для автомобільного транспорту пункт «Лужанка», який розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Астей. вул. Дружби Народів, 109, товару комерційного призначення без належного митного оформлення та сплати відповідних митних платежів власниками даного товару».
Крім того, в ухвалі суду зазначено, що: «із рапортів УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП Україна… начальника УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП Україна Іванківа А.В. та показів свідків випливає, що до вказаної організації вказаної корупційної схеми причетний Новачук Олег Володимирович, 25 травня 1981 року народження, який зареєстрований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Весела….».
Твердження круті та безапеляційні. Тому і час розібрати їх із так званими «доказами».
Далі буде.
Михайло Темнов,
голова ЗОО ВГО «Правозахист».