не вздумай слушать ангела в шкуре демона
идя трассой, дыши в ритм сердца "Господь подберёт меня".
ты узнаешь его за рулём проезжающей фуры
он остановится сам, улыбнётся тебе, закурит
спросит про жизнь, включит на полную
радио ЛюксFM, откроет колу.
Господь спросит: "Как там, земеля, слышь,
вы не ищете что-то, что хоть чего-то стоит?
верите в книги, что я подгонял апостолам
из хмурых кафешек Герцеговины и Боснии,
читаете про малого, Марию, Иосифа
и волхвов, что дары в Рождество приносят?"
удручённо махнёт головой, когда возразишь
мол, читал лишь когда-то в детстве десяток строчек
а жизнь сейчас – не до книг, Боже,
времена непонятные и очень, очень тревожные
брат бросает камень в кровного брата
умирают остатки всех мировых демократий
доллар в гору полез, вопрос языка
уже в Киев довёл и не в последний раз
остановлено время, а в угольном бассейне
уже завелись Саддамы, есть и Хуссейны
один президент соседской рабовладельческой
моим соотечественникам паспорта с штампами дарит меченные
прописывает в Магадане, Боже, в этой... ну...не в Европе
Бог всё послушает, хмыкнет в бороду скупо:
"действительно, не до книжек, ты, земеля, держись
сам понимаешь, в первой попытке труднее
не забывай там на ночь чистить оружие
утром – зубы, и не сдавать без боя
ни одного метра земли и ни одной харчевни
не слушай соседей, что в спину шипят, как змеи
вода расцветёт в каждом росточке - весной
малой будет тут, уже время, он всё же воскреснет
крепись, земеля, жён охраняй и старых
всё же осталась святого капля и в этом свете, жаль, что мало"
высадит тебя на границе в мокрых скошенных травах
и, на прощанье, промолвит тихо: "Героям Слава..."
***
Томаш Деяк
нізащо не слухай янгола в шкірі демона
йдучи трасою думай “Господь підбере мене”.
ти упізнаєш його за кермом чергової фури
він зупиниться сам, посміхнеться тобі, закурить
спитає про справи, ввімкне на повну
радіо ЛюксFM, відкоркує колу”
Господь спитає: “як там, земеля, чуєш
ви ще шукаєте щось, що чогось вартує?
вірите в книги, що я підганяв апостолам
з похмурих генделиків Герцеговини й Боснії
читаєте про малого, Марію, Йосипа
і про волхвів що дари на різдво приносили?”
скрушно хитатиме головою, коли заперечиш
мовляв, читав колись у дитинстві десяток речень
а справи нині такі, не до книжок, Боже
часи незбагненні і дуже, дуже тривожні
брат піднімає камінь на свого брата
мруть недобитки усіх світових демократій
долар поліз угору, мовне питання
уже довело до Києва і не в останнє
час зупинився, у вугільному басейні
уже завелись Садами, є і Хусейни
один з президентів сусідньої рабовласницької
моїм співвітчизникам штампи дарує в паспорті
прописує в Магадані, Боже, у цій… ну… дупі
Бог все вислуха, гмикне про себе скупо:
“справді не до книжок, ти, земеля, тримайся
сам розумієш, перша спроба найважча
не забувай там на ніч чистити зброю
зранку зуби, і не здавати без бою
жодного метра землі і жодної корчми
не слухай сусідів, що в спину тобі шепочуть
вода розквітне у кожній рослині бо весни
малий прийде, вже час, він таки воскресне
кріпись, земеля, жінок борони і літніх
таки лишилось святого дещиця в світі”
висадить тебе на кордоні у мокрих отавах
і, на прощання, прокаже: “Героям Слава…”