26 квітня 2016 року минає 30 років як трапилася найбільша у світі аварія на Чорнобильській атомній електростанції
Валентин В. БУГРИМ, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС (із травня-червня 1986 р.), автор одних із перших телерепортажів для Українського і Центрального телебачення про аварію; літописець Чорнобильської катастрофи (1986-2016 рр.) (20 публікацій для українських і зарубіжних ЗМІ, зокрема перша монографія; розробник першоєдиного «Класифікатора висвітлення Чорнобильської катастрофи у ЗМІ), організатор і доповідач на міжнародних конференціях «Чорнобильська катастрофа і засоби масової інформації), співорганізатор-учасник історико-культурологічних експедицій у 30-ти км Зону; академік, доктор філософії, доцент Інституту журналістики Київського нацоінального університету ім. Т.Шевченка (1988-2014), завідувач кафедри Українського телерадіопресінституту, член Національної Спілки журналістики України, поет/публіцист, генерал-хорунжий Українського козацтва, Посол миру ...
ЦИКЛ ДОКУМЕНТАЛЬНО-ПУБЛІЦИСТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ «ПРОРОЦТВА ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ»
ДРЕВНЬОІНДІЙСЬКИЙ ЕПОС «МАХАБХАРАТА» і ТИБЕТСЬКИЙ РУКОПИС «БИМБАСАРАН» про АТОМНІ ЗБРОЮ/ВІЙНИ та ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ ... Публікація перша
Як не дивно, але найперші пророцтва про атомні вибухи, найбільшу в світі ядерну аварію, появилися у древньосхідних езотеричних рукописах, де зазначено “тисячосонцеві сліпучі вибухи” і “людський мор’. Попередження такої небезпеки тривали кілька тисячоліть і аж до останнього дня ...
Давнішня індійська цивілізація виникла у басейні р. Інда в IV–III тисячолітті до н. е. Найбільш значущі знахідки цієї культури були відшукані у Хараппі та Мохенджо-Даро – древніх містах, розташованих на території нинішнього Пакистану. Планомірні розкопки тут почалися лише у 1920-і роки. Культура заново відкритої цивілізації була названа хараппсьскою або культурою Мохенджо-Даро. Хараппські поселення розміщувалися на великій території: на сході приблизно до Делі, а на півдні – аж до берегів Аравійського моря. Вважається, що хараппська цивілізація існувала з середини III до половини II тис. до н.е. Про її високий рівень розвитку свідчить планування міст, наявність письменності та мистецтва, а також незвичайної зброї і літальних апаратів ...
У давньоіндійському епосі «Махабхарата», в 7-й книзі «Дронапарва» (Книга про Дрона, де описуються баталії та поєдинки впродовж п’яти {з 11-го по 15-й} днів вісімнадцятиденної битви на Курукшетрі) йдеться: “Розкалений стовп диму і полум’я, такого сліпучого, як десятки тисяч сонць, піднявся у небо. Це була Залізна Блискавка, яка перетворила у попіл цілу расу Врісхні та Андхака. Тіла людей були так обпалені, що нікого не можна було розпізнати, а у всіх птахів навколо побіліло пір’я. Через декілька годин уся їжа виявилася отруєною; рятуючись від цього вогню, воїни кинулися у річку, щоб обмити себе і своє спорядження”. (Пригадується, як після поїздок у Чорнобильську зону, до 4-го зруйнованого блока, скидали {навіть не знаючи, не завжди викидали} видані на перепускному пункті білосніжні комбінезони і по годині приймали душ.-В.Б.).
Зазначені події відносяться, згідно з джерелом, до XVIII ст. до н. е. Переказ в епосі«Махабхарата» починається із опису історії родичальних сімей Кауравів і Пандавів, які правили імперією із багатонаціональним населенням. Непримиренна ворожба, яка виникла між ними, привела до руйнівної і кровопролитної війни, що зачепила всі куточки держави. В результаті такої кровобійні були спустошені великі території, знищено багато міст, племен і народів. У війні використовувалися літальні апарати і літаючі міста, стріли блискавок, залізні роботи, якась божественна зброя, при вибусі від якої здригалася земля та було свічіння, яскравіше за Сонце.
Якщо уважно розглядати (вивчати) зруйновані будівлі та залишки від них, то можна помітити чітку окреслену місцину – епіцентр, у якому всі споруди як ніби-то знесені одним миттєвим шквалом. Від центру до периферії руйнації поступово зменшуються, ліпше всіх збереглися окраїнні споруди.
Залишки давньоіндійської цивілізації... Джерело: http://zhitanska. com/content/ mahabharata-letopis-vojny-mirov Словом, картина ніби нагадує наслідки атомного бомбардування японських міст Хіросими і Нагасакі в 1945 році.
Хіросима і Нагасакі після атомного вибуху.Джерело: https://ru.wikipedia.org/wiki
Від атомного бомбардування загинуло 70 тис. людей, іще 60 тис. померло від променевої хвороби, опіків та поранень. Приблизно 2000 чол. із цієї кількості (ще 800-1000 померлих від наслідків вибуху) були японськими американцями, які навчалися тут до війни та інтернованими в Японії. Очевидно, сотні американських війсковополонених також загинули. Радіус зони повного руйнування складав приблизно 1,6 кілометра, а пожежі виникли на площі 11,4 кв.км. 90 % будівель Хіросими було або пошкоджено, або повністю знищено. За перші півроку після бомбардування померли 140 тис. людей. Друга ядерна атака США на Японію призвела до катастрофічниїх руйнувань і масових людських жертв: близько 74 000 чоловік були вбиті і майже 51 000 споруд були зруйновані...
ATOMIC BOMB HIROSHIMA 1945 NAGASAKI DEAD
Джерело: http://relaxic.net/hiroshima-and-nagasaki/
І хоча з тексту книги «Дронапарва» зрозуміло, що тут не віщується Чорнобильська аварія, але наслідки того вибуху повністю співідносні з тими, що трапилися після вибуху на 4-му енергоблоці ЧАЕС уже в ХХ ст. Можливо, таємні завойовники долини ріки Інд володіли атомною енергією? Таке міркування здається неймовірним і категорично суперечить уявленням сучасної науки. Однак в уже зазначеному індійському епосі «Махабхарата» йдеться про якийсь «вибух», що викликав потужне «сліпуче світло, вогонь без диму», при цьому, «вода почала кипіти, а риби звуглилися». То – що це? Дослідники вважають, що там йшлося про якісь реальні події. А які? Якщо опиратися на джерело, то, схоже, що то були атомні вибухи і ядерна зброя ...
Джерело:
Згідно з легендами, древнюю індійську імперію декілька тисячоліть тому зруйнувала якась надпотужна зброя. У 1979 році англієць Девід Девенпорт (дослідник культури і мов давньої Індії) та італієць Етторе Вінченті, зробивши аналітику епосу «Рамаяна», обнародували версію про те, що місто Мохенджо-Даро, яке відносилося до прадавньої доарійської цивілізації у басейні ріки Інд та низка інших поселень, розташованих поблизу, були знищені внаслідок потужного вибуху, який нагадував ядерний.
Деякі джерела стверджують, що у віднайдених у ході розкопок залишків людей радіоактивність перевищувала більше як у 50 разів, аніж у Хіросимі і Нагасакі.
Що стало причиною загибелі хараппської цивілізації, вчені поки що відповіді не мають. Учені Д. Девенпорт і Е. Вінченті стверджують, що Мохенджо-Даро пережив долю Хіросими. Вони зацікавилися тисячами так званих «чорних каменів», якими були засіяні вулиці міста. Коли було обстежено «камені», виявилося, що осколки глиняної посуди запеклися за дуже високої температури. Згідно з їхніми розрахунками, ця посуда піддалася миттєвому нагріву до температури 1400-1600 градусів за Цельсієм! Потім Девенпорт і Вінченті вивчили залишки Мохенджо-Даро та встановили, що там колись мало місце три руйнівні хвилі, що поширилися на віддіаль до 1 милі від епіцентра вибуху. І ось їхній висновок: єдина причина, чому археологи не знаходили більше скелетів у Мохенджо-Даро, пояснювалася тим, що температура була настільки висока, що всі, хто находился поблизу епіцентра, швидко випарилися. На користь своєї гіпотези вони наводять такі аргументи: серед руїн знищених міст потрапляються розкидані шматки запікшої глини і шари зеленого скла. Очевидно, пісок і глина під впливом високої температури спершу розплавилися, а потім миттєво затверділи. Такіж ж пласти зеленого скла появилися у пустелі ядерного полігону американського штату Невада як ніби після атомного випробування. Аналіз тих зразків, проведений у Римському університеті в лабораторії Національної ради досліджень Італії, показав: плавлення відбулося при температурі 1400–1500°C. Така температура у ті часи могла бути отримана лише в спеціальному горнилі ?... У 1996 році Д. Девенпорт зробив сенсаційну заяву: В Індії була ядерна війна за 2000 років до Різдва Христового (Д. Девенпорт. Таємниці походження людства. Режим доступу: (...) ... Що ж то була за війна? Хто її вів і що послужило прообразом подій «Махабхарати»? На ці важливі запитання вченим ще належить відповісти. Які таємниці до цих пір зберігає Індія? Серед легенд не лише східних країн, але й багатьох інших, маються згадування про якусь вищу, «небесну» зброю. Причому зброю наскільки потужну, що вперше паралель між нею і атомною бомбою провів відомий фізик-теретик, профессор, «батько атомної бомби» Роберт Оппенгеймер (1904-1967), коли, вражений побаченим на ядерних випробовуваннях, він читав уголос уривок із «Бхагавад-гіти» (одна з частин «Махабхарати») про «світло, що яскравіше за тисячу сонць». Дослівно (переклад із англійської): «Якби на небі разом зійшли сотні тисяч сонць, їх світло могло б зрівнятися з сяйвом, що линуло від Верховного Господа… Я – Смерть, великий руйнівник світів, що несе загибель всього живого» ...
Можна також припустити, що загибель хараппської цивілізації і Мохенджо-Даро сталися від ядерної зброї інопланетян, які освоїли галактичні переліти. Індійські тексти, згадуючи про зброю великої руйнівної потужності, вказують на те, що вона належала богам, які вільно літали на своїх «виманах» як по небу, так і між зірками. І хоча ця зброя часом застосовувалася для знищення земних поселень, основною ціллю були все-таки не люди, а ті ж самі боги.
У текстах шумерських, індійських легенд та переказів йдеться про те, що боги безперервно ворогували між собою за владу над окремим містами і загалом країнами. Тексти «Махабхарати» також указують на те, что за усіма, очевидно, ядерними війнами стояли боги, які вели їх за верховну владу серед богів ... Словом, боги воювали один із одним?
Зовсім недавно завершился спільний франко-американський проект у рамках НАСА, який був одним із найбільших за останні роки. І що примітно: в опублікованому звіті вчені дійшли висновків, що на Землі 25 тисяч літ тому сталася ядерна війна.
Що ж стосується благополучного міста енергетиків Прип’яті – то воно не було зруйнуваним від ядерного вибуху на ЧАЕС. Його цивільне населення виселено (вивезено) з міста впродовж всього декількох годин: 46 тисяч людей було вивезено з міста 27 квітня 1986 року…
Вид на Чорнобильську АЕС із даху одного з будинків міста Прип’ять.Східна частина міста. Прип’ятський краєвид.
Наслідки руйнації школи №1.Забута військова техніка.Кинута інженерна техніка. Покинуте назавжди місто Прип’ять. Джерело: http://chornobyl.in.ua/uk/istoria-chernobyl.html
Детальніше про минуле та нинішність першого міста атомників України можна знайти на сторінках зазначених сайтів “Історія міста Прип’ять” та “Місто Прип’ять сьогодні” (на цій сторінці можна ознайомитись з сучасною радіаційною обстановкою у місті). Але без людей місто руйнується та спустошується. Без людей Прип’ять виглядає так само жахливо, як людина без голови. Дивитися на це тяжко ... І щоразу, відвідуючи його починаєш більше цінувати життя, ніжніше дивишся на тих, хто поруч! І перебуваючи у ньому, і опісля наочно бачиш та усвідромлюєш до чого призводять атомні катастрофи.
В Улан-Уде, серед тибетських рукописів є розлогий цікаво-важливий документ із архіву одного з володарів Тибету VTII століття н. е. на ім'я Бимбасаран. У ньому зазначено: «Утраяна, володар міста-фортеці Равана, шле своєму другові й доброзичливцю Бимбасарану, цареві Магадхі, коштовний обладунок і тринадцятирічну геніку [Геніка – гетера, сексуальна рабиня] південної крові… Для насолоди твого розуму надсилаю справжній список стародавнього сувою з описом Дайви (долі) Ар'я-Варти з пророцтвом про кінець ери Вікрам. Воно з віхари [Храм, монастир] Маноса Буддхі, авторитет якого для нас, поклонників Сонячного Мітри, незаперечний… Те, що віщували маниші [Мислителі], трапилося у рік Червоної Мавпи (2168 р. до н. е. за сучасним календарем) [Пророчий список, датований V століттям н. е.]… Сліпуче світло, потім наростаючий гул, оглушливий гуркіт і вогненна хвиля перетворили Чит-Шакті (АЕС) на крематорій, а весь довколишній бихишта (рай) — на кладовище.
Водойми випарувалися. Вода стала смертоносною. Невидимі промені пронизали величезні простори. Тисячі вад'ю-то-макава (фахівці-електрики), одягнувши ацзаре (респіратори), кинулися на ліквідацію катастрофи і скоро загинули. Вже на третій день вакили (правителі), брахмани, бхикшети-(нижчі ченці), валасья-гомата (скотовласники), криштайї (селяни), гопи (пастухи) кинулися на північ, південь, схід і захід. Усюди лунало: «Бхутва, бхутва!» (У дорогу, в дорогу!). Значна частина адиті та вайя померла на місці або трохи пізніше…»
У країні Куш гору взяли «ліві» — прихильники чорного (захованого) Сонця й Індри, озброєного перуном (блискавкою). «Валахан (інше ім'я Індри) убив Валу (розпорядника світла) і перебрав його обов'язок зберігати світло для себе і ховати його від інших… Закони Рами були порушені. На головному майдані замість сонячного диска з хрестоподібними променями і тримурті (тризуб) були встановлені величезні хрести із заломленими променями (свастики) та знак перуна (ламані стріли блискавок)… (У перекладі Ю.М.Канигіна).
Невмолимий закон симетрії початку й кінця ери Вікрам дасться взнаки на 55-му циклі руху хвостатої комети, посланця Апрокашіти Граха (другого, невидимого Сонця), у країні заминдарів (рільників), іменованої Рус, у надрах священного Борисфена [Тут Ґуру дав такі пояснення: 55-й цикл руху «хвостатої комети» – це 1986 рік н. е., коли комета Галлея у 55-й раз після катастрофи в Ар'я-Варті підійде до нашої планети. Надра Борисфена – так в арійських езотеричних джерелах названо Прип'ять, на якій стоїть Чорнобильська АЕС].
Видхі! Це буде останній удар Пані і Врітри (сил Дасью – пітьми), що започаткує кінець виснажливої для аріїв ери Вікрам. Народ Рус – п'яте велике коліно перших аріїв – зазнає випробувань. Але він духовно зміцніє. Ще й Вьома (Небо) змилується, і Дайва (доля) не буде такою жорстокою до нащадків Ісси й Бхавані Марії [Ісуса і його Матері Марії]. Настане час вишада (занепаду духу), що переверне свідомість Михайлу Міченому і тим, хто з ним царює, не дасть збочити з путі Вівасвана (Сонячного бога). (Тлумачення «Бимбасару» Ю.М.Канигіна)
Вибух на Чорнобильскій АЕС ...
Наведемо, на жаль, яскраво-ганебне підтвердження ігнорування попередженнями про атомну аварію на Чорнобильській АЕС ...
У 1982 році високопоставлений тібетський монах Самден (Гуру), за свідченням відомого історика Ю.М.Канигіна, який із ним контактував, отримав листа з Тибету. Великі махатми самої Агарти інформували його про наявність чітко визначеного прогнозу щодо атомної катастрофи в Україні з точністю до конкретної АЕС і дати події. «Ми не фаталісти, – писали вони, – але знаємо, що легше передбачити важливу подію, аніж відвернути її… У даному разі мова йде про доленосну подію для всієї арійської історичної місії – про долю України». Гуру наказувалося зробити все можливе для відвернення або принаймні пом'якшення трагічних наслідків прийдешньої катастрофи.
Після отримання листа Гуру неначе підмінили. З тихого мислителя-самітника він перетворився на наполегливого, енергійного «правдошукача» (як його охрестили в партійно-державних інстанціях).
Починаючи з 1982 року до Радянського Союзу із Тібета стали надходити все більш настійливі звернення і заклики звернути увагу на безпеку Чорнобильської АЕС. Високопоставлений тібетський монах Самден звертався з листами і особисто в КДБ, ЦК КПРС, у Президію Академії наук СРСР, в Інститут ядерної фізики Сибірського відділення АН, в Інститут ядерної фізики АН УРСР, неодноразово сунув у руки багатьом чиновникам і вченим переписане із тібетського рукопису і перекладене із санскрита пророцтво Махатм V століття, читав навіть катрени Мішеля Нострадамуса, казав про свої наукові прогнози, про Шамбалу і Агарті, зустрічався з Головою Ради Міністрів України О. П. Ляшком, через давнього і хорошого свойого знайомого, нині відомого історика Ю. М.Канигіна передав лист «Записка про очікувану аварію на Чорнобильскій АЕС" провідному ядернику, віце-президенту АН СРСР Є.П.Веліхову (згодом голова Урядової комісії із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), а ще зараніш надіслав його і президенту АН СРСР ... Монах Самден казав і писав про зорю Полин, згадувану в «Біблії», що засвідчує знання ним цього факту, як і віщування М.Нострадамуса, чому він безмежно вірив, і розуміння ним небезпечність її падіння, оскільки точно називав дату катастрофи. У березні 1986 р. із Агарти надійшло нове і останнє повідомлення з точним зазначенням дати катастрофи: 25-26 квітня 1986 року ...
Радянське комуністичне керівництво, виховане в дусі матеріалізму і на основі марксизму-ленінізму, як і провідні проектанти АЕС і ядерники у Москві та у Києві, лише роздратовано відмахувалися від дивних, як вони вважали, послань із Тибету ...
Агарта. Джерело:
За що і була розплата – чорний біль на віки/тисячоліття ...
06 лютого 2016 р. Київ-Хмелів-Київ