Редагування Елены Цисарь http://www.proza.ru/avtor/etsisar
Ночі ставали коротшi і теплішi, дні - довшi. Ледве природа пробуджувалася від похмільного зимового сну. То яскравіше заблищить сонце у безхмарному космосі, і на краях дахів зростають крихкі крижинки - прозорі, як неба синь. То ляже на землю сира хмара, з'їдаючи верхівки заметів, завішуючи околиці білястим туманом, в якому тонуть звук і світло. А то зав`южить, замете, повернуться сиві морози, занурюючи в холодне заціпеніння річку, поле, ліс на пагорбі за рікою.
У невизначеному ворушінні стихій минув майже увесь березень, чи остання пора холоднечі, чи то час боязкого пробудження життя. Одного разу вночі пішов дощ - тихий, теплий дощ, поклавший зимі межу.
Дощ розтопив сніги на полі, і вони зійшли весняними водами в яр. Його дно перетворилося на русло струмка. Вода вирувала, перекочувалася через камені і вузлуваті корені, гнула молоді ще незміцнілі дерева, здирала із землі торішнє сміття. І виносило каламутний потік на лід річки, капризом погоди що став прошарком між світлою і темною водою.
І ліс ожив. Сніг відступив в улоговини і під крислаті ялинки. Поляни оголіли, і там, де ще вчора лежав сніг, з'явилися проліски - перші вісники весни. У передчутті тепла пожвавилися лісові мешканці: звірі та птахи.
Вже поле покрилося кольорами і молодою травою, вже зацвів багульник, яскраво-червоними стрілами підіймаючись по схилах яру, вже берези в лісі вбралися кокетливими сережками, вже гуси пролетіли на північ, озвучуючи свій політ протяжними криками: "Додому! Додому!", а річка все дрімала під сірим ніздрюватим льодом, накопичуючи сили і рішучість.
Одним квітневим днем річка зламала крижаний покрив.