Нестримний, жевріючий спалах у небі,
Засліплений сяйвом своєї туги,
Летить, сподіваючись тільки на себе,
Не дивиться вниз, на ліса і луги.
Шукає останні знаки Прадракона,
Спрага веде до джерел його роду,
Ген за обрієм моря, де темнії грона,
Намисто з примар, схожих на нагороду.
Нагороду за що? Він ледь встигне на страту,
Ледь встигне спинити страшний ритуал.
Заплатив би життям — невелика ця плата,
Щоб у серці її сяйнув дивний запал.