С украинского
И в день второй Всемирного потопа
Ещё под утро пели петухи.
И бабка нарвала на суп укропа,
Волной не всех ещё накрыло за грехи.
Не всех Творец предупредил, как Ноя.
Ковчеги люд не строил про запас.
В тот день женились и блюли устои,
Взбивали масло, коз мальчонка пас.
Такая у людей судьба чудная:
Тельца златого славят беспредел.
Когда ж волна накрыла всех шальная,
Никто и удивиться не успел.
***
Ліна Костенко
На другий день Великого Потопу
ще півні кукурікали. Ще десь
урвала баба у городі кропу,
бо світ ще був затоплений не весь.
Не всіх же Бог, як Ноя, попередив.
Ніхто не мав ковчега про запас.
Тож хтось женився, хтось ходив у хедер.
Хтось бив олію, а хтось кози пас.
Така в людей вже доля чудернацька,
усе часів чекають золотих.
Коли ж накрила хвиля їх зненацька,
ніхто і здивуватися не встиг.