Ходив сусід до магазину:
до обіду хильнути чарчину,
одну, не більше, він ішов,
бо прогулятись час прийшов.
Корисно всім перед обідом
помилуватись краєвидом,
по вулиці тихій гуляти,
за ним собаці слід ступати.
Собака вірна за ним йшла
від носа аж до кінчика хвоста,
така ж статечна, як сусід,
за ним ступала слід у слід.
Кожного дня, а ще в обід
іти по вулиці їм слід,
і мимо нашого двора,
собака там була своя.
Спостерігала псина за походом,
гавкаючи для порядку мимоходом,
вона махала тому хвостом,
хто кожного дня мимо ішов.
Продовження: http://www.proza.ru/2016/03/04/2397
02.2016.
Фотографія автора.
Літо, 2015.