Чи ще жива?
Питаєте: чи ти іще жива?
- Жива, аякже, надто - уночі,
тоді без запитань і чвар,
шукаю вчора втрачені ключі
до тих дверей, яких уже нема.
Спитаєте: вони тобі навіщо?
А раптом станеться зима
і вітер протягом засвище?
Питаєте: чи мріється тобі?
- Та мрію, особливо - про торік,
тоді не рахували нам кубів
ні газу, ані квадратури стріх,
цибулі вистачало до весни...
Спитаєте: Дісталось на горіхи?
- Та ще й які, добірні та рясні!
Порепались від них благенькі стріхи.
Питаєте: протягнеш до весни?
- Та звісно, он картоплі ще лантух,
допоки руки вправні та міцні,
до кухні ще діпру - це ж не коня чи плуг,
чи на хребті горбатому домівки кут,
що потребує Геркулеса у підпору.
А ні, - то в кутику є прут.
Був Миколай торік. І знову прийде скоро.
Питаєте: ну, отже, все гаразд?
- Та, ясна річ, горить ясним вогнем
надія на старечий на маразм
і на буття без клопотів й проблем
про зайвий у коморі міх
серед заможних люблячих онуків.
Гаразд - аби котел не стих
і газу стачило на лютий.