С украинского http://prg.stihi.ru/2016/10/19/4500
Дом,
что был сначала камнем и глиной,
а ещё раньше - землей первоначальной,
дом,
переживший всех своих жильцов -
сначала шумных и краснощёких,
а через мгновение - остывших и на столе,
одном на всю семью
(нынче на нём мертвец,
а завтра хлеб насущный),
и каждый сначала под стол,
а потом на стол,
и каждый - в дом,
а потом на дым каждый,
на кострище памяти,
на пыльные дороги снов полынных
в трухлявой ладье осени…
Никого,
даже мыши сбежали отсюда,
никого,
чёрное гнездо аиста на столбе -
как голые дёсны
последней бабы
последнего бога
из этого дома.
***
Дiм
Дім,
що був спочатку каменем і глиною,
а зовсім спочатку - землею первісною,
дім,
який пережив усіх своїх мешканців –
спочатку галасливих й червонощоких,
а за мить – захололих і на столі,
одному для усієї родини
(Нині там мрець,
А завтра там хліб щоденний),
І кожен спочатку під стіл,
А потім на стіл,
І кожен - у дім,
А потім на дим кожен,
На курище пам"яті,
На курні шляхи снів полинових
У дерев"яній лодії осені…
Нікого,
Навіть миші утекли звідси,
Нікого,
Чорне гніздо бузька на слупі –
як голі ясна
останньої баби
останнього бога
із цього дому.
© Copyright: Ганна Осадко, 2016
Свидетельство о публикации №116101904500